Методи мікроекономічного аналізу
Д Товар Х
Поняття пропозиції. Функція пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію
Перехресна еластичність попиту
Функція корисності
Крива байдужості. Гранична норма заміщення
Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості спoживача
Реакція споживача на зміну ціни товарів
Ефект доходу та ефект заміщення
Підприємство як суб'єкт та виробничо-ринкова система
Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі
Ефект масштабу виробництва
Типи ринкових структур
Мінізація збитку конкурентної фірми
Визначення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Довгострокова рівновага
Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку
Суспільні втрати монопольної влади. Антимонопольна
Цінова дискримінація
Максимізація прибутку в умовах олігополії
Рівновага на монополістичному ринку в короткостроковий і довгостроковий період
Рівновага на конкурентному ринку
Ринок капіталів та позичковий процент
Ефективність виробництва та розподілу
Навигация
Максимізація прибутку в умовах олігополії
Мікроекономіка
133692
знака
26
таблиц
80
изображений
14.2 Максимізація прибутку в умовах олігополії
Олігополія є найбільш суперечливою і найменш стійкою ринковою структурою.
З однієї сторони, олігополісти прагнуть об’єднатися, узгодити свої дії і виступати, як монополія, одержуючи при цьому певну долю монопольного прибутку. В цьому плані між олігополістами можуть бути явні і неявні змови.
Формою явної згоди, погодження дій щодо рівня цін і обсягів продажу є створення картелю. Сенс його утворення полягає в тому, що на ринку замість конкурентної рівноваги, умовою якої є рівність граничних витрат ринковій ціні (Р = МС), встановлюється монопольна рівновага, характерним для якої є рівність граничних витрат граничній виручці (МС=MR).
Модель максимізації прибутку в олігополії представлено на рис. 14.1
P
Pm
Pc MC
MR D
Qm Qc Q
Рис. 14.1 Встановлення монопольної ціни в картелі
За рахунок обмеження обсягу продаж з Qcдо Qm внаслідок картельної угоди учасникам ринку вдається підняти ринкову ціну до Рm і отримати монопольний прибуток.
Проте рівновага в Qm не може бути довготривалою тому що:
– для учасників ринку існують суттєві стимули для порушення угоди, тому що перевищення квоти одним із учасників може дати йому при деякому зниженні ціни суттєве збільшення прибутку при умові, що інші учасники картелі дотримуються угоди;
– монопольні ціни принаджують до ринку нових виробників, що позначається на ринковій рівновазі;
– некартелізовані підприємства, що залишились на ринку, користуються ринковою ситуацією, що виникає після створення картелю, для збільшення своєї частки на ринку шляхом пропозиції за цінами нижчими, що створив картель.
14.3 Характеристика та зміст моделей олігополії
Теоретичні моделі олігополії пояснюються на прикладі, коли існує тільки два виробники або ж один і всі інші разом взяті (дуополії).
Найбільш простою і найбільш поширеною моделлю олігополії є модель Курно. Вона пояснює, як здійснюють свій вибір стосовно обсягу виробництва два олігополісти, які мають приблизно однакові економічні можливості і виробляють однорідну продукцію.
Приймаючи своє рішення щодо обсягу виробництва кожне підприємство бере до уваги і свого конкурента.
Якщо ринковий попит на товар відомий ( P = a – bQ), то Q = Q1+Q2 (вони разом задовольнятимуть цей обсяг попиту). Витрати виробництва кожного олігополіста характеризується відомими функціями валових витрат: TC1 = TFC1 + C1Q1 і TC2 = TFC2 + C2Q2 .
Суть моделі Курно полягає в тому, що кожне підприємство розглядає рівень виробництва конкурента як фіксований, а потім вирішує, скільки виробляти самому, щоб максимізувати прибуток. Так послідовно припускається зміна обсягу, який вироблятиме конкурент від ринкового попиту до нуля і будується крива реакції дії першого підприємства на дії другого (Q1’ = f(Q2)).
Потім розглядається протилежна ситуація і будується крива реакції другого підприємства на дії першого (Q2’=f(Q1)).
Оскільки кожний виробник на кривій реакції максимізує свій прибуток, точка перетину цих кривих і буде визначати рівновагу Курно, тобто буде визначати ті обсяги виробництва кожного олігополіста, які забезпечують їм максимальний прибуток.
Q2
Q2’=f(Q1)
Q2’
Q1’=f(Q2)
Q1’ Q1
Рис.14.2 Модель Курно( рівновага в олігополії).
На відміну від моделі Курно, модель Бертрана передбачає, що олігополіст визначає не обсяг виробництва, а ціну на свою продукцію за прийнятих уявлень щодо цін, які беруть інші виробники.
Подібно до моделі Курно, кожний учасник ринку шукає такі ціни, які дають йому можливість отримати максимум прибутку за даної ціни конкурента.
Р2 P1=f(P2)
Б P2=f(P1)
Р2’
P1’ P1
Рис. 14.3 Модель Бертрана (рівновага в олігополії)
Модель Штакельберга припускає неоднакову економічну силу конкурентів. Це дозволяє сильнішому із них взяти на себе роль лідера на ринку.
