Завдання для формулювання розгорнутих суджень про причину або наслідок складних залежностей

3. Завдання для формулювання розгорнутих суджень про причину або наслідок складних залежностей.

Наприклад: а) Що станеться, якщо знищити всіх комах?

б) Чому потрібно охороняти тварин?

4. Завдання для виявлення причини або наслідку, що подані у проблемній формі.

Наприклад: Тіло птахів вкрите пір’ям, яке добре захищає їх від холоду, то чому ж більшість птахів відлітають у теплі краї?

Рівень складності причинно-наслідкових зв’язків, які мають встановлювати учні, поступово зростає за двома ознаками: за структурою зв’язків, їх кількістю співвідношень та логікою судження.

Завдання, що передбачають використання аналогії як засобу переносу способу дії

Завдання цього типу є близькими до завдань на порівняння. Вони передбачають формулювання судження про ознаки чи властивості одного об’єкта або способу дії на основі його подібності до інших. Тобто засіб аналогії базується на операції порівняння і є послідовним співвіднесенням та зіставленням суттєвих ознак і способів дій. Проте при порівнянні виявляються й фіксуються лише подібність чи відмінність за властивостями й відношенням уже встановленим до порівняння. А при аналогії між двома об’єктами (способами дій) в одного з них певні властивості (операції) не подані. Тільки здійснення аналогії дає змогу перенести відомі, визначені властивості, зв’язки (операції), з одного об’єкта (способу дії) на інший. Аналогія є важливим засобом розвитку мислення учнів та формування вміння переносити знання, тому цей прийом необхідно широко використовувати в навчальній діяльності молодших школярів.

Види завдань на використання аналогії:

1. Завдання на асоціативну аналогію.

Наприклад: а) Замінивши підкреслене слово у першому реченні, описати балку.

Яр — це повздовжня заглибина на земній поверхні, у якої круті схили і вузьке дно.

б) За зразком описати гору і заповнити таблицю.

Горб	Гора
Незначне підвищення на рівнині.
Підніжжя поступово переходить у рівнину.
Не дуже круті схили.
Вершина плоска.

 

2. Завдання на алгоритмічну аналогію.

Наприклад: Охарактеризувати яр, вставивши у речення пропущені слова. За зразком охарактеризувати балку.

Яр — це ___________________________. Він має _______ схили і __________ дно. Утворюється яр внаслідок ______________

3. Завдання на евристичну аналогію.

Наприклад: Пригадати , який ґрунт легше розпушити: той, на якому ростуть рослини, чи той, на якому їх немає. Як люди використовують це явище для боротьби з ярами?

Завдання для доведення істинності судження

Уміння знаходити та доводити істинність судження відіграють вирішальну роль у розумовому розвитку школярів, спонукуючи їх до здійснення переносу знань, розвивають інтерес до навчання.. Доведення — це прийом розумової діяльності, що полягає в обґрунтуванні певного положення за допомогою наведення суджень, істинність яких безсумнівна й доведена практикою.

Види завдань для доведення:

1. Завдання, які для обґрунтування тези вимагають незначної кількості аргументів — одного, двох відомих із минулого досвіду фактів, свідчень, правил.

Наприклад: Довести, що вапняки утворились на дні морів.

2. Завдання для доведення за аналогією.

Наприклад: Граніт — міцний камінь, тому його використовують для будівництва. Міркуючи за зразком, довести, що крейду доцільно використовувати для виробництва порошку та крейдяних олівців.

3. Завдання для доведення судження, аргументи якого учні встановлюють самостійно.

Наприклад: Довести, що життя сучасної людини неможливе без корисних копалин.

Складність пізнавальних завдань для доведення повинна поступово зростати від логічно правильно побудованого роздуму з використанням відомих аргументів до формулювання висновків на основі самостійно відібраних аргументів.

Дослідження Б.Г. Друзь [27], В.І. Лозової [50], Н.А. Менчинської [56] показали, що на розвиток пізнавальних інтересів учнів позитивно впливають також завдання з логічним навантаження. Зокрема такі їх види:

1. Завдання з елементами дослідження. До них можна віднести вправи із словами: «порівняйте», «виділіть головне», «покажіть», «обґрунтуйте», «доведіть», «узагальніть» та ін.

2. Завдання, при яких учні «відкривають» нові для себе зв’язки, залежності, закономірності тощо і переконуються в їх справедливості. До них належать, зокрема, вправи на здійснення простих умовисновків, найпростіших класифікацій та групування предметів.

3. Практичні завдання і вправи, зокрема вправи на використання різних тверджень.

4. Цікаві вправи та дидактичні ігри.

5. Самостійне складання вправ учнями (спочатку за аналогією, пізніше — за конкретними умовами).

Під завданнями з логічним навантаженням розуміють такі вправи й задачі, виконання яких потребує всебічного врахування взаємозв’язків між даним і шуканим, правильного оцінювання окремих компонентів завдання, поданого в нестандартній формі; розуміння деяких властивостей величин чи залежностей між ними, що безпосередньо не зазначені в умові, але випливають з певних загальних закономірностей, причинних або функціональних залежностей [27].

Завдання з логічним навантаженням ми розбили відповідно до їх рівнів. При виконанні завдань першого рівня учень лише обґрунтовує твердження. Завдання другого рівня дають змогу самостійно дійти до певних висновків, довести їх правильність, перевірити тощо. Вправи і завдання третього рівня стимулюють дітей до активної розумової діяльності, до творчого пошуку, що є характерною ознакою справжнього пізнавального інтересу.

