Соціолінвальні параметри нової фразеології англійської мови

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ

З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Соціолінвальні параметри нової фразеології англійської мови

Спеціальність 8.030507 – переклад (англійська мова)

Запоріжжя – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК умовних скорочень

Вступ

Розділ I. Теоретичні проблеми фразеології англійської мови

1.1 Поняття фразеологічної одиниці. Фразеологічний неологізм

1.2 Таксономія фразеологічних одиниць

1.2.1 Структурна класифікація ФО

1.2.2 Структурна-семантична класифікація ФО

1.2.3 Семантична класифікація ФО

1.2.4 Функціонально-семантична класифікація ФО

1.2.5 Спірні класифікації вчених

Висновки до розділу I

Розділ II. Соціолінгвальні особливості нової фразеології англійської мови

2.1 Засоби поповнення фразеологічного фонду

2.1.1 Фразеологізація вільних словосполучень

2.1.2 Фразеологічна деривація

2.2 Структурні моделі утворення фразеологічних інновацій

2.3 Соціофункціональні класи нової фразеології

Висновки до розділу II

ВИСНОВКИ

Список використаних джерел

SUMMARY

ПЕРЕЛІК умовних скорочень

ФО – фразеологічна одиниця

ФІ – фразеологічна інновація

ФН – фразеологічний неологізм

ПАФД - Прогресивна афіксальна фразеологічна деривація

САФД - Субстантивна афіксальна фразеологічна деривація

БФД - Безафіксальна фразеологічна деривація

Вступ

В останні роки інтерес учених-лінгвістів зростає до вивчення фразеологічних інновацій. Так, з’являється багато робіт, присвячених визначенню нових фразеологічних одиниць, способам їх класифікації та основним фразотворчим тенденціям.

Метою дослідження є вивчення лінгвальних параметрів фразеологічних інновацій у сучасній англійській мові, а саме способів класифікації фразеологічних одиниць за різними критеріями, визначення продуктивних фразотворчих моделей, впливу лінгвальних та екстралінгвальних чинників, спроба класифікації сучасних фразеологічних інновацій, що виникли наприкінці XX – початку XXI століття, та виявити їх особливості.

Мета роботи зумовлює виконання конкретних завдань:

-           розглянути основні критерії класифікації фразеологічних одиниць;

-           дослідити системні зв’язки механізмів утворення фразеологічних неологізмів;

-           визначити основні способи поповнення фразеологічного фонду сучасної англійської мови;

-           визначити найбільш продуктивні моделі формування фразеологічних інновацій;

-           зробити класифікацію фразеологічних інновацій та проаналізувати їх особливості.

Обєктом дослідження є фразеологічні інновації англійської мови, які виникли наприкінці XX – початку XXI століття.

Предметом дослідження є лінгвокогнітивні, ономасіологічні та класифікаційні параметри фразеологічних інновацій, а також лінгвальні та екстралінвальні чинники, що зумовлюють їх створення та функціонування.

Матеріалом дослідження є понад 1500 фразеологічних інновацій, що наприкінці XX – початку XXI століття. Словники та довідники нової лексики, англомовні періодичні видання, електронні бази даних нових слів, інтернет-сайти, присвячені проблемам неології, стали джерелом дослідження фразеологічних інновацій.

Виконання поставлених задач здійснюється за допомогою методів фразеологічної ідентифікації, лінгвістичного та семасіологічного аналізу. В роботі застосовуються лексикографічний, контекстуальний, дескриптивний та структурно-семантичний аналізи, а також кількісні підрахунки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що фразеологічні інновації класифікуються за тематичними групами, досліджуються фразотвірні, функціональні та лексико-семантичні особливості кожної групи, виділяються основні структурно-семантичні моделі творення фразеологічних інновацій, визначаються напрямки фразеологічної деривації.

Теоретичне значення дослідження полягає в отриманні результатів, що можуть бути важливими для теоретичних аспектів лексикології, фразеології, когнітивної лінгвістики, неології, теоретичної граматики. Нові продуктивні структурно-семантичні моделі творення фразеологічних інновацій можуть бути використанні у загальному та теоретичному мовознавстві, а також у лексикології англійської мови.