Лідер як економічний суб’єкт, що має певну монопольну владу, визначає для себе обсяг виробництва і ціну, що максимізують його прибуток. Інші конкуренти стають аутсайдерами. Вони мають діяти як виробники на ринку досконалої конкуренції, визначаючи той обсяг продажу, який буде максимізувати їхній прибуток при визначеній лідером ціні. Єдиною умовою досягнення рівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу економічної сили, який би дозволяв йому, незважаючи на спроби конкурентів, утримуватися на незалежній позиції. Вирішуючи задачу, як і у моделі Курно, визначаються обсяги лідера і аутсайдерів, за яких вони будуть максимізувати прибуток і ціну реалізації. Але на відміну від Курно аутсайдер в зв’язку з його пасивною поведінкою буде отримувати менший прибуток, ніж лідер.
Q2
Лінія реакції лідера 
Ш1
K Лінія реакції аутсайдера
Ш2
Q1
Рис.14.4 Порівняння моделі Курно і Штакельберга
Для точності співставлення рівноваги Курно з Рівновагою Штакельберга лінії реакції лідера і аутсайдера доповнюються лініями однакового прибутку( ізопрофітами).
Точки К, Ш1 і Ш2 характеризують рівновагу Курно і Штакельберга, коли роль лідера має перший олігополіст (Ш1) і його конкурент (Ш2).
Модель цінового лідера є однією із форм неявної змови конкурентів додержуватись на ринку стандартизованої продукції єдиної ціни. На відміну від моделі Штакельберга, лідер встановлює не обсяг виробництва продукції, а ціну на свою продукцію.
Лідером, як правило, виступає домінуюче за обсягом виробництва підприємство, яке має менші середні витрати, ніж аутсайдер. Лідер встановлює ціну, яка максимізує його прибуток, аутсайдер приймає таку ціну, як задану. Лідер, вибираючи ціну, знає, який обсяг буде пропонувати аутсайдер за цією ціною. Тому для визначення попиту на свою продукцію Q1 лідеру потрібно із ринкового попиту відняти попит аутсайдера, тобто
Q1 + Q2 = Q.
P 
SF
P1 MCL
P2
P0 DL
MRL D
0 QF QL QE Q
Рис.14.5 Модель цінового лідера
Крива попиту, яка постає перед лідером, утворюється внаслідок горизонтального віднімання кривої сукупної пропозиції аутсайдера SF від кривої галузевого попиту D: за Р ³ Р1, аутсайдери задовольняють ринковий попит без лідера, а за Р < Р0 аутсайдери підуть з ринку, залишаючи весь попит лідеру. Точка перетину кривих граничної виручки MRL і граничних витрат лідера МСL визначає ціну PL, яка встановиться на даному ринку.
За цієї ціни аутсайдери запропонують QF, а лідери QL одиниць продукції.
Тема 15. Монополістична конкуренція.
План лекції.
1. Особливості ринку монополістичної конкуренції.
2. Рівновага на монополістичному ринку в короткостроковому та довгостроковому періоді.
3. Методи нецінової політики на ринку монополістичної конкуренції.
Література: [ 1, c. 261-268], [2, c. 139-145], [4, c. 190-192].
15.1 Особливості ринку монополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція є найпоширенішою моделлю сучасного ринку. Особливо це стосується товарів народного споживання. Кожен з нас як покупець найчастіше зустрічається з виробником чи продавцем, який у своїй поведінці орієнтується на монополістичну конкуренцію.
Монополістича конкуренція – вид конкуренції, що може виникнути за великої кількості продавців, що реалізують диференційовану продукцію на ринку з вільним входом та виходом для нових виробників.
Ознаки монополістичної конкуренції:
- ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;
- товар кожного продавція є недосконалим замінником товарів інших фірм;
- встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;
- ринок не має бар’єрів для входу та виходу.
Монополістична конкуренція має ознаки я і монополії, така і досконалої конкуренції. На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма контролює ціну на свій товар (ознака монополії) і водночас є багато фірм, що постачають схожий товар (ознака досконалої конкуренції).
Похожие работы
... та грошей. Наглядна схема кругообігу товарів та грошей (рис.1.1) допоможе краще уявити в узагальненому вигляді ринкову систему та зрозуміти логіку побудови курсу мікроекономіки. ресурси витрати доходи ресурси кінцеві товари виручка споживацькі кінцеві товари Ринок кінцевих товарів та послуг ...
... перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему. 14. Витрати виробництва: економічні та бухгалтерські підходи до вивчення. До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать витрати виробництва, виручка і прибуток. Загальні витрати факторів виробництва (ресурсів) і грошові витрати, що здійснюються підприє ...
... також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовується припущення „за інших рівних умов”, яке дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів. До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання. Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком дослі ...
... ів різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, нам потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача. 2 ПАРАМЕТРИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК МІКРОЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ. ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ 2.1Організаційні форми і функції підприємства Ініціативну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів і послуг, називають ...
0 комментариев