Наукове та буденне пізнання їх особливості. Специфіка і структура наукового пізнання

Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)
Основне питання філософіїта специфіка його розв”язання в історії філософії : матеріалізм, ідеалізм, дуалізм Основі філософські школи стародавньої Індії OTTO Філософія Стародавньої Індії Космоцентризм ранней древнегреческой Ф Характерні риси епохи Відродження та відображення їх у філософії того часу. Гуманізм, пантеізм, геліоцентризм Антропологічний матеріалізм фейербаха. ОТТ Філософія психоаналізу. Фрейдизм та неофрейдизм Релігійна філософія. Неотомізм Рух– спосіб існування об”єктивної та суб”єктивної реальності. Основні форми руху матерії та їх взаємозв”язок Простір та час ­­– форми існування матеріального світу. Сучасні наукові уявлення про простір і час Наукове та буденне пізнання їх особливості. Специфіка і структура наукового пізнання Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення Категорії діалектики, що відібражають універсальні зв”язки буття: одиничне, особливе, загальне. Явище та сутність Причина и следствие, их взаимосвязь Специфіка розвитку суспільства як соціальної форми руху матерії. Відмінність законів суспільства від законів природи Суспільне буття, як діяльність. Різновиди людської діяльності Формаційний, цивілізаційний, стадійний та інші підходи до аналізу суспільного розвитку Реализация единства духовной жизни крупной общности в исторической преемственности и на определенной территории Поняття політичної системи суспільства. Місце і роль держави, політичних партій і громадських організацій в розвитку суспільства Держава її походження і сутність Джерела, рушійні сили та суб”єкти суспільного розвитку Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість та їх структура. Суспільна псиологія та ідеологія, їх роль у розвитку суспільства Політична свідомість та її роль у житті суспільства
314252
знака
0
таблиц
0
изображений

50. Наукове та буденне пізнання їх особливості. Специфіка і структура наукового пізнання.

Наукове пізнання – це такий рівень функціонування свідомості, в результаті якого одержується нове знання не тільки для окремого суб'єкта, а й для суспільства в цілому. Нові знання є результатом професіональної діяльності вчених. Наукові знання розвиваються з форм донаукового, повсякденного знання, спираються на індивіду­альний і загальнолюдський досвід, на суспільну практику.

Розрізняють емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.

Емпіричний – це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду (із спостережень та екс­периментів), підданого деякій раціональній обробці, тобто сформу­льованого певною мовою. Емпіричні знання спираю­ться на емпіричні факти й співвідношення, дані спостереження, по­казання приладів, записані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно тощо.

Теоретичне пізнання – це пояс­нення підстав відтворення. Теоретичне знання має загальний і необ­хідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ. На цьому рівні ми одержуємо знання не тільки за допомогою досвіду, а й абстрактного мислення. Теоретичне знання включає систему понять, суджень, абстрак­цій, часткові й загальні теорії. Перевага теоретичного знання поля­гає в тому, що воно дає розуміння суті загального закону і може пе­редбачити майбутнє.

Метафізичний підхід до розуміння емпірич­ного і теоретичного рівнів пізнання виявляється в запереченні єдно­сті між ними або абсолютизації одного з них. Емпіричне пізнання може випереджати теоретичне, а теоретичне – емпіричне. Суперечності між емпіричним і теоретичним знанням вирішуються практикою, яка є основою пізнання і критерієм істини.

51. Діалектика як найзагальніша теорія розвитку та пізнання. Об`єктивна та субєктивна діалектика. Структура субєктивної діалектики.

Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди (звідси і назва – від грец. діалего – веду бесіду, полеміку). За Гегелем, діалек­тика – це своєрідний і єдино правильний метод пізнання.

Виникла діалектика в Давньогрецькій культурі і з самого початку набула високого інтелекту-ального статусу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від співрозмовників великої майстер­ності, підготовки.

Античні діалектики (Зенон, Геракліт) вважали, що світ безперервно рухається, змінюється, але вони не розуміли розвиток як виникнен­ня нового.У філософів різних часів і епох – від античних до класиків ні­мецької філософії – було дуже багато тлумачень діалектики. Але діалектика в її концептуальній формі виникла в культурі пізніше. У вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представ­лена у вченні Гегеля, хоча і в об'єктивно-ідеалістичній формі.Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, за­конів і категорій. Крім цього, слід розрізняти два види діалектики – об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. Тому діалектика як теорія виконує дві основні функції – світоглядну та методологічну, тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу: розглядати все з погляду руху, зміни, стрибків – на відміну від метафізики, яка розглядає все сталим, незмінним.Принципи діалектики – вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і вод­ночас виконують методологічну функцію в її побудові.

До основних принципів діалектики належать:

— принцип розвитку,

— принцип об'єктивності;

— принцип детермінації;

— принцип тотожності об'єктивної і суб'єктивної діалектики;

— принцип взаємозв'язку.

52.Взаємозв’язок та розвиток як визначальні принципи діалектики.

Основные принципы диалектики:
1) Принцип универсальной взаимосвязи и взаимодействия. Связь - это такое
отношение
между двумя процессами, при котором изменение в первом сопровождается
изменениями
в другом. Все в мире взаимосвязано между собой; Всеобщая мировая связь
непрерывна и
вечна. Каждому структурному уровню материи соответствуют свои органы связи. Сущ.
связи м/у основными структурными уровнями материи, м/у различными формами движе-
ния материи. Закон - существенная, необходимая, устойчивая, постоянно
повторяющаяся
связь м/у явлениями.
2) Принцип развития: Мир рассматривается не из готовых законченных предметов, а
представляет собой совокупность процессов. Предметы, кажущиеся неизменяемыми на-
ходятся в непрерывном изменении, возникают и уничтожаются. Из всех процессов
скла-
дывается движение как атрибут материи. Хар-ки отдельных сторон движения:
- развитие
- круговорот
- прогресс
- регресс
- самодвижение
- саморазвитие
Черты развития:
? необратимость
? обновление
? преемственность
? направленность
? цикличность
? объективность
? всеобщность
? противоречивость
3) Принцип детерминизма
4) Принцип объективности рассмотрения
5) -//- конкретности истин.

