Оцінка обстановки

1.2. Оцінка обстановки

Оцінюючи обстановку командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції, повинен:

-         провести рекогносцирування місцевості;

-         з’ясувати характер суспільної небезпеки події;

-         визначити необхідну кількість особового складу, види нарядів, їх екіпіровку, місця несення служби для проведення операції;

-         визначити порядок взаємодії із сусідніми нарядами, використання службової техніки;

-         врахувати час доби, погодні умови, характер місцевості і характер впливу факторів на виконання зазначеної службової задачі.

1.3. Прийняття рішення

У рішенні командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників, визначає:

-     порядок виконання поставленої задачі;

-     розстановку особового складу у наряді;

-     порядок підтримання радіозв’язку;

-     умовні сигнали і порядок дій за ними;

-     порядок взаємодії із сусідніми нарядами;

-     час готовності особового складу до проведення спеціальної операції.

Прийняте рішення узгоджується з начальником УМВС в області чи особою, що його замінює, оформлюється як службовий документ. Після прийняття рішення командир відповідного підрозділу керує особовим складом і несе відповідальність за його дії під час проведення операції.

Перший заступник начальника УМВС в області повинен мати досвід по організації спеціальних операцій, вміти грамотно приймати рішення, працювати із топографічною картою. З цією метою з відповідним рівнем керівників повинні періодично (приблизно раз на рік) проводитись підготовчі курси, з метою вдосконалення майстерності керування особовим складом під час спеціальної операції шляхом проведення тактичних навчань за допомогою топографічних карт.

А саме, після отримання задачі, офіцер повинен: її з‘ясувати, оцінити обстановку, прийняти рішення, його оформити на топографічній карті і вирішити ввідні завдання в ході проведення операції під керівництвом викладача.

Зазначена підготовка дасть змогу офіцеру навчити підлеглих діяти грамотно у екстремальних ситуаціях, а самому виконувати роль тактичного радника.

Постає питання організації управління особовим складом під час проведення спеціальної операції.

На нашу думку, можна запропонувати 3-х рівневий контроль сил, засобів, задіяних для проведення спеціальної операції.

Відсутність дисципліни сприяє втраті контролю, самовладання співробітника міліції у екстремальній ситуації. Застосування сили міліцією повинно бути достатнім і не приводити до ескалації конфлікту.

I Рівень

-     Тактичний радник.

Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації проведення спеціальних операцій.

Він повинен всі свої рекомендації узгоджувати із командиром підрозділу, чи звідного загону, що виконує службову задачу і не втручатися особисто в управління особовим складом. Тактичний радник повинен мати право давати дозвіл (після узгодження з прокурором області, міст Києва, Севастополя, АР Крим) на застосування у невідкладних випадках спеціальних засобів кримінального припинення.

II Рівень

Командир підрозділу, що здійснює безпосереднє керівництво операцією, тобто приймає рішення, організує виконання особовим складом поставленої задачі

III Рівень

Командир взводу (відділення), які спрямовують дії підлеглих під час захоплення злочинців, звільнення заручників.

Керівництво операцією очолює офіцер у залежності від рівня складності оперативної обстановки на місці події. На кожному етапі спецоперації може бути призначений окремий керівник.

Операцію по захопленню злочинців повинні проводити працівники міліції, що досконало володіють вогнепальною зброєю і мають спеціальну підготовку для проведення таких операцій, тобто повинні займатися тільки тренуванням.

З цією метою доречно виділити дві групи працівників міліції, що мають право постійного носіння вогнепальної зброї:

Група №1

Це працівники міліції, що мають допуск до застосування вогнепальної зброї і за ними вона закріплена. При цьому працівники міліції повинні кожен рік, чи півроку підтверджувати свою кваліфікацію – складати тести спеціальній комісії, в які повинні входити теоретичні і практичні питання:

- знання нормативно-правової бази по застосуванню вогнепальної зброї;

- виконання навчальних вправ із табельної зброї у статиці, динамиці;

- вирішення ввідної задачі на застосування зброї у екстремальній ситуації.

Крім цього працівники міліції повинні проходити спеціальний тест, завдяки якому можна спрогнозувати реакцію співробітника на наявність самоконтролю у екстремальній ситуації, під час застосування ним фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.

Справа у тому, що коли співробітнику міліції під час виконання ним обов’язків по припиненню групових порушень громадського порядку хтось з натовпу плює в обличчя чи зухвало ображає, у правоохоронця виникає відповідна реакція: бажання помсти з метою провчити непокірний “антигромадський” елемент, особиста зацікавленість у проведенні затримання, що виражається у перевищенні меж необхідної оборони при застосуванні працівником міліції фізичної сили, спеціальних засобів, зброї.

Документальні кадри у теленовинах¹ підтверджують і обгрунтовують необхідність проведення ретельного відбору особового складу для дій у екстремальних обставинах.

“Події 18 липня 1995 року ще раз показали, як сильно витоптані наші душі за сім десятиліть тоталітарно-комуністичного панування, як глибоко ушкоджені мораль, етика споконвічного шляхетного українського народу. Замислимося: вчинено замах на тайну смерті й поховання. Молоді дужі хлопці б’ють священиків,

жбурляють на землю віко домовини, гамселять кийками по головах безборонних людей... ”²

Події навколо поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира засвідчило, що конфлікт виник унаслідок відсутності механізму правового регулювання відносин церква-держава. Взагалі, визначати урядом місце поховання церковних ієрархів – є втручанням у справи релігії. Всі конфесії в питаннях поховання своїх ієрархів керуються сталим звичаєм. Найвищих пастирів греко-католицької церкви ховають на подвір’ї Собору Святого Юра у Львові, мають місце поховання ієрархи всіх церков. Російських православних патріархів ховають в Загорському монастирі. І для здійснення поховань не просять ні в кого дозволу. Поховати Патріарха Володимира на Байковому цвинтарі (як запропонував уряд) це означало для віруючих і церкви, що він не був не тільки Патріархом, але й духовною особою, це було б визнанням, що Української Православної Церкви Київського Патріархату не існує. Кожен юрист знає, що одним із джерел права є звичай, традиції і нехтувати ними не можна. Але хтось з відповідальних чиновників вирішив це питання вольовим чином. Хто опинився на острії цієї штучної проблеми? Неважко здогадатись. Звичайно працівники міліції. Хроніка свідчить, що співробітники міліції
__________

¹ Припинення групових порушень громадського порядку під час поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира 18.07.95р.

