Метою попередження тютюнопаління, наркоманії та алкоголізму для учнів дев'ятих класів з II семестру розпочато заняття за програмою «Діалог»

3 метою попередження тютюнопаління, наркоманії та алкоголізму для учнів дев'ятих класів з II семестру розпочато заняття за програмою «Діалог».

Найважливіша роль у збереженні здоров'я дітей належить сім'ї. I тому батьківський лекторій значну увагу приділяє таким темам: «Як запобігти деяким захворюванням дітей», «Гігієна розумової та фізичної праці підлітків у сім'ї», «Режим дня молодшого школяра», «Психологічні особливості молодших школярів», «Правильна організація дозвілля в сім'ї» та ін.

Отже, слід наголосити, що наявність чіткого режиму дня, ефективна система оздоровчих заходів у процесі навчання та позаурочної діяльності учнів, різноманітність змісту і методів навчання та виховання сприяють вирішенню проблем валеологічної освіти, головним результатом якої, насамперед, має бути міцне здоров'я вихованців.

Традиції, звичаї, обряди — це енциклопедія знань про спосіб життя людей, їх працю, побут, виховну мудрість. Вони є тим цементуючим матеріалом, який має зберегти нашу національну свідомість, менталітет; допомогти нашій нації вижити; виховати духовно та фізично здорове покоління.

У своєму дослідженні ми презентуємо найулюбленіші традиції школи та селища, які, на нашу думку, мають великий виховний потенціал і сприяють формуванню високої духовно-моральної культури підростаючого покоління.

Свято Першого Дзвоника Це головне свято школи. Воно запрошує у учнів до захоплюючих мандрівок. Саме в стінах школи починає формуватися, набувати знань, морального здоров'я молоде покоління нашої країни. Від того, як пройде Свято Першого Дзвоника, як школа прийме дітей, залежить дуже багато. Щоб успішно пройшов цей день, педагогічний колектив постійно шукає шляхи й форми цікавого, змістовного проведення цього свята. Успіх у вихованні значною мірою залежить від ставлення дітей до школи. Від любові до школи, діяльної, активної, беруть початок кращі пориви душі. Уся робота педагогічного колективу спрямована на те. щоб наша школа була школою радості для дітей. Свято Першого Дзвоника в нас завжди яскраве й веселе. С щорічні святкові традиції: учителі зустрічають першокласників короваєм, який випікає в шкільній їдальні кухар із зерна, вирощеного на шкільних полях; кожен першокласник скуштує шкільного хліба після урочистого свята, а під час заходу його пригостять шкільною кашею з горщика, щоб вони були здорові й щасливі в рідній школі; директор школи посипає малят пшеницею, щоб були добрими учнями та ученицями; учні одинадцятих класів заводять першокласників до школи, знайомлять їх з будівлею, звичями, оберігають і наглядають за ними в перші дні життя в школі. На святі першого Дзвоника нагороджуються відмінники навчання 5—11 класів, оголошуються умови конкурсу «Найбільш старанний та допитливий учень року», «Найкращий спортсмен року», «Художник року», «Соліст-вокаліст», «Найкращий танцюрист» та інші. Процедура нагородження викликає прагнення до успіху серед учнів школи, створює добре емоційне середовище, що сприяє успішному початку нового навчального року.

Туристичні походи 3 моменту відкриття школи в 1952 р. зародилася традиція проведення туристичних походів, які е шляхом до зміцнення здоров'я учнів. Ним пройшли тисячі випускників школи. Вони оволоділи основами туристичної майстерності, пройшли школу загартовування й витривалості, пізнали романтику. Під час туристичних походів школярі розкриваються, учитель може побачити учнів з іншого боку, вивчити стан його здоров'я в нестандартних ситуаціях. Традиційно під час туристичних походів, змагань складається в класних колективах добрий мікроклімат, що сприяє покращанню психологічного здоров'я. Учні школи не хворіють під час туристичних походів.

Багаторічний досвід туристсько-краєзнавчої робота в школі свідчить, що вона відіграє велику роль у вихованні волі, мужності, зміцненні здоров'я. Туризм допомагає старшокласникам долати негативні прояви сучасного життя. Ще А. Макаренко підкреслював, що мужність не можна виховати без спеціальних вправ. Для вирішення завдань використовуються природні ситуації під час туристичних походів. Учні старших класів люблять ситуації «подолання й боротьби». Саме під час туристичних походів вони загартовуються, стають сильнішими, учаться поводитися в екстремальних ситуаціях.

«Зірниця», «Патріот»

Улюбленою шкільною грою старших поколінь є гра «Зірниця». Сьогоднішні школярі в Райгородцькій школі назвали її «Патріот». Кожного року, у травні, напередодні свята Перемоги, ця гра прово­диться в мальовничому куточку селища. Гра «Патріот» є підсумком фізкультурно-масової роботи, підсумком досягнень кожного учня у спорті, зміцненні свого здоров'я. Місцевість, де проводиться гра, — це горбиста рівнина з усілякими перешкодами (височини, заболочена місцевість, річка, круті схили). Під час військово-спортивної естафети їх треба подолати. Для кожної вікової категорії свій маршрут. Класні колективи цілий рік готуються до цієї гри. Вона допомагає виявити найсильніших, фізично загартовує дітей, впливає на їх розвиток, розвиває кмітливість, спостережливість. У проведенні гри беруть участь представники влади, Будинку природа та дозвілля, ветерани ВВВ, батьки.

Райгородці — працелюбні, фізично розвинені, витривалі люди. Традиційно склалося, що вони вирощують перші овочі, полуниці й привозять до міст Слов'янська та Краматорська. За ці якості їх поважають далеко за межами Слов'янського району.

Є в селищі традиції, які спонукають молодь, школярів вести здоровий спосіб життя. Традиційними стали свята: День селища (вересень), Свято Козацької Слави (14 жовтня), Свято полуниці (червень), Свято Івана Купала (7 липня). Під час проведення Свята козацької слави до історичного місця Козача Пристань сходяться всі райгородці, приїздять представники козацьких полків з різних областей України, гості з різних куточків Донецької області. Під час проведення цього свята відбувається посвячення в козаки найсильніших, найхоробріших, найспритніших, найкмітливіших молодих людей.

День селища

Кожного року в перші дні вересня в Райгородку проходить Свято Селища. Під час проведення свята вшановують старожилів, які прожили довге життя, їм більше 90 років, але вони ще здорові та щасливі, що пояснюється здоровим способом життя. Ця сторінка Свята селища завжди приваблює молодь та школярів, учить молоде покоління берегти своє здоров'я, протистояти шкідливим звичкам. На святі завжди чітко простежується характер (ментальність) райгородця. Райгородці сміливі, спритні, завзяті до роботи, життєрадісні, охоче беруть участь у козацьких розвагах, змаганнях на велосипедах, мотоциклах, автомобілях. Ці змагання виховують у підростаючого покоління бажання займатися спортом, бути сильними, здоровими. Це свято допомагає кожній особистості впродовж життя підтримувати своє здоров'я на максимально високому рівні і завдяки цьому реалізовувати свої внутрішні можливості. А особ­ливо в молодого покоління формується переконання в необхідності турбуватися про своє здоров'я та здоров'я оточуючих та рідних.

Школярі оволодівають уміннями й навичками, завдяки яким людина здатна підтримувати здоров'я.

Свято полуниці Більше десяти років у селищі святкується Свято полуниці. Полуниця — найперша ягода, дуже корисна для зміцнення здоров'я. Ягоди полуниці запашні, красиві, мають прекрасний смак і склад: 8% цукру, 1,5% органічних кислот, велику кількість мінеральних солей і вітамінів, необхідних для життя людини.

Рис. 2.3.1. Модель взаємозв'язків традицій селища і загальноосвітньої школи

Райгородці з давніх-давен вирощують цей цінний продукт. Райгродоцькою громадською організацією «Успіх» створена Асоціація любителів полуниць, закладений питомник, до якого завезені 11 найкращих сортів ягід, які розповсюджуються між тими, хто бажає займатися цією доброю справою. Основною метою створення асоціації та проведення Свята полуниці в селищі е залучення якомога більшої кількості райгородців до вирощування полуниць, включення її в щоденний режим харчування, у подальше рекламування цієї доброї справи на території Донецької області з метою розвитку зеленого туризму.

Це свято забезпечує збереження та зміцнення здоров'я людей, продовження періоду активної діяльності й тривалості життя людини — однієї з кінцевих цілей реалізації Концепції розвитку охорони здоров'я населення України.

Дійсно, усі ми впевнені в тому, що добре здоров'я— це запорука чудового настрою та самопочуття, високої працездатності, сімейного благополуччя.

На цьому святі, безумовно, кожна людина— і доросла, і мала — хоче почуватися сильною, бадьорою, радісною та щасливою.

Отже, здійснений у цьому параграфі системний аналіз дозволяє дійти висновку, що традиції та звичаї детально досліджуються вченими різних галузей науки і практики. I хоча розглядається багато аспектів цієї проблеми, у нас є всі підстави узагальнити вивчений матеріал і побудувати педагогічну модель (рис. 2.3.1.) структурних та функціональних взаємозв'язків культурно-виховних традицій селища і загальноосвітньої школи (у структурі базових соціальних інститутів суспільства з формування здоров'я та здорового способу життя учнів загальноосвітньої школи). Означена педагогічна модель є проективно-структурною складовою цілісної концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства в комплексному процесі формування здоров'я та здорового способу життя дітей та молоді.

РОЗДІЛ З. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОЗРОБКА ТА ПЕРЕВІРКА СИСТЕМИ ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 3.1 Соціально-психологічний портрет сучасного школяра в контексті здорового способу життя

Цінність людської особистості виявляється насамперед у взаємозв’язку і взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров'я, створює умови для творчого самовираження в різних сферах нашого життя.

У попередніх параграфах ми говорили про гомеостаз (динамічна рівновага, постійність внутрішнього середовища) як одну з домінантних умов здорового способу життя. Саме хвороба є сигналом про порушення рівноваги, яка необхідна організму для нормального функціонування.

Сучасна медицина не може повністю вилікувати людину, тому що намагається здебільшого усунути наслідки, а не причину захворювання. При цьому причини часто залишаються в підсвідомості та продовжують руйнівну дію. Лікарі дуже рідко звертаються до внутрішньої сутності людини, до аналізу її поглядів, переконань, дій, вони зазвичай користуються медикаментозними хімічними метода­ми лікування. Інший фактор — підкорення медицини фармацевтичній промисловості, яка в гонитві за прибутком забуває про людину.

На думку видатного лікаря В. Синельникова [338], існують причини захворювань, які лежать глибше, ніж фізичний і хімічний рівні. Це рівень інформаційно-енергетичного поля, а саме: наші думки, почуття, емоції, поведінка, світогляд. Отже, причини будь-яких хвороб знаходяться не зовні, а в середині нас, у підсвідомості. Багато вчених (В. Синельников, В. Мегре, Т. Дичев, О. Васютін, С. Ковальов та ін.) стверджуюгь, що зміна світогляду людини (з негативної на позитивну програму життя) має дивні наслідки, веде за собою виліковування найтяжчих хвороб. Активна, доброзичлива, чуйна, працелюбна людина надовго зберігає здоров'я, молодість, займається творчою діяльністю, насолоджується життям і спілкуванням, резерви її організму необмежені.

Академік М. Амосов запропонував ввести новий медичний термін «кількість здоров'я» для позначення міри резервів організму, що складаються з біохімічних, фізіологічних та психічних підсистем.

Як ми вже зазначали, в умовах сучасного суспільства формування здорового способу життя учнів виступає не тільки в якості противаги негативним наслідкам цивілізації та екологічної ситуації, а й елементом виховання та соціалізації особистості учнів загальноосвітніх закладів. I перш ніж розпочати роботу зі збереження та зміцнення здоров'я дітей, необхідно глибоко та детально проаналізувати портрет сучасного школяра й навіть ґрунтовно розглянути його соціально-психологічний бік. Соціальний аспект нас цікавить з приводу того, що саме соціальні інститути суспільства покликані ефективно здійснити процес соціалізації особистості, адаптації школяра до сучасного життя. А психологічний аспект має надзвичайно велике значення, оскільки починати формування здорового способу життя, на нашу думку, необхідно з природа мотивів, що спонукають до вибору діяльності із задоволення потреб особистості.

Початок шкільного життя для дитини збігається з етапом «прихованого формування світогляду і моралі» (від 6 до 12 років) [211 ]. У процесі навчально-пізнавальної діяльності, одночасно спілкуючись з однолітками й дорослими, закладається моральне здоров'я особи­стості. Час навчання дітей у середніх і старших класах школи — «первинний у відкритих проявах світогляду і моралі» [211 ]. До закінчення школи, тобто у віці 16—17 років, можна вважати особистість людини сформованою, отже, відбулося становлення характеру, світогляду, системи цінностей, сформувалася спрямованість.

3 раннього віку дитина хоче бути схожою на дорослого, тому завжди намагається імітувати його поведінку. Малюки копіюють дії старших братів та сестер, батьків, граються в «дорослі ігри»,які відображають ті ситуації, що вони бачили, при цьому намагаються вживати відповідну інтонацію, міміку, жести.

Так, діти, які зростають у сім'ях, де прийнято часто вживати у їхній присутності спиртні напої, палити, грають у відповідні сюжетні ігри, уживаючи відповідний лексикон. Згодом уживання алко­голю, тютюну, а іноді й наркотичних речовин та наркотиків стають для них нормальним кроком дорослішання, і сприймається це цілком нормально.

3 іншого боку, на психічне, фізичне та соціальне здоров'я дитини впливає процес навчання й виховання, який відбувається в школі. Такі порушення, як неврози, психопатичні реакції, астенія — збуджує шкільна дезадаптація, неуспішність, необ'єктивне ставлення до особистості школяра з боку педагогів.

Молодший шкільний вік характеризується вдосконаленням і диференціацією емоційних реакцій, формуванням характеру, поглиблюється і знання навколишнього світу, пізнається сутність навколишньої дійсності.

Молодший шкільний вік—вік інтенсивного розвитку інтелекту. Пізнавальна сфера розвивається в такому напрямку:

•сприйняття — перехід до довільного, цілеспрямованого, але на початку шкільного віку недостатньо диференційоване;

•пам'ять—виникає довільне запам'ятовування, поступово виконується завдання на довільне відтворення, використовуються прийоми мнемотехніки;

•формування довільної уваги;

•образно мислення — основний вид мислення на зазначеному етапі, розвиваються елементи абстрактно-логічного мислення, логічного мислення, з його формуванням усвідомлюються свої фізичні і психічні можливості;

•поведінка імпульсивна, воля недостатньо розвинена, виникає підвищений інтерес до свого тіла [63; 351 ].

Зважаючи на те, що поведінці молодшого школяра властиві довірливість, допитливість, наслідування, то безпосередній вплив на ставлення до свого здоров'я мають батьки й близьке оточення. Спілкування з батьками і споглядання взаємин між ними стає об'єктом пильної уваги та копіювання. Вони сприймаються як при­клад, зразок для усвідомлення власної статі, у цей час формується ставлення до репродуктивного здоров'я. Правильний режим харчування в сім'ї, гігієнічні заходи, а також взаєморозуміння й емоційна підтримка батьками один одного унаслідуються дитиною.

Домінантна потреба молодшого школяра—бути ним зовнішньо та внутрішньо, відповідати ролі школяра. Коли дитина приходить до школи, вона опиняється в новій системі стосунків з оточуючими її людьми, від неї вимагають підкорення новим правилам, підтримання нового розпорядку дня. Сім'я по-новому контролюватиме молодшого школяра у зв'язку з тим, що з'явився новий вид діяльності для дитини — навчання, яке потребує відповідальності. Такі вимоги, навіть у м'якій, доброзичливій формі, викликають напруження й дискомфорт. Така ситуація є для дитини стресогенною. Перехід до нового етапу життя відображається не тільки на поведінці школяра, а й на його здоров'ї:

—фізичному (нові навантаження, перевтомлення, суворий режим дня);

—психічному (необхідність стримання імпульсивності, безпосередньої, невимушеної поведінки; вимоги вчителя контролювати себе);

—моральному (спілкування з новими людьми, дорослими й однолітками, вчитися співіснувати в колективі);

—духовному (дитині відкривається ширше світ людських цінностей, які вона повинна засвоїти та навчитися втілювати їх у власну, ще маленьку систему світогляду) [94; 315; 341 ].

Зі вступом до школи збільшується час спілкування з однолітками, з'являються нові зразки для копіювання. Ця пора характеризується активною соціалізацією дитини, формуванням у неї колективної свідомості. На ставлення до здоров'я до кінця молодшо­го шкільного віку дуже впливають засоби масової комунікації, оточення друзів у класі, на вулиці, вплив сім'ї поступово зменшується. У цілому, коло спілкування розширюється, стає багатшим.

Один з найважливіших процесів на початковому етапі шкільно­го життя дитини — це адаптація до школи. Особливої уваги потребують діти, які не відвідували дошкільних закладів, тому що вдома вся увага приділялася тільки їм. Інша справа — школа. Учитель повинен працювати з усіма, і це викликає додаткову напругу — дитина може почувати себе розгубленою. У зв'язку зі стандартизацією умов життя дитини з'являються відхилення в поведінці:

—надмірне збудження;

—гіпердинамія;

—агресивність;

—виражені гальмівні процеси;

—підвищена тривожність.

Ці відхилення можуть викликати дитячий страх, апатію, небажання ходити до школи, зниження вольової активності, зниження працездатності. Успішна адаптація дитини до шкільного життя — це новий етап формування дитини як здорової особистості. Набуття нового статусу в сім'ї(учень, відповідальний), прийняття та визнання школяра новим колективом, учителем створює ситуацію успішності, надає дитині впевненості, позитивних емоцій, що в цілому сприятливо діє на здоров'я дитини. Особливо важливо в цей період надати дитині позитивних емоцій, яких вона потребує й чекає від дорослих.

Один з показників, який спостерігається в молодшому шкільному віці, — це розвиток мовлення, збільшення словникового запасу, розширення понятійного апарату. Порушення розвитку мовлення впливає на ефективність процесу соціалізації дитини. Нездатність до правильної вимови окремих звуків через різні причини веде до труднощів у навчанні та спілкуванні з однолітками, особливо це проявляється в початкових класах, тому що ставлення учнів один до одного визначається через успішність, тобто гарно вчиться — зна­чить хороша, позитивна людина.

Через логопедичні труднощі, і як наслідок, — труднощів у спілкуванні й поганої успішності — у дітей можуть розвинутися комплекс неповноцінності та депресія. Деякі намагаються уникати однолітків через страх насміхання [113].

Порушення експресивного письма, тобто коли дитина має труд­нощі у формуванні своїх думок у письмовій формі, допускає багатопунктуаційних та орфографічних помилок, веде до відмови виконувати домашні завдання в письмовій формі, відвідувати ті уроки, на яких цей дефект особливо помітний. Ця вада здебільшого впливає на емоційний стан дітей, їх настрій, можлива поява відчаю, відчуження від однолітків, бажання усамітнення. Узагалі при відсутності відповідного лікування виникають труднощі в соціальній адаптації.

У зв'язку з формуванням хребта (шийного, грудинного та спин­ного відділів) і необхідністю фізичного навантаження, пов'язаного іі шкільним життям (носіння шкільного рюкзака або портфеля), звертається увага на відповідне навантаження на зростаючий організм. Разом з тим велика гнучкість та рухливість хребта надає можливість для початку правильного фізичного виховання та за­нять багатьма видами спорту саме в цьому віці, що сприяє розвитку фізичного здоров'я.

Нажаль, навчально-виховний процес не завжди враховує анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються з перехо­дом дошкільника до шкільного життя, і зміни, які відбуваються впродовж усього шкільного життя дітей.

Успішне входження в шкільне життя, завершеність формування пізнавальної сфери знаменується основними новоутвореннями молодшого шкільного віку — довільністю, внутрішнім планом дій, рефлексією, — які необхідні для нормального переходу в підлітковий вік.

У зв'язку з тим, що початок шкільного життя більшості дітей починається в шестирічному віці, криза семи років припадає на пер-ший-другий рік навчання в школі. При цьому спостерігаються зміни и поведінці, виникають труднощі в контролюванні дитини. Ця криза пов'язана з появою внутрішнього життя дитини. Шестирічки, готовність до школи яких ще не сформована, не можуть швидко пе­рейти від ігрової до навчальної діяльності. Їм важко себе контролювати, зауваження вчителя та невдачі навчальної діяльності сприймають боляче, тому відчувають незадоволеність своїм новим ста­новищем. Позитивний етап, тобто успішне вирішення конфлікту, полягає в прийнятті навчальної діяльності як ведучої. Гра та на­вчання сполучаються в житті. Негативні враження згодом забуваються, але разом з відставаннями, що інколи відмічаються вже в першому класі, можуть суттєво вплинути на мотивацію навчання, емоційний настрій і бажання вчитися.

Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я підлітковий вік охоплює проміжок віку дитини від 10 до 18 років. У зв'язку з процесами акселерації, тобто з більш раннім дорослішанням, на сьогодні середня тривалість підліткового періоду складає від 4 до 7 років. Тривалість цього періоду може коливатися залежно від соціального становища та тривалості освіти в цілому. Цей етап характеризується завершенням психологічного дозрівання організму, а також остаточним формуванням будови та його функцій.

Суперечності між новими потребами й неможливістю їх задоволення, а також між фізичними та інтелектуальними можливостями, з одного боку, і старими формами стосунків з дорослими — з іншого, є силами, які рухають психічний розвиток підлітків.

У розвитку психічних процесів визначаються такі зміни:

—формування більш складного аналітико-синтетичного сприйняття предметів і явищ, воно стає послідовним, всебічним, довільним;

—пам'ять стає довільною, зростає швидкість запам’ятовування та вміст пам'яті;

—увага поступово стає післядовільною;

—закінчується формування абстрактного мислення, зростає його критичність.

У підлітковому віці простежується стабілізація й визначеність основних якостей особистості, формуються риси характеру, спрямованість особистості. Розвивається сфера моральної свідомості, складаються відносно стійкі моральні погляди, оцінки, судження, цінності. Одним з визначних новоутворень зазначеного віку с формування самосвідомості — образу самого себе, самооцінки та рефлексії.

Підлітковий період має назву пубертатного і є найбурхливішим у сексуальному розвитку організму. Сприйняття перетворення дитячого тіла на доросле певною мірою впливає на емоційне самопочуття: з'являється підвищена чутливість і збудливість, поєднання соромливості й сором'язливості. Позиція батьків не завжди адек­ватна стосовно дітей у пубертатному періоді. Нещирі відповіді, не­правдива інформація викликав недовіру й відчуження від батьків. Відсутність непорозуміння й відвертості штовхає підлітка на пошуки відповідей на вулиці, до ризикованих експериментів, ранніх статевих стосунків. Своєчасно надана інформація батьками або фахівцями правильно формує уявлення і ставлення до здоров'я репродуктивної системи людини.

Надмірна увага батьків до здоров'я дитини, підвищена тривожність, велика кількість обмежень і заборон, суворий контроль може сформувати іпохондрію, комплекс неповноцінності, фантазування щодо неіснуючої хвороби, пошуки симптомів небезпечного захворювання.

Підлітковий вік — це період відчайдушних спроб «пройти че­рез все» або «спробувати все в житті». При цьому підліток починає з того, що «куштує» доросле життя. Саме в цьому віці багато дітей починають уживати алкоголь та наркотики, що призводить до психологічної залежності. Якщо батьки намагаються ставати на перешкоді спілкування з асоціальною компанією, протест підлітка може виражатися у відмові від спілкування з батьками, уживання їжі, виконання домашніх обов'язків та шкільних завдань.

Підлітків тягне до невідомого, тому часто в цей період спостерігається цікавість до мандрів, пригод.

Отроцтво є часом, коли підліток починає по-новому оцінювати свої стосунки із сім'єю, однолітками, дорослими. До дорослих, учителів підлітки, як правило, ставляться дуже критично. Характер взаємин різко змінюється. У цьому віці дуже рідко є «улюблені вчителі», ставлення до вчителів надкритичне, тоді як у молодшому шкільному віці вчителька (класний керівник) займала значне місце, була «ідеалом», «другою мамою». Учитель знецінюється, не вибачаються навіть маленькі помилки, часто підлітки мають негативні установки щодо педагогів — навішують ярлики, надають прізвиська.

Труднощі спілкування підлітка та дорослого не є проблематичними, якщо мають форму дружніх і будуються на взаємоповазі, взаємопорозумінні, взаємодопомозі та довірі.

Однолітки, друзі стають найближчими людьми, яким довіряють найпотаємніше. Через друзів діти пізнають самих себе [71].

Центральним та специфічним новоутворенням особистості підлітка є уявлення про те, що він уже не дитина, тобто набувається почуття дорослості. У цьому віці в деяких підлітків, а іноді в цілих груп з’являться свій «ідеал», «кумир». Це може бути відомий актор, співак. Дівчатка та хлопчики намагаються наслідувати стиль зачіски, одяг та поведінку улюбленця. Формуються групи за інтересами — спільне заняття будь-яким видом спорту, цікаве хобі.

У випадку, коли взірцем для копіювання стає позитивна особистість, підліток намагається працювати над собою (охайний одяг, манера поведінки, зачіска), щоб стати схожим на неї, то можна говорити про позитивний вплив; але часто прикладом стають кіногерої з асоціальною поведінкою, утворюються цілі групи на манер «кіношних» («Бригада»). Треба зазначити, що «негативних героїв» наслідують хлопці та дівчатка не тільки з тих сімей, що зазвичай називають «проблемними», а й з цілком благополучних. Для слухняних дітей це інше життя, повне цікавих пригод, яке приваблює своєю дорослістю, забороною з боку батьків [63; 98; 113; 351].

Поряд з «кумирами», які приходять зі світу кіно та музики, підлітки обирають собі взірець для копіювання зі свого оточення. Це може бути реальна людина, як позитивний, так і негативний при­клад. В останньому випадку такий дорослий, іноді з кримінальним минулим, що зловживає алкоголем, а іноді наркотичними речовинами, розповідає різні історії, вигадує байки для того, щоб привабити дітей. Серед дітей така людина знаходить слухачів, а згодом діти повністю довіряються їй, вважають другом, близькою людиною. Підліткам дуже приємно, що така доросла людина звертає на них увагу, спілкується з ними; поступово навколо неї може згрупуватися компанія з асоціальною спрямованістю. Відмовити «дорослому другу» підліток не може, тому втягується у вживання алкоголю, тютюнопаління, наркотиків. Подібна дружба у сполученні з низькою правовою культурою може призвести до скоєння правопорушень. Під час навіть короткочасного перебування в такій групі відбуваються значні зміни в поведінці дитини. Погіршуються стосунки з батьками — у спілкуванні діти перестають бути щирими, грублять, часто обманюють; не подобається навчання у школі, свій вільний час підліток не проводить удома, тому що в компанії цікавіше.

Подібна поведінка суперечить соціальним нормам і є девіантною. Підліток вибирає такий тип поведінки, який веде до порушення взаємодії між своєю особистістю та групою. Відхилення виникають як результат політичної, соціально-економічної й екологічної нестабільності суспільства, зсуві в ціннісних орієнтаціях молодого покоління.

У психологи та педагогіці умовно виділяють три групи «важких дітей»:

—діти з відхиленням у розумовій сфері;

—діти з відхиленням у психічній діяльності;

—педагогічно занедбані діти.

Одним з вагомих чинників, який впливає на формування цього типу поведінки, залишається сім'я і проблеми, пов'язані з нею, а саме: несприятливі сімейно-побутові стосунки, відсутність контро­лю з боку батьків унаслідок браку часу та збільшення кількості розлучень. Умови сім'ї — соціальне та матеріальне становище, рід занять та рівень освіти батьків, стосунки членів родини — усе це формує особистість дитини, зокрема підлітка.

Зважаючи на те, що девіантна поведінка включає в себе як стосунки із соціумом, так і деформації у формуванні особистості підлітка, то можна вважати, що різні її прояви свідчать про відхи­лення у сфері соціального здоров'я. Беручи до уваги, що не всі діти схильні до девіантної поведінки, можна виділити фактори ризику або передумови виникнення подібного типу поведінки.

До біологічних факторів належить толерантна схильність, тобто якщо у спадковості підлітка закладена підсвідома потреба у споживанні речовин, то ймовірність появлення згубної звички різко збільшується.

Психологічні фактори включають особистісний склад людини, потребу в переживанні, надзвичайних станах, привабливість відчуттів у алкогольному, наркотичному та подібних станах.

Доступність відповідної речовини, мода на вживання серед близького оточення або авторитетних людей, особливості розташування місця проживання — це є соціальними факторами ризику.

До медичного фактора ризику зараховуємо наявність захворювань, уроджених та набутих, унаслідок чого дитина може не­адекватно реагувати в деяких ситуаціях.

Традиційний фактор охоплює способи взаємодії в окремих групах, типову поведінку й пов'язане з нею вживання шкідливих речовин, що не схвалюється суспільством [261].

Існує низка причин, які можуть призвести до того, що підлітки починають уживати алкоголь, наркотичні речовини, наркотики. Се­ред них:

• залежність від інших людей (однолітків та старших, часто з асоціальною поведінкою);

• конфліктні стосунки з батьками, дорослими, ровесниками;

• відчуття самотності та відсутність порозуміння з оточенням;

• небажання вибачити образу, виказування протесту подібною поведінкою;

• відсутність адекватної поведінки у важких ситуаціях;

• несформована система цінностей та життєвої позиції.
Особливої уваги щодо девіацій у поведінці потребують дівчата. Для них характерні конфліктні взаємини з членами сім'ї, класом, учителями. Спостерігаються випадки крадіжок, відставання у навчанні, відмова вчитися або працювати, бродяжництво, уживання спиртних напоїв, жорстокість тощо.

Такі дівчата не проявляють великого інтересу до професійного самовизначення, обирають види професій, що не потребують значних фізичних та інтелектуальних зусиль.

