Жовтень і світова революція

3.3. Жовтень і світова революція.

До «білих плям» відноситься і така проблема як Жовтень 1917 року і світова революція. Розглядаючи це питання потрібно пам’ятати, що покоління творців і захисників Жовтневої революції брало натхнення ідеями світової революції. Більшовики розглядали революцію в Росії, як перший і початковий етап такої революції, як її могутній детонатор. В світовій революції, в політичній, матеріальній і технічній допомозі пролетаріату передових країн, вони бачили засіб вирішення важких дилем, щодо будівництва соціалізму у відсталій країні. Плани у більшовиків були глобальними. [34; 55] В даному питанні варто згадати амбіційні слова В.І.Леніна написані 10 квітня 1917 року, через п’ять днів після повернення в Петроград з еміграції. У розвиток Квітневих тез: «А ми хочемо перебудувати світ..» Але це не означає, що думалося перебудувати світ силами російських більшовиків і народу. [30; 26]

Основи для таких планів були – в Європі склалася революційна ситуація і здавалося потрібна тільки іскра, щоб розгорілася революційна пожежа, яка мала охопити весь світ і дозволила б здійснити світову революцію. Цього не сталося, хоча російський приклад викликав міцну революційну хвилю, яка прокотилася в 1918 – 1921 роках по всіх континентах і потряснула основи капіталізму. [34; 53]

За переконанням Бучина П.П., ідея світової революції була свого роду стержнем, навколо якого, як прикуті, оберталися думки всіх учасників і сучасників Російської революції. Такого самоусвідомлення не було ні в якій іншій революції, і не може такого бути, щоб подібне самоусвідомлення віддзеркалювало тільки оману. Але яку реальність воно відображало? Цікаво відмітити, що раз виникнувши, ідея світової революції не відсторонювалася навіть її запереченням, бо завжди виявилося, що це та ж сама ідея але з заперечним знаком. [2]

В даному питанні варто розглянути версії, які були висунуті стосовно російської революції і її відношення до світової революції.

Версія В.І.Леніна, за нею, ідея світової революції не заперечується, але доповнюється уточненням, згідно якому революція починається там, де гострі протиріччя між класами, тобто не в передових країнах, а в відносно відсталих. При чому ключове слово тут «відносно», а не «відсталих», через те, що мова йде про країни, які беруть участь в розділенні світу. Отже, версія В.І.Леніна затверджувала російську революцію, як початок світової революції. [2]

Версія Каутського: в жовтні 1917 року був переворот, який штучно підштовхнув світову революцію в умовах, коли світ, ще не був підготовлений до неї. Через це успіх перевороту пояснюється збігом історичних обставин, випадковостей і терору. Більшовики здійснили вольове вторгнення в об’єктивний історичний процес, і через це більшовизм приречений, він не надовго. Тобто, ця версія заперечувала жовтневі події, як початок світової революції. [2]

Версія Бердяєва Н.: більшовизм був народжений всім попереднім історичним розвитком Росії. При цьому ідея світової революції, ніби-то розподілялася на негативну і позитивну форми. Негативна: якщо б більшовицька революція була «по Марксу», то вона була б світовою і розпочалася б в передових країнах, тобто вона не була світовою в марксистському розумінні. Позитивна російська революція була світовою, але в релігійному розумінні, тобто Росія своєю жертвою спокутувала все накопичене світове зло. Дана версія, виступає в захист того, що Російська революція не є початком світової революції, а самою світовою революцією, не важливо в якому розумінні.

Версія Л.Троцького: теоретично революція повинна бути світовою, - це критерій соціалістичної ревоюції. Якщо ж російська революція не відповідає цьому критерію, то вона не була соціалістичною. Робітничий клас опинився в руках нової касти узурпаторів, нового керівного класу. Через це в ході наступної світової революції пролетаріату Росії доведеться здійснити ще одну революцію, але вже не проти буржуазії, а проти нової чиновницької касти узурпаторів. [2]

Перш за все, варто відмітити і те, що версія Троцького є одночасно і запереченням уявлень про початок світової революції-початку не вийшло, не вдалося революції в Росії «здетонувати» соціалістичну революцію. [2]