² Біла книга “чорного вівторка”. Народний рух України. К.,1995р.- с.288.

не були готові до таких подій. У екстремальній ситуації емоційного напруження міліціонери не тільки не могли контролювати ситуацію, а і себе: били людей похилого віку, жінок, а тих хто падав, працівники міліції били кийками, ногами, волокли за ноги по кам’яній бруківці.

Ця трагедія говорить про те, що невизначеність на законодавчому рівні питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, самоусунення місцевих рад від вирішення проблем з питань охорони громадського порядку є наслідком, а не випадковістю і свідчить про нагальне вирішення виявлених питань.

У першу групу можуть входити і експерти з питань правомірності застосування вогнепальної зброї.

До особового складу даної групи повинен застосовуватись диференційований підхід. У кого більше існує вірогідність застосування під час несення служби – проходить ретельну перевірку, а хто нею користується
тимчасово – може бути виділений у окрему підгрупу із простішими умовами перевірки.

Але повинно діяти головне правило – якщо співробітник міліції не володіє необхідним рівнем знань і навичок з питань застосування зброї, він позбавляється права нею користуватися, а картка-замісник вилучається .

Обов’язково заохочувати матеріально тих працівників міліції, хто має право носіння вогнепальної зброї. Це може бути певна надбавка як за особливий характер служби.

Група №2

У дану групу повинні входити працівники міліції, які залучаються до вирішення конфліктних ситуацій більш високого рівня складності. Вони повинні вміти діяти разом, як злагоджена команда і не виконувати інші обов'язки. Мають право носінні цивільного одягу. Приймають участь у проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, ведуть переговори із злочинцями, що тримають заручників. При цьому на офіцерів, що ведуть переговори ніхто не має право оказувати будь-який вплив.

У групі повинні бути медичні працівники, психологи. Потрібно продумати питання забезпечення життєдіяльності членів групи під час проведення тривалих операцій. Особовий склад повинен мати сучасну екіпіровку (окуляри для бачення у темряві, респіратори, спецкостюми...) і вміти вправно володіти багатьма видами вогнепальної зброї, а також мати відмінну фізичну підготовку.

У командира підрозділу, як керівника операцією, повинен бути план розташування об’єкта.

До початку операції потрібно вести журнал спостереження за об’єктом, де знаходяться злочинці з заручниками і заносити результати спостереження, а також з’ясовану інформацію про злочинців і заручників: опис зовнішності, одягу, злочинне минуле, характер скоєних злочинів, фізичні, психічні якості, можливі прийоми протидії при затриманні, наявність зброї, її тип, кількість боєприпасів, навички володіння нею.

Уміле використання даних про психологічні особливості затримуємих дозволить у ряді випадків уникнути збройного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.

Якщо суспільно небезпечні дії здійснює психічно хвора особа, то важлива участь лікаря, що дозволить спрогнозувати її поведінку. Допомога психіатра у таких випадках необхідна.

Безпосередньо керувати особовим складом під час захоплення злочинців може командир взводу, відділення, у залежності від ступеню складності операції.

Тобто здійснювати зазначені спеціальні операції повинні висококваліфіковані співробітники міліції з правом постійного носіння зброї.

Вибору зброї також потрібно приділити увагу, так як від її тактико-технічних характеристик також залежить наскільки успішно буде діяти група захоплення. Зброя повинна бути легкою для того, щоб її можна було довго носити, мати широкий діапазон використання, надійною і щоб її можна було легко сховати.

До другого пункту – організація спеціальної операції – входить також вибір часу і способу затримання, визначення складу групи захоплення, порядок підтримання радіозв’язку, умовні сигнали.

Останній, третій етап організації спеціальної операції по захопленню злочинців, звільненню заручників – це безпосередньо активні дії, особовий склад, що розпочинаються з моменту прибуття до місця майбутніх подій і його оточення.

Оточення повинно складатись із двох кордонів. Перший – не допускає громадян на місце проведення операції, а другий – контролює, щоб злочинець не зміг покинути об’єкт де він знаходиться.

До затримання злочинців, що знаходяться в укритті, приступають після блокування району дій. Якщо переговори не дали позитивних результатів, цю задачу виконує група захоплення.

Якщо у приміщенні не має заручників можна застосувати сльозоточиві речовини дратливої дії. Але на їх застосування потрібен дозвіл обласного прокурора і головного лікаря місцевої лікарні, так як необізнані у медицині особи можуть застосувати такий вид сльозоточивих речовин, що у певному приміщенні може бути створена небезпечна для життя концентрація газодимової хмари.

Є інший спосіб – проникнення у приміщення групи захоплення.

З метою попередження поранень особового складу оперативної групи можна застосовувати дзеркало з довгою рукояткою для безпечного огляду приміщення із-за кута.

Проведення операції по захопленню злочинців, звільненню заручників буде більш успішною, якщо працівниками міліції будуть застосовані спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у комплексі.

