43. Міжнародні транспортні відносини, їх регулювання.
Транспорт – сфера послуг, здійснююча перевезення людей і вантажів. Включає в себе сукупність шляхів сполучення і рухомих засобів перевезення, а також різні споруди, устрої, які забезпечують їх нормальну роботу. Види транспорту: водний (морський та річковий), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний. В морському транспорті розрізняють лінійне судноплавство (регулярне на стійких географічних напрямках) та трапове (нерегулярне, за потребою).
Коносамент – документ, який заповнюється при оформленні вантажу і підтверджує прийняття товару для морського або річного перевезення.
Основні учасники транспортних відносин: вантажовідправник, перевізник (володар судна, або посередник, який укладає контракт з володарем судна і вантажовідправником), стивідор (оператор терміналу, тобто експедиторські компанії, фірми в портах, на станціях), сюрвейер (незалежний експерт, якого можуть наймати всі зацікавлені особи), отримувач вантажу. Термінал – спеціальна транспортна споруда, яка забезпечує доступ до транспортного засобу, що рухається по даному шляху, а також заміну того ж засобу, або різних, що забезпечують перевезення на цьому маршруті. Чартер – угода фрахтування судна. Він може бути на умовах одного рейсу, або декількох послідовних (перевезення значної кількості однорідного вантажу в одному напрямку одним судном), тайм-чартер – оренда судна без екіпажу.
Основні організації з регулювання транспортних відносин:
ISO(Міжнародна морська організація), ціль – поширення співробітництва між урядами з технічних питань міжнародного морського судноплавства, сприяння додержанню найкращих стандартів в сфері безпеки на морі, морській навігації.
ICAO(Міжнародна організація цивільної авіації), ціль – сприяння безпеці польотів на міжнародних авіалініях, розробка принципів і техніки міжнародного повітряного сполучення, сприяння розвитку і плануванню міжнародних повітряних перевезень.
IATA(Міжнародна асоціація повітряного транспорту), ціль – розвиток безпечних регулярних повітряних сполучень, сприяння повітряній комерції і аналіз пов’язаних з цим проблем.
ОТІФ(Організація міжнародного залізничного транспорту), МКЗТ(Міжнародний комітет залізничного транспорту), МСАТ(Міжнародний союз автомобільного транспорту).
44. Проблеми інтеграції України до світового господарства і
міжнародних економічних відносин.
Рівень економічного розвитку України, як і будь-якої іншої країни, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві, Від ступеню участі в міжнародному поділі праці залежить вирішення багатьох проблем української економіки.
До головних економічних чинників, які впливають на швидкість процесу входження України у світовий економічний простір, слід віднести:
Позитивні:
• значний сировинний потенціал;
• вигідне географічне положення, розвинуту мережу залізничних доріг, водних і повітряних трас, трубопроводів і мережу енергопостачання ;
• досить високий рівень кваліфікації кадрів поряд з вкрай низькою заробітною платою, хоча досить часто це нівелюється низькім рівнем продуктивності праці;
• наявність технологічно-передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції;
• наявність виробничої бази (будинки, інфраструктура, тощо), яка швидко без значних обсягів інвестування може бути використана у новому виробничому процесі.
Негативні:
• Тривалий час Україна, як інші постсоціалістичні країни, була ізольована від світогосподарських глобальних процесів і приречена на замкненість і самодостатність. За часів СССР економіка України функціонувала на принципах централізованого планування і розвивалась у відриві від впливу світової господарської кон’юнктури, у власній системі цінових пропозицій; вона виробляла та в певній мірі продовжує виробляти в основному продукти, що не знаходять попиту на зовнішньому ринку за сприятливими цінами. Функції щодо регулювання зовнішньої торгівлі і платежів в основному виконували органи державного управління, а не ринкові регулятори.
• Наявність високого ступеню політичної нестабільності, відсутність чіткої економічної політики, непослідовність в проведенні реформ;
• невизначеність, непослідовність, а іноді відсутність належної законодавчої базі ;
• велику корумпованість владних структур різних рівнів;
• 3 1991-2000р. відбулося 2-3 кратне падіння ВВП. На 1.07.1999 р. обсяг кредиторської заборгованості перевищив обсяг ВВП у 1,6 рази.
• Відносно великий державний борг (на 1 січня 2000 р. внутрішній борг біля 15млрд, зовнішній ~ 65млрд гривень при річному бюджеті біля 52 млрд. гривень.), невиважену політику щодо зовнішніх запозичень (більшість з них взяті у вигляді кредитів, а не у формі прямих інвестицій, і використані неефективно, в основному на покриття дефіциту державного бюджету і платіжного балансу);
• скорочення виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва, а також обмеженість внутрішнього ринку у зв'язку з вкрай низькою купівельною спроможністю населення;
• низка інвестиційна привабливість галузей з довгостроковим циклом віддачі вкладених капіталів. В результаті структурні зрушення гальмуються фактично нульовою інвестиційною активністю;
• значний відтік капіталу з України ( в негативному відношенні ~1\10), обумовлений, з одного боку, кримінальним його характером, а з другого, невірою значної частини вітчизняних бізнесменів у сталість економічних перетворень, а також значні труднощі щодо легального ведення бізнесу.
• подальше погіршення структури експортно-імпортних потоків: збільшення в експорті питомої ваги сировинної групи товарів, а в імпорті - продукції споживчого призначення.
• недостатній розвиток фінансової, технічної, інформаційної та іншої інфраструктури;
• неконкурентоздатність продукції більшості українських підприємств, більш того, - ймовірність "системного відриву" її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій та нововведень, структурно-галузеву несумісність;
• переважна орієнтованість торговельних зв'язків України на одну країну - Російську Федерацію;
... цілей у сфері світової політики, обумовлених економічними інтересами, а також маючи під собою науково-технічне підгрунття. 2.2. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах Для сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківсько ...
... негативному сальдо торгівлі, оскільки Японія на експорт виставляє товари високих технологій, а експорт низько передільного металу та сільськогосподарської продукції з України її практично не цікавить. РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ, ПОЛЬЩЕЮ, АВСТРІЄЮ ТА ЯПОНІЄЮ 2.1 Рівень міжнародної торгівлі між Україною та Польщею, Австрією і Японією В табл ...
... торговельному, галузевому, транспортному, валютному праві. Це повинне орієнтувати суб’єктів ЗЕД на постійне слідкування за новими положеннями національного законодавства та міжнародного права, що віддзеркалюють сучасні потреби розвитку міжнародних економічних відносин країн світу. Поряд з цим в умовах стрімкого розвитку НТР, глобалізації міжнародної економіки розширюються, інтенсифікуються та ...
... відділом Посольства. Щоб бути чинними на території Бразилії, будь-які документи мають бути легалізовані Міністерством закордонних справ України та консульським відділом Посольства Бразилії. РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ, УГОРЩИНОЮ, ФРАНЦІЄЮ ТА БРАЗИЛІЄЮ 2.1 Рівень міжнародної торгівлі між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією В табл.2.1 ...
0 комментариев