1.1. Виробнича потужність підприємства
Виробнича інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором наукового управління їх діяльністю.
Здатність підприємства і їхніх підрозділів виготовляти максимальну продукцію перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина – знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. При цьому зазначимо, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу за визначений термін за допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнотому рівні їх досконалості і освоєння.
Особливості виробничої потужності є динамічність. Її величина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завдання розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов’язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень їх використання. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, що впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис. 1.1. Особливістю цих факторів є те, що для збільшення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
|
|
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов’язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу витрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонуванні засобів праці в часі. Тільки повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.
Аналіз суті й особливостей впливу факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні і внутрішні (рис. 1.2.) Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їх кількісну оцінку.
|
У класифікаціях на рис. 1.1, 1.2 фактори показані у загальному вигляді. Однак це не виключає їх подальшої диференціації.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття, як “випуск продукції”, “використання виробничої потужності”, “розвиток виробничої потужності”, а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обгрунтування величини виробничої потужності. Закономірність вияву і дію факторів на рис. 1.1, 1.2, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазначає змін у зв’язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, є методологічною передумовою виявлення ефетивного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація ринкових резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності до роботи.
Виробнича потужність підприємств є величиною змінною, вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на певний момент часу. Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях вимірювання, в яких обчислюється продукція, яку виготовляє підприємство.
Виробнича потужність визначається за формулою:
, (1.1)
де n – кількість провідного обладнання, шт.;
КФРЧ – корисний фонд робочого часу, год.;
КВН – коефіцієнт виконання норм виробітку;
ТЄ – трудомісткість обробки одиниці виміру, год.
Потужність може визначатися за іншою формулою:
, (1.2)
де Пн – нормативна годинна продуктивність одиниці обладнання, шт./год.
Якщо на підприємстві виготовляється декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою:
,
де - максимально можливий випуск кожного виду продукції;
Ці – оптова (договірна) ціна одиниці продукції.
При розрахуну випуску продукції з діючих виробничих потужностей розраховують середньорічну виробничу потужність.
, (1.3.)
де Пn.p. – виробнича потужність на початок року;
Пввед. – виробничі потужності, які вибули протягом планового періоду;
tввед. – кількість місяців функціонування введених виробничих потужностей;
Пвиб. – виробничі потужності, які вибули протягом планового періоду;
tвиб. –кількість місяців, протягом яких виробничі потужності не функціонують.
Оцінка рівня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників.
Кожний з показників, який входить до тієї чи іншої групи, має строго визначене призначення в системі аналізу і використання для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей.
До показників використання виробничих потужностей відносять:
1. Коефіцієнти використання потужностей розрізняють:
- Коефіцієнт використання проектної потужності, який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченої проектом (у грн., т, шт.), до величини проектної потужності в аналогічних дослідженнях. На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомостей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, досягнуті техніко-економічні показники в межах нормативного строку, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.
- Коефіцієнт використання виробничого потужності, який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. Цей коефіціент можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.
2. Ступінь прогресивності технічного процесу характеризується питомою вагою впроваджених нових технологій.
3. Ступінь прогресивності обладнання характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва.
4. Показник використання обладнання. Розрізняють:
- екстенсивне використання, яке визначає використання обладнання в часі, найчастіше характеризується коефіцієнтом змінності, а також залежить від величини внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планового розрахункової або фактично трудомісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання в роботі в одну зміну
, (1.4)
де - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції, маш./год.;
Свст – кількість одиниць встановленого обладнання;
Фд – дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.;
- інтенсивне використання характеризує використання обладнання по потужності (найчастіше характеризує продуктивність одиниці обладнання в натуральному виразі або обсягом виробленої продукції в розрахунку на одиницю потужності);
- інтегральний показник визначається як добуток екстенсивного та інтенсивного використання. Найчастіше в якості інтегрального показника використовується показник фондовіддачі.