Розділ i

Теоретичні проблеми фразеології англійської мови

1.1 Поняття фразеологічної одиниці

Ми вважаємо доцільним почати наше дослідження з визначення фразеології та фразеологічної одиниці. Існує багато визначень фразеології та фразеологічної одиниці. Розглянемо основні з них:

О.С. Ахманова розглядає фразеологія як:

1)розділ мовознавства, який вивчає лексико-семантичну сполучуванність слів мови;

2) склад (фонд) фразеологічних одиниць даної мови;

3) сукупність, вид, тип, різновид фразеологічних одиниць [13, с. 504].

О.С. Ахманова дає наступне визначення фразеологічної одиниці – словосполучення, у якому семантична монолітність (цілісність номінації) має визначальну роль у структурній роздільності його складових елементів, внаслідок чого воно функціонує у складі речення як еквівалент окремого слова [13, с. 504]. ФО можна ще назвати як автоматизована фраза, автоматизований елемент, ідіома, ідіоматизм, ідіоматичний вираз, ідіоматичне словосполучення, лексикалізоване словосполучення, неподільне словосполучення, неподільне сполучення слів, нерозкладне словосполучення, невласне складне слово, пов’язане словосполучення, невільне словосполучення, стабільне сполучення, сталий зворот, стале словосполучення, фразеограма, фразеологізм, фразеологічний зворот, фракційований знак [13, с. 504]. Дане визначення не охоплює усю сутність ФО, оскільки семантична монолітність це не єдина ознака ФО.

В.П. Жуков вважає, що фразеологізм – «стійка та відтворювана окремооформлена одиниця мови, що складається із компонентів, наділена цілісним значенням та може сполучатися з іншими словами» [25, с. 6]. У цьому визначенні перераховуються основні ознаки ФО, а саме відтворюваність, окремооформленість, цілісне значення, обмежена валентність, проте не береться до уваги семантичний аспект ФО.

Т.І. Арбекова розглядає фразеологічну одиницю (фразеологізм) як «сполучення слів з низьким показником комбінаторності, який є обумовленим структурно-семантичними особливостями компонентів (або одного з них) або особливим характером відношення словосполучення до дійсності, а також сполученням двох факторів» [8, с. 98]. Т.І. Арбекова говорить лише про те, що ФО мають низький показник комбінаторності, тобто обмежену валентність. Дане визначення також не охоплює усієї специфіки ФО.

Л.В. Архангельський визначає фразеологічну одиницю як «існуюча у мові на даному етапі її історичного розвитку постійна комбінація словесних знаків: гранична або цілісна, що відтворюється у мові її носіїв, яка заснована на внутрішній залежності її членів, яка складається мінімум з двох строго визначених одиниць лексичного рівня, які знаходяться у певній послідовності, яка граматично організована за існуючими (або що існували) моделями словосполучень або речень, яка має єдине значення» [12, с. 90-91].

Г.Б. Антрушина говорить про те, що фразеологічна одиниця у західній лінгвістиці позначається терміном ідіома [39, c. 225]. Також часто її називають іншими словами: стійкий вираз, стійка фраза, фіксована група слів, виразів. Вона зауважує, що синоніми метафорично відносяться до відтінків та кольорів словникового складу, а фразеологічні одиниці – це картинна галерея, у якій зберігаються яскраві нариси народних звичаїв, традицій, забобонів, пам'ять минулих подій, народних пісень та казок.

Р. Глезер визначає фразеологічну одиницю «як лексикалізоване, відтворюване словосполучення повсякденного вжитку, що має синтаксичну та семантичну цілісність, може мати конотації (експресивні або стилістичні) та виконувати емфатичну або інтенсифікуючи функцію» [66, с. 27]. Дане визначення дуже яскраво описує сутність ФО.

Інші вчені називають ідіомами – вирази, значення яких не витікає з їхніх граматичних конструкцій або із значення елементів, що їх складають [40, с.10], або ідіома – це номінативна, вигукова або комунікативна фразеологічна одиниця з цілісним значенням, яка характеризується монолітністю структури, тобто є замкненим зворотом [36, с. 316].

Оскільки фразеологічну одиницю іноді називають фраземою, то хочеться дати визначення фраземи. Н.Ф. Алефиренко визначає фразему як не односторонній елемент мови, а двосторонню одиницю зі своєрідно організованою субстанціональністю, що є одніє з головних умов для правильного розуміння їх знакового характеру, ролі у процесі збереження та перекодування відбитої за допомогою свідомості існуючої дійсності [2, с. 8]. На нашу думку, це дуже незрозуміле визначення, яке може заплутати науковців.

