Лінгвістичне наповнення концепту "колір" ("colour") в українській та англійській культурах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Концепт як основна лінгвокультурологічна основа опису мови

1.1. Концепт – категоріальна основа мови

1.2. Культурно обумовлені особливості феномена концепту „колір”

1.3. Когнітивна модель концепту „red”.

 1.3.1. Функціонування концепту „red” в англійській та

українській мовах

1.3.2. Емоційно-експресивна функція фразеологічних одиниць концепту

„red”.

РОЗДІЛ 2. Передача міжкультурних особливостей концепту „red” засобами

української мови

 2.1. Прагматичний аспект перекладу концепту „red”

 2.2. Передача експресивності фразеологічних одиниць концепту „red”

2.2.1. Лексичні фразеологізми

2.2.2. Відтворення предикативних стійких словосполучень

2.2.3. Компаративні фразеологізми

ВИСНОВКИ

ДОДАТОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

Нова галузь знання - лінгвокультурологія, створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Основою для такого апарата є поняття, концепту.

Концепт – це процес усвідомлення та розуміння того чи іншого поняття. Найбільший інтерес у плані дослідження представляють концепти, що займають важливе місце в житті етносу.

Однак проблеми дослідження окремих концептів у сучасній лінгвістиці "є настільки складними, різноманітними й багатими, що вимагають постійного більш глибокого проникнення в їх сутності" [Жаркинбекова Ш.К., 1999: 109]. До таких концептів можна віднести концепт "колір".

Феномен кольору - предмет вивчення багатьох фундаментальних наук і складова багатьох мистецтв. Однак дотепер колір не має загальної концепції в межах однієї науки. Колір відіграє значну роль у житті суспільства.

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що в сучасному перекладознавстві усе виразніше відчувається тенденція до максимальної експлікації аналізу процесу перекладу, усе вагомішими стають дослідження різномовних лексичних мікросистем, в основі зіставлення яких лежить спільність понять, та способів відтворення семантики, денотативної і конотативної, окремих одиниць цих систем у перекладі.

Тема роботи лінгвістичне наповнення концепту “колір” (“colour”) в англійській та українській культурах.

Мета роботи полягає у комплексно дослідженні лексики на позначення кольору в українській та англійській культурах в лінгвістичному аспекті. Реалізація данної мети вимагає вирішення низки завдань, а саме:

-           провести критичний аналіз літератури за проблемами дослідження;

-           дослідити концепт як категоріальну основу мови;

-           визначити культурно обумовлені особливості феномена концепту „колір”;

-           з’ясувати передачу міжкультурних особливостей концепту „red” засобами української мови;

-           розглянути передачу експресивності фразеологічних одиниць концепту „red”.

Об’єктом дослідження виступає концепт “колір” (“colour”) в англійській та українській культурах.

Предмет дослідження представлений способами перекладу колоронімів як компонентів фразеологічних одиниць англійської мови.

Методи дослідження – теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми; системний аналіз; метод типологічного зіставлення.

Теоретична значущість полягає в тому, що дана праця є внеском в дослідження мовних одиниць різного рівня, у визначенні типологічних особливостей англійської мови на лексичному рівні.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох теоретичних розділів, висновків, списку використаної літератури та одного додатка.

РОЗДІЛ 1. Концепт як основна лінгвокультурологічна основа опису

Мови

1.1.      Концепт – категоріальна основа мови

 

Нова галузь знання - лінгвокультурологія - створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Перші спроби рішення цієї проблеми знаходять своє відбиття в працях В.Гумбольдта, що базуються на наступних концепціяч, а саме:

-           матеріальна й духовна культура втілюються в мові;

-           усяка культура національна, її національний характер виражений у мові за допомогою особливого бачення миру; мові властива специфічна для кожного народу внутрішня форма;

-           внутрішня форма мови - це вираження «народного духу», його культури;

-           мова є сполучна ланка між людиною й навколишнім його світом.

У мові знаходять своє відбиття і формуються цінності, ідеали та установки людей, те, як люди думають про світ і про своє життя в цьому світі.

Найважливіша функція мови полягає в тому, що вона зберігає культуру та передає її з покоління в покоління. Саме тому мова відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу, нації. Як відомо, у різних мовах існують спеціальні терміни для позначення об'єктів матеріальної культури (наприклад, їжа, напої). Наявність таких термінів пов'язане з існуванням особливих звичаїв, особливостями системи цінностей, характерної для даної культури.