За характером, здебільшого, дівчата з девіантною поведінкою невитримані, уперті, егоцентричні. Вони повинні бути завжди в центрі уваги. Самооцінка неадекватна. Характеризують себе як самостійних, комунікативних, чуйних особистостей. Для досягнення власних цілей використовуються будь-які засоби. Система цінностей не розвинена, превалюють примітивні потреби та інтереси. Бажання зосереджені на красивому житті, як правило, за рахунок інших.

Їхня спрямованість часто асоціальна через включення в асоціальні групи. Скоєння правопорушень пов'язано з аморальним спо­собом життя. Вони часто стають ініціаторами з'ясувань підліткових стосунків.

Тоді як одна категорія підлітків занадто комунікативна, є чле­ном дружніх груп, компаній, то існує інша категорія дітей — самотніх. Причини самотності різні: віддаленість місць проживання, перехід до нової школи, серйозні фізичні, розумові або емоційні недоліки, але існує найпоширеніша група, діти якої мають бажання розширити коло друзів чи покращити стосунки з оточенням однолітків. Самотні діти часто мають нерозвинені навички спілкування й потребують підтримки та допомоги з боку дорослих.

Поряд з активним розвитком комунікативних якостей у підлітків формуються різноманітні захоплення, інтереси, хобі. Деякі з хлопців та дівчат пробують себе у різних сферах діяльності (заняття художньою самодіяльністю, спортивних секцій, студій вока­лу тощо), тобто їх інтереси не дуже стійкі. Інші мають стійкі інте­реси та захоплюються якимось одним хобі, наприклад, колекціонуванням. Такі захоплення теж пов'язані з підлітковим спілкуванням, і деякі дають можливість бути підлітку в центрі уваги, поступово самоутверджуючись.

Трапляються випадки, коли підлітки занадто захоплюються власним хобі, через що пропускають заняття, навіть наважуються на скоє­ння проступків (крадіжки, обману) задля придбання чергового експонату для колекції. У хлопців відмічається пристрасне захоплення бойовими видами спорту (дзюдо, карате). Якщо спочатку цей вид спорту служить для фізичного розвитку, розвинення витримки, вивчення засобів самозахисту, то надалі деякі підлітки намагаються спробувати вивчені прийоми на однолітках, молодших, чіпають стар­ших, провокують бійки.

Під час спілкування підлітки намагаються передбачити, зрозуміти думки людини, особливо якщо об'єкт викликає симпатію. Працюють над власною культурою мовлення, розширюють свій кругозір за допомогою читання, вивчення відеоматеріалів задля того, щоб під час спілкування підтримувати тему, яка цікава співрозмовнику.

Уживання своєрідної мови — підліткового сленгу — формують так звану «підліткову субкультуру». Складові субкультури, зокрема й особисті якості, які підлітки цінують і поважають один в одного, є значущими для кожного з них. Переконання та погляди групи стають власними переконаннями для кожного; їх підлітки готові відстоювати в суперечках з дорослими, навіть і з батьками.

Як правило, про цей вік говорять як про період підвищеної емоційності. Це проявляється в збудженості, частій зміні настрою, неврівноваженості. Кульмінація такої емоційності відмічається в дітей 12—15 років. Емоційна сфера вкрай амбівалентна, тобто підліток водночас здатний відчувати почуття протилежної спрямованості: любов та ненависть, надію та відчай тощо.

Поява агресивної поведінки хлопців, конфліктність у стосунках, бажання сперечатися пов'язане з особливостями спілкування «хлоп'ячих груп». Подібне спілкування характеризується виникненням грубих форм імен та прізвищ, прізвиськ. 3 іншого, боку агресія пов'язана з фізіологічними причинами, а саме — нерівномірністю фізичного розвитку підлітка.

Через надто чутливу емоційну сферу різні форми протесту виникають у відповідь на образу, неадекватне ставлення до вимог та заборон батьків, дорослих, однолітків. Причиною протесту також можуть бути конфліктні стосунки з батьками, сприйняття конфліктів між батьками, тобто несприятлива ситуація в родині. Ревнощі, які виникають, коли в родині з'являється молодша дитина, або вітчим (мачуха), ведуть до реакції протесту. У поведінці підлітка можуть спостерігатися демонстративність, намагання вразити всіх своїм зовнішнім виглядом, дорослими манерами, для цього деякі підлітки починають уживати спиртні напої, пропускають заняття в школі, тобто будь-яким чином прагнуть привернути до себе увагу.

Незважаючи на сприйняття дорослими цих підлітків як конфліктних, важких, важковиховуваних, ці форми протесту, конфліктної поведінки необхідно розглядати як прохання, крик про допомогу, який вони виражають таким способом.

Підліткова криза — це вершина перехідного періоду від дитинства до дорослості, яка зовні може виявлятися у зміні поведінки, — виникає грубість, бажання робити все наперекір дорослим. На утворення підліткової кризи впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Внутрішні фактори	Зовнішні фактори
Звички	Постійний контроль з боку дорослих
Риси характеру	Залежність від дорослих
Темперамент, властивості нервової системи	Опіка батьків
Внутрішні заборони	Друзі (їх оточення або їх відсутність)
Здібності	Статус у колективі

Підліткова криза, за Ш. Бюлером, складається з негативної та позитивної фази. Основні риси, притаманні негативному періоду, - надчутливість, роздратованість, «фізична й душевна недуга». Підліток відчуває себе чужим, ворожим до оточуючих, йому здається, що його не розуміють, що він самотній, іноді з'являються суїцидальні думки [351].

Позитивний період пубертатної кризи характеризується тим, що поступово підліток починає сприймати у своєму житті нові джерела радості, усвідомлює своє нове, майже доросле «Я».

Успішне розв'язання підліткової кризи дає можливість підлітку піднятися на сходинку вище в особистісному, фізичному, соціальному, духовному розвитку завдяки новоутворенням.

Щодо комунікативної сфери, то дівчата мають більш розвинені комунікативні здібності. Зазвичай, вони більш схильні до спілкування й відкриті спілкуванню. Це бажання може призвести до пошуків компаній, які мають асоціальну спрямованість.

У підлітковому віці рефлексія скоріше розвивається в дівчаток і є новоутворенням, тобто виникає в жіночої статі раніше. Скоріш за все, це пов'язано з тим, що під час спілкування з однолітками дівчата багато уваги приділяють аналізу власних переживань, почуттів. Через взаємне спостереження внутрішнього світу подруг складається власне уявлення про себе.

3 рефлексією і спілкуванням тісно пов'язана емпатія, яка у дівчат розвинена більше, але це не означає, що хлопці не здатні і співчувати іншим. В емоційній сфері хлопці більше стримані, гірше розбираються в тих почуттях, що відчувають. Не розібравшись з емоціями, хлопці частіше схильні до спалахів агресії.

Реакція емансипації у дівчаток може проявитися не тільки у спробах уникнути впливу дорослих, а й у висловлюванні, критиці звичних для останніх понять і цінностей — «старомодних» уявлень про дівочу честь, цнотливість, чарівність, жіночність, привабливість дівчини без сигарети тощо. Це виявляється у втечах з дому, у нанесенні татуювань, палінні, уживанні алкогольних напоїв, ранньому статевому житті.

Прагнення мати права дорослих — характерне для всіх підлітків. Дівчатка й хлопчики намагаються засвоїти позитивні риси дорослості, оволодіти їхніми формами праці, спілкування, пізнання. Це вимагає значних зусиль, вдумливості, зосередженості, цілеспрямованості й тривалого часу. Деякі підлітки засвоюють лише зовнішній, переважно негативний бік дорослості, а саме: грубі ма­неру й мову, уживання спиртних напоїв і наркотиків.

У дітей підліткового віку стає актуальною потреба у статево­му самопізнанні (особливостях власної статі), потреба в любові. Процес самопізнання відбувається у вигляді романтичних мрій, самоспостереження, самоаналізу.

Незважаючи нате, що підлітки ззовні наче дорослішають, у внутрішньому плані вони залишаються соціально незрілими, інфантильними, їхня поведінка характеризується нестійкістю й ситуативністю. «Примірювання» до еталонів дорослої статевої поведінки часто породжує різноманітні прояви сексуальної агресії, тривожність, замкненість, песимістичні настрої, стан пригнічення. Викривлений розвиток сексуального інтересу призводять до різного роду ерзаців статевих збочень, індивідуальних та групових правопорушень.

У частини підлітків збудження нервових процесів переважають над гальмуванням; нестійкість нервової системи може викликати зміни у функціонуванні життєво важливих органів (підвищене збудження, висока реактивність), що може стати передумовою для розвитку хронічних та інших захворювань.

Серед захворювань, які вражають школярів підліткового віку, виділяються такі:

—серйозні порушення зросту;

—захворювання, безпосередньо пов'язані з гормональною регуляцією — зміни в гормональній системі, а також зовнішні факто­ри іноді призводять до зниження захисних функцій імунної системи в підлітків, що є причиною виникнення хронічних захворювань;

—порушення психічного здоров'я (зокрема дисморфофобії, нервової булімії, анорексії;

—порушення психологічного здоров'я (почуття неповноцінності, неадекватно занижена самооцінка, підвищена тривожність);

—туберкульоз;

—серцево-судинні захворювання — у період статевого дозрівання відбувається інтенсивний ріст серця. Одним з важливих показників функціонального стану системи є артеріальний тиск. По­чаток статевого дозрівання супроводжується підвищенням рівня артеріального тиску. Підлітки, які мають схильність до ожиріння, а також ті, які мають відповідну спадковість, потрапляють у групу ризику щодо формування гіпертонічної хвороби;

—захворювання органів травлення — тривалі емоційні та фізичні навантаження, порушення режиму харчування, праці й відпочинку — дуже впливає на стан здоров'я цієї системи. Це може призводити до збільшення гастроентерологічних захворювань;

—соціальні хвороби (уживання наркотиків та наркотичних речовин, куріння, уживання алкогольних напоїв, ВІЛ/СНІД);

— хвороби імунної системи — формування та становлення залежить від спадковості та впливу факторів зовнішнього середовища. Науковці виділяють п'ять критичних періодів розвитку імунної системи, останній збігається з підлітковим віком. У дівчаток він спостерігається у віці 12—13 років,у хлопчиків — у 14—15 років.

Однією з форм девіантної поведінки є суїцид, тобто свідоме позбавлення себе життя. У другій половині XX ст. суїциди посідають четверте місце серед причин смерті, особливо збільшилась кількість таких випадків серед підлітків та молоді у віці 15—24 роки. И Україні за останні роки збільшилася кількість самогубств серед дітей 5—14 років. Великий відсоток самогубств відмічається серед підлітків там молоді, яка навчається. Зарубіжні науковці підкреслюють, що у віці до 13 років суїцидальні спроби є рідкими, макси­мум припадає на період від 16 до 19 років [147]. Проте близько 60% підлітків є практично здоровими (відсутні психічні захворювання, психопатії), які в період пубертатної кризи знаходяться в пошуках сенсу життя. Нерідко дорослі, особливо в проблемних сім'ях, не висловлюють розуміння, і тим більше не пропонують підтримку.

Часто зустрічаються випадки, коли суіцидальна поведінка сполучається з надмірним уживанням алкоголю, наркотичних речовин або невротичними захворюваннями. Доведено, що немає прямої кореляції між кількістю самогубств та рівнем життя. Але існує об’єднуючий фактор — усі особи перебували в стані життєвої кризи. Під час кризи людина опиняється в пошуках сенсу життя, через що відсутня можливість адекватно сприймати труднощі життя й вирішувати проблеми. Водночас людина відчуває цілу низку негативних емоцій — відчай та горе, почуття вини та гніву, почуття безпомічності та бажання помститися чи припинити тілесні або душевні страждання.

Значна частина випадків суїцидів та суїцидальних спроб охоплює підлітків та молодь у пубертатному віці. Найбільша кількість спроб фіксується у 16—17-річних. Перехід від дитячого життя до дорослих реалій сприймається надто болісно особливо найчутливішими дітьми, тому деякі з них наважуються на жахливі кроки.

Суїцидальна поведінка розвивається поступово. Спочатку з’являються антивітальні думки, суїцидальні уявлення, до яких людина приєднує наміри, задуми, планує цей вчинок, далі скоює спробу самогубства. Іноді підліток неначе натякає про свої задуми, уживаючи в розмові вирази типу «коли мене не стане, от тоді побачите», «як я стомився жити» тощо.

Виникненню думок про скоєння суїцидальної спроби сприяють наявність депресивного стану, низької самооцінки, негативного ставлення до життя, а також присутність в оточенні підлітка таких осіб, які скоїли подібні дії або позитивно ставляться до смерті й суїцидів. Діти підліткового віку, завдяки психофізіологічним особливостям, мають неадекватне сприйняття наслідків аутоагресії. Часто вони не думають про велику можливість фатального кінця суїцидальної поведінки. Так, підлітки, особливо хлопці, захоплюються екстремальними видами спорту, таким чином нібито кидаючи виклик смерті й доводячи власну сміливість та дорослість.

Сам факт скоєння самогубства іноді розцінюється і сприймається як «романтичний» або такий вчинок, що притаманний справді сильним натурам, як право самостійно розпоряджатися власним життям. Найбільш вразливі, емоційні дівчата сприймають такий крок як вирішення проблем нерозділеного кохання (як спосіб привернути увагу об'єкта) або як шантаж. Мотивація суїцидальної поведінки охоплює також вирішення шкільних проблем, боротьбу з батьками за свободу і самостійність, конфлікти з друзями, подругами. Одним з важливих факторів, що може викликати подібну поведінку, є жорстоке ставлення з боку батьків, насильство, дефіцит спілкування в сім'ї, відсутність батьківської підтримки.

На сьогодні існує проблема браку профілактичних програм суї­цидальної поведінки на рівні навчальних закладів, що відбивається на стані психологічного та особистісного здоров'я дитини.

Для всіх підлітків характерним є прагнення мати такі ж права, як і в дорослих. I дівчата, і хлопці намагаються не тільки бути схожи­ми на дорослих, а й бути ними, тому засвоюють певні риси дорослості щодо діяльності, спілкування, пізнання. Деякі підлітки здатні засвоїти спочатку зовнішній, часто лише негативний, бік дорослості, тобто грубі манери й мову, уживання ненормативної лексики, спиртних напоїв і наркотиків, цікавість до азартних ігор, статевого життя. Уникаючи пояснень батькам та дорослим, самоаналізу власних вчинків, підлітки оволодівають прийомами психологічного захисту, наприклад, витіснення неприємних думок про наслідки скоєного, використовують хитрість, обман, демонструють фізичну силу, агресивність, шантаж тощо.

Юнацький вік — період створення планів, прогнозів та сподівань. У цьому віці майже провідною діяльністю стає освоєння власного майбутнього, власних життєвих перспектив.

У період юнацтва формується новий рівень самосвідомості, а також прагнення самопізнання. Підлітки прагнуть знайти особисту ідентичність, самоповагу. Головне новоутворення віку — відкриття внутрішнього світу.

Один з головних факторів — творчий характер діяльності, яка пов’язана з безліччю інтересів, цікавих стосунків.

Пізнавальна сфера має такі характеристики:

—хлопці: переважає схильність до абстрактного мислення; дівчата більше схильні розв'язувати конкретні завдання;

—увага стає більш вибірковою, залежить від інтересів, у той же час збільшується її обсяг, концентрація;

—розвиток інтелектуальної сфери та креативності

3 початком юності зникає необхідність у відокремленні. Особистість підлітка стає більш завершеною, цілісною. Простежується поступовий перехід від зовнішнього управління до самоуправління. Самоуправління та самосвідомість старшокласників, критична самооцінка та прагнення до самоствердження є базою для самовиховання.

Старший шкільний вік — це пора формування світогляду, власних поглядів і переконань. Це період самовизначення — соціального, особистісного, професійного, духовного. У зв'язку з необхідністю самовизначення виникають потреби розібратися в навколишньому оточенні й у самому собі, зокрема, у пошуках сенсу життя. У старшому шкільному віці посилюється суспільна спрямованість особистості учня, його потреба принести користь суспільству, іншим людям. Саме в цьому виражається самостійність старшокласників. На відміну від підлітків, які бачать відображення своєї самостійності у справах і вчинках, старші школярі найбільш важливою сферою прояву своєї самостійності вважають власні погляди, оцінки, дум­ки. Вони також прагнуть бути самостійними, ніж підлітки.

Юнаки та дівчата цього віку розраховують не тільки на сприйняття їх дорослими, але й визнання їхньої індивідуальності і навіть оригінальності. Таке бажання викликає демонстративний, часто показний тип поведінки, а також захоплення тим, що дорослі часто засуджують, або це не сприймається в суспільстві позитивно (уживання в розмові з однолітками сленгу, наслідування ультрасучасній моді тощо).

Прагнення до самостійності, однак, не виключає потреби в спілкуванні з дорослими. Ця потреба займає найбільш високу позицію порівняно з іншими віковими періодами.

Потреба в спілкуванні з дорослими обумовлюється тим, то в ранній юності постають проблеми самосвідомості й самовизначення.

Вирішити які самому буває дуже важко. Усі проблеми обговорюються в колі однолітків, але через причину недостатнього життєвого досвіду виникає необхідність у допомозі дорослого. У цьому віці потреба у спілкуванні з однолітками співіснує з потребою спілку­вання з дорослими.

Із зростанням рівня самосвідомості юнака підвищується рівень вимог до однолітків кола, що оточує, та до самого себе. Дівчата та юнаки стають більш критичними й самокритичними, висувають високі вимоги до морального обличчя дорослих та однолітків.

Типова риса підліткових і юнацьких груп — надзвичайно висока конформність. Твердо відстоюючи свою думку про незалежність від старших, підлітки найчастіше абсолютно некритично ставляться до думок власної групи та її лідерів.

Бажання бути «як усі», не виділятися поширюється на одяг, етичні смаки, стиль поведінки. Протиріччя між прагненням до індивідуальності, з одного боку, та бажанням злитися з колективом — з іншого, викликає тривожність. Однаковість підтримується, особливо в малень­ких групах, і тому, хто ризикує кинута виклик, доводиться відстоювати свої власні позиції. Чим примітивніше співтовариство, тим з меншою толерантністю воно ставиться до індивідуальних розходжень, інакомислення і взагалі несхожості. Залежно від спрямованості групи поділяються на ті, що формують або не формують здоровий спосіб життя. Такі групи конкурують між собою, частими є випадки, коли юнаки «мігрують» від однієї до іншої в пошуках власної спрямованості.

Як і в підлітковому віці, комунікативні риси і стиль спілкування юнаків та дівчат відрізняються.

Спілкування дівчат виглядає більш пасивним, зате більш дружнім і виборчим. За даними психологічних досліджень, хлопчи­ки спочатку вступають у контакти один з одним і лише потім, у процесі взаємодії, у них складається позитивна установка, з’являється духовна близькість. Дівчата, навпаки, вступають у контакт головним чином з тими, хто їм подобається.

Колектив однолітків у юнацькому віці впливає на розвиток і формування таких рис:

—суспільної спрямованості;

— колективних взаємин;

— скромності;

— чесності;

— наполегливості;

— рішучості;

— витримки;

—дисциплінованості;

—сміливості.

Колектив не тільки надихає на боротьбу з труднощами, він допомагає боротися зі шкідливими звичками (лінощами, егоїзмом, заздрістю, боягузтвом). Думка колективу, оцінка колективом вчинків і поведінки деяких учнів мають найчастіше вирішальне значення. Старшокласники звичайно дуже гостро реагують на оцінку з боку свого колективу, але прислухаються до неї і зважають на неї.

Як будь-який перехід на вищу сходинку в розвитку, перехід від підліткового віку до юнацтва теж характеризується кризою. Криза юнацького віку часто не виокремлюється, на ній не акцентується увага подібно підлітковій, але вона має місце в дорослішанні молоді. Цей вік характерний тим, що юнаки та дівчата усвідомлюють власну неповторність, несхожість на інших людей, тобто свою індивідуальність. Відбувається перебудова та переоцінка системи цінностей, яка склалася протягом отроцтва.

Подібно підліткам, під час кризи юнаки переживають непорозуміння з батьками. Це виражається в деяких стратегіях поведін­ки батьків: авторитарному, «гнітючому» ставленні, коли дорослі не зважають на думки, критикують усі вчинки й діяльність дітей. 3 іншого боку, «байдужа» позиція, тобто батьки наче и не помічають дорослішання дитини. Така атмосфера може призвести до випадків агресії з боку юнаків, не допоможе конструктивно пройти кризовий стан. Надмірно уважні батьки, тісний емоційний взаємозв'язок. участь у всіх подіях життя дитини стане на перешкоді набуття самостійності, автономності молодого чоловіка або дівчини. Здебільшого батьки залишаються авторитетними людьми для дітей незалежно вік віку останніх. Але часто причиною конфліктних ситуацій між юнаками та батьками е протиріччя в системі цінностей, переконаннях самих батьків. Якщо вимоги батьків (наприклад, не палити, не зловживати алкоголем, шанобливо ставитися до дорослих) не збігаються з їхніми власними діями, майже завжди в юнаків з'являється почуття непорозумілості, образи, підвищується тривожність, існує ймовірність виникнення внутрішнього конфлікту, ставлення до батьків теж змінюється — з'являються іронічні інтонації, грубі жарти, зникає довіра та щирість.

У юнацькому віці домінують соціальні потреби в самовираженні (демонстрування поведінки, яка притаманна власній статі), самоутвердженні, самовдосконаленні та самовизначенні. Формуються уявлення про майбутнє сімейне життя через розвиток чоловічих та жіночих якостей.

У наших предків існував обряд ініціації. тобто особистісне переродження, а також посвячення хлопця в парубки, а дівчинки — у дівчину. Цей обряд був пов'язаний з кризою, тобто відповідав переходу молоді з одного соціального статусу в інший і містив у собі такі етапи, як: символічна смерть (прощання з попереднім станом), нове народження й ритуальне посвячення в новий соціальні й стан.

Підчас ініціації відбувалося посвячення новобранця в новий стан. Так, в українських селах хлопці мали пройти випробування на фізичну силу, моральну витримку задля того, щоб вважатися парубком.

Головна мета жіночих ініціацій полягала в тому, що дівчина переходила від стану дитинства в стан жіноцтва. Від тоді вона мала відтворювати рід. У наші часи деякі підліткові та юнацькі угрупування проводять теж посвячення, якщо можна так сказати, своїх нових товаришів. Завдання груп асоціальної спрямованості часто полягають у скоєнні правопорушень, щоб довести свою дорослість, сміливість і хоробрість. Такі риси притаманні як хлоп'ячим, так і дівочим групам.

На формування правильного сприйняття статевої ролі, а та­кож формування особистості як майбутнього сім'янина великий пилив мають взаємини в батьківській родині.

Надалі людина прагне одержувати від свого партнера любов і визнання в тій галузі, у якій у дитинстві вона відчувала дефіцит подібного ставлення, найчастіше: дівчина — від батька, а хлопець — від матері.

Якщо дитина бачила позитивну модель батьківського шлюбу, гарні стосунки батька та матері, щасливе дитинство, розуміння з боку батьків(її рідко карали, частіше проявляли ніжність і турботу, з нею більш відкрито обговорювали питання стосунків між людьми різної статі), то й сама буде намагатиметься будувати подібний тип стосунків.

Багато дітей у ранньому віці обов'язково хочуть бути схожи­ми на своїх батьків. Це бажання впливає на їхні життєві сценарії. Так, наприклад, відповідно до сценаріїв багатьох багатодітних ро­дин, одному з дітей призначено прославите їх, а іншому приділяється роль невдахи, що може зганьбити. 3 такої дитини, можливо, виросте особа з комплексом неповноцінності, яка намагатиметься прагнути самоствердження будь-якими шляхами, навіть якщо він є асоціальним.

Також на формування сімейних правил впливає кількість дітей у родині, їх стать та різниця у віці між ними.

Стосунки між рідними братами і сестрами, їх спілкування вчать того, як здійснювати взаємини з однолітками. Дружба в дорослих чи вибір чоловіка (дружини) сильно залежать від отриманого досвіду. Це підтверджується науковими даними [186].

Період юнацтва характеризується становленням сексуальність. На цьому етапі відмічаються гендерні відмінності щодо став­лення до стану свого здоров'я. Дівчата в цей період більш адек­ватно ставляться до власного репродуктивного здоров'я, їх погля­ди більшою мірою відповідають принципам здорового способу життя. Так, дівчата раніше починають піклуватися про здоров'я, приділяють більше уваги правильному харчуванню, частіше звертаються до лікарів за консультаціями. Юнаки переважно в разі захворювання не бажають звертатися до лікаря.

У юнацькому віці молоді люди виявляють більшу самостійність, автономність у поведінці, обирають метод вирішення проблем, не завжди радячись з дорослими, тому доводиться брали на себе відповідальність за свої вчинки, така відповідальність вимагає від людини концентрації внутрішніх сил, тобто деякого напруження. Ситуації напруження, а значить моральні, емоційні затрата в подальшому вимагають розрядки, релаксації, але не вся молодь обирає саме конструктивну розрядку (переключитися на інший вид діяльності, приділити час хобі тощо), а обирають у якості допомоги вживання спиртних напоїв, психотропних та наркотичних речовин. Звичайно, що подібна втеча від реальності лише тимчасова, і все одно треба буде повернутися до вирішення проблеми. «Поринаючи» в алкоголь, суб'єкт почуває себе нібито вільним від обов'язків, власний образ стає для нього привабливішим, ніж є насправді.

На сьогодні ми спостерігаємо велику кількість сімей з однією дитиною. Єдина дитина посідає особливе місце. Батьки пильно стежать, щоб нічого не трапилося з нею. Вона одержує значно більше уваги й на неї більше витрачається зусиль по вихованню, ніж на дітей, які мають братів і сестер. Дитина також не має досвіду соціальних контактів, навичок у житті колективу на відміну від дітей з багатодітних родин. Але вона має більше можливостей для розвитку й саморозвитку порівняно з іншими дітьми.

Треба окремо виділити роль батька у зв'язку із збільшенням кількості неповних сімей, де батько відсутній, а також кількості розлучених сімей, де зустрічі з батьком є епізодичними.

Жінка доглядає за дитиною, годує й виховує її. Батько здійснює «загальне керівництво», забезпечує родину матеріально, охороняє її від ворогів. Такий поділ ролей досить поширений і для багатьох — ідеал сімейних стосунків. Але спілкування батька з дітьми відіграє дуже важливу роль і у формуванні правил стосунків у майбутній родині.

У сім'ях патріархального типу зустрічаються різні стилі виховання. Але існує загальна риса: батько знаходиться на недосяжній висоті для дитини, і їхні стосунки строго вертикальні, батько — насамперед, авторитет, якому дитина буде підкорятися, поважати, навіть, коли виросте й сама стане батьком. Статистика стверджує, що багато дітей сприймають батька частіше як помічника матері.

Соціальна роль батька важка там, що вона, на перший погляд, здається очевидною. Ця очевидність створює багато психологічних пасток при її виконанні, наприклад, батько думає, що він годує одягає дитину й цього досить для виконання батьківських обов'язків.

Стосунки з батьками в дитинстві також впливають на виникнення в дорослої людини відчуття самотності. Доведено, що ті, хто мав теплі та довірливі взаємини з батьками, відчував підтримку з їхнього боку, той найбільше захищений в емоційному плані в зрілому віці. Конфліктні стосунки з батьками викликають помірну самотність у дорослої людини; відсутність одного з батьків є причи­ною глибокої самотності.

Один з важливих факторів, закладений у дитинстві й пов'язаний з проблемою самотності в подальшому житті людини, — розлучення батьків; відомо: чим молодша була дитина в той час, як відбулося розлучення, тим самотнішою вона відчуватиме себе в зрілому віці.

Закладена в ранньому дитинстві виключна слухняність у дорослому віці впливає на формування самооцінки, самоповаги, упевненості у власних силах. Людина почуває себе гіршою за інших, у чомусь «неповноцінною». Перші уявлення людини про саму себе — це уявлення наших батьків або тих вихователів, з якими вона тісно спілкується в дитинстві. У житті дитини протягом усього дорослішання трапляються як щасливі, радісні моменти, пов'язані з приємними подіями, спогадами, так і нещасливі, важкі емоційно, наприклад, тяжка хвороба, втрата близьких (батьків, родичів, з якими діти відчувають емоційну близькість, друзів). На неприємну ситуацію, що може трав­му вати, діти, як і дорослі, реагують кожен по-своєму й залежно від віку. Дехто стає більш замкненим у собі, хтось виявляє агресію. Зовсім маленькі діти, не розуміючи природи смерті, починають її боятися, інші — задавати різні питання, на які дорослим часто важко відповісти. Необговорені проблеми, почуття, емоції можуть вилитися в нічних страхах і кошмарах, виникненні різноманітних фобій, а як наслідок — затримка і навіть гальмування емоційного розвитку, яке впливатиме на соціальну адаптацію.

У зв'язку з соціально-економічними, політичними змінами суспільства вирізняються зміни й у самосвідомості сучасних старшокласників. Юнацтво, з одного боку, відрізняється від старшого покоління більшою відкритістю, гнучкістю, умінням пристосуватися до умов, різноманітністю інтересів, з іншого — відсутністю чіткої життєвої позиції, принципів. Переважно, інтереси та потреби молоді пов'язані з матеріальним благополуччям, яке можна отримати, не доклавши зусиль (наприклад, виграти в лотерею, отримати спадщину тощо).

Отже, аналізуючи соціально-психологічний портрет школяра в контексті здорового способу життя та враховуючи той факт, що становлення людської особистості від молодшого школяра до юнацтва припадає на роки навчанні в школі, остання має великий вплив на його формування.

Задля ефективного впливу розвивальних та профілактичних програм, спрямованих на формування здорового способу життя та всіх складових здоров'я, доцільно використовувати диференційований підхід. З цією метою ми виділили кілька груп за різними показниками.