Варто розглянути і шосту версію, яка була висунута програмою КПСС. Згідно з нею, ідея світової революції – хибна по формі, але не по змісту. Світова революція – це не декілька років революцій і громадянських воєн, а довга епоха «переходу від капіталізму до соціалізму», поступове відпадання «слабких частин» від світової гілки імеріалізму і зросту «світової системи соціалізму». Отже, якщо ближче розглядати це поняття то виходить, те, що термін «світова революція» заміняється спочатку терміном «період переходу», а потім терміном «епоха переходу від капіталізму до соціалізму». В результаті виходить, що Великий Жовтень являється початком, але не світової революції, а епохи. В той же час ця епоха в деякому «революційно-релігійному» розумінні і є світова революція розтягнута в часі. Але її дроблення на національні революції заперечує «Великий Жовтень» як світову революцію. Ось такою заплутаною є дана версія. [2]

Якщо ж слідувати за точкою зору А.П.Бучина, то: - «ця революція не була світовою по своїй політичній формі, але вона була світовою революцією по своєму соціально-економічному змісту. Вона привела до народження нової теорії непередбачуваної, суспільно-економічної формації, яка мала в своїй основі світовий ринок і розширене соціальне виробництво, - соціально-товарної формації. [2]

Досліджень на тему про вплив Жовтневої революції на світовій революційний рух вистачає – і в нас, і за кордоном. Але цю проблему не можна рахувати вичерпаною. Всерівно залишається без відповіді питання про те, чому ж не відбулася світова революція? [34; 55] – Можливо «винні» не тільки «сырые русские поленья», як писав М.Горький в 1918 році в своїй праці «Несвоевременные мысли». [30; 27]

Можливо тут спрацювала історична і доленосна закономірність: жоден суспільний лад не народжується за малий проміжок часу, і у всесвітньо-історичному масштабі. [30; 27]

Отже, Жовтнева революція не стала світовою, як розраховували і сподівалися більшовики в Росії. Пролетаріат Європи виявився ще не готовим до боротьби за соціалізм. Одинокість Жовтневої революції при відсталості країни й розоренні її війною стала джерелом великих труднощів в долі Росії. Зробивши вигляд, ніби лозунгу світової революції не існувало, ніби не було в більшовицькому арсеналі і ідеї революційної війни, деякі історики стали запевняти дещо інше. Вони переконували, що більшовицька партія прийшла до Жовтня вже з розробленою концепцією мирного існування, і ніби Декрет «Про мир» являвся її першим проявом. Між тим лише Брестський мир послугував «холодним душем» для глобалістичних революційних настроїв того часу. Можливо, саме з цього моменту потрібно вести відлік в розвитку ідеї мирного існування з капіталізмом. [34; 55]

По новому постає і така традиційна тема, як міжнародне значення Жовтневої революції. Неможливо в наш час не погодитися з тим, що її вплив на світовий розвиток, в тому числі на світовий революційний рух вже давно згас. [34; 56]

Говорячи про міжнародне значення Жовтня, Ш.Фітцпатрік, вдало підкреслює, що позитивна його роль головним чином, заключалася в тому, що для декількох поколінь людей ця подія стала символом боротьби за гуманізм, раціональне і соціальне звільнення. Разом з тим насилля над історичним процесом не могло не мати зворотної сторони, і в кінцевому результаті, безумовно, переважило на вагах історії позитивний ефект цієї революції. В якості головного негативного результату Ш.Фітцпатрік вказує на розкол світу на дві ворогуючі системи, «холодну війну», а також на те, що ідея соціалізму на багато років, в очах значної частини людства стала поєднуватися з тоталітарною радянською моделлю. [10]

Жовтень 1917 року одна з головних подій ХХ століття чи соціальна трагедія? Дане питання є дуже проблемним, оскільки воно ставить більше запитань, чим можна знайти відповідей.

