Задачи бухгалтерского учета
Принципы учёта основных хозяйственных процессов
Калькуляция
Требования к бух.документам
Способы исправления ошибок в учётных регистрах
Состав и содержание отчётности
Учет расчетов по возмещению причиненных убытков
Учет средств на текущих счетах
Формы и системы оплаты труда
Учёт расчётов по соц-му страхованию
Оценка производственных запасов (по П(С)БУ №9)
Учёт материалов на складах и в бухгалтерии
Особенности учета МБП
Учет наличия, поступления и выбытия осн.ср
Учет нематериальных активов
Позаказный
Расходы на оплату труда
Особенности учета расходов и калькулирование себестоимости продукции
Учет готовой продукции
Учет фин. результатов
Методы начисления амортизации
Скад і зміст про рух грошових коштів(ф.№3 )
Особливості формування статутного капіталу господарчих товариств
Облік розрахунків з бюджетом по обов'язковим податкам і платежам
Учёт административных расходов
Документальне оформлення операцій по обліку витрат і калькулюванню собiвартостi
Инвентаризация товарно-материальных ценностей на предприятии и отображение в учёте её результатов
Порядок начисления и удержания зар.платы
Розкриття інформації у примітках до звітів
На підставі визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході
Навигация
Методы начисления амортизации
Теория бухгалтерского учета
248851
знак
1
таблица
0
изображений
58 Методы начисления амортизации
Амортизация – это систематическое распределение стоимости необоротных активов в течении термина их полезного использования.
Сумма начисленной амортизации относится к затратам предприятия.
Методы начисления амортизации объектов основных фондов, которые применяются в бухгалтерском учете
| Название метода | Суть метода | Формула для исчисления амортизации | Примечания |
| Прямолинейный | Годовая сумма амортизации определяется делением амортизируемой стоимости на срок полезного использования объекта основных средств | А = Вa : T | A – годовая сумма амортизации; Ва – амортизированная стоимость объекта ОС; Т – срок полезного использования объекта ОС (лет) |
| Уменьшение остаточной стоимости | Годовая сумма амортизации определяется как произведение остаточной стоимости объекта на начало отчетного года или первоначальной стоимости на дату начала начисления амортизации и годовой нормы амортизации. Годовая норма амортизации (в процентах) исчисляется как разница между единицей и результатом корня степени количества лет полезного использования объекта из результата от деления ликвидационной стоимости объекта на его первоначальную стоимость | А = Вз х (1 – (Вл : Вп)1/т | Вз – остаточная или первоначальная стоимость объекта ОС на дату начала начисления амортизации; Вл – ликвидационная стоимость объекта ОС; Вп – первоначальная стоимость объекта ОС; Т – срок полезного использования объекта ОС (лет) |
| Ускоренного уменьшения остаточной стоимости | Годовая сумма амортизации определяется как произведение остаточной стоимости объекта на начало отчетного года или первоначальной стоимости на дату начала начисления амортизации и годовой нормы амортизации, которая исчисляется исходя из срока полезного использования объекта, и удваивается | А = 2Вз : Т | Вз - остаточная стоимость объекта ОС или первоначальная стоимость на дату начала начисления амортизации; Т – срок полезного использования объекта ОС (лет) |
| Кумулятивный | Годовая сумма амортизации определяется как произведение амортизируемой стоимости и кумулятивного коэффициента. Кумулятивный коэффициент рассчитывается делением количества лет, которые остаются до конца срока полезного использования объекта основных средств, на сумму числа лет его полезного использования | А = (Вп – Вл) х (Рк : Кр) | Вп – первоначальная стоимость объекта ОС; Вл – ликвидационная стоимость объекта ОС; Рк – количество лет, которые остаются до конца срока полезного использования объекта ОС; Кр – сумма числа лет полезного использования объекта ОС. Например, для срока полезного использования объекта в 4 года сумма чисел лет будет составлять – 1 + 2 + 3 + 4 = 10, а кумулятивный коэффициент в первый год эксплуатации будет составлять 4/10 |
| Производственный | Месячная сумма амортизации определяется как произведение фактического месячного объема продукции (работ, услуг) и производственной ставки амортизации. Производственная ставка амортизации исчисляется делением амортизируемой стоимости на общий объем продукции (работ, услуг), который предприятие ожидает произвести (выполнить) с использованием объекта основных средств | А = Ом х (Вп – Вл) : ОС | Ом – фактический месячный объем продукции (работ, услуг); Вп – первоначальная стоимость объекта ОС; Вл – ликвидационная стоимость объекта ОС; ОС – ожидаемый объем производства с использованием амортизированного оборудования |
59 Принципы бух. учета
Принципи Б.О:
1)Обачність- застосування в б.о. методів оцінки , які повинні запобігати заниженню оцінки забов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів п 2)Повне висвітлення- фін. звітність повинна містити всю інфор. про фактичні і потенційні наслідки госп. опер., здатних вплинути на ріш-ня, що приймаються на її основі. 3)Автономність- кожне під-во розгляд-ся, як юр. особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з цим особисте майно та забов`язання власників не повинні відображатися у фін. звітності п 4)Послідовність- це постійне застосування п-ом обраної облікової пол-ки 5)Безперервність- оцінка активів та забов’язань п здійснюється виходячи з припущення, що діяльність під-ва бути тривати далі 6)Нарахування та відповідність доходів і витрат- для визнач. фін. результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цому доходи і витрати відображаються в б.о. і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грош. коштів 7)Превалювання сутності над формою- операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми 8)Історична (фактична) собівартість- пріоритетною є оцінка активів п-ва, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання 9)Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх госп. операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій од. 10)Періодичність- можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
60 Оцінка вибуття запасів
Як уже було зазначено, в П(С)БО 9 вказано шість методів оцінки вибуття запасів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат, за цінами продажу. Розглянемо їх за порядком.
