Оцінка потреб дитини та прийомної сім'ї

2.2 Оцінка потреб дитини та прийомної сім'ї

На початку функціонування прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу соціальним працівником на основі отриманої інформації про дитину, яка влаштовується на виховання в сім'ю. Форму проведення оцінки потреб дитини, що наведено нижче, співпадає з додатком № 1 Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (Див. додатки).

Збір інформації про прийомну дитину починається ще на етапі взаємодобору, із залученням осіб, які контактували з дитиною, а в перший період проживання у родині вона надходить від батьків та спеціалістів, які безпосередньо працюють з дитиною.

Оцінка потреб дитини здійснюється з використанням таких джерел:

- загальна інформація про дитину, яка міститься у документах;

- інформація від осіб, які спілкувалися з дитиною до влаштування у сім'ю;

- інформація від батьків та спеціалістів про перші місяці проживання дитини в сім'ї.

Оцінка потреб складається на кожну дитину окремо і передбачає визначення окремих аспектів життєзабезпечення та розвитку дитини, їхніх характеристик на етапі проведення оцінки (колонка "Стан на момент оцінки") та перспективних результатів, що мають бути досягнуті (колонка "Очікувані зміни"). Результати оцінювання є базовою інформацією для здійснення періодичної оцінки змін розвитку та життєзабезпечення дитини, яка виховується у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу.

Зупинимося на кожній складовій оцінювання дитини окремо.

Стан здоров'я

Стан здоров'я дитини визначається за основними показниками:

- стан фізичного здоров'я - хронічні хвороби, ускладнення, захворювання протягом останнього періоду тощо;

- фізичний розвиток - відповідність розвитку дитини віковим показникам, будова тіла тощо;

-стан психічного здоров'я - наявність відхилення від норм, емоційний стан, самооцінка;

- дотримання графіка щеплень.

Проблема здоров'я дитини є проблематикою перших декількох місяців, коли вирішуються проблеми гострих захворювань таких як короста, різні інфекції та ін. Після цього проблема здоров'я стосується

хронічних захворювань, які, як правило, потребують тривалого лікування.

Тобто, на підставі аналізу стану фізичного здоров'я дитини можна спланувати потреби дитини в медичній допомозі. Стан фізичного здоров'я дитини дає медичну складову в план соціального супроводження на перші 1-3 місяці - щодо лікування гострих та інфекційних хвороб, і на тривалий час - щодо лікування хронічних захворювань. Сюди ж входять і щеплення.

Стан фізичного розвитку допомагає визначити не тільки відповідність розвитку середнім показникам по віку та статі, а й визначити потребу в хірургічних операціях, необхідних фізичних заняттях та ін.

Складним є визначення стану психічного здоров'я., Не завжди в районних та міських центрах СССДМ можна залучити до такої роботи кваліфікованого спеціаліста. Проте слід враховувати, що для визначення психологічного стану дитини доволі часто не потрібен психолог, досить досвідченого педагога, який зможе оцінити емоційний стан, протестувати самооцінку дитини та ін. Такий аналіз буде підґрунтям для виявлення необхідності психологічної чи педагогічної корекції. [8]

Досвід показує, що самооцінка у дітей, які не мали батьківської опіки, потребує підвищення. Для цього найліпшим є розвиток існуючих здібностей, участь у дитячих чи молодіжних організаціях, любов близьких та ін. За даними останніх досліджень, підвищення самооцінки є надійним засобом профілактичної роботи щодо паління, алкоголю, наркотиків: особи з високою самооцінкою не потребують самоутвердження через такі дії.

Адаптація в прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу

Рівень пристосування дитини до нового соціального середовища -прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу визначається за показниками:

- емоційна реакція дитини на членів сім'ї;

- взаємостосунки з членами сім'ї, їхніми родичами, друзями тощо. Можливо, вивчення адаптації прийомної дитини в прийомній сім'ї/

ДБСТ не є актуальним на першому оцінюванні потреб дитини. Спочатку на більшість членів сім'ї та друзів реакція дитини буде настороженою. Як правило, дитина вибирає одного із членів родини: маму чи батька, як безпечний об'єкт спілкування. До інших дитина відноситься сторожко, обережно. Тому на першому місяці перебування дитини в сім'ї плануються загальні заходи щодо адаптації дитини в родині. Привільніше, конкретних заходів не планується, тому що дитина не потребує додаткової уваги. її слід залишити тільки з членами родини, виключити спілкування з рештою родичів та знайомих.

Після оцінки потреб через 3 місяці, півроку перебування в сім'ї, можуть виникнути проблеми адаптації, і будуть внесені в план соціального супроводження відповідні позиції.

