Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість та їх структура. Суспільна псиологія та ідеологія, їх роль у розвитку суспільства

80. Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість та їх структура. Суспільна псиологія та ідеологія, їх роль у розвитку суспільства.

Общественное сознание представляет собой совокупность идей, теорий, взглядов, представлений, чувств, верований, эмоций людей, настроений, в которых отражается природа, материальная жизнь об- щества и вся система общественных отношений. Общественное сознание формируется и развивается вместе с возникновением общественного бытия, так как сознание возможно только как продукт социальных от- ношений. Но и общество может быть названо обществом лишь тогда, когда сложились его основные элементы, в том числе и общественное сознание. Общество есть материально-идеальная реальность. Совокупность обобщенных представлений, идей, теорий, чувств, нравов, традиций, т.е. всего того, что составляет содержание общественного сознания, образует духовную реальность,выступает составной частью обществен- ного бытия. Но хотя материализм и утверждает определенную роль об- щественного бытия по отношению к общественному сознанию, однако нельзя упрощенно говорить о первичности первого и вторичности дру- гого. Общественное сознание возникло не спустя какое-то время пос- ле возникновения общественного бытия, а одновременно и в единстве с ним. Без общественного сознания общество просто не могло бы воз- никнуть и развиваться, потому что оно существует как бы в двух проявлениях: отражательной и активно-творческой. Сущность сознания как раз в том и состоит, что оно может отражать общественное бытие только при условии одновременного активно-творческого преобразо- вания его. Но, подчеркивая единство общественного бытия и общественного сознания, нельзя забывать и об их различии, специфической разъеди- ненности, относительной самостоятельности. Особенностью общественного сознания является то, что оно в своем влиянии на бытие может как бы оценивать его, вскрывать его потаенный смысл, прогнозировать, через практическую деятельность людей преобразовывать его. А поэтому общественное сознание эпохи может не только отражать бытие, но и активно способствовать его преобразованию. В этом заключается та исторически сложившаяся функция общественного сознания,которая делает его необходимым и реально существующим элементом любого общественного устройства. Никакие реформы, если они не подкрепляются общественным осознанием их смысла и необходимости, не дадут ожидаемых результатов, а толь- ко повиснут в воздухе. Связь между общественным бытием и общественным сознанием мно- гогранна и разнообразна. Так, вещи,созданные человеком, представляют собой опредмечи- вание соответствующих идей, органически содержат, таким образом, в себе элементы общественного сознания. Отражая общественное бытие, общественное сознание способно активно влиять на него через преоб- разовательную деятельность людей. Относительная самостоятельность общественного сознания прояв- ляется в том, что оно обладает преемственностью. Новые идеи возни- кают не на пустом месте, а как закономерный результат духовного производства, на основе духовной культуры прошлых поколений. Будучи относительно самостоятельным, общественное сознание может опережать общественное бытие или отставать от него. Напри- мер, идеи использования фотоэффекта возникли за 125 лет до того, как было изобретено Дагерром фотографирование. Идеи практического использования радиоволн осуществлялись почти через 35 лет после их открытия и т.д. Общественное сознание представляет собой особый социальный феномен, отличающийся собственными, свойственными лишь ему харак- теристиками, специфическими закономерностями функционирования и развития. Общественное сознание, отражая всю сложность и противоречи- вость общественного бытия, является тоже противоречивым, имеет сложную структуру. С появлением классовых обществ оно приобрело классовую структуру. Различия в социально-экономических условиях жизни людей, естественно, находят свое выражение в общественном сознании. В государствах многонациональных существует национальное соз- нание различных народов. Взаимоотношения между различными нациями отражаются в сознании людей. В тех обществах, где национальное сознание превалирует над общечеловеческим, верх берет национализм и шовинизм. По уровню, глубине и степени отражения общественного бытия в общественном сознании различают сознание обыденное и теоретичес- кое. С точки зрения материальных его носителей следует говорить об общественном, групповом и индивидуальном сознании, а в истори- ко-генетическом плане рассматривают общественное сознание в целом или его особенности в различных общественно-экономических формаци- ях.

81. Суспільна та індивідуальна свідомість і її взаємозв”язок.

Суспільна свідомість сучасної людина – це велике розмаїття свідомості, її формоутворень і рівнів. Суспільна свідомість обіймає правові, політичні, моральні, естетичні. філософські, релігійні погляди, наукові знання, національні особливості, психологічні риси і т.ін. У ній – загальнолюдські духовні цінності минулого і сучас­ного, в ній постає прогностичне майбутнє. Суспільна свідомість – багата, всеосяжна, вона є базою знань, теорій, ідей і т.ін.

Важлива складова свідомості – ставлення до цінностей – чи то у вигляді естетичної орієн-тації, чи як соціальне почуття або тео­ретична ідея. Цінності відбивають у людині різнозначні об’єкти, без урахування ціннісних пріоритетів неможливе розуміння специфіки і змісту свідо-мості.

Слід звернути уваїу на те, що є два рівні суспільної свідомості: буденна і теоретична.

Буденна виникає на грунті щоденної практичної діяльності людини, вона узагальнює емпірично дане. В цьому її обме­жений характер. Слід визначити, що буденна свідомість не збігається з індивідуадьнои, оскільки за своїм призначенням вона "працює" на життєві потреби – забезпечує рецептами для розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

Індивідуальна свідомість – рухома, яскрава, вона – творча ла­бораторія особистості.

Теоретичний рівень суспільної свідомості являє собою найдоско­налішу форму узагальнення дійсності. Це найбільш розвішена форма організації знання – у вигляді теорії. Суспільна свідомість – складова духовної культури суспільства.

До духовної культури належать результати людської діяльності: наука, філософія, мистецтво, мораль, право і відповідні установи: Інститути, театри, школи, музеї.

Людина – творепь культури, її споживач і продукт. Створюючи культуру, вона створює себе. Духоваа культура несе на собі відбиток рис суолільно-економічної формації та класів, нації, що її створюють.

Світогляд відбиває дійсність у її цілісності – як природничо-суспільний світ життя і діяль-ності людини – в її значущості для люди­ни – крізь призму суспільних відносин, життєвих Інтересів.

Чільне місце в структурі суспільної свідомості посідають її фор­ми. За допомогою форм суспільної свідомості остання стає реальним ком­понентом суспільного буття. Основними формами суспільної свідомості є: політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія, наука. Кожну з цих форм вивчають окремі науки: юриспруденція, політо­логія, етика, естетика і т.ін.