Проблема використання комп’ютера у процесі навчання молодших школярів

1.2 Проблема використання комп’ютера у процесі навчання молодших школярів

Модернізація шкільної освіти припускає використання засобів і форм пізнавальної діяльності учнів, відводячи вагому роль інформаційно-комунікаційним технологіям (ІКТ). Важко відмовитися від потенціалу нових засобів і в початковій школі.

Назвемо фактори, що можуть сприяти більш активному і ефективному використанню нових інформаційних технологій (НІТ) у початковій школі:

·          дидактичні можливості використання комп’ютера;

·          наявність на ринку численних програмних продуктів для школи;

·          введення в навчальні плани багатьох шкіл пропедевтичного курсу інформатики (розвиток комп’ютерної грамотності школярів);

·          наявність у багатьох сім’ях комп’ютерів, що сприяють тому, що в дітей формується готовність (психологічна, мотиваційна, практична) до використання комп’ютерів у навчанні на різних навчальних предметах.

Але в даний час в Україні склалася досить суперечлива ситуація: незважаючи на ці позитивні фактори, комп’ютер при вивченні навчальних предметів початкової школи, на жаль, використовується рідко, безсистемно і переважно з метою контролю знань, не торкаючи, як правило, інших етапів навчання. Основними причинами цього можна вважати недостатній рівень фінансування загальноосвітньої школи, недолік на ринку педагогічних програмних засобів, що відповідають дидактичним вимогам, відсутність методичних розробок щодо використання комп’ютера в цілому (і конкретних програм навчального призначення, зокрема), санітарно-гігієнічні умови використання персонального комп’ютера в початковій школі, а також невисокий рівень інформаційної грамотності вчителів початкової школи [17].

Проблема використання комп’ютерних технологій у навчанні молодших школярів не вирішена навіть на теоретичному рівні, а це, у свою чергу, негативно позначається на вирішенні і практичних завдань використання комп’ютера безпосередньо в навчанні. У зв’язку з цим особливу значимість для інформатизації початкової освіти в нашій країні отримують дослідження, спрямовані на виявлення факторів ефективного використання комп’ютера в навчанні і проектування технології навчання молодших школярів за участю ПК.

Питаннями впровадження пропедевтичного курсу інформатики в початкову школу займались відомі в цій сфері науковці та педагоги України та близького зарубіжжя: Левшин М.С., Горячов А.В, Семенов А.Л., В’юшкова Є.А. Урнов В.К. та ін.

Актуальною є проблема використання інформаційно-комунікаційних технологій для організації роботи вчителя, та на різних предметах, наприклад, українській мові, математиці, суспільствознавчих дисциплінах. Невирішеним є також і питання комп’ютерної підтримки предметів художньо-естетичного циклу в початковій школі, а саме музики, трудового навчання та образотворчого мистецтва.

У рамках даного дослідження, на наш погляд, повинні бути вирішені наступні завдання:

·          обґрунтування доцільності і місця використання комп’ютера в системі інших засобів навчання.

·          проектування технології процесу підготовки до навчання та самого навчання з використанням комп’ютера.

·          обґрунтування ролі вчителя на етапі підготовки до навчання з використанням комп’ютера й в організації самих комп’ютерних уроків.

·          обґрунтування ролі різних видів програмних засобів навчального призначення в навчанні предметам початкової школи.

·          виділення місця ІКТ на уроках художньо-естетичного циклу в початковій школі.

Використання комп’ютера як засобу навчання у навчальному процесі початкової школи вносить зміни й у інші елементи педагогічної технології (процес навчання, організацію навчання, засоби навчання тощо). Це, на наш погляд, дозволяє вирішити декілька груп проблем: загально дидактичних, методичних, інформаційних (тих, що стосуються комп’ютера як засобу навчання), професійних й організаційних, кожна з яких, у свою чергу, дозволяє вирішити відповідні теоретичні і практичні завдання. Розглянемо всю сукупність цих проблем.

1. Загальнодидактичні проблеми: визначення ролі (місця) комп’ютера в методичній (дидактичній, педагогічній) системі серед інших засобів навчання;визначення умов, у яких може бути здійснений педагогічний процес з використанням комп’ютера.