Але у застосуванні деяких спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій існують певні обмеження. Наприклад, “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако” застосовуються тільки на відкритій місцевості. Спеціальні засоби “Еж-М”, “Диана” для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати у випадку перевезення людей вантажними автомобілями, до автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

Забороняється застосовування малогабаритних підривних пристроїв “Ключ”, “Импульс” для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.

Зазначені обмеження ускладнюють проведення спеціальних операцій, але у випадках звільнення заручників головне – їх безпека. А тому під час проведення операції із злочинцями повинен постійно спілкуватись психолог.

При проникненні у приміщення групи захоплення всі її учасники повинні бути одягнути у засоби індивідуального захисту, що можуть витримати кульові влучення із вогнепальної зброї, яка може бути у злочинців.

У приміщення, де вони знаходяться, потрібно проникати раптово, одночасно застосовуючи спеціальні засоби відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”.

Застосування сльозоточивих речовин не завжди ефективно, так як досвідчені порушники, особливо колишні судимі, мають іммунитет, тобто стійко витримують хлорацетофенон, що містяться у складі “Черемухи”, а здоров’ю заручників (якщо вони є) може завдана шкода. А тому потрібно шукати інші найбільш ефективні сучасні спеціальні засоби впливу на злочинців, які були б одночасно і безпечними для здоров’я оточуючих.

На нашу думку це може бути газ сильної концентрації, без запаху, що повинен схилити всіх осіб, що знаходяться у певному приміщенні, до сну. Однак над цим ще потрібно працювати, так як для ефективного застосування спеціальних засобів потрібно мати не тільки сам спеціальний засіб, а й володіти певними навичками, вміннями, тактикою його застосування.

Рішення на застосування того чи іншого виду спеціальних засобів повинен приймати керівник спеціальною операцією ІІ ступеню, заздалегідь узгодивши його із тактичним радником, який повинен у свою чергу узгодити це питання з обласним прокурором і головним лікарем місцевої лікарні.

На перший погляд це складна процедура, але наявність типового плану дій спеціального підрозділу в умовах міста при захопленні злочинців, звільненні заручників вже повинен передбачати своєчасне узгодження цього питання, а не безпосередньо в екстремальній ситуації.

Після озброєння групи захоплення дозволеними видами спеціальних засобів, вона діє за типовим планом, але рішення на застосування того чи іншого виду приймає керівник операцією ІІІ ступеню безпосередньо на місці подій, у залежності від обстановки, що склалася.

Таким чином, Органам внутрішніх справ потрібен спеціальний нормативний акт, що передбачав би певний порядок застосування спеціальних засобів з урахуванням тактико-технічних характеристик особливостей ситуації, що склалася, особи правопорушника, характеру правопорушення.

Заключна частина

Україна, як складова частина колишньої великої держави, отримала свою незалежність несподівано і, як виявилось, була неготова до самостійного розвитку. Про це свідчила відсутність, на той час, відповідних державних інститутів, національної ідеї розвитку держави, замкнутих технологічних циклів у виробництві, власних грошей, банків, відповідної правової бази... У додаток успадкували політичний і правовий диктат.

Отже, українське суспільство, сама держава знаходяться у стані переходу від командно-адміністративної системи, що притаманна тоталітарному режиму, до соціально орієнтованої ринкової економіки демократичної держави. Але цей перехід відбувається під негативним тиском внутрішніх і зовнішніх чинників:

- боротьба різнополярних політичних сил;

- конфлікт законодавчої і виконавчої гілок влади;

- судова система, що потребує реформи;

- складна криміногенна ситуація (яка тільки погіршується), ріст організованої злочинності, корупції, розкрадань державного майна, тяжких злочинів у бюджетній, фінансовій сферах;

- злочинна приватизація народного майна, що перебирається за безцін;

- недосконала законодавча база.

Як наслідок впливу вказаних вище чинників, у суспільстві, в якому його громадяни відчувають себе незахищеними, ошуканими, без оплати своєї праці, без соціальної допомоги у відповідності із прожиточним мінімумом, вкрай зубожілими, посилюється соціальна напруга – енергія відчаю.

Створюється враження, що існує певна категорія людей, які зацікавлені у такому стані суспільства, що використовується ними з метою придбання одними – політичного, а іншими – кримінального капіталів.

Такий стан у суспільстві є джерелом масових безладь і соціальних конфліктів, що створює умови для кривавого насильства, несе у собі велику небезпеку для українського народу, української державності.

Дипломант обгрунтовує необхідність запровадження комплексних заходів з питань охорони громадського порядку, які не дозволять вирішувати соціальні проблеми з позиції сили.

Пропозиції стосовно правової бази.

1.    Всі існуючі спеціальні засоби, що застосовуються при припиненні протиправних дій, необхідно поділити на спеціальні засоби адміністративного і спеціальні засоби кримінального припинення, що дозволить розробити процесуальні норми по застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї так як чинні правові норми маю переважно матеріальний характер і не віддзеркалюють особливості застосування того чи іншого виду спеціальних засобів;

2.    Зазначені норми права повинні мати не диспозитивний, а імперативний характер, тобто потрібен чіткий порядок застосування сили, відсутність якого сьогодні призводить до порушення правоохоронцями законності. Це підтверджує юридичний аналіз норми права, що нами розглядається:

- гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною (пов’язувати реалізацію юридичної норми, виникнення, змінення чи припинення нею правовідносин з окремими суворо визначеними випадками “казусами”),

- диспозиція повинна мати не уповноважуючий, а зобов’язуючий характер (для суб’єктів застосування сили), а у нормах, які будуть містити заборони вчинення певних дій громадянами у ситуаціях, що передують застосування сили, диспозиції повинні мати забороняючий характер,

- санкція повинна бути не альтернативною, а абсолютно визначеною, тобто точно вказувати захід державного впливу, який потрібно застосувати при порушенні даної правової норми;

3.    З метою усунення вказаних вище недоліків, дипломант пропонує під час розробки відповідних правових норм дотримуватись певного способу їх викладення: коли норма права і стаття закону співпадають. Зазначену групу правовідносин повинен ругулювати окремий нормативний акт. Ним може бути Закон України “Про охорону громадського порядку”;

4.    Обгрунтовується недоцільність надання повноважень по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення військовослужбовцями НГУ, СБУ, ВВ МВС України, а також пропонується конкретизувати їх роль в охороні громадського порядку;

5.    Пропонується спрощена процедура отримання громадянами дозволу на проведення масових заходів, а також обгрунтовується необхідність участі виконавчих органів місцевого самоврядування у розробці схематичних планів застосування певних видів спеціальних засобів при припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь на відповідній території сільської, селищної чи міської ради.