Взаємостосунки з дитячим оточенням

Стосунки дитини-вихованця з дитячим оточенням оцінюються відповідно кількох рівнів:

- специфіка побудови відношень дитини з однолітками;

- наявність друзів, товаришів;

- стосунки в дитячих колективах дошкільних закладів, шкіл, інших навчальних закладів;

- стосунки з дітьми за місцем проживання;

- можливості розширення кола спілкування з однолітками - участь у діяльності позашкільних закладів, громадських організацій.

Ця проблема є актуальною не лише на етапі влаштування дитини у сім'ю, а може виникати на різних етапах проживання дитини в прийомній сім'ї чи ДБСТ, залежно від віку дитини. Найбільш актуальна вона для підлітків. У цьому віці потрібно не тільки берегти існуючих друзів, а й находити спільну мову з новими. Для малюків ця проблема практично не існує й не потребує уваги в плані соціального супроводження.

Слід зауважити, що досвід діючих в країні прийомних сімей показує, що проблеми адаптації з однолітками в деяких випадках на певний час стають головною проблемою дитини в прийомній сім'ї.

Контакти з біологічними родичами

Оцінка підтримання контактів з біологічними родичами дитини стосується:

- можливості налагодження позитивних контактів з біологічними батьками дитини;

- контактів з іншими біологічними родичами.

Проблема контактів з біологічними батьками є дуже неприємною і не завжди прийнятною для прийомних батьків та батьків-вихователів, які в більшості випадків не прощають біологічним батькам покинутих дітей. У той же час самі біологічні батьки не дуже бажають зустрічі зі своїми дітьми, тому реально проблема не є такою актуальною, як здається.

Можна виділити декілька груп біологічних батьків, які бажають спілкуватися з дітьми. В першу чергу - це психічно хворі особи. Потребу налагодження контактів з такими батьками визначає опікунська рада, залежно від діагнозу і стану здоров'я батьків. Залежно від рішення, соціальний працівник визначає свою діяльність і діяльність прийомних батьків у напряму підтримки кровних зв'язків дитини.

Ще одна категорія батьків, щодо підтримки контактів з якими має бути рішення на момент влаштування дитини у сім'ю - батьки, які перебувають у місцях позбавлення волі. Одним із очікуваних результатів оцінювання потреб має стати визначення необхідності підтримання контактів дитини з батьками чи повна відмова від стосунків.

У випадку можливості повернення дитини до біологічних батьків після закінчення терміну ув'язнення прийомні батьки та батьки-вихователі мають бути зорієнтованими на підтримку контактів біологічних батьків та дитини. Якщо контакти дитини з біологічними батьками, які перебувають у місцях позбавлення волі, суперечать інтересам дитини, цей факт має бути визначеним на рівні рішення опікунської ради і одним із пунктів соціального супроводження має бути визначено прийняття рішення суду щодо позбавлення батьків батьківських прав.

При визначенні потреби підтримки контактів дитини не слід також забувати про інших біологічних родичів - бабів, дідів, тіток та ін. Кровні зв'язки стануть у нагоді дитині у дорослому житті, підтримувати стосунки з біологічними родичами слід при можливості з дитинства, за умови що вони не суперечать інтересам дитини. В цьому плані одним ізпунктів подальшої роботи соціального працівника є відстеження впливу контактів з родичами на стосунки дитини з прийомними батьками. На практиці непоодинокі випадки, коли біологічні родичі налаштовують дітей-вихованців на негативне сприйняття прийомної сім'ї, в такому випадку в плані соціального супроводження має бути передбачена робота з біологічними родичами, а у випадку негативного розуміння, прийняття рішення щодо припинення контактів як таких, що суперечать інтересам дитини. [9]

Освіта та навчання

Оцінка потреб щодо освіти та навчання дітей здійснюється за такими показниками:

- успішність у навчанні;

- розвиток особливих здібностей;

- рівень умінь і навичок дитини відносно вікового розвитку.

Відповідно віку дитина має володіти певними уміннями та навичками, що є базовими потребами її поступального успішного розвитку. Діти, які приходять на виховання, як правило, не мають необхідних умінь та навичок, що пояснюється специфічними умовами їхнього попереднього життя. Прийомні батьки мають бути готовими до необхідності розвитку у дитини ряду вмінь, якими вона не оволоділа в певний момент свого життя. Це стосується і гігієнічних процедур, вміння користуватися елементарними побутовими приладами, навичок самообслуговування тощо.