2. Професійна проблема: забезпечення достатнього для підготовки і проведення комп’ютерних уроків рівня інформаційної компетентності вчителів. Достатній рівень інформаційної компетентності вчителя дозволить йому вирішити необхідні організаційно-методичні проблеми.

3. Організаційно-методичні проблеми:

·          дотримання специфіки змісту навчального предмета;

·          дотримання особливостей методичної системи, що використовується при навчанні предмета;

·          обґрунтування доцільності використання комп’ютера;

·          обґрунтування дидактичних і технічних вимог до педагогічних програмних засобів;

·          виявлення, експертиза і добір педагогічних програмних засобів;

·          проектування педагогічних програмних засобів, систем комп’ютерних завдань або електронного дидактичного матеріалу;

·          використання програмного продукту в технології навчання предмету.

4. Інформаційні проблеми:

·          визначення наукових основ психолого-педагогічних і методичний вимог до програмних засобів, необхідних для їх ефективного використання;

·          забезпечення доступності створених педагогічних програмних засобів для вчителів (наявність єдиної бази даних педагогічних програмних засобів);

·          розробка педагогічних програмних засобів.

Глобальне вирішення цих проблем вимагає спеціальних досліджень із залученням фахівців з різних областей: методистів, спеціалістів в галузі інформаційних технологій, програмістів, дизайнерів, організаторів процесу та ін.

Зростаючий інтерес до використання комп’ютерних систем не повинен зменшувати увагу педагога до особистості учня, навпаки, саме комп’ютеризація освіти звільняє вчителя від рутинної роботи з трансляції навчального матеріалу, дозволяючи йому більше орієнтуватися на формуванні в дитини фундаментальних основ в області духовного життя особистості.

Персональний комп’ютер – універсальний «навчальний посібник», що може бути з успіхом використаний на різних за організацією навчальних заняттях. При цьому він вписується в рамки традиційного навчання із широким використанням усього арсеналу засобів навчання. ПК може сприяти активному включенню учня в навчальний процес, підтримувати інтерес, сприяти розумінню й запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Можливості застосування ПК значні: від довідкової системи до засобу моделювання ситуацій. Найголовніше вчасно і влучно використовувати комп’ютер. Виконання функції навчання – найбільш істотна характеристика застосування комп’ютера в школі.

Завдання застосування комп’ютера в навчанні:

·          забезпечення зворотного зв’язку в процесі навчання;

·          забезпечення індивідуалізації навчального процесу;

·          підвищення наочності навчального процесу;

·          пошук інформації із різноманітних джерел;

·          моделювання досліджуваних процесів або явищ;

·          організація колективної й групової роботи;

·          контроль навчальних досягнень.

Однак якими б не були цікавими й багатофункціональними нові інформаційні технології, роль вчителя залишається як і раніше провідною в навчальному процесі, а учень по-справжньому перетворюється в суб’єкт педагогічного процесу. Всі комп’ютерні програми мають бути розроблені за обов’язкової активної участі педагогів, що визначає вплив учителя навіть у випадку самостійної роботи з комп’ютерною програмою. Не знижується й безпосередня значимість вчителя в процесі спілкування учня з комп’ютером. Учневі без педагога важко представити, що необхідно засвоїти. Учитель вирішує, виходячи з індивідуальних особливостей учня, якого характеру програми більш доцільно використати на тому чи іншому етапі навчання. Комп’ютер, вивільнюючи час вчителя, виконуючи багато рутинних робіт, дозволяє йому більше уваги приділяти індивідуальній роботі з учнями, творчо підходити до навчально-виховному процесу. Здійснюючи особистісно-орієнтоване навчання з використанням комп’ютера й нових інформаційних технологій. Треба пам’ятати про те, що необхідно забезпечувати можливість учня реалізувати особистісні устремління та ініціативи. Особливого значення набуває формування в нього здатності критично ставитися до результатів, робити узагальнюючі висновки й приймати самостійні рішення. А вчителеві важливо одержувати досить повну й об’єктивну інформацію про процеси особистісного становлення учня, усіляко сприяючи цьому.

