Методи мікроекономічного аналізу
Д Товар Х
Поняття пропозиції. Функція пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію
Перехресна еластичність попиту
Функція корисності
Крива байдужості. Гранична норма заміщення
Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості спoживача
Реакція споживача на зміну ціни товарів
Ефект доходу та ефект заміщення
Підприємство як суб'єкт та виробничо-ринкова система
Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі
Ефект масштабу виробництва
Типи ринкових структур
Мінізація збитку конкурентної фірми
Визначення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Довгострокова рівновага
Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку
Суспільні втрати монопольної влади. Антимонопольна
Цінова дискримінація
Максимізація прибутку в умовах олігополії
Рівновага на монополістичному ринку в короткостроковий і довгостроковий період
Рівновага на конкурентному ринку
Ринок капіталів та позичковий процент
Ефективність виробництва та розподілу
Навигация
Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі
Мікроекономіка
133692
знака
26
таблиц
80
изображений
7.3 Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі
Діяльність фірми характеризується виробництвом товарів послуг, виробництвом продукту. При аналізі діяльності фірми застосовуються показники сукупного продукту і граничного продукту.
Сукупний продукт ТР - весь обсяг продукту підприємства, створено сукупною дією усіх факторів виробництва. Граничний продукт - це добавка до сукупного продукта за рахунок використання додаткової одиниці якогось виробничого фактора (праці чи капіталу)
; 
(7.3)
Крім того, використовується показник середнього продукту - сукупного продукту фірми з розрахунку на одиницю змінного фактора виробництва.
(7.4)
Середній продукт є показником середньої продуктивності (наприклад праці), а граничний продукт – виразом граничної продуктивності.
Від реалізації виробленого продукту створюється доход підприємства. Сукупний (валовий) доход, який одержує фірма дорівнює ціні продукту (Р), помножений на кількість реалізованого товару (Q):
TR= Р • Q (7.5)
Граничний доход MR - це приріст доходу (ТR) на додаткову одиницю товару:
(7.6)
Середній дохід фірми AR - це доход в середньому на одну одиницю реалізованого товару:
(7.7)
Витрати виробництва - це витрати підприємства на закупівлю сировини, палива, енергії, матеріалів, робочої сили, оборотних фондів, інші – на закупівлю засобів праці, обладнання, устаткування (основних фондів).
Витрати підприємства в мікроекономіці розглядується під кутом зору підприємця, який прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети - мети одержання рівного доходу на одиницю витрат на виробничі ресурси, в кінцевому результаті – максимізувати прибуток.
Господарський суб'єкт зіштовхуючись із обмеженістю ресурсів повинен зробити вибір між альтернативними способами їх використання, між альтернативними витратами.
Альтернативні витрати - витрати ресурсів за найкращого альтернативного варіанту їх застосування. Підприємець, приймаючи рішення про використання ресурсів, відмовляться від виробництва інших товарів чи послуг, тобто жертвує цінністю альтернативних можливостей. Витрати підприємства за ознакою належності факторів виробництва поділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні витрати дорівнюють сумі виплат фірмі за використані ресурси зовнішнім постачальником (за працю, сировину, матеріали, енергію, транспорт і т.н.).
Внутрішні витрати - витрати, що дорівнювали б доходу за виробничі ресурси, якби не використовувались самостійно. Наприклад, якщо підприємство має свою виробничу споруду (свій цех), воно втрачає доход від неї, не віддаючи її в оренду. Тобто внутрішні витрати – це витрачені доходи.
Внутрішні (неоплачені) витрати з'являються і тоді, коли фірма застосовує власні грошові фонди, жертвуючи процентом в банку, власну працю і підприємницьку діяльність, відмовившись від заробітної плати в другій фірмі на вигідних умовах.
Але щоб втримати такий фактор, наприклад як підприємницька діяльність, в межах власної фірми, необхідна мінімальна плата за нього, яка називається нормальним прибутком.
Нормальний прибуток - це доход на власну підприємницьку діяльність, він
включається до складу внутрішніх витрат.
