Використання земельних ресурсів в басейні річки

4. Використання земельних ресурсів в басейні річки

4.1 Характер використання поверхні водозбору

Сільськогосподарське освоєння басейну складає 55,1%. Сільськогосподарські угіддя басейну р. Рудка складають 10,3 тис. га або 55,1% від його загальної площі. Орні землі займають 5,74 тис. га або 30,7% від його загальної площі.

На території басейну розміщено 5 сільськогосподарських підприємств, в тому числі 5 колективних господарств. Лісгоспи, ліспромгоспи, лісгоспзаги та інші лісні організації займають 6,545 тис. га або 35,0% від загальної площі басейну. Державний земельний фонд міста та інші селища міського типу, промислові, транспортні та інші сільськогосподарські організації, підприємства і установи займають 1,858 тис. га або 9,9% від загальної площі басейну. Експлікацію земель басейну показано у таблиці №4.1.

Таблиця 4.1 - Експлікація земель басейну

При використанні земельних ресурсів в останні роки спостерігається зменшення ріллі в зв’язку з впровадженням контурно-меліоративної організації території, відведенням земель під сади-городи, землі запасу і організацію фермерських господарств. Динаміка використання земельних ресурсів в басейні р. Рудка показано у таблиці №4.2. [Л-1]

Таблиця 4.2 - Динаміка використання земельних ресурсів

Під впливом осушення в ґрунтах басейну малої річки спостерігається цілий ряд негативних явищ, таких як заболочування, підтоплення, карст та суфозія, дегуміфікація мінерального ґрунту.

Вторинне заболочування осушених земель відбувається через вихід з ладу дренажних систем. Визначається цей показник рівнем залягання ґрунтових вод в середньому за рік. Щоб покращити цей показник потрібно провести слідуючи заходи:

1. Зміна напрямку використання земель, трансформація їх у сіножаті.

2. Провести реконструкцію меліорованих систем.

3. Планування поверхні і перехід на гребнево-грядову технологію вирощування.

Ступінь прояву заболочення в басейні річки Рудка від слабого до дуже сильного.

Дегуміфікація мінерального ґрунту відбувається під дією антропогенного впливу, зокрема нераціонального використання земель. Рівень деградації даного показника визначається як задовільний. Для покращення стану ґрунтового покриву необхідно провести слідуючи заходи:

1. Внесення органічного добрива.

2. Внесення у потрібній кількості мінеральних добрив.

3. Внесення місцевих меліорантів (рослинних решток, сапропелю).

В загальному стан ґрунтового покриву в басейні річки Рудка можна оцінити як задовільний. [Л-3,8]

Басейн річки Рудка розміщений згідно районування території України по потенційній загрозі ерозійних процесів в п’ятому районі агрогрунтової зони Українського Полісся. Рівень потенційної ерозійної небезпеки в басейні є середнім. Основні дані про фактичні, граничнодопустимі норми ерозії та оцінку протиерозійної стійкості ґрунтів наведено у таблиці №4.3.

Таблиця 4.3- Стан потенційної ерозійної небезпеки ґрунтів в басейні р. Рудка

З таблиці видно що найбільш загрозливий ерозійний стан є у дерново-підзолистих піщаних і глинисто-піщаних ґрунтів так як фактичні втрати в результаті ерозії перевищують гранично допустимі норми ерозії в 1,5 рази.

Рівень потенційної ерозійної небезпеки в басейні р. Рудка визначають такі показники як індекс збереження ґрунтів, розораність, еродованість ріллі та коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту.

Індекс збереження ґрунтів відноситься до головних показників і становить 151-200, що свідчить про середню ерозійну небезпеку.

До допоміжних показників відноситься розораність, його значення становить 30,7%,що свідчить про покрадений стан. Значення показника еродованості ріллі становить 8,5% і відповідно слабкий прояв ерозійної небезпеки. У найбільш загрозливому стані знаходиться коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту, його значення становить 0,82,а стан нестабільний. [Л-1,15]

Всі оброблювальні масиви басейну р. Рудка, в залежності від нахилу і еродованості поділяються на дві технологічні групи. Середній похил поверхні басейну становить 2,5м/км, середньозважений похил становить 2,3м/км, але подекуди зустрічається похил значно більший, що свідчить про наявність другої технологічної групи.

До першої технологічної групи земель відносяться рівнинна частина землекористування та схили крутизною до 3градусів, технологічно придатні для вирощування просапних культур при сівбі впоперек схилів. Тут розміщують зерно просапні сівозміни з оптимально допустимим насиченням цукрових буряків, кукурудзи та іншими культурами, які мають ґрунтозахисну ефективність(горох, гречка, соя). У цих сівозмінах треба застосовувати інтенсивне технічне вирощування сільськогосподарських культур.

На землях другої технологічної групи, крутизна схилу яких становить 3-7 градусів, вводять зерно трав’яні та травозернові сівозміни. Тут застосовують ґрунтозахисні технології вирощування зернових культур. Землеробство за своїми принципами має наближатись до біологічного.

На межах першої та другої технологічних груп земель, а відповідно і на межах протиерозійних земельних фондів (привододільний, примережний, гідрографічний) влаштовують межі першого порядку, які представляють собою лісосмуги в поєднанні з валом-дорогою і каналом, вони виконують стокорегулюючі функції.

Так як зона земель другої технологічної групи порівняно не широка, то можна запроектувати лише одну стокорегулюючу смугу при досить значній довжині схилу.

В межах території землі, якої відносяться до другої технологічної групи можуть бути додатково запроектовані межі другого і третього порядків. Межа другого порядку представляє собою вал, який засівається і два ряди дерев з обох боків. Межа третього порядку представляє собою вал, який засівається. [Л-3,14]

Для визначення напрямку оптимізації ландшафтно - територіальної структури басейну річки, спрямованості і доцільності ландшафтних меліорацій виконуємо оцінку екологічної стійкості сільськогосподарського ландшафту за коефіцієнтом екологічної стійкості (КЕСЛ), який визначається за формулою:

КЕСЛ= F_ст. / F_нст.

де: F_ст - сума площ стабільних елементів ландшафту, км²;

F_нст - сума площ нестабільних елементів ландшафту, км².

Вихідні дані для розрахунку екологічної стійкості сільськогосподарського ландшафту наведені в таблиці №4.4

Таблиця 4.4 - Характеристика використання земельних ресурсів в басейні річки

F_cт=84.35км², F_н=102.65км², КЕСЛ=84.35/102.65=0.82

Екологічний стан сільськогосподарського ландшафту оцінюємо як нестабільний, тому що площа зі стабільними елементами набагато менша ніж площа нестабільних елементів. Тому необхідно збільшити площу під природною рослинністю, лісами, багаторічними насадженнями, провести вилучення земель з сільськогосподарського використання та створення біоцентрів і біокоридорів. [Л-6]