1.3 Здоров’я і комп’ютер

Серед безлічі проблем застосування комп’ютера (як уособлення нових інформаційних технологій) варто особливо виділити одну — проблему впливу комп’ютера на здоров’я людини. Її значимість і актуальність визначаються стрімкістю і глибиною проникнення НІТ в усі сфери життя і діяльності сучасного суспільства. Найбільшому впливу з боку комп’ютера піддаються діти, формування особистості яких відбувається в умовах настання нової інформаційної ери [45].

Охорона здоров’я дитини-користувача ПК — проблема багатогранна, котра може бути вирішена на основі збалансованого комплексного підходу, що враховує цілий ряд факторів: педагогічних, медичних, правових, технічних, організаційних. Однак, незважаючи на те що цим питанням займаються багато фахівців, ця проблема до кінця не вирішена. Повною мірою це належить і до педагогічних розв’язків даного питання, потенціал яких ще далеко не вичерпаний.

Педагогічні задачі в області забезпечення умов здорової роботи з комп’ютером сьогодні вийшли вже далеко за межі забезпечення правил техніки безпеки в навчальній аудиторії. Школа повинна готувати учнів до свідомої, самостійної й активної організації своєї роботи і дозвілля в просторі екранної культури і комп’ютерних технологій. Причому не тільки у можливій майбутній професійній діяльності, але вже сьогодні.

Системність педагогічної задачі визначає структуру вивчення теми. Очевидно, що її виховні та мотиваційні аспекти не можуть бути належною мірою реалізовані в рамках одного уроку. До цієї теми необхідно готуватись протягом усього навчального курсу.

Виховний характер педагогічної задачі визначає і вибір підходу до її розв’язання. На наш погляд, найбільш доцільним тут буде використання гуманітарного підходу.

Гуманітарний підхід (у контексті розглянутої проблеми) припускає акцентування уваги при розгляді даної теми на особистість користувача комп’ютера. Таким чином, пріоритет віддається не технічним характеристикам монітора, а людині, яка перед ним працює. Людина тут розуміється не просто як біологічна істота, або безликий суб’єкт соціальних відносин, що повинний дотримувати визначених рекомендацій, а як неповторний у своєрідності світосприймання індивідуум, що має право приймати рішення і нести за них усю повноту відповідальності.

Акцент у висвітленні проблеми здорової роботи з комп’ютером повинен бути перенесений у педагогічній діяльності з технічних характеристик обчислювальної техніки (важливість яких ніхто не бере під сумнів) на біологічні і соціальні особливості користувача.

Здоров’я — це фізичне, психічне і соціальне благополуччя людини і його здатність адаптуватися до постійно мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища та природного процесу старіння. Зрозуміло, що його основа закладається в дитячому віці. [15].

Таке системне, цілісне, позитивне розуміння здоров’я прийняте в даний час Всесвітньою організацією охорони здоров’я. На його основі може (і повинна) бути організована робота з забезпечення безпечної взаємодії людини і комп’ютера.

Визнаючи численні переваги комп’ютера для розвитку, навчання, творчості і дозвілля особистості, усі сходяться в тім, що він наносить здоров’ю невиправної шкоди. Розходження складається лише в оцінці ступеня цієї шкоди: тут думки коливаються від категоричного неприйняття комп’ютера (сприйняття його як неминуче зло) до безвідповідального самоусунення від розв’язання проблем охорони здоров’я при роботі з ним.

Найважливіший для практичного педагога наслідок системного розуміння здоров’я полягає в тому, що завдяки йому вдається зняти безумовно негативне сприйняття комп’ютера, що заважає об’єктивному і докладному розгляду відповідних питань з учнями. У вчителя з’являється можливість і потреба вийти за вузькі рамки нормативів техніки безпеки, оцінити комп’ютер як явище культури, спробувати разом з учнями визначити своє цілісне ставлення до нього і вже на цій основі будувати взаємодію з машиною.