Наведемо приклади таких завдань:

1.Поміркуйте, який ґрунт містить більше повітря: піщаний або глинястий. Доведіть свою думку.

2. Як відомо, моря весь час поповнюються прісною водою річок. Проте солоність морської води при цьому не зменшується. Чому?

3. Коли ми дивимось у вікно вагона, що рухається, то бачимо, як усі предмети за вікном «біжать» назустріч поїзду; чим далі предмет, тим повільніше він «біжить» Чому?

4. У вітряний день нам стає тепліше, якщо ми заховаємося від вітру. А чи однакові показники термометра на вітрі і в затишку?

5. Довжина всіх коренів ялини приблизно 2000 м, а в сосни — у 6 разів більша. Чи можна за цими даними сказати, яке з дерев більше пристосоване до посушливих умов?

Таким чином, розвиток логічного мислення — неодмінна умова свідомого набуття знань учнями, формування їхнього пізнавального інтересу. Ми прийшли до висновку, що кожен учитель мусить навчити дітей визначати подібне й відмінне між предметами і явищами, привчати їх до аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та інших розумових операцій.

Безперечно, використання завдань із логічним навантаженням — це тільки частина проблеми формування стійкого інтересу учнів до навчання. Не менш важливо, щоб вивчення програмних питань курсу «Я і Україна» передбачало розумовий розвиток дітей, тренування пам’яті, самостійності, гнучкості мислення тощо. Так, тренування пам’яті доцільно пов’язати з пошуками найраціональніших прийомів запам’ятовування, з виявленням певних закономірностей.

Наступною умовою розвитку пізнавальних інтересів у молодших школярів є пошукова діяльність. Готуючись до уроку, вчитель розв’язує принципове питання: як краще організувати засвоєння нового матеріалу — через репродуктивну або пошукову діяльність учнів. Дослідження вченими шляхів розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів показали, що в початковій школі доцільно використовувати п’ять форм організації пошукової діяльності, а саме:

·       система пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності;

·       евристична бесіда;

·       метод аналогії;

·       самостійне ознайомлення з новим матеріалом з опорою на допоміжні засоби і без них;

·       дослідницький метод навчання [37].

Дослідження І.Я. Лернер [49] показали, що критеріями добору навчального матеріалу, який доцільно засвоювати в процесі пошукової діяльності молодших школярів, є:

·       зв’язок нового з раніше засвоєними матеріалом;

·       можливість логічного членування навчального матеріалу на чіткі кроки та елементарні завдання;

·       наявність протиріччя між опорними і новими завданнями;

·       готовність школярів до участі в пошуковій діяльності [55].

Кожна з форм організації має свої функції у набутті дітьми досвіду творчої діяльності. Через систему пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності вдосконалюються вміння учнів аналізувати, диференціювати ознаки, виділяти головне, узагальнювати, класифікувати, доводити. Це той виконавчий інструмент, без якого не здійснити жодної творчої роботи.

Проблемне навчання ґрунтується на системі проблемних ситуацій. У 1-4 класах — це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Мета створення проблемної ситуації — це засвоєння програмного матеріалу, розвиток розумових здібностей, формування інтересу до навчання. Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способу дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини.

Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують активізацію пізнавальної діяльності, виділяють такі:

а) орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;

б) значущість розв’язання проблемної ситуації [34].

Враховуючи це, вчитель використовує на уроках ситуацію суперечності між наявними знаннями дитини і тими, які необхідні для розв’язання даної проблеми; ситуацію необхідності вибрати ту систему знань, яка забезпечить розв’язання даної проблеми; ситуацію суперечності між наявними знаннями та вміннями і новими практичними умовами їх використання для розв’язування даної проблеми або між теоретичною можливістю розв’язати дану проблему і практичною нездійсненністю такого розв’язання в даних конкретних умовах.

Проблема — це проблемна ситуація, прийнята суб’єктом для розв’язування на основі наявних у нього засобів (знань, умінь, досвіду, пошуків) [39]. Проблема вирішується, як тільки учень набуває відповідних умінь. У навчанні проблемна ситуація має цінність, коли учень відчуває, що проблема для нього посильна.

У початкових класах найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності є:

а) зіткнення учнів із суперечливими фактами. (Метал у воді тоне, а дерево – ні. Чому?);

б) постановка перед молодшими школярами дослідницьких завдань (Простежте, де починає швидше танути сніг, і поясніть чому);

в) спонукання учнів до узагальнення фактів;

г) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду (Метал у воді тоне. Чому не тоне пароплав?);

д) постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії;

е) створення ситуації, коли учні переконані в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових, щоб відповісти на поставлене питання [55].

Створенню проблемної ситуації передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв’язання проблеми. Якщо учні в змозі самостійно розв’язати проблему, учитель вдається до навідних запитань.

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв’язує пізнавальну задачу, діти запам’ятовують хід її розв’язання. Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв’язанні завдань, диференціюючи при цьому процес пошуку.

Евристичну бесіду інколи називають сократівською. Це пов’язано з іменем грецького філософа Сократа, який вів бесіди із своїми учнями таким чином, що вони самостійно приходили до відкриття істини [37]. Цей метод сприяє організації частково-пошукової діяльності учнів, коли вони самостійно виконують тільки окремі кроки пошуку, а цілісне розв’язання проблеми досягається разом з учителем. Тому евристична бесіда доступна й для учнів слабко підготовлених, які вчаться логічно міркувати на зразках.

