Навигация
Об’єкти бухгалтерського обліку
61064
знака
5
таблиц
15
изображений
1.2. Об’єкти бухгалтерського обліку.
Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих елементів, складових, які називають об’єктами. Це господарський факт-процес або факт-явище, для якого виконуються умови: факт вже здійснився; змістовна характеристика його задовольняє або продуктивний, або правовий аспект господарювання, або одночасно обидва; факт має вартісне (грошове) вираження. Якщо господарський факт-явище або факт-процес не може бути розглянутий одночасно щодо всіх цих ознак, то він не є об’єктом бухгалтерського обліку.
Відповідно до визначення предмету бухгалтерського обліку, його об’єкти за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи: господарські засоби (майно), джерела утворення господарських засобів, господарські процеси.
Господарські засоби – майно – це необоротні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами. Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому [11, с.21] . Активи поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, основні з яких наступні: за формами функціонування; за характером участі у процесі обороту; за ступенем ліквідності [2, с. 92]. За формами функціонування господарські активи поділяють на нематеріальні, матеріальні, фінансові активи.
Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований [14, с.78]. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за групами:
- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
- права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
- права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);
- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
- авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
- незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)[14, с. 78].
Нематеріальні активи переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.
Матеріальні активи – це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають основні засоби, незавершене будівництво, запаси.
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [13, с.66]. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним і моральним зношуванням. До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), тварини, багаторічні насадження, бібліотечні фонди тощо [13, с.68].
Незавершене виробництво – це вартість недобудованих об’єктів, споруд, будівництво яких здійснюють для власних потреб підприємства.
Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [15, с.86]. До запасів відносять: виробничі запаси, поточні біологічні активи (тварини на відгодівлі, зернові культури тощо), незавершене виробництво, готову продукцію, товари.
Фінансові активи – це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими і поточними.
За характером участі у процесу обороту господарські засоби (активи) поділяють на необоротні та оборотні активи.
Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [11, с.22]. Оборотні активи всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. До них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банках.
Необоротні активи – це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. До необоротних господарських засобів належать належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік): основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.
За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяють на абсолютно ліквідні, ліквідні й малоліквідні.
Ліквідність активів підприємства – це ступінь можливості конвертування їх у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями [2, с.92]. Актив, що може набути грошової форми протягом місяця, назівається високоліквідним або абсолютно ліквідним (кошти та їх еквіваленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземних валютах в банках і касі, цінні папери тощо); якщо протягом 2-3 місяців – ліквідним (поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари); протягом 3-6 місяців – малоліквідним (основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів). Поняття ліквідності активів використовують при оцінці фінансового стану підприємства та фінансовому аналізі. Форма балансу підприємства в Україні, де відображаються активи, побудована за ступенем зростання ліквідності.
Така класифікація активів підприємства за різними ознаками характеризує їх склад, структуру, а також їх розміщення, тобто вказує на те, куди і в що було вкладено кошти підприємства.
Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок власних і залучених коштів. Власні і залучені кошти для формування майна позначають у бухгалтерській літературі словом «пасив». До кінця ХІХ ст. цим словом позначали лише зобов’язання підприємства, тепер – всі джерела формування майна [2, с.94]. Джерела формування господарських засобів класифікують на власні та залучені.
До власних джерел формування господарських засобів належать кошти статутного та пайового капіталу (кошти, внесені засновниками на час реєстрації підприємства), додаткового та резервного капіталу, прибутку (одержаного за результатами діяльності). Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна – чистими активами – і обчислюється як різниця між вартістю майна (активів) і залучених коштів. До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий та додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, забезпечення та цільове фінансування, доходи майбутніх періодів.
Статутний капітал формується за рахунок сукупності вкладів засновників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (статутом). Розмір статутного капіталу може змінюватись лише за рішенням засновників (акціонерів) за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства. Частина статутного капіталу, втілена в основні засоби підприємства, називається основною частиною статутного капіталу або основним капіталом. Частина статутного капіталу, втілена в оборотні засоби підприємства, називається оборотною частиною статутного капіталу або оборотним капіталом [16, с. 27].
Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності.
Додатковий вкладений капітал - це емісійний дохід, дооцінка активів, безкоштовно одержане майно, інший додатковий капітал.
Резервний капітал є джерелом коштів, призначених для покриття передбачуваних у майбутньому можливих видатків, резервів на списання прострочених боргів, гарантійних зобов’язань, збитків тощо. Відрахування до нього здійснюються по досягненні ним розмірів, передбачених установчими документами, але не більше 25% оплаченого Статутного капіталу. Джерело коштів - прибуток. Сума відрахувань до Резервного капіталу не повинна перевищувати 50% прибутку [16, с.28].
Прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг і затратами підприємства, а також нарахуванням податку на прибуток. Складовою частиною прибутку є прибуток від часткової участі в діяльності інших підприємств: дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству; одержані штрафи, відшкодування збитків тощо. Нерозподілений прибуток минулих років використовується на поповнення резервного капіталу, на збільшення статутного капіталу, на виплату дивідендів засновникам підприємства та інше.
