Сутність поняття «підготовка та перепідготовка персоналу»
Підвищення кваліфікації і розвиток персоналу як об’єкт управління
Організаційно-методичне забезпечення системи підготовки та перепідготовки кадрів
Організаційно-економічна характеристика ЗТПП
Оцінка підготовки та перепідготовки персоналу на Запорізький торгово-промисловій палаті
Шляхи вдосконалення системи підготовки і перепідготовки на ЗТПП
Навигация
Шляхи вдосконалення системи підготовки і перепідготовки на ЗТПП
Підготовка та перепідготовка персоналу
108054
знака
14
таблиц
1
изображение
2.3 Шляхи вдосконалення системи підготовки і перепідготовки на ЗТПП
Сучасні стратегії розвитку підприємства базується на інноваціях. Використання та розвиток інновацій, в свою чергу, здійснюється з допомогою знань та забезпечується через процес постійного навчання персоналу. Разом з тим, в процесі господарської діяльності з реалізації стратегії на підприємстві виникають різні проблеми. Більшість із них пов’язані з недостатньою кваліфікацією персоналу, який не здатний швидко й оперативно приймати найбільш вигідні рішення для підприємства у випадку виникнення проблем або загроз з боку зовнішнього і внутрішнього середовищ та реалізовувати обрану стратегію в заданому напрямку. Тому в даний час все більше уваги приділяється концепції організації, що навчається, коли об’єктом навчання стають не тільки окремі працівники і навіть підрозділи, а вся організація в цілому. Організацію, яка здатна швидко та планомірно адаптуватися до змін зовнішніх умов, а також перебудувати свою внутрішню структуру і виробничі процеси, називають організацією, навчається. Такі організації прагнуть об’єднати постійне вдосконалення з безперервним навчанням і підвищенням кваліфікації своїх працівників. Безперервне навчання є одним із пріоритетів стратегічного розвитку компаній. Існують такі категорії організаційного навчання.
Таблиця 2.9
Категорії організаційного навчання
| Ресурси | Види активності | Процеси | Результати |
| Люди | Самоперевірка | Спостереження | Продукція |
| Інструменти | Щоденні зустрічі | Рефлексія | Ціни |
| Авторитет | Аналіз подій | Створення | Безпека |
| Законність | Критика після роботи | Діяльність | Мораль |
| Інформація | Парні візити | Репутація | |
| Процедури | Обмін передовим досвідом | Якість | |
| Культура | Бенчмаркінг | Розвиток потужностей |
Компанія «Shell Oil Company» створила у своїй структурі спеціальний центр з навчання персоналу «Shell Learning Center». Навчальні програми компанії продовжуються від декількох днів до декількох місяців. Працівники компанії постійно відвідують семінари, де їх навчають більш ефективним методам роботи в процесі реалізації обраної стратегії підприємства.
В межах навчальних програм всесвітньо відомої мережі магазинів «Wal-Mart» персонал вивчає додаткові суміжні спеціальності.
В Україні концепція «організації, що навчаються» у даний час мало відома. Однак деякі підприємства почали її активне впровадження, тому що ефективність господарювання підприємства залежить не тільки від правильності обраної стратегії діяльності, використання сучасних принципів організації виробництва, але й від знань, умінь, компетентності його працівників, їхньої кваліфікації, здатності вирішувати нестандартні завдання, приймати правильні рішення в найкоротший термін і таким чином реалізовувати обрану стратегію підприємства.
Сукупність постійних працівників підприємства, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) мають досвід практичної роботи, називають персоналом підприємства. Для характеристики сукупності працівників підприємства в сучасній літературі і нормативних актах використовують різні терміни: трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий колектив. Найбільш загальним і універсальним є термін «персонал підприємства».
Формування персоналу підприємства відбувається під впливом внутрішніх (вид продукції, особливості технологічних процесів, організаційна структура управління тощо) і зовнішні чинники (ситуація на ринку праці, демографічні процеси, вимоги чинного законодавства, моральні норми суспільства тощо).