Реалізація розвивальних функцій бесіди починається з постановки проблеми, коли створюється ситуація необхідності пошуку нового знання. Тут варто навмисне загострити увагу дітей на об’єкті пошуку. Коли проблему сформульовано, учні під керівництвом вчителя відокремлюють відоме від невідомого, активізують засвоєні знання. Це робиться для того, щоб з’ясувати: можна в цьому разі піти відомим шляхом (тоді проблему розв’язують сильніші учні з місця, на основі перенесення) чи треба шукати нові способи. Основні етапи роботи вчителя й учнів під час евристичної бесіди такі:

— Поміркуйте, куди зникає вода, яка випадає на поверхню Землі у вигляді опадів.

— Які шари земної поверхні пропускають воду?

— Який шар затримує воду?

— Розгляньте зразки ґрунту, піску та глини. Поміркуйте, чому пісок легко пропускає воду, а глина її затримує.

— Пройшовши через верхні шари земної поверхні: ґрунт і пісок, вода затримується шаром глини, утворюючи підземні води. Підземні води можуть виходити на земну поверхню. Що утворюється в цьому випадку?

— Чи доводилося вам пити джерельну воду? Яка вода в джерелах? Чому?

Для структури евристичної бесіди характерне чергування репродуктивних і продуктивних запитань, що спонукають школярів до напруженої розумової діяльності: усвідомити суперечність, побачити проблему, сформулювати її, висловити різні припущення, визначити правильний спосіб дій. Наприклад:

— У рослин є плоди. (Діти розглядають колекцію плодів, розкладених на партах).

— З чого утворюються плоди? (Плоди утворюються з квіток. У плодах є насіння. Плід захищає насіння від пошкодження).

— Уважно розгляньте плоди, подані в колекції, назвіть їх. Зверніть увагу на їх зовнішній вигляд. Поставте запитання, яке виникає у вас під час розгляду плодів.

Діти розглядають і зазначають, що плоди кульбаби мають парашутики, клена — крильця, лопуха і череди — маленькі гачечки. У горобини, глоду плоди яскравого кольору і соковиті. Після цього учні ставлять запитання: «Яке значення для плодів мають парашутики, крильця, гачечки, яскравий колір?».

Цю проблему вчитель вирішує разом з учнями. Він пропонує факти для аналізу, ставить елементарні досліди, показує малюнки, фрагменти діафільму і т.д. Висновки при цьому школярі роблять самостійно. Щоб обґрунтувати значення крилець у насіння клена, вчитель демонструє елементарний досвід: одночасно опускає плоди клена і невеликий, але важкий предмет. Діти бачать, що плоди відлітають на деяку відстань від учителя. Отже, крильця потрібні для того, щоб плоди віддалялися від дерева.

Далі учитель пропонує учням пригадати свої спостереження за тваринами, коли ті поверталися із пасовища. Діти розповідають, що бачили, як на шерсті корів тримаються гачечками плоди лопуха, череди тощо. Тварини розносять ці плоди далеко від того місця, де вони виросли.

— Що сприяє поширенню насіння, якщо у плодів не має гачечків чи крилець? (Учні читають фрагмент статті у підручнику і дають відповідь)

Після такого аналізу школярі за допомогою вчителя приходять до висновку, що гачечки, парашутики, крильця, яскравий колір — це пристосування плодів до поширення насіння.

Отже, внесок евристичної бесіди у формування пошукової діяльності в тому, що діти під керівництвом учителя проходять повний цикл пошуку, розгорнутість якого залежить від рівня їхньої підготовленості й точності запитань і це розвиває їхні пізнавальні інтереси, робить навчальну діяльність цікавою.(див. додаток Д)

Асоціативна аналогія відбувається на рівні репродуктивної діяльності, висновки на її основі мають ситуативний характер. Але для молодших школярів — це доступний і цікавий спосіб формулювання нових висновків, пошуку нових ознак, якостей, функцій тощо. Наприклад:

а) ігрові завдання («Що на що схоже?», «Хто так співає, хто так кричить?»);

б) Чи можна порівняти ліс з багатоповерховим будинком? Чому?

в) Сніг, лід, вода — найближчі родичі. Про які природні явища можна сказати так само?

Інші функції у розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів на уроках «Я і Україна» виконує алгоритмічна аналогія, за допомогою якої діти, спираючись на відомий спосіб дії, самостійно доходять висновку про можливість його застосування в дещо змінених умовах, тобто вносять у відомий спосіб певні зміни. Наприклад:

— Пригадайте, куди хилилося полум’я в досліді із запаленою свічкою. Подумайте, яке явище в природі пояснюється цим дослідом.

— Пригадайте, як утворилися краплі на кришці каструлі з киплячою водою. Подумайте, яке явище в природі можна пояснити за допомогою цього досліду. Чому?

Якщо протягом декількох уроків учні починають досить обґрунтовано і правильно розв’язувати запропоновані пізнавальні завдання, можна вважати, що їм посильні будуть і складніші завдання, що, в свою чергу, дає можливість переходу деяких школярів на вищий рівень проблемно-пошукової діяльності.