Здавалося оцінка жовтневих подій 1917 року, як великої і соціалістичної революції, як поворотної події у російській та світовій історії, отримала силу аксіоми і стала суспільно визнаною. Про такі критичні оцінки як «національна трагедія» чи соціальна катастрофа, як більшовицький переворот вчинений «купкою фанатиків» революціонерів, зігравших на незадоволенні озлоблених мас. Вже не говориться про чорносотенську ідею «жидомасонської змови» як її причини, знали лише одиниці професійних істориків. І, то лише ті, які мали доступ до меншовицьких, есерівських, білогвардійських і емігрантських видань, які були заховані «за сімома печатками» в спеціальних сховищах. [27; 9]

Дякуючи поверненню до надійного методологічного принципу марксизму – принципу історизму – вдалося хоча б в деяких рисах уявити Жовтневу революцію не тільки як одну з головних подій ХХ століття, і свято пригнічених і експлуатованих, перемогу їх вікових прагнень до свободи, демократії і соціальної справедливості, але і як велику історичну драму народу, зіткану із протиріч, перемог одних класів і соціальних етапів, і поразку, трагедію інших, взлет людського духу і його падіння. [27; 15]

Розчарування широких кіл суспільства, особливо молоді в соціалістичних цінностях, ідеалах Жовтня з однієї сторони, і формування історичної свідомості народу як результат його масової історичної безграмотності привели до наростання в суспільстві нігілістичного відношення до Жовтня. Як тут не згадати цитату О.С.Пушкіна «Уважение к минувшему – вот черта, отличающая образованность от дикости». [27; 25]

Під час 60-річного ювілею радянські пропагандисти оголосили Жовтневу революцію головною надією ХХ століття. Вони були переконані, що за наступні десятиліття не відбудеться нічого істотнішого. [16]

На даний час вже мало кого цікавить те, що сталося в Жовтневі дні декілька десятиліть тому, а лише реакція на цю подію з боку політичних сил різних країн. Зміну Тимчасового уряду Раднаркомом у Радянському союзі назвали Великою Жовтневою революцією. Ця подія розглядалася як головна у ХХ столітті. Зі свого боку антикомуністи заперечують значення цієї події, вбачають в ній політичний переворот. Але чи можна взагалі відійти від площини, на якій відбуваються ці історико-ідеологічні суперечки? Процеси, що розгорнулися на початку століття вже завершилися. І варто підійти до них суто з наукових позицій, без будь-якої ідеологічної упередженості. [27; 7]

І лише зараз, ми можемо спробувати, з більшою вірогідністю визначити порівняльну важливість історичних подій. Кульчицький С. відстоює точку зору, що головною слід вважати подію, яка тягне за собою довгий шлейф інших, і не лише доленосних. Хтось може вважати головною з них крах започаткованого Жовтневою революцією комунізму. Проте крах – це тільки крах. Потрібно розглядати події, в результаті яких щось важливе народжується, а не зникає.

Тільки треба відмовитися від месіанського підходу до інтерпретації російської історії в контексті світової і визначити глобальну подію, на фоні і в безпосередньому зв’язку з якою відбулася Жовтнева революція. Довго шукати не доведеться: це світова війна 1914-1918 років. [16; 84]

З цього підходу Перша світова війна справді була головною подією ХХ століття. Оскільки, вона викликала революції, в ході яких розвалилися чотири імперії – Російська, Німецька, Австро-Угорська і Оттоманська. На гребені викликаних війною та її наслідками масових народних рухів у ряді країн прийшли до влади екстремістські політичні течії – комунізм, фашизм, і нацизм. [4; 84]

Отже, якщо йти за суто цією концепцією, тобто з такої сторони дивитися на жовтневі події, то звичайно, Жовтень в порівнянні з Першою світовою війною не можна назвати головною подією ХХ століття.

Але якщо спробувати розглянути Жовтневі події 1917 року за іншою схемою, а конкретно за наслідковим зв’язком, як пропонує А.Робінович. За ним, Жовтнева революція по своїй суті є головною подією, оскільки вона стала не тільки поворотним пунктом в історії самої Росії, але й здійснила в цьому столітті великий вплив, як позитивний так і негативний на долю Європи. Як сказав Н.Бердяєв – «Малый апокалипсис истории» характеризуючи Жовтень 1917 року;

Що ж стосується другої частини питання чи був Жовтень трагедією, то його також можна трактувати двохсторонньо. Трагедія, запевняє А.Рабінович не в самій революції, а в тому, що за нею послідувало – громадянська війна, сталінські злочини. Все це, звичайно, справило свій вплив на маси. З однієї сторони загибель людей, голод, розруха, з іншої – утвердження в керівництві більшовицької партії думки про те, що всі питання можна вирішити силою, наказом... [27; 178] Отже, Жовтень 1917 року – це подія, яка ввійшла в історію, хоча і в дуже різних та суперечливих оцінках.