Стан фізичного/ психічного здоров'я	Вікова категорія
	Молодший шкільний вік	Підлітковий вік		Юнацтво
	Діти з деякими порушеннями фізичного/психічного здоров'я	Підлітки з деякими відхиленнями фізичного/психічного здоров'я		Юнаки та дівчата з деякими відхиленнями  фізичного/психічного здоров'я
	Діти основної групи здоров'я	Практично здорові підлітки		Практично здорові юнаки за дівчата
Наявність шкідливих звичок	Не схильні до куріння та шкідливих звичок		Не вживають алкоголю та не палять, відвідують гуртки, ведуть здоровий спосіб життя
	Схильні до куріння та шкідливих звичок		Уживають періодично спиртні напої, час від часу палять
	Діти, що мають деякі шкідливі звички		Регулярно  вживають спиртні напої, палять, ведуть неактивний спосіб життя
Здібності	Творчо обдаровані діти, учасники всіляких конкурсів, тематичних олімпіад, загальношкільннх заходів
	Здібні діти, але не активні; іноді беруть участь у шкільних захо­дах та святах
	Діти з нерозвиненими здібностями, часто педагогічно занедбані

Залежно від того, до якої групи належать учні, доцільно використовувати відповідну розвивальну програму, фізкультурно-оздоровчу роботу, спортивну діяльність та виховні заходи.

3.2 Діагностика здоров'я та рівня здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл

Оцінна практика наукових досліджень, що реалізується в межах педагогічної діагностики, охоплює диференційовані, всебічні та взаємопов'язані процеси, що підлягають впливу різноманітних інституціональних, ситуативних, комбінованих і особистісних факторів [23; 91; 189; 249; 404; 414]. В умовах соціологічних досліджень педагогічна діагностика покликана:

—визначити вихідні дані, що об'єктивно характеризують особливості структури явища, об'єкта та предмета дослідження [404], управління педагогічними процесами [18; 194; 249];

—оптимізувати процес індивідуального навчання, виховання. соціалізації, підготовки особистості до трудової діяльності в різних соціально-економічних умовах суспільства [18; 404; 414];

—забезпечити правильне визначення результатів навчання, ви­ховання, оздоровлення, соціально-культурної адаптації особистості до різноманітних форм соціально-економічної практики [91; 194; 380; 404];

—керуючись розробленими інформаційно-причинними критеріями та методами діагностики, звести до мінімуму помилки, про­яви неефективності в процесах навчання, виховання, соціалізації осо­бистості [81; 380; 404];

—забезпечити інформаційно-теоретичний фундамент предметно-практичної діяльності особистості в таких соціальних аспек­тах, як навчання, виховання, оздоровлення, формування оптималь­ного та здорового способу життя, підготовка до трудової й суспільно корисної діяльності [ 12; 89; 91; 217];

—забезпечити інформаційний матеріал для моделювання інноваційних систем, технологій, програм, методик взаємодії соціальних інститутів суспільства в ефективному формуванні гармонійно розвиненої особистості підростаючого покоління нашої держави (на­вчання, виховання, формування здоров'я та здорового способу життя, підготовка до трудової діяльності, толерантність, загальна культу­ра особистості).

Отже, немає сумніву в тому, що ефективне моделювання інноваційної системи, формування взаємодії соціальних інститутів суспільства, спрямованих на розвиток здоров'я та виховання здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл, неможливе без на­лежного інформаційного забезпечення. У процесі наших досліджень був реалізований принцип певної відповідності між досліджуваним об'єктом і його моделлю [404]. Означена відповідність визначається, уточнюється, регулюється тільки на основі інформаційного забез­печення процесів проектування інноваційної концептуальної педагогічної та соціальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства, технологічних моделей формування здоров'я: здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл як особистісно-соціальної цінності.

У зв'язку з незаперечною актуальністю викладених положень ми провели спеціальні діагностичні дослідження, які були спрямовані на вивчення динаміки розповсюдження різноманітних захворювань у середовищі учнів загальноосвітніх шкіл, рівня сформованості базових компонентів здорового способу життя, соматичного здоров'я та функціональних можливостей їх організму.

Означена динаміка вивчається на основі сучасної соціально-медичної та соціально-педагогічної методики ситуативних дослі­джень етапу здоров'я дітей та підлітків з урахуванням факторів, що на нього впливають [289]. Методика охоплювала такі методи, як: анкетування (закриті та відкриті анкети), соціологічне опитування, аналіз офіційних статистичних даних, глибинне інтерв'ювання, метод фокусних груп. Дослідження охопило 2100 дітей і підлітків віком від 7 до 17 років, які проживають у Донецькій області.

Результати нашого дослідження свідчать про те, що маловтішною є ситуація щодо запобігання та профілактики різних захворювань серед дітей і підлітків Донецької області. Занепад спортивно-оздоровчої інфраструктури, послаблення її в межах навчальних закладів, недоступність оздоровчих послу: за цінами, втрата зв'яз­ку з сім'ями є основними причинами незадовільної ситуації стосовно здоров'я підростаючого покоління.

Фінансування позашкільної та частково шкільної спортивно-оздоровчої та культурно-виховної роботи з дітьми та підлітками в умовах відсутності коштів у держави все більше перекладається на батьків і сім'ю. I як результат, понад 79,7% дітей і підлітків у містах (74,7%) і селах (84,6%) не відвідують спортивні секції, групи здоров'я, центри фізичної та соціальної реабілітації тощо. Низький рівень загальної культури та культури здоров'я в дітей і підлітків обертається негативними наслідками не лише індивідуального значення, а й загальносоціального.

Результати нашого дослідження, отримані на основі методики, підготовленої Українською Асоціацією планування сім'ї та молоді [16], свідчать про те, що в останні роки виникла негативна тенденція прояву серед дітей та підлітків такого явища, як агравація (свідоме перебільшення важкості симптомів реального захворювання). Таке ставлення школярів до свого здоров'я є загрозливим як соціально, так педагогічно й психологічно, тому що в них на інформаційному рівні моделюється, а потім і формується негативний стереотип поведінки, яка не сприяє оздоровленню, а, навпаки, шкодить дитині.

Наше дослідження та дослідження інших науковців [89; 97; 189] довели, що від 30% до 50% пацієнтів поліклінік є людьми здоровими, але потребують консультацій психолога.

Ставлення людини до власного життя змінюється на різних вікових етапах. Спосіб і якість життя залежить від медицини лише на 10— 15%, а решта — від культури особистості, оточення й суспільства.

В останні роки спостерігається зниження смертності в році немовляти взагалі, але в цілому стан здоров'я дітей продовжує погіршуватися.

За результатами обстеження соматичного здоров'я дітей 6— 18 років мають: високий рівень фізичного здоров'я — 0,8%; вищий за середній рівень — 6,7%; середній рівень — 22,5%; нижче за середній — 34%; низький рівень — 36%.

Підвищується загальна захворюваність дітей за рахунок хвороб кістково-м'язової системи, уроджених аномалій розвитку, хвороб системи кровообігу. ендокринної системи, новоутворень тощо. Зростає кількість дітей, які знаходяться на диспансерному обліку з такими хворобами, як цукровий діабет, бронхіальна астма, уроджені пороки серця.

Зростає кількість відхилень у нервово-психічному здоров'ї.

Таблиця 3.2.1

Показники дитячої захворюваності по місту Слов'янську (абсолютні показники)

№	Класи захворювань	2002	2003	2004	2005
1	Усі захворювання	23960	20836	19604	20944
2	Інфекційні захворювання	1311	1407	1105	1018
3	Новоутворення	75	98	77	76
4	Хвороби крові, кровотворних органів	244	164	118	170
5	Захворювання ендокринної системи	261	224	212	130
6	Порушення поведінки та психіки	96	93	72	95
7	Захворювання нервової системи	348	212	201	144
8	Захворювання зорового апарата	1102	827	568	651
9	Захворювання слухового анарата	1018	778	746	570
10	Захворювання кровоносної системи	153	163	141	68
11	Захворювання органів дихання	14875	12286	12883	14562
12	Захворювання органів травлення	1085	1038	711	652
13	Захворювання шкіри	1382	1388	1026	1024
14	Захворювання кістково-м'язової системи	668	725	396	411
15	Захворювання сечовивідної системи	179	221	221	217
16	Вагітність, пологи та передчасні пологи	—	3	—	1
17	Окремі стани, що виникли в переднатальний період	148	168	129	138
18	Вроджені аномалії	92	125	106	83
19	Симптоми	—	1	_—	29
20	Травми	923	915	897	905

Попри те, що відбувається зменшення хвороб нервової системи по місту Слов'янську порівняно з 2002 роком, кількість захворювань НС залишається достатньо високою.

Під час прийому до школи з дітьми спілкується спеціаліст-логопед, який визначає правильність сформованості мовленнєвої культури майбутнього школяра. По Слов'янському району відмічається 2% першокласників, які мають ті чи інші проблеми в розвитку мовлення. Причини дефектів мовлення різні. Найпоширенішою є педагогічна недбалість з боку батьків, які замало часу приділяють спілкуванню з дітьми, замало читають їм дитячу художню літературу.

На жаль, у цьому плані немає відмінності між тими дітьми, які відвідували дошкільні заклади, і тими, які перебували до школи вдома, тому що дитячим садкам бракує спеціалістів-логопедів.

Аналіз захворюваності дитячого населення по селищу пока­зав, що за 2005 рік зареєстровано 587 хворих, у тому числі 320 дітей у віці від 7 до 14 років і 267 дітей у віці від 14 до 17 років. Аналізуючи класи хронічних хвороб серед дітей та підлітків у 2005 р., можна зробити висновки, що найпоширенішими є порушення кістково-м'язової системи (див. табл. 3.2.2), а саме: сколіоз I—III ступеня — 67 осіб; III—IV ступеня — 1 особа; порушення постави — 26 осіб.

Наступив місце посідають хвороби зорового апарату, а саме: короткозорість — 42 особи, косоокість — 2 особи.

Захворюваннями органів травлення страждали 36 дітей і підлітків, зокрема: гастрит — 12 осіб, холецистит — 9 осіб, дискенезія жовчовивідних шляхів — 15 осіб.

Захворювання системи травлення є досить поширеними в дітей шкільного віку. Причин набутих у шкільному віці хвороб кілька. Якщо діти початкової ланки більш охоплені шкільним харчуванням і контролюються класоводом, а після школи — батьками, то підлітки та учні старших класів, по-перше, не завжди купують собі гарячі обіди, а обходяться «сухом'яткою» з метою економії кишенькових грошей, а, по-друге, день більш дорослих дітей заповнений після шкільного навантаження різноманітними секціями, гуртками, студіями тощо, і просто не вистачає часу для правильного, повноцінного споживання їжі.

Таблиця 3.2.2

Показники дитячої захворюваності по селищу Райгородок (абсолютні показники)

	Класи захворювань	2002	2005
1 2 3 4 5 6	Новоутворення	2	1
2	Хвороби крові, кровотворних органів	1	1
3	Захворювання ендокринної системи	2	8
4	Захворювання зорового апарата	35	44
5	Захворювання слухового апарата	1	1
6	Захворювання органів дихання	22	8
7	Захворювання органів травлення	20	36
8	Захворювання кістково-м'язової системи	30	94
9	Захворювання сечовивідної системи	6	4
10	Вроджені аномалії	10	13

 

Таблиця 3.2.3

Діти з обмеженими можливостями по селищу Райгородок

	Класи захворювань	Вік
		7—15років	15—17 років
1	Новоутворення	1	1
2	Психічні порушсння	4	3
3	Захворювання нервової системи	2	1
4	Захворювання органів дихання	1	1
5	Захворювання кістково-м'язової системи	1	1
6	Вроджені аномалії	6	7
Усього		15 дітей	14 дітей

За 2005 рік уперше набули статусу «дитина з обмеженими можливостями» 2 дітей.

Таблиця 3.2.4

Показники інвалідності (на 10 000 дітей)

1	У Донецькій області	151,13
2	У Слов'янському районі	146,13
3	На Райгородоцькій дільниці	168,7

Загальна патологічна ураженість молоді становить 919,7 на 1000 осіб, особливо з-поміж дівчат, де здоровими вважаються лише 15%, при цьому поширеність хронічних захворювань серед дівчат у 1,5—2 рази вища, ніж серед юнаків. Поширеність наркологічних захворюваність з-поміж підлітків України на 1996 р. становила 2,34 на 10 тис. підлітків. Результати соціологічних досліджень доводять: на одного виявленого неповнолітнього, який уживає наркотичні засоби й психотропні речовини, припадає 10—12 невиявлених осіб. Загальна кількість молоді, що причетна до вживання наркотичних і психотропних речовин, може досягати понад 20 тис. осіб. У1997 р. в Україні відмічалося з-поміж 7 тис. ВІЛ/СНІД-інфікованих 15% дітей і підлітків.

Аналіз статистичних даних щодо скоєння суїцидів та суїцидальних спроб говорить, що у 1998 році на 100 тис. населення відбувалося 30 самогубств, більшість з яких здійснювалося молоддю. Перші місця посідали Сумська, Запорізька, Чернігівська, Львівська, Донецька, Луганська області, Республіка Крим, де реєструвалося 38—44 самогубств на 100 тис. населення.

За результатом проведення анкетування експрес-діагностики наркотичної залежності соціально неадекватної поведінки учнів (опитувальник створений на основі анкета, розробленої Рівненським обласним центром практично1 психології і соціальної роботи) серед підлітків, 82% школярів 6 класів та 74% 7 класів ніколи не курили і впевнені, що цього не робитимуть. Відповідно ставлення до алко­голю—10% опитуваних шестикласників та 11% учнів сьомих класів ніколи не пробували спиртних напоїв і в подальшому цього не збираються робити.

Майже чверть опитуваних підлітків уживають спиртні напої регулярно (28% та 22% відповідно), на відміну від тютюнопаління (0% — обидва класи).

Ставлення до вживання наркотиків категорично негативне. Відповідь одностайна — «не вживав і ніколи не вживатиму» — 100 % опитуваних підлітків. Подібне ставлення до наркотично діючих речовин, зокрема клею, ацетону, гасу, але з деякими змінами.

Можливо, це пов'язано з тим, що наркотично діючі речовини помилково сприймаються деякими підлітками як такі, що не викликають залежності так швидко, як наркотики.

95% шестикласників та 91,6% семикласників ніколи не обговорювали з близькими друзями можливість спробувати наркотичні речовини, проте 5% учнів шостих класів мали розмову з друзями щодо бажання спробувати ці речовини. 8,4% опитаних семиклас­ників відповіли, що разом з друзями спробували наркотичні речови­ни, але в подальшому не планують їх уживати.

Вивчаючи ставлення дітей до власної сім'ї й до стосунків у ній, ми отримали такі результати:

— більшість підлітків задоволені власною сім'єю й почуваються в ній захищено та комфортно (97,5% — шості класи; 72,2% сьомі класи);

—відчувають деяку незадоволеність стосунками в сім'ї та своєму місці в ній 8,3% семикласників;

—мають конфліктні стосунки з одним із членів своєї родини 2,5% учнів шостих класів та 2,7% учнів сьомих класів. Переваж-но конфліктні взаємини існують зі старшими братами, сестрами або зі старшим поколінням, якщо родина мешкає з бабусями та дідусями;

—на думку 16,8% школярів сьомих класів, вони мають конфліктні стосунки із сім'єю.

Диференціація відповідей цього пункту анкети свідчить про формування в школярів сьомих класів власної думки, розвитку комунікативних здібностей, тому спілкування з дорослими, зокрема, з членами своєї родини, стає більш дискусійним, суперечливим і сприймається дітьми як конфліктне.

Аналіз відповідей підлітків щодо їхніх взаємин з учителями Показав, що кожен п'ятий учень шостого класу повністю задоволе­ний учителями школи (20,51 %) і лише 2,7% школярів сьомих класів висловлюють симпатію своїм учителям. Переважно всі опитані підлітки висловлюють симпатію вчителям, але деяких з них все ж таки хотіли замінити (79,49%та 88,8% відповідно).

Як свідчать статистичні дані, у всьому світі щодня доводить до логічного кінця суїцидальні спроби 4—6 тисяч осіб. Лише 35— 40% з них мають психічні порушення. Заданими О. Личко, в Україні лише 5% суїцидальних спроб у підлітковому віці припадає на психози, 20—30% — психопатії, решта — так звані «підліткові кризи».

Всесвітня організація охорони здоров'я на 2020 рік прогнозує таку ситуацію: приблизно 1,53 млн. у всьому світі помруть від суїциду, у 10—20 разів зросте кількість суїцидальних спроб.

В Україні лише тільки за перші десять днів січня 2005 р. закінчили життя самогубством 12 осіб, з яких восьмеро зробили це в один день.

Причинами вживання алкогольних напоїв указують:

а) багато вільного часу;

б) відсутність матеріальних можливостей батьків для організації дозвілля;

в) бажання привернута увагу;

г) бажання завоювати авторитет, прагнення виглядати дорослим.

За даними досліджень, найчастіше починають статеве життя дівчатка 14—15 років. Окрім зазначеної групи, є дівчатка, які вступили в перший сексуальний зв'язок у 12років — 5%, у 1Зроків — 14%, у 16 років — 19%.

У 50% випадків ініціатором статевої близькості був юнак, у деяких випадках — приятелі — ровесники — 21%, навіть дорослі — 4%. I лише у 25% випадків, зі слів дівчат, це відбулося за бажанням обох партнерів.

Переважно, дівчата з девіантною поведінкою не можуть назвати риси жіночності й не знають, як має поводитися дівчина. 42,3% опитаних бажають виховати в собі силу волі, сильний, стійкий ха­рактер, уміння долати труднощі. Тільки 27% дівчаток, які брали участь в дослідженні, прагнуть сформувати в собі такі риси: ніжність,, шанобливість, довірливість [95; 289].

Отже, результати дослідження свідчать про те, що на динаміку розповсюдження різноманітних захворювань серед дітей і підлітків суттєво впливають такі соціальні фактори, як: економічна криза; зубожіння фінансових та культурних можливостей сім'ї, що призвело до ситуації виживання; обмежені можливості молоді реалізувати свої потреби в аспекті оздоровчої діяльності з причин відсутності науково-практичних механізмів оптимальної взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл міста й села.

У кризовому соціумі перехідного періоду України загальноосвітня школа і сім'я найбільш пристосовані для координації механізмів, зусиль, технологій, програм, методик взаємодії со­ціальних інститутів суспільства в реалізації національної доктрини збереження та вдосконалення здоров'я підростаючого покоління України. Дослідження вікової динаміки сформованості в учнів загальноосвітніх шкіл базових компонентів здорового способу життя здійснювалося нами на основі анкети закритого типу «Здоров'я дітей і підлітків — особистісно-соціальна цінність» [78;89;389]. Зазначена анкета була структурована таким чином, що включала низку питань, які систематизувалися в конкретні форми свідомого ставлення респондентів до здоров'я та стилю здорового способу життя в мотиваційно-потребнісному, когнітивному, афективному, аксіологічному та праксіологічному аспектах. У процесі анкетного дослідження в повному обсязі були враховані рекомендації Б. Гутмана [96].

Вивчення причинності позитивної та негативної динаміки у ставленні учнів до систематичних занять фізкультурно-оздоровчою роботою є основним підходом до визначення й подальшого уточнен­ня мети та завдань як концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства, так і технологічних моделей формування здоров'я та здорового способу життя.

Таблиця 3.2.5

Динаміка показників силовою співвідношення компонентів здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл, % (n = 1101)

	Пор.			Критерії визначення співвідношення компонентів та їх систематизації	Вікові групи респондентів
					11—12 років n = 367				13—14 років n=365			15—16 років n= 369
	1			2	3				4			5
	1.			Подобаються заняття фізичною культурою, спортом, оздоровленням	82,6				78,3			81,9
	2.			Мають можливість для систематичних занять фізичною культурою, спортом, оздоровлениям	15,0				18,2			17,8
	3.			Систематично займаються в спортивних секціях, центрах здоров'я, групах здоров'я, групах загартування	19,9				22,6			18,7
	4.			Реалізують активні форми відпочинку в умовах дозвілля	30,2				33,4			28,9
	5.			Систематично виконують процедури загартування тіла	8,4				10,2			12,5
	6.			Реалізують форми оздоровлення за місцем проживання	15,6				21,3			16,8
	7.			Мають свідому потребу в систематичних  заняттях фізкультурно-оздоровчою роботою	25,7				36,2			27,9
	8.			Упевнені, що державна система збереження та розвитку здоров'я малоефективна	75,3				77,8			83,6
	9.			Виконують домашні завдання з фізкультури, валеології та гігієни	15,2				17,4			9,8
	10			Мають уяву про позитивний вплив засобів фізичної культури та оздоровлення	10,7				19,0			26,3
	11.			Володіють основами методики формування рухових здібностей	5,4				12,3			20,5
	12.			Володіють основами формування рухових навичок	4,8				11,9			17,8
	13.			Володіють навичками безпеки життєдіяльності	9,6				9,6			21,4
	14.			Знають рівень свого фізичного розвитку	2,8				10,5			26,8
	15.			Знають рівень свого здоров'я	5,0				8,6			12,3
	16			Знають вимоги особистої та суспільної гігієни			48,5			63,8			64,4
		17.		Знають кілька шкідливих звичок			20,5			36,2			48,1
19.	18.		Знають механізми впливу шкідливих звичок			6,3		12,6			21,5
				Знають методи самоконтролю			7,8			16,2			24,8
				здоров'я
	20.			Готовність, самостійно вирішити проблему профілактики шкідливих звичок			10,5			19,0			29,7
	21.			Мали спробу вживати алкоголь			12,0			14,9			30,5
	22. 23			Уживають алкоголь у свята (сімейні, державні, релігійні)			1,8			5,5			33,2
				Уживають алкоголь систематично			0,8			2,2			6,5
	24.			Знають механізми негативного впливу алкоголю			6,2			22,5			42,3
	25.			Мали спробу тютюнопаління			3,9			12,8			23,6
	26.			Систематично курять			2,5			10,6			18,5
				Знають механізми негативного			10,8			18,5			46,9
	27.			впливу тютюнопаління
				Мали спробу вживати наркотичні			0,4			3,0			6,7
	28.			речовини
	29.			Систематично вживають			0,2			1,9			2,3
				наркотичні речовини
	30.			Знають механізми й наслідки негативного впливу наркотиків			42,5			69,3			82,4
		31.		Знаходяться в умовах гіподинамії			58,3			69,8			75,6
		32.		Мають умови фізкультурно-			19,5			16,9			14,3
				оздоровчої роботи в сім'ї
		33.		Мають проблеми у спілкуванні з			18,6			27,8			23,5
				однолітками
		34.		Мають підвищений рівень			39,2			40,9			53,2
				стурбованості
		35.		Мають бажання консультуватися			15,5			28,2			49,6
				в психолога Самостійно займаються
		36.		Самостійно займаються фізичними вправами			10,8			12,5			18,4
		37.		Самостійно займаються			5,2			9,8			10,1
				загартуванням
		38.		Займаються фізкультурно-			7,7			12,3			8,5
				оздоровчою діяльністю з батьками
		39.		Розуміють цінність здоров'я для			29,6			45,9			49,8
				особистості та суспільства
				Систематично беруть участь у			72,3/8,9			54,0/6.8			39,2/8,5
		40.		спортивно-масових заходах школи (міста)

41.	Наявність почуття безвиходу в житті	5,3	15,4	20,1
42.	Знають усі компоненти здорового способу життя	3,9	18,5	31,6
43.	Отримують задоволення від систематичних занять фізкультурно-оздоровчою діяльністю	59,2	67,3	69,8
44.	Довіряють компетентності вчителя фізичної культури	65.0	48,2	35,5
45.	Усвідомлюють необхідність здорового способу життя	84.3	79,5	86,7
46.	Мають спортивний розряд	3.5	6,8	12.4
47.	Основні джерела інформації відносно здорового способу життя: — газети, журнали, книжки	5,1	12,0	9.5
	— телебачення	15,0	20,0	9,7
	— школа	17.7	12,0	5,2
	— сім'я	15,1	30,0	24,8
	— однолітки	5.2	8,0	10,0
	— спеціальні пропагандистські акції	1,8	20,0	19,3
	— тренер-викладач	14.0	30,0	31.3

Результати нашого дослідження, у повному обсязі представ­лені в таблиці 3.2.5, свідчать про те, що вони досить різноманітні та інформаційно впливові: насамперед, на себе звертають увагу дані, що 82,6%(11— 12-літніх), 78,3%(13—14-літніх) та 81,9%(15—16-літніх) учнів бажають систематично займатися фізкультурно-оздо­ровчою діяльністю, але з них тільки 15,0%(11—12-літніх), 18,2%(13— 14-літніх) та 17,8%(15—16-літніх) респондентів мають реальні можливості реалізувати це бажання. У всіх вікових групах дуже низький показник систематичних занять у спортивних секціях, так, тільки 19,9%(11—12-літніх), 22,6%(13— 14-літніх)та І8,7%(15—16-літніх) респондентів систематично відвідують навчально-тренувальні заняття в школі, у клубах та командах.

Особливу увагу звертають показники реалізації активних форм відпочинку, так, тільки 30,2% (11—12-літніх), 33,4% (13—14-літніх) та 28,9% (15— 16-літніх) учнів систематично відпочивають з використанням фізичних вправ, спортивних ігор, рухових ігор та туризму.

У всіх вікових групах була виявлена негативна кількісна тен­денція реалізації форм загартування, тільки 8,4% (11—12-літніх), 10,2% (13—14-літніх) та 12,5% (15— 16-літніх) респондентів систе­матично здійснюють процедури загартування тіла. Доповнюється ця тенденція кризисно низькими показниками оздоровлення учнів. 15,6%(11—12-літніх),21,3%(13—14-літніх)та16,8%(15—16-літніх) респондентів систематично займаються означеним видом діяльності, при цьому з них тільки 25,7%(11—12-літніх), 36,2% (13—14-літніх) та 27,9% (15—16-літніх) мають свідому мотивацію та по­требу в систематичних фізкультурно-оздоровчих заняттях.

Анкетне дослідження дозволило виявити досить тривожне соціально актуальне явище, а саме: 75,3% (11 —12-літніх), 77,8% (13— 14-літніх) та 83,6% (15—16-літніх) учнів стверджують, що держав­на система фізкультурно-оздоровчої робота малоефективна й неприваблива, тому тільки 15,2% (11—12-літніх), 17,4% (13—14-літніх) га 9,8% (15—16-літніх) респондентів систематично виконують домашні завдання з фізичної культури, валеології та гігієни. На жаль, викладена тенденція доповнюється даними про те, що тільки 10,7% (11—12-літніх), 19,0%(13—14-лігаіх)та26,3%(15— 16-літніх) учнів мають фундаментальну уяву про позитивний вплив фізичної культури, спорту та загартовуючих процедур на стан здоров'я людини.

У процесі дослідження було встановлено факт дуже низького рівня теоретичної та методичної підготовленості школярів з питань фізичного виховання та спорту, тільки 5,4%(11—12-літніх), 12,3% (13—14-літніх) та 20,5% (15—16-літніх) учнів володіють знаннями відносно розвитку фізичних якостей, аналогічна динаміка виявлена и відносно методики 4,8% (11 —12-літніх), 11,9% (13—14-літніх) і 17,8% (15—16-літніх).

I вже, як закономірність, негативна тенденція у сфері формування в учнів загальноосвітніх шкіл спеціальних знань та навичок:

—так, тільки 3,5%(11—12-літніх), 9,6% (13—14-літніх) і 21,4% (15—16-літніх) респондентів володіють знаннями й навичками безпеки життєдіяльності;

— тільки 2,8% (11—12-літніх), 10,5% (13—14-літніх) та 26,8% (15—16-літніх) знають рівень свого фізичного розвитку;

— аналогічна тенденція відносно знань рівня свого здоров'я 5,4% (11—12-літніх),8,6%(13—14-літніх) та12,3%(15—16-літніх)учнів;

—вимоги особистої та суспільної гігієни знають тільки 48,5% (11— 12-літніх),63,8%(13—14-літніх)та64,4%(15—16-літніх) школярів;

—тільки 25,5% (11 —12-літніх), 36,2%(13—14-літніх)і 48,1% (15—16—літніх) респондент1е знають кілька шкідливих звичок;

—7,8%(11—12-літніх), 16,2%(13—14-літніх) і 21,5%(15— 16-літніх) учнів знають механізм впливу шкідливих звичок на організм людини, при цьому тільки 10,5% (11 —12-літаіх), 19,0% (13— 14-літніх) і 29,7% (15—16-літніх) респондента готові самостійно вирішувати проблем профілактики шкідливих звичок.

За результатами проведеного експерименту ми дійшли висновку, ідо 12,0%(11—12-літніх), 14,9%(13—14-літніх) і 29,7%(15— 16-літніх) учнів мали спробу вживати алкогольні напої, з них 0,8% (11—12-літніх), 2,2% (13—14-літніх) і 6,5% (15—16-літніх) уживають алкоголь систематично. При цьому привертає на себе увагу той факт, що тільки 6,2% (11—12-літніх), 22,5% (13—14-літніх) і 42,3% (15—16-літніх) учнів знають механізм негативного впливу алкоголю та профілактики цієї звички.

Особливу увагу слід звернути на те, що 3,9% (11—12—літніх), 12,8% (13— 14-літніх) та 23,6% (15—16-літніх) учнів мали спробу тютюнопаління,зних2,5%(11—12-літніх), 10,6%(13—14-літшх)і 23,6%(15—16-літніх) займаються цим систематично. 10,8% (11— 12-літніх), 18,5% (13—14-літніх) та 46,9%(15—16-літніх) респон­денте мають уяву про механізм шкідливого впливу на здоров'я людини тютюнопаління.