В області використання комп’ютерних технологій кожен вчитель зустрічається з достатньою кількістю фактів, що підтверджують висновок: далеко не завжди причиною погіршення здоров’я в дітей є недостатня «якість» комп’ютера. Хіба можуть допомогти захисні фільтри або монітори «Low Radiation», якщо учень сидить практично «на екрані»? Що може дати орієнтація вікон кабінету на північ і наявність на них жалюзі, якщо виключено освітлення і робота відбувається в напівтемряві? Навіщо потрібні монітори з екраном, що має діагональ 17 дюймів, якщо документ обробляється у вікні програми, що займає лише чверть площі екрана? Якщо при роботі з комп’ютером виникає біль, затікають ноги, відбувається перенапруга м’язів шиї і плечового поясу, то вихідною причиною цього є не машина. Вона просто дозволяє через загострення проявитися хвороби, реальна причина якої полягає в неправильному використанні людиною компенсаторних можливостей свого організму. У даному випадку це невірна постава при роботі, неправильні положення ніг, рук, невиконання профілактичних заходів і недотримання режиму роботи. [14].

Та все ж таки немало важливими є санітарно-гігієнічні вимоги до комп’ютерного класу-кабінету.

Наведемо окремі санітарно-гігієнічні вимоги до комп’ютерного класу. [52].

1.         На один комп’ютер у класі повинно відводиться не менше 6 м² площі, при цьому об’єм приміщення повинен бути не менше 24 м³. Якщо робочих місць понад 10, то для кабінету потрібна обладнана лаборантська кімната площею 18 м².

2.         Не дозволяється розміщення місць з комп’ютерами в навчальних закладах в цокольних і підвальних приміщеннях. Стіни приміщення фарбуються у холодні кольори, а штори на вікнах повинні гармонувати з кольором стін. Чорні штори використовувати забороняється.

3.         Природне освітлення в комп’ютерному класі має забезпечувати коефіцієнт не нижче 1,5 %.

4.         Штучне освітлення в приміщеннях повинно здійснюватися системою загального рівномірного освітлення. Слід обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору користувача. Освітлювачі при периметральному розташуванні повинні встановлюватися локалізовано над робочим столом ближче до його передньої межі.

5.         Робочі місця повинні розташовуватися так, щоб природне світло падало збоку, зліва.

6.         Для підвищення вологості повітря в приміщеннях слід використовувати зволожувачі повітря. Приміщення повинні забезпечуватися аптечкою першої допомоги і вуглекислотними вогнегасниками.

7.         Кабінет інформатики не повинен межувати з приміщеннями, що є джерелами шуму і вібрацій. Допустимий рівень шуму — 40 дБ.

8.         Не дозволяється ремонтувати комп’ютери безпосередньо в робочих приміщеннях.

9.         Екран монітора комп’ютера повинен знаходитись на відстані 600-700 мм від очей користувача. Кут погляду на екран (кут між променями від країв екрана) повинен бути не менший 45°.

10.      Клавіатура не повинна бути жорстко зв’язана з монітором. Поверхня клавіатури — матова.

Для комп’ютеризації освіти залишаються зовсім справедливими слова Н. М. Амосова: «Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх нічим не можливо» [45].

Важливою педагогічним завданням є підготовка учня до того, що не будь-яка інформація, не всяке знання є благо, і виховання в ньому імунітету проти інформаційної агресії.

Величезним є вплив комп’ютера саме на здоров’я учнів початкової школи. Адже нераціональне використання цього засобу навчання може призвести до катастрофічних наслідків для здоров’я дитини 6-10 річного віку.

Негативний вплив на фізичний розвиток. В дітей 6 років саме формується постава, і будь-яке неправильне довготривале положення тіла може призвести до викривлень хребта, сколіозу тощо.

Негативний вплив на розумовий розвиток проявляється у порушеннях уяви, притупленні уваги, погіршенні пам’яті та ін. Все це проявляється внаслідок нераціональної, несвоєчасної, непродуманої та занадто тривалої роботи дитини перед монітором.

Щодо порушень у психічному розвитку молодшого школяра слід зауважити, що при довгому використанні ПК може виникнути роздратованість, порушення сну, звикання і, навіть, депресії.

Розглянувши ці проблеми можна навести рекомендації щодо організації роботи в комп’ютерному класі.