Висновки

Розгляд минулого, потрібен для того, щоб краще зрозуміти сучасне, і побачити контури майбутнього. Жовтневі події 1917 року в Росії, якщо дивитися в минуле, визначили її долю, через те, що в минулому ніхто нічого змінити не може. Але історія, ще не закінчена і діяльність людей може суттєво змінити контури майбутнього, усвідомивши і зробивши висновок на основі помилок минулого. [2]

Ще декілька років назад обговорення даної теми, не могло бути різностороннім і об’єктивним. А сьогодні дискусії про історичне значення Жовтневих подій 1917 року, а конкретно: альтернативи розвитку Росії після Жовтня, Жовтень 1917 року і світова революція, міжнародне значення Жовтня, доля демократичної революції в Росії і конкретно чим же була по своїй суті Жовтнева революція – головною подією ХХ століття чи трагічною помилкою, набуває більш широкого характеру. Кожен дослідник має свою власну точку зору на дане питання. Але, як відомо: у зіткненні думок народжується істина.

Але народжений гласністю вибух масового інтересу до вітчизняної історії, а перш за все до радянського періоду, владно ввійшов у володіння істориків, і історична публіцистика сміливо взялася за ліквідацію «білих» і «чорних» плям нашої історії.

Під дією критичних публікацій рухнула офіційна концепція Жовтневої революції. Рішуче були відсторонені насаджений десятиліттями «благий» образ Жовтня і його канонізація. Міфи і легенди, які прикрашали історію були відкинуті. [27; 15]

Яскрава і трагічна історична подія, якою стала Жовтнева революція 1917 року, отримала відображення у вітчизняній і зарубіжній літературі. В наукових дослідженнях, збірках документів, мемуарах охарактеризовані хід революції по головним регіонам країни, діяльність загальноросійських і місцевих партій і організацій, поводження керівних класів і багаточисельних соціальних груп, керівників і мас. З ходом часу були висинуті на розгляд різні, деколи зовсім протилежні підходи до трактування революції. Кожний ідеологічний напрям пропонував своє розуміння «правди», об’єктивності, повноти відображення подій. І тим не менш кожний історіографічний етап вносив свій вклад в розуміння виключно складної, багатопланової, динамічної події, якою стала Жовтнева революція. Десятиліття, які минули після неї висвітлювали все нові і нові грані в контексті єдиної безперервної вітчизняної і світової історії. [14; 146]

Вже відійшли ті часи, коли в суспільстві існувало одне розуміння історичного процесу, але все ж існують положення, які повинні прийматися більшістю, оскільки вони слугують основою для громадянської згоди і світу. До їх числа відноситься оцінка подій 1917 року. Необхідно дивитися на всі події без упередженості, відкинути ідеалізовані, політизовані схеми, які відбивають боротьбу інтересів. [32; 16]

Ще декілька десятиліть назад формула «Велика Жовтнева соціалістична революція» не могла бути не тільки піддана критиці, але навіть в будь-якій мірі піддана сумніву чи коригуванню. Вона мала партійно-державний характер і нею керувалися загальні відомства і масове усвідомлення. На даний час, ця монополія в значній мірі зруйнована. В ході тем визначення: військовий переворот, змова жовтня, анархічний бунт, робітничо-селянська, демократична революція, міжформаційна соціалістична революція і т.д. Однак, не дивлячись на радикалізм полемічних оцінок, потрібно визнати, що ми ще не в змозі зрозуміло сформулювати, що ж сталося з Росією в 1917 році. [33; 348]

Отже, версій, які оцінюють події Жовтня 1917 року вистачає. З них можна виділити п’ять найбільш поширених: Перша з них відстоює ту точку зору, що в Жовтні відбулася міжформаційна соціалістична революція, яка відкрила епоху переходу від капіталізму до соціалізму, а потім до комунізму. Цю точку зору підтримували і захищали такі радянські історики як Ненароков А.П., І.Б. Берхін, Ю.А.Поляков та багато інших.

