1.2. Причини занепаду науки і культури в Україні
В умовах реформування економіки України, пов’язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.
Це все відбувається по причині присутності в свідомості політиків стереотипів радянського способу життя. По інерції колишні переконання впливають на сьогоднішню свідомість людей. Для цього потрібний певний проміжок часу, але поки він пройде, то українське суспільство вистраждає ще не один рік. За 10 кризових років в Україні суттєвих зрушень в економіці не відбулося, зростає кількість бідного населення, посилюється злочинність усіх видів і на всіх рівнях, безробіття та інші негативні для країни явища. Недосконале законодавство та надмірне податкове навантаження створило умови для процвітання тіньового сектору економіки.
Неофіційний перерозподіл національного доходу відбувається внаслідок існуванню підпільної економіки. Тіньова економіка –це сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності:
- ухиляння від сплати податків;
- виробництво заборонених видів продукції та послуг (виробництво та збут наркотиків, азартні ігри, торгівля зброєю тощо).
Згідно з оцінками західних учених, тіньова економіка в розвинутих країнах Заходу становить від 5 до 15% валового національного продукту.
У сучасних умовах до таких видів діяльності в Україні додалися вивезення товарів за кордон з метою наживи, незаконна конвертація валюти і махінації під час здійснення цих операцій, надання кредитів комерційними банками за солідну винагороду, незаконне вивезення валюти за кордон та інше. Так, за межі України вивезено більше 20 млрд. доларів США і товарів на суму близько 5 млрд. дол. США. Але ці цифри далеко не точні, так як це лише зафіксована частина. 6
До тіньової економіки значною мірою наблизилася діяльність комерційних банків, внаслідок якої вони наживалися на конвертації валют, масово перекачували безготівковий обіг у готівковий, що створювало штучний попит на готівку і привело у середині 1994 року до зосередження у мафіозно-тіньових та комерційно-банківських структурах близько половини всієї грошової маси. Така ж частка грошової маси перебуває у тіньовому секторі на початку 1997 року. З метою збагачення банківські та інші фінансово-кредитні установи використовують фальшиві авізо, довідки-сертифікати тощо. Все це дало комерційним банкам змогу отримати стократні прибутки. Певною мірою цьому сприяло недосконале законодавство.
Сьогодні, за різними даними статистики та інших джерел обсяг тіньової економіки складає більше 60% від офіційної. Це виявлено у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та інших областях України, тобто в місцях, це працюють шахти та металургійні підприємства, а також там, де сфера діяльності пов’язана з енергетикою та нафтою і газом.
Мета курсової роботи полягає у вивченні та дослідженні причин та наслідків недостатнього поповнення державного бюджету, а відповідно і недофінансування у потрібних обсягах дуже потрібних суспільству бюджетних організацій, у тому числі наукових та культурних. Зробити певні висновки щодо розвитку науки і культури, перспективи розвитку і майбутнього. Яким чином збільшити надходження коштів до державного бюджету, а відповідно мати можливість фінансувати науку і культуру, інші бюджетні організації в потрібному обсязі, що потрібно зробити для зменшення рівня тіньової економіки, корупції та забезпечення нормального функціонування бюджетних організацій України.
“…Куди мають йти державні гроші? У кожній державі виробництво само забезпечує своє існування. Продаючи вироблену продукцію, підприємство покриває фактичні витрати, в тому числі виплачує заробітну плату працівникам, і отримує від своєї діяльності певний прибуток. Але є сектори, які забезпечують загальні, суспільні потреби: оборона, безпека держави, внутрішній правопорядок, суд. На подібних принципах побудована в державі освіта, наука, культура, медицина. Крім того, в державі є громадяни, що вже не працюють або з тих чи інших причин не можуть працювати (інваліди, діти, люди похилого віку). Такими секторами, бюджетним, має опікуватись держава. З цієї метою держава формує спеціальний фонд коштів, що має назву бюджет. Основним джерелом його формування є податки, що збираються з підприємств і громадян.
Сам задум формування державного фонду коштів визначає його ідеологію: податки мають збиратися з тих, хто заробляє, і віддаватися в ті сектори, що не можуть заробляти, але вони потрібні для всього суспільства.
Усім зрозуміло, що можливості держави залежать від стану економіки. Зростає виробництво - збільшуються бюджетні надходження. Коли ж виробництво перебуває у кризовому стані, виникають серйозні проблеми з фінансуванням бюджетної сфери.
Спроби поділити через бюджет більше, ніж до нього надійшло. Іншими словами, витрачатися має стільки, скільки надійде. *
Коли спільний суспільний пиріг невеликий, його дають туди, куди неможливо не дати - зарплата працівникам бюджетної сфери, пенсії, допомоги, стипендії, борги за всіма виплатами, оплата комунальних послуг школами, лікарнями тощо. Тільки після цього можуть задовольнятися пріоритети другого рівня. Кошти з бюджету не можуть йти прямо туди, звідки вони надійшли, тобто у виробництво. Винятком є вугільна промисловість, проблеми якої не вирішити за рік: видобуток вугілля на великих глибинах, застаріле зношене обладнання, кожна тисячна тонна вугілля коштує одному людському життю. Про що свідчить остання аварія на шахті імені Засядько, яка забрала життя 55 гірників.