Функціональний стан учнів під час навчальних занять з використанням комп’ютерів у кабінеті інформатики (класі) визначається багатьма чинниками навколишнього середовища, включаючи організацію робочого місця. Одним з чинників, який може зменшити негативний вплив моніторів і комп’ютерів, є суворе дотримання режиму роботи.

Сьогодні, незважаючи на те, що парк комп’ютерів суттєво і швидко змінюється, удосконалюються технічні характеристики комп’ютерів, однак залишається гострою проблема втомлення учнів під час роботи з моніторами та вплив комп’ютерів на стан їхнього здоров’я. Саме тому залежно від віку учнів лікарі та психологи наполягають на введенні обмежень на час роботи за дисплеєм та на проведенні фізкультпауз.

Робота за персональним комп’ютером пов’язана з великим емоційним напруженням, негативними і позитивними емоціями. Нарівні з цим значне навантаження випадає на зоровий аналізатор, його акомодаційний апарат, центральну нервову систему. При роботі на ПК учні скаржаться на втомлюваність очей: різь в очах, плаваючі точки перед очима, головний біль та ін. Проведені психофізіологічні дослідження показали, що робота на комп’ютерах викликає більш виражені несприятливі зміни з боку вищої нервової діяльності і зорового аналізатора. Це говорить про розвиток перевтоми, яка наступає раніше, ніж при звичайному навчанні, навіть при виконанні контрольних робіт у тому самому кабінеті інформатики, коли всі комп’ютери вимкнені.

Численні спостереження і дослідження функціонального стану учнів при роботі на ПК довели неможливість проведення безперервної роботи протягом усього уроку. Особливо чутливі до впливу несприятливих чинників середовища, в тому числі тих, що виникають при роботі комп’ютерів, учні молодшого шкільного віку, які інтенсивно ростуть і розвиваються. Тому чим молодший організм, тим більш виражені зміни в його функціональному стані можна спостерігати під дією будь-яких негативних чинників середовища.

Згідно санітарних правил і норм робота з комп’ютером повинна проводитись в індивідуальному темпі. Неперервна робота за комп’ютером: 1-й клас — 10 хв.; 2-5 класи — 15 хв.

Після встановленої тривалості роботи на комп’ютері повинен проводитися комплекс вправ для очей, а після кожного уроку на перервах — фізичні вправи для профілактики загальної втоми.

Комплекси вправ для очей мають бути представлені на плакаті в кабінеті (класі), або роздруковані та покладені на кожне робоче місце для індивідуального користування. Комплекси вправ для очей повинні обов’язково виконуватися учнями, що мають короткозору і далекозору рефракцію очей.

Для зняття локального стомлення м’язів, які підтримують тіло і голову у вертикальному положенні, рук і ніг доцільно проводити фізкультхвилинки, а для зняття загальної втоми — фізкультпаузи, які сприяють поліпшенню функціонального стану нервової, серцево-судинної і дихальної систем. Фізкультхвилинки бажано проводити на уроках, а фізкультпаузи — на перервах.

Режим роботи за комп’ютером, проведення профілактичних заходів для попередження розвитку перевтоми повинні бути аналогічні і на уроках з використанням комп’ютера. Робота за персональним комп’ютером під час навчальних занять повинна здійснюватися в індивідуальному темпі і ритмі.

Комп’ютерні ігри гірше впливають на очі і центральну нервову систему порівняно із звичайною навчальною роботою на ПК. Тому тривалість перегляду гри має обмежуватись. Більш тривале використання комп’ютерної гри може негативно позначитися на самопочутті, сприяти розвитку перевтоми зорового аналізатора і центральної нервової системи, зниженню працездатності.

Дотримання наведених рекомендацій при роботі з комп’ютерами під час навчальних занять, практики й у позанавчальний час дозволить зберегти хороше самопочуття і працездатність, а також попередити розвиток небажаних відхилень у функціональному стані і здоров’ї учнів початкової школи. [45].

1.4 Шляхи використання програмного забезпечення на уроках художньо-естетичного циклу в початковій школі

Природне прагнення людини до творчості, гармонії, любові. Тому жодна галузь знань не може бути відірвана від естетичного виховання.