У бухгалтерському обліку відображають не тільки формування прибутку, а й розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання. Результатом господарської діяльності підприємства може бути не прибуток, а збиток. Так, за даними офіційного сайту Державного комітету статистики України у січні-лютому 2009р. з загальної кількості підприємств лише 52,8 процентів одержали прибуток від своєї діяльності, а для 43,2 процентів підприємств результатом господарської діяльності у цей період став збиток.
Фінансування є джерелом коштів за рахунок державного бюджету та інших фізичних і юридичних осіб. Фінансування діяльності підприємства з державного бюджету називають бюджетним фінансуванням. Якщо кошти підприємству з тією чи іншою спеціальною метою (науково-дослідні роботи, підготовка кадрів, соціальні потреби) надає організація, установа чи спонсор, то таке фінансування називають цільовим.
Забезпечення майбутніх витрат і платежів – це суми, зарезервовані у встановленому порядку з метою рівномірного включення витрат та платежів до витрат або обороту: суми наступної оплати відпусток (включаючи відрахування на соціальне страхування) працюючих, щорічної винагороди за вислугу років, оплати предметів прокату, витрат на спорудження тимчасових будинків та споруд, виробничих витрат на підготовчі роботи в сезонних галузях промисловості тощо.
До залучених джерел формування господарських засобів належать ті, що тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприємством умовах. Це кредити банків, позикові кошти під зобов'язання, кредиторська заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов’язань. Зобов'язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [7, с. 3].
Кредити – це позики у грошовій або товарній формах на умовах повернення, що їх надають банки чи інші кредитні установи позичальникові (фізичній або юридичній особі). За користування кредитом сплачують відсоток. Залежно від терміну повернення кредити поділяють на довгострокові (понад рік) і короткострокові (до року).
Зобов'язання за облігаціями – це додатково залучені кошти, які отримує підприємство внаслідок випуску і реалізації (емісії) своїх облігацій на умовах повернення і плати у вигляді премій. Як і кредити банків, вони можуть бути довгостроковими та короткостроковими.
Кредиторська заборгованість – це тимчасово залучені підприємством кошти від фізичних та юридичних осіб, тобто заборгованість підприємства перед іншими фізичними та юридичними особами за отриману від них продукцію, надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими але не сплаченими податками та іншими платежами. Фізичні та юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами. Третю групу об’єктів бухгалтерського обліку складають господарські процеси. Основними стадіями кругообігу господарських засобів є процеси постачання, виробництва, реалізації.
Процес постачання (купівлі) передбачає витрату підприємством певної частини грошей на закупівлю основних засобів і виробничих запасів – стадія кругообігу, на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Підприємство в результаті забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. Об’єктами обліку у цьому процесі є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.
Процес виробництва – стадія кругообороту, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Об’єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є витрати підприємства на виробництво продукції (амортизація засобів праці, вартість спожитої сировини і матеріалів, оплата праці працівників). Це дозволяє визначити собівартість продукції і проаналізувати її структуру.
Процес реалізації – стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, і остання набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообороту капіталу. В процесі реалізації об’єктами обліку є витрати, пов’язані з відвантаженням та реалізацією продукції, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та за зобов’язаннями з податковими та іншими органами.
Отже, процеси постачання, виробництва і реалізації є важливими об’єктами бухгалтерського обліку.
Похожие работы
... суми прибутку, що відображався в звітах. Оцінку за собівартістю Л. Пачолі пропонував застосовувати в поточному обліку. Саме в цей період формується поняття оцінки як елементу методу бухгалтерського обліку. В XIX ст. проблеми оцінки цікавили багатьох вчених, серед них: А.Ч. Літллтон, Поларад, Р.де Рувер, Б.С. Ямей та ін. [10]. В своїх наукових працях вони в основному досліджували інвентарний та ...
... дебетом — Обороти за кредитом. Визначення кінцевого сальдо пасивного рахунку: Сальдо кінцеве = Сальдо початкове кредитове + + Обороти за кредитом — Обороти за дебетом. Основи теорії бухгалтерського обліку 39Приклади Активний рахунок Д-т К-т 20 "Виробничі запаси" Сальдо 100 1) Отримано від постачальників 500 2) Передано у виробництво 450 ...
... ів і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком. 1.5 Виникнення подвійного запису Історія бухгалтерського обліку не зафіксувала точної дати виникнення подвійного запису. Як складова (елемент) методу бухгалтерського обліку, подвійний запис налічує близько тисячі років. Відтоді подвійний запис постійно удосконалював форми і методи реєстрації, накопичення і обробки інформації, які, з ...
... «Виробництво» 4 Оприбутковано товари від постачальника 450 Рахунок 20 «Товари» Рахунок 631 «Розрахунки з постачаль-никами» Перед тим, як рознести господарські операції з журналу реєстрацій на рахунки бухгалтерського обліку, відкриваємо відповідні рахунки, тобто внесемо початкове сальдо ( Сп ) по рахунках на початок періоду: Актив Сума,грн. 10 «Основні засоби» 2000 12 «Нематері ...
0 комментариев