Ефективність застосування диференційованих проблемних завдань у процесі проблемно-пошукової діяльності учнів початкових класів залежить від дотримання певних умов. Проблемна задача має відповідати рівневі розвитку розумових здібностей учня. Для піднесення рівня розвитку розумової діяльності школярів необхідно поступово ускладнювати пізнавальні завдання і ступінь самостійності у їх розв’язанні.

Наприклад: коли учні вже засвоїли, що плід — це орган рослини. У ньому знаходиться надійно захищене насіння, з якого виростає нова рослина. Розглядаючи за завданням учителя плоди і насіння дерев, кущів і трав’янистих рослин, учні помічають їх особливості: крильця у клена, парашутики у кульбаби, гачечки у череди тощо. Але пояснити роль таких пристосувань вони не можуть. Виникає суперечність між опорними знаннями і новими фактами. Усвідомлення його підводить школярів до самостійного формулювання проблеми: «Для чого плодам різних рослин потрібні парашутики, гачечки тощо?»

Розв’язання проблеми потребує пошуку нових знань про пристосування плодів до поширення. Їх учні здобувають, провівши елементарні досліди і спостереження. Послідовність викладу матеріалу також потребує змін порівняно з підручником.

Покажемо, як реалізувати на уроці дібрані методи в сукупності під час засвоєння нового матеріалу, щоб розвивати пізнавальні інтереси молодших школярів. Наприклад:

На дошці вчитель записує назви рослин: яблуня, клен, смородина, деревій, ліщина, картопля. Завдання для учнів:

— На скільки груп і за якими ознаками можна розподіляти ці рослини.

Орієнтовні відповіді.

— Ці рослини можна розподілити на 2 групи: в одній — рослини, які вирощує людина. Їх називають культурними. У другій — рослини, за якими людина не доглядає, тобто дикорослі.

І група: яблуня, смородина, картопля.

ІІ група: клен, ліщина, деревій.

— Але ці ж рослини можна розподілити і на 3 групи. (Учитель записує на дошці):

І група: яблуня, клен.

ІІ група: смородина, ліщина.

ІІІ група: деревій, картопля.

— Як назвати ці групи рослин? (Учні відповідають, що в І групі — дерева, у ІІ — кущі, а в ІІІ — трав’янисті рослини. Якщо діти не зуміють цього зробити, вчитель називає сам).

Постановка проблемного запитання:

— За якими ознаками можна розподілити всі рослини на дерева, кущі і трав’янисті рослини?

Тут виникають труднощі з відповіддю, але згодом учні висловлюють гіпотезу: дерева високі, а кущі і трав’янисті рослини низькі. Вчитель не заперечує, але показує невеличке деревце клена, яке щойно проросло із насінини, і трав’янисту рослину (в гербарії, в натуральному стані або на малюнку). Діти переконуються, що для класифікації рослин ознака висоти, товщини не є основною.

Щоб допомогти їм самостійно розв’язати проблему, пропонується додаткова інформація у вигляді схематично зображених природних об’єктів.

Учні на малюнках, таблицях, у гербаріях розглядають дерева, кущі, трав’янисті рослини. Учитель просить допомогти йому зобразити їх. Роботу можна організувати таким чином.

— Намалюємо схематично дерево. Який орган треба зобразити спочатку, бо він першим з’являється, коли проростає насінина? (Корінь).

— Що далі? (Стебло). Скільки стебел у дерева? (Одне).

— Яке стебло у дерева? (Тверде, міцне, дерев’янисте). Дерев’янисте стебло називається стовбуром.

— Що треба ще намалювати на дереві? (Листки, квітки, плоди).

У такій же послідовності під «диктовку» школярів учитель зображує, дотримуючись пропорцій кущ і трав’янисту рослину.

— Уважно розгляньте схематичні малюнки. Порівняйте їх між собою.

Обов’язково треба ознайомити учнів з діями, які вони повинні при цьому виконувати:

1.         Уважно розглянь об’єкти і все, що знаєш про них, розкажи подумки. Поміркуй, що з чим порівнюватимеш.

2.         Уважно подивись і розкажи, чим ці об’єкти подібні між собою.

3.         Уважно подивись і розкажи, чим вони різняться.

Для формування відповідного уміння учитель дає завдання, щоразу враховуючи мету і зміст уроку. Система таких завдань поступово ускладнюється. Від порівняння поодиноких простих об’єктів і явищ діти переходять до більш складних, загальних; від зображених предметів і явищ — до порівняння їх по пам’яті. Важливо також поступово збільшувати кількість ознак, що порівнюються.

Учнів треба вчити не тільки порівнювати, а й розповідати, як вони це роблять. Тому вчитель постійно звертається із запитаннями: «Що означає порівняти об’єкти і явища?» або: «Щоб порівняти предмет, спочатку треба…, а потім…»

— Усі рослини відрізняються стеблом: у дерева один дерев’яний стовбур; у кущів стебел багато і вони також дерев’янисті; у у трав’янистих рослин стебло м’яке, соковите.

— За якою ознакою розподіляються рослини на 3 групи? (Рослини розподіляються на дерева, кущі і трав’янисті рослини за характерними особливостями стебла).

Завдання на закріплення вивченого матеріалу.

1. Із перелічених назв рослин: сосна, бузок, копитняк, льон, ожина, смерека, кріп, фіалка — виберіть трав’янисті. Поясніть, чому вони належать до цієї групи.

2. Перелічені назви рослини: береза, смородина, айстра, дуб, клен, малина, барвінок, лобода, ліщина — розподіліть на 3 групи: дерева, кущі, трав’янисті рослини. За якими ознаками ви це зробили?