Дослідження дозволяє констатувати те, що досить небезпечна тенденція поширення наркоманії теж властива середовищу підлітків,так0,4%(11—12-літніх), 3,0%(13—14-літніх) та 6,7%(15— 16-літніх) респондентів мали спробу вживати наркотичні речовини, а 0,2% (11—12-літніх), 1,9% (13—14-літніх) та 2,3% (15—16-літніх) учнів мають досвід сталого вживання наркотиків або біологічно активних препаратів, при цьому обнадійливими є показники того, що 42,5% (11— 12-літніх), 68,3% (13—14-літніх) та 82,4% (15— 16-літніх) респондентів знають механізми й наслідки негативного впли­ву на здоров'я людини наркотичних речовин.

За результатами анкетних даних виявлено соціально загрозливу ситуацію, так 58,3% (11—12-літніх), 69,8% (13—14-літніх) і 75,6% (15— 16-літніх) учнів загальноосвітніх шкіл знаходяться в умовах хронічноії гіподинамії, тільки 10,5%(11—12-літніх), 16,9%(13—14-літніх) і 14,3% (15—16-літніх) школярів мають умови оздоровчої роботи в сім'ї та за місцем проживання, 10,8%(11—12-літніх), 12,5%(13—14-літніх) і 18,4% (15—16-літніх) респондент самостійно займаються фізичними вправами, тільки 5,2% (11—12-літніх), 9,8% (13—14-літніх) та 10,1%(15—16-літніх) займаються загартуванням. При цьому 29,6% (11—12-літніх), 45,9%(13—14-літніх) та 49,8%(15—16-літніх) учнів розуміють цінність здоров'я для людини і суспільства, але, на жаль, тільки З,9%(11—12-літніх), 18,5%(13—14-літніх) та 31,6%(15—16-літніх) респондентів змогли визначити кілька(2—3) компонента здо­рового способу життя.

Соціально оптимістичні та реально педагогічні сподівання обумовлюють дані про те, що 59,2% (11—12-літніх), 67,3% (13—14-літніх) та 69,8% (15—16-літніх) учнів отримують задоволення від систематичних занять фізкультурно-оздоровчою роботою, при цьому 84,3%(11—12-літніх), 79,5%(13—14-літніх) ті 86,7%(15—16-літніх) респондента на теоретичному рівні усвідомлюють необхідність здорового способу життя людини.

Отримані результати дослідження були систематизовані, і результатом систематизації кількісних і якісних параметрів стали чітко визначені, сформульовані компонента свідомого та мотивованого ставлення учнів загальноосвітніх шкіл до здорового способу життя як до особистісно-соціальної цінності, а саме:

— мотиваційно-потребнісний компонент здорового способу життя охоплює оптимістичній світогляд, оптимальний рівень соціокультурної толерантності; систему соціальних мотивів у сфері формування здоров'я та здорового способу життя людини, креативне ставлення до педагогічних, психологічних, соціальних процесів у вищезазначеній сфері, систему особистісно та соціально обумовлених потреб, які виражають соціальну сутність цього явища (потреба в систематичних заняттях, пошуку додаткової інформації про здоров'я та здоровий спосіб життя; потреба в профілактиці шкідливих звичок; потреба в удосконаленні фізичної та психолого-емоційної регуляції; стійкий інтерес до сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, програм, методик);

—когнітивний компонент включає: наявність в учнів стабільних знань, умінь і навичок відносно формування здорового способу життя людини; знань, умінь і навичок у галузі фізичного виховання, валеології, гігієни, спортивної підготовки, національних традицій в означеній сфері, знань у галузі формування здоров'я та безпеки життєдіяльності; наявність додаткової інформації у сфері міжнародного досвіду оздоровлення людини та формування культури здоров'я; профілактики шкідливих звичок;

—аксіологічний компонент охоплює: сформованість в учнів системи соціально спрямованого ціннісного ставлення учнів до духовних та матеріальних засобів у формуванні здорового способу життя; здатність учнів реально та об'єктивно оцінювати свої фізичні, психоемоційні та інтелектуальні можливості; розуміння здоров'я й фізичної досконалості людини як практичної соціальної, особистісної, національної,етичної та загальнолюдської цінності;

— праксіологічний компонент охоплює: систему практичних умінь і навичок відносно формування учнями цілей та завдань у га­лузі фізкультурно-оздоровчої робота, формування здорового способу життя; профілактики шкідливих звичок; фізичного та інтелектуального самовдосконалення; систему вмінь і навичок самоконтролю уч­нями стану свого здоров'я, функціональних можливостей; практичне застосування школярами правил, умов здорового способу життя;

—афективний компонент включає: здатність дітей та підлітків отримувати задоволення від систематичних занять спортом, фізкультурою, процедурами загартування тіла; радість та задово­лення від спілкування з однолітками в умовах формування здорового способу життя, фізичного виховання, змагань, туристичних походів; наявність в учнів позитивних сподівань на майбутнє, пози­тивна «Я-концепція».

Оцінка кожного компонента в його елементарній структурі здійснюється на основі спеціальної шкали оцінок за 12-бальною системою, яка адаптована до умов навчального процесу загальноосвітніх шкіл.

Отже, систематизовані базові компоненти здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл були в повному обсязі використані в процесі визначення генеральної розробки концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формування здо­рового способу життя молоді й структури технологічних моделей і функціональних зв'язків між ними. Також вищеназвані компоненти стали невід'ємною частиною процесу проектування механізмів функціонування технологічних моделей у цілісній інноваційній системі соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя учнів різного віку і статі.

Вікова динаміка стану здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл вивчалася на основі методики Т. Круцевич [189]. Означена методика дала оцінку таких складових розвитку та збереження здоров'я, як: співвідношення росту та маси тіла; чинників ризику відносно здоров'я; функціональних можливостей системи кровообігу; виконання учнями фізіологічної норми рухової активності в режимі дня школи та сім'ї; позитивні тенденції вдосконалення фізичних можливостей тіла учнів.

Оцінювання результат1е тесту здоров'я здійснювалося в системі експертних оцінок у балах:

— менше 20-ти балів — рівень здоров'я низький, майже критичний та загрозливий;

—від 21 —99 балів — рівень здоров'я задовільний або середній;

—100 і більше балів — рівень здоров'я високий з тенденцією
до вищого.

Вікову динаміку показників стану здоров'я учнів загально­освітніх шкіл у повному обсязі представлено в таблиці 3.2.6.

Аналіз результатів означеної діагностики дозволив нам стверджувати, що між негативною кількісною характеристикою компонентів здорового способу життя має місце певна кореляція з показниками вікової динаміки показників здоров'я в учнів загальноосвітніх шкіл. Так, учні 10-ти років хлопчики 20,0% (115,6 б.) та дівчата 18,0% (110,2 б.) мають високий рівень здоров'я; 51,0% (144,5 б.) хлопчиків та 48,5% (56,4 б.) дівчаток — середній рівень; а 29,0% (18,6 б.) хлопчиків і 37,0% (17,0 б.) дівчаток відносимо до групи з низьким рівнем здоров'я.

Таблиця 3.2.6

Вікова динаміка показників стану здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл (бали, %)

Вік, роки	Стать			Рівень здоров'я
			Високий	Задовільно			Низький
10		%	Бали (M±m)	%	Бали (M±m)	%	Бали (M±m)
	X	20,0	115,6±10,2	51,0	44,5±3,8	29,0	18,6±2,5
	Д	18,0	110,2±15,5	45,0	42,6±2,1	37,0	17,0±1,6
11	X	22,5	112,6±18,9	48,5	56,4±8,2	29,0	18,4±2,3
	Д	25,0	111,0±7,1	45,0	58,1±6,3	30,0	16,5±3,3
12	X	20,0	114,1±20,2	40,0	49,6±5,1	40,0	19,2 ±4,6
	Д	26,0	108,0±21,3	44,0	53,8 ±4,9	30,0	15,8±2,9
13	X	19,0	120,5±28,1	31.0	6,0±5,7	50,0	18,1+3,5
	Д	17,0	115,3 ±31,2	38,0	59,4 ±4.8	42,0	19,6±4,5
14	X	21,0	120,6±28,8	39,0	52,8 ±3,9	40,0	17,8±3,2
	Д	16,0	113,5±19,4	34,0	56,3±5,4	50,0	18,3±2,4
15	X	22,9	119,8±18,5	33,1	51,6±4,6	44,0	13,0±2,8
	Д	15,0	112,3±19,2	45,0	49,8±5,3	40,0	12,2±3,0
16	X	26,0	118,2 ± 28,3	37,0	50,5±4,4	41,0	14,2±2,9
	Д	14,0	111,9±17,0	48,0	48,9±3,8	38,0	13,8±2,4
17	X	25,0	128,2 ± 31,5	35,0	49,3±4,1	50,0	14,4±3,0
	Д	20,0	129,8 ± 29,3	38,0	53,8 ±3,9	42,0	16,9 ±2,8

У віковій групі 11-річних учнів 22,5% (112,6 б.) хлопчиків та 25,0% (111,0 б.) дівчат віднесено до групи з гарним здоров'ям; 48,5% (56,4 б.) хлопчиків та 45,0% (58,1 б.) дівчаток мають задовільний рівень; 29,0% (18,46.) хлопчиків та 30,0% (16,5 6.) дівчаток мають низький рівень здоров'я з тенденцією його погіршення.

У віковій групі 12-річних учнів означена динаміка зберігає виявлену тенденцію: так, 40,0%(19,2 б.)хлопців і 30,0% (16,5 б.) дівчат мають низький рівень здоров'я; 40,0% (49,6 б.) хлопців та 44,0% (53,8 б.) дівчат — середній рівень і тільки 20,0% (114,16.) хлопців і 26,0% (108,0 6.) дівчат — високий рівень здоров'я.

Вікова група 13-річних підлітків характеризувалася такою динамікою: 50,0% (18,1 6.) хлопців і 42,0% (19,2 6.) дівчат віднесено до групи з низьким рівнем здоров'я; 31,0% (61,0 б.) хлопців та 3 8,0% (59,4 б.) дівчат мають середній рівень і лише 19,0%(120,5 б.)хлопців і 17,0% (115,3 б.) дівчат демонструють високий рівень здоров'я, експертні оцінки в них сягають 115,3—120,5 балів.

Особливо складна ситуація виявилася у віковій групі 14-річних школярів, де тільки 21,0% (120,6 б.) хлопців і 16,0% (113,5 б.) дівчат мають високий рівень здоров'я; 39,0% (52,86.) хлопців та 34,0% (56,3 б.) дівчат мають задовільний (середній) рівень і 40,0% (17,8 б.) хлопців і 50,0% (18,3 б.) дівчат мають загрозливо низький рівень здоров'я.

У групі 15-річних учнів виявлена аналогічна попередня негативна тенденція продовжує поглиблюватися, обумовлюючи появу кризової статистики: так, тільки 22,9% (119,8 б.) хлопців і 15,0% (118,2 б.) дівчат мали високий рівень здоров'я; 33,1% (51,6 б.) хлопців та 45,0% (49,8 б.) дівчат характеризувалися середнім рівнем і аж 44,0% (13,0 б.) хлопців і 40,0%( 12,2 б.) дівчат (при рівні експертних оцінок у 12,2—13,0 балів) було віднесено до групи із загрозливо низьким рівнем здоров'я.

Педагогічна діагностика стану здоров'я у віковій групі 16-річних учнів дозволила виявити певні коливання статистичних даних, так 26,0% (118р. б.) хлопців і 14,0% (111,9 б.) дівчат мали високий рівень здоров'я; 37,0% (50,5 б.) хлопців та 48,0% (48,9 б.) дівчат мали середній рівень; 41,0% (18,2 б.) хлопців і 38,0% (13,86.) дівчат мали кризово-низький рівень здоров'я із загрозливою динамікою балів експертних оцінок у межах 13,8—14,2.

Вікова трупа 17-річних учнів загальноосвітніх шкіл характеризувалася аналогічними проявами негативних тенденцій: так, у 25,0% (128,2 б.)хлопціві20,0%(129,3б.)дівчат високий рівень; 35,0% (49,3 б.) хлопців і 38,0% (53,8 б.) дівчат мали середній рівень; 50,0% (14,4 б.) хлопців і 42,0% (16,9 б.) дівчат було віднесено до групи з кризово-низьким рівнем здоров'я, експертна оцінка в межах 14,4—16,9 балів.

Отже, результати педагогічної діагностики стану здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл свідчать про те, що ми маємо справу із стабільною негативною та кризовою тенденцією погіршення здоров'я у всіх вікових трупах як у хлопців, так і у дівчат. Очевидно, що ця соціально-педагогічна та медична проблема повинна інноваційно вирішуватися на всіх етапах онтогенезу дітей і підлітків. У зв'язку з виявленими закономірностями формування здоров'я та здорового способу життя в школярів, діагностична інформація була нами використана в процесі проектування структурно-функціональних параметрів технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства, спрямованих на ефективне формування здоров'я та здорового способу життя підростаючого покоління.

Функціональні можливості учнів загальноосвітніх шкіл у процесі педагогічної діагностики вивчалися на основі методик Сергієнка Л. [336], Ауліка I. [19], Філіна В. [389], Годіка М. [178], Григоренка В. [89], які розглядали низку рухових тестів та функціональних проб, спрямованих на дослідження адаптаційних можливостей системи кровообігу, дихальної системи, нервово-м'язової працездатності в умовах фізичної активності різної спрямованості.

Результати тестування у відповідних одиницях виміру оцінювали за допомогою спеціальних таблиць у балах:

—285—315 балів характеризують низький рівень функціональних можливостей організму учнів;

—320—358 балів указують на середній рівень;

—398—499 балів — високий рівень функціональних можли­востей організму підлітків.

У таблиці 3.2.7 репрезентовано отримані результати педаго­гічної діагностики вікових особливостей функціональних можливо­стей учнів загальноосвітніх шкіл.

Таблиця 3.2.7

Вікова динаміка показників функціональних можливостей учнів загальноосвітніх шкіл (%, бали)

Вік, роки	Стать			Рівень здоров'я
			Високий	Середній			Низький
11		%	Бали (М± m)	%	Бали (М± m)	%	Бали (М± m)
	X	6,0	488,2 ± 30,5	51,0	339,1±28,5	29,0	287,9±19,8
	Д	5,0	482,6±29,0	45,0	328,2±29,8	37,0	276,5±20,3
12	X	9,5	491,3±28,5	48,5	341,5±25,2	29,0	254,0±23,8
	Д	8,6	476,0±25,0	45,0	336,8±23,5	30,0	269,3±24,0
13	X	10,0	489,4±22,1	40,0	345,1±26,8	40,0	258,6±19,7
	Д	7,5	487,5±26,3	44,0	329,8±21,9	30,0	262,4±21,2
14	X	12,8	493,2±23,9	31,0	356,0±22,4	50,0	278,2±20,4
	Д	11,0	485,3±25,6	38,0	352,6±19,8	42,0	263,9±21,1
15	X	14,0	493,8±27,0	39,0	361,8±23,0	40,0	299,1±22,6
	Д	12,5	491,3±26,8	34,0	352,6±21,4	50,0	301,2±23,5
16	X	8,5	499.9±25,1	33,1	333,8±24,6	44,0	268,8±25,1
	Д	6,0	485,2±24,9	45,0	329,0±21,7	40,0	298,2±22,9
17	Х	7,5	486,8±23,4	37,0	342,3±24.6	41,0	249,5±20,4
	Д	5,8	481,5±21,7	48,0	355,0±25,3	38,0	235,2±23,3

Отримані результати свідчать про те, що їх показники нео­днозначно. Відомо, що функціональні можливості організму дитини значною мірою визначають рівень її здоров'я [19; 91; 189; 200; 249; 389] та загальної психоемоційної й фізичної працездатності в умовах різних видів діяльності (навчальної, трудової, спортивної тощо).

У зв'язку з цим інформація про вікові особливості динаміки функціональних можливостей організму школярів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується ме­тодика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних параметрів та сутності концептуальної моделі формування здорового способу життя підростаючого покоління.

Отже, було встановлено, що в 10—11-річних учнів 6,0% (488,2 б.) хлопців та 5,0% (482,6 б.) дівчат мають високий рівень функціональних можливостей; 24,0% 339,1 б.) хлопців і 26,0% (128,2 б.) дівчат — середній рівень, і аж 70,0% (287,9 б.) хлопців і 69,0% (276,5 б.) дівчат характеризуються низьким рівнем функціонального потенціалу їх організму.

Вікова група 12-річних учнів характеризувалася дуже низькими кількісними показниками: так, тільки 9,5% і 8,6%(хлопців і дівчат) мали високий рівень функціональних можливостей організму; 30,5% (341,5 б.) хлопців і 32,4% (336,8 б.) дівчат було віднесено до групи з середнім рівнем, стабільно високий рівень статистичних даних свідчить про те, що 60,0%(254,0 б) хлопців та 59,0%(269,3 б.) дівчат мають кризово-низькі функціональні можливості організму.

Щодо 13-річних дітей тільки 10,0% (489,4 б.) хлопців і 7,5% (487,5 б.) дівчат мали високий рівень функціональних можливостей; 33,0% (345,1 б.) хлопців та 32,5% (329,8 б.) дівчат характеризувалися середнім рівнем, а 57,0% (258,6 б.) хлопців та 60,0% (262,4 б.) дівчат було віднесено до категорії з низьким рівнем фун­кціональних можливостей. При цьому зберігалася тенденція негативного коливання експертних оцінок від 262,4 до — 489,4 балів.

Динаміка статистичних показників розподілу учнів у віковій групі 14-річних підлітків за ознаками функціональних можливостей організму людини мала таку кризову характеристику: так, тільки 12,8% (493,2 б.) хлопців та 11,0% (486,3 б.) дівчат було віднесено до категорії з високим рівнем функціонального потенціалу; 38,2% (356,0 б.) хлопців та 35,0% (352,6 б.) дівчат мали середній рівень, 49,0% (278,2 б.) хлопців та 54,0% (263,9 б.) дівчат характеризувалися низьким рівнем функціональних можливостей.

У віковій групі 15-річнихучнів14,0%(493,8б.) хлопців та 12,5% (491,3 б.) дівчат мали високий рівень функціональних можливос­тей; 36,0% (361,8 б.) хлопців і 28,5% (352,6 б.) дівчат було віднесено до категорії з середнім рівнем і 50,0% (299,1 б.) хлопців та 59,0% (301,2 б.) дівчат мали низький рівень функціональних можливостей з аналогічною динамікою експертних оцінок.

Аналіз результатів педагогічної діагностики у віковій групі 16-річних підлітків показав, що виявлена негативна тенденція в попередніх трупах продовжує поглиблюватися: так, тільки 8,5% (499,8 б.) хлопців і 6,0% (485,2 б.) дівчат мали високий рівень фун­кціональних можливостей; 43,3% (333,8 б.) хлопців і 44,0% (329,0 б.) дівчат відповідали вимогам середнього рівня; 51,8% (268,8 6.) хлопців і 50,0% (298,2 б.) дівчат було віднесено до категорії з низь­ким рівнем функціональних показників.

Динаміка статистичних даних кількісного розподілу учнів у віковій групі 17-річних свідчить про те, що означена попередньо не­гативна тенденція продовжує погіршуватися до кризово небезпечних показників: так, тільки 27,5% (486,8 б.) хлопців га 5,8% (481,5 6.) дівчат мали високий рівень функціональних можливостей; 30,1% (242,3 б.) хлопців і 25,2% (355,0 б.) дівчат склали групи з середнім рівнем і 62,4% (249,5 б.) хлопців та аж 69,0% (235,2 б.) дівчат увійшли до складу з низьким рівнем функціональних показників

Отже, аналіз вікової динаміки показників функціональних мож­ливостей життєво важливих систем організму дітей і підлітків обумовлює рівень їх соматичного здоров’я [16; 91; 189; 336] і має важливе значення в розробці та впровадженні в соціально-педагогічну практику технологічних моделей у цілісній інноваційній системі взаємодій соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя підростаючого покоління.

Системний аналіз результатів педагогічної діагностики поширення захворюваності серед дітей і підлітків, стану їх здоров'я та сформованості базових компонентів здорового способу життя учнів дозволив зробити такі висновки:

—серед основних чинників погіршення загального стану здоров’я дітей і підлітків негативно-визначальна роль наложить низькому рівню економіки, соціальних умов життя, реалізації оздоровчої робота в школах, позашкільних закладах, сім'ях, за місцем проживання;

—за даними наших досліджень, що збігаються з інформацією епідеміологічних служб, 80,3—89,8% дітей і підлітків мають певні відхилення від нормального стану здоров'я, з них 17,8—20,0% мають по два і більше захворювань, які є результатом посилення дезінтеграції зв'язків шкіл, сімей, особистості з соціальними інститутами суспільства, що забезпечують виховання, освіту та оздоровлення підростаючого покоління, формування в нього здорового спо­собу життя;

—вивчення вікової динаміки показників здоров'я, функціональних можливостей організму дітей і підлітків, їх соціально-педагогічного статусу відносно здоровою способу життя, фізичної культури, спорту, загартування тіла, профілактики шкідливих звичок, особистої та суспільної гігієни дало змогу реалізувати інформаційні умови ефективної розробки інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства та технологічних моделей формування здо­рового способу життя підростаючого покоління.

3.3 Науково-методичне обґрунтування та розробка концептуальної моделі системи взаємодії соціальних інститутів селища

Вихідними умовами актуалізації й розробки інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства (соціально-економічної структури селища, загальноосвітньої школи, сім'ї, дитячих дошкільних закладів, бібліотеки, Будинку природи та дозвілля, ради ветеранів, Будинку реабілітації людей похилого віку, форм реабілі­тації й профілактики наркоманії та алкоголізму) у формуванні в школярів здоров'я та здорового способу життя виступили такі програм-но-нормативні та організаційно-управлінські основи:

•Конституція України; основи законодавства України про охорону здоров'я; Закони України «Про загальну середню освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»;

•Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа); Національна доктрина розвитку освіти; Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності та захисту моралі, формування здорового способу життя»;

•Накази в системі освіти і соціальних служб про розробку педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів у формуванні здорового способу життя у школярів загальноосвітніх шкіл:

—наказ Міністерства освіти і науки України від 09.06,2005 р. № 349 «Про план заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України «Назустріч людям»;

—наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у справах молоді та спорту від 17.08.2005 р. № 479/1656;

—наказ про впровадження фізкультурно-оздоровчого комп­лексу школярів України «Козацький гарт» № 68 від 15.12.2005 р., Райгородоцька ЗОШ;

—наказ Міністерства освіти і науки України від 22.02.06 р. №123 про впровадження Комплексно1 програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків «Діалог».

•Програма розвитку «Школи сприяння здоров'ю», затверджена педагогічною радою Райгородоцької ЗОШ I—III ступенів, прото­кол № 5 від 14.05.2004 р. та виконкомом Райгородоцької селищної ради від 16.05.2004 р., протокол № 58;

•Авторська навчальна програма факультативного курсу «Здо­ров'я і особистість», Слов'янськ—2004 (Омельченко С).

Специфіка формування здоров'я й здорового способу життя в школярів полягає в тому, що усвідомлення освітньої інформації стає мотивованим збуджувачем до їх ефективної діяльності в різноманітних соціальних інститутах селища, які сприяють досягненню як особистісних, так і суспільних цілей. Досягнення мети у формуванні здорового способу життя обумовлюється низкою обставин, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, а також впливом випадкових факторів [15; 38; 44; 81; 84; 89; 91; 151; 323; 427].

Так, при акцентованій увазі суспільства на зміцнення здоров'я молоді зазначається неадекватність її реалізації — здоров'я значно погіршувалося.

Аналізуючи ці явища ми, виділили низку факторів, від яких за­ложить оздоровчо-виховна та освітня ефективність педагогічного процесу:

—        педагогічні — правильність вибору засобів та методів, форм і технологій навчання, виховання школярів, професійна компетентність педагога та інших спеціалістів, які працюють у системі соціальних інститутів;

— соціальні — доступність занять фізичною культурою та спортом, оптимальна програмно-нормативна основа фізкультурно-оздоровчої роботи в системі соціальних інститутів селища;

—        біологічні — морфофункціональні відмінності окремих статевовікових груп, індивідуальні особливості організму школярів та їх детермінація спадковістю;

— особистісні — мотивована поведінка школярів у процесі оздоровчо-виховної та освітньої роботи в різноманітних соціальних інститутах селища.

Така багатофакторна залежність створює ненадійну систему формування в школярів здорового способу життя, оскільки за умови виключення або послаблення хоча б однієї складової система не спроможна досягти педагогічної мети.

Наведене протиріччя можна подолати тільки на основі розробки оптимальної концептуальної моделі управління процесом взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів загальноосвітніх закладів.

Не викликає сумніву те, що ефективність управління цим про­цесом залежить від рівня розуміння законів, які складають його основу, від якості моделювання функціональних відносин соціальних інститутів суспільства в педагогічній практиці.

У сучасній науковій літературі сформульовано кілька визначень педагогічної моделі, але всі вони відображають ту ж саму сутність цього поняття [88; 91; 1б1; 305]. Під моделлю розуміють таку обмірковано уявну або матеріально реалізуючу систему, яка, відбиваючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна його замінити, надати уявлення про суттєво важливі характеристики педагогічного явища, системи, ситуації. При створенні концептуаль­ної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу життя ми розглядали другорядні умови, ознаки, фактори, що принципово не впливали на модель у цілому [37; 73; 89; 103; 151; 242; 379; 409].

У процесі розробки моделі взаємодії соціальних інститутів су­спільства ми визначили базові умови оптимальної побудови і функціонування цієї складної динамічної системи, що є гарантами її динамізму, надійності та ефективності:

—наявність якісної та кількісної моделі результату, що очікується — мети взаємодії соціальних інститутів суспільства у фор­муванні здорового способу життя у школярів на певний період (рік, два і т.п.) та проміжних моделей на етапах реалізації концептуаль­ної моделі;

—наявність вихідної інформації про керовані об'єкти в системі соціальних інститутів суспільства, спрямованих на формування в школярів здорового способу життя, інформації про рівень індивідуальних особливостей, здоров'я, фізичного і психічного стану, детермінованості спадковістю та біологічним віком;

—вибір адекватних засобів, методів, програм, методик, педагогічних технологій, форм занять у системі взаємодії соціаль­них інститутів формування у школярів здорового способу життя;

—отримання об'єктивної інформації про стан об'єкта(терміновий та поточний), фактичну спрямованість і характер змін його функціонального стану (система педагогічного моніторингу);

—урахування екзо- та ендогенних факторів, якими є клімат, екологія, соціально-економічні умови життя сім'ї, фізкультурно-оздоровчі традиції, мотивація до занять, стимулювання діяльності школярів;

— графік запропонованих змін під час і на етапах фізкультур-но-оздоровчої, освітньої та виховної роботи;

—корекція програм, методик, технологій формування у шко­лярів здорового способу життя, якщо процес та його результат не відповідає запланованому;

—визначення ступеня деталізації моделі (кількість параметрів, структурних компонентів, характер зв'язку між ними);

—наявність системи аналізу, оцінки інформації та розробки механізмів керування взаємодією.

Формуючи теоретичні та методологічні засади побудови й обґрунтування концептуальної моделі технологічних моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя, ми використали методологічний факт, що наявність структурних відношень різного типу в цілісній системі ще не дає підстав вважати будь-який компонент складної педагогічної системи елементом її структури. Елементом структури був лише той компо­нент, що мав функціональні можливості не нижче рівня зв'язків, характерний для цієї системи.

Отже, у процесі моделювання інноваційної системи всі елементи, що використовувалися з цією метою, були систематизовані на основі показника вищого типу зв'язків [105]. Такий підхід забезпечив нам виникнення цілісності системи не як поєднання елементів, а як їх сполучення в концептуальній і технологічних моделях на рівні власних вищих якостей формування мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного га праксіологічного компонентів здорового способу життя учнів.