Друковані видання про комп’ютерні технології в більшості випадків розглядають лише технічні питання: програмне забезпечення, роботу з прикладною програмою, в конкретному середовищі, мультимедіа і т.д. На сьогоднішній день хороший вчитель інформатики повинен знати та вміти працювати з великим об’ємом інформації. За цими показниками та критеріями зовсім забувається внутрішній світ дитини, її емоції, інтереси, естетичний розвиток [21].

Вже у 80-і рр. у виданнях стали дискутуватися питання про скупість інтересів школярів, перекручуванні моральних норм, а останнім часом — і про байдужість, жорстокість тощо. І цей список можна продовжувати.

Та за вирішенням соціальних і політичних проблем багато-хто просто не вважає за потрібне висувати на перше місце питання естетичного виховання особистості, а тим паче використовувати засоби НІТ для його підтримки.

Людина завжди прагне до краси. Вона насолоджується природою й архітектурними спорудами, прикрашає своє житло й одяг. Немає такого народу, якому невідоме почуття прекрасного. Людина має здатність знаходити, зберігати і створювати красу.

І щоб навчити дитину цілісному сприйняттю навколишнього світу, навчити її переживати, ототожнювати цінності у своєму житті з ідеалами, звертаються до такої області знань, як естетика. [11].

У розв’язані задач естетичного виховання велику користь приносять сучасні технічні засоби і новітні технології, такі, наприклад, як комп’ютер і засоби мультимедіа.

На жаль, питання естетичного розвитку при роботі з комп’ютером ще не одержали належного висвітлення в педагогічній літературі. Однак як у вітчизняній, так і в зарубіжній періодичній пресі все частіше піднімаються питання, що зв’язують у єдиний ланцюжок мистецтво, виховання і комп’ютер.

Протягом всієї історії людства художники з великим ентузіазмом освоювали будь-які нововведення і переймали нові технології, нові фарби, матеріали, інструменти. Тому з появою комп’ютерів, а особливо прикладних графічних програм ці засоби були відразу ж сприйняті художниками, у результаті виник новий напрямок у мистецтві — комп’ютерна графіка.

В. Є. Лепскі та Н. Ф. Лепскі у своїй праці «Комп’ютер у художній освіті» відзначають, що «намітилися два різних підходи до використання комп’ютерів в області образотворчого мистецтва. В одній з них комп’ютер використовується як простий інструмент — свого роду палітра і полотно, за допомогою яких художник «пише картини». В іншому художник задає машині програму, внаслідок чого та створює малюнок свідомо непередбачений, але розрахований машиною на основі математичної функції» [48]. Американський художник Девід Ем, відомий своїми «космічними» комп’ютерними картинками, стверджував: «Комп’ютер наштовхує мене на такі думки, які ніколи не прийшли б мені в голову без нього» [51]. Комп’ютерний художник має велику можливість маніпулювати створеними їм структурами, застосовуючи їх так, як йому це потрібно, чого, звичайно, не може собі дозволити художник традиційного напрямку. Отут зовсім інший вид розумової діяльності. У момент створення комп’ютерного малюнка активізуються фантазія, логічне мислення, цілісне бачення, комплексне сприйняття. Малюнок як би складається з окремих елементів, створюючи єдине образне ціле, підлегле творчому задумові художника. [51].

Зміст предметів «Основи інформатики й обчислювальної техніки» або «Комп’ютерні технології» в системі шкільної освіти орієнтований на розвиток логічного мислення і може бути віднесений до точних наук, та й базовий компонент не залишає часу на творчу самореалізацію — це обумовлено навчальною програмою та часовими межами. Тому вирішення поставленого питання можливе при введенні спеціальних інтегрованих курсів або під час реалізації міжпредметних зв’язків на уроках художньо-естетичного циклу.

Якщо розглядати інформатику як предмет художньо-естетичного циклу, то через спілкування з прекрасним стане можливим формування творчої особистості, розкріпачення свідомості дитини і розвиток образного мислення. Варто відзначити, що в цьому процесі особливу увагу варто приділити захопленості й майстерності вчителя.

Зазначені проблеми тільки починають розглядатися в педагогічній літературі і ставлять перед нами багато питань з області психології, педагогіки, естетики, без вирішення яких неможливе виховання дитини в XXI столітті.

