Особливості ведення кадрової документації у приватного підприємця – роботодавця

Мале підприємництво
Напрямки державної підтримки малого підприємництва Без участі фізичної особи - СПД; Порядок ведення та заповнення книги обліку доходів та витрат Особливості ведення зовнішньоекономічної діяльності приватними підприємцями Ліквідація діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Спрощена система оподаткування – єдиний податок Особливості ведення кадрової документації у приватного підприємця – роботодавця Порядок заповнення звіту суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб Порядок обчислення та сплати єдиного податку юридичними особами Порядок переходу на спрощену систему оподаткування та обліку Умови переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну Особливості обліку та звітності малих підприємств Порядок складання наказу про облікову політику малого підприємства Коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, яке відображається записом на рахунках бухгалтерського обліку; Загальний та спрощений план рахунків Регістри бухгалтерського обліку застосовані при різних формах Синтетичний облік і документальне оформлення касових операцій на малих підприємствах Порядок заповнення відомості 1-М Особливості побудови обліку товарів, їх оцінки і документального оформлення на підприємствах малого бізнесу Порядок заповнення відомості 2-М Облік розрахунків по податках і платежах суб'єктів малого підприємництва, облік єдиного податку Аналітичний і синтетичний облік та документальне оформлення обліку стану і руху необоротних активів Облік амортизаційних відрахувань на підприємствах малого бізнесу Облік витрат за елементами з використанням рахунків 8 класу Синтетичний і аналітичний облік доходів від реалізації продукції Оборотно-сальдова відомість по синтетичних рахунках Звітність платника єдиного податку – юридичної особи
293236
знаков
79
таблиц
0
изображений

4.2.     Особливості ведення кадрової документації у приватного підприємця – роботодавця

Використання найманої праці неможливо без ведення кадрової документації. Під кадровою документацією слід розуміти документи, що регламентують порядок використання найманої праці роботодавцем, регістри обліку робочого часу, документи, що відображають факти прийому та звільнення з роботи, надання відпусток, направлення у відрядження і т.д. Діюче трудове законодавство в основному зорієнтовано на роботодавців – юридичних осіб. І хоча підприємець не є юридичною особою, від ведення кадрової документації він не звільнений. Хоча, звісно, обсяг такої документації у підприємця значно нижче, чим у юридичної особи.

 Перш за все при використанні праці найманих працівників підприємець повинен оформити Правила внутрішнього трудового розпорядку, оскільки згідно ст. 21 КЗпП, при складанні трудового договору з найманим працівником останній зобов’язується виконувати роботу із дотриманням трудового розпорядку. Наявність таких правил дає підприємцю деякі переваги. Так, за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку працівника можливо залучити до дисциплінарної відповідальності або, на крайній випадок, навіть звільнити по ініціативі роботодавця.

При розробці власних правил внутрішнього розпорядку підприємець може користуватися Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 № 213. Правила складаються у вільній формі, але обов’язково повинні містити наступні розділи:

порядок прийому і звільнення;

права і обов’язки роботодавця;

права і обов’язки працівників;

режим роботи;

порядок заохочення за роботу;

порядок накладання стягнення за порушення трудової дисципліні.

На відміну від процедури прийому на роботу на підприємство, при прийомі на роботу до підприємця працівник не пише заяву, а підприємець, у свою чергу, не видає наказу (розпорядження) про прийом на роботу. Таким уніфікованим документом, який суміщає у себе і заяву, і наказ, є зареєстрований трудовий договір між працівником і підприємцем. Підприємці не повинні оформляти накази про прийом і звільнення з роботи.

Підприємці не повинні вести на своїх працівників наступну кадрову документацію:

особисту картку по формі П-4;

особистий листок по обліку кадрів;

особисту справу;

книгу обліку трудових книжок.

Ведення цих документів передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, тільки для підприємств, установ і організацій і не розповсюджується на фізичних осіб – роботодавців.

А ось табелі обліку робочого часу, який служить підставою для нарахування заробітної плати, а також "відпускну” документацію, що визначена в Законі України "Про відпустки” від 15.11.96 № 504/96-ВР (графік відпусток, заява працівників про надання відпустки, розпорядження підприємця про терміни і тривалість відпустки), підприємець вести повинен.

Крім ведення кадрової документації, статус роботодавця передбачає і наявність усіх інших наслідків: реєстрацію в усіх соціальних фондах, нарахування і сплата внесків і надання відповідної звітності.