Під час науково-дослідної роботи, при побудові концептуаль­ної моделі взаємодії соціальних інститутів формування у школярів здорового способу життя ми спиралися на базові положення загальної теорії функціональних систем [151; 379; 446], моделювання та управління педагогічними системами [81; 190; 397]. Такий підхід дозволив нам сформувати низку спеціальних принципів, на основі яких здійснювалося моделювання складної та багатокомпонентної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу життя:

—провідним системоутворюючим фактором, що організовує педагогічну функціональну систему будь-якого рівня складності, є корисний результат, який виражається у формі мети взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я і здорового способу життя школярів (формування стратегії і тактики освітньої, виховної, фізкультурно-оздоровчої діяльності структурі соціальних інститутів суспільства, створення умов для організації оптимального педагогічного процесу з урахуванням інтересів усіх його суб'єктів);

—науковість і системність, що полягає в забезпеченні оптимальних умов для розширення й поглиблення знань,умінь, навичок, а також у забезпеченні інтегруючої функції процесів навчання й виховання в умовах досягнення домінантної мети взаємодії соціаль­них інститутів суспільства — формування в учнів оптимального рівня здоров'я, здорового способу життя, культури здоров'я, фор­мування цінностей високого рівня та порядку;

—наступність та перспективність у реалізації змісту навчально-виховного процесу, спрямованого на формування в дітей різного віку здоров'я, здорового способу життя, культури здоров'я, є осно­вою інтеріоризації, яка пов'язана з поняттям соціалізації свідомості дитини, здібності мислення під час переходу з однієї вікової групи в наступну в процесі генезису. На їх основі реалізується оптимальна структура організації та проведення навчально-виховного процесу, який повинен повністю відповідати, задовольняти провідні духовні, фізичні та предметно-практичні потреби, які підлягають педагогічному моделюванню й виникають на всіх етапах онтогенезу дитини;

—гуманізація, що створить умови для формування гуманної особистості, людяності та доброзичливості, милосердя та умов для творчої самореалізації учнів не тільки в галузі фізкультурно-оздоровчої діяльності, а й в інших сферах соціальної практики суспільства;

—неперервність та спадковість, що забезпечить єдність усіх ланок системи взаємодії соціальних інститутів, спрямованої на фор­мування здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл, об'єднає зусилля школи, дитячого садочка, бібліотеки, лікарні, сім'ї, громадської організації «Успіх», Будинку реабілітації самотніх лю­дей похилого віку, селищної ради, культурно-оздоровчих комплексів (Будинку природи та дозвілля); цілісність і наступність виховання, набуття нових якостей, цінностей, умінь та навичок;

— багатоукладність та поліваріантність, що передбачає можливість широкого вибору змісту, форм, методів, методик, педагогічних технологій освіти, виховання та оздоровлення, альтернативність у задоволенні духовних та предметно-практичних потреб особис­тості, її пізнавальних та інтелектуальних можливостей та інтересів; диференціації та індивідуалізації навчання, виховання, фізичного вдосконалення та оздоровлення учнів загальноосвітніх шкіл;

—принцип зв'язку процесу формування у школярів здорового способу життя з різними предметами у структурі школи та інших соціальних інститутів суспільства. Цей принцип відображає міждисциплінарний характер усієї оздоровчої роботи в педагогічній системі, результат якої має форму випереджаючого віддзеркалення;

—доступність та добровільність, що передбачає право вибо­ру та реальні можливості в забезпеченні потреб особистості у творчій самореалізації, духовному самовдосконаленні, набутті додаткових знань, умінь та навичок, на основі яких реалізується активність особистості, що полягає у створенні умов та психолого-педагогічної атмосфери, які сприяють саморозкриттю, прояву творчої активності, обдарованості й таланту, самореалізації;

— оптимізація навчально-виховного та оздоровчого процесу передбачає досягнення кожним учнем найвищого для нього рівня розвитку здоров'я, культури здоров'я, творчих здібностей, знань, умінь, навичок, психічних функцій, способів діяльності, можливих у певному віці й за певних умов. Цей принцип своєю сутністю забезпечує творчий розвиток учня на кожному етапі його генезису;

—принцип партнерства в соціально-педагогічній роботі з фор­мування в учнів здорового способу життя є базового формою соціальної взаємодії, у якій громадяни, соціальні групи, державні та суспільні організації належать до такої системи організації, якій притаманні такі утворювально-дієві ознаки [21; 54; 105; 222; 224; 257];

• соціальне замовлення — комплекс заходів організаційно-правового характеру, які спрямовані на вирішення соціальної проблеми в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці (селища);

•наявність спільних цілей у системі соціальних інститутів щодо формування в учнів здорового способу життя;

•вибір оптимальної форми співробітництва, яка відповідає інтересам усіх партнерів (соціальні інститути);

•еволюція інституціональних механізмів, правових процедур та організаційно-управлінських механізмів, які забезпечують оптимально-ефективну взаємодію соціальних інститутів суспільства в означеному аспекті;

•відкритість інноваційної системи взаємодії соціальних інсти­тутів суспільства з метою залучення та ротації нових партнерів у формуванні в учнів загальноосвітніх шкіл здоров'я та здорового способу життя;

•відкритість і динамічність інноваційної освіти передбачає постійний розвиток особистості, її становлення й саморегуляцію.

Функціонування педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у викладеному аспекті ми пов'язували з реалізацією основних її функціональних компонентів, а саме:

•психолого-педагогічною діагностикою фізичного, психологічного, соціального й духовного розвитку учнів;

•постановкою педагогічних завдань;

•організацією діяльності учнів;

•психолого-педагогічним моніторингом динаміки рівнів та їх соціальної активності;

•регулюванням, корекцією та компенсацією відхилень у фізичному, психічному, соціальному й духовному розвитку та поведінці учнів;

•формуванням позитивної мотивації в учнів до здорового спо­собу життя;

•профілактикою в учнів шкідливих звичок, девіантної поведінки;

•аналізом (рефлексією), прогнозуванням виховних, навчальних, оздоровчих мотиваційних ситуацій міжсуб'єктивної взаємодії в пе­дагогічних підсистемах на індивідуальному та гру новому рівнях;

— розвивальний характер навчально-оздоровчої діяльності пе­редбачає саморозвиток і самоактуалізацію особистості учня й вимагає переорієнтації педагогічного процесу з предметного змісту на процесуальні й мотиваційні аспекти освіти. Розвивальною є виховна, фізкультурно-оздоровча робота, що забезпечує якісні зміни в цілісній системі особистості

—інтелектуальній, емоційно-вольовій, дієво-практичній та моторно-вісцеральній сферах;

—індивідуалізація та диференціація формування в учнів здо­рового способу життя вимагає найповнішої реалізації творчого розвитку кожної дитини з урахуваннями різниці в інтелектуальній, емо­ційно-вольовій, дієво-практичній та моторно-вісцеральній сферах, особливостей статевого, психічного, фізичного розвитку та віку. Викладені положення реалізуються через профільне та спеціальне навчання, створення різноманітних оздоровчих програм, методик, педагогічних технологій і підручників різної складності й розподіл на групи класів на основі достатнього матеріального забезпечення, через варіативність фізкультурно-оздоровчого навчання, розгалуженість та оптимальну взаємодію соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя;

—єдність загальнолюдських і національних цінностей, що забезпечують у навчальному, виховному та оздоровчому процесах органічний зв'язок і духовну єдність української національної культури з культурами народів світу; сприяння усвідомленню пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими, класовими; інтегруюча роль належить таким поняттям «Україна — природа», «Україна — етнос», «Україна — держава», «Україна — культура», « Україна — екологія», «Україна — ментальність», «Україна — здоров'я нації».

Система взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в учнів здорового способу життя повинна виховувати в кож­ної дитини ставлення до свого здоров'я як до особистісно-соціальної цінності.

Систему соціальних принципів моделювання інноваційної педагогічної системи ми використовували як комплекс теоретичних і методичних положень, які відображають базові закономірності розробки оптимальних технологічних моделей у цілісній структурі кон­цептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів формування у школярів здорового способу життя. Аналіз педагогічної практики і наукових досліджень у цій галузі [44; 84; 91; 323; 427] дозволив установити, що практично всі моделі формування здоров'я і здорово­го способу життя людини відмінні певною статичністю, оскільки їхнє зображення на площині є двомірним, тому автори [88; 89; 91; 103] змушені наголошувати на наявності міжокремими компонен­тами системи вертикальних та горизонтальних зв'язків, удаватися до схем. Водночас, вертикальні зв'язки вказують на наявність у системі різних рівнів, тобто ієрархії структурних параметрів систе­ми. Способом регулювання відносин у середині ієрархії рівнів сис­теми виступає управління, яке є новою властивістю педагогічних систем. Ідея тривимірності, що лежить в основі концептуальної мо­делі, яка нами розроблялася, підкреслює динамізм системи, на­явність в останньої потенціалу розвитку, що проявляється в системних ефектах. Ознакою системних ефектів є виникнення в сис­теми таких властивостей, як: адиктивність, інтегративність, інноваційність, відкритість.

Отже, на підставі визначення мети та завдань діяльності сис­теми взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в учнів здорового способу життя, науково обґрунтованого соціально-психологічного портрета школяра в контексті здорового способу життя, діагностики рівня здоров'я та здорового способу життя учнів, а також з огляду на спеціальні методологічні принципи щодо трактування педагогічної системи інноваційного типу ми отримали можливість побудувати означену модель взаємодії соціальних інститутів у вигляді вербально-графічної структури та певної сукупності ієрархічно підпорядкованих її елементів (див. рис. 3.3.1; 3.3.2). У процесі розробки концептуальної моделі взаємодії соціаль­них інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя в школярів загальноосвітніх закладів ми виходили з розуміння, що сучасна школа — відкрита соціально-педагогічна система, яка перебуває під постійним впливом економічних, політичних, культур-но-історичних сфер життя держави, регіону, області, території. У зв'язку з ним школа повинна об'єднати всі інші соціальні інститути на відповідній території з метою посилення її можливостей у створенні стабільних умов для розвитку індивідуальних здібностей, здоров'я й реалізації базових потреб учнів не тільки в спеціально організованому освітньому середовищі, а й у реальному житті.

Рис. 3.3.1. Інтегрована модель взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи

Рис. 3.3.2. Технологічна модель управління формування в учнів здорового способу життя

Моделюючи підсистему формування здорового способу жит­тя учнів нарівні Райгородоцької загальноосвітньої школи I—III ступенів, ми керувалися тим, що кожний учитель-предметник повинен бути ще й учителем здоров'я та формування здорового способу життя, оскільки в широкому розумінні, — це учасники освітнього, оздоровчого, виховного процесу взаємодії в межах функціональних обов'язків і професійної компетентності (див. рис.3.3.2).

їх зусилля спрямовані на досягнення такої інтегральної мети, як цілісний розвиток особистості, досягнення учнями високою рівня освіченості й культури при збереженні та зміцненні здоров'я, валеологізація змісту і способу навчання, взаємин учнів, учителів, батьків, профілактика соціально залежних захворювань, виховання здорового способу життя.

У процесі розробки та реалізації означеної моделі ми вирішували низку актуальних завдань:

1.Усвідомлення вчителями, що від стану їх здоров'я, настрою залежить ставлення учнів до цієї проблеми. Це сприятиме результативності валеологічного навчання й виховання.

2.Створення системи заохочень, яка має стимулювати фор­мування валеологічної свідомості учнів та вчителів.

3.Оволодіння навичками психологічного захисту від негативних соціальних впливів.

4.Прищеплення любові до природа, культури, людей і самого себе.

5.Формування у вчителів потреби змінити стереотипи щодо стосунків з учнями та процесу навчання відповідно до валеокультури.

6.Організація роботи, спрямованої на формування в учнів мотивації до піклування про своє здоров'я та відповідальності за його стан.

7.Вироблення навичок здорового способу життя, профілакти­ка шкідливих звичок.

8.Формування активного способу життя.

9.Вивчення світового досвіду щодо поширення та пропаганди здорового способу життя.

10.Проведення валеологічної діагностики, профілактичної та корекційної робота.

11.Оптимізація методів і форм роботи з батьками з проблеми формування здорового способу життя в родині.

їх діяльність здійснювалася на основі загального концептуаль­ного підходу в межах певної змістовної моделі, що враховувала специфіку Райгородоцької школи, соціально-економічні, культурно-історичні особливості селища і впроваджувала систему взаємопов’язаних заходів, спрямованих на збереження й розвиток здоров'я учнів.

При такому підході обов'язковою умовою ефективності цієї технологічної моделі є інтеграція роботи служби здоров'я в діяльність спеціалістів освітньо-виховного процесу. Під інтеграцією ми розуміємо: стан стійкого взаємозв'язку і взаємопроникнення в діяльність окремих служб школи, а також педагогічного процесу. Провідною ознакою інтеграції була єдність цього процесу й резуль­татів його здійснення.

Засобами інтеграції в моделі Райгородоцької школи сприяння здоров'ю учнів, а також її інтеграції в систему соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів були використані:

—рівень узгодження та синхронізації, які досягалися на ос­нові обміну інформацією, необхідною для отримання інтегрального результату у формуванні здорового способу життя школярів;

—рівень взаємодії досягався через систематичність та неперервність діяльності, у якій суб'єкти взаємодії разом прогнозували, проектували, реалізували, піддавали об'єктивному аналізу результати своєї діяльності, здійснювали своєчасну й адекватну корекцію;

—рівень взаємопроникнення досягався на основі глибокої інтег­рації функцій і зусиль спеціалістів школи та інших соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя, культури здо­ров'я в єдиному навчально-виховному, оздоровчому, мотиваційному та лікувально-реабілітаційному просторі селища Райгородок.

Така технологічна модель є не тільки ефективною в досягненні результату інтеграції. Вона постійно простежує стан здоров'я учасників освітнього процесу і факторів, що його визначають, дозволяє на основі свого, а не чужого досвіду вирішувати завдання управління, організовує цілеспрямовану педагогічну роботу з їх ви­конання. Ця модель надає можливості систематично зіставляти отримані результати з програмами роботи й у випадку серйозних відхилень знаходити та вносити адекватні корективи. У процесі розробки технологічної моделі школи сприяння здоров’ю учнів ми в її структуру заклали адаптаційні можливості, спрямовані на створення освітнього середовища, що забезпечить саморозвиток кожного учня. Таке середовище сприяло тому, аби учень зумів реалізувати себе як суб'єкт власного життя, діяльності, спілкування та самосвідомості з урахуванням своїх психолого-фізіологічних особливостей, здоров'я й навчальних можливостей (див. рис. 3.3.1).

Для досягнення цієї мети ми використовували ресурсний педагогічний підхід, який орієнтував спеціалістів школи та інших соціальних інститутів на реальні потреби, мотиви, можливості й бажання дитини. Його пріоритетність перед цільовим обумовлена там, що в нестабільних оточуючих умовах визначити досить конкретно бажаний і практично можливий стан школяра майже неможливо. Тому ми інтегрували зусилля спеціалістів не на стійкості, що задається учневі із зовнішньої траєкторії розвитку, а на стійкості доцільної спрямованості генезису. У зв'язку з цим положенням у струк­туру моделі включено таку форму інтеграції, як єдність зусиль спеціалістів різного профілю, їх тісний зв'язок з сім'єю, органами місцевого самоврядування, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, правоохоронними й дозвіллєвими закладами. Такий структурний компонент моделі максимально сприяв реалізації її координаційної функції. Особливе місце у структурі адаптивної моделі посідає орієнтаційно-мотиваційна функція, яка спрямована на забезпечення самовизначення учня в різних сферах життєдіяльності, допомагає дитині у виявленні та реалізації її індивідуальних можливостей. При цьому, насамперед, модель ураховує стан здоров'я учнів, дозволяє визначити оптимальний рівень впливу педагогічних, психологічних, фізичних, трудових, навчальних навантажень. Здійснення пропедевтичної функції розробленої моделі було пов'язано з оптимальним забезпеченням підтримки школярів у освітньому процесі. 3 позиції цілісної структури адаптивної технологічної моделі мова йде про оптимальний валеологічний супровід дитини під час навчання й оздоровлення, формування здорового способу життя [36; 60; 81; 108; 11О; 135].

Корекційна функція адаптивної моделі була спрямована на подолання відставання та неуспішності учнів, відхилень у розвитку й поведінці, на створення умов виявлення и реалізації особистісного потенціалу школяра. Комплексна діагностика здоров'я та труднощів учнів, оцінка адаптаційного періоду та рівня розвитку загальнонавчальних навичок, створення за результатами діагностики груп корекції та індивідуальних оздоровчих програм допомогло Райгородоцькій школі реалізувати корекційну функцію.

Реабілітаційна функція моделі була спрямована на відтворення частково втрачених або послаблених властивостей і функцій організму особистості дитини, окремих її сторін з метою оптималь­ного розвитку її індивідуальних можливостей та адаптації до навколишнього середовища. Для цього на основі моделі ми створювали навколо дитини реабілітаційний простір, який вимагав координації діяльності адміністрації, педагогів, шкільного лікаря, психологів, соціальних працівників, батьків. Адаптивна модель є реальним механізмом такої інтеграції й координації [88; 89; 11О; 323; 365; 427].

Мотиваційно-стимулююча функція адаптивної моделі пов’язана з використанням позитивного зворотного зв'язку, що дозволяє спостерігати зміни в стані конкретного учня, зокрема і зміни в показниках здоров'я, здорового способу життя, орієнтацію не тільки на кінцевий результат, а й на те, яким способом він досягається.

Структуризація базових функцій адаптивної моделі формування в школярів здорового способу життя й здоров'я та інтеграція її в соціальні інститути суспільства дозволяє викласти динаміку розгортання її основних компонентів:

—комплексна вхідна діагностика з інформаційним і статистичним опрацюванням результатів оцінки здоров'я та факторів, що на нього впливають;

—прогнозування результатів з урахуванням розробленої моделі та її інтеграції в систему взаємодії соціальних інститутів суспільства;

—формування мети й завдань на відповідний етап роботи, розвиток мотивації в школярів здорового способу життя;

—розробка програм, методик, педагогічних технологій, психолого-педагогічного моніторингу;

—контроль результатів та їх порівняння з даними прогнозу;

—науково-методичне уточнення структурних параметрів моделі.
У процесі дослідження розроблена педагогічна модель була реалізована через чотири її підсистеми — навчальну, виховну, соціально-педагогічну й фізкультурно-оздоровчу, що дозволило нам системати­зувати основні засоби педагогічної системи в процесі її реалізації:

•державні стандарти;

•шкільний компонент;

•режим повного дня;

•матеріально-технічна база фізкультурно-оздоровчої роботи;

•засоби збагачення соціально-педагогічного середовища: мікросоціум; батьки; педагоги; фахівці різного лікарняно-педагогічного та фізкультурно-оздоровчого профілю; дозвілля; засоби масової інформації; ініціативна діяльність вихованців; культурно-спортивні та реабілітаційні установи.

Загальнодійовим структурним компонентом адаптивної технологічної моделі формування в учнів здоров'я і здорового спо­собу життя є блок методів педагогічної системи, який представле­но в такій послідовності:

•методи управління — подано адекватно реалізації базових функцій означеної моделі на різних етапах її виконання: моделювання ситуації педагогічної взаємодії; прогнозування результату; збір та аналіз поточної інформації; регулювання та стимулювання діяльності учасників експериментального процесу;

•дидактичні методи — подано адекватно логіці вирішення низ­ки завдань, що входять до змісту, як адаптивної моделі школи, так і інтегрованої моделі взаємодії соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя: рейтингово-модульний метод; семестрово-заліковий; рефлексивно-спонукальний метод; програмно-прогнозуючий метод; методи виховання; методи самодіагностики и самоаналізу; методи самоорганізації, самовиховання й самоуправління; методи педагогічного супроводу;

• методи теорії та методики фізичного виховання та спортивної підготовки використано адекватно змісту завдань фізичного розвитку та функціональної підготовки учнів на різних етапах реалізації інтегральної й адаптивної моделі взаємодії соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя та здоров'я: метод диференційованої фізичної вправи; метод інтегрованої фізичної вправи; метод біомеханічного стимулювання; метод регламентації потужності та обсягу фізичного навантаження; методи розвитку силових, швидкісних здібностей; методи розвитку гнучкості, витривалості, спритності, ме­тоди загартування тіла та методи лікарняно-педагогічного контролю.

3 огляду на сучасне різноманіття класифікацій методів, що використані в розробленій педагогічній системі, ми вважаємо, що цілком достатнім і доцільним підходом до вибору того чи іншого методу може служите його власна сутність, адекватне призначення (системність, аспектність, ефективність, технологічність, додатковість). На основі базових функцій системи взаємодії соціальних інститутів суспільства формування в дітей здоров'я, здорового способу життя реалізується діяльність такого соціального інституту, як ви­ховання й розвиток дітей дошкільного віку. У структурі розробленої моделі були створені найбільш сприятливі умови для цілеспрямованого та ефективного використання педагогічних факторів у дошкільному закладі. Реалізація цих умов регламентувалася держав­ною «Програмою виховання в дитячому садку», яка була нами оптимізована і враховувала такі положення (див. рис. 3.3.3):

—у програмі визначені інтегративні позиції змісту занять з розумового, морального, естетичного, трудового та фізичного ви­ховання дітей. Конкретно структуровані знання, уміння та навички, які мають засвоїти діти на різних вікових етапах, а також якості, що необхідно виховати з урахуванням вимог загальноосвітньої школи;

—експериментально встановлений оптимальний руховий ре­жим, вікові періоди формування рухових навичок і вмінь, розвиток фізичних якостей, працездатності, загартування організму;

—повністю забезпечуються такі гігієнічні умови для закладів здоров'я й оптимально фізичного розвитку, як раціональний режим дня, повноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, заходи щодо загартовування;

—цілеспрямовано формується знання про здоров'я людини та форми його збереження, розвиток та збагачення, про здоровий спосіб життя, про шкідливі звички та методи їх подолання;

—створені сприятливі умови оптимального сполучення всіх засобів і форм спрямованого використання фізичної культури;

—діти перебувають серед однолітків, то сприяє вирішенню важливих виховних завдань на підставі факторів формування особистості.

Отже, підсистема дитячого садочка в загальній педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів спрямована на досягнення мети — забезпечення оптимального рухового режиму, інтелектуальних навантажень для досягнення позитивного психолого-емоційного стану, нормального фізичного розвитку, зміцнення здоров'я та формування здорового способу життя (див. рис. 3.3.3).

У структурі педагогічної діяльності дитячого садка особливе місце посідають форми фізкультурно-оздоровчої роботи, спрямованої на формування позитивно1 мотивації до рухової активності, здоров'я, знань і навичок здорового способу життя. У розробленій моделі були оптимізовані такі форми навчально-виховних та фізкультурно-оздоровчих занять (див. рис, 3.3.3):

—заняття фізичними вправами у формі уроку;

—заняття фізичними вправами в режимі дня дитячого садка (ранкова гімнастика, гігієнічна гімнастика після денного сну, рухливі ігри, спортивні розваги, фізкультхвилинки, прогулянки, дні здоров'я);

—фізкультурно-оздоровчі свята, пішохідні прогулянки в зоні відпочинку, заняття спортивними та іншими видами танцю;

— самостійна рухова діяльність дітей.

У процесі реалізації представлених форм фізкультурно-оздо­ровчої роботи постійно функціонував блок медико-педагогічного кон­тролю, основним завданням якого було визначити стан здоров'я дитини та включити її до відповідної групи: основної, підготовчої або спеціальної. Це функція лікаря-педіатра.

Рис. 3.3.3. Технологічна модель взаємодії дошкільного навчального закладу та загальноосвітньої школи в системі соціальних інститутів суспільства з формування в дітей здорового способу життя

Викладені структурні параметри педагогічної моделі дошкільного навчального закладу обумовлюють низку організаційно-методичних вимог. Функціонування системи фізкультурно-оздоровчої ро­боти, діяльності з формування в дітей здорового способу життя повинно бути забезпечено матеріально-технічними та фінансовими ресурсами, кваліфікованими педагогічними кадрами, конструктивним піклуванням та співробітництвом з такими соціальними інститутами суспільства, як селищна рада, відділ освіти Слов'янської районної державної адміністрації, органи охорони здоров'я, школа, бібліотеки, Будинок культури. Реалізація систематизованих умов оптимального функціонування цієї моделі є гарантом її соціально-педагогічної ефективності:

— формується в дітей дошкільного віку фундамент гармонійного розумового й фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, фізичної освіти і виховання, накопичуються передумови для успішного оволодіння знаннями и навичками здорового способу життя, виробничо-трудовими, соціально-побутовими, навчальними та іншими соціально актуальними діями;

—підтримується поточна фізична та розумова працездатність, що забезпечує успішну діяльність дітей у різноманітних навчально-виховних заняттях, а в перспективі успішна адаптація до умов школи, ефективність будь-якої суспільно корисної діяльності;

—раціонально реалізується дозвілля дітей, елементи фізичної культури, здорового способу життя впроваджуються в побут, сім'ю, школу поступовим залученням до спортивної діяльності;

—поступово підвищується моральна, інтелектуальна, естетична й трудова культура дітей дошкільного віку;

—реалізується наступність виховання, навчання та оздоровлення дошкільників та школярів молодшої вікової групи;

—зміст навчання, виховання й оздоровлення, формування здо­рового способу життя в дошкільників визначаються перспективністю робота вихователя дошкільного закладу щодо майбутнього перебування дитини в школі. Дотримання наступності та перспективності вимагає єдиного підходу до виховання, навчання й оздоровлення. У зв'язку з цим положенням у модель дитячого садка було закладено вимоги, щоб вихователі та вчителі початкових класів мали єдині теоретичні та методичні позиції організації навчально-виховного процесу, оздоровлення й формування здорового способу життя в дітей дошкільного й шкільного віку (див. рис. 3.3.3).

Отже, наступність і перспективність у змісті навчально-виховного процесу стали основними конструкторами моделі оздоровлен­ня, формування передумов здорового способу життя в дітей дошкільного віку в умовах взаємодії різних соціальних інститутів суспільства. Водночас, модель передбачає врахування морфо-функціональних і психолого-емоційних особливостей дітей молодшого шкільного віку при розробці змісту й методики навчально-виховного процесу в початкових класах. Вступ дитини до школи змінює соціальну ситуацію її поведінки й розвитку. Для успішності цього етапу дошкільник має бути готовим до нових форм співробітництва. В іншому випадку, його розвиток буде гальмуватися, а як наслідок — школяр не зможе успішно формуватися, і в результаті в нього з'являються неврози, апатія, підвищується рівень тривожності, які мають тенденцію до закріплення.

Адекватно структурі моделі дитячого садка дошкільний вік є періодом особливо інтенсивного навчання, що має велике значення для подальшого розвитку особистості, оскільки всі наступні фази розвитку базуються на цій стадії. Саме ідеї соціальної педагогіки, педагогіки оздоровлення в дошкільному віці були реалізовані в педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів формування здо­ров'я і здорового способу життя в дошкільників та школярів різних вікових груп (див. рис. 3.3.3).

У процесі дослідження ми встановили, що відносини школи та інших соціальних інститутів суспільства, включаючи сім'ю як основний соціальний інститут виховання, у здійсненні здоров’язберігаючого виховання повинні бути відносинами співпраці. При цьому ми враховували реальні можливості сьогоднішньої сім'ї в реалізації цих партнерських стосунків. Такий підхід дозволив нам сформулювати базове положення побудови моделі взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства. Зміст цього положення полягає в тому, що масштабне бачення проблем, знання, професіоналізм, механізми управління педагогічними процесами притаманні школі, оскільки вона, а саме центр здоров'я, повинні виконувати функції просвітництва, консультування, а при необхідності й виховання сім'ї. Кінцевою метою таких відносин сім'ї та інших соціальних інститутів суспільства є благополуччя, висока якість життя, здоров'я та щастя кожного її члена (див. рис. 3.3.4).

Педагогічна модель, що розроблялася, включала такі педагогічні форми роботи з сім'єю: колективна, індивідуальна, визначальна й паралельна, які регулювалися пропозиціями школи або по­требами та попитом сім'ї. Випереджальна колективна робота визначалася пропозицією школи й була спрямована на ознайомлення сім'ї з програмами формування здоров'я та здорового способу життя в школярів, роз'яснення та переконання її необхідності, з'ясування ставлення до неї батьків, пропонування форм співробітництва (див. рис. 3.3.4).

Завданням паралельної колективної роботи в цій моделі є оз­найомлення сім'ї з поточними результатами роботи центру здоро­в'я школи, при цьому взаємодія була реалізована у формі практичних занять, консультацій, спостережень.

У загальній структурі педагогічної моделі взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства були конкретизовані базові напрямки її практичної реалізації:

•вивчення та аналіз сім'ї, умов побуту, виховання, оздоровлення, формування й реалізації здорового способу життя;

•освіта батьків у питаннях медичної активності, здоров'я, здо­рового способу життя, фізичного виховання, спорту, загартування;

•залучення батьків в органи шкільного самоврядування;

•проведення разом з батьками педагогічних акцій та заходів;

•робота з особливими категоріями дітей та їх батьками.

Як бачимо зі змісту рисунка 3.3.4, у моделі функціонально структурований її діагностичний компонент вивчення та аналізу сім'ї включає:

— оцінку типу сім'ї, типу виховання;

—        рівень внутрішньо сімейної адаптивності, взаємодії, стилю виховання;

Рис 3.3.4. Технологічна модель взаємодії сім'ї з соціальними інститутами суспільства у формуванні в школярів здоров'я, здорового способу життя

—оцінку готовності батьків до здійснення виховних функцій;

—рівень внутрішньосімейних факторів, що визначають здоров'я дитини;

—спосіб життя в сім'ї та її психоемоційний статус;

—моральний, культурний та педагогічний рівень батьків.

Під час організації виховної роботи з батьками відповідно до змісту розробленої педагогічної моделі були реалізовані методичні вимоги підвищення ефективності цього процесу:

•необхідно допомогти батькам зрозуміти дітей, їх спосіб жит­тя, мислення, поведінки;

•навчити батьків розумітися на мотивах та значенні вчинків дітей, розвивати свої методи виховання, оздоровлення, формування здорового способу життя з метою подальшого їх розвитку як особистості;

•сформувати в них навички спілкування з дітьми щодо допомоги дитині в самостійному вирішенні проблем, аби поступово перекласти всю відповідальність у пошуках рішень на саму дитину;

•навчити батьків діяти так, щоб своєю поведінкою вони сприяли розвитку здорової та щасливої особистості дитини;

•сприяти активній участі батьків у діяльності органів шкільного самоврядування (батьківський комітет, рада батьків);

•навчити батьків переорієнтовувати свої установки залежно від потреб дітей. Модель надає можливості знаходити спільну мову батькам з дітьми, краще довести до їх свідомості власні потреби, а разом з тим розуміти потреби дитини.

У моделі взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства конкретизовано предмет особливого піклування про сім'ї дітей з особливостями розвитку. Це, передусім, діти з такими відхиленнями в психоемоційному стані: хворобливі страхи, хвороблива сором'язливість, агресивність, патологічна жорстокість, гіперреактивність, патологічна впертість, демонстративна поведінка, девіантний тип поведінки (див. рис. 3.3.4).

Отже, педагогічна модель взаємодії сім'ї з іншими соціальни­ми інститутами суспільства як багатокомпонентна педагогічна си­стема реалізує право учня та його батьків на усвідомлений і узгоджений з педагогами вибір основних компонентів своєї освіти, виховання, оздоровлення й формування здорового способу життя (мети, завдань, темпу, норм, форм і методів навчання, особистого змісту комплексної освіти, системи оцінки контролю).