Але згодом, у 80-тих роках ХХ століття, думка була змінена, з’явилася нова оцінка, згідно з якою у Жовтневі дні 1917 року відбулася робітничо-селянська, демократична революція. Ідеологами даної точки зору виступають частина суспільствознавців, яких прийнято називати шістдесятниками, це А.П.Бутенко, П.В.Волобуєв і т.д.

Третя оцінка виникла вкінці перебудови, і розпаду Радянського Союзу. Згідно якої, - це суто військовий переворот, який був здійсненний більшовиками з опорою на частину армії і флоту.

Четверта точка зору, хоча й з’явилася зразу ж після Жовтневих подій, була широко поширена в зарубіжній історіографічній літературі, і саме звідти прийшла до нас в час перебудови. Жовтневі події – це змова, твердять З.Бжезинський, Р.Сервіс, Д.Кайзер, та ін. – це захоплення влади купкою більшовицьких лідерів, які нав’язали країні комунізм.

І, нарешті, п’ята точка зору – це був анархічний бунт, тобто революція люмпенів.

Отже, логічним є те, що точок зору, багато, але яка з них є вірною? Жодна з них повної довіри не викликає. Ми самі повинні обрати свою оцінку, бо ніхто нам її не нав’язує, а тільки пропонує.

Але як охарактеризувати Жовтневі події 1917 року і реакцію на них в суспільстві вцілому? Зрозумілим є те, що Жовтень не можна рахувати буржуазною революцією, оскільки він не тільки не вів до встановлення буржуазного ладу, а навпаки зруйнував і знищив його дореволюційні елементи і початки, повністю ліквідував буржуазні класи населення. Жовтень також не можна рахувати революцією демократичною, оскільки він не тільки не встановив демократії, а заклав в Росії основи тоталітарного ладу, більш жорстокішого, ніж минуле російське самодержавство. Понятійну дилему не вирішують і нові спроби характеризувати Жовтень 1917 року, як «більшовицький путч» чи як «більшовицьку контрреволюцію». Вирішенням цієї дилеми може бути, очевидно, лише новий розгляд дуалізму революційного процесу 1917 року, який віддзеркалював багатоплановий характер російської реальності. [29; 200]

Роблячи висновок не можна не сказати, про ставлення до Жовтневих подій православної церкви, яка від лиця Помісного собору та новообраного патріарха Тихона (Белавіна), з осудом прийняла революцію і прихід до влади більшовиків на чолі з Леніним, як акцію братовбивства, як таку, що по своєму характеру протилежна всім нормам православної віри і моралі. Та коли більшовики організувалися вже, як законна влада, прийнята народом, то православна церква прийняла її на засадах законності і підчинялася як владі, допущенній Богом. [39]

Чи можливо в нашій історії знайти другу подію, яка викликала б стільки дискусій і різнобічних оцінок, і була б настільки міфологізована як Жовтнева революція. Нерозуміння історичного значення Жовтневої революції робить неможливим розуміння всієї історії ХХ століття. Очевидно, і те, що ця подія такого масштабу по своїй природі не може бути зведена до дії випадковостей. [24; 54]

Список використаних джерел та літератури:

1.         Аксенов В. 1917 год в художественном восприятии современников» // Отечественная история 2002 г. №1 – с. 96-100

2.         Бучин А.П. Семь версий одной революции//Вопросы истории.

3.         Великий Октябрь: краткий историко-революционный справочник. М.: Политиздат. 1987.

4.         Верт Н. Історія Радянської держави 1900-1991 рр. – Рівне. Вертекс. 2001.

5.         Волков В. Красный семнадцатый год//Родина. №2. – 2007. с.10

6.         Воронин А.В. История Российской Государственности. Мурманский институт.

