Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога

2. Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога

М.І. Пирогов був активнім учасником суспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст. Після закінчення медичного факультету Московського університету Пирогов читав лекції у Дерптському університеті, а потім у Петербурзькій медично-хірургічній академії.

У роки Кримської війни був у числі захисників Севастополя і вперше в Росії організував общину медичних сестер.

Виражаючи незадоволеність існуючими порядками, він вважав , що необхідних покращень у житті країни можна досягти шляхом реформ. Однією з найважливіших умов удосконалення суспільної дійсності він вважав освіту, тому так багато уваги приділяв питанням виховання, педагогіки і школи.

Бажаючи поширення освіти серед народу, він приймав участь і створенні недільних шкіл, боровся за загальнодоступність вищої освіти і висловлював багато цінних ідей по його вдосконаленню.

Широкий відгук у всіх верствах суспільства отримала його стаття «Питання життя» (1856 р.) . У ній він показав своє відношення до дійсності, поставив насущні питання виховання і народної освіти. На противагу класовій політиці керівництва М. І. Пирогов захищав ідею рівного для всіх загальнолюдського виховання, виступав проти ранньої професіоналізації, стверджуючи, що професійному навчанню повинна передувати загальна освіта.

Невдовзі після появи статті керівництво, поступаючись суспільній думці, призначило Пирогова керівником учбового округу ( Одеського, а потім Київського ), де він користувався великою популярністю як гуманний і чуйний наставник молоді.

На цій посаді М.І. Пирогов багато зробив для удосконалення навчально-виховної роботи школи, для розвитку творчої ініціативи вчителів, їх підготовки. Він вважав , що одним з головних завдань школи, вчителів є пробудження в учнів бажання вчитися і творити.

Діючи за своїми переконаннями та всупереч офіційним вказівкам, Пирогов викликав незадоволеність державних чиновників та був звільнений. Герценівський «Дзвін» оцінював відставку Пирогова як одну з наймерзотніших справ уряду.

Останні 15 років М.І, Пирогов жив у селі Вишня, лікував хворих, працював над «Щоденником старого лікаря», чудовим твором про виховання.

Велику цінність мають висловлювання Пирогова про виховання дітей у сім’ї перед школою. Він закликав батьків до формування цілісної та правдивої людини з раннього дитинства, підкреслював необхідність вивчати особливості маленьких дітей, рахуватися з їхніми бажаннями та потребами. Цікавими є думки про особливості дитячої уваги, необхідність її вправляти, про співвідношення наочності і живого слова у виховання, про розвиток у дітей можливості здобуття реальної освіти через «розумні ігри» , пов’язані з пізнанням предметів і явищ оточуючого життя, про значення дитячих ігор, його критичні зауваження з приводу штучності та надмірної систематизації занять у навчально-виховних закладах.

3. Система народної освіти і проблеми дидактики

Пирогов запропонував новий проект шкільної системи. спрямований проти класової школи. Він вважав, що основою шкільної системи повинна бути дворічна школа, звідки буде відкриватись доступ в середню школу всім. Свою шкільну систему він будував за принципом єдиної школи.

Пирогов пропонував шкільну систему з декількох ступенів, із відносно нетривалим терміном кожного, а саме: після початкової дворічної школи - прогімназія (неповна середня школа) двох типів з чотирирічним курсом; за нею йде гімназія також двох типів – з 3 – 5-річною тривалістю навчання. Цю систему завершує вища школа (університети та вищі спеціальні навчальні заклади).

Шкільна система , проект якої склав Пирогов, маже бути представлена наступною схемою:

Університет чи вищий спеціальний навчальний заклад

Класична гімназія ( 5 років)

Класична прогімназія (4 роки)

Вищі спеціальні навчальні заклади

Реальна гімназія (3 роки)

Реальна прогімназія (4роки)

Елементарна (початкова) школа (2 роки)

Головне місце в системі середньої школи Пирогов відводив давнім мовам ( латинській т грецькій), російській мові та літературі, математиці та історії. Класичній середній школі він віддавав перевагу над реальною. Тривалість навчання в першій на два роки більша, ніж у другій. Усі навчальні предмети класичної гімназії мають загальноосвітній характер, тоді як у реальній гімназії частина навчальних годин зайнята прикладними (професійними ) предметами, що значно знижує загальну освіту, яка давалась реальною гімназією, особливо. якщо врахувати, що курс її всього трирічний (тоді як в класичній гімназії – 5 років). У перших двох класах класичної і реальної прогімназій курс навчання практично однаковий. З ІІІ класу класичної прогімназії починається навчання латинській, а з ІУ класу – грецькій мовам. Ті, хто закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, або в ІІІ клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназії можна вступати в університети чи у вищий спеціальний навчальний заклад, тоді як ті, хто закінчив реальну гімназію, приймаються лише у вищі спеціальні навчальні заклади, або ж ідуть на практичну роботу.

З метою полегшити отримання вищої освіти біднішим громадянам Пирогов пропонував зменшити оплату за навчання.

У своїх циркулярах по навчальному округу Пирогов звертав увагу вчителів на необхідність відкинути старі, догматичні способи викладання і застосовувати нові методи. Треба пробуджувати думку учнів, розвивати їх розумові здібності, формувати навички самостійної роботи.

Досвідчений вчитель повинен пробудити увагу учнів і розвинути в них інтерес до нового навчального матеріалу, а це , на думку Пирогова, - найголовніше для успішності навчання.

Основними дидактичними принципами Пирогов вважав усвідомленість навчання, активність і наочність.

Пирогов вніс значне поліпшення в роботу педагогічних рад гімназій, розширив зміст обговорюваних питань, увів у систему доповіді і обмін думками з дидактичних питань, всіляко заохочував методичні пошуки вчителів, рекомендував взаємовідвідування уроків.

Вимагаючи, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре вивчали учнів та їх успішність, Пирогов пропонував переведення з класу в клас за результатами річної успішності учнів. Він негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи наявність у них значного елементу випадковості та формалізму.

До викладання у вищій школі Пирогов пропонував залучити великих учених, проводити семінари, рекомендував посилити бесіди професора з студентами, проводити практичні заняття і всяко розвивати у студентів навички поглиблення самостійної роботи.