У відкритій педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу жит­тя технологічна модель функціонування лікарні відзначилася загальною метою дослідження. Усі структурні компонента цієї системи були спрямовані на формування в дітей різних вікових груп здібності вчитися керувати своїм здоров'ям, на розповсюдження медичних знань у загальноосвітніх закладах з метою профілактики хвороб сучасної цивілізації(ожиріння, гепатит Б, синдром придбаного імунодефіциту, венеричні хвороби, шкідливі звички — паління, уживання алкоголю, уживання токсичних речовин, наркотики й т.п.) й усунення різноманітних факторів ризику. У зв'язку з цим положенням у моделі, що розробляється, особливе значення було приділено структурі діагностичної робота селищної лікарні, укомплектованої спеціалістами, які працюють в експериментальній системі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового способу життя і здоров'я (див. рис. 3.3.5).

Рис. 3.3.5. Технологічна модель відносин установ охорони здоров'я з

соціальними інститутами суспільства в процесі формування здорового

способу життя

У моделі конкретно представлено систему вимог до комплек­сної лікарняно-педагогічної діагностики здоров'я учнів:

•кількість методів повинна бути необхідною й достатньою для оцінки медико-біологічного, психічного й соціального благополуччя дитини;

•у лікарняно-педагогічній практиці слід віддавати перевагу до-нозологічним методам діагностики, які дозволяють оцінювати не тільки межі норми й патології, а й граничний стан організму, Його функціональних систем;

•методи, що використовуються, повинні органічно вписуватися в навчально-виховний процес школи, водночас необхідно розставити акценти організації діагностики між медичними працівниками, центром здоров'я школи, педагогами й самими учнями;

•в отриманні інформації повинні бути зацікавлені педагоги, бать­ки, учні, адже вона є основою успішної профілактичної, оздоровчої, корекційної й реабілітаційної роботи в системі «лікарня — школа», тому необхідно чітко моделювати шляхи й форми практичного використання результат діагностики;

• використання результатів комплексної лікарняно-педагогічної діагностики буде ефективним за умов:

—організації мультидисциплінарної широкомасштабної діяльності лікарів, педагогів, батьків у фізкультурно-оздоровчій роботі школи, селища, регіону тощо;

—інтеграція у відкриту освітньо-виховну систему спеціалістів різного медичного та психолого-педагогічного профілю;

—чітке та обґрунтоване планування мети, завдань, способів співробітництва школи й закладів охорони здоров'я;

—гарантія більш незалежної та більш ефективної орієнтації учнів на мету й завдання формування здоров'я та здорового спосо­бу життя;

—посилення превентивної допомоги, пріоритетності роботи лікарів, педагогів, психологів з проблемними групами школярів;

— глибоке медико-педагогічне реагування на мінливість становища, методику й технологію оздоровчої роботи в системі «лікарня — школа — сім'я».

Функціональний аспект побудови цієї медико-педагогічної моделі обумовив необхідність сформулювати в ній низку базових методичних підходів до здійснення різних програм і технологій розвитку, збереження і примноження здоров'я, формування здорового способу життя (див. рис. 3.3.5):

•превентивно-медичний, що спрямований на зниження рівня захворюваності школярів;

•медико-педагогічний або поведінковий, який формує сприятливі для здоров'я форми поведінки школярів та їх батьків;

•навчальний — забезпечує знаннями, інформацією; розвиває навички, необхідні для усвідомленого вибору, пов'язаного із здоро­вою поведінки;

•мотиваційно-повноважний, який допомагає людям визначити свою позицію відносно здоров'я й діяти відповідно до неї.

Взаємодія установ охорони здоров'я й школи здійснювалася на основі медико-педагогічної співпраці, якав моделі представлена

в блоці форм реалізації фізкультурно-оздоровчих програм, методик, технологій (див. рис. 3.3.5):

• організація спільної діяльності адміністрацій установ охорони здоров'я і школи, педагогічної ради і спеціалістів медичного фаху зі створення сприятливих матеріальних і санітарно-гігієнічних умов для профілактики захворювань, збереження здоров'я в школярів різних вікових груп;

• медичка профілактика зі збереження здоров'я учнів, попередження гострих та хронічних захворювань;

• координація змісту навчально-виховних програм, удосконалення методів навчання й форм організації роботи в різних соціальних інститутах з метою зниження перевантаження учнів і підготовки їх до дорослого способу життя;

•об'єднання зусиль лікарів, педагогів, батьків, державних і громадських організацій у збереженні та зміцненні здоров'я, формуванні здорового способу життя в школярів різного віку;

•організація оптимального режиму навчально-виховної, трудової, фізкультурно-оздоровчої діяльності й відпочинку учнів;

•креативний зв'язок лікарні із закладами додаткової освіти й виховання школярів, з метою координації роботи педагогічної, психологічної, медичної, правової, спортивно-оздоровчої служб сели­ща, що реалізують програму здорового способу життя.

Отже, педагогічна модель взаємодії медичних установ зрізними соціальними інститутами здатна виконати функцію координато­ра медичних, педагогічних, психологічних, соціально-культурних, спортивно-оздоровчих впливів у формуванні здоров'я та здорового способу життя в школярів загальноосвітньої школи (див. рис. 3.3.5).

Для досягнення мети в цю модель було включено блок засобів здоров'язберігаючих технологій, основними з яких були:

—        спеціальні медичні методи лікарняної, корекційної, реабілітаційної та оздоровчої спрямованості;

—        засоби рухової спрямованості;

—        оздоровчі сили природа і санаторно-курортні фактори;

—        гігієнічні фактори.

Блок методів був представлений сукупністю способів і дидактичних шляхів досягнення адекватної мети й завдань у застосуванні здоров'язберігаючої моделі взаємодії медичних установ з соціальними інститутами суспільства у формуванні здоров'я та здо­рового способу життя школярів.

На основі наукових досліджень і досвіду педагогічної практи­ки в модель були включені такі методи й форми: розповідь; дидак­тична розповідь, бесіда, дискусія, робота з книгою, лекція, демон­страція, ілюстрація, відеометод, вправи, наочність, лабораторний метод, практичний метод, пізнавальна гра, методи програмованого навчання, навчальний контроль, ситуаційний метод, активні ме­тоди навчання, виховні й навчальні програми, лікувальна фізична культура, психогімнастика, тренінги, масаж; масові оздоровчі захо­ди, спортивно-оздоровчі свята, тематичні свята здоров'я га здоро­вого способу життя.

Кумулятивний аспект відкритої педагогічної системи посилювався функціонуванням такої підсистеми, як технологічна модель створення здоров'язберігаючого простору селища на основі громадської організації «Успіх», основною метою якої було запобігання та профілактика соціально-залежних захворювань (особливо наркоманія, ВІЛ/СНІД) серед підлітків шляхом створення здоров'яз­берігаючого простору за умови оптимальної взаємодії соціальних інститутів селища Райгородок (див. рис. 3.3.1; 3.3.4; 3.3.5).

Означена модель спрямована на вирішення низки спеціальних завдань:

—        координація зусиль усіх медичних, соціально-виховних, культурних, громадських, державних інститутів для вирішення постав­леної мети;

—        подолання неосвіченості і страху, що призводить до дискримінації ВІЛ-інфікованих, яка породжує напруженість у суспільстві й руйнує міжособистісні стосунки;

— допомога молоді та підліткам у набуті необхідних умінь та
навичок безпечної поведінки, посилення мотивації до здорового способу життя;

— створення відкритої системи взаємин та взаємодії;

—        поширення культурно-мистецьких та спортивних акцій, спрямованих на пропаганду здорового способу життя серед молоді та профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом, і зокрема ВІЛ/СНІД;

— запровадження моніторингу до й після реалізації проекту.

Логічно в означеній моделі було виділено ефективні інтерактивні профілактичні, освітні, культурні, оздоровчі комплексні захо­ди, які були спрямовані на формування в учнів здорового способу життя:

•запровадження моніторингу до й після реалізації проекту «Успіх»;

•систематичний обмін інформацією в структурі відкритої системи и взаємодії соціальних інститутів суспільства (влада, депутата, лікарі, культпрацівники, учителі, батьки, молодь, громадські орга­нізації);

•проведення спеціального лікарняно-педагогічного тренінгу для педагогів, батьків та учнів;

•спеціальний тренінг для батьків в аспекті «як навчити дітей безпечної поведінки»;

•створення банку інноваційних технологій у формуванні позитивної мотивації до здорового способу життя учнів, молоді, батьків;

•пізнавально-наукова методична діяльність учителів, лікарів з викладачами кафедр педагогіки та психології СДПУ з питань «Лікувальна педагогіка»;

•постійна індивідуальна робота психологічної служби, робота лінії довіри громадської організації «Успіх»;

•таборування для дітей «групи ризику» з багатодітних, соціально незахищених сімей;

•розробка працівниками бібліотеки й Будинку природи та дозвілля цікавих культурно-масових профілактичних заходів.

Реалізація в означеній моделі завдань в аспекті функціональних зв'язків з базовими заходами здійснювалася за допомогою та­ких методів і форм: лекція, бесіда, дидактичне оповідання, дискусія, створення ситуацій, ігровий метод, активні методи виховання, наочність, рухові ігри, змагання, круглий стіл, театралізація, психологічний тренінг, робота з книжкою, методи самоорганізації, самовиховання, самоуправління.

Модель взаємодії громадської організації «Успіх» з різними соціальними інститутами суспільства регламентує креативну співдружність педагогів з лікарями таких фахових спрямувань, як лікар-гінеколог, лікар-нарколог, лікар-дерматолог, лікар-психіатр, лікар-венеролог, лікар-інфекціоніст (див. рис. 3.3.1; 3.3.4; 3.3.5).

Приведення педагогічної моделі до діяльнісного стану, взає­модії з іншими соціальними інститутами суспільства здійснювалось на основі таких механізмів, як: прогнозування; програмування; науково-практичного консультування; ініціювання; науково-педагогічного, психологічного і технологічного супроводу функцій управління відкритої системи формування здорового способу життя.

Отже, означена технологічна модель у повному обсязі забезпечує: поєднання особливого та загального у відкритій педагогічній системі формування здорового способу життя (як інтегрально-трансформуючого ефекту); системність, яка характеризується наявністю зв'язків між компонентами об'єкта, їх упорядкованістю; цілісністю, що виражає силу й суттєвість цих функціональних зв'язків порівняно із зовнішніми зв'язками.

Співробітництво молодого та дорослого покоління у стратегічному напрямку дослідження ми розглядали як важливий метод соціально-педагогічної діяльності, що включає різноманітні форми (раду ветеранів, Будинок реабілітації людей похилого віку, товариство інвалідів) спільної робота школярів і старшого покоління.

Немає сумніву в тому, що єднанню поколінь сприяє оптимально організоване та кероване виховання [323; 378; 401; 409]. Саме виховання забезпечує наступність, обмін життєвим досвідом, со­ціальними досягненнями, знаннями, традиціями між поколіннями. У зв'язку з цим положенням у загальну відкриту систему взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоро­вого способу життя була інтегрована технологічна модель взаємозв’язку загальноосвітньої школи з радою ветеранів, Будинком реабілітації людей похилого віку, товариством інвалідів (див. рис. 3.3.1). Мета розробки такої моделі полягала в реалізації єдності концептуальних підходів, завдань і принципів соціального захисту людей похилого віку на всіх рівнях соціального управління (див. рис. 3.1.1; 3.3.2; 3.3.3; 3.3.5).

Аналіз результатів дослідження і практичної роботи дозволив нам структурувати зміст технологічної моделі на трьох рівнях функціональної взаємодії:

•перший рівень ми визначили як наставництво. Він охоплює всі форми, методи й засоби, метою яких є пряма передача досвіду від людей похилого віку до школярів. Люди старшого покоління виступають у ролі наставників, консультантів, керівників, радників, учителів, експертів, очевидців, учасників тих чи інших економічних, соціальних, культурних, спортивних, воєнних подій. Педагогічна підтримка різних форм участі людей старшого покоління в соціальному житті дітей та молоді сприяла їх позитивній соціалізації, збереженню духової та професійної наступності поколінь у формуванні культури здоров'я і здорового способу життя;

•другий рівень співробітництва передбачає формування й реалізацію активної соціальної позиції дітей та молоді у ставленні до людей похилого віку у формі соціального патронажу. Мова йде про надання різних видів соціальної допомоги громадянам похилого віку з боку школярів. Учні виступають у ролі: помічників працівників соціальних служб, опікунів, добровільних шефів; організаторів клубів дня людей похилого віку, благодійних акцій, вечорів відпочинку, зустрічей учасників війни та праці, концертів, ушановування ветеранів. Ці форми роботи мають значні виховні можливості і створюють основу для розвитку в соціумі ідей милосердя, гуманізму, духовності, соціальної справедливості, поваги до старших;

•третій рівень співробітництва ми назвали співтворчість. Він характеризується спільною працею представників школи і старшого покоління, придбання нового досвіду, нових знань, умінь, навичок у тій чи іншій галузі людської діяльності, у сфері культури здоров'я іі здорового способу життя. Оптимальне поєднання життєвого досвіду, професійних знань з енергією школярів плідно реалізується в галузі історичного краєзнавства, підготовки молоді до сімейного життя, у наукових дослідженнях, у пропаганді здорового способу життя, фізичної культури й спорту.

Отже, технологічна модель спільної діяльності школи з радою ветеранів, Будинком реабілітації людей похилого віку, товариством інвалідів це і є технологія створення виховних соціальних ситуацій, які надають школярам можливості придбати новий досвід людських стосунків, людям старшого покоління — наповнити своє життя активним змістом, усвідомити свою необхідність, корисність, отримати допомогу й підтримку.

Системно-структурна організація цієї технологічної моделі доз­волила сформувати базові педагогічні і психологічні механізми взає­модії школи з соціальними інститутами піклування про старше по­коління. Сутність цих механізмів полягає в організаційній і психолого-педагогічній структурі наступності змісту, методів, форм і засобів взаємодії, у співробітництві та відтворенні традицій, у підтримці людей похилого віку у складних життєвих умовах.

Не викликає сумніву те, що ідея й механізми співробітництва поколінь у структурі технологічної моделі стануть потужною противагою всім деформаціям людських стосунків (педагогічним, психологічним, соціальним, духовним).

Теоретичною та методичною основою технологічної моделі профілактики у школярів залежності від алкоголю й наркотиків є принципи реалізації превентивних підходів у змісті цієї робота [38; 44; 84; 379]. Модель профілактичної робота була обумовлена метою її функціонування у структурі системи взаємодії соціальних інститутів формування у школярів здоров'я і здорового способу життя (див. рис. 3.3.2; 3.3.5). Мета полягала в тому, щоб навчити школярів нових форм поведінки, виховати стійку до стресів особистість, що здатна самостійно, ефективно й відповідально будувати своє життя.

Розроблена технологічна модель охоплювала два рівні про­філактичної роботи зі школярами:

1. Первинна профілактика наркоманії та алкоголізму мала на меті запобігти виникненню порушень або хвороб, посилити позитивні результати розвитку індивіду. Це може бути досягнуто таки­ми методичними шляхами:

— розвиток та посилення мотивації до позитивних змін у власному життєвому статусі школяра;

—посилення адаптаційних факторів або факторів стресорезистентності, ресурсів особистості;

—вплив на фактори ризику наркотизації й алкоголізму з метою їх мінімалізації;

—формування процесів самоуправління й актуалізації особи­стості школяра;

—розвиток педагогічних, психологічних і соціально-підтримуючих умов у школі, сім'ї;

— діагностика стану школярів, якого досягнено в результаті
первинної профілактики.

Первинна профілактика була спрямована на загальну популяцію дітей і проводилася за допомогою таких технологій:

—інформування учнів про результати негативного впливу психоактивних речовин на організм, психіку й поведінку людини;

—формування мотивації на соціально-підтримуючу поведінку;

—розвиток протективних факторів здорової соціально ефективної поведінки;

—формування навичок вирішення проблем, пошуку соціальної підтримки, відмови від запропонованих психоактивних речовин.

Педагогічними засобами й методами реалізації цих технологій стали:

—ефективний вплив засобів масової інформації;

—антинаркотичне навчання й виховання;

—створення соціально-підтримуючих програм (соціальні служби, клуби, громадські організації і т.п.);

—проведення антинаркотичних мотиваційних акцій;

—розвиток власних ресурсів, формування соціальної та пер­сональної компетентності;

—формування в школярів адаптивних стратегій поведінки.
Діагностика результатів первинної профілактики в цій моделі

здійснюється на основі педагогічного, психологічного і медико-біологічного контролю через визначення генетичних та біологічних маркерів поведінки, ризику та їх корекції на суспільному рівні взаємодії соціальних інститутів суспільства у профілактичній роботі.

2. Вторинна профілактика — її мета полягає в зміні поведінки школярів з дезадаптивних та псевдоадаптивних типів на здоровий тип поведінки. Вторинна профілактика у структур1 цієї моделі здійснювалась на основі таких технологій:

— формування в школярів мотивації на зміни поведінки;

—зміна, корекція й компенсація дезадаптивних форм поведінки;

—формування й розвиток соціально-підтримуючих систем взаємодії соціальних інститутів у формуванні в школярів здорового способу життя;

—усвідомлення цінності особистості людини.

Блок дидактичних факторів цієї технологічної моделі був пред­ставлений такими засобами й методами:

—екзистенціальних, духовних та моральних цінностей особи­стості школяра;

—усвідомлення та засвоєння власних цілей, шляхів і методів їх досягнення;

— копінг-методи подолання потягу та залежності;

—методи формування комунікативної й соціальної компетентності;

—методи розвитку когнітивної, емоційної, поведінкової й рухової сфер учнів;

—тренінг поведінки, особистісний тренінг;

—мозкові штурми, дискусії, бесіди;

—рольові ігри, елементи психодрами;

—лекції, круглі столи, наради;

—методичні заняття з супервізорами.

Діагностика ефективності їх використання в профілактичній та реабілітаційній діяльності здійснювалася на основі медико-педагогічного та психолого-педагогічного моніторингу, що був спрямований на зміни:

—актуальних фізичних, психоемоційних і соціальних проблем школярів;

—стадії й типи залежності школярів від наркотиків і алкоголю;

—стадії та типи одужання (реабілітації);

—особистісних властивостей і соціальних навичок поведінки, навчально-трудової діяльності;

—системи соціальних факторів, що можуть бути причиною
стресу в школярів.

Отже, у розробленій технологічній моделі когнітивні медіатори виконують функцію протективних факторів залежно від їх якості і змісту (переконання, судження, переконання сім'ї, навколишнього середовища і т.п.), формування яких є результатом управління соціальними впливами в системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я й здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл.

Основні положення теорії відкритих педагогічних систем [81; 88; 91; 114], структура інтегральної моделі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового способу життя, що розробляється [11; 88; 190], стали основою побудови технологічної моделі взаємодії Будинку природи та дозвілля, бібліотеки у вирішенні базових завдань освітньо-виховної та фізкультурно-оздоровчої роботи. Мета цієї моделі полягала в тому, щоб сформувати в школярів екологічну свідомість, високий рівень культури ставлення до при­роди та до свого здоров'я як соціально-культурного явища, що має особистісно-соціальну цінність [36; 82; 124; 209; 275; 282; 423].

Структура технологічної моделі була спрямована на вирішення таких актуальних завдань:

—формування в школярів розуміння цілісності та цінності природи;

—розвиток в учнів усвідомлення себе органічною частиною природа;

—формування в дитини емоційно позитивного ставлення до природи, розуміння залежності здоров'я людини від стану природи;

—формування екологічно грамотної поведінки школярів у побуті, на природі;

—формування в школярів системи спеціальних знань, умінь та навичок у сфері здоров'язберігаючих технологій;

—формування в школярів активної життєвої позиції.

Технологічна модель охоплювала блок базових педагогічних і психологічних напрямків, її функціонування в системі соціальних інститутів суспільства з формування у школярів здорового способу життя, культури здоров'я (див. рис. 3.3.1; 3.3.2).

Наведемо кілька базових напрямків реалізації технологічної моделі:

•вивчення та покращання школярами навколишнього середовища;

•розробка педагогами і школярами екологічно доцільного бла­гоустрою території школи;

•освічення учнів та їх батьків у галузі екології;

•організація спільного відпочинку педагогів, дітей та їх батьків на природі;

•рухливі ігри на природі;

•активна природоохоронна діяльність школярів, педагогів і батьків;

•використання потенціалу природи як фактора зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя.

Системна організація технологічної моделі взаємодії Будинку природи та дозвілля, бібліотеки обумовила структуризацію форм, засобів і методів реалізації її базових завдань і напрямків педагогічного функціонування:

—прогулянки, туристичні походи, робота з озеленення та бла­гоустрою території селища;

—читацькі конференції, книжкові виставки, зустрічі з журналістами, письменниками, інтелектуальні ігри з питань формування здорового способу життя;

—спортивні змагання, загартовуючи процедури на природі;

—малювання, фотополювання, поробки з природного матеріалу, флористика тощо;

—лекції, бесіди, дискусії, конкурси, концерти, фестивалі, екскурсії, аукціони;

— вивчення та збереження традицій селища та школи в аспекті формування культури здоров'я та здорового способу життя.

Механізм взаємодії цієї моделі подано у вигляді мотиваційно-потребнісного структурно-функціонального її компонента, який у цілісній відкритій педагогічній системі соціальних інститутів відображає процеси формування світоглядних аспектів виховання в шко­лярів здорового способу життя [15; 36; 81; 91; 103; 252; 365; 417].

Цей механізм характеризується високим ступенем духовних, гуманістичних, ціннісних орієнтацій школярів у процесі формування здорового способу життя на основі технологічних моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства.

У цілому, системний аналіз концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів загальноосвітніх закладів дозволив сформувати низку ґрунтовних висновків:

1.Мета й завдання концептуальної моделі є системоутворюючими факторами в розробці інноваційної педагогічної системи.

2.Концептуальну модель взаємодії соціальних інститутів су­спільства організовано як багатокомпонентну систему (сукупність технологічних моделей), здатну задовольняти потреби школярів, що розвиваються після їх досягнень у сфері формування здорового способу життя. Отже, потреба у структурі концептуальної моделі є і передумовою, і результатом не тільки власної діяльності з оздоровлення організму школяра, а й пізнавальних процесів, які є домінантними педагогічними факторами формування мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного і праксіологічного компонентів здорового способу життя. Саме тому потреби, що формуються технологічними моделями, виступають як внутрішні стани учнів, завдяки яким здійснюється регулювання їх поведінки, мотивації, мислення, почуттів, волі у сфері формування здоров'я та здорового способу життя.

3.Подані технологічні моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства існують у єдності, внутрішньо пов'язані і в сукупності створюють цілісне педагогічне явите.

4.Кожна технологічна модель у загальній структурі концеп­туального підходу у формуванні в школярів здорового способу життя спрямована на розвиток їх свідомості, світогляду, культури здо­ров'я (володіння оздоровчими технологіями, боротьба зі шкідливими звичками, профілактика наркоманії алкоголізму, здоровий спосіб життя).

5.Технологічні моделі в концептуальній педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства взаємопов'язані між со­бою як лінійно, так і вертикально різними формами інерційних структурно-функціональних зв'язків. Ця особливість концептуальної моделі визначає можливість досить повного відображення в ній усіх суттєво важливих залежностей, взаємодій, функціональних зв'язків між технологічними моделями та їх структурними компонентами. Ця особливість концептуальної моделі є базовою ознакою соціальної відкритості формування в школярів здоров'я й здорового спосо­бу життя.

6.Розроблена концептуальна модель забезпечує на теоретич­ному й методичному рівні погоджені дії між учнями, педагогами, психологами, лікарями, працівниками культури, державних та громадських організацій, процес взаємообумовлених індивідуальних і групових дій, пов'язаних причинною залежністю, за якою поведінка кожного з учасників проекту виступає одночасно стимулом і реакцією на поведінку інших.

7.Отже, теоретико-методичною основою взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя в учнів загальноосвітніх закладів є спеціально сформульовані принципи та структура технологічних моделей інтеграції окремих інсти­тутів у цілісну інноваційну педагогічну систему (концептуальна модель).

3.4. Експериментальне впровадження теоретичних і методичних основ взаємодії соціальних інститутів, спрямованих на формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів

У процесі дослідження було сформульовано чітке наукове розуміння феномена здоров'я та здорового способу життя школярів загальноосвітніх шкіл. Наукове розуміння цього явища в біологічному, соціальному, психологічному та педагогічному аспектах ста­ло конкретним орієнтиром, на який повинна бути направлена педагогічна система взаємодії соціальних інститутів суспільства у фор­муванні здоров'я та здорового способу життя дітей, школярів, населення [54; 88; 91; 105; 165; 345].

Науково-практичною основою експериментального впровадження теоретичних і методичних параметрів взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового спосо­бу життя школярів було розуміння та обґрунтування загальноосвітнього закладу, що функціонує як відкрита педагогічна система, спрямована на вирішення одного з найважливіших завдань — зміцнення здоров'я учнів, формування в них стійких навичок, знань, культури здорового способу життя. Експериментально-педагогічна си­стема функціонувала як комплекс технічних моделей, програм, технологій і методик здоров'я зберігаючого навчання, який забезпечував школярам можливість збереження здоров'я за період навчання в школі, формування в них необхідних знань, умінь та навичок здо­рового способу життя.

Основним показником, що характеризував розроблену інноваційну систему з використання здоров'язберігаючих технологій, була регулярна експрес-діагностика стану учнів і аналізу основних пара­метрів функціонального розвитку їх організму в динаміці (початок кінець навчального року), що дозволило нам зробити відповідні висновки про стан здоров'я учнів, реалізувати корекцію ефективності впливу біологічних, соціальних, педагогічних і психологічних факторів [21;89;91; 105; 165; 223; 224; 257].

У процесі дослідження експериментальний загальноосвітній заклад, що функціонував як відкрита педагогічна система, мав такі ознаки:

•у структурі школи навчально-виховний комплекс тісно взаємодіє з медичним, охоплюючи медико-профілактичний, гігієнічний, психологічний і соціальний блоки (технічні моделі взаємодії);

•створено центр охорони й зміцнення здоров'я школярів з метою оптимізації умов й узгодження діяльності педагогічного колективу, медичного персоналу, батьків з охорони здоров'я дітей і фор­мування в останніх здорового способу життя. Роботу діагностичного комплексу забезпечували лікарі, педагоги, психологи, працівники соціальної сфери;

•створено спортивно-оздоровчі секції, групи загальної фізичної підготовки, коригуючої й адаптивної фізичної культури й спорту;

•систематично проводилися дні здоров'я, фізичної культури, спорту, здорового способу життя;

•введено в навчальні плани курси «Основи безпеки життєдіяльності», «Валеологія», спецкурс «Твоє здоров'я».

Робота з батьками учнів: збір інформації про стан здоров'я дітей шляхом анкетування батьків; проведення батьківських зборів на педагогічні, психологічні та медичні теми; індивідуальні консультації батьків за результатами медико-педагогічний досліджень учнів; вивчення сучасних систем, програм, методик, педагогічних техно­логій формування в школярів здоров'я та здорового способу життя.

Вивчаючи структурні, організаційні, управлінські, кадрові, соціальні закономірності функціонування загальноосвітнього закладу в системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я та здорового способу життя, ми отримали можливість конкретизувати низку науково-методичних умов ефективного впровадження в педагогічну практику як концептуальної моделі, так і технічних моделей освітньо-оздоровчого впливу:

• загальноосвітній заклад бере на себе функцію соціального координатора педагогічних впливів сім'ї, закладів додаткової освіти та позашкільних організацій (медичних, фізкультурно-оздоровчих, спортивних, правових, культурознавчих, громадських,релігійних), спрямованих на вирішення таких завдань:

— об'єднання зусиль учителів, батьків, громадських та державних організацій у збереженні та зміцненні здоров'я підростаючого покоління, формуванні здорового способу життя;

—організація оптимального режиму навчальної, трудової діяльності й відпочинку учнів;

—планування та реалізація цілісної системи морально-етичного, духовного, фізичного й валеологічного виховання;

—виховання обміркованої поведінки та почуття відповідальності за своє здоров'я;

—формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя;

• організаційна діяльність адміністрації, батьківського комітету, ради школи зі створення сприятливих умов для навчання, виховання, оздоровлення учнів, формування в них здорового способу життя;

•коригування змісту навчальних програм, удосконалення методів навчання та форм організації навчально-виховної діяльності з метою оптимізації психологічного та фізичного навантаження учнів та підготовки їх до здорового способу життя;

•медична, психологічна, педагогічна профілактична робота із збереження та розвитку здоров'я учнів, попереджування гострих та хронічних захворювань;

•загальношкільна виховна робота з підготовки до здорового способу життя та попередження негативних явищ;

•робота класних керівників з підготовки учнів до формування здорового способу життя;

•зв'язок школи із закладами додаткової освіти та виховання дітей щодо координації робота педагогічної, медичної, правової, спортивно-оздоровчої служб, що реалізують програму здорового способу життя та формування здоров'я.

Координаційна діяльність різних структур загальноосвітнього закладу здійснюється Радою здоров'я. До її складу входять: адміністрація школи, батьки, керівники підрозділів, пов'язаних зі збереженням здоров'я дітей (медична та психологічні служби), та життєзабезпеченням школи.

Організаційно-управлінська діяльність Ради здоров'я в експериментальних умовах була реалізована шляхом вирішення таких базових завдань:

—        визначення пріоритетних напрямків діяльності школи з підго­товки учнів і батьків до здорового способу життя;

—        створення сприятливих санітарно-гігієнічних, екологічних, матеріально-технічних, морально-психологічних і педагогічних умов для оптимального навчання та виховання учнів;

— координація діяльності педагогічного колективу школи, батьків, позашкільних державних та громадських організацій з виховання фізично, морально, духовно й соціально здорового підростаючого покоління.

