Навигация
Для корекції і стабілізації хребта необхідно використовувати сучасні спінальні імплантати
168121
знак
3
таблицы
14
изображений
4. Для корекції і стабілізації хребта необхідно використовувати сучасні спінальні імплантати.
Рис. 2.1 - Епідеміологія, класифікація та основні клініко–неврологічні синдроми при травмі хребта
Хребетно-спинномозкова травма лідирує при пошкодженнях опорно-рухового апарату в плані тяжкості структурно-функціональних порушень і інвалідизації потерпілих. Щорічно таку травму на Україні одержують більш 2-х тисяч чоловік, з яких 10% з пошкодженнями, несумісними з життям, гинуть в ранньому періоді травматичної хвороби, а ще 10% з порівняно «легкими неврологічними розладами» виліковуються оперативними або консервативними методами.
Хребетно-спинномозкова травма, в зв'язку з практично 100% інвалідністю, розцінюється як одне з найважчих і прогностично несприятливих пошкоджень у людини. Це обумовлено як складністю патофізіологічних механізмів травматичної хвороби спинного мозку, так і недостатньою ефективністю існуючих методів обстеження і лікування. Тому актуальною проблемою є вибір правильного алгоритму обстеження і лікування пошкоджень хребта для кожного конкретного потерпілого залежно від конкретної клінічної форми перелому.
Для формулювання діагнозу і вибору найраціональнішого методу лікування повинно використовувати сучасна діагностична апаратура. Основною задачею хірургічне лікування гострої хребетно-спинномозкової травми є якнайшвидша повноцінна декомпресія спинного мозку, його судин і корінців спинномозкових нервів з подальшою надійною стабілізацією хребетного стовпа в правильному положенні. Особливе значення при цьому придбаває спосіб фіксації пошкодженого сегменту хребта.
Основними вимогами до методу стабілізації є:
1) первинна міцність і надійність стабілізації хребців;
2) з рухів повинна вимикатися мінімальна кількість хребетних рухових сегментів;
3) створення умов для вторинного кісткового блоку в оперованому хребетному руховому сегменті в максимально короткий термін;
4) виконується з того ж оперативного доступу, що і декомпресія нервово- судинних утворень;
5) для корекції і стабілізації хребта необхідно використовувати сучасні спінальні імплантати.
Рис. 2.2 - Алгоритм надання медичної допомоги пацієнту з гострою хребетно-спинномозковою травмою
Запальні захворювання хребта, спондиліти, можуть виникати після будь-якого загального інфекційного захворювання. Спондиліти бувають первинними і вторинними, можуть протікати гостро і хронічно. В клінічній картині спондилітів існують значні відмінності, обумовлені локалізацією запального процесу в хребті і поширеністю кісткових руйнувань. Найчастішим інфекційним захворюванням хребта, що протікає в більшості випадків хронічно, був туберкульоз (sроndуlіtіs tubеrсulоsa), найрідкіснішим і найважчим - гострий остеомієліт (sроndуlіtіs оstеоmуеlіtісa асuta). Ті зміни, які розвиваються при туберкульозному спондиліті протягом тижнів, місяців і літ, розігруються при гострому остеомієліті хребта всього за декілька днів. Між обома цими крайніми формами запальних захворювань хребта лежать спондиліти після таких інфекційних захворювань. як тиф, сифіліс, гонорея, актиномікоз, бруцельоз і ін.
Рухливість хребта при спондиліті будь-якої етіології різко порушена рефлекторною напругою паравертебральних м'язів, що блокують рухи хребта на всіх напрямках (концентричне обмеження рухливості). Жодне захворювання хребта не має такого поширеного і різко вираженого рефлекторно-больового обмеження рухів, як спондиліт. Найчастіше зустрічаються туберкульозні спондиліти. Захворюваність на туберкульоз в Україні останні 10 років стала значно підвищуватися.
Хірургічне лікування туберкульозу хребта застосовується з метою: видалення туберкульозних вогнищ і абсцесів, усунення компресії спинного і його корінців, відновлення опороспособності хребта, попередження ускладнень. Серед численних відомих причин росту захворюваності на туберкульоз особливе місце займає криза системи активного виявлення туберкульозу серед населення, що сприяє накопиченню прихованих джерел інфекції та різкому погіршенню епідеміологічної обстановки. Крім того, відсутність на місцях спеціалістів по кістково- суглобовому туберкульозу, потребує від травматологів вирішення не тільки проблеми ранньої діагностики, але й тактику подальшого кваліфікованого лікування виявленого запального захворювання хребта.