4.3.     Порядок нарахувань та утримань із заробітної плати найманих працівників

Що стосується сплати єдиного податку при використанні найманої праці в підприємницькій діяльності, ставка єдиного податку збільшується на 50 % на кожну людину.

Під поняттям "нарахування” розуміється сума соціальних внесків (у Пенсійний і інші соціальні фонди), яка розраховується шляхом помноження нарахованої заробітної плати на відповідний процент – встановлену ставку соціальних внесків. Внески в Пенсійний фонд і інші соціальні фонди нараховуються "зверху” на загальний фонд оплати праці найманих працівників, сплачуються за рахунок власних грошових коштів підприємця і включаються до його витрат, пов’язаних з підприємницькою діяльністю. Наприклад, сума нарахувань до Пенсійного фонду із заробітної плати у 420 грн. (мінімальний розмір з 01.04.2007 р.) складе 139,44 грн. (420 грн. × 33,2%).

Нарахування на заробітну плату найманих працівників підприємця залежать від вибраної ним системи оподаткування.

Так, підприємці, що сплачують податки по загальній системі оподаткування, проводять нарахування на заробітну плату найманих працівників у такому ж порядку, як і підприємства, у наступних розмірах:

Пенсійний фонд – 33,2%;

Фонд страхування з тимчасової непрацездатності – 1,5%;

Фонд страхування від безробіття – 1,3%;

Фонд страхування від нещасних випадків – ставка внеску для конкретного підприємця визначається при його реєстрації у виконавчий дирекції Фонду і залежить від класу професійного ризику виробництва.

Нормами діючого законодавства з питань застосування єдиного податку (Указ № 746) передбачено, що із складу єдиного податку проводяться наступні відрахування:

у Пенсійний фонд – 42%;

у Фонд страхування з тимчасової непрацездатності – 11%;

У Фонд страхування від безробіття – 4%.

На цій підставі до 01.01.04 підприємці – платники єдиного податку не здійснювали нарахувань на фонд оплати праці найманих працівників у вказані фонди, а ось нарахування у Фонд страхування від нещасних випадків проводились у загальному порядку з моменту виникнення даного Фонду.

Із складу фіксованого податку в Пенсійний фонд проводились відрахування у розмірі 10%, тому нарахування на фонд оплати праці у цей Фонд не проводились, а нарахування у всі інші фонди здійснювались у загальному порядку.

З 01.01.04 у зв’язку із набуттям чинності Закону № 1058 змінився порядок нарахування і уплати внесків до пенсійного фонду, Згідно цього порядку підприємці повинні були здійснювати такі нарахування на фонд оплати праці найманих працівників у загальному порядку незалежно від вибраної системи оподаткування. При цьому адекватні зміни до норм Указу № 746 внесені не були, і вказані зміни у пенсійному законодавстві привели до подвійного оподаткування платників єдиного податку. Починаючи з 2004 року підприємці нараховують внески у загальному порядку, а при сплаті враховували відрахування із складу єдиного або фіксованого податку. Таким чином, до сплати належить тільки різниця між нарахованою сумою і сумою, сплаченою у складі відповідного податку.

При нарахуванні заробітної плати найманим працівникам платники єдиного податку нараховують внески в Пенсійний фонд (33,2%), а сплачують тільки різницю. Внески у Фонд страхування з тимчасової непрацездатності (1,5%) і Фонд страхування від безробіття (1,3%) на фонд оплати праці вони не нараховують.

Нараховані внески сплачуються за рахунок власних коштів підприємця. У результаті будь-який підприємець, який мав найманих працівників, крім своїх власних податків (єдиного або фіксованого), повинен сплачувати за одного найманого працівника додаткові нарахування на заробітну плату.

Поняття "утримання” означає, що із суми нарахованої заробітної плати віднімається (утримується) сума, що складає розмір внеску у відповідний фонд, або сума відповідного податку (наприклад, податок з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО). Утримані внески у соціальні фонди і ПДФО сплачуються за рахунок грошових коштів найманого працівника (на цю суму зменшується сума грошових коштів, що належить до сплати працівнику). Утримання не можуть бути віднесені до складу витрат підприємця. Однак підприємець є особою, відповідальною за проведення таких утримань із заробітної плати працівника і своєчасне їх перерахування.