Пропозиції по вдосконаленню практики
застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення в діяльності міліції

1.   Розробити інструкції по застосуванню окремо кожного виду спеціальних засобів;

2.   Заборонити під час охорони громадського порядку застосовувати службових собак, так як їх агресія не завжди виправдана;

3.   Розробити типові плани-схеми по застосуванню спеціальних засобів міліцією при проведенні спеціальних операцій по захопленню злочинців, звільненню заручників, припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь;

4.   Озброїти особовий склад міліції, що виконує обов’язки по охороні громадського порядку, пістолетами, будова яких передбачає ведення вогню гумовими кулями;

5.   З метою дотримання законності, особистої безпеки працівниками міліції, дипломант пропонує трьохрівневий контроль за діями особового складу під час проведення вказаних вище спеціальних операцій.

Окремі положення дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі з метою підвищення професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ, особливо співробітників керівної ланки з питань управління спеціальними операціями.

Дипломант обгрунтовує необхідність введення в штати підрозділів органів внутрішніх справ посади інспектора по навчанню працівників міліції правовим, організаційним і тактичним підставам застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.

Додаток 1

Застосування зброї, працівниками міліції під час охорони

громадського порядку.

( Житомирська область.)

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку
	Законно	Незаконно
1992	10	3	9
1993	4	-	6
1994	16	3	8
1995	9	-	16
1996	13	-	9
1997	4	-	2
1998	12	1	1
1999
2000
2001
2002

Додаток 2

Застосування зброї, працівниками міліції під час охорони

громадського порядку.

(по Україні)

При виконанні службових обов’язків працівниками міліції по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього застосовувалась зброя	746	647	572	651	655	467
В тому числі неправомірно	33	29	37	33	31	24
Загинуло працівників міліції	27	18	30	26	22	19
Поранено працівників міліції	410	298	257	238	221	247
Примітка

Додаток 3

Злочини, правопорушення скоєні проти особового складу ОВС

(по Житомирській області)

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС	15	29	25
Направлено до суду справ	14	25	18
Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС	Ст.185 КпАП України 1596 (1595)	Ст.185 КпАП України 1385 (1342) ст.185-7 КпАП України 2 (2)	Ст.185 КпАП України 1248 (1245) ст.185-7 КпАП України 10 (10)

Додаток 4

Статистична звітність УМВС в Житомирській області

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Зареєстровано злочинів Із них важкі Не відносяться до важких Знаходяться у впровадженні більше 2-х місяців Скоєно у містах і смт Скоєно у сільській місцевості	14028 5552 8476 177 8992 4831	15198 5898 9300 201 9807 5135

Додаток 5

Статистична звітність УМВС в Житомирській області

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС	15	30
Порушено кримінальних справ про злочини проти особового складу ОВС	14	29
Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС(з них притягнуто до адміністративної відповідальності)	ст.185 КпАП України 1596 (1595)	ст.185 КпАП України 1385 (1342) ст.185-7КпАП України 2(2)

Додаток 6

Статистична звітність УМВС в Житомирській області

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС	15	30
Порушено кримінальних справ про злочини проти особового складу ОВС	14	29
Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС(з них притягнуто до адміністративної відповідальності)	ст.185 КпАП України 1596 (1595)	ст.185 КпАП України 1385(1342) ст.185-7КпАП України 2(2)

Додаток 7.

Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції для зупинки транспортних засобів

Рік	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Випадки застосування зброї,	180	215	210	273	307	221
У відсотках від загальної кількості її застосування	37,2	38,5	39,4	41,9	48,4	47,3

Додаток 8.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки застосування прийомів рукопашного бою
 працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування заходів фізичного впливу
	Законно	Незаконно
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 9.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки комплексного застосування спеціальних засобів
працівниками міліції під час несення служби по охороні
 громадського порядку ( гумових кийок, “Терен – 4”, наручники )

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування гумового кийка, “Терен – 4”, наручників в комплексі
	Законно	Незаконно
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 10.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Застосування службових собак по охороні громадського порядку.

Рік	Що було приводом для затримання ( яка норма права порушена ). Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень завданих затримуваному.		Поранено працівників міліції під час припинення правопорушень
	Законно	Незаконно	Службовою собакою	Правопоруш-ником
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 11.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Використання табельної зброї працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік	Правомірність
	Зброя використана правомірно	Потрібно застосування
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 12.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки застосування гумового кийка працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування гумового кийка
	Законно	Незаконно
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 13.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Застосування спеціальних засобів для примусової зупинки автотранспорту “Еж - М”, “Диана”

Рік	Правомірність		Наслідки застосування
	Законно	Незаконно
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 14.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки застосування сльозоточивих речовин працівниками міліції

під час несення служби по охороні громадського порядку

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції не зважаючи на застосування сльозоточивих речовин
	Законно	Незаконно
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 15.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Використання табельної зброї працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування вогнепальної зброї
	Законно	Незаконно
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Додаток 16.

Закон України “Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї співробітниками міліції”.

