Навигация
Скульптурний портрет Амарни
38187
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.3.2 Скульптурний портрет Амарни
Кращими зразками скульптурних портретів Ахетатона, що дійшли до нас, є портретні голови Ехнатона і членів його сім'ї. І прославлена розфарбована голова цариці Нефертіті з вапняку, і не менш чудові, не цілком закінчені її ж портретні голови з пісковика є вражаючими витворами великого реалістичного мистецтва.
Портретний бюст цариці Нефертіті був знайдений при розкопках придворної майстерні скульптора Тутмеса в ель-Амарне, в 1912 р. ( вапняк, висота голови - 0,48 м ). Л. Борхардт, що відкрив даний пам'ятник, присвятив йому спеціально дослідження, в якому виказав ряд припущень. На думку Борхардта, голова цариці Нефертіті із самого початку була виготовлена як самостійний пам'ятник і була так званою скульптурною моделлю, що служила зразком для копіювання. Можна було б вказати далі і на схожість з головою скульптурної рельєфної моделі з музею в Брукліні. На останньому пам'ятнику Нефертіті виглядає старше; кидається, наприклад, в очі зморшка на щоці, відсутня в каїрській голові. В той же час не можна не відзначити вкрай індивідуальну і однакову в обох випадках трактовку вуха. Поза всяким сумнівом, при всій стилізації голови, рельєфу і ряду інших, подібних їм пам'ятників, ми все ж таки маємо справу з безумовною портретністю. Не менш індивідуально, ніж вухо, трактовані і розріз губ, тонка довга шия і особливо очі з своєрідними опущеними вниз слізниками. Пам'ятник зберіг розфарбовування - синій колір - високого головного убору із стрічкою, де перемежаються червоний, жовтий, і зелений тони; одвороти на головному уборі - жовтого кольору. Ті ж тони на намисті. Обличчя і шия темнорозово-коричневого кольору загару. Яскравий червоний колір губ і чорних брів даний різко і з великою чіткістю. [26, 31]
Відомий портретний бюст самого реформатора фараона Ехнатона (вапняк), в Луврі, близький до каїрської голови його дружини, цариці Нефертіті. Тут ми спостерігаємо прояв все тієї ж лінії розвитку стилю. Так само, як і в пам'ятнику Нефертіті, індивідуальність Ехнатона в луврськой голові не поглинена лише відвернутим захопленням красивої лінії. Навпаки, портретность образу знаходиться в повній відповідності із стилем пам'ятника в цілому. [26,35]
Скульптурні портрети доньок царської чети стилістично єдині з портретами Нефертіті. Овал обличчя старшої царівни Мерітатон, її виступаюче підборіддя, невловима хворобливість успадковувані від Ехнатона, тоді як рот повторює контури губ матері. Іншими рисами відрізняється обличчя третьої дочки, Анхесенпаатон, що стала надалі дружиною Тутанхатона: для цього ще дитячого ніжного личка характерна м'яка, позбавлена гострота лінії. [19, 382]
У майстерні невідомого скульптора був знайдений ще один чудовий жіночий портрет, також з пісковика ( Каїрський музей ). І тут простежується та ж м'якість трактування, той же відбір рис, та ж чарівність жіночності, яка присутня в розглянутому вище портрет Нефертіті з майстерні Тутмеса. Мабуть, це зображення не самої цариці Нефертіті, риси обличчя тут інші; очевидно, це портрет якої-небудь з жінок сім'ї Ехнатона або його гарему. До того ж головний убір або парик ( зроблені з іншого матеріалу ) явно не відтворював корону і повинен закривати обличчя і частину щоки, як це видно по відсутності ший і необробленим щокам.[19, 382]
2.3.3 Гипсові відливання і скульптурні моделі