Найбільш вдале визначення дає А.В. Кунін, який розглядає фразеологічну одиницю як це стійке сполучення лексем з повністю або частково переосмисленим значенням [38, с. 8 ]. А.В. Кунін розглядає фразеологічну одиницю як стійке утворення, він вважає, що розвиток фразеології як лінгвістичної дисципліни неможливо без розробки теорії фразеологічної стійкості. Стійкість фразеологічної одиниці обумовлюється різними типами інваріантності, тобто тих або інших елементів при всіх нормативних змінах.

У рамках нашого дослідження ми хотіли б дати власне визначення ФО. Так, фразеологічна одиниця – це стійке сполучення слів з повністю або частково переосмисленим значенням, що характеризується обмеженою валентністю, сферою використання, вільною відтворюваністю у мові та мовленні, має семантичну та синтаксичну цілісність, характеризується експресивним забарвленням та визначає національно-культурну сутність когнітивних процесів.

Ми б хотіли також розглянути основні ознаки ФО. Так, основною особливістю фразеологічної одиниці є те, що її семантичний об’єм не співпадає з семантичним об’ємом слів. Фразеологізми утворюються за структурною схемою словосполучення, де у якості стрижневих слів у структурі вільного словосполучення виступають чотири частини мови: іменник, дієслово, прикметник та дієслово [25, с. 20-21].

На нашу думку, ФО належить до окремого рівня мовної системи, а саме до фразеологічного. Деякі вчені виділяють окремий фразеологічний рівень мовної системи. Так, наприклад, М.Ф. Алефіренко вважає, що важливою умовою для виділення одиниць мови в окремий рівень є здатність цих одиниць вступати в синтагматичні відношення [4, с.12; 3, с.3-6]. Основними аргументами для виділення фразеологічної одиниці у відносно самостійний рівень мовної структури служать:

1) своєрідне вираження загальномовних закономірностей, що зумовлюються місцем фразем у системі мови та характером їх взаємодії з одиницями інших рівнів; 2) наявність у фразем ознак, спільних для всіх одиниць даного класу, які, виражаючи їх внутрішні закономірності, становлять специфіку фразеологічної підсистеми мови; 3) відмінний від інших одиниць розвиток внутрішньої взаємодії фразем, унаслідок чого вони істотно відрізняються від інших класів мовних явищ; 4) генетичне, онтологічне і функціональне відношення фразем до одиниць різних рівнів мовної структури, внаслідок якого виникає не просте збільшення кількості мовних елементів, а створюються нелінійні, притаманні тільки рівневі фразем, інтегральні або кумулятивні ефекти; 5) емерджентність одиниць фразеологічного рівня мови, яка виражається у провідній ролі цілого утворення стосовно його складових частин, коли структурно-семантичні ознаки фраземи не визначаються безпосередньо адитивними властивостями її компонентів; 6) специфічні внутрішньо фразеологічні зв’язки і відношення, які, на відміну від інших мовних одиниць, визначають семантичні і граматичні властивості фразем; 7) своєрідні зовнішні фразеологічні відношення фраземних знаків, які служать виявом їх спеціального функціонально-комунікативного призначення; 8) інваріантні обмеження мовленнєвих трансформацій фразем, поза якими видозмінена ФО взагалі неможлива, оскільки вона зумовлює їх дефразеологізацію [4, с. 8].

Фразеологічна одиниця має такі ознаки інваріантності або мікростійкості:

1) стійкість уживання – ознака, що визначає приналежність фразеологічної одиниці до мови. Фразеологічна одиниця має відтворюватися у готовому вигляді. Оказіональні вислови відомих людей перетворюються у фразеологічну одиницю за умови, коли вони починають набувають широкого вжитку у народі у готовому вигляді при незмінній формі. Таким чином, народ обирає найбільш вдалі звороти, які поступово входять у мовлення колективу, засвоюються ним. Та з плином часу вони перестають бути потенційними фразеологізмами, перетворюються з мовних утворень на одиниці мови, які поповнюють фразеологічних склад мови.

2) структурна-семантична стійкість. Згідно цієї ознаки фразеологічна одиниця характеризується як така, що має складатися не менш, ніж з двох слів, бути окремооформленим утворенням та не мати типового значення, тобто вона не має слугувати зразком для створення аналогічних фразеологічних одиниць за структурно-семантичною моделлю.