(П р о е к т)

Розділ І. Загальні положення.

Стаття 1. Мета Закону.

Вказаний Закон врегульовує порядок, правила застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї співробітниками міліції під час виконання службових обов’язків.

Стаття 2. Загальні терміни, що використовуються в даному Законі.

Загальні терміни, що використовуються в даному Законі, мають наступне значення:

сила - узагальнення застосування уповноваженими посадовими особами заходів фізичного впливу, прийомів рукопашного бою, спеціальних засобів.

спеціальні засоби адміністративного припинення: гумовий кийок, сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках, наручники, газова зброя, пневматична зброя, електрошоковий пристрій;

спеціальні засоби кримінального припинення: використання вогнепальної зброї, застосування вогнепальної зброї, застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії: “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, “Сирень-2”, “Сирень-3”, світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”, патрони з гумовою кулею “Волна-Р”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби на колісному ході, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана”, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками “Ключ”, “Импульс”;

спеціальна операція – це комплекс спланованих у відповідності до чинного законодавства України оперативно-тактичних заходів, що здійснюються спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ у певний проміжок часу з використанням спеціальних засобів та техніки з метою відновлення правопорядку;

групові порушення громадського порядку – це протиправні дії групи громадян, що містять склад злочину;

масові заворушення – це протиправні дії натовпу людей, що містять склад злочину;

громадський порядок – це стан правового, соціального врегулювання суспільних правовідносин в громадських місцях;

громадські місця – фактичне, постійне або тимчасове перебування громадян з метою задоволення комунікативних потреб, реалізації конституційних прав і свобод

застосування вогнепальної зброї – постріл, виконаний з метою попередження, або з метою ураження правопорушника, тварини, транспортного засобу;

використання вогнепальної зброї – її оголення та приведення у бойову готовність, що виконується з метою здійснення психологічного впливу на правопорушника;

катування – будь-які дії, якими людині навмисно завдається сильний біль або страждання, фізичне або розумове, з боку офіційної особи або за її намовою з метою отримання від громадянина інформації чи визнань, покарання її за дії, які вона вчинила або у скоєні яких підозрюється, чи залякування нею інших осіб.

Стаття 3. Законодавство з питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення співробітниками міліції.

Крім даного Закону вказані питання врегульовуються наступними нормативними актами ООН:

Загальна декларація прав людини від 10.12.1948р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 23.03.1976р.; Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку від 17.12.1979р.; Головні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку від 29.11.85р., Конвенція проти катувань та інших жорстких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання 09.12.1975р., Конвенція про права дитини. 20.11.89р. набула чинності в Україні 27.09.1991р.

Розділ ІІ. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї.

Стаття 4. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї.

Сила та вогнепальна зброя застосовуються у разі крайньої необхідності, коли вичерпані інші заходи впливу на правопорушника, а також з метою припинення протиправного діяння.

Під час застосування сили, вогнепальної зброї уповноважені посадові особи виявляють стриманість, забезпечується мінімум можливості завдання шкоди правопорушнику.

Про факт застосування сили, вогнепальної зброї, а також наслідки повідомляються близькі, родичі потерпілого.

Посадова особа, яка уповноважена застосовувати силу, вогнепальну зброю, зобов’язана попередити порушника про намір її застосування з наданням достатнього часу для відповідної реакції на це попередження, за виключенням випадків групового, збройного нападу, а також під час припинення протиправного діяння, що здійснюється суспільно небезпечним способом.

Після застосування сили, вогнепальної зброї потерпілому негайно надається перша допомога.

Посадові особи, що уповноважені застосовувати силу, вогнепальну зброю під час охорони громадського порядку повинні проходити відбір за окремою належною процедурою, володіти відповідними моральними, психологічними та фізичними якостями та періодично проходити перевірку на їх придатність до виконання таких функцій.

При підготовці посадових осіб, що уповноважені застосовувати силу, вогнепальну зброю звертається особлива увага на питання дотримання службової етики, прав людини, на альтернативи застосування сили і вогнепальної зброї, мирне врегулювання конфліктів, досконале володіння методами переконання, ведення переговорів і посередництва.

У програми підготовки вказаної категорії посадових осіб повинні вноситись відповідні зміни з врахуванням позитивного досвіду, наукових досліджень.

Посадовим особам, які застосували силу, вогнепальну зброю, в разі отримання стресу надається безкоштовна невідкладна консультація відповідного фахівця.

По кожному факту застосування сили, вогнепальної зброї посадова особа зобов’язана скласти рапорт встановленого зразку на ім’я свого безпосереднього начальника.

Розділ ІІІ. Правила застосування спеціальних засобів
 адміністративного припинення.

Стаття 5. Умови та межі застосування сили.

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим законом.

Застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення повинно передувати попередження про намір їх використання крім випадків, коли сила застосовується без попередження: при раптовому, груповому або збройному нападі або під час припинення протиправного діяння, що здійснюється суспільно небезпечним способом, при звільнені заручників.

Вибір спеціального засобу адміністративного припинення здійснюється у вказаній даним Законом послідовності.

З метою дотримання принципу завдання мінімальної шкоди правопорушнику застосовуються спеціальні засоби і зброя з наступними тактико-технічними характеристиками:

-                сльозоточиві речовини заряджаються препаратами безпечними для здоров’я людини, радіус дії газових гранат (створення газодимної хмари непереносної концентрації), в умовах міста на відкритій місцевості, не повинен перевищувати 20 м³, а в приміщеннях – загальну площу об’єкта, де переховується правопорушник з метою уникнення небезпечної для життя людини концентрації речовин сльозоточивої та дратівливої дії;

-                для ведення вогню гумовими кулями використовується зброя, що забезпечує початкову швидкість польоту кулі не більше м/сек;

-                водомети застосовуються на відкритій місцевості, а потужність водяного стовпа, що спрямовується на правопорушника не повинна перевищувати 12 атмосфер;

-                сила току електрошокового пристрою не повинна перевищувати В;

-                імпульси світлозвукових пристроїв не повинні перевищувати відповідно 30×10⁶ кд і 172 дБ.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби адміністративного припинення до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, що мають фізичні або психічні вади, крім випадків, коли сила застосовується без попередження.