7.         Волобуев П.В. Октябрьская революция: путь к демократии или диктатуре//Россия в ХХ веке: историки мира спорят. – с.147-152

8.         Эктон Э. Новый взгляд на Русскую революцию//Отечественная история 1997. №5 – с.68.

9.         Егоров А.Н. Кадеты и выступление генерала Л.Г.Корнилова: дискуссионные проблемы историографии//Вопросы истории. 2005. - №8. с.157-165

10.         Зайнетдинов Ш.Р. Революция, прогрес//Отечественная история. – 1995.

11.          Історична наука: термінологічний і поняттєвий довідник. – 2002. К.: Вища школа. 321 с.

12.       История России//под. ред. А.С.Орлова, В.А.Георгиева. М.: Проспект. – 2006. – 336 с

13.          История России от древнейших времен до начала ХХ века//под. ред. И.Я.Фроянова.

14.          История России ХХ век//под. ред. В.П.Дмитренка. – М.: Аст. – 2001.

15.          Казаков Л.А., М.Л. Гловин Великий Октябрь и буржуазная «социология революции». – М.: Наука. – 1987.

16.          Кульчицький С. Велика Російська революція//Сучасність. – 1998. січень № 1. 84 С

17.          Кульчицький С. Новий погляд на Російську революцію 1917 року: чуті гасла більшовицького перевороту//Історія в школах України

18.          Кульчицький С. Новий погляд на Російську революцію 1917 року: утворення Тимчасового уряду//Історія в школах України. – 2004. №3. с. 45-46.

19.          Кульчицький С. Новий погляд на Російську революцію 1917 року: Квітнева криза//Історія в школах України.

20.          Кульчицький С. Новий погляд на Російську революцію 1917 року: Липнева криза//Історія в школах України.

21.          Кульчицький С. Що сталося в Росії 7 листопада 1917 року//Урядовий кур’єр. – 1998.

22.          Краткая история России и Советского Союза (американский взгляд).

23.          Маша М. В поисках истинного Октября//Отечественная история. – 1992.

24.          Могильныцкий Б.Г. Бердяев Н.А. О Русской революции//Новая и новейшая история. – 1995. №6. - с. 54.

25.          Ненароков А.П. Великий Октябрь: краткая история, документы, фотографии. М.: Политиздат. – 1976.

26.          Октябрьская революция: вопросы и ответы. – М.: Политиздат. – 1987.

27.          Октябрь 1917: величайшие события века или социальная катастрофа? – М.: Политиздат. – 1991.

28.          Первухина К.М. История Октябрьской революции в англоязычной литературе конца 70-80 годов//Отечественная история. – 1991.

29.          Рейман М. Заметки по интерпретации 1917 года//Отечественная история. – 1994.

30.          Россия 1917 год: выбор исторического пути. – М. – 1989.

31.          Романовский В.К., Устряков Н.В. О русской революции // Вопросы истории. – 2005. №1

32.         Семенникова Л.И. Что же мы празднуем 7-го ноября?//Наука и жизнь. – 1992. № 11. – с. 16

33.           Семенникова Л.И. Россия в мировом сообществе цивилизаций. – Брянск. Курсив. – 1995.

34.          Страницы истории советского общества: люди, проблемы, факты//под. ред. А.Кинкульнена. – М.: Политиздат. – 1989.

35.         100 великих заговоров и переворотов. – М.: Вече. – 2002.

36.          Томпкинс С.Р. Триумф большевизма: Революция или реакция?//Отечественная история. – 1995. №5. с.152.

37.          Троцкий Л. Октябрьская революция.

38.          У Энь-юань. Октябрьская революция: неизбежность и историческое значение//Вестник Московского университета. – История. – 2000. №5. с. 44.

39.          Цыпин В. История Русской церкви 1917 – 1997гг. – М. 1994.

[1] Семенникова Л.И. Россия в мировом сообществе цивилизаций. – Брянск. Курсив. – 1995. С. 8.

[2] Історична наука: термінологічний і поняттєвий довідник. – 2002. К.: Вища школа. С. 129.

[3] Семенникова Л.И. Россия в мировом сообществе цивилизаций. – Брянск. Курсив. – 1995. С. 348.