Перехід України до ринкової економіки істотно підвищив роль і місце людського чинника, перетворивши його у вирішальний для виробництва. Саме працівники підприємств, їхній творчий підхід до праці, високий професіоналізм і майстерність забезпечують необхідний ріст продуктивності праці, якості послуг і виробленої продукції, досягнення цільових, господарських і фінансових показників діяльності підприємства, реалізацію стратегії та загалом місії підприємства. Геніальну бізнес – ідею, яка теоретично може принести багатомільйонні прибутки, можна провалити через відсутність у персоналу необхідних знань і навичок для її реалізації. Саме через неефективне управління 45% підприємств стають банкрутами. Тому сьогодні більше 85% опитаних японських менеджерів першочерговим завданням вважають розвиток людських ресурсів шляхом безперервного навчання персоналу, тоді як впровадження нових технологій головним вважають 45% менеджерів, а просування на нові ринки – близько 20%.
Знання є невичерпним, прогресивно зростаючим в міру його використання ресурсом. Тому головними стратегіями діяльності підприємства стають стратегія управління персоналом та стратегія безперервного навчання персоналу. Правильність впровадження цих стратегій забезпечить підприємству високі результати діяльності, підвищення конкурентоспроможності та динамічний розвиток.
Існують різні форми навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Так, підвищення кваліфікації персоналу це не тільки курси на підприємствах та інститути підвищення кваліфікації. Застосовуються також нові методи підвищення кваліфікації персоналу (тренінги, кейси, мозкові штурми, ділові ігри).
Основні завдання підвищення кваліфікації персоналу на підприємстві – навчити працівників:
- самостійно мислити (у тому числі й економічно);
- вирішувати комплексні проблеми, які виникають у процесі реалізації стратегії підприємства;
- здійснювати підприємницький підхід в процесі реалізації стратегії;
- працювати в команді;
- гнучкості управління і здатності до реалізації стратегії;
- більш швидкому й ефективному виконанню поставлених завдань;
- розвиватись до одержання вищого розряду або посадового підвищення.
Підвищення кваліфікації кадрів повинно бути комплексним, диференційованим за категоріями працівників, безперервним, орієнтованим на перспективні професії. Виділяють такі форми підвищення кваліфікації:
- внутрішня (у межах організації) і зовнішня (у навчальних закладах, спеціальних центрах). Внутрішня може здійснюватися на робочому місці і поза ним. Вона краще враховує потреби організації, стимулює персонал, формує його дух, вимагає не великих витрат, легше контролюється. Однак при малій кількості тих, кого навчають, вимагає великих витрат.
- організована і неорганізована (самоосвіта). В останньому випадку створюється так звана групу саморозвитку, де персонал поєднується для спільного аналізу проблем, розгляду можливих способів самовдосконалення, особистого розвитку, взаємної підтримки.
- професійна або взаємоорієнтована. Спрямована на відпрацьовування необхідної організаційної поведінки.
- заснована на стандартних або спеціальних (загальних або конкретних) програмах.
- розроблена для цільових груп (керівників, менеджерів тощо) або для всього персоналу.
За кордоном подальше навчання та підвищення кваліфікації персоналу здійснюється через перебудову організації в організацію, яка навчається, з подальшим створенням у структурі організації корпоративного університету. Тобто «організації, де знання стають найважливішим бізнесовим ресурсом».
Більшість вітчизняних компаній не можуть собі дозволити створення власного корпоративного університету. Тому вони використовують такі шляхи навчання і підвищення кваліфікації персоналу:
- з відривом від виробництва;
- без відриву від виробництва.
Перший шлях передбачає можливість одержання першої (другої) вищої освіти або закінчення короткострокових курсів підвищення кваліфікації в спеціалізованому навчальному закладі. Однак цей шлях має істотні недоліки:
- підприємство позбавляється на тривалий термін свого працівника. Замість нього його функціональні обов’язки виконують інші працівники, які мають свої постійні функціональні обов’язки.
- передоручення виконання функціональних обов’язків іншому працівнику не завжди ефективне. Працівник передусім буде виконувати свої безпосередні обов’язки (адже за них запитають), а потім вже в міру можливості і додаткові. Як правило, на більшості вітчизняних підприємств не доплачують за тимчасове поєднання обов’язків. Але від цього страждає саме підприємство – робота за співробітника, який знаходиться на навчанні, практично не виконується.
- навчивши (підвищивши кваліфікацію) окремого співробітника, підприємство не застраховане від його звільнення. Дуже часто персонал, незадоволений умовами роботи на підприємстві, переходить працювати до конкуруючої фірми. Вклавши гроші в навчання персоналу, підприємство може стати кузнею кадрів для конкурентів.