 У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників.

При завданні шкоди міліція невідкладно забезпечує надання першої допомоги потерпілим.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити командиру підрозділу для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

 

Стаття 6. Правила застосування гумового кийка.

Гумовий кийок застосовується, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправного діяння, що не являють собою великої суспільної небезпеки (передбачені адміністративним законодавством України) у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі співробітника міліції, члена добровільного формування, військовослужбовця під час виконання ними обов’язків по охороні громадського порядку;

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень;

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих співробітника міліції загрожує небезпека.

Гумовий кийок застосовується по кінцівках з силою достатньою для припинення протиправного діяння.

Забороняється застосовувати гумовий кийок по голові , шиї, ключиці, животі, статевих та інших життєво важливих органах, а також до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, що мають фізичні або психічні вади, крім випадків, коли сила застосовується без попередження.

За порушення правил застосування гумового кийка, або перевищення достатнього мінімуму сили під час його застосування тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

 

Стаття 7. Правила застосування сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках.

Застосовуються, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки і передбачені адміністративним законодавством України, у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі особі, яка виконує службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку;

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень.

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека.

Застосуванню сльозоточивих речовин повинно передувати попередження про намір їх використання крім випадків застосування сили без попередження.

Сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках застосовуються на відстані 90см протягом 1-2 секунд в область груді.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин у випадках, коли можуть постраждати оточуючі.

Незаконне застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

 

Стаття 8. Правила застосування наручників.

Спеціальний засіб пасивного впливу на правопорушника.

Застосовується, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправного діяння у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі службової або громадської особи, що виконує обов’язки по охороні громадського порядку;

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень.

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека.

Забороняється надмірно затискати наручники на руках затримуваних осіб.

Фіксація замків перевіряється кожні 2 години, а в осінньо-зимовий період – кожні 10 хвилин.

Наручники застосовуються у положенні “руки ззаду”.

При конвоюванні літаком а також, коли життю, здоров’ю затримуваної особи загрожує небезпека, наручники застосовуються у положенні “руки попереду”.

Порушення правил застосування наручників тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

 

Стаття 9. Правила застосування газової зброї.

Застосовується виключно табельна газова зброя, коли застосування інших спеціальних засобів не дало бажаного результату на правопорушника, під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки, передбачених адміністративним законодавством України у наступних випадках:

-           для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень;

-           для захисту громадян і самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих загрожує небезпека;

-           для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню газової зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків застосування сили без попередження.

Газова зброя застосовується з відстані 1-3 метрів в область груді.

Використовуються набої із сльозоточивою речовиною дратівливої дії.

Забороняється прицільна стрільба у ділянку голови порушника, повторне застосування газової зброї в межах зони ураження в період дії газу. Забороняється застосовувати табельну газову зброю на відстані ближче 1 метру, а також у приміщеннях, на виробництвах, пов’язаних з виготовленням продукції з вибухових і легкозаймистих речовин, у дитячих та лікувальних закладах, у приміщеннях та на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, виключаючи випадки, коли від глав представництв надійде прохання застосувати в цих місцях відповідні заходи та засоби до правопорушників.

Порушення правил застосування табельної газової зброї тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

 

Стаття 10. Правила застосування пневматичної зброї.

Застосовується виключно табельна пневматична зброя у випадках, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки, передбачених адміністративним законодавством України у наступних випадках:

-           для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень під час вчинення затримуваними непокори;

-           для захисту громадян і самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих загрожує небезпека;

-           для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню пневматичної зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків раптового або збройного нападу.

Пневматична зброя застосовується з відстані 5-7 метрів по кінцівках.

Забороняється застосовувати табельну пневматичну зброю на відстані ближче 5 метрів, а також по життєво важливих органах.

Порушення правил застосування табельної пневматичної зброї тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Стаття 11. Правила застосування електрошокового пристрою.

Застосовується виключно табельний електрошоковий пристрій, коли застосування інших спеціальних засобів не дало бажаного результату, до правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки, передбачених адміністративним законодавством України у наступних випадках:

-           для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень;

-           для захисту громадян і самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека;

-           для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню електрошокового пристрою повинно передувати попередження про намір його використання крім випадків застосування сили без попередження.

Забороняється застосовувати електрошоковий пристрій у ділянку голови, шиї та інших життєво важливих органах, перевищувати допустимий час впливу електророзряду на правопорушника, використовувати електрошокери, що мають зовнішні пошкодження та несправні запобіжну чи пускову кнопку; користуватись електрошокером у приміщеннях, де є легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини.

Після здійснення ураження правопорушника йому в разі необхідності надається перша допомога.

Порушення правил застосування електрошокового пристрою тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

 

 

Розділ ІV. Правила застосування спеціальних засобів
 припинення протиправних діянь злочинного характеру та вогнепальної зброї.

Стаття 12. Умови та межі застосування спеціальних засобів
 припинення протиправних діянь злочинного характеру та вогнепальної зброї.

Спеціальні засоби припинення протиправних діянь злочинного характеру: табельна вогнепальна зброя, сльозоточиві речовини дратівливої дії – “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, , “Сирень-2”, “Сирень-3” застосовуються уповноваженими посадовими особами, які мають відповідний допуск на їх застосування з урахуванням тактико-технічних характеристик спеціального засобу.