Експериментальне впровадження інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя в учнів було реалізовано на основі комп­лексу принципів розробки та реалізації концептуальної та технологічної моделей навчання, оздоровлення й виховання школярів. Принципи перебували в органічній єдності, утворюючи педагогічну сис­тему, у яку ввійшли загально медичні та специфічні принципи, що відобразили базові закономірності формування в школярів здоров'я та здорового способу життя:

• Загальнометодичні принципи — це основні наукові положення, які визначили зміст, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу у відповідності із загальними та частковими цілями та завданнями концептуальної моделі, технічних моделей, програм, методик, педагогічних технологій формування в школярів здоров'я та здорового способу життя. Успішність систематичного впливу на організм і психіку учнів досягалася на основі узгодження структури технічних моделей із закономірностями їх застосування при формуванні здоров'я та здорового способу життя:

—принцип свідомості та активності — структурує педагогічний процес формування в учнів глибокого розуміння, стійкої мотивації, осмисленого ставлення до пізнавальної діяльності в галузі фор­мування здоров'я та здорового способу життя. Підвищенню свідо­мості й активності сприяло використання педагогами методичних прийомів, що вирішували проблеми педагогіки оздоровлення. Усвідомлюючи оздоровчий вплив на організм концептуальної та технологічної моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства у фор­муванні здорового способу життя, дитина активно вчиться самостійно та творчо вирішувати завдання пізнавального характеру;

—принцип наочності — зобов'язував будувати експериментальний процес формування здоров'я та здорового способу життя школярів з максимальним використанням педагогічних форм, залученням органів чуття учнів до процесу пізнання. Принцип наоч­ності в умовах експерименту був покликаний створити взаємозв’язок чуттєвого сприйняття з мисленням. Він сприяв цілеспрямованому впливу технологічних моделей формування здоров'я та здо­рового способу життя на функції сенсорних, моторно-вісцеральних, вісцеромоторних систем організму дитини, що беруть участь у пізнавальному процесі;

—принцип систематичності та послідовності був гарантом оптимального взаємозв’язку технологічних моделей, програм, методик і педагогічних технологій у цілісній системі взаємодії формування здоров'я та здорового способу життя школярів. Система тех­нологічних моделей, підготовчих дій, знань, умінь, навичок дозволяла учням засвоїти новий матеріал, а спираючись на нього, починати засвоєння більш складного. Регулярність, планомірність, неперервність і системність у навчально-виховному процесі протягом усього періоду експериментальної роботи є базовими факторами оптимальної взаємодії технологічних моделей у цілісній педагогічній системі соціальних інститутів суспільства, що формують здоров'я та здоровий спосіб життя підростаючого покоління;

—принцип доступності, наступності та індивідуалізації навчально-виховного процесу мав свої особливості в оздоровчому напрямку технологічних моделей здоров'язберігаючих освітніх програм, методик, систем. Принцип індивідуалізації здійснювався на базі закономірностей навчання, виховання, оздоровлення, фізичної та соціальної корекції й реабілітації. Спираючись на індивідуальні особливості школяра (стать, вік, рівень здоров'я, фізичні можливості, мотивації, психоемоційний стан тощо), педагоги-експериментатори всебічно розвивали дитину, планували та прогнозували цей розвиток. 3 урахуванням рівня індивідуальної готовності учня, ста­ну здоров'я визначалися шляхи вдосконалення вмінь і навичок оздоровлення, залучення до різних форм пізнавальної діяльності в аспекті формування здорового способу життя. Використовуючи природні дані дитини, педагог спрямовував її всебічний психофізичний розвиток. Принцип наступності склав науково-методичну основу оптимального переходу від однієї сходинки навчання до іншої, від однієї технологічної моделі до наступної в цілісній системі взаємодії соціальних інститутів формування здоров'я та здорового способу життя школярів;

—принцип безперервності та циклічності в процесі формувального експерименту відображає закономірності цілісного педагогічного процесу, які органічно пов'язані із закономірностями систем­ного чергування розумових, фізичних навантажень та відпочинку. Принцип циклічності передбачав повторювальну послідовність за­нять, що покращувало підготовку дитини до кожного наступного етапу навчання, виховання, оздоровлення.

• Принцип оздоровчої спрямованості був інтегруючим фак­тором у процесі вирішення завдань формування в школярів здоров'я та здорового способу життя. Кожна технологічна модель, яка відображала структуру конкретного соціального інституту суспільства, охоплювала блоки, модулі, алгоритми її оптимального оздоровчого впливу. Її складовою були механізми інтеграції взаємодії в системі соціальних інститутів суспільства, що вирішували складну соціально-педагогічну проблему оздоровлення підростаючого покоління.

• Принцип комплексного міждисциплінарного підходу до навчання, виховання, оздоровлення, формування здорового способу життя передбачав тісну співдружність та творчу взаємодію педагогів, психологів, медичних працівників, працівників соціальної сфери та сфери фізичної культури і спорту.

• Принцип формування відповідальності в учнів за своє здоров'я та здоров'я людей, які їх оточують, у процесі формувального експерименту став методичною основою реалізації як технологічної, так і концептуальної моделі. Водночас, використання навколишньої дійсності учнями повинно бути не тільки джерелом знань, а й місцем їх практичного застосування.

• Принцип всебічного та гармонійного формування особистості в процесі формування експериментального впровадження теоретичних і методичних основ взаємодії соціальних інститутів суспільства сприяв оптимальному фізичному, інтелектуальному, духовному, моральному, естетичному, соціальному розвитку особистості дитини в аспекті формування здоров'я та здорового спо­собу життя.

Основною формою експериментального впровадження теоре­тичних і методологічних засад взаємодії соціальних інститутів сус­пільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя було навчання як цілеспрямований, систематичний і організований процес розвитку в учнів якостей та здібностей, що необхідні в навчальній діяльності. Навчання в процесі функціонування технологічних мо­делей та концептуальної моделі характеризувалося передачею знань, формуванням умінь та навичок, які сприяли формуванню уявлень про структуру здоров'я та здоровий спосіб життя, що допомагало школярам та педагогам зберегти як своє, так і здоров'я інших лю­дей [21; 88; 91; 165; 365].

У процесі експериментального навчання відповідно до цілей інноваційної системи ми ставили на меті формування в школярів необхідних знань, мотивів, потреб, умінь і навичок здорового спо­собу життя, навчити кожного з них використовувати отримані знан­ня в повсякденному житті. Для цього нами була визначена струк­турна одиниця навчального процесу, якою стала технологічна мо­дель конкретного соціального інституту, що працював у цілісній педагогічній системі з формування в школярів здоров'я та здорового способу життя (див. рис. 3.4.1).

Під час розробки комплексу дидактичних засобів у вирішенні вищезазначених завдань ми визначили характер, обсяг інформації, структуру вмінь і навичок здорового способу життя та здійснили подрібнення навчального матеріалу на індивідуально-адекватні дози з урахуванням логічної й дидактичної послідовності та рівня розвитку й віку учнів[21;88;91;165;222;257].

Експериментальне використання теоретичних і методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування в школярів здоров'я та здорового способу життя було реалізовано в три етапи (див. рис. 3.4.1), які повністю дозволили врахувати індивідуальні та групові особливості школярів згідно з критеріями мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя учнів [91; 339].

При цьому ми об'єктивно враховували той факт, що впровадження концептуальної моделі зумовить значне збільшення показників загально педагогічної щільності занять (ЗПЩЗ = Σt₁ / Σt₂ * 100%,

Рис. 3.4.1. Вербально-графічна модель упровадження експериментальних основ взаємодії соціальних інститутів суспільства в практику формування в школярів здоров'я та здорового способу життя

де Σt₁, — педагогічно виправданий час діяльності учнів на заняттях,

а Σt₂ — тривалість занять) і моторної (МЩЗ = Σt₃ /Σt₄ * 100%,

де Σt₃ — сумарний час рухливої діяльності учнів на конкрет­ному занятті, а Σt₃ — тривалість заняття), добового режиму на­вчально-виховної діяльності школярів.

Очевидним є той факт, що і навчально-виховний, і руховий ре­жим школярів вимагає обов'язкового та кваліфікованого психолого-педагогічного та медичного моніторингу. Мова йде про особливості визначення й оцінки стану здоров'я, фізичного розвитку та функціонального стану тих, хто займається, за експериментальною програмою. Такий підхід дозволив нам на кожному етапі оздоровчої робота вирішити проблему профілактики нераціональних впливів на організм учнів. Розробляючи систему педагогічного, психологічного й медичного моніторингу, ми конкретизували основні його завдання:

—визначення рівня фізичного розвитку, стану здоров'я та рівня сформованості в школярів компонентів здорового способу життя;

—систематичне спостереження за змінами в соматичному та психічному здоров'ї учнів під впливом експериментальних факторів;

—виявлення, лікування, профілактика передпаталогічних станів га паталогічних змін, що виникають при нераціональному використанні факторів навколишнього середовища та педагогічної системи;

—вивчення та профілактика в школярів шкідливих звичок, фор­мування здорового способу життя на рівні аксіологічної форми — здоров'я як особистісно-соціальна цінність;

—систематичний контроль у процесі фізичного, психоемоційного, інтелектуального розвитку.

Ураховуючи наукове ствердження, що формулюють В. Григоренко[88;91], В. Ковалько[165],Л. Баль[395] проте, що під рівнем здоров'я треба розуміти широту адаптаційних можливостей людини, яка визначається способом життя, перенесеними захворюваннями, конституційно-спадковими факторами, фізичним тренуванням, ми склали контрольно-оцінювальну основу педагогічного, психоло­гічного та медичного моніторингу. Ця основа охоплює сучасні методи вивчення здоров'я й рівня сформованості в школярів основ здорового способу життя, а саме:

—анкетне опитування батьків; опитування-інтерв'ю школярів; опитування-інтерв'ю педагогів, аналіз програмно-методичної документації; аналіз індивідуальних, групових, масових форм роботи, заходів, занять; педагогічні спостереження; психологічні та психічні тести, методи оцінки рівня здоров'я, методи оцінки рівня сформо­ваності здорового способу життя, методи оцінки мотивації;

—методи дослідження функціонального стану учнів, методи оцінки нервово-м'язової працездатності, методи вивчення симуляції та дисимуляції в аспекті самооцінки стану здоров'я.

Отже, визначення стану здоров'я й рівня сформованості ком­понентів здорового способу життя школярів, їх індивідуальних особливостей лежить в основі вирішення питань про допуск кожного з них до навчально-виховної діяльності в експериментальній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства зі збереження й розвитку здоров'я підростаючого покоління (вихідний стан > стан під дією педагогічних технологій > оцінка > корекція > компенсація > новий рівень функціонування технологічних моделей).

Структурні компонента етапу були реалізовані в процесі дослі­дження в період 2000—2001 рр. і передбачали досягнення такої мети: сформувати в учнів уявлення про основи здорового способу життя, виховати в них здібність усвідомленого виконання елементарних правил здоров’я збереження, сформувати передумови здорового способу життя.

Мета першого етапу (як системоутворюючий фактор) обумовила цілу низку спеціальних педагогічних завдань, вирішення яких зумовило оптимальні механізми взаємодії технологічних моделей у цілісній системі соціальних інститутів формування в школярів здо­ров'я та здорового способу життя:

—сформувати передумови позитивної мотивації до систематичних занять фізкультурою, спортом, здорового способу життя в кожного школяра;

—сформувати в школярів передумови дивергентного мислення в галузі розвитку здоров'я й виховання здорового способу життя;

—сформувати в учнів смислову уяву про елементарні закони, правила, методики, засоби, педагогічні технології здоров'язбереження, формування здорового способу життя;

—створити в учнів уяву про основні параметри здорового спо­собу життя;

—сформувати компонента системи знань у галузі формуван­ня здоров'я людини. виховання здорового способу життя, культури здоров'я як особистісно-соціальної цінності;

—реалізувати медико-педагогічний моніторинг стану здоров’я школярів різних вікових груп;

—визначити рівень сформованості у школярів здорового спо­собу життя за афективним, когнітивним, аксіологічним, праксіологічним критеріями;

—попередити нерозуміння школярами й батьками основних понять здорового способу життя.

Базові завдання етапу вирішувалися на основі цільового комп­лексу дидактичних факторів, який був зорієнтований на потреби школярів і розрахований на перспективу. Цільова функція цього ета­пу полягала в тому, щоб реалізувати управління процесом форму­вання в школярів потреб і мотивів у сфері виховання здорового спо­собу життя, що визначає якісно-кількісні характеристики всієї педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства.

У зв'язку з цим на мотиваційно-підготовчому етапі мотиваційно-потребнісний, когнітивний і афективний компоненти здорового способу життя школярів формувалися на основі домінантної реалізації технологічних моделей школи, позашкільних навчальних закладів (Будинок природи та дозвілля, бібліотека, фізкультурно-оздоровчі заклади, громадська організація «Успіх», сім'я, лікарня (див. рис. 3.4.1)).

На цьому етапі ми домагалися того, щоб учні могли усвідомити, засвоїти, для чого їм потрібно діяти в межах поставлених завдань. Такий методичний підхід викликав у школярів позитивну мотивацію, яка поступово перетворювалася в стійкий інтерес до теперішньої та майбутньої навчально-виховної діяльності в умовах реалізації технологічних моделей школи, лікарні, бібліотеки, державних та громадських організацій, дошкільних навчально-виховних закладів, сім'ї.

Вирішення завдань першого етапу здійснювалося по черзі. Уявлення про елементарні правила здоров'язбереження, формування здорового способу життя формувалися на основі технологічних моделей, які включали комплекс дидактичних засобів, методів, структуру освітньої діяльності вчителів, психологів, лікарів.

У процесі дослідження педагог роздроблював головну мету етапу на низку часткових цілей, що виникали та задовольнялися по мірі здійснення навчально-виховного процесу, спрямованого на формування базових компонентів здорового способу життя школярів. Відповідність кожної мети етапу й адекватної технологічної моделі до конкретних умов задоволення пізнавальних потреб утворювало спеціальні завдання. Вони виникали одночасно з формуванням у школярів здоров'я та компонентів здорового способу життя.

У цілому, ми створювали педагогічну ситуацію самоактуалізації діяльності школярів, яка вимагала від них постійного вирішен­ня вищезазначених завдань за умови їх бажання досягти позитив­ного результату. Вирішення кожного завдання вимагало від учнів усвідомленої дії. Залежно від їх змісту учні знаходили у своєму досвіді, знаннях, уміннях та навичках певні операції, дії, спрямовані на досягнення поставленої разом з педагогом мети. Отже, сутність так організованої навчальної діяльності полягала в тому, що вона була безпосередньо спрямована на створення нових функціональних систем психічної та фізичної діяльності учнів, на зміну самого школяра за допомогою інтеріоризації мети з формування здоров'я та компонентів здорового способу життя. Тому учні на цьому етапі повинні під керівництвом учителя з'ясувати для себе, які раніше засвоєні знання, уміння, навички та досвід ними можуть бути використані, чого не вистачає для майбутнього навчання, спрямованого на формування здоров'я та компонентів здорового способу життя.

Такий підхід дозволив нам створити на кожному занятті, у кож­ному соціальному інституті (на основі технологічної моделі) ситуа­цію успіху та мислення учнів у різних напрямках особистісної проблеми формування здоров'я. Результатом цього педагогічного підходу було формування в школярів дивергентного мислення, якому характерні чотири основні властивості креативної інтелектуальної діяльності:

1)оригінальність — здібність учнів народжувати нові нестандартні ідеї (вона може проявлятися у відповідях, що не збігаються із загальноприйнятими) у галузі формування здоров'я та здо­рового способу життя;

2)швидкість — здібність учнів акумулювати максимальну кількість ідей в аспекті знань і методики формування здоров'я та здорового способу життя (причому в цьому випадку важлива їх кількість, а не якість);

3)варіативність — здібність школярів використовувати широке різноманіття ідей у сфері використання програм, методик, педагогічних технологій у галузі здорового способу життя людини;

4)конструктивність — здібність учнів удосконалювати ситуативні навчально-виховні діїу сфері формування здоров'я та здо­рового способу життя.

Формування в школярів дивергентного мислення має велике значення для ефективної реалізації мотиваційно-пізнавального та мотиваційно-рефлексивного етапів формувального експерименту,

На основі інформації про динаміку показників здоров'я та рівня сформованості структурних компонентів здорового способу життя школярів, досягнутих на мотиваційно-підготовчому етапі реалізації взаємодії соціальних інститутів, був розроблений й експериментально використаний мотиваційно-пізнавальний етап (див. рис. 3.4.1), який тривав три роки (2001 —2004 рр.).

Мета етапу полягала в тому, щоб сформувати в школярів соціальне значення та глибоко усвідомлене розуміння науково обґрунтованих засад здорового способу життя, ставлення до свого здоров’я та здоров'я оточуючих людей як важливої особистісно-соціальної цінності.

Організація та ведення навчально-виховного процесу на цьо­му етапі експериментального використання теоретичних та методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства повністю відповідали динаміці пізнавальних потреб дитини на різних етапах онтогенезу. Водночас, домінантними мотивами навчальної діяльності учнів були визначені потреби пізнати навколишній світ, оволодіти способами такого пізнання шляхом інтеріоризації через психофізичну діяльність учнів, мотиви самоактуалізації, самовдосконалення здоров'я.

У зв'язку з цим на мотиваційно-пізнавальному етапі вирішувалися такі базові завдання:

—удосконалювати в учнів позитивну мотивацію до здорового
способу життя, до систематичних занять фізкультурою і спортом,
до раціонального харчування, відпочинку;

—удосконалювати мотиваційно-потребнісні, афективні, когнітивні, аксіологічні та праксіологічні компоненти здорового способу життя учнів в аспекті формування дивергентного мислення;

—індивідуально формувати базові параметри соматичного етапу учнів (тип статури; рівень фізичного розвитку; рівень сформованості життєво важливих рухових умінь і навичок; нервово-м'язової працездатності, стійкості організму дитини щодо негативних впливів навколишнього середовища;

—уточнити і вдосконалювати уявлення про закони, правила, системи, програми, методики та педагогічні технології здоров'я-збереження, формування здоровою способу життя;

—досягти свідомого виконання вимог, правил, рекомендацій, указівок з формування й реалізації здорового способу життя в ас­пекті його афективного компонента;

—удосконалювати механізми взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя школярів;

—формувати практично актуальні знання, уміння, навички, раціональні прийоми мислення та діяльності у сфері збереження та вдосконалення здоров'я, виховання здорового способу життя школярів;

—попередити в школярів та батьків нерозуміння основних по­нять здорового способу життя;

—формувати в учнів уміння й навички самоконтролю за ста­ном здоров'я та дотримання вимог здорового способу життя.

У структурі могиваційно-пізнавального етапу діяльність учнів здійснювалася шляхом розуміння наповнення системи навчально-виховних дій у напрямку вектора від більш великих підсистем до її елементів, тому що не елементи створюють систему, а система дій складається з елементів [88; 91; 222; 339]. У зв'язку з цим ми формували мислення учнів так, щоб вони могли працювати з інтегральними одиницями: цілісними образами, поняттями, уявленнями, що синтезують у собі знання, сутність, навички, почуття у сфері формування здоров'я та здорового способу життя.

Експериментальна діяльність здійснювалася на основі домінантної позиції технологічних моделей школи, сім'ї, лікарні, громадської організації «Успіх», дошкільного навчально-виховного зак­ладу, ради ветеранів, Будинку природи та дозвілля, що дозволяло ефективно вирішувати завдання етапу.

У процесі формувального експерименту вищезазначені зав­дання вирішувалися одночасно з метою отримання стійкого кумулятивного ефекту формування мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя школярів. Ефективність навчання на цьому етапі визначалася адекватністю та оптимальністю тієї чи іншої технологічної моделі та механізмів їх взаємодії в цілісній структурі соціальних інститутів суспільства, спрямованих на формування в школярів здорового способу життя й здоров'я. У структурі цього стану ми широко використовували методи активного навчання, які органічно поєднувалися з наочністю, що була спрямована на створення в школярів почуття здорового способу життя.

У технологічних моделях формування здорового способу життя на цьому етапі основними є аналіз правил, законів, рекомендацій, указівок, програм, методик, педагогічних технологій формування здоров'я та здорового способу життя. Такий підхід дозволив учням різних вікових груп більш глибоко пізнати соціально-педагогічні та науково-методичні засади здоров’я збереження.

На цьому етапі широко використовувався комплекс різноманітних дидактичних засобів, поданих у технологічних моделях школи, лікарні, Будинку природи та дозвілля, громадської організації «Успіх», Центру збереження здоров'я, сім'ї тощо (засоби рухової спрямованості, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори, туризм, спортивні секції тощо).

При цьому ефективність використання різних дидактичних засобів формування афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя досягалася шля­хом чіткого дотримання методичних вимог, передбачених технологічними моделями:

—адекватність мети та завдань використання комплексу дидактичних засобів на конкретному занятті навчальної чи позаурочної діяльності школярів;

—функціональний взаємозв'язок дидактичних засобів із змістом занять у структурі технологічної моделі;

—створення на кожному занятті в кожному соціальному інституті ситуації успіху в діяльності школярів у процесі формування здоров’я та здорового способу життя;

—контроль та самоконтроль параметрів стану здоров'я та динаміки структурних компонентів формування здорового способу життя;

—використання в навчально-виховному процесі передбачених технологічними моделями індивідуально-дозованих педагогічних, психологічних та фізичних факторів формування здоров'я й ком­понентів здорового способу життя школярів;

—постійний рух у структурі етапу, інформація про фактори ризику хронічних захворювань, стресу, паління, алкоголізму, наркоманії, ожиріння, екології тощо.

Експериментальне дослідження теоретичних та методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя школярів здійснювалося на основі технологічних моделей співробітництва педагогів, психологів, лікарів, керівників спортивних клубів та гуртків і та ін. Такий експериментальний підхід дозволив успішно реалізувати важливі функції концептуальної моделі: діагностика стану здоров'я (фізичного, соціального, психоемоційного), створення ефективних технологічних моделей інтегральної діяльності соціальних інститутів суспільства, спілкування, психічного та фізичного вдосконалення, самовираження особистості школяра в аспекті формування здоров'я та компонентів здорового способу життя.

Головна педагогічна мета цього етапу полягала в розвитку в учнів рефлексивної діяльності, здатності до спілкування та адекватної самооцінки в процесі формування здоров'я, культури здоров’я і здорового способу життя школярів (див. рис. 3.4.1).

У структурі цього етапу (2004—2006 рр.) рефлексія розглядалася як процес відображення та дослідження школярами пізнавальної діяльності, самоаналіз, роздуми про свій психічний та фізичний стан, що виникали в процесі формування здоров'я та здорового спо­собу життя. Отже, залежно від мети етапу були визначені такі соціально-педагогічні завдання:

1.Удосконалювати мотиваційно-потребнісну сферу особистості школяра з урахуванням соціально-педагогічної цінності здо­ров'я та здорового способу життя людини.

2.Інтегрувати мотиваційно-потребнісний, афективний, когнітивний, аксіологічний та праксіологічний компонента здорового спо­собу життя в цілісну систему дивергентного мислення, світогляду, свідомості, поведінки, культури школяра.

3.Формувати й удосконалювати в школярів здатність до творчої діяльності в галузі формування здоров'я та здорового способу життя.

4.Удосконалювати механізми взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні оптимального здоров'я та здорового спо­собу життя підростаючого покоління.

5.Удосконалювати в школярів знання, уміння й навички само­контролю за станом здоров'я та реалізацією культури здорового способу життя.

6.Досягати стабільності та стереотипності виконання школя­рами вимог, правил, законів, рекомендацій, указівок у сфері форму­вання здоров'я та здорового способу життя.

7.Забезпечити варіативне використання технологічних моде­лей залежно від умов, педагогічних ситуацій формування в шко­лярів здоров'я та здорового способу життя.

8.Зменшити прояви нерозуміння учнями та батьками сутності здоров'я та здорового способу життя як особистісно-соціальної цінності.

У процесі реалізації мотиваційно-рефлексивного етапу базові завдання вирішувалися в аспекті педагогічної стабільності та надійності, яка розглядалася як розвиток і збереження оптимального рівня здоров'я, його проявів у різних умовах. При визначенні вимог до педагогічної стабільності та надійності завдань, що вирішуються, ми враховували:

— зміст мети концептуальної моделі, співвіднесеної з метою етапу, його завданнями, функціями й діями учнів у різних ситуаціях оздоровчої та навчально-виховної робота;

—види помилкових дій школярів, збоїв окремих дій у формуванні здоров'я й афективного, когнітивного, аксіологічного, праксіологічного та мотиваційно-потребнісного компонентів здорового способу життя;

—досягнутий рівень здоров'я та здорового способу життя аналогічний модельному рівню культури здоров'я школярів різних вікових груп;

—рівень позитивної мотивації школярів до систематичних занять з формування здоров'я, здорового способу життя, культури здоров'я.

При проектуванні та реалізації мотиваційно-рефлективного ета­пу ми врахували вимоги до моделювання технологічних моделей та концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я і здорового способу життя (див. рис.3.4.1). Структурно-функціональна повнота цих моделей забезпечувалася всебічним та глибоким аналізом уявлень теорії та методи­ки формування здоров'я та здорового способу життя людини (шко­ла, сім'я, дошкільні навчально-виховні заклали, спортивні фізкультур-но-оздоровчі організації, державні та громадські організації тощо).

На цьому етапі учні (на кожному занятті в ситуації успіху) узагальнювали вивчений матеріал, включали його в загальну систему знань про формування здоров'я та здорового способу життя. Учні аналізували виконану роботу, визначали, чи вирішено і як вирішено поставлене навчально-виховне завдання, що засвоєно і що не засвоєно і чому, якими вміннями та навичками оволоділи чи не оволоділи й чому. На основі такого самоаналізу вони оцінювали якість своєї діяльності в цілому та окремих дій, свої успіхи та невдачі, а також разом з педагогом проводили необхідну корекцію виконаної роботи з формування здоров'я та здорового способу життя. При такому науковому й методичному підході учні ставали суб'єктами учіння, у них формувалися організаційні вміння, активність, самостійність, ініціатива, творчий підхід до навчання у сфері форму­вання здорового способу життя. I, як інтегральний результат оптимальної взаємодії соціальних інститутів суспільства, змінювались мотиви навчання й поведінки школярів: визначальними ставали навчально-пізнавальні та соціальні мотиви.

Отже, ми досягали ефекту соціалізації процесу формування в школярів здоров'я та здорового способу життя, ефективного вирішення завдань етапу, які були реалізовані як одночасно, так і послідовно, оскільки всі вони взаємопов'язані.

На цьому етапі технологічні моделі взаємодії соціальних інсти­тутів забезпечили збільшення кількості інформації, обсягу основних понять і уявлень про здоровий спосіб життя у звичних та нових умовах, що дозволило нам виробити систему глибоких навичок застосування знань у різних умовах життя.

В умовах удосконалення в школярів знань, умінь і навичок щодо здорового способу життя ми варіативно використовували техно­логічні моделі, що дозволило педагогам творчо реалізувати всі форми, методи і прийоми: практичні методи, пізнавальні ігри, ситуаційні метода, інтерактивні методи навчання та виховання, виховні освітні та оздоровчі програми, методики, технології, указівки та рекомендації, тренінги, групові та масові оздоровчі заходи тощо.

У цілому, експериментальна реалізація мотиваційно-рефлексивного етапу формування в школярів здоров'я і здорового способу життя гарантувала поглиблене узагальнення, аналіз виконаної навчально-виховної роботи з виокремленням у ній використаних технологічних моделей, діагностику соматичного здоров'я й рівня сформованості здорового способу життя школярів, які стали реальною основою формування в учнів нового світогляду в аспекті соціально-психологічного портрета молодого покоління.

3 метою ефективного експериментального впровадження в педагогічну практику концептуально1 моделі взаємодії соціальних інсти­тутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів була розроблена циклограма реалізації педагогічних факторів, які входи­ли до структури технологічних моделей (див. табл. 3.4.1). Цикло­грама за своєю суттю є описово-фактологічною моделлю системи взаємодії соціальних інститутів, яка передбачає високий ступінь концентрації та конкретизації змісту інформації, дотримання хронологічної послідовності реалізації технологічних моделей формування здорового способу життя на мотиваційно-підготовчому, мотивацій-но-пізнавальному, мотиваційно-рефлексивному етапах.