Щодо рівня успішності у навчанні це найбільш зрозумілий напрям оцінювання потреб дитини - бажаний результат будь-якої родини, що виховує дитину, - гарна успішність. Для дітей, які приходять на виховання в прийомні сім'ї, проблема навчання є дуже актуальною. Слід попередити, що дії щодо підвищення успішності вихованців є дуже копіткою роботою і не завжди досягають бажаних батьками результатів. Є багато прикладів, коли за декілька місяців діти досягали великих успіхів у навчанні, проте у визначенні рівня очікуваних результатів мають враховуватися можливості дитини щодо засвоєння матеріалів і мотивації успішного навчання.

Розвиток особливих здібностей дитини є не менш актуальним з досягнення гідного рівня успішності. Діти, які приходять на виховання, як правило, мають занижену самооцінку, а визначення і розвиток талантів створює підґрунтя до формування у дитини мотивацій успіху, престижу, що сприяє у вирішенні ряду психологічних проблем, налаштування контактів з дитячим оточенням, організації змістовного дозвілля. Розвиток особливих здібностей може стати пріоритетним напрямом у забезпеченні подальшого влаштування молодої людини у самостійному дорослому житті.

Вирішення юридичних питань і проблем захисту майнових прав дитини

Вирішення юридичних питань передбачає:

- оформлення соціального статусу дитини;

- виявлення та вирішення майнових прав дитини (житло, інше майно).

Проблема визначення соціального статусу дитини вирішується службою у справах неповнолітніх і має передувати розміщенню дитини у прийомну сім'ю, оскільки є підставою для забезпечення соціальних виплат на дитину. Тому цей напрям є актуальним тільки на початку перебування дитини в прийомній сім'ї.

Захист майнових і житлових прав дитини є запорукою влаштування її після виходу із прийомної сім'ї. Це питання має бути одним із пріоритетів реалізації соціального супроводження з перших днів влаштування дитини у сім'ю, оскільки створити юридичні підстави збереження житла і майна, яке належить дитині, набагато простіше, коли ще живими є біологічні батьки, бабусі та дідусі, коли житло ще не продано, перебуває у придатному для проживання стані та ін. [8]

Одним із завдань, яке у процесі соціального супроводження делегується службам у справах неповнолітніх, є визначення майнових прав дітей та здійснення нагляду за їх використанням на період перебування дитини у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу.

Умови проживання дитини

Проблеми наявності місця, меблів, необхідного обладнання для життя дитини, забезпечення техніки безпеки у приміщенні є проблемами, які вирішуються в перші місяці перебування дитини у прийомній сім'ї/ДБСТ. Проте ці питання можуть виникати в певні проміжки часу, враховуючи необхідність забезпечення комфортних умов проживання, враховуючи зростання дитини як у фізіологічному сенсі, так і в розвитку певних уподобань, поглядів тощо.

Самостійність

Формування самостійності є проблемою постійною, яка ускладнюється з віком дитини і стосується таких параметрів:

- формування життєвих навичок і вмінь подбати про себе (відповідно до віку), самообслуговування; володіння побутовою технікою тощо;

- навички вирішування побутових проблем за межами місця проживання - придбання товарів у магазинах, аптеках, звернення за необхідними довідками та документами до різних інстанцій тощо; - досвід використання кишенькових грошей;

- вміння організовувати змістовне дозвілля.

Формування навичок самостійного обслуговування залежать від віку, в якому дитина прийшла в сім'ю. Найбільш складною є ситуація, коли в прийомну родину влаштовується підліток, який не має сформованих навичок самостійного вирішення власних проблем та забезпечення потреб. Для розвитку самостійності підлітків соціальним працівникам необхідно передбачити проведення спеціальних тренінгів, рольових ігор, що значно полегшить завдання прийомних батьків/батьків-вихователів щодо "прискореного" розвитку життєво необхідних навичок.

Підготовка до самостійного життя після виходу з прийомної сім'ї

Забезпечення самостійного життя вихованця передбачає розв'язання двох життєво необхідних потреб:

- профорієнтація та набуття професії;

- вирішення питання місця проживання після виходу із сім'ї.

Для підлітків і прийомних батьків/батьків-вихователів вона є найбільш актуальною, оскільки забезпечує безболісний вихід дитини із сім'ї у доросле самостійне життя. На сьогодні не існує реальних гарантій для вихованців прийомних сімей і ДБСТ на отримання житла, працевлаштування з гідним рівнем заробітку. Тому питання професійної орієнтації та житлового забезпечення мають розглядатися на рівні оцінки потреб дитини з огляду її інтересів, здібностей як основи професійної орієнтації.

