Заходи, спрямовані на покращення харчування та обміну речовин

4.2 Заходи, спрямовані на покращення харчування та обміну речовин

Багато важить для нормальної життєдіяльності в цілому й діяльності органів травлення правильне (раціональне) харчування. Встановлено, що енергетична цінність їжі для осіб, які займаються розумовою працею, не повинна перевищувати 12560 кДж (3000 ккал), а фізичною - 14654-15910 кДж (3500-3800 ккал). Важка фізична праця зумовлює добове витрачання енергії 18841-20935 кДж (4500-5000 ккал), а подеколи 25122 кДж (6000 ккал).

Їжа повинна бути не тільки достатньою за кількістю, а й різноманітною, повноцінною за складом, тобто мати в певних співвідношеннях усі потрібні організмові поживні речовини, до яких належать білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи.

Завдяки численним дослідженням давно встановлено, що в раціоні здорової людини оптимальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів - 1:1:4. Тільки за такої умови цілком перетравлюються й всмоктуються харчові речовини, поповнюючи в клітинах нашого організму запаси амінокислот, поліненасичених жирних кислот, вітамінів, мікро- і макроелементів.

Останнім часом в усьому світі поширилося захоплення всілякими "харчовими культами". Зокрема, дуже популярні вегетаріанські дієти. При цьому різко зменшують, а іноді зовсім виключають споживання м'ясних продуктів. Таке незбалансоване харчування обмежує находження в організм незамінних амінокислот, на які багатий тваринний білок. Ці раціони також не містять вітаміну В12, мають низьку енергетичну цінність. Тому додержання їх протягом тривалого часу може призвести до виникнення серйозних захворювань.

Особливо захоплюються модними дієтами люди, які мають надмірну масу тіла. Замість того, щоб, виконуючи поради лікаря, відрегулювати режим харчування, утримуватися від мучного й солодкого, займатися фізкультурою, вони йдуть легшим шляхом і призначають собі одну з "рятівних дієт" (французьку, рисову, голодування за рекомендаціями різних авторів тощо).

У медицині з лікувальною метою використовують голодування. Та це треба робити обережно й під постійним наглядом лікаря. Безконтрольне голодування призводить до глибоких порушень обміну речовин, окислювально-відновних процесів, до переходу організму на використання власних тканинних запасів. А запасів цих організм має небагато, особливо резервів білка, вітамінів, вуглеводів. Якщо проводити голодування без суворого медичного контролю, можуть виникнути глибокі, іноді майже необоротні порушення обміну речовин, а значить, і захворювання, що важко піддаються лікуванню.

Найраціональніше чотириразове харчування з 4-годин-ним інтервалом між їжею. Загальний об'єм усієї спожитої за день їжі - близько 3 л (3 кг). Спожита в обід їжа повинна становити 40-45%, під час вечері - 20-25% від усього раціону. Решта їжі припадає на два сніданки.

Якщо умови роботи або інші обставини не дають змоги їсти 4 рази на день, можна обмежитися першим ситним сніданком до початку роботи, другим - під час перерви на роботі та обідом після роботи.

Раціональний розподіл продуктів і добір страв протягом дня - одна з найважливіших умов правильного харчування. Вибираючи продукти на сніданок, обід і вечерю, беруть до уваги, які саме з них і скільки потрібні людині залежно од її віку та фаху.

Вранці їжа має бути тривкою, але не надмірною. На перший сніданок рекомендують каші (вівсяну, манну, гречану, рисову та ін.) з молоком і маслом, яєчню натуральну тощо. Не виправдали себе "легкі" сніданки перед роботою - склянка чаю абб кави з шматочком хліба. Наукові дослідження показали, що тоді люди швидко стомлюються, знижується їхня працездатність.

На другий сніданок (через 3-4 год.) краще з'їсти одну страву (сирну запіканку, оладки з моркви, кабачків, овочеве рагу, котлети та ін.), бутерброд, випити чаю або молока, з'їсти яблуко, грушу тощо.

