Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства. Цей тип усталеності характеризується співвідношенням

2.         Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства. Цей тип усталеності характеризується співвідношенням

3.        

З = Рк + С^кк (2.14)

4.         Нестійкий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів та платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (С⁰) та оборот підприємства (резервного фонду накопичення та споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення обігових коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською.

З = Рк+С^кк+С⁰ , (2.15)

Де:

С⁰- джерела, що послабляють фінансову напругу, тис.грн.

У якості таких джерел слід розглянути перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською. Таке перевищення визначається зіставленням (р.150, 520, 170, 550, 200, 600, 210, 610 ф.1).Якщо у балансі відсутні короткострокові кредити, як джерело, що знижує фінансову напругу, можна розглядати позитивну різницю (р.530,160 ф.1).

При цьому фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо дотримувати наступним умовам:

а) виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів та позикових коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

б) незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів рівні чи менше суми власного обігового капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.

5.         Кризовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому

6.        

З>Рк + С^кк (2.16)

Рівновага платіжного балансу в цьому забезпечується за рахунок просрочених рахунків по оплаті праці, судам банка, постачадьникам, бюджету і т.п. В умовах обмеженості ресурсів підприємцю постійно доводиться обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів та обсягами виробництва. Передумовою такого вибору повинно бути проведення аналізу ділової активності.

2.3 Показники інтенсивності та ефективності використання капіталу підприємства

У практиці фінансового аналізу розвинених країн рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямів діяльності підприємства. У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Всі вони відносні і показують, скільки одиниць прибутку одержують на одиницю реалізованої продукції.

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно показує ефективність виробничої і фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

Основні показники рентабельності розраховуються за даними фінансової звітності: по формах №1 «Баланс» і №2 «Звіт про фінансові результати»; їх можна об'єднати в наступні групи:

1. показники рентабельності капіталу (активів);

2. показники рентабельності продукції;

3. показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів.

Перша група показників формується як відношення прибутку до різних показників авансованих засобів; дані показники відповідають інтересам всіх учасників бізнесу підприємства.

Друга група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності за показниками прибутку, відображеними у звітності підприємств. Третя група показників формується аналогічно першій і другій групам, проте замість прибутку в розрахунок приймається чиста притока грошових коштів [16].

Дані показники дають уявлення про ступінь можливості підприємства розплатитися з кредиторами, позичальниками і акціонерами грошовими коштами у зв'язку з використанням грошової притоки, що має місце.

Темпи зростання власного капіталу (відношення суми реінвестованого прибутку до власного капіталу) залежать від наступних чинників:

рентабельності продажів () - відношення чистого прибутку до виручки;

оборотності капіталу (Коб) - відношення виручки до середньорічної суми капіталу;

структури капіталу (К₃), що характеризує фінансову активність підприємства по залученню позикових коштів (відношення середньорічної суми валюти балансу до середньорічної суми власного капіталу);

долі відрахувань чистого прибутку на розвиток виробництва (Дотч) - відношення реінвестованого прибутку до суми чистого прибутку.

Для розрахунку впливу даних чинників на зміну темпів зростання власного капіталу А.Д. Шереметом і Р.С. Сайфуліним [14] запропонована наступна модель:

* Коб* К₃* Дотч, (2.17)

де ТСК - темп приросту власного капіталу, тис. грн.;

П_р - реінвестований прибуток, тис. грн.;

СК - власний капітал, тис. грн.;

ЧП - чистий прибуток, тис. грн.;

В - виручка, тис. грн.;

КL - загальна сума капіталу, тис. грн.

Два перші чинники відображають дію тактичної, а два останніх - стратегічної фінансової політики. На думку вищеназваних авторів, правильно вибрана цінова політика, розширення ринків збуту приводять до збільшення об'єму продажів і прибутку підприємства, підвищенню рівня рентабельності продажів і швидкості обороту капіталу. В той же час нераціональна інвестиційна політика може знизити позитивний результат перших двох чинників.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство, раціональність їх використання. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Крім цього показники рентабельності - важливі характеристики факторного середовища формування прибутку підприємства. Саме тому вони є обов'язковими елементами аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Ці показники розраховуються за звітний і попередній рік на підставі форми 2 «Звіт про фінансові результати».

1. Коефіцієнт рентабельності активів () розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства. >0.

 розраховується по формулі:

==, (2.18)

де - коефіцієнт рентабельності активів, грн./грн.;

ЧП - чистий прибуток або збиток – р. 220 або р. 225, тис. грн.;

 - середньорічна вартість активів р.280 гр.3 – підсумок активу балансу на початок звітного періоду, р.280 гр.4 – теж саме на кінець звітного періоду, тис. грн.

2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу () розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. >0.

 розраховується по формулі:

=, (2.19)

де  - коефіцієнт рентабельності власного капіталу, грн./грн.;

ЧП - чистий прибуток або збиток – р.220 або р. 225, тис. грн.;

 - середньорічна вартість власного капіталу р.380 гр.3 – усього за розділом I власний капітал на початок звітного періоду, р.380 гр.4 – теж саме на кінець звітного періоду, тис. грн.

3. Коефіцієнт рентабельності діяльності () розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. >0.