Знайдені при розкопках Ахетатона майстерні скульпторів дали цінний матеріал для з'ясування методу їх роботи. Тут були знайдені незавершені скульптури та гіпсові маски, зняті не тільки з померлих, але і з живих людей. На таких масках майстер видаляв непотрібні йому деталі і шляхом ряду послідовних відливань, кожне з яких піддавалася новій обробці, досягав нарешті тієї досконалості у відборі рис, яке вражає в мистецтві Ахетатона. Прекрасним зразком різних етапів роботи скульпторів є незавершені портрети Ехнатона з майстерні Тутмеса. У них вже немає загостреного перебільшення рис обличчя фараона. При безперечному збереженні портретності образ Ехнатона в цих скульптурах переданий так само правдиво, як і портрети Нефертіті.[20, 133; 14, 306]
Мистецтво масок і скульптурних моделей є найреалістичнішим, перехідним іноді в натуралізм, напрямом. Скульптурні моделі є цілою амплітудою переходів від натуралістичного копіювання зліпка аж до встановлення певної типології особи. Адже відомо, що в кінці амарнського періоду ряд рис, властивих персоні фараона, в мистецтві почали переносити і на інші наближені Ехнатону обличчя. Так і серед скульптурних моделей зустрічається цілий ряд чоловічих і жіночих портретів, в яких вгадуються риси схожості з Ехнатоном. Така, наприклад, гіпсова жіноча голова, знайдена Борхардтом в числі інших скульптурних моделей в майстерні Тутмеса.[26, 39]
Таким чином, розглянувши амарнську скульптуру, слід зазначити, що реформаторський дух Амарни штовхав майстрів на пошуки, ставив перед ними нові задачі зображення не ідеального, а конкретно-індивідуального. Проте нові риси частково уживалися із старими традиціями і канонічними правилами. Специфічні для амарнського мистецтва особливості передачі людської фігури не одержали подальшого розвитку, оскільки вони відповідали виключно умовам свого часу. Епоха Амарни так і не створила єдиної іконографії.
Не дивлячись на нетривалість періоду Амарни і неоднорідність стилістичних напрямів, майстри цього часу значно розширили діапазон художніх засобів і виразних можливостей староєгипетського канону.
Висновки
Проаналізувавши літературу і освітивши головні питання, які були сформульовані в задачах, ми дійшли таких висновків. Проблема амарнської скульптури почала розглядатися наприкінці XIX ст. як складова частина історичної науки про Давній Єгипет. Проте належну увагу цій темі починають приділяти лише в першій половині двадцятих років XX в. Першим таким дослідженням є «Староєгипетська реформація» В. І. Авдієва (1924 р. ).
В. І. Авдієв наголосив, що при розгляді скульптури Амарни важливо враховувати не тільки соціально-політичні механізми, релігійно-ідеологічну основу і культурні аспекти реформації, але і прослідити ряд зовнішніх і внутрішніх політичних причин, які при поглибленому розгляді йдуть корінням ще до вигнання гиксосів на початку XVIII династії. Цей інцидент послужив поштовхом до активної завойовної політики Тутмоситів, яка в свою чергу приводить до значного збагачення фіванського жрецтва Амона і висунення з бідняків нового стану служивого немху. Ці два соціальні табори і привели до гострого політичного конфлікту. Як результат до 1400-м рр. цей конфлікт виливається в реформу Ехнатона. Цей історичний аспект освітлено в монографіях таких авторів як В. І. Авдієв, Д. Бастард, І. М. Д`яконов, З. Косідовскій, Ж. Масперо та інші.
Для вивчення амарнської скульптури важливо освітити історію відкриття і вивчення двох важливих археологічних пам'ятника, що є джерелами матеріальних пам'ятників мистецтва, - Ахетатона і гробниці Тутанхамона. Так Ахетатон, відкритий в 1912 р., має вирішальне значення, як центр локалізації аманськой культури і мистецтва.
