ПОНЯТТЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ РИНКУ
Ціноутворююча функція, тобто остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар
МОДЕЛЬ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Тенденція до посилення інсайдерської структури власності з переважанням великих корпоративних власників
РОЗВИТОК РИНКУ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
РИНОК ІННОВАЦІЙ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОК
РИНОК ЯК ЗАСІБ ВІДРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Навигация
ПОНЯТТЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ РИНКУ
Ринок як форма функціонування товарного господарства
164209
знаков
2
таблицы
6
изображений
1.1 ПОНЯТТЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ РИНКУ
У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства.
Можна сказати що ринок є наслідком поділу праці, але це ще далеко не все. Так, наприклад, перший поділ праці в первісній громаді не спричинило появи ринку, оскільки подібний поділ мало чисто внутрішній характер, заснований на вікових і полових відмінностях: чоловіка в первісному суспільстві йшли на полювання, а жінки залишалися в будинку, стежили за порядком, підтримували вогонь, намагалися організувати тоді ще примітивне зберігання продуктів й обмежене землеробське виробництво, що дозволяло хоч якось підтримувати існування у випадку невдалого полювання або коли полювати було неможливо.
Такий поділ праці ще не визначає мінових відносин. Поділ праці як джерело обміну й причина появи ринку в широкому змісті цього слова знайшов своє значення пізніше, коли люди відкрили, що тварин можна приручити й одержувати від них молоко й інші продукти, і почав обробляти землю. Все це історично привело суспільство до поділу племен на скотарські, мисливські, землеробські, з'явилося виробництво, що постійно перевищувало безпосередні потреби людини, і відбувся розподіл суспільства на класи.
Обмін здобуває певний ступінь регулярності, коли, наприклад, ті, хто роблять молоко й м'ясо, віддають вівцю за зерно або, як це краще видно з більше пізнього приклада, коли домоткане полотно, що вироблялося раніше в патріархальних сім'ях, у певний момент починає вироблятися в місті деякими соціальними групами людей (ремісниками), коли при поділі суспільства на класи відбувається певна диференціація в споживанні.
Уже тоді починається розподіл на галузі, а пізніше - на тип виробництва й види продукту. Обмін спочатку носить випадковий характер і відбувається в найпростішій формі обміну товару на товар. Потім обмін стає усе більше звичним, відбувається усе більш часто, породжує гроші як посередника при обміні. Але ще довгий час в історії людства обмін товарів залишався ще не визначальним явищем. Досить згадати середньовічні ярмарки, великий ринок улаштовувався раз або два в рік, а кругом панувало натуральне господарство [17,63].
В античні часи хазяї мали рабів, які робили маслинове масло й вино, призначене для споживання їх грецькими або римськими панами. Крім того, раби робили взуття, тканини, товари загального користування, продукти, призначені для обміну, тобто товари вироблялися для споживання вузького правлячого класу, а не для широких народних мас.
Так як можливість обміну веде до поділу праці, то ступінь останнього завжди повинна обмежуватися межами цієї можливості обміну або, інакше кажучи, розмірами ринку. Коли ринок незначний, ні в кого не може бути спонукання присвятити себе цілком якому-небудь одному заняттю через неможливість обміняти весь надлишок продукту своєї праці, що перевищує власне споживання, на потрібні йому продукти праці інших людей.
Водний транспорт для всіх видів праці відкриває більш великий ринок, ніж при існуванні одного лише сухопутного транспорту, поділ праці й удосконалювання всякого роду промислів природно вводяться вперше в приморських місцевостях і по берегах судноплавних рік, а потім ці поліпшення через довгий час проникають у внутрішні частини країни.
При таких перевагах водного транспорту представляється природним, що перші успіхи ремесел і промисловості мали місце там, де відкривався увесь світ для збуту продуктів всіх видів праці.
Таким чином, у всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торгівлі, за допомогою якого продаються й купуються всякого роду товари або ж обмінюються один на іншій.
Кожна людина багата або бідна залежно від того, у якому ступені вона може користуватися предметами необхідності, зручності й задоволення. Але після того як встановився поділ праці, власною працею людина може добувати лише дуже невелику частину цих предметів: значно більшу частину їх він повинен одержувати від праці інших людей; і він буде багатий або бідний залежно від кількості тієї праці, якою він може розпоряджатися або яке він може купити.
От чому в ті часи історично ще не виникло ніякого економічного навчання: для цього ще не дозріли необхідні історичні умови. Навіть якщо в Аристотеля ми й знаходимо деякі натяки на таке поняття, як товар, це ще не виходить, що ринок став звичайним явищем у житті людей. Це явище затверджується коли в середньовічній громаді з'являється міський ринок. Ринок з'являється тоді, коли вільні ремісники середньовіччя починають робити певну кількість товарів для міського ринку, основою якого є обмін тканинами, предметами побуту й т.д. Але "часи прядки" тривали ще століття, навіть при наявності міського ринку. Як би те не було, а середньовічний ринок багато в чому відрізнявся від сучасного, наприклад тим, що товар вироблявся за замовленням, або, як ми сказали б сьогодні, панував особливий вид поділу праці - по зробленому продукті [18,178].
Швець кроїв шкіру, убивав цвяхи, пришивав підошву - загалом, робив всі, завершуючи свою роботу повністю, і випускав виріб у готовому виді. Ремісник був власником майстернею й власником зробленого їм продукту, тобто товару, що він ніс на ринок. Мінові відносини цього товарообігу прекрасно визначені Марксом: міняється один товар на іншій. При цьому типі товарообігу гроші виступають лише як посередник і тільки у виняткових випадках - як капітал. Цей тип обміну можна представити формулою Т -Г -Т (товар - гроші - товар) [29,54].