Основою поняттєво-термінологічного апарата для лінгвокультурології є поняття концепту, який можна розглядати із двох сторін: як лінгвістичне і філософське поняття.

Н. Арутюнова трактує концепт як поняття повсякденної філософії, що є результатом взаємодії ряду факторів, таких, як національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, відчуття й система цінностей. Концепти утворюють «свого роду культурний шар, що є посередником між людиною й світом» [Арутюнова Н.Д., 1993: 3].

Як лінгвістичне поняття, концепт дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [Фрумкина Р.М., 1992: 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, що становлять категоріальну основу мови [Берестнев Г.И., 1997: 16] і що створюють узагальнений образ слова, об'єктивуючи модель свідомості [Сергеева Е.В., 1998: 21].

Одним з перших у світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів С. Аскольдов, який вважав, що найбільш важливою функцією концептів є функція заступництва, тому що, будучи розумовим утворенням, концепт у процесі думки заміщає безліч предметів того самого роду. Концепт може заміщати як реальні предмети, так і деякі сторони предмета або реальні дії.

Д. Лихачов, продовживши міркування С. Аскольдова, запропонував вважати концепт «алгебрагічним вираженням значення, яким носії мови оперують в усному й письмовому мовленні» [Лихачов Д.С., 1983: 281]. Таким чином, у руслі досліджень С. Аскольдова і Д. Лихачова процес утворення концептів можна представити як процес спрощення сприйманої різноманітної дійсності. Однак дотепер немає єдиного визначення цього терміна. Одні вчені під концептом розуміють деякі підстановки значень, сховані в тексті “заступники” безлічі предметів, що полегшують спілкування й тісно пов'язані з людиною і її національним, культурним, професійним, віковим досвідом [Аскольдов С.А., 1980: 4].

Деякі вчені вважають, що концепт - це все те, що ми знаємо про об'єкт [Белоноженко В.М., 1993: 97].

На думку інших, концепт – це об'єкт із світу “Ідеальне”, що має ім'я й відбиває певні культурно-обумовлені знання людини про світ “Дійсність” [Вежбицькая А., 1985: 23]

В «Короткому словнику когнітивних термінів» визначення терміна:

«Концепт - це оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку…всієї картини світу, відбитої в людській психіці» [Кубрякова Е.М., 1996: 90].

Слова концепт і поняття однакові тільки за своєю внутрішньою формою: у перекладі з латинського conceptus означає «поняття», від дієслова concipere «зачинати», що буквально означає «поняття, зачаття»; поняття від древнє – російського дієслова пояти «схопити, взяти у власність» буквально значить те ж саме. У наукових працях іноді ці слова виступають як синоніми.

Принципова відмінність концепту полягає в тому, що він, будучи основою дослідження мови й культури, сам не знаходиться ні в мовній, ні в культурної сферах, ні в них обох одночасно. Концепт є ментальна одиниця, елемент свідомості.

В усіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи.

Ю. Степанов «концепт – це ніби згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [Степанов Ю.С., 2001: 40].

На відміну від понять, концепти мисляться й переживаються. Концепти - це предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень.

Концепт можна розглядати як модель або конструкт, що заміщає об'єкт дослідження та створений з метою його вивчення. Опис сукупності концептів сприяє моделюванню системи цінностей.

Образна складова концепту зв'язана зі способом пізнання дійсності.

Можна виділити деякі властивості концепту:

-           концепт - це ментальна репрезентація, що визначає взаємозв'язок речей між собою;

-           концепти - це ідеальні образи;

-           концепт обов'язково позначається словом [Бабушкин А.П., 1998: 9-11].

Концепти існують і в індивідуальній свідомості особистості, і в колективній свідомості групи. Концепти є одиницями свідомості й інформаційної структури, що відбиває людський досвід.

Варто сказати, що індивідуальні концепти різноманітніші, ніж колективні, тому що «колективна свідомість і досвід є не що інше, як умовна похідна від свідомості й досвіду окремих індивідів, що входять у колектив» [Слышкин Г.Г., 2000: 16].

Таким чином, концепт – це «одиниця, покликана зв'язати воєдино наукові вишукування в області культури, свідомості й мови, тому що він належить свідомості, детермінується культурою в мові» [Слышкин Г.Г., 2000: 9].

Концепти займають важливе положення в колективній мовній свідомості, і тому їхнє дослідження стає надзвичайно актуальною проблемою.