При структурованому вивченні скульптури періоду Телль-ель-Амарни весь масив скульптурних пам'ятників діферінцируєтся на три об'ємні групи: культова скульптура, скульптурні портрети, гіпсові відливання і скульптурні моделі, між якими простежується тісний зв'язок. У численних скульптурних майстернях Ахетатона був знайдений цілий ряд гіпсових відливань, що служили прототипами скульптурним портретам (численні портрети Ехнатона), а також деякі скульптурні портрети, виконані майстрами, які ймовірно були скульптурними моделями для учнів ( знаменитий каїрський бюст Нефертіті ). Саме амарнську скульптуру розглядали численні єгиптологи та історики мистецтва: М. Е. Матьє, Н. А. Померанцева, В. В. Павлов, Р. Шуринова та інші.
Н. А. Померанцева та В. В. Павлов відмічали, що при розгляді амарнської скульптури важливо враховувати той факт, що хоча амарнськє мистецтво є найяскравішим сплеском портретної пластики періоду Нового царства, передумови до появи такого чутливого реалістичного мистецтва простежуються ще з кінця XVI в. до н.е. Також важливо відзначити, що всупереч першій думці творці і художники Ахетатона не відкидають канон, а лише видозмінюють його, трактуючи по-новому.
Список літератури
1. Авдиев В. И. Военная история Древнего Египта / В. И. Авдиев. – М.: Издательство Академии наук СССР, 1959. – 273с.
2. Авдиев В. И. Древнеегипетская реформация / В. Авдиев. – М.: Всемирная литература, 1924. – 146с.
3. Авдиев В. И. Советская наука о Древнем Востоке за 40 лет / В. И. Авдиев. – М.: Издательство восточной литературы, 1958. – 102с.
4. Бестард Д. История Древнего Египта / Д. Бестард, Б. Тураев. – Минск: Харвест, 2002. – 383с.
5. Древние цивилизации / ред. Г. М. Бонгард-Левин. – М.: Мысль, 1989. – 479с.
6. Дубровская О. Н. Тайны египетских фараонов / О.Н. Дубровская. – М.: Рипол классик, 2003. – 414с.
7. История Древнего мира: ранняя древность / под редакцией И. М. Дьяконова. – М.: Наука, 1983. – 247с.
8. История искусства зарубежных стран: Первобытное общество, Древний Восток, Античность / ред. М. В. Добролюбовский. – М.: Изобразительное искусство, 1981. – 213с.
9. Картер Г. Гробница Тутанхамона / Г. Картер. – М.: Издательство восточной литературы, 1959. – 261с.
10. Картер Г. Тутанхамон. Гробница египетского фараона / Г. Картер, А. Мейс. – М-Л.: Государственное издательство, 1927. – 138с.
11. Косидовский З. Корда солнце было богом / З. Косидовский. – Новосибирск: Наука, 1991. – 333с.
12. Крип`якович І. Всесвітня історія / І. Крип`якович. – К.: Либідь, 1995. – 461с.
13. Культура Древнего Египта / ред. И. С. Кацнельсон. – М.: Наука, 1976. – 442с.
14. Малая история искусств: искусство Древнего Востока.- М.: Искусство, 1976.- 376с.
15. Масперо Ж. Древняя история народов Востока / Ж. Масперо. – М.: Типография М. Г. Вол чанова, 1895. – 715с.
16. Масперо Г.К.Ш. Древняя история: Египет, Ассирия / Г.К.Ш. Масперо.- М.: Издание Л. Ф. Пантелеев, 1892.-192с.
17. Матье М. Э. Во Времена Нефертити / М. Э. Матье. – М.: Искусство, 1965, - 179с.
18. Матье М. Э. Древнеегипетская скульптура в собрании Эрмитажа / М. Э. Матье. – М.: Наука, 1969. – 152с.
19. Матье М. Э. Искусство Древнего Египта / М. Э. Матье. – Л.: Искусство, 1961. – 591с.
20. Матье М. Э. Искусство Древнего Египта / М. Э. Матье. – М.: Искусство, 1970. – 197с.
