Методи мікроекономічного аналізу
Д Товар Х
Поняття пропозиції. Функція пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію
Перехресна еластичність попиту
Функція корисності
Крива байдужості. Гранична норма заміщення
Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості спoживача
Реакція споживача на зміну ціни товарів
Ефект доходу та ефект заміщення
Підприємство як суб'єкт та виробничо-ринкова система
Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі
Ефект масштабу виробництва
Типи ринкових структур
Мінізація збитку конкурентної фірми
Визначення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Довгострокова рівновага
Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку
Суспільні втрати монопольної влади. Антимонопольна
Цінова дискримінація
Максимізація прибутку в умовах олігополії
Рівновага на монополістичному ринку в короткостроковий і довгостроковий період
Рівновага на конкурентному ринку
Ринок капіталів та позичковий процент
Ефективність виробництва та розподілу
Навигация
Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку
Мікроекономіка
133692
знака
26
таблиц
80
изображений
12.3 Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку
Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна досягти такого обсягу виробництва продукції, за якого гранична виручка (граничний доход) MR дорівнює граничним витратам МС.
MR=MC (12.1)
В цьому – вирішення проблеми максимізації прибутку для монополіста, як і для будь-якої іншої фірми.
Прибуток монополії визначається як різниця між виручкою та загальними витратами виробництва.
ЕП=TR – TC (12.2)
Із зростанням Q прибуток зростатиме поки не досягне максимуму, а потім буде зменшуватись.
Певний обсяг виробництва Q максимізує прибуток в тому випадку, коли приріст прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює 0.
d ЕП d TR d TC MR – MC == 0 TR – TC = ЕП ------- = ------- - ------- MR = MC
С TC d Q d Q d Q
TR
max
Q
Q Q
Рис.12.5. Модель вибору обсягу виробництва за загальними значеннями доходу і витрат.
Формула MR = MC – є необхідною умовою максимізації прибутку.
Для монопольної фірми граничний доход визначається формулою:
MR = P (1+ 
); (12.3)
Так як MC = MR , то можна записати, що
- перевищення ціни над граничними витратами в процентах від ціни. Ціну можна виразити через граничні витрати як:
P=
При |Еd| = 1 – ціна є невизначеною величиною.
|Ed| < 0 – ціна менша за нуль.
Ці два випадки не мають економічного сенсу. Таким чином, монополія максимізує прибуток тільки при |Ed|>1.
Таким чином, монополіст, визначаючи ціну, враховує що вона може перевищувати граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту. Випуск товарів необхідно розширювати поки за ціни, що встановлені монополістом, доки продукція знаходить збут.
Отже, необхідною умовою максимізації прибутку є рівність MC = MR.
P
MC
PE
AC
прибуток
E
D=AR
QEQ
Рис.12.6. Модель рівноваги монополії в короткостроковому періоді.
На графіку (рис. 12.6) точка Е (точка перетину ліній граничних витрат МС і граничного доходу) є точкою рівноваги фірми-монополіста. Опустивши вертикальну лінію на ось Х , знаходимо обсяг продукції QE, при якому фірма одержить максимальний прибуток. Перетин вертикальної з лінією попиту D визначає ціну РЕ, при якій буде реалізовано цей обсяг продукції.
В довгостроковому періоді монополія, яка максимізує прибуток, розширює свої операції, поки не стане випускати кількість товару, яка відповідає правилу рівності граничної виручки і довгострокових граничних витрат (MR = LRMC). Фірма - монополіст забезпечить рівновагу в довгому періоді в тому випадку, якщо вона зможе утримати контрольовану галузь від проникнення інших фірм.
Тема 13. Монопольна влада та антимонопольна
політика держави
План лекції
1. Монопольна влада. Показники монопольної влади.
2. Суспільні втрати монопольної влади. Антимонопольна політика держави.
3. Цінова дискримінація.
Література: [ 1, c. 248-258], [2, c. 130-136], [4, c. 165-182].
13.1 Монопольна влада. Показники монопольної влади
Ступінь перевищення монопольної ціни над граничними витратами характеризує монопольну владу виробника.
Таке визначення монопольної влади отримав назву показника монопольної влади Лернера:
L = (P – MC)/P або L = - 1/Ed (13.1)
Числове значення коефіцієнта Лернера знаходиться між 0 та 1. Для досконало конкурентної фірми Р = МС і L = 0.