Такий підхід до використання державних коштів дозволяв би не тільки залишити "за бортом" ті витрати, без яких можна було б обійтися (будівництво дорогих адміністративних приміщень, пільги далеко не бідним громадянам). Подібний розподіл бюджетного пирога дозволить позбутися ганебного явища - заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері. Раціональна бюджетна політика надає водночас підтримку економіці, оскільки кошти, отримані школою, підуть на зарплату вчителям, а через них - на придбання товарів. Сплачуючи за спожиту електроенергію, школа фінансує енергетику, а та своєчасно розраховується з шахтарями.
Кого має захищати держава?
Йдеться звичайно не про оборону від ворога чи посягань злочинного світу, а про соціальний захист.
Україна - це країна з системою соціального захисту, яка охоплює понад 21 млн. громадян, або більш як 40% населення, яким держава задекларувала свою підтримку. Але, на жаль, досить часто тільки на папері.
Надзвичайна "турбота" українських політиків про своїх громадян призвела до того, що різного роду соціальні виплати і пільги можуть отримувати і ті, хто шматок хліба не може купити, і ті, кого за нашими мірками ніяк не віднести до бідних. У таких умовах нерідко спрацьовує принцип "битий небитого везе": пільгами і виплатами користуються не ті, кому сьогодні найважче.
Ми часто чуємо, як нам збільшують соціальні виплати, наприклад, пенсії. Правда, ми не бачимо при цьому бажання зменшити великі пенсії чи скасувати пільги чиновникам і депутатам. Така "турбота" обертається тим, що одним реально піднімають пенсії, а іншим - збільшують борги.
На жаль, в Україні немає закону, за яким Верховна Рада не могла би встановлювати будь-які нові виплати без фінансового обгрунтування. Тому нині діє безліч законодавчих рішень, що не виконуються, адже сумарна вартість їхньої реалізації становить майже 70% зведеного бюджету країни. Фактично на ці цілі в 1998 році було спрямовано 34% бюджету, тобто реальними грошима не було підкріплено і половини необхідних для соціального захисту видатків.
Так, Україна нині небагата держава. Але ми не настільки бідні, щоб найбільш нужденні громадяни не мали найнеобхіднішого. Держава не має права витрачати кошти на захист тих, кого не треба захищати. Допомоги і виплати мають бути цільовими і адресними. *
Як позбутися корупції? Громадяни порівнюють корупцію з раковою пухлиною, що вразила всі гілки влади. Вона не тільки спричиняє моральну деградацію, але є однією з найбільших перешкод для економічного розвитку. Тому ми і переживаємо спад. За даними, одержаними організацією "Міжнародна відкритість", у 1998 році за рівнем корумпованості Україна посідала 69 місце із 85 обстежених країн. За дослідженнями, проведеними в 63 країнах світу, визначено, що у корумпованих країнах втрати ВВП сягають близько 50%.
Корумпованість - не вроджена вада людей, а продукт певної системи відносин. Найсприятливішим середовищем для корумпованих дій є ситуація, коли кроку не ступиш без дозволу державного чиновника. Хочеш вкласти гроші в Україну - півроку цілуй ручки кабінетів державних мужів. Треба реконструювати завод - доведеться побачити сотні облич, отримати їх "високий дозвіл". Арештували без суду рахунок Вашого підприємства - або зникай, тобто припиняй діяльність, або неси "подаяння".
Ось чому таке актуальне питання сьогодні, коли наука та культура в Україні не вважаються пріоритетними. А ,власне, на науці та культурі базується здоровий інтелект людини, від його рівня знань. А заощадивши на освіті, науці, культурі, інших соціальних витратах, ми значно більше втрачаємо на якості населення в інтелектуальному плані.
Щоб збагнути значення науки та культури, то можна перенестися в Японію, де нестача корисних копалин – самого головного сировинного фактору для повноцінного розвитку країни та суспільства компенсується розвитком розумових та інтелектуальних здібностей людини. Про щось інше говорити, мабуть, буде зайво.
Українські політики не розуміють того, що в розвитку суспільства, економіки та взагалі всієї цивілізації головним фактором являється людський фактор. Адже усе створюють люди, використовуючи природні багатства та досягнення науки, техніки, технологій для ширшого задоволення своїх безмежних бажань та життєвих зручностей.
... , підприємницьких структур різних форм власності, що зумовлює становлення місцевих бюджетів як важливого фінансового інструменту регулювання господарського і соціального життя. Важливим при оцінці ролі місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку регіонів є аналіз співвідношення обсягів місцевих бюджетів із загальними витратами зведеного бюджету (таблиця 31.2) Таблиця 31.2 Співвідношення ...
... із виконання доходної та видаткової частини бюджету. Отже, наступний розділ дипломної роботи присвятимо висвітленню характеристики і поглибленому аналізу стану даної проблеми. Розділ 2. Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів 2.1 Аналіз виконаня місцевих бюджетів по Харківській області Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового ...
... ,2 131 061,2 59 238,7 45,2 Загальний фонд 33 876,7 47 189,0 111 059,0 52 411,6 47,2 Спеціальний фонд 5 022,5 6 038,2 20 002,2 6 827,1 34,1 Діаграма 2.7. Частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті становила 41,3%, що на 0,3 % більше, ніж аналогічний показник 2008 року. Частка видатків загального фонду місцевих бюджетів у видатках зведеного бюджету зросла на 1,8 % і ...
... й на їх базі створено управління видатків, обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів, моніторингу та контролю платежів (Додаток Б). Для вивчення впливу бюджету на розвиток соціальної сфери регіону доцільно навести характеристику Управління видатків, обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів, моніторингу та контролю платежів Головного управління ...
0 комментариев