Утримання із заробітної плати найманого працівника проводяться незалежно від вибраної системи оподаткування:

ПДФО – 15%;

внески у Пенсійний фонд – 0,5%, якщо заробітна плата не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, або 2%, якщо зарплата перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи;

внески у Фонд страхування від безробіття – 0,5%;

внески у Фонд страхування з тимчасової непрацездатності – 0,5%, якщо заробітна плата не перевищує розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, або 1%, якщо заробітна плата перевищує цей рівень.

Податки та внески, які потрібно сплачувати із заробітної плати своїх найманих працівників роботодавцям – єдиноподатківцям представлено у табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Податки та внески, які потрібно сплачувати із заробітної плати найманих працівників роботодавцям – єдино податківцям

Вид податку, внеску Об'єкт Ставка Звітність, яка надається по даному податку, збору
1 2 3 4
Податок з доходів фізичних осіб Загальний місячний оподаткований доход, який включає до себе заробітну плату, а також інші виплати і винагороди згідно трудовому і громадянсько-правовим договорам, допомога по тимчасовій непрацездатності і ін.

З 01.01.07 – 15%

(п. 7.1 і п. 22.3 Закону про доходи)

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ)
Внески у Пенсійний фонд Фактичні витрати на оплату праці працівників (в т.ч. у натуральній формі), а також винагороди, що виплачуються за виконання робіт (послуг) по громадянсько-правовим договорам (п. 1 ст 2 Закону про збір), які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб

Нарахування: 33,2% (ст. 101 закону про Держбюджет -2006).

Утримання:

0,5% - доход менше або дорівнює прожиткового мінімуму для працездатної особи;

2% - доход більше прожиткового мінімуму для працездатної особи.

До Фонду перераховують різницю між сумою нарахованих пенсійних внесків і сумою, що перераховується Держказначейством у Пенсійний фонд (42% від суми сплаченого єдиного податку – для юридичних осіб і 42% суми податку, сплаченого за кожного працівника, - для роботодавців – фізичних осіб)

Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Річна персоніфікована

звітність

Закінчення табл. 4.1
1 2 3 4
Внески у Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності Фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (в т.ч. в натуральній формі), що оподатковуються податком з доходів фізичних осіб

Утримання:

0,5% - якщо заробітна плата не більше прожиткового мінімуму для працездатної особи;

1% - якщо заробітна плата більше прожиткового мінімуму для працездатної особи

Звіт про нараховані внески, перерахуваннях і витратах, що пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності (форма № 4-ФСС з ТВП)
Внески у Фонд соціального страхування від безробіття Фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (в т.ч. у натуральній формі), які оподатковують податком з доходів фізичних осіб Утримання: 0,5% (не утримують з пенсіонерів, інвалідів, які мають право на пенсію, і тимчасово працюючих іноземців) Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків в Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Внески у Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві Фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (в т.ч. у натуральній формі), які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб

Нарахування: у 2006 році згідно страхових тарифів, які визначає Фонд страхування від нещасного випадку у залежності від класу професійного ризику виробництва, приведених у ст. 100 Закону про Державний бюджет -2006.

 При цьому сплачують:

 підприємства, які утворені громадськими організаціями інвалідів, і фізична особа, яка використовує труд інвалідів, якщо їх фонд оплати праці перевищує 25% загального фонду, - 50% страхового тарифу;

 усі інші роботодавці – 100% страхового тарифу

Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України

Відомість розподілення чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) по видах економічної діяльності

Згідно Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” єдиноподатківці повинні нараховувати і сплачувати пенсійні страхові внески у повному обсязі, передбаченому законодавством, однак Пенсійний фонд дозволив зарахувати 42% сплачених у складі єдиного податку, які отримує у результаті його розподілення, у рахунок сплати пенсійних внесків, нарахованих єдино податківцями – страхувальниками (33,2%). Тобто, роботодавці - єдиноподатківці, як і усі інші, повинні нараховувати пенсійні внески на заробітну плату своїх працівників у порядку, передбаченому законодавством у повному обсязі, Це у однаковій мірі стосується як юридичних осіб, так і підприємців. Усю суму нарахованих внесків необхідно показати у щомісячному звіті – Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які належать до сплати (далі – Звіт),.