Чим більше L , тим більше монопольна влада. Отже способом виміру монопольної влади є величина, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати, або це величина обернена еластичності попиту, Ed – коефіцієнт еластичності попиту на продукцію підприємства, а не еластичність ринкового попиту.
Велика монопольна влада сама по собі не гарантує підприємству високі прибутки. Прибуток залежить від співвідношення середніх витрат і ціни.
Таким чином, основною причиною монопольної влади є еластичність попиту для підприємства, на яку впливають три фактори: еластичність ринкового попиту, кількість підприємств на ринку, взаємовідносини між підприємствами.
Положення, за якого тільки декілька підприємств захоплюють більшу частину ринку збуту, називається концентрацією ринку.
Концентрація може вимірюватися:
а) коефіцієнтом концентрації – часткою(відсотком) продаж 4-5 най- ббільших підприємств в загальному обсягу продаж;
б) індексом Герфіндаля( Iг ):
Іг=S di2 = d12 + d22 +…+ dn2, (13.2)
де n – кількість підприємств на ринку;
di – доля ринку і-го підприємства, %.
Зростання кількості підприємств призводить до зменшення монопольної влади , тому підприємства завжди зацікавлені в обмеженні доступу до галузі. Це є важливим моментом конкурентної стратегії. Позитивний ефект масштабу може привести до того, що на ринку буде діяти тільки одне підприємство.
Вирішальним фактором встановлення монопольної ціни є можливість взаємодії виробників. Якщо підприємства конкурують між собою, кожне з них буде мати мінімальну владу, або взагалі її не матимуть. Якщо підприємства не конкурують , вони вступають в змову і можуть підвищувати ціни разом, а отже мають можливість збільшувати прибуток.
Монопольна влада не є незмінною. Вона залежить як від попиту, так і від витрат самого підприємства.
Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність.
Для порівняння стану рівноваги фірми за умов монополії та досконалої конкуренції проаналізуємо їх за допомогою графіка.
P 
MR D 
Рm MC
AC
Pc
Qm Qc Q
Рис. 13.3 Рівновага монополії та досконалої конкуренції
Вільний вхід у галузь та вихід з неї сприяють зміщенню кривої пропозиції, яка є сумою кривих пропозицій таким чином, що виконується рівняння рівноваги
Pc = MC (Qc) = AC (Qc) (13.3)
Одночасно виконується рівняння рівноваги для попиту і пропозиції,
S(Pc) = D(Pc) (13.4)
тобто крива пропозиції збігається з кривою граничних витрат
S(Pc) = MC(Qc).
Обсяг рівноваги монополіста (Qm), як відомо, визначається як абсциса точки перетину кривої МС (граничних витрат) та кривої MR( граничного доходу). Так як фірма–монополіст є єдиним виробником, то лінія попиту на продукцію є лінією попиту фірми–монополіст. Ціна монопольної рівноваги встановиться на рівні Рт . Таким чином, графік 12.3 ілюструє основний висновок теорії монополії: за умов монополії ціна буде вища, а обсяг виробництва нижчий, ніж за досконалої конкуренції ( Рт > Рс ; Qm< Qc).
Стає зрозумілим, що втрачає споживач, коли отримує товар, послугу з рук монополії, а не з досконалого ринку: споживачі отримують менше, а сплачують за кожну одиницю товару більше, ніж на конкурентному ринку.
Похожие работы
... та грошей. Наглядна схема кругообігу товарів та грошей (рис.1.1) допоможе краще уявити в узагальненому вигляді ринкову систему та зрозуміти логіку побудови курсу мікроекономіки. ресурси витрати доходи ресурси кінцеві товари виручка споживацькі кінцеві товари Ринок кінцевих товарів та послуг ...
... перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему. 14. Витрати виробництва: економічні та бухгалтерські підходи до вивчення. До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать витрати виробництва, виручка і прибуток. Загальні витрати факторів виробництва (ресурсів) і грошові витрати, що здійснюються підприє ...
... також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовується припущення „за інших рівних умов”, яке дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів. До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання. Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком дослі ...
... ів різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, нам потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача. 2 ПАРАМЕТРИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК МІКРОЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ. ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ 2.1Організаційні форми і функції підприємства Ініціативну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів і послуг, називають ...
0 комментариев