Безпосереднє вирішення питань професійної орієнтації та подальшого забезпечення житлом має стати одним із пунктів плану соціального супроводу вихованця-підлітка.

Розглянуті вище показники оцінки потреб дитини визначають пункти планів соціального супроводження дитини на перші півроку-рік проживання у сім'ї. Окремі позиції - зокрема розвиток здібностей, підтримка контактів з біологічними родичами - можуть потребувати більшого терміну, тому будуть складовими планування значний проміжок часу.

Аналіз потреб прийомної сім'ї

Соціальне супроводження прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає надання соціальної допомоги не тільки дитині, але й забезпечення соціальної підтримки родині, проведення соціальної роботи з членами сім'ї. Проте надання соціальних послуг сім'ї в першу чергу спрямоване на створення сприятливих умов щодо розвитку, виховання, утримання дитини. Тобто завданням соціального супроводження не є створення "оазису щастя" в окремій сім'ї, а створення необхідних умов для розвитку прийомної дитини.

Вивчення потреб прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає здійснення детального аналізу її функціонування, що передбачає визначення сильних та слабких сторін родини, ресурсів самої сім'ї та її найближчого оточення, найбільш ефективних для даної сім'ї форм і методів виховання, надання соціальних послуг.

Щоб оцінити наскільки сім'я є здатною, спроможною на реагування в ситуації змін (зовнішніх чи внутрішньосімейних), доцільно проаналізувати її функції. Розуміння соціальної та внутрішньосімейної спрямованості функціонування сім'ї є базовим поняттям сильних та слабких сторін її функціонування за умови виховання прийомної дитини.

Характеристики функціонування сім'ї

Таблиця 2

Функції сім'ї спрямовані як на задоволення потреб своїх членів, так і на виконання замовлення соціального оточення, а отже вони можуть бути соціальними (щодо запитів соціуму) й індивідуальними (стосовно задоволення потреб особистості). [12]

Сім'я, яка гармонійно реалізує свої внутрішньосімейні та соціальні функції, має високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані 1) на соціальний ріст; 2) їхні соціальні зв'язки тяжіють до відкритості; 3) на позитивні установки та надії, незалежно від етнічного чи соціального положення.

Сім'я здатна адекватно реалізувати історично та традиційно закріплені за нею функції та змінювати їх наповнення за потребою. Суспільна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім'ї відповідного до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потреб в сім'ї, громаді та суспільстві. [8]

Таблиця З

Набуття сім'єю статусу "прийомної" або "дитячого будинку сімейного типу", влаштування на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо змінюють звично діючі в сім'ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім'я має:

• вести більш відкритий спосіб життя, ніж раніше;

• мати трішки більший внутрішньосімейний запас стресостійкості ;

• дещо по-іншому організовувати взаємостосунки в своїй родині та планувати проведення свого вільного часу тощо.

Зміни у виконанні сімейних функцій пов'язані із включенням у життя сім'ї таких чинників як:

• цільове матеріальне утримання прийомної дитини;

• повноваження батьків та членів сім'ї стосовно прийомної дитини;

• розширення своїх контактів за рахунок родичів прийомної дитини;

• внесення відповідної регламентації життя, зумовленої розширенням соціального компоненту.

Влаштування на виховання двох і більше дітей значно розширює коло соціальних функцій сім'ї. У випадку створення дитячого будинку сімейного типу відбувається перерозподіл не лише соціальних функцій, а й внутрішньосімейних установок - родина є більш орієнтованою на виховну та соціалізуючу функції, що певним чином деформує родинні стосунки.

Зміна звичного способу у виконанні своїх функцій членами родини за рахунок розширення їхнього соціального значення може привести до неочікуваних і небажаних змін, різних викривлень, як-то: гіпертрофічного сприймання нової своєї ролі чи її недооцінки тощо. Така ситуація буде стресогенною для сім'ї, може ініціювати включення механізмів психологічного захисту і тим самим призвести до деформації сімейних стосунків, що негативно впливатиме на розвиток та виховання дитини/дітей.

Перерахуємо ситуації, коли у функціонуванні сімейної системи можуть виникати порушення, що можуть провокуватися влаштуванням на виховання нового члена родини:

1) функціональна цінність члена сім'ї по-різному трактується її членами;

2) функція виконується спотворено чи частково;

3) ігнорується поведінка одного із членів сім'ї;

4) функція нав'язується члену сім'ї і не відповідає його індивідуальним або віковим особливостям;

5) зміни в ситуації зумовлені необхідністю різкої переміни сімейного життя: переїзд, зміна виду діяльності тощо;

6) розуміння внутрішньосімейних функцій вступає в протиріччя із їхнім загальносоціальним тлумаченням, релігією, територіально діючими традиціями тощо.

