Навигация
Попроцесний метод калькулювання
58749
знаков
2
таблицы
0
изображений
3. Попроцесний метод калькулювання
Попроцесний метод обліку витрат використовується на підприємствах із такими виробництвами, де готова продукція отримується в результаті послідовної обробки вихідного матеріалу на окремих технологічних відокремлених стадіях, фазах або переділах.
Переділом називається така сукупність технологічних операцій, яка закінчується виготовленням проміжного продукту (напівфабрикату) або отриманням кінцевого готового продукту.
Сутність попередільного методу полягає в тому, що облік витрат ведеться за переділами, а в переділах – за статтями калькуляції та видами продукції. При цьому прямі витрати обліковуються за кожним переділом, а другорядні – за цехом, виробництвом, підприємства в цілому із наступним розподілом між собівартістю продукції переділів відповідно прийнятим базам розподілу.
Існують два варіанта попередільного методу обліку витрат: напівфабрикатний та безнапівфабрикатний. При напівфабрикатному варіанті продукція кожного переділу є напівфабрикатом для наступних переділів або може реалізовуватися на сторону. Це визначає необхідність оцінки напівфабрикатів за фактичною, нормативною або планової собівартості, чи за розрахунковими або відпускними цінами. При цьому варіанті собівартість напівфабрикатів відображається на відповідній статті – „Напівфабрикати власного виробництва”.
При безнапівфабрикатному варіанті по кожному переділу обліковуються, головним чином, лише витрати на обрабку. Собівартість готової продукції розраховується сумуванням витрат на сировину та вихідні матеріали, витрат всіх переділів на обробку та загальновиробничих витрат. При цьому калькулюють лише собівартість готової продукції.
4. Директ-костінг
В сучасних умовах господарювання перевагу необхідно віддати дірект-костінгу, у відповідності до якого на продукцію списують не всі витрати підприємства, а лише їх частина – змінні витрати. Різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами представляє собою маржинальний дохід. Маржинальний дохід – це частина виручки, що залишається на покриття постійних (накладних) витрат та формування доходу. При цьому методі постійні витрати в собівартість продукції не включають, а відносять на зменшення доходу того періоду, коли виникли такі витрати.
Головна перевага маржинального методу обліку витрат полягає в розділенні постійних та змінних витрат. Це дозволяє рішати найважливіші задачі управління витратами таких, як:
- визначення нижньої границі ціни продукції або замовлення (відповідає змінним витратам);
- проведення порівнювального аналізу доходності різних видів продукції;
- визначення оптимальної програми випуску та реалізації продукції;
- вибір між власним виробництвом продукції або послуг та їх покупки на стороні;
- вибір оптимальної з економічної точки зору технології виробництва;
- визначення точки беззбитковості та запасу стійкості підприємства та інше.
В управлінні витратами підприємства важливу роль відводять способам калькулювання продукції. Всю їх сукупність можна віднести до наступних груп:
- нормативний спосіб калькулювання;
- спосіб прямого розрахунка;
- спосіб сумування витрат;
- спосіб виключення витрат на побічну продукцію;
- спосіб пропорційного розподілу витрат;
- комбінований спосіб калькулювання.
Нормативний спосіб калькулювання є складовою частиною нормативного методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Передпосилом застосування цього способу є:
- наявність норм та нормативів витрат;
- складання нормативної калькуляції собівартості одиниці випускаємого виробу;
- дійсне документування та облік витрат в розрізі діючих норм та по відхиленням від них.
Спосіб прямого розрахунку полягає в тому, що собівартість продукції визначається на підставі прямого обліку витрат, а собівартість одиниці виробу розраховується шляхом ділення загальної величини витрат по цій продукції на її кількість.
Розрахунок собівартості цим способом досягається тоді, коли об’єкти обліку витрат співпадають із об’єктом калькулювання.
Спосіб сумування витрат полягає в тому, що собівартість продукції визначається шляхом сумування витрат за окремими частинами виробу або процесам його виготовлення. Цей спосіб, як правило, застосовується у виробництвах, де для обліку витрат та калькулювання собівартості продукції використовується попередільний метод.
Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що отримувані у виробництві продукти підрозділяються на основні, побочні та відходи. Для того, щоб визначити собівартість основної продукції, побочні продукти та відходи виключаються з загальних витрат по завчасно визначеним цінам.
Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів виробів, на які пряме віднесення витрат не можливе. Цей спосіб найоптимален у виробництвах співпряжених продуктів, коли одночасно отримують декілька видів продукції в одному технологічному циклі. Зведений облік витрат організується по групі виготовляємих виробів, а витрати в групах розподіляються на окремі види продуктів пропорційно економічно обґрунтованій базі.
Комбінований спосіб калькулювання представляє собою сукупність декількох перелічених вище способів, якщо застосування кожного з них окремо не можливо або не забезпечує обґрунтованого обчислення собівартості.
Похожие работы
активів нараховується прямолінійним методом. Бухгалтерський облік запасів ведеться методом – ФІФО. Розподіл загальновиробничих витрат між витратами на виробництво та собівартістю реалізованої продукції здійснюється пропорційно нормальної потужності, яка становить 8000 кг за місяць. Сума загальновиробничих витрат при нормальній потужності склали 22000 грн. Питома вага змінних витрат 70%. ...
... за методом “стандарт-кост” показана на рис.2.4. Рис. 2.4. Схема обліку витрат і калькулювання повної собівартості продукції на плодоовочевих консервних підприємствах. Новим підходом до обліку виробничих витрат у системі управлінського обліку вітчизняних підприємств можна вважати калькулювання собівартості продукції за стандартними (нормативними) витратами, ...
... на електроенергію в усіх галузях вважались постійними, крім ливарного виробництва, де споживання енергії електропіччю змінювалось в залежності від потреб виробництва. Тобто, будь-які витрати можуть бути постійними або змінними в залежності від виду діяльності. Як правило, на промислових підприємствах немає єдиного положення про класифікацію виробничих витрат на постійні і змінні. В зв'язку з цим ...
... , принципова відмінність системи калькулювання змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат (рис.1). Рис.1. Калькулювання повних і змінних витрат З наведеної схеми видно, що в системі калькулювання повних витрат до собівартості продукції включають усі виробничі витрати. Відповідно, всі виробничі накладні витрати (і змінні, ...
0 комментариев