3. Доведіть, що яблуня — дерево.

4. Чому картопля належить до трав’янистих рослин?

Виняткові можливості для формування досвіду творчої діяльності та розвитку пізнавальних інтересів учнів має дослідницький метод (І.Я. Лернер [49]). Деякі вчителі вважають його недоступним для молодших школярів. Він дійсно складний за способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, вимагає від дітей розвинених пошукових умінь. Проте дослідження вчених показують, що виконання учнями 3-4 класів елементарних дослідницьких завдань — не тільки можливе, а й ефективне для їхнього розвитку. Встановлено, що протягом навчання в початковій школі учні за умов відповідної процесуальної і мотиваційної підготовки спроможні брати участь у різноманітних видах навчально-дослідницьких завдань.(див.додаток Б)

Наприклад, формування нових понять на основі тривалих спостережень з наступним установленням причинно-наслідкових зв’язків, засвоєння властивостей об’єктів через експериментальне «відкриття» під час дослідів. Керуючись прийнятою метою, діти на деяких етапах самостійно планують хід роботи, добирають матеріал для спостережень, дослідів, висловлюють припущення, фіксують результати дослідів, роблять замальовки, висновки, доводять. Отже, в дослідницькому методі працює весь діапазон пошукових умінь дитини.

Щоб захопити школярів дослідженнями, треба прищепити їм спочатку смак до вдумливого нагромадження та осмислення спостережень, проведення короткочасних експериментів з відомими об’єктами, які відкривають нові властивості. Корисно також підключати весь клас до групових дослідницьких завдань, розрахованих на 2-3 тижні (а іноді й на місяць) (див. додаток Б).

Таким чином, узагальнюючи сказане про роль проблемного навчання у засвоєнні нового матеріалу, слід зробити висновки, що воно за своїм характером наближається до реальних умов життя і готує дітей до творчої участі в ньому, сприяє пробудженню в учнів прагнення до нових знань, активізує їхній пізнавальний інтерес, формує прийоми і вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності.

Дослідження І.Я. Лернер [49] показали, що проблемно-пошукові ситуації підтримують, поглиблюють і розвивають інтереси молодших школярів. Діти працюють із захопленням, у класі постійно панує робочий настрій, атмосфера чекання нового, намагання його відкрити.

Отже, щоб забезпечити проблемний підхід до навчання з метою розвитку інтересу, вчителі мають додержуватись таких психолого-педагогічних вимог: кожне завдання повинно викликати проблемну ситуацію; завдання мають забезпечувати системне виникнення проблемних ситуацій; сукупність проблемних завдань забезпечує поступове ускладнення знань, поєднання таких форм мислення, як індукція, дедукція, аналогія, діяльність учнів на різних рівнях інтелектуальної активності (конструктивний, реконструктивний і переносу), проблемне вивчення навчального матеріалу.

Створення проблемно-пошукових ситуацій на уроках «Я і Україна» дає змогу працювати весь урок зацікавлено, активно. Діти переживають радість творчості, відкриття, відчуття перемоги. Хай це буде «відкриття» давно відкритого, а перемоги почнуться із самостійного розв’язання складного завдання. Але маленька людина переживає ті самі почуття, що й справжній першовідкривач.

Наступною умовою розвитку пізнавальних інтересів є самостійна робота на уроках “Я і Україна”. Самостійність учнів у навчанні — найважливіша передумова оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.[6]

На кожному уроці природознавства в 4 класі можуть бути використані самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Основна функція перевірних самостійних робіт — контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання. Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу та розвивати пізнавальний інтерес майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. До навчальних самостійних робіт відносимо ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєння нового матеріалу. Щоб самостійна робота на уроці була ефективною, слід чітко уявляти її залежність від ряду дидактичних умов.

Самостійна робота на уроці — органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів.

Плануючи самостійну роботу на уроці природознавства, вчитель має:

1) визначити її місце в структурі уроку;

2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;

3) передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;

4) правильно визначити зміст і обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість самостійної роботи;

5) дібрати потрібний дидактичний матеріал;

6) знайти раціональний спосіб перевірки роботи.

На уроках «Я і Україна» самостійна робота учнів різноманітна і за змістом, і за формою. Діти можуть самостійно опрацьовувати нові статті за підручником, проводити досліди за інструкцією, відповідати на запитання, малювати схеми, виконувати завдання з гербарієм, колекцією, працювати з календарем природи тощо. Як і на інших уроках, учитель планує самостійну роботу на різних етапах навчального процесу. Залежно від рівня обізнаності школярів з матеріалом змінюватиметься й ступінь їх самостійності під час виконання завдань.

Найчастіше учням самостійно доводиться працювати з підручником. Щоб підтримати у дітей інтерес до цього виду їхньої діяльності, учитель ні в якому разі не повинен переказувати зміст підручника. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів перед читанням статті дати завдання і пояснити незрозумілі слова.

Наприклад, в 4 класі під час вивчення теми «Водойми України» можна запропонувати учням прочитати статтю і пояснити: «чому в річках вода тече». До статей вміщені схематичні малюнки. Для самостійної роботи учням можна запропонувати уважно їх розглянути і підготувати залежно від змісту коротеньке оповідання. Наприклад:

а) після роботи з підручником на закріплення розглянути схему Дніпра, у кружечках написати цифри, якими позначені частини річки, притоки.

