Правові наслідки недійсності шлюбу

3.4 Правові наслідки недійсності шлюбу

Правові наслідки визнання шлюбу недійсним визначені в ст. 45 Сімейного кодексу України і полягають у тому, що визнання шлюбу недійсним анулює всі правові наслідки шлюбу, тобто ніякі права та обов’язки між особами, що уклали недійсний шлюб, не виникають. При цьому, як зазначено в статті 44, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації, оскільки вже у момент укладення недійсного шлюбу порушується принаймні одна з умов укладення (позитивна) або наявна хоча б одна з перешкод укладанню шлюбу (негативна умова).

Суть інституту визнання шлюбу недійсним полягає ще й в тому, що він не лише припиняє правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому, а й поновлює те становище, яке існувало до укладання шлюбу. Майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить особам, які перебували у такому шлюбі, на праві спільної часткової власності. Але тут вже застосовуються норми відповідних статей Цивільного кодексу.

У статті 45 також зазначено, що якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена. А якщо особа у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, то вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої на те правової підстави.

Проте варто відмітити, що визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Щодо таких дітей зберігається презумпція батьківства чоловіка, якщо дитина народиться під час шлюбу чи протягом 10 місяців після визнання такого шлюбу недійсним. Водночас якщо сторони уклали фіктивний шлюб, діяли без наміру створити сім'ю і у шлюбні стосунки взагалі не вступали, то особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство на загальних підставах.

Перебування у недійсному шлюбі – це правопорушення, що триває. Визнання шлюбу недійсним є санкцією за протиправну поведінку. У тих випадках, коли обидва з подружжя або один з них діяли винно, це може бути захід відповідальності. У разі ж відсутності вини осіб, які зареєстрували недійсний шлюб – захід захисту. Вищезазначені правові наслідки застосовуються до особи, яка при реєстрації недійсного шлюбу діяла винно, тобто знала про перешкоди щодо укладання шлюбу, але приховала їх. А от у тих випадках, коли одна з осіб, які перебували у недійсному шлюбі, діяла без вини, була добросовісною, застосування до неї зазначених санкцій суперечило б принципу справедливості, який є одним з основних принципів регулювання сімейних відносин, засадам добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Того з подружжя, який не знав і не міг знати про існування перешкод до укладання шлюбу, в юридичній літературі називають добросовісним подружжям. Норма, яка б захищала інтереси такого з подружжя, вперше з'явилася ще в Кодексі про шлюб та сім'ю УРСР 1969 р. і свідчила про певний гуманізм сімейно-шлюбного законодавства та про недопустимість порушення його основних засад. Так, стаття 49 згаданого кодексу передбачала спеціальні правові наслідки, які наставали для особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до укладання шлюбу. Розглядаючи конкретну справу, суд мав право не застосовувати до подружжя, який є добросовісним, негативних наслідків. Тобто, якщо норми щодо застосування режиму спільної власності більш вигідні для подружжя, який є добросовісним – суд виносив рішення про їх застосування. Якщо ж, навпаки, це більш влаштовувало винного з подружжя – суд застосовував норми цивільного права щодо часткової власності.

Тому в статті 46 Сімейного кодексу України передбачено: якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на наступне:

a.       на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

b.      на проживання у жилому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;

c.       на аліменти;

d.      на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Окрім того, добросовісний з подружжя має право вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої у зв’язку із визнанням шлюбу недійсним. Вже сама добросовісність однієї з осіб, які зареєстрували недійсний шлюб, як зазначає В. Рясенцев, частково паралізує негативні наслідки визнання шлюбу недійсним.

Треба зазначити, що при визнанні шлюбу недійсним за добросовісною дружиною / чоловіком за її / його бажанням можуть бути збережені лише права, передбачені статтею 46. Інших прав вона / він не має. Наприклад, шлюбний договір при визнанні шлюбу недійсним припиняється незалежно від винності або невинності осіб, які зареєстрували такий шлюб. Збереження ж вказаних в статті прав добросовісного чоловіка, дружини ставить у залежність від його, її волевиявлення.