Таблиця 3 4.1

 

Циклограма реалізації педагогічних факторів концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл

 

Пор.	Види	Етапи, методи	Термін	Відповідальні
№	діяльності етапній структурі формування ЗСЖ	та форми виконання	виконання
1.	Ремонт	Мотиваційно-	01.12.2001—	Педагогічний
	приміщення	підготовчий етап	01.02.2002	колектив,
	Центру здоров'я та вдосконалення технічної бази		01.02.2003— 01.02.2004	селищна рада
2.	Обладнання	Мотиваційно-	01.01.2000—	Селищна рада,
	приміщення Центру здоров'я та вдосконалення технічної бази	підготовчий етап	15.02.2003	адміністрація школи
3.	Виготовлення	Мотиваційно-	15.02.2003—	Психологічна
	наочних	підготовчих	15.02.2004	служба,
	матеріалів, плакатів для оформлення Центру здоров'я	мотиваційно- пізнавальній етапи		бібліотека
4.	Оформлення	Мотивацінно-	Від 20.02.2000	Психологічна
	приміщення Центру здоров'я, удосконалення технічної бази	пізнавальний етап	до 15.02.2003	служба, лікарня
5.	Складання	Мотиваційно-	01.10.2002—	Координатор
	плану (корекція)	пізнавальний,	01.11.2003	профілактич-
	проведення	мотиваційно-	0111.2004—	них програм
	навчально-профілактичних заходів із визначенням термінів і необхідних	рефлексивний етап	01.11.2006
	ресурсів

б.	Ротація	Мотиваційно-	16.10.2002—	Координатор
	необхідних	підготовчий,	15 10.2003	профілактичних
	фахівців,	мотиваційно-	20.10.2004—	програм
	призначення	пізнавальний,	15.11.2005
	відповідальних за підготовку і проведення навчально- профілактичних заходів на всіх етапах	мотиваційно- рефлексивний етап	20.11.2006
7.	Ремонт	Мотиваційно-	01.10.2000—	Члени
	приміщення під	підготовчий,	15.02.2003	педагогічного
	тренажерний зал	мотиваційно-	10.02.2005	колективу,
	при Центрі здоров'я, удосконалення технічної бази	рефлексивний етап		селищна рада
8.	Обладнання	Мотиваційно-	01.02.2001-	Селищна рада,
	тренажерного	підготовчий,	15.02.2006	батьківський
	залу та вдосконалення	мотиваційно- рефлексивний		комітет
	технічної бази	етап
9.	Робота	Консультації,	Регулярно в	Фахівець
	психолога на	релаксант.	прийомні години	психолог
	всіх етапах	корекція на всіх етапах формування ЗСЖ	(2002—2006)
10.	Робота	Інформаційне	Регулярно за	Психологічна
	тематичної	забезпечення на	графіком	служба
	бібліотеки	всіх етапах	(2000-2006)
11.	Профілактика	Уроки здоров'я в	4 уроки
	наркоманії на	Райгородоцькій	(10.2001—2006)	Фахівець-
	всіх етапах	ЗОШ		нарколог,
		Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	учитель фізичної
		двох інших ЗОШ Слов'янського району	кожній школі (10.2002)	культури
12.	Профілактика	Уроки здоров'я в	4 уроки
	алкоголізму на	Райгородоцькій	вересень(2001)
	всіх етапах	ЗОШ на всіх етапах Уроки здоров'я у	жовтень (2002) листопад (2003) грудень(2005) по 1 уроку в
		двох інших ЗОШ	кожній школі	Фахівець-
		Слов'янського району	(10.2001—2006)	нарколог, учителі школи

		Відвідування неблагополучних родин	регулярно 2000—2006
13.	Профілактика	Уроки здоров'я в	4 уроки
	паління на всіх етапах	Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах	(10.2001--2006)
		Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	кожній школі (11.2000-2006) 4 на місяць 2001—2006	терапевт
14.	Профілактика	Уроки здоров'я в	Жовтень,
	статевих	Райгородоцькій	листопад,
	захворювань і	ЗОШ на всіх	грудень
	СНДУ на всіх	етапах	(2002—2006)
	етапах	Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	кожній школі (12.2000—2006) регулярно 2001—2006	гінеколог
15.	Проведення	Перегляд	12.2001—
	місячника профілактики і боротьби з	тематичного художнього фільму з	20.2006
	наркоманію на	наступною		Заступник
	всіх етапах	дискусію. Проведення загальношкільного тематичного конкурсу.	12 2001 — 10.2003 10.2004— 15.2005— 10.2006	директора
		Проведення тематичної дискотеки.		Директор Будинку природи та
		Організація	12.2001	дозвілля
		зустрічі з людьми, що хворіли цією хворобою й перемогли її.	10.2006 12.2001— 05.2006	Адміністрація школи

		Випуск тематичної листівки на всіх етапах	01.2001— 10.2006	Заступник директора з виховної робота
16.	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	наркоманії на всіх етапах	Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах	(01.2001—2006)
		Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	кожній школі (01.2001— 05.2006 регулярно 2001—2006	нарколог
17.	Профілактика	Уроки здоров'я в	По 1 уроку в	Фахівець-
	алкоголізму на	Райгородоцькій	кожній школі	нарколог
	всіх етапах	ЗОШ на всіх	(02.2001—
	Урочисте	етапах	03.2006)
	святкування	Дні відкритих	15.02.2002—	Адміністрація
	відкриття	дверей,	2003	школи
	Центру здоров'я	змагання,	15.02.2004-
	та тренажерного	показові виступи	2005
	залу із	Відвідування	15.02.2006	Фахівець-
	залученням ЗМІ,	неблагополучних		нарколог
	місцевої влади і громадськості	родин	регулярно 2000—2006
18.	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	паління на всіх	Райгородоцькій	(02.2001—2006)
	етапах	ЗОШ на всіх етапах		Фахівець-терапевт,
		Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	заступник
		двох інших ЗОШ	кожній школі	директора з
		Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	(02.2001-2006) регулярно 2000—2006	виховної робота, класні керівники
19.	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	статевих захворювань і СНІДу	Райгородоцькій ЗОШ на всіх	(03.2003—2006)
	на всіх етапах	етапах

		Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх станах	кожній школі (03-2001—2006) регулярно 2000—2006	гінеколог
20.	Робота	Мотиваційно-	Регулярно в	Фахівець-
	психолога на	підготовчий,	прийомні години	психолог
	всіх етапах	мотиваційно-пізнавальний, мотиваційно-рефлексивний етап, на всіх етапах	(2000—2006)
21.	Робота	Мотиваційно-	Регулярно за	Психологічна
	тематичної	підготовчий,	графіком	служба
	бібліотеки	мотиваційно-пізнавальний, мотиваційно-рефлексивний етап, на всіх етапах	(2000—2006)
	Публікація	2 статті на всіх	03.2000—	Авторський
	тематичних	етапах	03.2006	колектив
	статей у ЗМІ Проведення	формування ЗСЖ Перегляд		проекту
	місячника	тематичного	03.2001—2003
	боротьби з	художнього	03.2004
	алкоголізмом на	фільму з	03.2005
	всіх етапах	наступною дискусію Проведення	03.2006	Заступник
		загальношкільного	03.2001—2002	директора з
		тематичного «Брейн-рингу»	03.2003 05.2004 07.2005	виховної роботи
		Проведення	05.2006	Директор
		тематичної	03.2003—	Будинку
		дискотеки.	05.2004	природи та
		Організація інтерактивної дискусії про	07.2005— 10.2006	дозвілля Адміністрація
		історію и	02.2001—2002	школи
		культуру	05.2003

		вживання алкогольних напоїв з відвідуванням Артемівського заводу шампанських вин. Випуск	07.2004 08.2005 12.2006	Заступник
		тематичної листівки	02.2001—2006	директора з виховної роботи
22.	Робота літнього оздоровчого табору для дітей "групи ризику" на всіх етапах		06.2000; 05.2002; 05.2003; 05.2004; 05.2005; 05.2006	Адміністрація школи
23.	Профілактика наркоманії на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах	2 уроки (04.2002— 04.2006)
		Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	по 1 уроку в кожній школі (04.2002—2006 регулярно 2001—2006	Фахівець-нарколог
24.	Профілактика алкоголізму на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх	2 уроки (04.2002—2006)
		етапах Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	кожній школі (05.2002—2006 регулярно 2000—2006	нарколог
25.	Профілактика паління на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх	2 уроки (04.2002—2006)	Фахівець- терапевт,
		етапах Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ	по 1 уроку в кожній школі	заступник директора з

		Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	(04.2002—2006) регулярно 2000-2006	виховної роботи, класні керівники
26.	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	статевих захворювань і СНІДу на всіх	Рангородоцькій ЗОШ на всіх етапах	(04.2002—2006)
	етапах	Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	кожній школі (05.2002 - 2006) регулярно 2000—2006	гінеколог
27.	Робота	Консультации	Регулярно в	Фахівець-
	психолога на	корекція,	прийомні години	психолог
	всіх етапах	релаксація	(2001—2006)
28.	Робота	Інформаційне	Регулярно за	Психологічна
	тематичної бібліотеки	забезпечення	графіком (2000—2006)	служба
29.	Робота	Загальнофізична	Регулярно за	Фахівець з
	тренажерного	підготовка,	графіком	фізичної
	залу на всіх етапах	тренінг	(2002—2006)	культури
30.	Проведення	Зйомки	05.2001
	місячника	коротко метраж-	05.2002
	профілактики і	ного відеофільму	05.2003
	боротьби з	про шкоду	05.2004
	палінням на всіх	паління	05.2005
	етапах	школярами з метою його наступної демонстрації в ЗОШ району	05.2006	Заступник директора з
		Проведения	05.2001	виховної роботи,
		загально- шкільної гри «КВК» на цю тему	05.2002 05.2003 05.2004 05.2005 05.2006	учителі школи

		Проведення тематичної дискотеки Випуск тематичної листівки	06.2001—2006 06.2002; 06.2003; 06.2004—2006
31.	Публікація тематичних статей у ЗМІ	2 статті	07.2001—2006	Заступник директора з виховної роботи
32.	Профілактика	Урок здоров'я	2 уроки
	наркоманії на всіх станах	для молоді с.Райгородок Урок здоров'я в	(10.2000—2006) по 2 уроки
		оздоровчих таборах Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	(07.2000-2006) регулярно 2000—2006	Фахівець-нарколог
33.	Профілактика	Урок здоров'я	2 уроки
	статевих захворювань і	для молоді с. Рай городок	(08.2000—2006)
	СНІДу на всіх	Урок здоров'я в	по 2 уроки
	етапах	оздоровчих таборах Відвідування неблагополучних родин на всіх	(08.2000—2006) регулярно 2000—2006	Фахівець-гінеколог
		етапах
34.	Робота	Консультації,	Регулярно в	Фахівець-
	психолога на	корекція,	прийомні години	психолог
	всіх етапах	релаксація	(2001—2006)
35.	Робота	Інформаційне	Регулярно за	Психологічна
	тематичної бібліотеки	забезпечення	графіком (2001—2006)	служба
36.	Робота	Загальнофізична	Регулярно за	Фахівець з
	тренажерного	підготовка.	графіком	фізичної
	залу на всіх етапах	тренінг	(2002—2006)	культури
37.	Публікація	2 статті	(08.07.2000—	Авторська трупа
	тематичних		08.2006)	проекту
39.	статей у ЗМІ
	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	наркоманії на всіх етапах	Райгородоцькій ЗОШ на всіх	(09.2001—2006)
		етапах

		Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних	по 1 уроку в кожній школі (09.2001—2006) регулярно 2001—2006	Фахівець-нарколог
		родин на всіх етапах
39.	Профілактика алкоголізму на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх	2 уроки (09.2001-2006)
		етапах Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	по 1 уроку в кожній школі (09.2001—2006 регулярно 2001—2006	Фахівець-нарколог
40.	Профілактика паління на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах	2 уроки (09.2002—2006)	Фахівець- Терапевт,
		Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	по 1 уроку в кожній школі (09 2001—2006) регулярно 2001—2006	заступник директора з виховної роботи, класні керівники
41.	Профілактика статевих захворювань і СНІДу на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	2 уроки (09.2001—2006) по 1 уроку в кожній школі (09.2001—2006) регулярно 2000—2006	Фахівець-гінеколог
42.	Робота	Консультації,	Регулярно в	Фахівець-
	психолога на всіх етапах	корекція, релаксація	прийомні години (2001-2006)	психолог

43.	Робота тематичної бібліотеки	На всіх етапах	Регулярно за графіком (2001—2006)	Психологічна служба
44.	Робота тренажерного чалу на всіх станах	Загальнофізична підготовка, тренінг	Регулярно за графіком (2001—2006)	Фахівець а фізичної культури
45.	Проведення місячника профілактики і боротьби зі	Перегляд тематичного художнього фільму з	09.2001—2002; 09.2003; 09.2004; 09.2005	Заступник директора з виховної роботи
	статевими захворюваннями і СНІДом на всіх станах	наступною дискусією Проведення загально- шкільної	09.2001; 09.2002; 09.2003;
		вікторини на цю тему Проведеннятематичної дискотеки Випуск тематичної листівки	09.2004; 09.2005 09.2001—2006	Директор Будинку природи та дозвілля
			09.2001—2006	Авторський колектив проекту
46.	Публікація тематичних статей у ЗМІ	2 статті	(09.2001—2006)	Авторська група проекту
47.	Профілактика наркоманії на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх	2 уроки (09.2002—2006)
		етапах Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	по 1 уроку в кожній школі (09.2002 -2006) регулярно 2001—2006	Фахівець-нарколог
48.	Профілактика алкоголізму на всіх етапах	Уроки здоров'я в Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах Уроки здоров'я у двох інших ЗОШ Слов'янського району	2 уроки (09.2002—2006) по 1 уроку в кожній школі (09.2002—2006	Фахівець-нарколог

		Відвідування	регулярно	Фахівець-
		неблагополучних родин на всіх етапах	2001—2006	нарколог
49.	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	паління на всіх етапах	Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах	(09.2001—2006)	Фахівець-
		Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	терапевт,
		двох інших ЗОШ	кожній школі	заступник
		Слов'янського району	(09.2001—2006)	директора з виховної роботи,
		Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	регулярно 2001-2006	класні керівники
50.	Профілактика	Уроки здоров'я в	2 уроки
	статевих захворювань і СНІДу на всіх	Райгородоцькій ЗОШ на всіх етапах	(09.2001—2006)
	етапах	Уроки здоров'я у	по 1 уроку в	Фахівець-
		двох інших ЗОШ Слов'янського району Відвідування неблагополучних родин на всіх етапах	кожній школі (09.2000—2006) регулярно 2002—2006	гінеколог
51.	Робота	Консультації,	Регулярно в	Фахівець-
	психолога на	корекція,	прийомні години	психолог
	всіх етапах	релаксація	(2001—2006)
52.	Робота	Інформаційне	Регулярно за	Психологічна
	тематичної бібліотеки	забезпечення	графіком (2000-2006)	служба
53.	Робота	Загальнофізична	Регулярно за	Фахівець з
	тренажерного	підготовка, тренінг	графіком	фізичної
	залу на всіх етапах		(2000—2006)	культури
54.	Проведення	Фізкультурно-	09.2001 —	Районна рада,
	загальнорайонного спортивного змагання серед середніх шкіл з метою пропаганди ЗСЖ	оздоровчого	06.2006	педагогічний
		змісту (спартакіади, чемпіонати, турніри)		колектив, батьки

55.	Інформування	Круглий стіл за	09.2001
	широкої	участю	09.2002
	громадськості	представників	09.2003
	про результати	влади, бізнесу,	09.2004	Адміністрація
	діяльності	«третього	09.2005	школи
	проекту на всіх етапах	сектора», донорських організацій й ЗМІ, на якому представлено результати реалізації проекту, отриманий досвід, підведемо підсумки й намічено подальші шляхи розвитку Центру здоров'я і ГО «Успіх»	09.2006

Отже, означена циклограма забезпечила ефективну реалізацію управлінської функції концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів на рівні адміністративно-педагогічної керуючої підсистеми, що дозво­лило нам рівнозначно розподілити обсяг педагогічного, психологічного та фізичного навантаження учнів у процесі виконання запланованих завдань мотиваційно-підготовчого, мотиваційно-пізнавального та мотиваційно-рефлексивного етапів формувального експерименту.

Результати оцінки системно-етапної діяльності відкритої педагогічної системи в цілісній структурі взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здоров'я і здорового способу життя школярів отримані у 228 учнів підліткової вікової групи. В експериментальну групу ввійшли 114 учнів Райгородоцької загальноосвітньої школи, контрольну — 114 учнів ЗОН1 №1, 12, 8 м. Слов'янська.

За даними, поданими в таблиці 3.4.2, видно, ідо результати експериментального формування здорового способу життя в школярів Райгородоцької ЗОШ статистично достовірно кращі.

Таблиця 3.4.2

Експериментальна динаміка показників здорового способу життя школярів (%)

Компоненти здорового способу життя	Контрольна група n = 114		Експериментальна група n = 114		t	Р < >
	До експерименту %	Після експерименту %	До експерименту %	Після експерименту %
Мотиваційно-требнісний	21,4	22,3	20,2	88,6	12,9	<0,001
Афективний	23,9	26,8	21,8	93,6	14,5	< 0,001
Когнітивний	10,3	15,8	9,8	89.8	16,7	<0,001
Аксіологічний	12,6	16.2	11,9	78,3	11,5	<0,001
Праксіологічний	15,2	18,5	14,1	82,7	10,6	<0,001
Наповненість групи ЛФК	7,9	10,6	8,4	-69,2	13,8	<0,001

Очевидно, що такої динаміки в експериментальній групі було досягнено шляхом ефективного впливу технологічних моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства в цілісній системі концеп­туальної моделі, яка цілеспрямовано формувала мотиваційно-потребнісний (КГ — 22,3%, ЕГ — 88,6%, Р < 0,001), афективний (КГ — 26,8%, ЕГ — 93,6%, Р < 0.001), когнітивний (КГ — 15,8%, ЕГ — 89,8%, Р < 0,001), аксіологічний (КГ — 16,2% ЕГ—78,3%, Р < 0,001), праксіологічний компонента (КГ — 18,5%, ЕГ — 82,7%, Р < 0,001) здорового способу життя школярів. Традиційна технологія навчально-виховного процесу в контрольній групі такими можливостями не характеризувалася, а відповідно була менш ефективною.

Етапна структура впровадження концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового спо­собу життя учнів загальноосвітніх шкіл обумовила стійку позитивну динаміку соціально-психологічних показників поведінки та діяльності означених дітей. Так, значно зріс показник адекватно!" самооцінки учнями експериментальної групи стану свого здоров'я: до експерименту тільки 26,0 — 27,0% учнів володіли цією методикою, а після експериментальної роботи цей показник сягав 80,2 — 85,9% (t = 18,6;Р < 0,001). Аксіологічна тенденція була зафіксована й у сфері профілактики та позбавлення шкідливих звичок: після експериментальної роботи 89,5 % учнів упевнені, що ніколи не будуть палити і вживати алкогольні напої, а до експерименту цей показник знаходився в ме­жах 45,8 — 60,2% (t = 17,5, Р < 0,001); 98,6% учнів негативно ставляться до вживання наркотичних речовин і впевнені, що вони не бу­дуть мати місця в їх житті (до експерименту було тільки 78,4%; t = 11,3, Р < 0,001); 85,8% учнів експериментальної групи розуміють і готові обґрунтувати шкідливий вплив тютюнокуріння, алкогольних напоїв, наркотичних речовин (до експерименту тільки 8,6%; t = 14,6, Р < 0,001); 82,3% учнів експериментальної групи мали норму ситуативної тривожності, а 75,8% з них володіють технологією релаксації і психорегуляції (до експерименту тільки 23,0% і 10,5%; I = 10,2 — 18,5; Р < 0,001); 92,1 % учнів експериментальної школи систематично загартовують своє тіло і володіють навичками особистої та суспільної гігієни (до експерименту 12,8%;t= 10.2, Р<0,001); 79,6%учнів означеної групи володіють знаннями відносно раціонального харчування (до експерименту тільки 5,3 %; t = 10,5, Р < 0,001).

Формування структурних компонента здорового способу життя школярів стало тією соціально-педагогічною і психологічною основою вирішення складних завдань збереження і вдосконалення здоров'я.

Таблиця 3.4.3

Експериментальна динаміка показників здоров'я школярів в умовах взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя підлітків (n = 228)

Критерії рівня здоров'я (бали)	Групи учнів					Достовірність відмінностей
	Контрольна		Експериментальна
	%	Бали (М± m)	%	Бали (М± m)		t	Р< >
Добре (< 100 б.)	12,0	107,6 ± 9,3	85,0	148,0± 10,5		16,2	<0,001
Задовільно (29—99 б.)	18,2	48,6 ± 3,2	10,0	89,5 ± 7,2		10,3	< 0,001
Низький (> 20 б.)	69,8	14,9 ± 2,5	5,0	18,9 ± 6,0		17,8	< 0,001

Як видно із змісту таблиці 3.4.3, в експериментальній групі показники здоров'я школярів мають статистично достовірну тенденцію покращення, що не можна стверджувати про контрольну групу, у якій тільки 12,0 % школярів мали рівень «добре», а в експе­риментальній групі він досяг 85,0 % на фоні стійкої динаміки збільшення експертних оцінок (< 148,0 б).

Позитивна динаміка показників здорового способу життя і здо­ров'я школярів, досягнута в процесі експериментального використання технологічних моделей і концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства, обумовила значне покращення по­казників їх комплексної рухової підготовленості, які представлені в таблиці 3.4.4.

Очевидно, що отримані дані дослідження є результатом інтенсивного використання технологічних моделей формування в шко­лярів здоров'я та здорового способу життя. Кожна технологічна модель і в цілому концептуальна модель охоплювала блоки, підсистеми сучасних засобів, методів і форм фізичного виховання, спортивної підготовки, соціальної реабілітації школярів різних вікових груп. Так, у дітей експериментальної групи віком 11—12 років 70,0—75,0 % хлопчиків і 69,0 — 71,6 % дівчат мали високий рівень комплексної оцінки рухової підготовленості, а в контрольній він до­сягав тільки 6,0 — 8,0 % у хлопчиків і 5,0 — 7,0 % у дівчат, при цьому динаміка експертних оцінок було гірша, ніж в експеримен­тальній групі: КГ—X (302,0 —469,2 б), Д (309,2—479,1 б); ЕГ— X (318,0 — 489,4 б), Д (309,2 — 490,5 б), рівень статистичної достовірності був дуже високим і знаходився в межах Р < 0,001.

У процесі дослідження було встановлено, що розроблені технологічні моделі і цілісна структура концептуальної моделі в практичних педагогічних умовах ефективно формують базові афективний, когнітивний, аксіологічний, мотиваційно-потребнісний і праксіологічний компоненти здоров'я і здорового способу життя школярів.

 

Таблиця 3.4.4

Експериментальна динаміка показників комплексної рухової і підготовленості школярів в умовах формування здорового способу життя (n=228)

Вік	Стать					Рівень фізичної підготовленості
			Високий			Середній					Низький
		Контрольна		Експериментальна		Контрольна		Експериментальна		Контрольна		Експериментальна
		%	Бали	%	Бали	%	Бали	%	Бали	%	Бали	%	Бали
			М±m		М±m		М±m		М±m		М±m		М±m
	X	6,0	469,2	70,0	489,4	34,0	359,8	23,0	3683	60,0	302,9	7.9	318,0
12			±26,0		±42,5		±32,7		±25,0		±26,0		±19,5
	Д	5,0	479,1	69,0	490,5	35,0	348,0	20,0	359,1	76,0	300,8	4.0	309,2
			±35,2		±38,2		±26,5		±48,0		±37,0		±46,6
	X	8,0	489,3	75,0	499,8	32,0	335,0	22,9	363,0	60,0	310,2	7,0	312,5
13			±50,3		±49,2		±29,6		±38,2		±33,0		±31,8
	Д	7,0	475,0	71,1	488,5	33,0	328,1	21,0	356,8	70,0	309,6	8,0	315,9
			±37,9		± 43,5		±27,2		±21,3		±36,2		±33,8
Достовірність			М—t =	11,5; Р< 0,001		М—t = 15,3; Р< 0,001					М—t =	17,5; Р< 0,001
t, P<>			Д—t = 12,9; Р< 0,001			Д—t = 18,8; Р< 0,001					Д—t =	12,9; Р< 0,001

Підтвердженням цієї тези є експериментальні дані відносно позиції учнів, що були охоплені дослідницькою роботою, до рангового ряду соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я і здорово­го способу життя: так, 40,0 % учнів експериментальної групи на перше місце висунули навчально-виховний заклад (до експеримен­ту тільки 15,0%; I = 12,8, Р < 0,001); 30,0 % учнів визначили сім'ю (до експерименту тільки 18,3%; t = 13,9, Р < 0,001); 20,0% школярів експериментального впливу інноваційної системи визначили спортивно-культурні заклади (до експерименту 3,3%; t = 9,8, Р < 0,001); 8,0 % дітей експериментальної групи визначили засоби масової інформації (до експерименту 5,0 %; t = 3,8, Р < 0,001); 2,0 % учнів, охоплених експериментальною роботою, визначили самостійні заняття оздоровленням, фізичною культурою і спортом (до експери­менту цей показник знаходився в межах 0,5—1,0 %).

Отже, результату дослідження дозволили сформулювати низку педагогічних конструктивних висновків:

1.Мета інноваційної педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я і здо­рового способу життя визначає спеціально розроблені принципи навчально-виховної та оздоровчої діяльності, які відображають базові методичні шляхи та умови ефективного вирішення завдань, формування соціальних потреб, мотивів у загальноосвітніх школах здоров'я розвивального типу. Принципи повинні бути реалізовані в логічній та структурній єдності, утворюючи науково-методичну си­стему, у яку входять сучасні досягнення педагогічної парадигми та специфічні теоретико-методичні закономірності формування здо­рового способу життя школярів, збереження, розвиток та вдосконалення їх здоров'я.

2.Однією з головних методичних вимог до використання кон­цептуальної моделі та технологічних моделей є їх системна та ком­плексна взаємодія у формі занять у різноманітних соціальних інститутах формування здорового способу життя школярів з оптимальним використанням: профілактичних методик і технологій; масових оздоровчих заходів; спортивно-оздоровчих свят; тематичних свят здоров'я; походів, екскурсій, здоров'я розвивальних технологій навчання, виховання та розвитку в роботі комплексу «школа—сім'я»; сучасних технологій пропаганди здорового способу життя, форму­вання його базових компонентів в умовах інноваційного закладу.

3.Під час формування в школярів здоров'я і здорового способу життя повинні мати місце всі три етапи реалізації технологічних моделей і концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства (мотиваційно-підготовчий етап, мотиваційно-пізнавальний і мотиваційно-рефлексивний етапи):

—для цілеспрямованої інтеріоризації обов'язково необхідним С мативаційно-підготовчий етап, без якого навчально-оздоровча діяльність учнів буде неусвідомленою й не стане їх самостійною і творчою діяльністю, а тому буде збуджуватися тільки зовнішніми мотивами, отже, не буде сприяти психофізичному розвитку в аспекті формування здорового способу життя;

—навчально-виховна й оздоровча діяльність без мотиваційно-пізнавальиого етапу не вирішує проблему необхідного узагальнення засвоєного матеріалу, аналізу виконаної навчально-оздоровчої роботи, виокремлення оптимальних засобів, методів, програм, методик, указівок, рекомендацій, педагогічних технологів, оцінки результатів формування в школярів здоров'я і здорового способу життя, без якої неможлива корекція й удосконалення педагогічних технологій і систем відкритого типу, що використовуються;

—навчально-виховна й оздоровча діяльність у структурі мотиваційно-рєфлексивного етапу є гарантом реалізації такої педагогічної системи, у якій учні виступають суб'єктом навчання, соціальної трансформації мотивів, потреб, формування творчого мислення у сфері здорового способу життя.

Результати оцінки системної реалізації концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я і здорового способу життя дозволяють стверджувати, що технологічні моделі повинні реалізуватися в педагогічній практиці тільки в умовах диференціально-інтегрального формуван­ня базових компонентів здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів (мотиваційно-потребнісний, когнітивний, афективний, аксіологічний та праксіологічний компонента).

РОЗДІЛ 4 АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ 4.1 Критеріальні основи оцінки сформованості здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Для того, щоб визначити рівень здоров'я людини, необхідно знати критерії, тобто яку модель здоров'я браги за еталон. Визначення критеріїв здоров'я залежить від того, з яких компонентів воно складається. Ми вважаємо, що здоров'я людини, зокрема підлітка, складається з фізичного, психічного, морального, духовного компонентів.

У літературі зустрічаємо критерії різних сторін людського здо­ров'я, але ці критерії не піддаються кількісному оцінюванню.

Критерії духовності:

1.Наявність у людини потреби пізнавати світ, себе, сенс життя.

2.Перевага духовних потреб як мотивів поведінки й діяльності.

3.Духовний тип поведінки, який виявляється в будь-яких фор­мах емпатії (позитивне ставлення до внутрішнього світу інших лю­дей, відчуття єдності з близькими, з усім людством, гуманне ставлення до природи, усього живого).

4.Активне прагнення людини до сприймання і творення краси, тобто сформована естетична потреба й естетичне спрямування.

5.Шанування людиною будь-якої форми життя, усвідомлення своєї єдності із Всесвітом, екоохоронний тип поведінки [275, с. 50].

П. Щербань [425, с. 115] виділяє низку критеріїв вихованості особистості. На нашу думку, вихованість є складовою частиною морального здоров'я людини. Наведемо кілька показників:

—культура спілкування, висока мовна культура, володіння українською мовою;

—сформованість творчої особистості, цивілізованого госпо­даря, дбайливе ставлення до природи;

—чуття духовної єдності поколінь; любові й поваги до батька і матері, свого роду та історії рідного народу;

—шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій українського та інших народів;

—висока художньо-естетична освіченість і вихованість, побутова та гігієнічна культура;

—благородство, почуття власної гідності, готовність захищати слабших, турбота про молодших, шляхетне ставлення до дівчини, жінки, матері, бабусі.

На людину постійно діє ціла низка факторів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні. До останніх, зокрема, належить і стан того середовища, де вона мешкає, де відбувається безпосередньо її основна діяльність (праця, навчання тощо). Згідно з С. Литвин-Кіндратюк, Б. Кіндратюк, поняття еколого-психологічного благополуччя містить у собі якості, з одного боку, природного середови­ща, предметно-просторового довкілля, соціального середовища, з іншого — усього різноманіття інформаційного простору-часу (освітленість, природні та штучні звуки та шуми, запахи, телебачення, кібернетичне довкілля тощо).

Учені виділяють основні критерії, які дозволяють оцінити стан еколого-психологічного благополуччя-неблагополуччя довкілля:

1.Різноманітність структури життєвого середовища (розмаїття — збідненість).

2.Характер взаємодії компонентів і підкомпонентів життєвого середовища (близькість — віддаленість між ними).

3.Стан функціонування екосоціальних систем (чистота—забрудненість, культурність — акультурність).

4.Відповідність життєвого довкілля статевим, віковим та індивідуальним особливостям протікання психологічних процесів і психолого-фізіологічним можливостям людини (рівень завантаженості інформаційного простору, забезпечення інформаційно-психологічної безпеки тощо)[209,с. 128—129].

Ми вважаємо, що критерії здоров'я мають складатися з кількох компонентів, кожен з яких має власні складові. 1. Когнітивний компонент—знання про:

— здоров'я, його цінність, складові здоров'я (фізичне, психологічне, моральне, духовне);

—гендерні, вікові, соціальні особливості розвитку здоров’я;

—охорону здоров'я, способи здорового способу життя;

—превентивні (профілактичні) засоби запобігання ушкодження будь-яких складових здоров'я.