В цехах, де основна робота виконується вручну і низький рівень механізації робіт, використання виробничої потужності визначається на основі використання корисної виробничої площі.
Під час аналізу використання виробничих потужностей підприємства обов’язково визначити ступінь використання різних груп обладнання. З цією метою розраховують коефіцієнт завантаження обладнання, який визначається як відношення трудомісткості виробничої програми завантаження певної групи обладнання (О) до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу (Р).
(1.5)
де Ni – кількість виробів кожного найменування, які обробляються на даній групі обладнання, шт.;
Тєі – трудомісткість обробки одиниці виробу, год/шт.
В результаті розрахунків можна отримати:
1. О=Р Кзав = 1 – це ідеальний випадок завантаження обладнання.
2. О>Р Кзав > 1 – “вузьке місце”, тобто пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження.
3. О<Р Кзав < 1 – “широке місце”, тобто існує недозавантаження обладнання.
Найбільш небезпечним для підприємства є другий варіант, оскільки така група обладнання буде спримувати завантаження всіх суміжних з нею груп обладнання.
Розрізняють такі основні шляхи ліквідації “вузьких місць”:
- збільшення коефіцєнта змінності роботи обладнання;
- зменшення або номенклатури виробів, або кількості виробів, які обробляються на певному обладнанні;
- зменшення трудомісткості обробки одного виробу;
- збільшення коефіцієнта виконання норм виробітку;
- збільшення корисного фонду робочого часу;
- зменшення простоювань обладнання в ремонті.
Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду. Однак можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин підсистем і системи на різних рівнях ієрархічної структурної побудови підприємства. При цьому одні з них мають мінімальну пропускну здатність для виконання заданого обсягу виробництва, а інші – мінімальну. В зв’язку з цим середній коефіцієнт завантаження устаткування знижується, що позначається на ефективності використання виробничих потужностей, а підприємство практично не має резервних потужностей для швидкого освоєння випуску нової продукції. Отже, йдеться про розв’язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукцції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.
Наявність таких потужностей тісно пов’язане з формуванням комплектних резервів. Під комплектними резервами поліпшеня використання виробничих потужностей підприємств слід розуміти можливість збільшення випуску певного виду продукції однакової кількості усіма його підрозділами. При цьому величина комплектних резервів перебуває у прямій залежності від рівня пропорційності у виробничих потужностях, тобто від організаційної досконалості побудови системи машин.
Основна мета регулювання пропорцій у потужностях полягає в забезпеченні узгодженого функціонування системи машин і як наслідок – формування комплектних резервів, наявність яких дає змогу освоювати нові види продукції, домагатися рівномірного завантаження усіх ланок підприємства в межах визначеного режиму роботи.
Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрувань наявними у них потужнісними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.
... ємства, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України про пожежну безпеку та п. 2.3. НАПБ А.01.001-04. 2. Підготовка і видання в кінці року письмового наказу “Про організацію пожежної безпеки на підприємстві на наступний рік”. 3. Організація і проведення протипожежних інструктажів, проведення спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) з посадовими особами та працівниками підприємства згідно з ...
... відображення певної організації роботи на ринку. І формальним розподілом функціональних обов'язків між службами та службовцями проблема ефективної роботи не вичерпується. 2. Організаційні структури управління маркетингом на підприємстві Маркетингові організаційні структури, що "вмонтовуються" в систему управління фірмою, мають задовольняти такі вимоги: незначна кількість рівнів управління; ...
... , де немає нотаріальних контор. 6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену органом, який видав даний документ. 7. Копію довідки про внесення підприємства в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, завірену нотаріально або органом, що її видав. 8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків чи його копію, ...
... ій продукції і послугах. Разом з тим відповідність між системою мети і організаційною структурою управління не може бути однозначною. В єдиній системі повинні розглядатися і різні методи формування організаційних структур управління. Ці методи мають різну природу, кожний з них окремо не дозволяє вирішити все практично важливі проблеми і повинен застосовуватися в органічному поєднанні з іншими. ...
0 комментариев