21. Матье М. Э. История искусства древнего Востока Т1 / М. Э. Матье. – Л.: 1-я типография им. Волгоградского Управления полиграфии, 1947. – 170с.
22. Матье М. Э. Скульптурный портрет царицы Нефертити / М. Э. Матье. – Л.: Издательство Гос. Эрмитажа, 1958. – 30с.
23. Павлов В. В. Египетский портрет / В. В. Павлов. – М.: Государственное издательство изобразительных искусств, 1957. – 16с.
24. Павлов В. В. Русская дореволюционная и советская наука о египетском искусстве / В. В. Павлов. – М.: Издательство восточной литературы, 1960. – 12с.
25. Павлов В. В. Скульптурный портрет в Древнем Египте / В. В. Павлов. – М-Л.: Искусство, 1937. – 94с.
26. Павлов В.В Очерки по искусству Древнего Египта / В. В. Павлов – М.: ИЗОГИЗ, 1936. – 264с.
27. Павлов В.В. Египет: путеводитель /В. В. Павлов. – М.: Издательство гос. музея изобразительных искусств им. А. С. Пушкина, 1945. – 71с.
28. Павлов В.В. Искусство Древнего Египта / В.В. Павлов. – М.: Издательство Академии художеств СССР, 1962. – 69с.
29. Павлов В.В. Образы прекрасного / В. В. Павлов – М.: Советский художник, 1979. – 299С.
30. Померанцева Н.А. Эстетические основы искусства Древнего Египта / Н.А. Померанцева.-М.: Искусство, 1985.- 288с.
31. Струве В. В. История Древнего Востока / В. В. Струве. – М.: Государственное социально-экономическое издательство, 1934. – 129с.
32. Тураев Б. А. Древний Египет / Б. А. Тураев. – Петроград: ОГНИ, 1922. – 178с.
33. Тураев Б. А. История Древнего Востока / Б. А. Тураев. – С-П.: Типография В. Безобразова, 1911. – 349с.
34. Ходжаш С. И. Египетская пластика малых форм / С. И Ходжаш, В. В. Павлов. – М.: Искусство, 1985. – 117с.
35. Шуринова Р. Искусство Древнего Египта / Р. Шуринова. – М.: Искусство, 1972. – 28с.
Похожие работы
... традиційна, але неправильна вимова імені. Умовна египтологичеськоє вимова - «Іх-не-ітен».) («Корисний для Атона»). Після реформ Ехнатона, нові особисті імена отримують члени його сім'ї, його сановники, якщо до складу їх імен входило ім'я Амона або деяких інших старих єгипетських богів. Тепер імена божеств, окрім Атону, безжально знищуються на всіх пам'ятниках. Більше десяти років знаходився є ...
... ї групи, що пізніше стала називатися фінікійцями. Північніше Бібла зберігся говір аморейського типу, зокрема в м. Угарит, що згодом вдало суперничало з Біблом. 1.2. Виникнення і устрій ранньокласових міст-держав До кінця III тисячоріччя до н.е. уже все Східне Середземномор'я покривається мережею ранньоклассових міст-держав; міста були укріплені стінами, у центрі їх — святилища і ...
... безпосередньо пов'язаний з процесами розбою продуктивного виробництва, матеріальним і духовним розшаруванням суспільства, освоєнням нових культурних надбань. У середині IV тисячоліття до н.е. активізація людського поступу призвела до виникнення цивілізацій. Найдавніші з них (країни Сходу, антична Греція, Рим) характеризуються зрослим масштабом і обсягом художнього виробництва, тенденцією до виді ...
... ією фараонів”. У релігійному житті країни все повернулося на круги своя - знеславлений фараоном-реформатором Амон знову очолив староєгипетський пантеон. Особливе місце в релігійно-міфологічній культурі стародавніх єгиптян посідав цикл міфів і ритуалів, пов'язаних з богом підземного царства Озірісом. Центральне святилище Озіріса містилося в Абідосі, проте його культ вшановувався в усіх єгипетських ...
0 комментариев