У наші дні промислове виробництво взуття ґрунтується на потоковому методі, коли працівник виконує одну операцію або частину операції, які лише в сукупності ведуть до випуску готового виробу. Сьогодні працівник уже не є власником виробленого товару й тим більше-засобів виробництва. По цій і багато інших причинах залежність окремої людини у всіх його життєвих умовах від "ринку" усе більше збільшується.
При історичному розгляді процесу становлення ринку відразу видно, що реальна дійсність не має нічого загального з формалістичним поданням про двох людей, що роблять обмін товарами: одна людина пропонує горіхи в обмін на інжир, відбувається безгрошова угода, і із цього нібито розвивається процес обміну взагалі. Подібні речі не мають нічого загального й з абстрактним поданням про продавця й покупця, що діють на рівних початках і розглядаються як абстрактні одиниці. Навіть у таких спрощених гіпотезах варто виходити з реального положення речей. Загальновідомо, що з розвитком ринку обмін здобуває загальний характер, і при цьому як посередник виступають гроші.
У процесі становлення й розвитку товарно-грошових відносин формується такий найважливіший їх елемент, як ринок. Тому причини виникнення товарно-грошових відносин розкривають і причини виникнення товарного обігу й ринку. Водночас ринок (як окремий елемент) — це складне утворення, він має свою власну структуру, для його функціонування й розвитку необхідні специфічні умови. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неоднозначно тлумачили його сутність.
Ринок як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав істотних кількісно-якісних змін, що не могло не позначитися на його визначенні в останні понад два століття. У працях А. Сміта і Д. Рікардо термін «ринок» не набув чіткого політекономічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхових явищ ринкової економіки, а тому використовували переважно для характеристики ринкового попиту [30,67].
Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст О. Курно. На його думку, цей термін позначає «будь-який район, на якому взаємовідносини покупців і продавців вільні, тому ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко й швидко вирівнюватися». Англійський економіст А. Маршалл стверджував, що «чим досконаліший ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час платили за одну й ту саму річ однакову ціну». У підручнику «Економікс» ринок розглядається як «інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг». Американський економіст П. Хейне стверджував, що «ринок — це набір взаємозв'язків, або процес конкурентних торгів». Наведені визначення об'єднує те, що всі вони виходять із тлумачення західними науковцями предмета економічної науки, тобто без акцентування уваги на вивченні виробничих або економічних відносин. Крім того, не слід обмежувати ринок лише сферою товарного обміну, оскільки ринок передбачає грошовий обіг, у тому числі ринок цінних паперів [30,69].
У сучасній політичній економії відповідно до предмета цієї науки на передній план при визначенні сутності ринку виходить система або певна сукупність економічних відносин, а також робиться спроба пов'язати його з певними функціями (формування попиту й пропозиції та ціни на товари). Крім того, необхідно з'ясувати основні суб'єкти ринку, між якими виникають і розвиваються такі відносини.
В одних визначеннях такими суб'єктами називають сукупність покупців, у других — виробників і споживачів, продавців і покупців, у третіх — домашні господарства, підприємців і уряд, у четвертих — господарюючих суб'єктів. З погляду принципу історизму суб'єктами ринку найдоцільніше називати домашні господарства (у тому числі окремих індивідів), різні типи фірм і організацій (насамперед крупні корпорації) та державу (у тому числі наднаціональні органи).
Сучасний ринок — певна сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм та організацій (насамперед крупними компаніями) і державою (у тому числі наднаціональними органами) з приводу купівлі товарів і послугу сфері обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу. Основні ознаки сучасного ринку зображені на схемі 1.1.
Схема 1.1. Характерні ознаки сучасного ринку [33,165]
Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутності ринку, необхідно з'ясувати його функції.
Основними функціями ринку є [40,254]:
Похожие работы
... як правило, з короткострокових вимог і зобов'язань експортерів та імпортерів клієнтів банку 2.4 Визначення основних проблем сучасного стану функціонування фінансових бірж України Основними проблемами сучасного стану функціонування фінансових (фондових та валютних) бірж в Україні є їх практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуючі монопольні структури – МВРУ ...
... відносини по доступу України до ресурсів Світового океану та до рибної продукції в територіальних водах інших держав; - відновити платоспроможність громадян середнього класу населення. Функціонування світового ринку рибної продукції відбувається в умовах постійної регулюючої функції країн. Досить широко використовуються методи підтримки внутрішнього виробника – субсидії та тарифні механізми й ...
... сільських та інших товаровиробників АПК, у тому числі й зерновиробників. 3. Стратегічні аспекти використання експортного потенціалу зхернового господарства Херсонської області Сучасний зерновий ринок Херсонської області все ще перебуває на стадії становлення і не забезпечує виконання основних функцій: організації оптової й роздрібної торгівлі, формування конкурентного середовища, контролю ...
... ї моделі економіки і способів її побудови; на визначенні пріоритетних цінностей та економічного порядку, який повинен забезпечувати реалізацію цієї моделі. Тому розроблення філософії взаємодії держави і ринку передбачає дослідження багатогранності цього процесу, урахування впливу інституційного середовища на конкретну модель економіки. Без визначення цілей, цінностей у суспільстві неможливо ...
0 комментариев