При захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників

3.2. при захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників

Затримання озброєного злочинця чи групи злочинців – складна задача і потребує грамотних, злагоджених дій, а також спеціальних знань, навичок, умінь, інакше кажучи професійної майстерності, що досягається багаторазовими відпрацьованими на практичних навчаннях.

Суттєві негативні процеси, що відбуваються у суспільному житті: падіння життєвого рівня населення і, як наслідок – зубожіння народу України, криміналізація економіки, недосконалість чинного законодавства, неспроможність органів влади зупинити ці негативні явища, ставлять перед особовим складом органів внутрішніх справ якісно нові завдання.

Зухвала злочинність нашого часу поглиблює соціальну напругу, сприяє невпевненості громадян у особистій безпеці. Збільшилась кількість важких злочинів, пов’язаних з посяганням на життя, здоров’я людей – бандитизм, вбивства на

 замовлення, розбійні напади... При цьому збільшилась кількість випадків збройного опору працівникам міліції.¹

Ситуація ускладнюється тим, що сучасний правопорушник у багатьох випадках озброєний краще, ніж правоохоронець: наявність новітньої автоматичної зброї, засобів радіозв’язку, вибухівки, пересуваються на машинах іноземного виробництва, які під час переслідування легко залишають позаду вітчизняні марки автомобілів.

Аналіз практики свідчить, що неправильні, невмілі дії співробітників органів внутрішніх справ, як правило, обумовлені низьким професійним рівнем. Працівникам міліції не вистачає відповідних знань і навичок. Як відомо, високий рівень професійної підготовки досягається завдяки проведенню з особовим складом систематичних теоретичних і практичних занять на високому методичному і організаційному рівні.

Цьому повинні сприяти відповідні підручники, методичні посібники, грамотні, досвідчені викладачі, наявність для проведення занять всього комплексу спеціальних засобів, що знаходяться на озброєнні органів внутрішніх справ.

Підставою для проведення спеціальної операції є данні про захоплення заручників, місце знаходження озброєних злочинців (злочинця).

Зазначені операції повинні проводитись за відпрацьованими і узгодженими заздалегідь типовими планами. Тобто повинна існувати приблизна схема дій у зазначених ситуаціях з урахуванням певних особливостей затримання злочинців, визволення заручників в різних умовах: у будівлях (квартири, горища, підвали,
на даху), на вулиці, у лісі, транспортному засобі і т.ін. Потрібна ретельна підготовка і організація операції.

Для термінового затримання злочинців повинен існувати черговий
підрозділ (взвод, рота...), що протягом доби знаходиться у готовності №3 для невідкладних дій.

Готовність №1 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у транспортних засобах; службова задача поставлена).

__________

¹ Звіт перед Українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ у 1998 році. – Іменем Закону, №7, 1999.

Готовність №2 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у службовому приміщенні, засоби зв’язку підготовлені до роботи, службова задача
не поставлена).

Готовність №3 (особовий склад знаходиться у службовому приміщенні на казарменому положенні, готовий у будь-яку мить виконати команду
по готовності №2, №1).

Приводити у готовність №2 і №1 черговий підрозділ має право начальник УМВС в області, а у невідкладних випадках – особа, що тимчасово виконує обов’язки начальника УМВС в області. У випадках введення ступенів готовності №2 і №1 про прийняття рішення має бути повідомлений по команді перший заступник міністра внутрішніх справ України.

В організацію спеціальної операції входить:

1.   підготовка до проведення спеціальної операції;

2.   організація спеціальної операції;

3.   проведення спеціальної операції по затриманню злочинців, звільненню заручників.

Розглянемо більш докладніше кожен організаційний етап.

1. підготовка до проведення спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників.

Отримав наказ начальника УМВС в області чи його заступника на проведення відповідної спеціальної операції, начальник спеціального підрозділу повинен:

1.1.     з’ясувати задачу;

1.2.     оцінити обстановку;

1.3.     прийняти рішення.

1.1.     З’ясування задачі

Задача на проведення спеціальної операції особовому складу ставиться усно командиром підрозділу.

Перед постановкою задачі доводиться оперативна обстановка у районі проведення заходу, її можливі зміни, загальна задача задіяних для відновлення правопорядку сил і окрема задача відповідного підрозділу:

- варіант дій;

- на якій ділянці місцевості, коли, протягом якого часу;

- задачі сусідніх підрозділів, порядок взаємодії з ними;

- категорія спеціальних засобів у залежності від ступеню суспільної небезпеки подій, ситуації, що склалася,;

- заходи у випадках загострення ситуації під час проведення спеціальної операції;

- порядок підготовки особового складу до несення служби, екіпіровка;

- резерв особового складу в якості заміни учасників спеціальної операції для відпочинку і прийняття порядку проведення замін, їжі;

- порядок використання службових собак;

- організацію контролю за службою.