Хоча предмет естетики історично рухливий і мінливий, а найбільш повно закони естетичного розуміння світу виявляються в мистецтві, суб’єктом естетики була і залишається людина, яка відчуває. Тому завдання вчителів — через естетичне виховання та вміння працювати з комп’ютером привести дитину до творчості, усвідомленню своєї індивідуальності, бажанню мріяти діяти, творити.

До предметів художньо-естетичного циклу належать музика, трудове навчання та образотворче мистецтво.

При вивченні цих предметів учні розвивають пісенність, танцювальність, слух, голос, сприймання музики, сприймання художнього мистецтва, навички практичної роботи з мистецькими творами, уміння виражати своє ставлення та емоційне переживання щодо твору мистецтва, уявлення про світ професій тощо.

Говорячи про виховання потрібно розуміти і неабиякі нові можливості, які дає нам використання комп’ютера у навчанні на образотворчому мистецтві, музиці чи трудовому навчанні.

Відомо, що інформація краще засвоюється, якщо вона подається в різноманітному й зручному для її сприйняття вигляді. Навряд чи буде цікаво і запам’ятається школяреві тема «Образ жінки-матері в образотворчому мистецтві» (образотворче мистецтво, 4 клас), якщо про неї дитина довідається з надиктованого конспекту, а самі картини будуть намальовані у підручнику чи вивішені на дошці. Добре, якщо є в класі телевізор, відеомагнітофон, репродукції й інший наочний матеріал. Тоді тему уроку можна донести так, що вона викликає в школярів жвавий інтерес. Ще ефективніше буде, якщо кабінет оснащено комп’ютером із проектором, а краще локальною комп’ютерною мережею.

Крім того, при наявності таких засобів можна проводити контроль знань майже на кожному уроці.

Отже, розглянемо можливості використання комп’ютера на уроках образотворчого мистецтва.

Для демонстрації репродукцій, фотографій і схем можна приготувати слайди (наприклад, у програмі PowerPoint), у яких використовуються різні анімаційні ефекти. Матеріал супроводжуватиметься пояснювальним текстом, музикою, голосом диктора. Виділені ефекти дають уявлення про деталі і символіку.

Можна демонструвати гамму кольорів, виділяючи розглянуті фрагменти і знебарвлюючи (або затінюючи) все інше. За допомогою засобів мультиплікації можливо окреслити лінії перспективи або плавно обрисувати композицію.

Матеріал для показу набирається з різних джерел — це готові графічні файли з Інтернету або з компакт-дисків, скановані репродукції з книг і альбомів. Музика може бути запозичена з будь-якого джерела, дикторський текст записується за допомогою активного мікрофона і програми CoolEdit.

Роботи, створені протягом року, записуються на диск. Таким чином можна підібрати матеріал та розробити електронний посібник.

До створення подібних електронних посібників можна залучати старшокласників, що вивчають інформатику. Вони виконуватимуть по індивідуальних завданнях частини проекту, що полегшить роботу вчителя.

Супровід уроків музики. На цих уроках можна використовувати безліч програм, як для операційної системи Windows, так і для MS-DOC. Всі вони в основному дозволяють:

·          створювати мелодію, наносити нотні знаки на віртуальний нотний стан;

·          записувати мелодію, «натискаючи» клавіші на віртуальній клавіатурі;

·          відтворювати створену мелодію (голосом, за допомогою звучання фортепіано, органа й інших музичних інструментів);

·          корегувати, зберігати на диску, завантажувати мелодію.

За допомогою цих програм можна проводити музичні диктанти, вирішувати задачі пошуку помилок у записі мелодій і т.д. Робота може бути організована в такий спосіб: перша половина класу працює з музичними фрагментами за комп’ютерами, друга — з тестами на папері, потім групи міняються місцями. Тести на паперових картках складаються за допомогою, наприклад, програми Hyper Studio, потім роздруковуються [2].