3) семантична стійкість. Інваріантність повністю або частково переосмисленого значення спирається на:

а) стабільність переосмислення значення;

б) наявність тотожних значення та лексичного інваріанту в фразеологічних одиницях;

в) наявність семантичного або лексичного інваріанту при можливих відмінностях у структурних синонімів. Структурні синоніми виникають не тільки при частковому збігу лексичного складу та числа значень, але при розбіжностях у відтінках значень, стилістичної направленості та образності. Їх кількість може поповнюватись за рахунок фразеологічних варіантів.

Фразеологічні варіанти – це різновиди фразеологічної одиниці, які тотожні один одному за якістю та кількості значень, стилістичним та синтаксичним функціям при частковій відмінності у лексичному складі, словоформах або у порядку компонентів.

Слід зауважити, що варіативність фразеологічної одиниці не суперечить їх стійкості, оскільки у кожному окремому випадку спостерігається суперечлива єдність стійкості та мінливості. Фразеологічна варіативність передбачає стійкість фразеологічної одиниці, так як її стійкість виявляється у варіативності.

г) наявність семантичного інваріанту при всіх нормативних та оказіональних змінах фразеологічної одиниці. У структуру лексичного та граматичного значення фразеологічних одиниць можуть вноситися уточнення. Значення фразеологічної одиниці може посилюватись або послаблюватись. Лексична стійкість впливає на стійкість фразеологічного значення. Семантична стійкість не виключає можливості зміни значення фразеологічної одиниці.

4) лексична стійкість – повна стійкість структурної форми фразеологічної одиниці або можливість нормативної заміни компонентів, але тільки у межах фразеологічної варіантності або структурної синонімії за умови обов’язкового збереження семантичного та лексичного інваріантів. Відсутність семантичного та лексичного інваріантів руйнує тотожність фразеологічної одиниці.

Включення змінних компонентів для підміни займенників не є порушенням лексичної стійкості фразеологічної одиниці, оскільки усі інші ядрові компоненти лексико-семантичного значення зберігаються. Змінні компоненти лише уточнює денотативне значення, тобто відношення «слово – предмет».

5) синтаксична стійкість – повна незмінність порядку компонентів фразеологічної одиниці або зміна порядку компонентів у межах варіативності, наприклад, граматична інверсія, як полягає у вживанні дієслова у пасивному стані, стилістична інверсія, яка полягає у передачі емотивного значення шляхом перестановки компонентів фразеологічної одиниці [38, с.8 ].

Останнім часом велика увага стала приділятися не ізольованому вивченню ФО, а у контексті, оцінюючи при цьому потенційне значення, яке існує у конкретному випадку [68, c.245].

Є.С. Дикарева вважає, що іноді дуже складно відрізнити синоніми та варіанти ФО. Наприклад, фразеологічні єдності “to play fair” (грати за правилами) та “to play the game” (грати за правилами, вчиняти благородно) є синонімами за думкою Є.С. Дикаревой [22, с.103-104]. Так, ФО не можуть розглядатися як варіанти, якщо їх значення знаходяться у відношенні додаткової дистрибуції. Єдність оцінної конотації є обов’язковим для фразеологічних варіантів, так як оцінка є тим параметром, який визначає вживання тієї чи іншої одиниці. Синоніми, з іншої сторони, повинні допускати певне відхилення оцінної конотації за умови їх неконтрастності. Є.С. Дикарева виділила основні характерні відмінності між фразеологічними варіантами та синонімами. Так, ФО не є варіантами, якщо вони:

1) не мають єдиної образної основи. Образність розуміється деякими ученими, наприклад В.Г. Гак, як «поєднане бачення («совмещенное видение») двох картин», одна з яких – це ситуації буквального плану, а інша – ситуація переносного плану фразеологічного значення [цит. по 22, с. 97-100]. «Поєднане бачення» передбачає встановлення зв’язку між лексичними та синтаксичними характеристиками фразеологічних прототипів та тими семантичними та синтаксичними характеристиками, які набувають ФО у результаті фразеологічної абстракції.

2) різняться семантичною структурою, тобто кількістю значень та обсягом схожого значення;

3) мають різну оцінну конотацію (ФО “to play fair” характеризується позитивною семантикою, у той час як “to play the game” має переважно негативну оцінку [22, с. 103-104].