Рис. 2.3 - Запальні захворювання хребта.
Спондилолістез відомий фахівцям, що займаються проблемами патології хребта, більше 250 років. Проте, до теперішнього часу питання етіології, патогенезу, діагностики і лікування передніх зсувів поперекових хребців не втратили актуальність. Це пов'язано із значною частотою зустрічається патології (2-4% населення), різноманітністю клінічних проявів і відсутністю чіткої схеми лікувальних заходів. Більшість сучасних класифікацій спондилолистеза заснована на етіологічному принципі. Так Міжнародна класифікація передбачає 5 видів спондилолистеза: диспластичний, діскогений, артрогений, травматичний.
Така різноманітність етіологічних чинників ймовірно не можуть бути основою єдиного захворювання. Тому спондилолистез більш обгрунтовано слід розглядати як групу патологічних станів, провідним клинико-рентгенологічним синдромом яких є передній зсув поперекових хребців без порушення конгруентності суглобових поверхонь. Спондилолістез являє собою одне з найбільш тяжких захворювань хребта, а хірургічне лікування здавна вважають однією з найскладніших проблем ортопедії. Особливо великі труднощі виникають при хірургічному лікуванні хворих зі стенозувальними варіантами диспластичного спонділолістезу.
Таблиця 2.1 - Алгоритм « Запальні захворювання хребта.»
| Особливості поразки | Туберкульозний спондиліт |
| Місце поразки | Майже постійно тіла хребців |
| Первинний фокус | Часті віддалені туберкульозні вогнища |
| Початок | Поступове |
| Підвищення температури | Рідко виражена |
| Бїпь | Ниючі |
| Лейкоцитоз | Не характерний |
| Копапс хребта | Звичайний н |
| Рентген | Зменшення густини кістки. Немає новоутворення кістки. Розповсюдження під передню подовжню зв'язку. |
Зі стенозом хребтового канала пов'язують виникнення або збільшення неврологічного дефіциту після операцій без декомпресій. Питання стенозу хребтового каналу при спондилолістезі, механізми його формування, критерії діагностики й хірургічного лікування залишаються найменш дослідженими. У хворих зі спондилолістезом без спондилолізу причина стенозу є ясною - це прямий зсув хребця разом з дугою уперед. Крім того, встановлено важливу роль у стенозуванні хребтового канала зниження висоти міжхребцевого диска. Неврологічні порушення у таких хворих пов'язують з гіперплазією фіброзно-хрящових мас в зоні спондилолізу, з інтраканальними синовіальними кістами. Про можливість звуження кісткових меж хребтового канал при диспластичному спондилолізному спондилолістезі відомості в літературі взагалі відсутні.
Рис. 2.4 - Спондилолістез: діагностика та лікування
Неясність механізмів стенозування хребтового каналу при диспластичному спондилолістезі спонукає багатьох хірургів обов'язково виконувати задню декомпресію. Для оптимізації хірургічного лікування хворих з дисплзстичним спопдйлеліетезом, підвищення його ефективності та зниження частоти неврологічних ускладнень вкрай необхідні знання клінічні та рентгенологічні прояви стенозу діагностики і способів хірургічного лікування стенозувального спондилолістезу.
Похожие работы
... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується методика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...
... актуальним. Також діти з розумовою неповносправністю потребують спілкування в колі ровесників, вчителів, батьків та друзів. Діти з особливими потребами становлять об’єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою. 1.2 Особливості релігійного виховання підлітків з особливими потребами в сім’ї Людина є сотворена Богом, її покликання – відкрити своє синівство та усім серцем і душею ...
... лікувально-оздоровчих заходів і підвищення якості активних методів лікування; 3) запровадження у практику роботи сучасних методів профілактики, діагностики та лікування хворих на основі досягнень медичної науки і передового досвіду діяльності лікувально-профілактичних закладів; 4) зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності серед працюючих; 5) оздоровлення осіб, які часто і ...
0 комментариев