Сім'я може протидіяти своїм труднощам як еволюційним (що переводить сім'ю на новий етап розвитку), так і стагнаційним способом (що утримує сім'ю на межі її попередніх досягнень). Останній проявляється через надмірне включення сімейних міфів, посилення або послаблення правил та традицій; формування у членів сім'ї різних залежностей (психічна, алкогольна, наркотична) та сімейних "хвороб", посилення жорсткості в розподілі сімейних ролей та включення в сімейне життя родичів; створення сімейних тайн та коаліцій тощо. В різних ситуаціях, залежно від ставлення до них членів сім'ї, будуть обиратися ті чи інші засоби вирішення та шляхи задоволення потреб членів сім'ї. Створення прийомної сім'ї/дитячо^ будинку сімейного типу розширює соціальну сторону всіх сфер функціонування родини, висуває підвищені вимоги до її внутрішньосімейного життя. Одним із завдань соціального працівника є оцінка потреб прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, що складає основу планування соціальної підтримки родини в процесі реалізації соціального супроводження.

Процес вивчення потреб родини є аналогічним вивченню потреб дитини. Першим кроком вивчення ситуації в прийомній родині чи ДБСТ є аналіз різних характеристик сім'ї, ознайомлення з сімейними традиціями, визначення ресурсів її та її найближчого оточення шляхом будь-якого з наведених вище способів. Це дозволить розуміти існуючі й потенційні зміни в сім'ї.

Стан здоров'я членів сім'ї багато в чому є результатом способу життя родини, в першу чергу, відношенням до свого здоров'я. Далі буде описано як впливає влаштування прийомної дитини, дитини-вихованця на членів сім'ї. Тому в плані соціального супроводу (в частині допомоги сім'ї) важливим буде не тільки звернення до лікарів, а й формування здорового способу життя в сім'ї.

Адаптація сім'ї до прийомної дитини/вихованця, взаємостосунки між членами сім'ї (наявність конфліктів, проблем та ін.), готовність членів сім'ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами, створення умови для проживання дитини, взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців, вміння батьків вирішувати проблеми дітей, орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя більш детально буде наведено в наступних розділах і висновки відносно позицій оцінки потреб прийомної сім'ї будуть сформульовані нижче.

Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає розуміння ними власного життя та його усвідомлення, наявність у них певних особистісних якостей¹. Доповнити оцінку рівня готовності батьків до виконання завдань по вихованню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можливо за використання таких методик як сімейне інтерв'ю; сімейна генограма; сімейна соціограма; лінія часу; сімейна групова нарада; екомапа (рольова карта сім'ї)

Оцінивши потреби дитини та прийомної сім’ї провести аналіз планування, реалізації, завершення соціального супроводження прийомної сім’ї.

Похожие работы

Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами

Скачать

34523

0

0

... , але головною проблемою в даному випадку є соціалізація дітей, як поза сім'єю, так і в нових сім'ях (опікунських, приймалень - тобто в тих, де відсутній генетичний зв'язок між дітьми і батьками). Основний зміст соціальної роботи з дітьми, що залишилися без піклування батьків, полягає в захисті їх прав, пристрої, контролі за умовою їх змісту, соціальної реабілітації і адаптації, допомоги в ...

Соціальна робота як професія права та функціональні обов'язки соціального працівника

Скачать

50915

0

0

... середовищем. Місія соціальної роботи - надавати змогу людям якомога повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя і попереджувати виникнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем і зміни, а соціальні працівники є "агентами" змін у суспільстві, житті людей, сімей та громад, яким вони прислуговуються. Соціальна робота має систему цінностей, теорій і ...

Вплив соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях

Скачать

102192

0

0

... при проживанні в біологічній або прирівняній до неї сім’ї. Виходячи з вищесказаного метою нашої соціальної роботи з сім’ями є доведення гіпотези, щодо ефективності впливу соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери у сім’ях. Для того, щоб мати чітке уявлення про цілеспрямовану дослідницьку роботу ми вирішили апробувати в ході досліду метод – експерименту, який науково поставлений з досв ...

Інноваційні форми і методи соціальної роботи з сім’єю

Скачать

168119

8

8

... стовне формування послуг державної підтримки повинне мати чітке формулювання критеріїв допомоги та швидку дію у досягненні поставлених цілей протидії насильству. РОДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ ФОРМ І МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї   3.1 Проект Кризовий Центр для жертв насильства в сім'ї «Родина» В даний час популярним і ефективним є метод проектів. У ...