Сума зовнішніх витрат, тобто сума всіх реальних грошових виплат, що проходить через бухгалтерські рахунки підприємства, називаються бухгалтерськими витратами.
Сума зовнішніх і внутрішніх витрат називаються економічними витратами.
Критеріям господарської діяльності підприємства є його прибуток (чистий доход), який дорівнює різниці між валовим (сукупним) доходом і витратами.
В зв’язку з існуванням зовнішніх і внутрішніх витрат в мікроекономіці розрізняються дві форми прибутку: економічний і бухгалтерський прибуток.
Бухгалтерський прибуток це різниця між сукупним доходом і зовнішніми (наявними) витратами.
Економічний прибуток - це різниця між сукупним доходом і економічними витратами. Якщо від бухгалтерського прибутку відняти економічний прибуток (або від економічних витрат відняти бухгалтерські витрати) можна обчислити нормальний прибуток.
В залежності від обсягу виробництва (масштабу виробництва) витрати можуть бути постійними і змінними.
Витрати, які не залежать від обсягу виробництва, називається постійними (оренда приміщення, вартість обслуговування, процент амортизаційні відрахування, податки заробітна плата управління, затрати по охороні) - TFC .
Витрати, які залежать від обсягу продукції називається змінними (вартість сировини, зарплата робітників) - TVC .
Загальні (сукупні) витрати - це сума постійних і змінних витрат:
ТС = TFC + TVC (7.8)
Величина витрат, розрахована на одиницю продукції, називається середніми витратами:
середні постійні витрати 
(7.9)
середні змінні витрати 
(7.10)
середні сукупні (загальні) витрати 
(7.11)
Середні загальні витрати підприємства постійно порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару: якщо вони нижчі від ринкової ціни, фірма одержує прибуток з кожної реалізованої одиниці товару, тобто працює прибуткове. Додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару називаються граничними витратами:
(7.12)
Тема 8. Витрати і результати виробництва. Оптимум товаровиробника
План лекцій
1. Виробництво з одним змінним фактором. Мотивація поведінки фірми.
2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Гранична норма технологічного взаємо заміщення
3. Ефект масштабу виробництва. Зростаючий та спадний ефект від масштабу.
4. Ізокоста - функція витрат підприємства. Оптимум товаровиробника
Література: [ 1, c.166-192], [2, c. 87-98], [4, c. 118-126].
8.1 Виробництво з одним змінним фактором. Мотивація поведінки фірми.
В економічній теорії розрізняють переважно три періоди: миттєвий, короткий і довгий.
Миттєвий період - такий часовий відрізок, за якого всі незалежні величини, що визначають максимальний обсяг виробництва, є постійними незмінними. В результаті цього - максимальний обсяг виробництва також постійний.
Короткий період - такий, протягом якого хоча б один фактор виробництва
постійний, а інший фактори зміні. В короткому періоді можна збільшити обсяг використання лише змінного ресурсу.
В довгостроковому періоді всі ресурси змінюються, тобто зростання випуску можливе за рахунок збільшення використання всіх виробничих ресурсів.
Розширення виробництва в короткому періоді досліджується за допомогою поняття спадної віддачі (спадної продуктивності) змінного ресурсу, або закону змінних пропорцій.
Вплив цієї зміни пропорцій на зростання випуску зручно досліджувати за допомогою продукту змінного ресурсу.
В короткостроковому періоді змінним фактором виробництва найчастіше виступає праця (L).
Зобразимо криву загального (сукупного) продукту ТР, яке характеризує залежність випуску продукції від кількості змінного ресурсу.
TP МР
 | |
I стадія ІІ стадія ІІІ стадія
МРmax
TP max
TP 3 ТР AP max
|  | ||||
 | |||||
AP
| | ||||||||||
| | | |||||||||
| |||||||||||
0 0
L 1 L2 L 3 L 4 L 1 L 2 L 3 L 4
MP
Рис. 8.1 Стадії виробництва.
Конфігурація отриманої кривої загального пhjlerne ТР характеризує його величину за змінюваної кількості праці L і фіксованої кількості постійного капіталу (К). При даній кривій ТР можна будувати криві середнього АРL, граничного продукту MPL.
