Педагогічна діяльність Миколи Івановича Пирогова

Педагогічна діяльність

Миколи Івановича Пирогова

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст.

2. Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога

3. Система народної освіти і проблеми дидактики

4. М.І. Пирогов про виховання дітей

5. Основні проблеми «Питань життя»

Висновки

Література

Вступ

Микола Іванович Пирогов (1810-1881) народився у Москві, у сім’ї казначейського чиновника. Після закінчення Московского університету (медичний факультет) він готувався в Дерпті (м. Тарту) до професуриі після дисертації на ступінь доктора медичних наук протягом двох років займався В Німеччині вдосконаленням своїх знань. У віці 26 років він став професором хірургії спочатку в Дерптському університеті, а потім у Медико-хірургічній академії у Петербурзі.

В 1854 році під час облоги Севастополя Пирогов за власною ініціативою був направлений на фронт на чолі з організованою ним общиною «сестер милосердя».

В 1856 році з’явилась стаття Пирогова «Питання життя», яка висвітлювала важливі питання виховання. Вона звернула на себе увагу суспільства передовими ідеями про суспільне виховання, зробила ім’я автора широко відомим.

В 1856 році Пирогов був призначений керівником Одеського учбового округу. Олександр II негативно відносився до Пирогову, вважаючи його «красним» (хоча він був лібералом), але, призначаючи його на цей пост, хотів створити видимість турботи царського керівництва про народну освіту. Протягом дворічного управління Одеським учбовим округом Пирогов намагався підняти значення педагогічних рад гімназії, внушав директорам і учителям учбових закладів думку про необхідність гуманного відношення до дітей, підготував відкриття університету в Одесі. Ліберальна діяльність його у якості керівника учбового округу визвала в одеського генерал-губернатора підозру у вільнодумстві і підриві авторитету влади. Пирогов був переведений у Київ на посаду керівника Київського учбового округу . Тут продовжував покращувати роботу шкіл, рекомендував учителям відвідувати уроки один одного, заохочував педагогічні пошуки вчителів, ввів у практику гімназій позакласні літературні бесіди, сприяв відкриттю у Києві одній з перших в Росії недільних шкіл для дорослих.

Коли у 1861 році Порогов був звільнений з посади керівника, прогресивна спільнота Києва влаштувала йому урочисті проводи.

Керівництво зробило вигляд, що воно має на меті використати досвід Пирогова як педагога, і назначило керівником молодих людей, які готувались за кордном до професури, але в 1866 році позбавило його і цієї посади. Великий хірург, видатний учений, суспільний діяч та педагог, Пирогов повинен був піти ще повний сил у свій невеликий маєток на Україні, де й помер у 1881 році.

Ім’я Миколи Івановича Пирогова складає гордість і славу Вітчизняної педагогічної науки, народної освіти. Своєю видатною діяльністю як в області медицини, так і освіти М. І. Пирогов заслужив визнання широких мас і педагогічної спільноти. Його педагогічні ідеї є джерелом наукової творчості і практичної діяльності. Вони близькі нам і сьогодні актуальністю поставлених проблем, таких , як єдність школи і життя, педагогічної науки і практики; виховуюче навчання, «гармонійний розвиток усіх вроджених сил народу», виховання людини – громадянина, корисного своїй державі.

У даній курсовій роботі ми намагатимемось розкрити зміст педагогічної діяльності видатного педагога, просвітителя і організатора народної освіти М.І. Пирогова, творча спадщина якого ввійшла в скарбницю вітчизняної педагогіки.

1. Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху

60-х років ХІХ ст.

60-ті роки ХІХ ст. (починаючи з 1855 року) були в Росії періодом великого суспільного руху, обумовленого зростаючими протиріччями між розвитком виробничих сил і гальмуючими цей розвиток кріпосними відносинами. Кримська війна 1853-1855 років особливо яскраво розкрила застарілість кріпосної системи. Не дивлячись на героїзм солдатської маси і багатьох воєначальників, Росія внаслідок економічної та технічної відсталості, неправильної стратегії вищого командування потерпіла поразку.

У 60-ті роки ХІХ ст. у Росії широко поширились ідеї матеріалізму, спостерігався подальший розвиток критичного реалізму й ідеї народності мистецтва , літератури і виховання. Ці ідеї , однак, по-різному сприймались представниками різних світоглядів.

Важливою складовою частиною суспільного руху був потужний педагогічний рух того часу. Гостра критика кріпосного виховання, боротьба проти класової школи зо всенародну освіту, яка дає широкий світогляд, за виховання людини і громадянина, за освіту жінок, боротьба проти прагматизму і схоластики, зубріння і муштри, за повагу до особистості дитини, розробка на прогресивних засадах дидактичних питань, вимога широкої мережі народних шкіл, автономія вищої школи – такими були найважливіші питання, які висувалися російською прогресивною педагогікою 60-их років ХІХ ст.

Педагогічний рух не був, звичайно, одноманітним. Педагоги, що належали до різних суспільних напрямків, трактували питання зі своїх класових позицій.

У цей період виникає ряд суспільних організацій, котрі ставлять собі за мету вирішення насущних проблем педагогічної теорії і практики. У 1859 році створюється Петербурзьке педагогічне товариство . В його роботі брали участь П.Г. Рєдкін, К.Д.Ушинський, В.Я. Стоюнін, В.І. Водовозов, Д.Д. Семенов, А.Я. Герд і багато інших педагогів та методистів.

В 1861 році при Вільному економічному товаристві створюється Комітет грамотності, де обговорюються питання організації народної школи. Виникають різноманітні суспільні педагогічні організації. Організовуються недільні школи, в яких ведуть свою роботу і новатори. Створюються школи для дітей робітників, а у деяких місцях – дошкільні установи.

Під впливом суспільно-педагогічного руху розвивається в ці роки педагогічна журналістика; на сторінках журналів жваво обговорюються найважливіші питання виховання і навчання.

Видавались: «Журнал для виховання» (виник в 1857 році, з 1860 року виходив під назвою «Виховання»; у ньому було вміщено декілька перших статей К. Д. Ушинського) ; «Російський педагогічний вісник», «Вчитель» ( виходив з 1860 до 1870 року, був присвячений майже винятково питанням народної школи) ; «Педагогічний збірник» (журнал видавався Головним управлінням військово-учбових закладів з 1864 року, був присвячений загальним питанням виховання і середньої загальноосвітньої школи) ; «Ясна Поляна» (журнал видавався у 1861 – 1862 роках Л. М. Толстим, висвітлював досвід Ясно полянської школи. дуже гостро критикував царську і зарубіжну школу) та ін.

Питання виховання і народної освіти висвітлювались також літературними і політичними журналами.

Загальним питанням виховання присвячували свої сторінки на початку 60-их років навіть деякі спеціальні журнали. Так, у 1856 році в передовому журналі «Морський збірник» була опублікована відома стаття М.І. Пирогова «Питання життя».