Обід рекомендують з 3 або 4 страв (включаючи закуску). Перша страва неодмінно має бути рідкою, друга - м'ясною, рибною, овочевою з гарніром і третя - компот, кисіль, сік, фрукти. Щоб поліпшити апетит і травлення, перед їдою рекомендуються салат, шматочок оселедця з цибулею, вінегрет тощо. Обідати краще через деякий час після роботи, коли організм уже відпочив і з'явився апетит.

Якщо перша страва - м'ясний суп, то друга повинна бути легшою - з овочів, крупів або риби, і навпаки, якщо вибирають легшу першу страву, то на друге готують м'ясо чи рибу з гарніром.

Вечеря має бути легкою, за 2-3 год. до сну: салат, фрукти із сиром та сметаною, омлет, овочеві котлети, запіканки з сиру, пудинги, фруктові соки.

Добираючи страви й складаючи раціон, беруть до уваги сезонність. Восени та взимку в денному меню повинні бути гарячі страви - супи м'ясні, рибні, до того ж жирніші й ситніші; улітку та навесні - холодний борщ, холодник, юшка з буряків, фруктово-ягідні супи й легкі овочеві на м'ясному, овочевому, грибному й рибному бульйонах. Обробляючи продукти, треба прагнути зберегти поживні речовини в них. Найпевніший спосіб теплової обробки - варіння. Під час теплової обробки гинуть збудники глистових захворювань, руйнуються або переходять у відвари, вилучаючись з ними, деякі отруйні речовини. Теплова обробка не повинна тривати довше, ніж це потрібно. Якщо продукти довго варяться, вони втрачають багато вітамінів та ароматичних речовин. Смак і запах харчових продуктів також значно змінюються. Тому, як правило, потрібно додержувати таких рекомендацій: їжу краще подавати до столу по змозі одразу ж після приготування і в жодному разі повторно подовгу не розігрівати.

Величезне значення для засвоєння має температура їжі. Для гарячих страв вона не повинна перевищувати 50-60 °С, а для холодних- 9-10 °С. Під час їжі шкідливо читати книжку або газету, а також вирішувати якісь складні й нагальні питання. Не можна хапливо їсти, обпікаючись їжею, ковтати великі шматки, не пережовуючи їх.

Старанне пережовування, подрібнювання їжі певною мірою оберігають слизову оболонку травного апарату від механічних ушкоджень, подряпин і, крім того, сприяють швидкому прониканню соків у глибокі шари харчової маси. Треба постійно стежити за станом зубів та порожнини рота.

Надходячи в порожнину рота, їжа змочується слиною й подрібнюється, що поліпшує контакт з ферментами травних соків. Завдяки змочуванню слиною вона краще проходить через глотку й стравохід. Наявний у слині фермент амілаза розщеплює крохмаль до глюкози [7, 18].

Подрібнена їжа надходить у шлунок, де на неї діє шлунковий сік. Він має в своєму складі ферменти й хлористоводневу кислоту, яка сприяє активності ферментів, а також набряканню й розпушуванню білкових речовин. Під впливом ферменту пепсину на білки здійснюється перша стадія перетравлювання їжі, потім маса з шлунка надходить у дванадцятипалу кишку. У кишках під впливом ферментів, що виробляються організмом, білки розщеплюються на амінокислоти, а жири - на жирні кислоти та гліцерин. Отже, їжа перетворюється на порівняно прості сполуки, що всмоктуються в кров у тонкій кишці й використовуються в процесі обміну речовин. Такий обмін відбувається з поглинанням або виділенням теплової енергії. Якщо кількість їжі за енергетичною цінністю відповідає енергетичним потребам організму, вивільнювана енергія використовується одразу, проміжні продукти не нагромаджуються. Рештки неперетравленої їжі надходять у товсту кишку, де відбувається всмоктування води й формування калових мас.

Отже, травлення - це складний процес, що потребує безперервної роботи всього організму.

Запобігання багатьом захворюванням, зокрема й виразковій хворобі, визначається значною мірою правильним режимом дня, який складають з урахуванням характеру виконуваної роботи й побутових умов.

Суворе додержання звичного режиму дня сприяє виробленню багатьох умовних рефлексів, що готують організм до певної діяльності впродовж доби. Безладний спосіб життя призводить до руйнування сформованих умовних рефлексів.