Забороняється застосовувати зазначені спеціальні засоби у закритих приміщеннях, у випадках, коли можуть постраждати оточуючі, а також до дітей, осіб літнього віку та осіб, які мають фізичні, психічні вади, крім випадків застосування сили та вогнепальної зброї без попередження.

Рішення на застосування спеціального засобу припинення протиправного діяння злочинного характеру приймає старший наряду, а під час проведення спеціальної операції – її керівник, за погодженням з прокурором.

Після застосування або використання спеціальних засобів повинна бути надана перша допомога у найкоротший строк.

Стаття 13. Правила використання вогнепальної зброї.

Використання вогнепальної зброї – це приведення її в бойову готовність.

Працівники міліції мають право використання табельної вогнепальної зброї як засіб психологічного впливу на правопорушників у випадках припинення злочинного діяння, коли застосувати зброю неможливо без ризику завдання шкоди оточуючим:

-                для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень у випадках здійснення затримуваними особами опору;

-                для захисту громадян, самозахисту від протиправних дій, якщо життю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека;

-                при перевірці документів у підозрілих осіб.

Використанню табельної вогнепальної зброї повинно передувати попередження про можливість її застосування.

Забороняється використовувати табельну вогнепальну зброю до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, які мають фізичні або психічні вади, крім випадків застосування сили, вогнепальної зброї без попередження.

Порушення правил використання табельної зброї тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Стаття 14. Правила застосування вогнепальної зброї.

Працівники міліції мають право застосовувати табельну вогнепальну зброю під час припинення злочинного діяння, коли застосування заходів адміністративного впливу не дало бажаних результатів:

-                для захисту громадян, самозахисту від протиправних дій, якщо життю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека;

-                для затримання правопорушників у порядку здійснення кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень.

Рішення на застосування зброї приймає старший наряду по охороні громадського порядку.

Забороняється застосовувати табельну вогнепальну зброю по життєво важливих органах людини, а також у випадках, якщо можуть постраждати оточуючі.

Після застосування або використання зброї співробітник міліції зобов’язаний надати потерпілим першу допомогу.

Стаття 15. Правила застосування ручних газових гранат, патронів з газовими гранатами.

Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами призначені для психофізичної дії на правопорушників шляхом створення газодимної хмари непереносної концентрації.

Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами застосовуються як на відкритій місцевості так і в приміщенні для припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень, захоплення озброєного злочинця шляхом створення газодимної хмари об’ємом до 20 м³.

Патрони з газовими гранатами відстрілюються із спеціальної зброї на відстань до 100 м.

Забороняється застосовувати ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами у приміщеннях, на виробництвах, пов’язаних з виготовленням продукції з вибухових і легкозаймистих речовин, у дитячих та лікувальних закладах, у приміщеннях і на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, виключаючи випадки, коли від глав представництв надійде прохання застосувати відповідні заходи та засоби до правопорушників, у випадках, якщо можуть постраждати оточуючі, відстрілювати патрони з газовими гранатами по горизонтальній траєкторії, а також прицільно по правопорушнику.

Порушення правил застосування ручних газових гранат, патронів з газовими гранатами тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Стаття 16. Правила застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій.

Спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій: ранцевий апарат “Облако”, світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”, патрони з гумовою кулею “Волна-Р”, водомети, спеціальний транспорт на колісному ході, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана”, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками “Ключ”, “Импульс” застосовуються у випадках припинення протиправних діянь, що містять ознаки злочину:

-                для припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень;

-                для примусової зупинки автотранспорту;

-                для захоплення озброєного злочинця;

-                звільнення заручників.

Спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій застосовуються:

-                водомети - шляхом спрямування водяного стовпа під тиском 10-12 атмосфер по нижній частині ніг правопорушників і при температурі атмосферного повітря не нижче 0°С;

-                світлозвукові пристрої відволікаючої дії шляхом вчинення психофізичного впливу на правопорушника потужними світловими (30×10⁶ Кд) та акустичними (до 172 ДБ) імпульсами на відстані не ближче 2 метрів від правопорушника;

-                малогабаритні вибухові пристрої – шляхом швидкого пробивання отворів у дверях та інших перешкодах, крім приміщень, де знаходяться заручники;

-                патрони з гумовою кулею – шляхом відстрілу із спеціальної зброї по нижній частині ніг з відстані не ближче 20 метрів;

-                пристрої для примусової зупинки автотранспорту правопорушників шляхом перекриття автошляхів і виключно до транспортного засобу правопорушника, крім мотоциклів, вантажних автомобілів, транспортних засобів, що перевозять пасажирів.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у випадках, коли можуть постраждати оточуючі, а також у закритих приміщеннях.

Порушення правил застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Стаття 17. Правила застосування для охорони громадського порядку спеціальних транспортних засобів

Для охорони громадського порядку використовується спеціально обладнана техніка на колісному ході, а також мотоцикли, катери і гелікоптери у випадках:

-                несення патрульно-постової служби;

-                забезпечення безпеки дорожнього руху;

-                виконання оперативних завдань;

-                охорони громадського порядку під час проведення масових заходів;

-                забезпечення організаційних міроприємств щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Транспортні засоби повинні бути обладнані у відповідності до завдань, що виконуються, радіостанціями та іншими необхідними технічними засобами, а також пофарбовані відповідно до прийнятої кольоровографічної схеми.