Проблема семантичних категорій є однією з важливих проблем семантики, тому багато учених звертають свою увагу на можливі шляхи систематизації фразеологічних одиниць. Так з’явилася робота Л.І. Алехіної, яка систематизувала фразеологічні одиниці за семантичними групами: синонімам, антонімам, омонімам, полісемантичним фразеологізмам, найбільш уживаними в англійській та американській літературі [5, с. 3]. Фразеологічні одиниці виконують різні функції, переважно вони задовольняють потребу носіїв мови у засобах виразності завдяки таки своїм властивостям, як образність, метафоричність, експресивність, оцінність та злитість значення.

В.В. Єлісеїва вважає, що фразеологічна одиниця являє собою немодельовані словосполучення, пов’язані семантичною єдністю. Вона зауважує той факт, що незважаючи на те, що фразеологічні одиниці являють собою комбінацію слів, вони розглядаються з точки зору лексикології, а не синтаксису, за декількома причинами:

1)         Зв'язок між компонентами фразеологічної одиниці є чітким та заміна кожного з них неможлива без порушення значення всієї одиниці. Наприклад, фразеологічне сполучення lame excuse не може бути відтворене з тим же значенням при заміні хоча б одного компоненту.

2)         Фразеологічна одиниця не створюється у процесі мовленні з одиниць більш низького рівня, а відтворюються готовим блоком.

3)         Фразеологічна одиниця здатна розвивати у структурі своєї семантичної решітки інші значення [24, с. 28].

Наталя Завідонова вважає, що «збагачення лексичного складу будь-якої мови відбувається не тільки за рахунок утворення нових слів, але й за рахунок поповнення його стійкими словосполученнями – фразеологізмами» [27, с. 40]. У своїй статі «Фразеологізми як один із шляхів поповнення словникового складу англійської мови» вона говорить про відмінності між вільними та стійкими словосполученнями (фразеологізмами). Так ми бачимо, що загальний зміст вільного словосполучення складається із значень кожного слова, яке входить у це сполучення (scarce resources, higher education, magnificent stroll). Однак у стійкому сполученні або фразеологізмі кожен із компонентів втрачає свою семантичну самостійність і утворює разом з іншим одне стійке сполучення, в якому заміна одного з компонентів обов’язково призведе до порушення змісту цього сполучення.

Н. Завідонової виділяє наступні параметри фразеологічної одиниці:

1)         стійкість форми і певного значення;

2)         здатність вживатися у готовому вигляді (відтворюваність) [27, с. 40].

Г.З. Садикова вважає, що фразеологізми як результат вторинної номінації мають певний ступіть абстрактності. ФО можуть утворюватися різними шляхами. У більшості своїх випадків ФО створюються народною творчістю або активним семантичним запозиченням [49, с. 21, 23]. Під час запозичення ФО ми можемо спостерігати за таким лінгвістичним явищем, як фразеологічна лакунарність, як поділяється на відносну та абсолютну. Абсолютна ступінь лакунарності ФО – це незаповненість у семантичній структурі значення, у той час як відносна лакунарність передає неповний заповнений обсяг значення. Якщо лексичні лакуни можуть зникати та утворюватися, то фразеологічні етнографічні лакуни дуже повільно укорінюються у мову та живуть довгим та активним життям [49, с. 22].

Когнітивний аспект ФО. Г.В. Колшанський відмічав, що «мова як об’єкт науки є унікальною в тому сенсі, що вона наскрізь суб’єктивна як атрибут людини» [цит. по 45, с. 55]. Так, в останні роки велика увага стала приділятися лінгвокультурологічному аспекту дослідження, тобто виявленню лінгвістичної кореляції між етнічною культурою народу та семантикою фразеологізмів. Даний аспект дослідження вивчає здатність фразеологічних знаків відображати сучасну самосвідомість народу. Фразеологічна одиниця розглядається як основа його ментальності.

Як і будь-яке слово, фразеологічна одиниця відбиває гносеологічні процеси пізнання світу людиною. Є.М. Верещагін зауважує, що лексичне поняття як категорія людської психіки представляє собою спочатку продукт (за походженням), а потім інструмент (за функцією) однієї із пізнавальних здібностей людини, а саме класифікуючої [16, с. 11-13]. Оскільки фразеологічна одиниця складається з двох та більше слів, то лексичне поняття, яке міститься у кожному слові, пов’язано із пізнанням. Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що утворення нових фразеологічних одиниць пов’язано з когнітивними особливостями творця. Як і слово, фразеологічна одиниця є продуктом пізнавальної діяльності людини та інструментом класифікуючої діяльності.