- одержання першої (другої) вищої освіти або закінчення короткострокових курсів підвищення кваліфікації в спеціалізованому навчальному закладі, як правило, коштують дорого. У такий спосіб навчити весь свій персонал для багатьох вітчизняних підприємств важко через необхідність вкладення значних грошових інвестицій. Тому вітчизняні підприємства воліють вкладати в інші, більш перспективні напрямки, які приносять швидкий прибуток.
Другий шлях навчання (без відриву від виробництва) передбачає одержання бізнес – освіти: відвідування персоналом короткострокових курсів, семінарів, тренінгів з підвищення кваліфікації. Особливим попитом на українському ринку на сьогоднішній день користуються тренінги, проведені сторонніми компаніями. Оператори ринку тренінгових послуг пропонують сьогодні своїм клієнтам тренінги двох видів:
- стандартні – орієнтовані на відпрацьовування типових навичок (управління продажами, тайм – менеджмент тощо).
- прогресивні – формування команди, проектний менеджмент, розвиток лідерських якостей тощо.
Прогресивні тренінги, у свою чергу, поділяються на дві групи:
- засновані на авторських методиках (наприклад, «векторність лідера в бізнесі»);
- вузькоспеціалізовані – спрямовані на підвищення кваліфікації тих або інших фахівців (наприклад, «бюджетування для не фінансових менеджерів»).
Цей шлях навчання персоналу має істотні недоліки:
- споживачі стандартних тренінгів відзначають останнім часом зниження їхньої якості. Такі однотипні програми проводяться щорічно в незмінному виді.
- «прогресивні» тренінги важкодоступні для розуміння персоналу.
- вартість навчання однієї людини на дводенному тренінгу коливається в межах від 100 до 300 дол. США. Навчання команди торговельних менеджерів з 30 -40 осіб у такий спосіб становитиме від 3000 дол. США. Малі і середні вітчизняні компанії, які мають обмежені фінансові можливості, найчастіше інвестують ці засоби в більш прибуткові напрямки.
- навчання за стандартною тренінговою програмою практично не враховує специфіку діяльності конкретного підприємства. Тому в керівництва виникає безліч сумнівів в ефективності проведення таких форм навчання персоналу. Найчастіше після проведення тренінгу персонал не може адаптувати стандартну тренінгові методику до роботи на власному підприємстві.
Деякі компанії як альтернативний шлях навчання персоналу залучають стороннього бізнес – тренера. Перш ніж приступити до навчання, тренер діагностує зовнішні і внутрішні проблеми організації, а також попередньо тестує персонал для виявлення фактичного рівня його підготовки. Потім проводить навчання (як правило, у вигляді тренінгу). Після цього знову тестується персонал і визначається рівень його підготовки після проведеного навчання. Така форма навчання персоналу достатньо ефективна для швидкої підготовки. Однак при організації такої форми навчання також існують недоліки:
- у зв’язку з тим, що основна форма навчання персоналу – це тренінг,то навчання команди менеджерів понад 10 – 12 осіб одночасно неефективне. Так, торговельний штат компанії з 30 – 40 осіб за такої форми навчання поділяється на 3- 4 групи. Проведення триденного тренінгу на підприємстві обійдеться компанії приблизно в 5000 дол. США (за 1 групу з10 – 15менеджерів). Навчання всього торговельного персоналу підприємства за такою формою навчання становитиме 15000 дол. США. Не всі вітчизняні компанії можуть дозволити собі таке навчання персоналу.
- запрошений сторонній бізнес – тренер в короткий термін (1 – 2 тижні до проведення навчання) не завжди здатний вникнути в проблеми, які стоять перед підприємством. Тому дуже часто таке навчання всередині організації має поверхневий характер і не завжди приносить бажані результати як для персоналу, так і для керівництва компанії.
Розглянуті вище шляхи навчання персоналу підприємства мають суттєвий недолік – не поєднують теоретичні знання і практичні навички, необхідні в процесі реалізації стратегії на конкретному підприємстві. Сучасний стан функціонування вітчизняних підприємств передусім потребує навчання персоналу стратегічному та тактичному менеджменту. Знання мають стати не самоціллю, а інструментом за допомогою якого персонал зможе реалізувати обрану стратегію підприємства.
Проаналізувавши політику підготовки та перепідготовки персоналу на ЗТПП ми виявили такі потреби в підвищенні кваліфікації своїх працівників:
- змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищі, тенденціями розвитку ринку;
- ускладненням процесу реалізації обраної стратегії;
- ускладненнями процесу управління організації;
- освоєнням нових видів і сфер діяльності (нові продукти, розширення ринків збуту).