Отримані Пенсійним фондом 42% єдиного податку зараховують у рахунок сплати пенсійних внесків. Для цього разом із щомісячним Звітом необхідно надавати копію документу, що підтверджує сплату єдиного податку. Підраховану на його підставі суму, що підлягає заліку у рахунок пенсійних внесків, співробітник Фонду вносить у залікову картку платника.

Таким чином, до зарахування беруться 42% від суми вже сплаченого єдиного податку, а не нарахованого. Тобто, якщо підприємство знаходиться на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2007 року, єдиний податок за січень воно буде сплачувати з 1 по 20 лютого. Тому, у разі виплати заробітної плати або авансу у січні, у Пенсійний фонд у цьому місяці ще нічого не надійшло і тому треба перерахувати пенсійні внески повністю. Зарахування цих сум можливо тільки із дати надходження 42% до Пенсійного фонду.

Якщо сума нарахованих пенсійних внесків (33,2%) перевищує 42% від суми сплаченого єдиного податку, тоді різницю перераховують у Пенсійний фонд у терміни, визначені законодавством для сплати пенсійних внесків.

Якщо 42% від єдиного податку більше суми нарахованих пенсійних внесків то можливе зарахування суму такого перевищення у рахунок сплати майбутніх платежів, або повернення зайво сплачених коштів на рахунок підприємця.

Є норма, яка обумовлює підприємців-єдиноподатківців сплачувати пенсійні внески за себе. Підприємці, які вибрали особливий спосіб оподаткування сплачують пенсійні внески у фіксованому розмірі, тому же не тільки за себе, а і за членів своєї родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Але на сьогодні такий розмір не затверджений. Тому сплачувати його не доводиться.

Досить часто підприємцям при здійсненні підприємницької діяльності допомагають члени їх родини або близькі родичі. Однак норми діючого законодавства поки ще не передбачають будь-яких відмін у тому, хто працює з підприємцем: родичі або чужі люди. Тому якщо підприємцю у здійсненні його підприємницької діяльності допомагають родичі, то відносини з ними оформлюються так же, як і з найманими працівниками. Трудові договори з ними укладаються у загальному порядку, і податки і внески нараховуються і утримуються як із звичайного найманого працівника. Спроба виділити членів родини здійснена у Законі № 1058, яким передбачено, що підприємці, які вибрали одну із спрощених систем оподаткування (єдиний або фіксований податки), повинні сплачувати за себе і членів своєї родини внески у фіксованому розмірі. Але поки ці норми Закону не діють, оскільки відсутнє законодавство по врегулюванню питань сімейного бізнесу.


Тема 5. Звітність суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб

5.1.     Порядок заповнення декларації про доходи;

5.2.     Порядок заповнення звіту суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи;

5.3.     Обов’язкова звітність при використанні праці найманих працівників.

5.1.     Порядок заповнення декларації про доходи

Подання річної Декларації про доходи потрібно перш за все тим, хто перебував на загальній системі оподаткування або сплачував фіксований податок. Вони подають Декларацію про доходи протягом 40 днів, що слідують за останнім днем звітного (податкового) кварталу для квартального звітного (податкового) періоду.

Підприємці, які закінчили рік на єдиному податку, незалежно від того, працювали вони у звітному році на загальній системі або ні, підприємницької Декларації не подають. Але можливі ситуації, коли їм необхідно це зробити як звичайним фізичним особам, наприклад, якщо приватний підприємець - єдиноподатківець, у якого протягом року, крім підприємницьких, були доходи у вигляді заробітної плати, бажає скористатися правом на податковий кредит, або у обов’язковому порядку, коли приватний підприємець - єдиноподатківець отримував:

як звичайна фізична особа – доходи (прибуток), що не підлягає оподаткуванню при їх нарахуванні або виплаті;

доходи від виду діяльності, не занесеного у свідоцтва платника єдиного податку від осіб, що не мають статусу податкового агента, до яких відносять фізичних осіб – несуб’єктів підприємницької діяльності і тих, хто не веде незалежної професійної діяльності (адвокати, нотаріуси і т.д.), нерезидентів;

нецільову благодійну поміч, у тому числі матеріальну від благодійника-фізичної особи;

іноземний доход, крім пов’язаного із підприємницькою діяльністю.

Підприємці використовують форму Декларації, а якщо підприємець претендує на податковий кредит, він заповнює ще і два додатка до Декларації, які можливо подати у податкову до 1 квітня. Доходи від підприємницької діяльності відображаються у Декларації.