МЕТОД 1. Оцінка за ідентифікованою собівартістюІнакше кажучи, "за яку ціну купив, за таку і списав" (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію - залежно від того, які саме види запасів і з якою метою вибувають).
Згідно з П(С)БО 9, цей метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і для оцінки вибуття запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П(С)БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні і незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності - в обов'язковому порядку.
Найімовірніше, саме так і потрібно розуміти п. 17 разом з першим абзацом п. 16 П(С)БО 9. Адже на багатьох підприємствах давно налагоджено комп'ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за: середньозваженою собівартістю, ФІФО, ЛІФО. Інша річ, що терміна ідентифікована собівартість ми не знали. Але це лише новий термін, а сам метод не новий - він давно і широко у нас застосовується.
У нашій країні він завжди переважав і використовувався практично у всіх галузях економіки. Обов'язкова умова для цього - можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну (історичну собівартість);
МЕТОД 2. Оцінка за середньозваженою собівартістюМетод застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками (цього уточнення немає в П(С)БО 9, але ми його тут вносимо для ширшого розкриття суті методу). Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за формулою:
Отже, в чисельнику формули проставляються значення в грошовому (вартісному) вимірі, у знаменнику ці ж значення - у кількісному (тобто в фізичних одиницях).
МЕТОД 3. Оцінка за методом ФІФОЦей метод оцінки вибуття запасів за цінами перших закупівель, тобто метод ФІФО, грунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, першими і реалізовуються (first-in, first-out method - FIFO).
Основним його недоліком є вплив зовнішніх чинників економічного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого підприємства.
Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найвищий показник валового прибутку. А якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підвищити також і ціни на реалізовуваний товар, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки вибуття показник валового прибутку, що зазначається у Звіті про фінансові результати, можна вважати невиправдано завищеним.
Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається зворотний процес: показник валового прибутку внаслідок застосування методу ФІФО до оцінки вибуття запасів і вимушеного зниження відпускних цін на продукцію (товари), що їх підприємство реалізовує, виходить у звіті невиправдано заниженим.
Водночас, оскільки запаси, які придбаваються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. А це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і, відповідно, коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими, але і реальнішими порівняно з тим, якби це підприємство використало при вибутті запасів метод ЛІФО.
МЕТОД 5. Оцінка за нормативним методом обліку вибуття запасівНормативний метод обліку вибуття запасів є частиною давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Відповідно до п. 23 П(С)БО 9, "оцінка (вибуття запасів. - Авт.) за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися".
Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) зводяться до такого. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів, праці тощо.
При дотриманні цих норм (і при їх своєчасному перегляді) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрати) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.
Згідно з п. 11 П(С)БО 16, виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховуються до складу собівартості реалізованої продукції.
Нормативна калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.
Діючими нормами прийнято називати норми і нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляції можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативні калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва і визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є основним методом, що використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, нарівні з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів з підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття (див. вище).
МЕТОД 6. Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажуМоже здатися, що цей метод - єдиний, що застосовується лише до вибуття запасів з підприємства. Це не так. Адже торгова націнка додається до первісної вартості закуплених для подальшого продажу вроздріб товарів вже на стадії оприбуткування цих товарів на рахунок 282. Надалі облік руху товарів на всіх дореалізаційних стадіях може відбуватися за цінами продажу. Разом з тим це не суперечить вимогам П(С)БО 9 і МСФЗ 2 щодо оцінки запасів на дату балансу за найменшою з двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Адже на балансі сальдо товарів у роздрібній торгівлі показується згорнуто: Сальдо Д-т 282 - Сальдо К-т 285, тобто з врахуванням контрактиву "Торгова націнка" як показника, що коригує продажну вартість до рівня первісної.
Оскільки вибір оптимального для того або іншого підприємства методу оцінки вибуття запасів залежить від великої кількості зовнішніх чинників, які по-різному впливають на діяльність кожного окремо взятого підприємства і на її результати, ми не будемо радити, якому з методів віддати перевагу.
Похожие работы
... поступил на предприятие от поставщиков уголь для котельной (вспомогательный цех) на сумму 918 руб. 64 коп. На счетах бухгалтерского учета была произведена следующая запись: Дт 12 «МБП» – 918,64 руб. Кт 60 «Расчеты с поставщиками и подрядчиками» – 918,64 руб. Задание: А) проверить правильность произведенной записи; Б) выявленные ошибки исправить методом «красное сторно»; В) дать обоснование ...
... образования средств), счет 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда» – пассивный. Этот счет синтетический (по степени детализации получаемых в счетах показателей). По отношению к бухгалтерскому балансу – счет 70 – балансовый. ЗАДАНИЕ 8. Составить оборотную ведомость по аналитическому счету № 71. Произвести сверку взаимосвязанных показателей: итоги оборотной ведомости по аналитическому счету ...
... ». Он же в консервативном духе считал, что только хронологическая запись может быть основной и в связи с этим подчеркивал примат журнала над Главной книгой. 3.4. Итоги развития бухгалтерского учета в Дореволюционной России. Исследования русских ученых оказали воздействие на учетную мысль западных стран. А.М. Вольф, Н.И. Попов, А.М. Галаган, А.П. Рудановский часто цитируются в серьезных книгах ...
... одного и кредиту другого счета. Поэтому в случае расхождения сумм по данной операции выявляется допущенная ошибка и устанавливается ответственный за нее. 2. Классификация счетов и принципы ее формирования Счета бухгалтерского учета составляют основу информационной системы экономического субъекта. Большое количество счетов, используемых в текущем учете, требует их упорядочения ...
0 комментариев