 розраховується по формулі:

=, (2.20)

де  - коефіцієнт рентабельності діяльності, грн./грн.;

ЧП - чистий прибуток або збиток – р.220 або р. 225, тис. грн.;

 - чиста виручка від реалізації продукції р.035, тис. грн.

4. Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства в основній діяльності.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється, насамперед, у швидкості обороту його засобів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різних фінансових коефіцієнтів оборотності.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнту оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу [7].

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Активи підприємства вивчають з точки зору їх участі у виробництві (показники ділової активності).

Основними з показників ділової активності є:

1. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) Фо.
Розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (ф. 2
р.035) до середньорічної вартості основних засобів (ф.1 (р.030 гр.3 + р.030
гр.4)/2). Він показує ефективність використання основних засобів підприємства. Фондовіддача показує, скільки виручки доводиться на одиницю основних виробничих фондів.

Ф_о розраховується по формулі:

 , (2.21)

де Фо - коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача), грн./грн.;

ЧВ – чиста виручка від реалізації продукції (ф.2 р.035), тис. грн.;

- середньорічна вартість основних засобів ф.1 р.030 гр.3 – залишкова вартість основних засобів на початок звітного періоду, р.030 гр.4 - теж саме на кінець звітного періоду, тис. грн.

2. Коефіцієнт оборотності оборотних активів Ко. Розраховується
відношенням чистої виручки від реалізації продукції (ф. 2 р.035) до середньої
вартості оборотних активів (ф.1 (р.260 гр.З + р.260 гр.4)/2).

Коефіцієнт розраховується по формулі:

 , (2.22)

де Ко - коефіцієнт оборотності оборотних активів, частка од.;

ЧВ – чиста виручка від реалізації продукції (ф.2 р.035), тис. грн.;

 - середньорічна вартість оборотних активів ф.1 р.260 гр.3 – усього за розділом II оборотні активи на початок звітного періоду, р.260 гр.4 – теж саме на кінець звітного періоду, тис. грн.

Ко показує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки доводиться на одиницю обігових коштів.

3. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів К_оз розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції (ф.2 р.040) до середньорічної вартості матеріальних запасів.

 , (2.23)

де К_оз - коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, частка од.;

 - собівартість реалізованої продукції (ф.2 р.040), тис. грн.;

 - середньорічна вартість матеріальних запасів: р.100 – виробничі запаси, р.120 – незавершене виробництво, р.130 – готова продукція, р.140 - товари, тис. грн.

Коз показує кількість оборотів коштів, інвестованих в запаси.

4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

, (2.24)

де  - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, обор./рік;

ЧВ – чиста виручка від реалізації продукції р.035, тис. грн.;

 - середньорічна величина дебіторської заборгованості: р.150 гр.3 – векселі одержані на початок звітного періоду, гр.4 – теж саме на кінець звітного періоду;  - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;  - дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; р. 210 – інша поточна дебіторська заборгованість, тис. грн.

Цей коефіцієнт повинен збільшуватися.

5. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

, (2.25)

де  - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, обор./рік;

ЧВ – чиста виручка від реалізації продукції р.035, тис. грн.;

 - середньорічна величина кредиторської заборгованості: р.520 - векселі видані на початок звітного періоду, гр.4 – теж саме на кінець звітного періоду; р.530 - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; р.540р.600 – поточні зобов’язання за розрахунками, тис. грн.

Показники ділової активності відіграють важливу роль у нормальному функціонуванні підприємства.

Похожие работы

Економічне районування України

Скачать

70781

1

1

... ітико-адміністративного устрою. Отже, можна вважати, що природне середовище впливає на економічне районування опосередковано, через зазначені фактори. Транспорт теж впливає на економічне районування не безпосередньо, а через територіальний поділ праці. Україна зараз складається з територій, які мають істотно відмінний історичний досвід, і в кожному випадку цей досвід є для нас величезною цінністю ...

Загальна характеристика основних економічних моделей

Скачать

188087

2

4

... в 2005 р. почала погіршуватися. За сім місяців зростання ВВП становило 5,7 % (в 2004 р. - 7,1 %), приріст промислового виробництва - 4,1 % (в 2004 р. -6,1 %), інфляція - 11 %.     4. Китайський варіант перехідної економіки   4.1 Загальна характеристика та основні підсумки трансформаційних процесів в Китаї Соціально-економічні реформи в Китаї почалися в 1978 р. - суттєво раніше, ніж в інших ...

Економічна історія

Скачать

212042

0

0

... Світовий досвід показує протилежне: розумно здійснені економічні перетворення супроводжуються економічним зростанням і підвищенням рівня життя населення. Словник термінів курсу «Економічна історія» Автаркія (гр. autarkeia — самовдоволення) — економічна політика, спря­мована на господарське відособлення, створення економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту ...

Основи економічних вчень

Скачать

74091

0

0

... також союзом міст; 3) період народного господарства, або грошового та капіталістичного господарства. Але дані періодизації мають певні недоліки: відсутність визначення суттєвих проривів в економічних змінних, що характеризують ту чи іншу стадію. Вчені спирались лише на окремі прояви в неекономічних інституціях, або на зовнішні події, внаслідок чого їх схеми періодизації не розкривають суто економ ...