Отже, здоров'я кожного багато в чому залежить від нього самого. Тому прикро, що й тепер є люди, які через власну безвідповідальність свідомо руйнують своє здоров'я нерозважливою поведінкою, неправильним харчуванням, шкідливими звичками (куріння, вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин та ін.), малорухливим способом життя. А здоров'я - не тільки особиста справа кожного, це - багатство колективу, де людина працює, добро всього народу й держави. Хвороба кожного з нас - гальмо, що перешкоджає швидшому поступові суспільства.

Природа наділила людину здоров'ям, тілесною красою. Треба вміти берегти їх, розвивати все те цінне, що успадковано від батьків, і набувати нове. Якими ми будемо, значною мірою залежить від нас самих. Зростання відповідальності кожного за своє здоров'я - це вимога часу.

Проте часто люди не дбають про своє здоров'я, не дотримуються рекомендацій медичних працівників і звертаються до лікаря лише тоді, коли виникли очевидні ознаки виразкової хвороби.

Тому до завдань медичних працівників належить пропаганда серед населення бережливого ставлення кожного до свого здоров'я, правильної організації праці й відпочинку, правильного харчування, занять фізичною культурою, загартовування організму, зміцнення нервової системи, доброзичливого ставлення до співробітників у колективі й до своїх близьких тощо. Усе це допоможе запобігти виразковій хворобі.

Схильність виразкової хвороби до рецидивуючого перебігу, виникнення ускладнень потребують розроблення комплексу заходів щодо вторинної профілактики її [13].

Запобігання рецидивам виразкової хвороби - це рання діагностика й активне профілактичне лікування, що перешкоджає переходові гострого перебігу хвороби в хронічний, функціональної стадії захворювання - в органічну, лікування, яке не допускає ускладнень.

Багатоетапне (у стаціонарі, поліклініці, санаторії) лікування виразкової хвороби пов'язане з тим, що після лікування у стаціонарі ще довгий час зберігаються зміни як у травній, так і в нервовій системі. У зв'язку зі стійкістю змін, що розвинулися в організмі хворого на виразкову хворобу, реабілітаційні (відновлювальні) заходи застосовують відповідно до лікування.

Рання діагностика виразкової хвороби визначається чітким проведенням щорічної диспансеризації всього населення з урахуванням факторів ризику (спадкового фактора, стресових ситуацій, нераціонального харчування, шкідливих звичок, функціональних порушень в органах травлення та ін.).

Якість відновного лікування визначається строками початку лікування, науковим підходом до вибору лікувальних засобів, наполегливим здійсненням профілактичних заходів.

У нашій країні розроблено й впроваджено в практику лікувальних закладів комплекс заходів з тривалого лікування хворих на виразкову хворобу на різних етапах. Таке лікування називають реабілітаційно-етапним. Воно передбачає широкий комплекс лікувально-профілактичних заходів, розрахованих на кілька років і спрямованих на цілковите вилікування хворого й профілактику ускладнень виразкової хвороби. У разі загострення виразкової хвороби або виявленої патології хворі неодмінно проходять курс лікування в умовах стаціонару. Це перший етап лікування. Після того як хворого виписано зі стаціонару, він повинен далі лікуватися під постійним наглядом дільничного лікаря й гастроентеролога. При лікарнях і поліклініках відкривається дедалі більше реабілітаційних відділень, де хворі проходять другий етап лікування; третій - передбачає диспансерний нагляд і лікування в умовах поліклінічних відділень, а четвертий - санаторно-курортне лікування.

Цілковите вилікування можливе лише тоді, коли хворий точно виконує рекомендації лікаря.

Профілактичне лікування хворих на виразкову хворобу буває тривале й переривчасте. Суть тривалого методу полягає в безперервному 2-річному лікуванні хворих на виразкову хворобу. Саме впродовж такого часу після рецидиву хвороби зберігаються стійкі зміни в травній системі й розлади нервової регуляції. Цей метод лікування показаний усім хворим на виразкову хворобу.

Методика тривалого профілактичного лікування хворих на виразкову хворобу виключає безконтрольне використання лікарських препаратів. Основну увагу приділяють зміцненню нервової системи хворого, лікувальному харчуванню, фізіотерапії, лікувальній фізкультурі, санаторно-курортному лікуванню.

Особливе місце в профілактичному лікуванні виразкової хвороби надають лікувальному харчуванню. Основний принцип його полягає у фізіологічній взаємодії між окремими харчовими речовинами з урахуванням потреби організму.

До харчового раціону потрібно вводити жири тваринного (70 %) і рослинного походження. Функція харчового каналу швидко нормалізується під впливом оливкової олії. Вживання в їжу якісно відмінних жирів сприяє швидкому рубцюванню виразки. У лікувальному харчуванні хворих на виразкову хворобу широко використовують молочні продукти.

Принцип лікувального харчування при виразковій хворобі полягає у високій якості їжі й одночасному щадінні шлунка. Противиразкова дієта № 1 передбачає поступове розширення раціону, тренування травної системи. Вона фізіологічна, різноманітна, достатньої енергетичної цінності, багата на вітаміни, мікроелементи, обмежує вживання солі.

Лікувальне харчування призначають строго індивідуально залежно від особливостей перебігу хвороби. Неодмінна умова - часте (5-6 разів на день) харчування.

Перші 2-3 місяці після того, як хворих виписано зі стаціонару, вони повинні дотримуватися дієти № 1. У наступні 5 років рекомендовані профілактичні курси лікувального харчування протягом 1-2 міс. 2 рази на рік, що перешкоджає виникненню рецидивів і ускладнень [14].

Ця дієта (№ 1) містить 100 г білків, 80 г жирів, 450 г вуглеводів і включає такі продукти.

М'ясо (яловиче, теляче, куряче, кроляче), риба у вигляді парових котлет, кнелей, суфле, варена ковбаса, яловичі сосиски, зрідка - нежирна шинка, вимочений оселедець.

Молоко й молочні продукти (молоко незбиране свіже, сухе, згущене, вершки, свіжа некисла сметана, некислий сир). Деякі хворі добре сприймають кисле молоко, ацидофільне молоко, ацидофільно-дріжджові суміші (переважно, коли кислотність нормальна або знижена). Хворим, у яких в період загострення був виражений біль і збереглися залишкові явища "подразненого" шлунка, доцільно випивати на ніч склянку молока. Це сприяє зв'язуванню вільної хлористоводневої кислоти, заспокоює "голодну перистальтику" шлунка. У разі несприймання молоко можна вживати розведеним, невеликими порціями.

Рекомендується вживати несолоне (50-70 г) масло, оливкову або рафіновану соняшникову (30-40 г) олію.

При виразковій хворобі можна з'їдати не більш як 2 яйця на день (некруто зварених, паровий омлет, омлет з 2-3 білків). Не слід уживати сирі яйця, бо вони містять речовину, що подразнює слизову оболонку шлунка.

Рекомендуються супи вегетаріанські з крупів, овочів (крім капусти), молочні супи з вермішеллю, локшиною, макаронами.

Овочі й зелень уживають у вигляді пюре, пудингів, запіканок, каш; солодкі сорти фруктів і ягід, відварені у вигляді пюре, желе, у разі сприймання - компоти, киселі; цукор, мед, варення; некислі соки (овочеві, фруктові, ягідні). Не треба вживати виноградний сік, особливо якщо при цьому виникає печія. У разі поганого сприймання соки слід додавати до каш, киселю або розводити їх перевареною водою.

Серед рекомендованих страв та інгредієнтів слід відзначити наступні.

Соуси (молочний), закуски (сир негострий, тертий).

Пшеничний білий хліб, випечений напередодні, булочки; печиво нездобне, бісквіт, у разі сприймання - чорні сухарі.

Напої - солодкий чай, чай з молоком або вершками. Корисний відвар шипшини. Він багатий на вітаміни й відзначається легкою жовчогінною дією.

Рекомендують супи або відвари з пшеничних висівок, які містять тіамін. Замість відвару з висівок можна пити пивні дріжджі.

Дуже добре діє вітамінний напій - настій шипшини на відварі висівок. Спосіб приготування: 60 г пшеничних висівок заливають окропом, ретельно розмішують, кип'ятять 30 хв, потім настоюють не менш як 4 год. Одержаний відвар, користуючись пресом, віджимають, закладають 15 г подрібнених сухих ягід шипшини, доводять до кипіння (та не кип'ятять), настоюють 4 год., проціджують, в одержаний напій додають 10 г цукру. Пшеничний напій - цінний поживний продукт, він містить більше білка й менше вуглеводів, ніж пшеничне борошно, велику кількість тіаміну, нікотинову кислоту та солі магнію.

У разі нічного болю рекомендується випивати склянку молока ввечері та вночі, а якщо він нестерпний,- молочнокислі суміші. З їжі виключають свинину, баранину, гусятину, качатину, круті бульйони, м'ясні супи, овочеві й грибні навари, смажене або в'ялене м'ясо, шинку, солону рибу, копчення, круто зварені яйця, яєчню, збиране молоко, міцний чай, каву, какао, квас, пиво, газовану воду, перець, гірчицю, цибулю, хрін, часник, лавровий лист та ін. Не рекомендуються вироби зі здобного тіста, чорний хліб, здобне печиво, продукти, що містять грубу клітковину.

Недоцільно пити журавлиновий сік. Заборонено алкогольні, дуже гарячі або холодні напої, морозиво.

Орієнтовне меню:

Хліб білий - 300 г, сірий - 100 г, цукор - 30-40 г, вершкове масло - 30-40 г, олія - 30 г.

8.00 - омлет паровий з маслом (або сир зі сметаною, манна каша), чай з молоком (молоко), білий хліб.

11.00 - відвар шипшини (вітамінний напій, соки) або некруто зварене яйце, печене яблуко.

14.00-15.00 - суп-пюре з овочів із молоком (або рисовий суп з овочами), м'ясні парові котлети з кашею, молочний соус, кисіль або сік, молочний крем, білий хліб.

19.00 - відварна риба з картопляним пюре (паровий манний пудинг або парова бабка з локшини), чай з молоком чи відвар шипшини, хліб.

22.00 - склянка молока з булочкою або сухим печивом [14].

Велике значення має правильна кулінарна обробка харчових продуктів. Слід пам'ятати, що при розморожуванні жирів руйнується 5-10 % ретинолу, при додаванні харчової соди до виробів з борошна - 10-30% тіаміну, при варінні в лужному середовищі тіамін легко руйнується, у кислому середовищі він стійкий. Молоко не можна тримати на осонні, бо воно втрачає 60 % рибофлавіну. Нікотинова кислота не піддається хімічним впливам, але коли варити м'ясо, кількість її значно зменшується. Найбільш нестійка аскорбінова кислота, її руйнує сонячне проміння, вона легко окислюється при наявності кисню, під час відтавання продуктів. Тільки в кислій капусті, вкритій розсолом, аскорбінова кислота зберігається півроку.

Слід уникати споживання великої кількості їжі за 1 раз (не більше як 350-400 г). При кислій відрижці, коли вміст шлунка потрапляє в стравохід, їжу приймають що 2 год. їсти треба без поспіху, добре пережовуючи їжу. Якщо відчувається втома, слід трохи відпочити перед їдою. Рекомендується відпочивати протягом 15 хв після їжі. Тим, хто працює, доцільно брати з собою на роботу в термосі тепле молоко, слабкий чай з молоком, відвар шипшини, вітамінний напій.

Якщо немає скарг, у період стійкої ремісії застосовують так званий зигзаг навантаження. У цей час можна на короткий період призначити м'ясні супи й капусняк, смажені на вершковому маслі котлети (яловичі, курячі, рибні), консервовані фрукти у власному соку, негострий сир, вироби з дріжджового тіста, слабку каву й какао з цукром і вершками.

Тренувальна дієта в період ремісії з включенням хліба з борошна грубого помелу, овочів і фруктів сприяє поліпшенню травлення, цілюще впливає на нервову систему, усуває почуття відрази до їжі, що часто виникає після вживання каш, протертих овочів.

Хворі в стадії стійкої ремісії поступово переходять на звичайне харчування.

Позитивно впливає на процеси гоєння виразки метил-метіонінсульфонію хлорид. Він міститься в овочах, злаках, сирому молоці, яєчному жовтку, а найбільше його у білокачанній капусті.

Сприяють гоєнню виразки вітаміни, які є в соку з білокачанної капусти. Лікування ним показане хворим на виразкову хворобу із зниженою шлунковою секрецією. Свіжий сік по 0,25-0,5 склянки п'ють перед їдою 2-3 рази на день. Кількість соку, якщо сприйнятливість його добра, можна поступово збільшувати до 1 склянки. Курс лікування повинен становити 10-14 днів.

Для лікування виразкової хвороби успішно використовують також сирий картопляний сік, який містить соланін, вуглеводи, лимонну, аскорбінову, молочну кислоти, різні солі. При лікуванні картопляним соком швидко зникає печія, а на 3-4-й день - біль. Він добре впливає в разі ускладнень виразкової хвороби; його вживають, якщо кислотність підвищена.

Спосіб приготування картопляного соку: сиру картоплю миють щіткою, не очищаючи лушпайки, труть на тертушці, віджимають крізь марлю. Свіжий картопляний сік п'ють перед їдою по 0,25-0,5 склянки 2-3 рази на день протягом 14 днів. Якщо сприйнятливість добра, кількість соку можна збільшити до 1 склянки.

Лікувальне харчування при виразковій хворобі повинно бути індивідуальним, причому враховують особливості перебігу хвороби.

Обмеження вживання білків збільшує небезпеку утворення виразки.

У разі, коли крім виразкової хвороби є інші захворювання, потрібна відповідна корекція лікувального харчування. Якщо виразкова хвороба сполучається з хронічним холециститом, особливе значення має ритм споживання їжі; призначають продукти, що мають виражені жовчогінні властивості (при зниженні функції жовчного міхура - круто зварені яйця, оливкова олія), проте обмежують уживання жирів. Якщо виразкова хвороба супроводжується хронічним гепатитом, у дієту включають сир, вівсяну кашу, рис і вітаміни (капустяний і картопляний соки, вітамінний напій та ін.). Особам, які хворіють на ожиріння (часто з супутніми захворюваннями печінки), знижують енергетичну цінність їжі, обмежують жири.

Виразкова хвороба може сполучатися з панкреатитом або функціональними порушеннями підшлункової залози. Отже, цим хворим потрібно обмежити споживання жирів і збільшити кількість білків до 130-140 г на добу.

Якщо виразкова хвороба сполучається з хронічним колітом, що проявляється запором, особливо ефективним є лікування дієтою без механічного щадіння, а також з використанням овочів та фруктів. Така дієта передбачає споживання 50-100 г сирих овочів і фруктів (перед їдою 3- 4 рази на день). Це сприяє тому, що біль у багатьох хворих зникає. Якщо сприйнятливість погана, а також на початку курсу лікування кількість сирих овочів та фруктів можна зменшити до 30-50 г на 1 раз. В основному використовують моркву, листя салату, яблука. У деяких випадках до раціону можна додавати свіжу капусту. У разі коліту, що супроводиться проносом, їжа має бути механічно щадною. Доцільно включати кальцинований сир (100г), кисіль з чорниць.

Хворим на виразкову хворобу, сполучену з атеросклерозом, корисно включати в дієту сир, вівсяну кашу, олію, зелень, капустяний сік.

Енергетична цінність їжі повинна відповідати професії хворого, витрачанню енергії.

У деяких лікувально-профілактичних закладах успішно використовують з лікувальною метою пропіоново-ацидофільне молоко, багате на вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, вільні амінокислоти, ферменти. Його призначають по 1 склянці на день (звичайно в полудень) протягом 2-3 тиж. На другому й третьому етапах лікування воно нормалізує функції кишок, усуває дисбактеріоз.

Для профілактичного лікування хворих на виразкову хворобу використовують міські дієтичні їдальні, дієт-точки їдалень на промислових підприємствах. Правильно організоване лікувальне харчування сприяє профілактиці загострення виразкової хвороби, його проводять під наглядом лікаря-дієтолога.

Лікування хворих на виразкову хворобу повинно бути комплексним і індивідуальним. Передусім воно має бути спрямоване на нормалізацію функцій нервової системи й залоз внутрішньої секреції, зниження секреторної і кислототворної функцій шлунка, перетравлювальної активності шлункового соку, а також на підвищення опірності слизової оболонки шлунка.

Під час профілактичних курсів терапії призначають лікарські засоби рослинного походження. Вони діють м'якше порівняно з іншими препаратами.

Ромашка лікарська (використовують квітки, що містять у собі ефірну олію; вона відзначається протизапальною дією, посилює регенераторні процеси, пригнічує алергічні реакції). З квіток ромашки виділяють хамелін, що діє спазмолітично. Ромашка позитивно впливає на перебіг виразкової хвороби, надто коли та сполучена з функціональними порушеннями кишок, метеоризмом.

Шипшина (плоди) містить рутин, філохінони, каротин, аскорбінову, лимонну кислоти та ін. Застосовують як відвар з плодів: 1 столову ложку подрібнених плодів заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 10 хв в емальованому посуді із закритою накривкою, настоюють протягом 1 доби, проціджують. Рекомендують також препарати з плодів шипшини: сироп, таблетки, холосас, вітамінний чай.

Безсмертник польовий (квітки) має жовчогінну, протизапальну дію. Використовують також сухий екстракт безсмертника (по 1 г 3 рази на день за 30 хв до їжі) і фламін у таблетках. Безсмертник впливає на кислотність вмісту шлунка й внутрішньошлунковий тиск. У разі підвищеної кислотності його слід застосовувати одночасно з препаратами, що знижують її.

Крім того, є багато настоїв, відварів та інших засобів профілактичного лікування виразкової хвороби, проте наводити їх детально немає потреби [10].

Похожие работы

Фізична реабілітація при виразковій хворобі

Скачать

45624

3

2

... : Моршин, Трускавець, Березовські мінеральні води, Рай-Єланівка. Санація хронічних вогнищ інфекції. Не призначати медикаментів, що пошкоджують слизову оболонку шлунка і ДПК.   2. Фізична реабілітація при захворюванні Фізичні вправи сприяють оптимальному збалансуванню процесів збудження і гальмування, нормалізації регулюючої функції ЦНС і поліпшенню діяльності вегетативної нервової ...

Діагностика і комплексна інтенсивна терапія синдрому ентеральної недостатності при травматичній хворобі

Скачать

49825

4

0

... соку з урахуванням змін, характерних для різних періодів СЕН у постраждалих з ТХ. Практичне значення одержаних результатів. Застосування розробленої раціональної програми діагностики та комплексної інтенсивної терапії у постраждалих з СЕН при ТХ сприяє покращенню результатів лікування, зменшенню частоти ускладнень і рівня летальності. В клінічну практику введено діагностику та визначено ступінь ...

Фізична реабілітація хворих після операцій на органах черевної порожнини

Скачать

125219

16

1

... що доведено статистично. Підводячи підсумки, хотілося б відзначити необхідність і важливість проведеної нами роботи. Тому що хворі після операції на органах черевної порожнини, а саме після апендектомії, потребують не тільки допомоги лікарів-хірургів і медсестер, але й кваліфікованого реабілітолога, тому що вони є ланками одного ланцюга й переслідують одну меду - якнайшвидше видужання хворого з ...

Захворювання вен нижніх кінцівок

Скачать

63376

3

0

... вки, проте здебільшого захворювання буває двобічним. Велика підшкірна вена уражається в 10 разів частіше, ніж мала.   Етіологія і патогенез.   Варикозна хвороба поверхневих вен нижніх кінцівок є поліетіологічним захворюванням. Виділяють сприятливі й призводні фактори.   Сприятливими є ті фактори, які викликають морфологічні й функціональні зміни в стінках поверхневих вен і їх клапанах, що у ...