Створення системи безперервного навчання персоналу (СБНП) - на нашу думку для персоналу ЗТПП буду найбільш перспективним напрямком навчання і одним із засобів підвищення ефективності процесу реалізації стратегії підприємства. СБНП є однією з підсистем організаційно – економічного механізму управління процесом реалізації стратегії підприємства, яка створюється в межах формування інформаційного забезпечення стратегії підприємства.
Головною метою розробки та впровадження системи СБНП на ЗТПП є підтримка високого рейтингу компетентності персоналу на всіх рівнях управління; формування конкурентоспроможної команди, яка постійно розширює свої можливості в створенні фінансових і не фінансових результатів діяльності підприємства та здатності до реалізації стратегії підприємства.
Основними завданнями системи є:
- комплексне навчання персоналу в процесі реалізації стратегії без відриву від виробництва;
- здійснення обміну інформацією і досвідом між підрозділами підприємства;
- підвищення теоретичного і практичного рівня підготовки персоналу з метою більш якісного й оперативного вирішення оперативних завдань;
- формування та удосконалення навичок роботи кожного працівника в процесі реалізації стратегії;
- розкриття і розвиток більшого потенціалу, креативності та творчості кожного працівника в процесі реалізації стратегії;
- посилання команди за рахунок підвищення управлінського рівня кожного працівника.
- удосконалення культури праці на підприємстві з метою створення нових, більш плідних особисто – орієнтованих відносин людьми, які передбачають здійснення допомоги та підтримки в процесі діяльності підприємства;
- створення навчальної організації, тобто організації, яка здатна швидко та планомірно адаптуватися до змін зовнішніх умов, а також перебудувати свою внутрішню структуру і виробничі процеси, спрямовані на реалізацію обраної стратегії підприємства.
Для ефективного функціонування системи безперервного навчання персоналу на ЗТПП можна використати такі принципи:
- принцип першого керівника. Найбільш ефективне функціонування системи досягається в тому випадку, коли перший керівник активно сприяє проведенню системи СБНП на підприємстві за допомогою лідерських якостей.
- принцип повноти охоплення персоналу. Для більш ефективного функціонування системи СБНП у навчанні завіюється весь персонал підприємства.
- принцип безперервності. Забезпечення високого професіоналізму персоналу з урахуванням високих темпів інноваційного розвитку бізнесу за рахунок регулярності проведення занять.
- принцип взаємоінформованості. Подальше навчання персоналу проводиться спільно з тренерами і керівниками відділів підприємства, що сприяє постійному обміну й удосконаленню знань, а також підвищує рівень інформованості між підрозділами підприємства.
- принцип креативності. На заняттях вирішується практичні і проблемні ситуації, які виникають в процесі роботи підприємства
- принцип атестації знань. З метою закріплення отриманих знань і визначення здатності персоналу втілити отриману інформацію і знання в процесі реалізації стратегії система СБНП передбачає періодичну атестацію персоналу підприємства.
Похожие работы
... децентралізація управління професійною освітою незайнятих громадян; - взаємозв’язок професійного навчання незайнятого населення із загальною системою безперервної професійної освіти. Для професійного навчання незайнятого населення застосовують такі його види: підготовка робітників – для осіб, які не мають професії й будуть набувати її вперше; підготовка робітників і фахівців з вищою освітою – ...
... єво необхідні для успішної роботи на високих посадах і вкрай корисні для керівників низової ланки управління великих підприємств. 1.4 Зарубіжний досвід формування та ефективного використання персоналу Зарубіжна практика доводить, що система управління має бути достатньо жорсткою і здатною здійснювати належний контроль відповідно до ієрархії. Впровадження центрального управління, як правило, ...
... співробітників, структури і штатного розкладу підприємства, напрямків підвищення кваліфікації окремих категорій співробітників. Для більш чіткої організації системи управління персоналом на підприємстві розробляють концепцію управління персоналом, що деталізує напрямки кадрової політики, які прийняті в стратегічному плані розвитку підприємства. Мета концепції управління персоналом - створення ...
... дувачів, стан інших не змінився чи змінився частково, що не дає можливості оцінити діяльність установи як ефективну. РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ДЕРЖАВНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ 4.1 Удосконалення форм і методів управління персоналом Першочерговими питаннями покращення роботи з добору, підготовки і розстановки кадрів у системі державної служби пропонується вважати розробку ...
0 комментариев