Та для початкової школи слід використовувати й інші можливості музичних редакторів, насамперед це прослуховування різних звукових записів (мелодії, казки, концерти, уривки з класичних музичних творів та ін.). Комп’ютер можна використати і при вивченні типів музичних інструментів. За допомогою демонстрації різноманітних мультимедійних програм можна довідатися про історію створення, зовнішній вигляд обраного інструмента. Цю відео- і аудиоінформацію можна подавати на великому екрані через проектор або працювати з нею індивідуально (з використанням навушників). Саме ці можливості відповідають запитам програми початкової школи.

Переваги, що дає використання мультимедійних програм на уроках музики:

·          кожен учень має доступ до клавіатури «фортепіано», «гітари» тощо;

·          можливість озвучити записану мелодію спонукає учнів до творчого процесу створення мелодії;

·          учень може «побачити» і «почути» будь-який відомий музичний інструмент;

·          учитель має можливість швидко і об’єктивно контролювати й оцінювати знання учнів за допомогою комп’ютера.

Аналогічно можна використовувати комп’ютерні програми і на уроках трудового навчання, ілюструючи схеми та послідовність виконання тих чи інших виробів. Наприклад, на кожному уроці вчитель демонструє дітям, поетапність виготовлення деталей виробу, елементи закріплення тощо. Це ж можна робити за допомогою слайдів у програмі PowerPoint. Там само учні з різних боків можуть розглянути весь виріб. Заздалегідь заготовлені малюнки в будь-якій відповідній для цього програмі допоможуть учневі пізнати світ професій та профорієнтувати його.

Отже, використання програмного забезпечення на уроках художньо-естетичного циклу може виправдати себе вже після декількох років впровадження в процес навчання. Тому, на нашу думку, слід частіше звертати увагу на шляхи застосовування ІКТ на уроках художньо-естетичного циклу.

Розділ 2. Методика використання прикладних інформаційних технологій в початковій школі 2.1 Аналіз можливостей використання комп’ютерних програм на уроках художньо-естетичного циклу

Державний стандарт початкової загальної освіти головною метою дисциплін художньо-естетичного циклу, визначає розвиток особистісно-оцінного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовираженні. [58].

Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра, пов’язується з його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

Завдання учителя – розвинути чутливість учнів до музики, ввести їх у світ добра й краси, допомогти відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховати здатність до активної різнобічної діяльності, сформувати ціннісно-орієнтаційне ставлення до музичного мистецтва, сприяти розвитку художньо-творчих здібностей дітей [58, с.233].

Успішному розв’язанню цих завдань та досягненню мети музичного виховання – формуванню в школярів музичної культури – сприятиме використання новітніх інформаційних технологій в навчанні, а саме комп’ютера на уроках музики.

У цій частині роботи ми розглянемо програми, які можуть бути використані на уроках музичного виховання. Вони призначені для запису і відтворення звукових файлів, отже практично кожна з них може бути використана для прослуховування музичних творів, що неабияк потрібне саме на уроці музики. Опис цих програм подано у додатках (див. Додаток 2).

Уроки музики у 3 класі піднімають учнів на новий рівень осягнення особливостей музичного мистецтва.

Протягом вивчення першої теми «Пісня, танець, марш» учні мають сприйняти та усвідомити пісенність, танцювальність і маршовість. Комп’ютер тут може бути використаний як для прослуховування українських народних та класичних музичних творів, так і для відтворення невеликих їх відрізків, наприклад, для порівняння темпу, швидкості звучання, мелодійності та ін.

Тема «Інтонація» дає уявлення про зв’язки музики з мовою, про музику як мову, що виражає почуття людини. І тут нові можливості відкриває використання прикладного програмного забезпечення, що забезпечить міжпредметні зв’язки з уроками української мови. Наприклад, комп’ютерні програми можуть чудово проілюструвати розстановку інтонаційних відтінків як в мовленні (при читанні текстів) так і в музиці (під час прослуховування творів).

В процесі опрацювання теми «Розвиток музики», прикладне програмне забезпечення допоможе наочно продемонструвати ладогармонійні, темброві й виконавські прийоми розвитку музики. З допомогою музичного редактора учні почують один і той самий твір у виконанні на різних музичних інструментах, що допоможе їм порівняти звучання та встановити зв’язки між мелодією та засобами її відтворення.