Граничний продукт змінного ресурсу 
може бути позитивним, нульовим. від’ємним.
Раціональний підприємець не буде збільшувати обсяг застосування змінного ресурсу вище L 4, так як це зумовить зменшення величини
ТР (МРL< 0).
Максимум граничного продукту досягається за обсягом змінного ресурсу L 2, a максимум середнього продукту - за обсягом змінного ресурсу L 3, коли середній продукт дорівнює граничному: АРL = МРL.
Раціональний підприємець не затримується на І стадії виробництва,
де.APL < МРL так як залучення кожної додаткової одиниці змінного ресурсу збільшує загальний продукт. Він завжди намагається перебувати на II стадії, де залучення додаткової одиниці змінного ресурса обіцяє хоча і спадний, але позитивний приріст випуску.
Отже кількість змінного ресурсу, що використовується раціональним підприємцем, знаходиться в інтервалі L 3- L 4, а обсяг випуску - в інтервалі ТРз - ТР мах.
S - подібна форма кривої загального продукту ТР викликана припущенням про безпосередній перехід від зростаючої віддачі з меншого ресурсу (L), до спадної після досягнення деякого критичного обсягу його застосування.
Такий причинно-наслідковий зв'язок між різними незалежними і залежними факторами, що утворюють виробничу функцію, коли один виробничий фактор постійний, виражається в законі спадної граничної продуктивності.
Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, що із збільшенням використання одного фактора, в той час як інші залишаються постійними, граничний продукт змінного фактора зменшується.
8.2 Ізоквантна варіація факторів виробництва. Гранична норма технологічного взаємо заміщення
Виробництво з двома змінними факторами являє собою спрощену модель виробництва в довгостроковому періоді. Типовою формою виробничої функції довгострокового періоду є функція: 
Закон спадної віддачі ресурсу діє, як по відношенню до одного, так і до іншого фактора. Це зумовлено тим, що фізичний обсяг виробництва є функцією, що включає фактори виробництва в однаковій мірі. Звідси витікає те, що збільшення використання одного фактора, коли інші є фіксованими, призводить до все меншого і меншого зростання випуску продукції, а ізокванта змінює свій нахил по мірі заміщення факторів виробництва.
Нахил ізоквант характеризує граничну норму технологічного заміщення:
(8.1)
К
K1
K2 Q
L 1 L 2
Рис.8.2 Модель взаємо заміщення факторів виробництва.
Гранична норма технологічного заміщення праці капіталу є тією величиною, на яку може бути зменшено капітал, якщо у виробництві додатково використати одну одиницю праці.
Зменшення ГНТЗ говорить про те, що ефективність використання будь-якого фактора обмежено: в міру заміщення в виробництві капіталу більшою кількістю праці продуктивність її знижується. Аналогічно, якщо праця заміщується капіталом, його віддача також зменшується. Тому виробництву потрібне збалансоване співвідношення обох факторів.
Рівняння (8.1) говорить про те, що для окремої ізокванти безперервне заміщення капіталу працею в виробничому процесі веде до росту граничного продукту капіталу і зменшення граничного продукту праці. Загальним наслідком обох змін є тенденція до зниження ГНТЗ і зниження ізокванти.
Похожие работы
... та грошей. Наглядна схема кругообігу товарів та грошей (рис.1.1) допоможе краще уявити в узагальненому вигляді ринкову систему та зрозуміти логіку побудови курсу мікроекономіки. ресурси витрати доходи ресурси кінцеві товари виручка споживацькі кінцеві товари Ринок кінцевих товарів та послуг ...
... перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему. 14. Витрати виробництва: економічні та бухгалтерські підходи до вивчення. До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать витрати виробництва, виручка і прибуток. Загальні витрати факторів виробництва (ресурсів) і грошові витрати, що здійснюються підприє ...
... також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовується припущення „за інших рівних умов”, яке дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів. До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання. Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком дослі ...
... ів різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, нам потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача. 2 ПАРАМЕТРИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК МІКРОЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ. ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ 2.1Організаційні форми і функції підприємства Ініціативну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів і послуг, називають ...
0 комментариев