б) намалювати схематичний малюнок утворення джерела.

Доцільно роботу з підручником поєднувати із завданнями, які даються в зошитах із друкованою основою. Підручник можна використати замість картки-інструкції при проведенні дослідів чи практичних робіт. Крім роботи над текстами, учні можуть розглядати таблиці, ілюстрації, кадри з діафільмів тощо. Виконуючи самостійну роботу, учні використовують алгоритми різного змісту.

Організовуючи самостійні завдання потрібно використовувати дидактичні матеріали з диференційованими завданнями. Ефективними засобами індивідуалізації навчання є різноманітні довідники, перфокарти, опорні таблиці, алгоритми, пам’ятки, картки для самоперевірки та ін. Варто лише пам’ятати, що застосування їх має бути помірним, творчим, цільовим.

Особливу увагу варто звернути на практичні роботи. Виконуючи ці роботи, учні вчаться самостійно спостерігати, досліджувати, складати план спостереження та дослідження. За наявності зошитів з друкованою основою записи стосовно практичних робіт не викликають утруднень у школярів.

В 4 класі учні самостійно працюють над проектами. Тематику проектів, їх кількість визначає вчитель, орієнтуючись на загальну підготовку класу, інтереси учнів.

На початку навчання в 4 класі самостійна робота на уроці «Я і Україна» може тривати до 10-15 хв, а наприкінці навчального року тривалість роботи збільшується до 20 хв. Зміст завдань може подаватися учням не тільки словесно, а й графічно у вигляді малюнка, схеми, моделі.

Відносно новим для початкової ланки є застосування на уроці групових форм самостійної роботи, коли діти виконують якесь завдання в парі або групою по троє-четверо. Це виховує вміння співробітничати в колективі, організовуватися на співпрацю. Діти тягнуться на уроці до спілкування у процесі виконання групових завдань, треба не тільки не присікати їхню природну схильність, а використати її для взаємного навчання. Звичайно, цього молодших учнів треба вчити, не дратуючись їхніми наївними запитаннями, робочим шумом.

Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організувати свою роботу, здійснювати її економніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок організаційних, загальномовленнєвих, загально пізнавальних, контрольно-оцінних, що їх має набути школяр. Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово.

Таким чином, самостійна робота в початкових класах — обов’язковий компонент процесу навчання. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

Використання довідкового матеріалу, «цікавинок», кросвордів, ребусів, загадок на уроках природознавства є наступною умовою розвитку пізнавальних інтересів в учнів початкових класів.

Інтерес дітей значно посилиться, якщо учитель на уроках «Я і Україна» буде використовувати багато цікавих фактів, явищ, завдань з незвичайними розв’язками. На уроках , щоб викликати в учнів інтерес до предмета, вчитель може використати висловлення відомих вчених, письменників. Наприклад:

·          «Любімо, шануймо, бережімо природу, вічне джерело нашого життя і нашої творчості! Вона нам стократ більше віддасть, ніж ми можемо їй дати!» (М.Т. Рильський).

·          «Поки люди не знають сил природи, вони сліпо підкоряються їм, а як пізнали їх, тоді сили природи підкоряються людям» (Г.В. Плеханов).

·          «Чим більше знає людина, тим чіткіше, тим дужче вона бачить поезію землі там, де її ніколи не знайде людина, що має мізерні знання» (К.Г. Паустовський)

Матеріалу у підручниках недостатньо, і вчителі постійно відчувають його нестачу. В той же час він дуже потрібний — не просто довідковий, а зрозумілий дітям початкових класів, який містив би певну інформацію і водночас був цікавий за формою та доступний за змістом

Такий матеріал є: він золотими розписами вкраплений у літературні та мистецькі твори. Але щоб його зібрати, треба багато попрацювати, перегорнути чимало книжок і журналів, вибрати потрібне, модифікувати, пристосувати до пізнавальних можливостей молодших школярів. Можна запропонувати учням розгадати римовані загадки, кросворди, зібрані з різних джерел:

Не дід, а сивий,

Не спить, а стелиться.

Вкриває землю ц океан,

А звуть його…(Туман).

Відлітають за моря, у краї далекі,

На будинках гнізда в’ють.

Звуть же їх …(Лелеки)

Крил не має. Скрізь літає

та ще й куряву здіймає. (Вітер)

Щоб зацікавити дітей природничим матеріалом, доцільно пропонувати кросворди, навчити розгадувати їх. Передусім пояснити, що в деяких клітинках вписано цифри, з них починаються слова — назви тварин, рослин, різних предметів, які треба вписувати залежно від того, в якій частині запитань кросворда міститься відповідна цифра — «По вертикалі» чи «По горизонталі». Одне слово може перетинати інше. У місцях перетину двох або трьох слів розміщуються спільні літери. Якщо слова вписано правильно, на їх перетині не буде жодних ускладнень.

Для учнів молодшого шкільного віку кросворди бажано добирати у вигляді загадок чи малюнків. Наприклад:

— Розгадайте кросворд «Рослини Полісся». У виділених клітинках прочитайте назву птаха, який живе на Поліссі.

					1.
		2.
				3.
	4.
	5.
			6.

— Розгадайте кросворд «Карта».

					1.		к
		2.					а
				3.			р
		4.					т
5.							а

1. Найдовша паралель, яка поділяє Землю на дві однакових півкулі.

2. Прилад для визначення сторін горизонту.

3. Лінії на карті, які показують напрям захід-схід.