На когнітивний характер фразотворчих процесів посилаються багато вчених, так наприклад, Е.М. Солодухо зауважує: «Універсалізм основних форм семантичних перетворень визначається загальнолюдським характером логіко-розумових операцій та типових асоціацій, які пов’язані з виявленням різних видів подібності, відношень, функцій, їх замін, комбінацій та ін., які властиві або не властиві позамовній дійсності, що розуміються як реальні або ірреальні» [53, с. 37].

Саме фразеологічний фонд мови найбільш яскраво показує специфіку, своєрідність, національну самобутність народу. Одним з найважливіших факторів, що впливають на формування національної свідомості, є географічні та природні умови країни. Однією з особливостей англійського національного характеру є англоцентризм або уявлення англійців про виключність своєї нації, особливе місце британців у світі [21, с. 103-104]. Прикладами цього є велика кількість ФО, які пов’язані з морем та кораблями, наприклад: between the devil and the deep blue sea; to drink sea dry; seven seas; there is plenty good fish in the sea; to set afloat; to cut adrift from; to drop the pilot; to come off with flying colours. Прислів’я та приказки є своєрідними регуляторами людської поведінки та світорозуміння. Вони являють собою сталі судження, які виражають досвід народу у відношенні морально-категоріальних імперативів [54, с. 97].

Лінгвокультурологічний аспект дослідження розглядає також фразеологічну як продукт пізнавальної діяльності людини. Дослідження, засновані на основі принципу «людини в мові», призвело до розвитку нового напряму – антропоцентричної фразеології, яка у нині переживає новий виток свого розвитку.

На думку західного лінгвіста Люка Продрому, варіанти та синоніми ФО виникають як результат «творчості» (“creativity”), наприклад, можна сказати “on and off” та “on and off”, “built-in” та “in-built”, “take the biscuit”та “take the cake” [70, с. 15]. Це неодмінно свідчить про когнітивний характер ФО.

В останні роки проблемам фразеології було присвячено багато праць. Так, зокрема, за допомогою фразеологічних одиниць вивчаються лінгвокраїнознавчі характеристики, які є відбивають національна специфіку певної країни. Вважається, що чим вищий ступінь семантичної еквівалентності фразеологічних одиниць, тим меншу цінність воно являють собою для вивчення національної специфіки [1, с. 11]. Лінгвістичний чи екстралінгвістичний фон мовного знака може вважатися факультативним семантичних фактором, оскільки він неоднаковий у різних носіїв мови залежно від віку, освіти, професії, життєвого досвіду тощо [1, с. 10]. Національна специфічність фразеології свідчить про те, що у міжмовному плані лакунарність її одиниць значно більша ніж еквівалентність [1, с. 13]. В кожного народу існує своя система образів, які є характерними для даної лінгвокультурної спільноти. Це говорить про індивідуальність образного мислення певного народу, що представляє собою складний асоціативно-психологічний процес. Лінгвокультурологічний аналіз дозволяє виділити з культурного змісту ФО культурно значеннєвий зміст природних реалій, що були еталоновані або отримали символічну функцію. Оскільки кожна національна культура виступає як складний синтез інтернаціонального та національного, соціально-класового та ідеологічно необумовленого, то всі ці риси, які знаходяться у складному діалектичного взаємозв’язку, відбиваються також у мовній семантиці, зокрема, в появі національно-культурних сем у змістовій структурі мовного знаку [46, с. 15]. Вивчення національно-культурних сем у гносеологічному та онтологічному аспектах дозволяє вивчити процес відображення національної культури у мові та визначити фактори, які сприяють утворенню аналізованих компонентів значення. Розглядаючи структури зовнішньої діяльності та статус мовленнєвої діяльності, деякі вчені, такі як Є.Ф. Тарасов та Ю.А. Сорокін, прийшли до висновку, що ця структура універсальна, а уся «національна специфіка «гніздиться» в операціях, способах виконання дій, які цілком залежать від «умов життя народу» [цит. по 46, с. 15]. Національно-культурна семантика ФО може розглядатися у двох аспектах – ономасіологічному, коли позначуваний елемент дійсності приймається як первинний, та семасіологічному, коли дослідження ведеться у напрямку від значення мовної форми до його проекції на сфері денотації.