53.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.

З-н единства и борьбы противоположностей.

Этот з-н наз. ядром диалектики: он объясняет источник развития, движущие силы развития. В основе всякого саморазвития лежит единство и борьба противоположностей. Этот з-н раскрывается через след. категории:

- Тождества

- Различие

- Противоположность

- Противоречие

- Единство и борьба

Тождество - это равенство явления самому себе, момент устойчивости явлений. Различие - это момент изменчивости явлений. Тождество и различие диалектические хар-ки любого изменяющегося предмета. Диалектические противоположности - такие стороны, тенденции целостного

изменяющегося предмета, процесса, кот. одновременно исключает и взаимно предполагают друг друга. Диалектическое противоречие - сложное взаимоотношение м/у противоположностями. Диалектические противоречия не лежат на поверхности явлений, а связаны с глубинной сутью

предмета. Ступени развития и разрешения противоречия:

1) Тождество

2) Несущественное различие

3) Существенное различие.

4) Конфликт.

5) Неизбежное разрешение противоречий и возникновение новых противоположностей. Противоречие не сущ. как пара замкнутых противоположностей, а рассматривается в контексте различных взаимосвязей. Они присущи всем предметам и явлениям и определяют их бытие от возникновения до уничтожения. Единство противоположностей условно, временно, относительно преходяще, борьба абсолютна. Новое возникает в результате борьбы. Противоречия бывают внутренние и внешние, основные и не основные, в обществе антагонистические и неантагонистические. Антагонистические противоречия - противоречия м/у соц. группами с непримиримыми интересами.

54.Діалектичні протиріччя їх різновиди та розвиток

Этот з-н наз. ядром диалектики: он объясняет источник развития, движущие силы
развития. В
основе всякого саморазвития лежит единство и борьба противоположностей. Этот з-н
раскрывается
через след. категории:
- Тождества
- Различие
- Противоположность
- Противоречие
- Единство и борьба
Тождество - это равенство явления самому себе, момент устойчивости явлений.
Различие - это
момент изменчивости явлений. Тождество и различие диалектические хар-ки любого
изменяющего-
ся предмета. Диалектические противоположности - такие стороны, тенденции
целостного
изменяющегося предмета, процесса, кот. одновременно исключает и взаимно
предполагают друг
друга. Диалектическое противоречие - сложное взаимоотношение м/у
противоположностями.
Диалектические противоречия не лежат на поверхности явлений, а связаны с
глубинной сутью
предмета. Ступени развития и разрешения противоречия:
1) Тождество
2) Несущественное различие
3) Существенное различие.
4) Конфликт.
5) Неизбежное разрешение противоречий и возникновение новых противоположностей.
Противоречие не сущ. как пара замкнутых противоположностей, а рассматривается в
контексте
различных взаимосвязей. Они присущи всем предметам и явлениям и определяют их
бытие от
возникновения до уничтожения. Единство противоположностей условно, временно,
относительно
преходяще, борьба абсолютна. Новое возникает в результате борьбы. Противоречия
бывают
внутренние и внешние, основные и не основные, в обществе антагонистические и
неантагонистиче-
ские. Антагонистические противоречия - противоречия м/у соц. группами с
непримиримыми
интересами.

55. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Кількість, якість, міра. Діалектичні стрибки та їх різновиди.

Любой предмет и явление обладают как количеством, так и качеством.

Качество –

1.    свойство предмета - такие черты и особенности предмета, которые характеризуют его способность взаимодействовать с другими предметами.

1.    структура предмета, которая связана со свойствами предмета (структура предмета - то из чего состоит предмет, из каких элементов).

2.    функции предмета, т.е. то, для чего предмет предназначен.

3.    место предмета в определенном процессе, т.е. является он исходным пунктом или его результатом, находится он в развитом или неразвитом состоянии.

Степенью той или иной качественной определенности является количество (металлы проводят ток по-разному). Любое явление обладает как количественными, так и качественными показателями. Связь их проявляется в том, что количественные изменения не приводят к качественным до определенного момента, которым является мера.

Мера - переход от одного качественного состояния к другому или единство количества и качества. Сущ. и обратная зависимость: качественные изменения приводят к количественным. И в том и в другом случае предмет меняет свое состояние, т.к. происходит нарушение меры и совершается скачок.

Скачок – переход от одной меры к другой или от одного качественного состояния к другому.

Скачки могут иметь разный характер – это зависит от природы самого явления, тех условий, в которых совершается данное качественное изменение, и от тех причин, которые его порождают. Скачки могут быть эволюционными и революционными. Эволюция – изменение предмета, когда становятся другими несущественные для него свойства, черты, закономерности и сохраняются его основные св-ва, закономерности, структура.

Революция - изменение предмета, которое коренным образом меняет его структуру, его основные черты и закономерности и он превращается в совершенно иной по своей структуре и закономерностям предмет.

Сущность закона. Проявляется в том, что количественные изменения по достижению определенного момента приводят к качественным, а качественные изменения приводят к определенным количественным изменениям. Данный закон показывает механизм развития предмета.


Информация о работе «Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУКПИ, Украина)»
Раздел: Философия
Количество знаков с пробелами: 314252
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх