Соціальні та організаційні заходи
Заходи, спрямовані на покращення харчування та обміну речовин
Фізичні тренування як засіб профілактичного лікування
Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
Фізична реабілітація при гастриті
Фізична реабілітація при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки
Навигация
Фізичні тренування як засіб профілактичного лікування
Запобігання виразковій хворобі та її рецидивам
115028
знаков
0
таблиц
6
изображений
4.3 Фізичні тренування як засіб профілактичного лікування
Одна із складових частин профілактичного лікування виразкової хвороби - лікувальна фізкультура (ЛФК).Це важливий метод комплексного лікування хворих і ефективний засіб запобігання захворюванню.
Фізичні вправи загартовують організм, позитивно впливають на функціональний стан нервової системи, викликають відчуття бадьорості, поліпшують настрій, підвищують активність, а це особливо важливо при виразковій хворобі. Правильно дібрані гімнастичні вправи впливають на ті чи інші групи м'язів, дихальну, кровоносну системи, на роботу внутрішніх органів (шлунка, печінки, жовчного міхура та ін.).
Нестомливі фізичні вправи й легка фізична робота сприяють процесам травлення. Помірне фізичне навантаження посилює шлункову секрецію, і навпаки, тривала важка фізична праця пригнічує її.
Лікувальна фізкультура при виразковій хворобі нормалізує функції вегетативної нервової системи, зрівноважує нервові процеси, поліпшує обмін речовин і процес сокови-ділення, зміцнює черевний прес, збільшує рухливість діафрагми. Це сприяє вирівнюванню внутрішньочеревного тиску й поліпшенню кровообігу в черевній порожнині, допомагає боротися зі спайковими процесами, зменшує застійні явища в жовчному міхурі й жовчних шляхах, регулює евакуаторну функцію кишок.
Комплекси фізічних вправ при виразковій хворобі добирають строго індивідуально. Є 3 основні режими ЛФК для хворих на виразкову хворобу [8, 12].
Режим № 1 - щадний, застосовують при виразковій хворобі в період затихаючого загострення через 4-5 днів після кровотечі, якщо загальний стан задовільний; через 3-4 міс після операції у зв'язку з виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки. Амплітуда рухів тулуба й ніг при цьому режимі невелика, для рук і поясу верхніх кінцівок - так само обмежена. Вправи поєднують з глибоким і повільним діафрагмальним диханням (дихання животом). Акцент робиться на тривалому повному вдиху з невеликою затримкою дихання після нього (на рахунок 2-4). Темп вправ плавний, повільний. Недопустимі різкі натужування, біг і підскоки.
Режим № 2 - щадно-тренувальний з малим і середнім фізичним навантаженням для хворих на виразкову хворобу в період ремісії, через 5-6 міс після операції у зв'язку з виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки, якщо самопочуття задовільне й немає ускладнень. Амплітуда рухів для тулуба, нижніх кінцівок - середня, для рук і поясу верхніх кінцівок - не обмежена. Темп виконання вправ середній, а окремих вправ - швидкий. Допустимі підскоки, виключають силові вправи з елементами натужування. Дихання рівномірне, глибоке, грудне й діафраг-мальне з акцентом на повному і тривалому видиху.
Режим № 3 - тренувальний зі значним фізичним навантаженням, призначають при стійкій ремісії виразкової хвороби. Амплітуду руху тулуба й кінцівок не обмежують. Під час виконання вправ у повільному й середньому темпі дихання рівномірне, глибоке, з акцентом на тривалому видиху. Під час виконання вправ у швидкому темпі дихання має бути ритмічним, з коротким вдихом і активним енергійним видихом. Використовують усі види дихання: грудне, діафрагмальне й мішане. Допустимі біг, підскоки й невеликі ривки. Протипоказані елементи натужування й підняття ваги.
Нижче наведено орієнтовний комплекс фізичних вправ для хворих на виразкову хворобу в період ремісії (3-4-й етапи лікування).
Вступна частина (поступове надання навантаження організмові).
1. В. п. - стоячи, руки вздовж тулуба, ноги на ширині плечей. Вправа для рук на рахунок 4-5. Повторити 4-5 разів. Темп середній.
2. В. п. - стоячи. Ходьба на місці (2 хв.). Темп середній.
Основна частина (навантаження досягає максимуму).
1. В. п. - стоячи, руки опущені, ноги на ширині плечей. Нахиляння вперед і в сторони з торканням пальцями колін і наступним згинанням тулуба; 4-5 разів. Темп повільний.
2. В. п. - те саме. Відведення плечей назад. Повторити 4-5 разів. Темп середній.
3. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Згинання по черзі ніг з відривом од підлоги; 4-5 разів. Темп повільний.
4. В. п. - те саме. Піднімання по черзі випрямлених ніг; 3-4 рази. Темп середній.
5. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Нахиляння зігнутих ніг навперемінно в сторони на рахунок 4; 4-5 разів. Темп повільний.
6. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги зігнуті. Дихальні вправи з розведенням рук у сторони; 3-4 рази. Темп повільний.
7. В. п. - сидячи на стільці. Вправа на увагу з плесканням в долоні у відповідь; 3-4 рази. Темп повільний.
8. В. п. - те саме. Нахиляння тулуба в сторони; 3-5 разів. Темп повільний.
9. В. п. - напівповороти (повороти) тулуба в сторони; 3-5 разів. Темп повільний.
10. В. п. - стоячи. Ходьба з прискоренням і сповільненням (1,5 хв). Темп середній.
11. В. п. - те саме. Дихальні вправи з розведенням рук у сторони; 3-4 рази. Темп повільний.
12. В. п. - те саме. Повороти праворуч, ліворуч, кругом; 4-5 разів. Темп середній.
13. В. п. - те саме. Колові рухи випрямленими руками; 4-5 разів. Темп повільний.
14. В. п. - те саме. Згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах; 4-5 разів. Темп повільний.
Заключна частина (зменшення навантаження).
1. В. п. - сидячи на стільці, кисті на стегнах. Піднімання навперемінно п'яток і носків; 4-5 разів. Темп повільний.
2. В. п. - те саме. Обертальні рухи руками; 3-4 рази. Темп повільний.
3. В. п. - те саме. Дихальні вправи; 3-4 рази. Темп повільний.
При цьому у будь-якому положенні (стоячи, лежачи, сидячи) через кожні 2-5 вправ рекомендується переходити на поглиблене діафрагмальне дихання.
Застосування ЛФК в комплексному лікуванні хворих на виразкову хворобу сприяє поліпшенню віддалених результатів, зменшує кількість рецидивів захворювання. Позитивна дія фізичних вправ на перебіг виразкової хвороби пов'язана також з поліпшенням роботи серцево-судинної системи.
Крім лікувальної фізкультури хворим на виразкову хворобу в період ремісії рекомендована ранкова гігієнічна гімнастика.
Наведемо орієнтовний комплекс ранкової гігієнічної гімнастики (за М. Ф. Гріненком).
1. В. п. - лежачи на спині, права рука на грудях, ліва на животі. Діафрагмальне дихання; 15-20 разів. Темп середній. Дихання глибоке, видих подовжений, з утягуванням живота.
2. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Руки підняти й покласти на потилицю - вдих, опустити - видих; 3-4 рази. Дихання повільне, вільне.
3. В. п. - те саме. Вдих, підняти й опустити ноги по черзі - видих; 3-5 разів. Дихання поглиблене, переважає діафрагмальне.
4. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги зігнуті. "Звалювання" ніг у сторони; 8-12 разів. Дихання довільне.
4. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Вдих, підняти і опустити голову - видих; 3-5 разів. Дихання поглиблене, переважає діафрагмальне.
6. В. п. - те саме. Вдих, зробити 2-3 рухи зігнутими ногами ("велосипед") по черзі - видих; 3-4 рази. Дихання вільне.
7. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги зігнуті. Вдих, підняти таз, утягуючи живіт (тримати до рахунку 2), опустити - видих; 3-4 рази. Дихання поглиблене, з паузами розслаблення.
8. В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. По черзі згинати й розгинати руки в ліктьових, ноги - в гомілковостопних суглобах (імітація ходьби); 4-6 разів. Дихання довільне.
9. В. п. - лежачи на спині, права рука на грудях, ліва - на животі. Глибоке діафрагмальне дихання; 15-20 разів. Темп повільний.
При виразковій хворобі рекомендують виконувати діафрагмальне дихання, дихальні вправи лежачи, вправи на розслаблення м'язів рук і ніг. Доцільні прогулянки, не-стомливі спортивні ігри (індивідуально). Фізичне навантаження потрібно збільшувати поступово. Дихальні вправи сприяють розвиткові процесів гальмування в корі великого мозку, посиленню перистальтики кишок, зняттю спазмів органів черевної порожнини, поліпшенню кровообігу. Виконують їх лежачи на спині із заплющеними очима, водночас розслаблюють м'язи, під коліна підкладають валик. При звичайній глибині дихання рекомендується вести по-думки рахунок на вдих (1 або 1-2) і видих (1-2 або 1-2-3). Як правило, через 5-15 хв. настає стан дрімоти. Тривалість занять 20-40 хв (краще проводити їх увечері перед сном). Вправи на розслаблення м'язів рук і ніг сприяють зняттю підвищеного тонусу й спазму шлунка.
Усім хворим на виразкову хворобу (крім тих, кому тимчасово призначений постільний режим) рекомендована лікувальна дозована ходьба.
Дозування лікувальної ходьби збільшують поступово, тому потрібно добирати маршрути різної тривалості й складності. Використовують 3 варіанти: № 1 - щадний, від 800 до 1500 м, рівною місцевістю або з невеликим підйомом в гору (кут підйому не повинен перевищувати 10°); № 2 - тонізуючий, від 1200 до 3000 м, рівною місцевістю або з 1-2 підйомами в гору (кут підйому до 15°); № 3 - тренувальний, від 2000 до 5000 м рівною місцевістю або з 2-3 підйомами в гору (кут підйому до 25°).
Потрібно навчитися ритму дихання під час лікувальної ходьби рівною місцевістю й підйому в гору, вибрати швидкість ходьби відповідно до особливостей організму, ходити по маршруту з поступовим навантаженням - спочатку за щадним, потім за тонізуючим і лише згодом переходити до тренувального маршруту.
Під час ходьби рівною, місцевістю потрібно додержувати такого ритму дихання: вдих носом на 2-4 кроки, видих через ніс або рот, складений трубочкою, на 3-4 або 6 кроків. Підіймаючись в гору, увагу зосереджують на видиху через рот. його виконують активно, імітуючи звукосполучення "п-ф", або "ф-о".
Темп ходьби збільшують поступово: 50-70 кроків на 1 хв в перші дні лікування: 70-80 - після засвоєння дихання; 90-100 кроків на 1 хв, якщо самопочуття добре; 110-120 - якщо самопочуття відмінне. Під час підйому в гору швидкість ходьби не повинна перевищувати 50- 70 кроків на 1 хв.
Відпочиваючи на маршруті, треба дихати спокійно, глибоко, через ніс, з акцентом на довгому і повному видиху. Паузи для відпочинку - від 2 до 10 хв.
Перед початком маршруту слід відпочити сидячи 5- 10 хв. Одяг має бути легкий, щоб він не обмежував рухів. Розмови під час лікувальної ходьби недопустимі. Темп ходьби індивідуальний для кожної людини, але має бути швидший від звичайного й не порушувати ритму дихання. Найкращий час для лікувальної ходьби влітку - ранкові й вечірні години, узимку - середина дня. Якщо після лікувальної ходьби виникають відчуття втоми, ваготи в голові або неприємні відчуття в ділянці серця, печінки та інших органів черевної порожнини, треба припинити її або зменшити дозування й звернутися за порадою до лікаря.
Основну роль у комплексі лікувальної фізкультури в період ремісії виразкової хвороби відіграють ігри. Вони поліпшують координацію, швидкість реакції, психофізичний стан хворого, відвертають його увагу від хвороби, підвищують ефективність лікувальної гімнастики й лікування в цілому.
Один із методів лікувальної фізкультури - самомасаж. Під впливом регулярного самомасажу, поєднаного з гімнастичними вправами й глибоким диханням, значно поліпшуються обмінні процеси, кровообіг, зменшуються й зникають застійні явища в органах черевної порожнини, легенях, венах нижніх кінцівок.
При регулярному самомасажі живота поступово зменшуються жирові відкладення, а в поєднанні з діафрагмальним диханням вирівнюється внутрішньочеревний тиск, зникають здуття живота й запор, зміцнюється черевна стінка, набуває більшої рухливості діафрагма, яка, в свою чергу, справляє виражений "масажуючий" вплив на органи черевної порожнини.
Основні способи й послідовність самомасажу: погладжування, розтирання й розминання, знову погладжування, далі гімнастичний рух масажованої ділянки й дихальна пауза. Такі прийоми під час масажу живота, як постукування й активний рух діафрагмою, застосовують лише тоді, коли немає болю в ділянці печінки або харчового каналу.
Самомасаж живота починають і закінчують діафрагмальним диханням у вихідному положенні лежачи на спині з розведеними на ширину плечей зігнутими ногами.
Хворі, які вперше вирішили зайнятися лікувальною фізкультурою, неодмінно повинні ознайомитися з основними елементами самоконтролю. Потрібно пам'ятати, що такі негативні явища, як м'язовий біль, утома й млявість, іноді легке запаморочення (від незвичного глибокого дихання), цілком закономірні в перші дні занять. Через 4- 6 днів ці відчуття зникають, загальний стан поліпшується, відзначається приплив бадьорості та енергії [6].
Методи самоконтролю загальноприступні й не потребують спеціальних знань і навичок. Перша умова самоконтролю - регулярне стеження за пульсом до і після занять фізкультурою. Зміна частоти пульсу, його ритму, напруження й наповнення свідчить про те, якою мірою переносять фізичні навантаження. Пульс у здорової людини в стані спокою дорівнює 60-80 на 1 хв. Пришвидшений пульс протягом 1-1,5 год після фізичного навантаження свідчить про загальну перевтому організму або порушення діяльності серцево-судинної системи. У цьому разі неодмінно треба звернутися до лікаря.
Важливий показник впливу фізичного навантаження на серцево-судинну й дихальну системи - зміна частоти дихання. Норма для дорослої людини - 16-18 дихань на 1 хв. Дихання потрібно тренувати. Воно повинно бути глибоким. Від повноти видиху залежить глибина вдиху. Швидке прискорення дихання свідчить про легку збудливість організму, фізичне перевантаження або дихальну недостатність. Коли виникає задишка або утруднюється дихання, потрібно тимчасово припинити заняття фізкультурою, а також звернутися за порадою до лікаря. Тим, хто починає займатися лікувальною фізкультурою, не слід дихати надто глибоко. Це може спричинити запаморочення або головний біль.
До елементів самоконтролю належать також вимірювання зросту, маси тіла, життєвої місткості легень, сили рук, спини та черевного пресу, оцінка загального самопочуття, сну, апетиту та ін.
За допомогою певного дозування фізичних навантажень, рухів різного характеру й ритму можна цілеспрямовано вплинути на функції травної системи і всього організму. Лікувальну гімнастику, як і інші види лікування, призначає лікар.
Важлива ланка профілактичного лікування виразкової хвороби - фізіотерапія, що сприятливо впливає на функції органів травлення, поліпшує місцевий кровообіг, зменшує запалення й посилює відновні процеси, сприяє в комплексі з іншими методами лікування гоєнню виразки.
4.4 Інші види профілактичного лікування виразкової хвороби
При виразковій хворобі використовують теплові процедури, електро-, світло-, грязе-, водолікування тощо.
Велике значення має санаторно-курортне лікування. Воно рекомендоване хворим на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення; у разі наявності спайок і зрощень; при порушенні рухової функції шлунка, зумовленому супутнім гастродуоденітом і хронічним холециститом після операції на шлунку. Протипоказане курортне лікування, якщо є схильність до кровотечі, прориву виразки, стенозу воротарної частини.
Особливе місце серед методів лікування на курорті належить мінеральним водам, ваннам, грязелікуванню. При виразковій хворобі використовують маломінералізовані або помірно мінералізовані лужні мінеральні води, що не подразнюють слизової оболонки шлунка й швидко всмоктуються. Приймання мінеральної води при виразковій хворобі нормалізує функції травної системи в цілому (жовчогінна дія, поліпшення функції травного каналу). Деякі мінеральні води сприяють розчиненню й вимиванню надміру слизу, затиханню запального процесу в шлунку.
Для профілактичного лікування можна використовувати мінеральні води, розлиті в пляшки. Лікування мінеральними водами в домашніх умовах проводять тільки за призначенням лікаря. Самолікування мінеральною водою недопустиме. Неправильний вибір і приймання завдають шкоди. Лікування мінеральною водою ефективне тільки в тому разі, якщо хворий додержує дієти, режиму праці й побуту, рекомендованого лікарем.
Крім бальнеологічних курортів для лікування хворих на виразкову хворобу використовують місцеві санаторії, нічні профілакторії. Якщо хворому курортне лікування протипоказане, рекомендований відпочинок у сільській місцевості з додержанням відповідного режиму.
Курортне лікування - важлива ланка в комплексній терапії хворих на виразкову хворобу, особливо якщо лікування проводять кілька років підряд або з однорічними інтервалами. Проте попри всі позитивні якості санаторно-курортного лікування воно не відіграє провідної ролі в тривалому профілактичному лікуванні хворих на виразкову хворобу. Після курортного лікування потрібно ретельно виконувати всі профілактичні заходи.
Отже, запобігання виразковій хворобі та рецидивам її передбачає раціональний ритм життя, раціональне харчування, регулярні заняття лікувальною фізкультурою, правильну організацію відпочинку тощо.
Розділ 5. Способи фізичної реабілітації при захворюваннях шлунку
Похожие работы
... : Моршин, Трускавець, Березовські мінеральні води, Рай-Єланівка. Санація хронічних вогнищ інфекції. Не призначати медикаментів, що пошкоджують слизову оболонку шлунка і ДПК. 2. Фізична реабілітація при захворюванні Фізичні вправи сприяють оптимальному збалансуванню процесів збудження і гальмування, нормалізації регулюючої функції ЦНС і поліпшенню діяльності вегетативної нервової ...
... соку з урахуванням змін, характерних для різних періодів СЕН у постраждалих з ТХ. Практичне значення одержаних результатів. Застосування розробленої раціональної програми діагностики та комплексної інтенсивної терапії у постраждалих з СЕН при ТХ сприяє покращенню результатів лікування, зменшенню частоти ускладнень і рівня летальності. В клінічну практику введено діагностику та визначено ступінь ...
... що доведено статистично. Підводячи підсумки, хотілося б відзначити необхідність і важливість проведеної нами роботи. Тому що хворі після операції на органах черевної порожнини, а саме після апендектомії, потребують не тільки допомоги лікарів-хірургів і медсестер, але й кваліфікованого реабілітолога, тому що вони є ланками одного ланцюга й переслідують одну меду - якнайшвидше видужання хворого з ...
... вки, проте здебільшого захворювання буває двобічним. Велика підшкірна вена уражається в 10 разів частіше, ніж мала. Етіологія і патогенез. Варикозна хвороба поверхневих вен нижніх кінцівок є поліетіологічним захворюванням. Виділяють сприятливі й призводні фактори. Сприятливими є ті фактори, які викликають морфологічні й функціональні зміни в стінках поверхневих вен і їх клапанах, що у ...
0 комментариев