Забороняється перевозити спеціальними транспортними засобами сторонніх громадян (крім випадків термінового доставлення хворих, якщо їх життю загрожує небезпека, в лікувальні заклади), вантажі, а також залишати транспортний засіб без нагляду; знаходитись у автомобілі під час зупинок у пунктах зупинок, за винятком ведення переговорів радіостанції та при розгляді справ; перевищувати встановлену швидкість руху, якщо це не пов’язано зі службовою необхідністю; самовільно відхилятися від призначеного маршруту та змінювати порядок несення служби, якщо це не пов’язано зі службовою необхідністю; передавати стороннім особам керування транспортними засобами; залишати без нагляду затриманих в транспортних засобах; використовувати транспортні засоби у випадках, коли від цього можуть постраждати оточуючі.

Стаття 18. Правила застосування службових тварин під час охорони громадського порядку

Для попередження протиправних діянь, охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю використовуються службові тварини ( собаки і коні), які пройшли відповідний курс дресирування і визнані придатними для службового використання у наступних випадках:

-                кінні наряди – на маршрутах (постах) у лісопаркових зонах, а також в місцях забезпечення масових міроприємств;

-                службові собаки - на маршрутах (постах) для проведення оперативно-розшукової діяльності, охорони об’єктів, а також охорони затриманих, взятих під варту осіб.

Забороняється застосування службових собак для припинення протиправного діяння, що не містить ознак злочину.

Порушення правил використання службових тварин тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

 

Розділ V. Права та обов’язки громадян, що затримуються застосуванням сили, вогнепальної зброї.

Стаття 19. Права та обов’язки громадян, що затримуються застосуванням сили, вогнепальної зброї.

Кожен громадянин зобов’язаний дотримуватись вимог чинного законодавства України, а у випадках його порушення претерпіти законний вплив каральних санкцій.

Особа, яка затримується за підозрою у вчиненні протиправного діяння, має право:

-      на гідне поводження;

-      знати причину свого затримання, повідомити про цей факт своїх близьких, рідних;

-      на допомогу захисника з моменту доставлення у службове приміщення;

-      не свідчити проти себе і близьких родичів, коло яких визначено законом;

-      особа, що постраждала внаслідок застосування сили, вогнепальної зброї або її законні представники мають доступ до незалежного адміністративного провадження, до судового слідства, судового процесу. Внаслідок смерті таких осіб чинне положення розповсюджується на їх утриманців

Будь-яка особа, якій стало відомо про порушення вказаних правил має право доповісти у відповідні інстанції.

Порушення прав громадян, що підлягають тимчасовому затриманню, тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Розділ VІ. Права та обов’язки посадових осіб, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю.

Стаття 20. Права та обов’язки посадових осіб, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю.

Кожна особа, що виконує службові обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, служить народу, захищаючи всіх осіб від протиправних актів у відповідності до високого рівня відповідальності, що вимагає професія співробітника міліції.

Захищаючи людську гідність, права людини, співробітники міліції мають право застосовувати силу, вогнепальну зброю тільки в разі крайньої необхідності і в тій мірі, в якій це вимагається для відновлення громадського порядку.

Правомірне застосування сили, вогнепальної зброї не вважається катуванням.

Співробітники міліції, що відмовились виконувати незаконний наказ про застосування сили, вогнепальної зброї або повідомляють про це іншим посадовим особам не притягаються до будь-якої відповідальності.

У необхідних випадках, після застосування сили, вогнепальної зброї співробітники міліції надають потерпілим першу допомогу.

Порушення встановлених правил, прав, законних інтересів громадян, виконання незаконного розпорядження, наказу вищестоящих посадових осіб тягне встановлену законом відповідальність.

 

Розділ VІІ. Контроль громадських формувань за дотриманням прав затримуваних і застосуванням насильства осіб.

Стаття 21. Контроль громадських формувань за дотриманням прав затримуваних і застосуванням насильства осіб.

Кожна особа, що виконує службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю представляє громадськість у цілому, несе перед нею відповідальність та їй підзвітна.

Будь-яка громадська організація має право:

-      звернутись до відповідної посадової особи ОВС України, інших відповідних установ з приводу об’єктивного розслідування правомірності застосування сили, вогнепальної зброї;

-      брати участь в обговоренні навчальних програм з приводу підготовки особового складу міліції до застосування сили, вогнепальної зброї;

-      ставити питання про доцільність існування тих чи інших правових норм з питань застосування сили, вогнепальної зброї перед широким колом громадськості;

-      брати учать в екзаменаційних комісіях з питань підтвердження належного рівня підготовки відповідної категорії співробітників міліції, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю;

-      звертатись до суду, прокуратури з приводу порушення прав і законних інтересів громадян, що затримувались із застосуванням сили, вогнепальної зброї.

Порушення вказаних правил, а також незаконне застосування сили, вогнепальної зброї тягне за собою матеріальну (моральну), дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність в залежності від тяжкості наслідків у відповідності до чинного законодавства України.

Розділ VІІІ. Нагляд за дотриманням законодавства з питань застосування сили, вогнепальної зброї співробітниками міліції.

Стаття 22. Нагляд за дотриманням законодавства з питань застосування сили, вогнепальної зброї співробітниками міліції.

Нагляд за дотриманням законодавства співробітниками міліції з питань застосування сили, вогнепальної зброї здійснюється органами прокуратури, які мають право:

-      брати участь у розробці навчальних програм по підготовці відповідної категорії співробітників міліції до застосування сили, вогнепальної зброї;

-      брати учать в екзаменаційних комісіях з питань підтвердження належного рівня підготовки відповідної категорії співробітників міліції, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю;

-      періодично аналізувати статистичні дані з питань застосування сили, вогнепальної зброї;

-      вирішувати питання про санкціонування застосування сили, вогнепальної зброї під час припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень;

-      періодично інформувати громадськість про стан дотримання законності міліцією з питань застосування сили, вогнепальної зброї.

Порушення встановлених правил, обов’язків по контролю за дотриманням законності з зазначених вище питань тягне встановлену чинним законодавством України відповідальність.

Розділ ІХ. Заключні положення.