4. Число, яке показує, у скільки разів зменшена чи збільшена відстань на плані або карті.

5. Лінії на карті, які показують напрям північ-південь.

Також у початковій школі на етапі закріплення знань учнів можна використати чайнворди. Звичайно, тут також необхідно пояснити, в чому особливість таких головоломок, і навчити їх розгадувати. В окремих клітинках записані цифри. Вони означають початок і кінець слів — назв рослин чи тварин. Такими самими цифрами по порядку, наприклад, 1, 2, 3, 4, і т. д. пронумеровано запитання, які допомагають відгадати потрібне слово. Назва, першу літеру якої вписано в клітинку 1, повинна закінчитись у клітинці 2, а з цієї літери починається наступна назва і т. д. Чайнворди для учнів молодшого шкільного віку теж доцільно добирати у вигляді загадок. Відгадуючи їх, діти дізнаються яке слово треба вписати у відповідні клітинки.

Молодші школярі дуже захоплюються різними загадками, таємницями. І цей природний потяг можна з успіхом використати в навчальній роботі для розвитку пізнавальних інтересів у дітей, запропонувавши, скажімо, розгадування нескладних ребусів. Але спочатку учням треба пояснити, що це своєрідні загадки, в яких за малюнками, різними знаками та символами приховано слова; щоб прочитати зашифроване, слід правильно назвати всі зображені в ребусі предмети, з’ясувати, що означають окремі літери і знаки, і обов’язково врахувати порядок, в якому вони розміщені. А заразом пояснити і найпоширеніші прийоми відгадування ребусів. Наприклад:

,100,,, (Місто)

Вдало застосовані ребуси розвивають пізнавальні інтереси учнів і активізують їх пізнавальну діяльність. Звичайно, замінювати ними безпосередні спостереження за окремими об’єктами і явищами в природному середовищі в жодному разі не можна. Так само, як розповіддю вчителя. Діти мають побачити все на власні очі, відчути на дотик і навіть, при потребі, на смак. А от при ознайомленні з темою чи підбитті підсумків заняття, повторенні й закріпленні вивченого відгадування загадок та ребусів цілком себе виправдовує: знання учнів про ознаки та властивості рослин і тварин, пір року розширюються.

Цікаві завдання допоможуть організувати дітей на догляд за рослинами чи надання посильної допомоги дорослим, виконати чимало інших локальних педагогічних завдань курсу «Я і Україна». Та все ж наголосимо на головному — розвитку їх пізнавальних інтересів, мислення, кмітливості, тобто на розвивальній функції.

Використання на уроках художньої і науково-популярної літератури є джерелом додаткової інформації, що сприяє підтриманню інтересу, збудженню цікавості дітей; привертає увагу учнів своєю новизною, викликає здивування. Матеріал з допоміжної літератури повинен органічно входити в зміст уроку. Учитель може використати народні прислів’я, приказки або підтверджені наукою прикмети. Наприклад: «Від поганого насіння не жди доброго плем’я», «Гречка каже: сій мене хоч і в воду, але в пору, а овес каже: топчи мене в грязь, то буде князь», «Ліс береже воду», «Ліс народжує ріки» і т. ін.

Уривки з науково-популярної літератури використовують для підтвердження та конкретизації виучуваного не тільки в процесі викладу нового матеріалу, а й перед поясненням нової теми для того, щоб влучним виразом або барвистим описом виділити головне і зацікавити учнів.

Щоб викликати в учнів інтерес і збагатити їхні уявлення про властивість підземної води, корисно розповісти про існування в природі джерел з гарячою мінеральною водою та зачитати уривок із книги І. Багмута «Гарячі джерела»

Увагу, інтерес і потяг до читання науково-популярної літератури викликають повідомлення про незвичайне в природі. Так, при вивченні матеріалу про хвойні дерева, за допомогою епідіаскопа демонструється малюнок з книги Г. Юрмана «Веселий художник, або чудеса без чудес». Після цього зачитується уривок, з якого діти дізнаються, що з 1 куб. м звичайної ялини одержують 1500 метрів чудової шовкової тканини.

Цікавий матеріал можна використовувати на уроці під рубрикою «Чи знаєш ти, що…»:

·          Качки можуть набирати висоту до 800 м, лелеки — 900 м, журавлі і ластівки — до 2 тис. м, орли — до 3 тис. м, а кондори і грифи в гірських місцевостях піднімаються навіть до 7 тис. м над рівнем моря.

·          Швидкість польоту сокола під час падіння на здобич розвивається до 360 км/год.

·          Жайворонка не видно, коли він злітає на висоту 300 м, а його пісню чути навіть з висоти 600 м.

·          Найбільш морозостійкі серед птахів — качки і гуси. Вони переносять температуру до -110˚С.

·          Найбільше зубів у звичайного слимака — 14 175.

·          Довжина деяких китів 33 м, маса 120 т, що дорівнює масі 25 слонів або 120-150 биків. Серце такого кита важить 600-800 кг, тобто стільки ж, скільки важить великий кінь.

Дослідження Б.Г. Друзь [27] показали, що використання «цікавинок» на уроках «Я і Україна» завжди викликає позитивні емоції в учнів, підвищений інтерес до матеріалу, що вивчається. Цікаві факти, уривки з науково-популярної літератури, предметні ігри, цікаві вправи, загадки, народні прислів’я та приказки — все це зацікавить учнів, розширить їхні знання і сприятиме розвитку кмітливості та спостережливості.