Платники фіксованого податку не зобов’язані вести облік доходів і витрат діяльності, що оподатковується фіксованим податком. Отримане від подібної діяльності не включають у оподаткований доход підприємця по наслідках звітного року, а сплачена сума названого податку – остаточна і не входить у перерахунок загальних податкових зобов’язань. Тому якщо підприємець – платник фіксованого податку мав доходи тільки від діяльності на ринку, то у Декларації він буде заповнювати тільки дві графи:

"Види діяльності по коду КВЄД, за здійснення яких отриманий доход”;

"Сума отриманого валового доходу". У ній буде відображена сума виручки, отримана від торгівлі або надання супутніх послуг на ринку.

У двох графах, що залишилися, платник фіксованого податку поставить прочерк. По даних, які він вніс до Декларації, податківці зможуть зробити висновок про відповідність обсягу виручки, одержаної їм за календарний рік, обмеженню 119 тис. грн.

Підприємці, які знаходилися на загальній системі або, знаходячись на фіксованому податку, мали доходи як від торгівлі на ринку, так і оподатковані податками по правилах загальної системи (законодавство цього не забороняє), заповнюють усі графи у таблиці п. 1.3 Декларації. Причому доходи від діяльності на ринку потрібно фіксувати окремо.

Податки, одержані на загальній системі оподаткування і понесені витрати показують у Декларації на підставі даних Книги обліку доходів і витрат (форма № 10) у другий графі – підсумкові дані за рік про виручку від продажу товарів (продукції або послуг) у грошовій (одержаній на розрахунковий рахунок або (також) у касу) і натуральній (одержаної товарами, послугами) формах по кожному виду діяльності, код якої вказаний окремо. Сума витрат, пов’язана з виручкою від реалізації товарів (продукції або послуг) (окремо по кожному виду діяльності), відображають у строках третьої графи таблиці п.1.3 Декларації.

Суму чистого доходу записують у четверту графу таблиці. У п’ятій відображають суму платежів по податку з доходів фізичних осіб, сплаченого протягом року авансом і суму податку, утриманого податковими агентами, якщо такі утримання були протягом року по доходах від підприємницької діяльності. Після цього підбивають підсумкові суми по графах у строчці „Усього” таблиці п. 1.3.

Період роботи на єдиному податку не відображається у Декларації, так як доходи, що оподатковуються їм звільнені від оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а про виручку, що одержана на єдиному податку, приватні підприємці - єдиноподатківці звітують не у Декларації, а у Звіті суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – платника єдиного податку.

Розділ 2 Декларації підприємці не заповнюють, оскільки, у відповідності із Законом про доходи, не мають права на соціальну пільгу у місяцях отримання підприємницьких доходів.

В п. 3.1 фіксують оподаткований доход, з якого, на думку платника податків, слід сплатити податок, А у п. 3.2 підприємець повинен вказати суму чистого податку, який він планує отримати у наступному за звітним році. Вона дуже важлива для тих, хто працює на загальній системі, так як податкові органи можуть нараховувати авансові платежі по податку з доходів для них, в тому числі і по сумах такого оціночного доходу на поточний рік.

Відомості про приватне майно (рухоме і нерухоме), земельні ділянки, зокрема, ті, що знаходяться за межами України, платник податків викладає у розділі 4, після чого ставить підпис, яка підтверджує, що дані у Декларації вірні.

За ненадання або надання Декларації із запізненням або включення до неї викривлених даних накладається адміністративний штраф у розмірі від 3 до 8 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (51-136 грн.).


Информация о работе «Мале підприємництво»
Раздел: Бухгалтерский учет и аудит
Количество знаков с пробелами: 293236
Количество таблиц: 79
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
136386
9
0

... іальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня “тіньового” обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами.   2. АНАЛІ ...

Скачать
155839
7
3

... і – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8] Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні ...

Скачать
69053
3
0

... контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер. 1.2 Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. ...

Скачать
54903
3
5

... власників і через свою масовість грають значну роль не тільки в соціально-економічній, але і в політичному житті країни. Мале підприємництво забезпечує зміцнення ринкових відносин, заснованих на демократії і приватній власності. По своєму економічному стану і умовам життя приватні підприємці близькі до більшої частини населення і складають основу середнього класу, що є гарантом соціальної і пол ...

0 комментариев


Наверх