Так, національно-культурна семи, які присутні у англійський прислів’ях та приказках може відбивати відношення англійського народу до тих чи інших понять. Сьогодні трансформуються навіть прислів’я та приказки. Проаналізувавши деформовані англійські приказки, багато учених приходять до висновку про те, що в Англії гроші правлять світом, змінюють його, в той же час надмірна кількість грошей характеризується негативним ставленням, наприклад: Early to bed and early to rise makes a man healthy, wealthy and wise; Peace makes plenty, plenty makes pride, pride makes envy, envy makes war, war makes poverty, poverty makes peace. У російській ментальності закріплена думка про те, що грошей ніколи не буває багато, та у суспільній свідомості вже не так сприймається думка про те, що багатство завжди здобувається нечесним шляхом. Молодь інших груп орієнтована на високу оплату труда та особисті досягнення. У той же час виникає інша тенденція, яка пов’язана з витісненням трудових цінностей цінностями дозвілля, що проявляється переважно серед молоді. Це проявляється насамперед у наступних прислів’ях: рос. С деньгами не шутят. Без них тем более; Ничто не дается нам так дешево, как хочется; Деньги зло, единственное их положительное качество – количество.

Як відмічає А.А. Ельгаров, відповідно до комунікативного аспекту ФО виконують наступні функції у тексті: супровідні, інтенсифікуючі, інтегративні, структуруючі, імпліцитні та змішані [62, с. 147].

Фразеологічна одиниця стала об’єктом дослідження багатьох вчених [33, с. 5-56; 17, с.4-10; 72, c. 5], оскільки вона характеризується експресивним та оцінним значенням [14, с. 22-25], підвищеною інформативністю та емоційною насиченістю та може виступати як засіб вираження лаконічних за формою виразів [60, с. 13]. Досліджуються також і граматико-лексичні категорії, такі як категорії аспектуальності [19, с. 104-106; 55, с. 55-72]. Особливої уваги заслуговують дослідження фразотворчих властивостей компонентів фразеологічної одиниці [61, с. 73-79].

Фразеологічний неологізм. Фразеологічні неологізми є основним джерелом поповнення мовного фонду, зокрема фразеологічного. Вони не тільки виконують ономасіологічні функції, але й показують як людини членує оточуюче середовище, тобто відображають когнітивні особливості носіїв мови.

Нові ФО виникають спочатку у мовленні однієї людини як оказіональні новоутворення. До тих пір, доки ця ФО функціонує лише на мовленнєвому рівні, вона залишається оказіоналізмом або авторським винаходом. ФО, яка повторюється у мові декілька разів, починає своє нове життя як узуальна ФО, тобто вона вже входить до фразеологічного фонду мови та з часом фіксується у словниках. Як ми бачимо, між оказіональних фразеологізмом та неологізмом чітких меж немає. Відмінність лише полягає в тому, чи фіксується фразеологічна інновація у словнику та стає узуальною, або не фіксується та залишається оказіональною.

Спробуймо визначити місце фразеологічних інновацій у мові. По-перше, неологізм — слово, а також його окреме значення, вислів, які з'явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми, що можуть бути порівняні з оказіоналізмами).

Ю.А. Зацний зауважує, що «визначення неологізмів як слів або зворотів, що створені для позначення нового (раніше невідомого) предмета, або для вираження нового поняття, не можна вважати вичерпним, оскільки воно включає далеко не всі різновиди інновацій. Визначення неологізмів за денотативною ознакою (позначення нових реалій), або за стилістичною (супроводжується ефектом новизни) також не охоплює всіх неологізмів» [29, с. 17-18]. Він поділяє неологізми на такі типи: а) лексичні (нові слова); б) фразеологічні (нові сталі словосполучення); в) семантичні (нові лексико-семантичні варіанти слів або нові семантичні варіанти сталих словосполучень). Ю.А. Зацний окремо виділяє «словотвірні інновації», які матеріально втілюються в нових словотворчих елементах. Розглядаючи неологізми у структурному відношенні, слід зауважити, що роль кожного продуктивного афіксу більш важлива, ніж роль окремого лексичного або фразеологічного неологізму, оскільки кожна словотворча морфема дає життя багатьом лексичним неологізмам. Отже, фразеологічні інновації визначаються деякими вченими як один із типів неологізмів.