Стало вже традицією закінчувати навчальний рік у початкових класах прогулянками та екскурсіями. Екскурсія має не тільки навчально-пізнавальне, а й велике виховне значення. На екскурсіях учитель розкриває багатство, красу рідної природи, показує творчу діяльність українського народу.

Екскурсії надають можливість розглядати предмети і явища в їх природній обстановці, у взаємозв’язках і в русі, вони є джерелом позитивних емоцій, які в свою чергу сприяють розвитку пізнавальних інтересів.

За місцем у процесі навчання екскурсії бувають вступні й заключні; за змістом використовуваного навчального матеріалу — тематичні й комплексні; за методом вивчення матеріалу — навчальні, ілюстративні й навчально-дослідницькі. За завданнями виховання інтересу ми ще поділяємо їх на споглядально- і практично-пізнавальні.

На споглядально-пізнавальних екскурсіях діти ознайомлюються з об’єктами, вивчають їх за допомогою вчителя або спеціаліста, збирають цікавий фактичний матеріал тощо.

Практично-пізнавальні екскурсії передбачають не огляд об’єкта, а роботу з ним. При цьому перевіряється, наскільки глибоко і свідомо учні засвоїли матеріал, як можуть використовувати здобуті знання на практиці.

Такі екскурсії є перевіркою засвоєння не одного якогось питання програми, а й цілого комплексу питань. Тому й об’єкти для подібних екскурсій вибирають так, щоб можна було організувати різні види навчальної роботи.

Практичні екскурсії, на відміну від споглядальних, проводяться як залікове, підсумкове заняття в кінці чверті, семестру або року. Маршрути і форми проведення екскурсій великою мірою залежать від місцевості та господарських будов, розміщених у мікрорайоні шкіл, отже, можуть бути досить різноманітними.

Доцільна тривалість екскурсій 2-3 години. Підготовка до неї передбачає складання маршруту і попередню його перевірку вчителем; визначення об’єктів, на основі яких можна організувати відповідну практичну навчальну роботу; розробку системи запитань, творчих завдань та визначення форм пізнавальної діяльності учнів початкових класів на кожному об’єкті екскурсії; проведення інструктивної бесіди (що треба повторити з програмового матеріалу, яке підготувати обладнання, як одягатися, що взяти з їжі тощо); добір ігор для організації дозвілля та відпочинку дітей у проміжках між навчальною роботою.

Слід зазначити, що екскурсія буде вдалою тоді, коли до неї вчитель сумлінно підготується сам і підготує дітей — вразливість, допитливість, нахил до фантазування й рухливість, подбати про найменші деталі.

Перед ознайомленням із зрошувальною установкою доцільно навести учням такі факти: «Одна рослина соняшника за літо випиває 200-250 л води. Якщо всю воду яку випиває протягом літа гектар пшениці, рівномірно розлити на цій площі, то вона вкриється шаром заввишки 30-40 см. Кожному кілограму зерна для дозрівання потрібно близько 1200 л води».

Проходячи біля річки або ставка, можна запропонувати дітям визначити на око ширину цих водойм, а потім ознайомити їх з одним із способів знаходження недоступних відстаней.

Плануючи екскурсію, треба добирати такі завдання, які б не тільки поглиблювали знання, а й забезпечували між предметні зв’язки. Обов’язково слід подбати і про цікаву підсумкову роботу. Одним учням учитель пропонує виконати тематичні малюнки, іншим — описати якийсь цікавий епізод із екскурсії, оформити зібрану на будівельному майданчику колекцію матеріалів тощо.

На місцевості учні визначають предмети, що знаходяться в північному, південному, східному і західному напрямках; схематично показують їх в альбомах. Спостерігають, як змінюється лінія горизонту залежно від висоти місцевості, на якій вони знаходяться. Діти замальовують листки дерев і кущів, збирають осінній букет, шукають природний матеріал для іграшок. Після екскурсій учні оформляють колекції, виготовляють гербарії. Важливо заохотити дітей висловлювати вголос свої думки і почуття, шукати точні й виразні слова для опису побаченого. Перед екскурсією учні можуть отримати індивідуальні завдання і зібраний матеріал оформити у вигляді наочних посібників, роздавального дидактичного матеріалу, якими можуть користуватися молодші школярі. Екскурсія стає чудовим засобом розвитку пізнавальних інтересів учнів до знань, коли розкриваються між предметні зв’язки.

Таким чином, екскурсії мають велике значення у розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Вдало проведена екскурсія залишає в пам’яті учнів яскраві спогади, дає змогу краще засвоїти основні поняття з курсу «Я і Україна», стає багатим джерелом нових знань і дієвою формою виховання.

Отже, процес формування та розвитку пізнавальних інтересів учнів 4 класу на уроках природознавства буде ефективним, якщо дотримуватися таких дидактичних умов:

1)          розуміння дитиною змісту і значення виучуваного;

2)          наявність нового як у змісті виучуваного, так і в самому підході до його розгляду;

3)          емоційна привабливість навчання;

4)          використання системи пізнавальних завдань;

5)          застосування завдань з логічним навантаженням ;

6)          доцільне використання форм організації пошукової діяльності ;

7)          використання проблемно-пошукових ситуацій;

8)          правильне застосування самостійної роботи;

9)   використання довідкового матеріалу, «цікавинок», кросвордів, ребусів, загадок на уроках ;

10)         проведення екскурсій.