Ще однією особливістю фразеологічних неологізмів є те, що вони розуміються та швидко розповсюджуються носіями мови. Засоби масової інформації виконують роль розповсюджувача нової інформації, в тому числі фразеологічних неологізмів. Газети, журнали, Інтернет стають найбільш чуткими регістраторами нових тенденцій у мові, в тому числі появи нових ФО. Засоби масової інформації породжують велику кількість фразеологічних інновацій, але лише час показує, які з них приживаються, а які вмирають, з’явившись лише один раз у мові. Ще одним джерелом поповнення фразеологічного фонду є сленг або «соціальний діалект», американські професійні і корпоративні жаргони, наприклад: blue-on-blue, hollow army; hillbilly armor, meat tag, thunder run [28, с. 210].

Нові поняття постійно входять в життя, вимагаючи нових виразів для їх назви. Іноді нові назви використовуються зі старими, що продовжують своє існування. Кількість сталих зворотів у мові, таким чином, непостійна, вона, як правило, зростає. Фразеологічні інновації створюються для найменування нових речей. Вони можуть бути важливі та соціально значимі або ж побутовими. У будь якому випадку змінюється сталих виразів, нові запозичуються або створюються із існуючого мовного матеріалу за схемами, продуктивними на даному етапі її розвитку, або створюються нові системи.

Однією з невирішених проблем неології є проблема терміну “фразеологічна інновація”. Він відрізняється особливими зв’язками з часом, які фіксуються колективною свідомістю. Нової фразеологією вважаються одиниці, які з’являються у мові пізніше якоїсь часової межи, взятої за початкову. Деякі дослідники вважають такою межею кінець другої світової війни. Інші пов’язують появу нових фразеологізмів з освоєнням космосу, запуском першого супутника – 1957 роком.

Таким чином, визначення терміну “фразеолічний неологізм” достатньо умовно. Будь-яке слово має якість неологізму доки колективна мовна свідомість реагує на нього як на нове [63, с. 45].

Як зауважує Е.М. Солодухо, основним шляхом формування інтернаціонального фразеологічного фонду є запозичення [52, с. 129]. Однак тут хочеться зробити виправлення, оскільки запозичення – це не шлях формування, а лише джерело збагачення. Слід сказати, що не всі фразеологічні запозичення стають інтернаціональними. Термін запозичення розуміється Е.М. Солодухо як «міжмовне переміщення елементів різних рівнів структури мови» [52, с. 129].

Як відмічає В.О. Чередниченко, характерною особливістю нової фразеології сучасної англійської мови є паралельне існування декількох новоутворених синонімічних або антонімічних фразеологізмів [56, с. 7]. Вона поділяє усі синонімічні фразеологічні інновації на три групи в залежності від ступеня смислового зв’язку:

1) синонімічні фразеологізми першого ступеня зв’язаності: blue stick – blue train; stealth fat – phantom fat; blue smoke – solid smoke;

2) синонімічні фразеологізму другого ступеня зв’язаності: boom car – street pounder, chip graffiti – silicon art, hand salsa – keyboard plague;

3) синонімічні фразеологізму третього ступеня зв’язаності: small-world effect – six degrees of separation; air rage – disruptive passenger syndrome, man in the middle attack – TCP hijacking [56, с. 7].

В залежності від мети створення фразеологічних неологізмів та їх призначення в мовленні їх можна розділити на номінативні та стилістичні [67, 345-356]. Перші виконують в мові чисто номінативну функцію, позначаючи нові поняття і об’єкти, тому більшість з них є термінами та номенклатурними словами (fat gap, guerrilla marketing; golden rice; jihad cell, jihad job; media giantism; new media; phage therapy) [50, с. 149]. Другі дають образну характеристику речам, які вже мають назви: leisure sickness; phantom spring; new virginity; barefoot luxury; brain burn [31, с. 149]. Виникнення стилістичних фразеологічних неологізмів зумовлене тим, що здебільшого письменники не створюють власне морфологічних термінів, але вони можуть здобути з вже існуючих слів нові відтінки шляхом «пересування» здавалося б випадкового значення слова у центр уваги читача, що неминуче відсуває звичайне осмислення слова на задній план і створює своєрідний семантичний неологізм [50, с. 149].

Особливу групу неологізмів складають лексичні та фразеологічні кальки (jamais vu; new amigos, pesh merga, robo sapiens, tart noir), тобто слова або сполучення слів, утворені під впливом іншомовних зв’язків.