Коментар до схеми

2. Коментар до схеми.

Одним з напрямів опозиційного руху в Україні був "Рух підпис антів".

У листопаді 1965 р. діячі науки і культури написали листа до уряду, захищаючи покараних за акцію протесту в кінотеатрі "Україна" під час презентації кінострічки С. Параджанова "тіні забутих предків".

1968 р. молодь із Дніпропетровська пише листа на захист О. Гончара та його роману "Собор". Влада відповіла підписантам репресіями, виключеннями з партії, звільненнями з роботи.

Другим напрямком національно-визвольного руху був "САМВИДАВ" - підготовка статей, книг, все, що викривали політику-властей. Таким був журнал "Український вісник" (1970). Світ побачили шість номерів.

Діяльність у "самвидаві" була небезпечною і переслідувалася владою. Дисидендів-авторів заарештовувала і утримували у "психушках". Самвидав мав обмежений вплив на людей, бо поширювався серед вузького кола інтелігенції.

Наприкінці 60-х р. дисидентський рух перейшов до активних масових дій - політичних акцій.

22 травня 1967р., під час Шевченківських днів, була влаштована демонстрація біля пам'ятника Кобзарю, яку розігнала міліція.

Крім названих напрямів опозиційного руху можна назвати пошукові роботи жертв сталінських репресій та солідарність з національно-визвольними рухами інших народів.

Підсумок учня за схемою.

З-й учень. Українське культурно-національне піднесення в викликало гнів у високих посадовців. Почалися репресії, фабрикації політичних справ на письменників, учених, художників.

Вчитель. Пам'ятати минуле заради майбутнього - наш священний обов'язок. Слово, надається пошуковим групам "літературознавців". Основним вашим завданням на даному етапі уроку є визначення життєвого і творчого креда митця.

Тож вирушаймо в путь болю і страждань, у 60 роки.

Помолимось за тих, що у розлуці

Помруть, відірвані від рідних хат;

Помолимось за тих, що у розлуці

Вночі гризуть залізні штаби ґрат,

Що душать жаль у невимовній муці,

За тих, кого веде на страту кат.

3а цими, Господи, в небесній тверді

Простри свої долоні милосердні.

1-й учень. Його поетичний світ широкий, багатий і навдивовижу цікавий. Мінливий і неповторний світ. Світ радісний, сповнений тривог, печалей і відкриттів. Неможливо відділити поезію Симоненка від його життя, бо вона - це віхи його життя, те, чим жив сам поет.

Я хочу буть несамовитим,

Я хочу в полум'ї згоріть,

Щоб не жаліти за прожитим,

Димком на світі не чадіть, -

писав В. Симоненко.

2-й учень. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка боялась мислячих людей. Поет дуже вимогливо ставився до власної творчості.

Я хочу правді бути вічним другом

І ворогом одвічним злу.

3-й учень. "Тиша і грім" - єдина прижиттєва збірка Симоненка. Він увійшов у літературу молодим поетом, який став символом правдивості, незрадливої і самовідданої любові до України.

Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім'ям вмираю

І в твоєму імені живу.

4-й учень. Поет займався пошуком місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Разом з іншими членами клубу вимагав оприлюднити місце знаходження масових поховань і перетворити їх у національні місця пам'яті і скорботи.

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать, можна повторять,

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не налають, не горять.

5-й учень. Полум'яна поезія Симоненка весь час будила сумління. За народним уявленням, мати і Батьківщина - поняття тотожні, тому зрада їй вважалася непростимим гріхом:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

6-й учень. У Симоненкових поезіях звучить мотив цінності людського життя, національної гідності як головної передумови повноцінного життя всього народу:

Ми не безліч стандартних "Я",

А безліч всесвітів різних,

стверджує поет.

Він закликає всіх нас не забувати, що ніхто і ніколи не повторить нашого існування на землі

Ти знаєш, що ти - людина,

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя - єдина

Мука твоя - єдина

Очі твої - одні.

Творчість Симоненка в усі часи належатиме Україні, бо, як сказав О. Гончар, "... для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна".

Кажуть, болі минають з часом,

Перемелеться, пройде все,

Та сумують за ними Черкаси

І Славутич печаль несе.

Як любив він Україну,

Палко вірив їй без меж.

Батьківщину не вибереш, сину,

І за гроші не купиш теж.

Там, за обрієм, сонце колесом

Йдуть дощі для густих отав...

Неповторним, синівським голосом

Землю рідну поет оспівав.

Наша група вважає, що життєвим і творчим кредом Симоненка є такі слова "Я хочу..."

Вони виражають готовність до самопожертви, закликають до активного способу життя.

Ведучий. Василь Стус - совість нації. Лист поета до Президії Верховної Ради СРСР.

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,

Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

Ніхто не зіб'є з власної трони.

(Лист поета до Президії Верховної Ради СРСР)

Стус. Я боровся за демократизацію, а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад.

Мою любов до рідного народу розцінили як націоналізм.

1-й учень

Ярій, душе! Ярій, а не ридай!

У білій стужі сонце України.

А ти шукай - червону тінь калини,

На чорних водах тінь її шукай,

де жменька нас.

Стус. Мої вірші срийняли як "доказ пропаганди та агітації".

2-й учень.

Що тебе клясти, моя недоле!

Не клену, не кляв. Не проклену.

Хай життя - одне стернисте поле,

Але перейти не помину.

Стус. Слідство і суд перекрили всі мої надії на будь-яку участь у літературному процесі. Надовго позбавили мене прав людини.

3-й учень.

Як добре те, що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжікий мій хрест,

Що перед вами, судді, не клонюся

В передчутті недовідомих верств.

Стус. Усю мою творчість - поета, критика, перекладача, прозаїка - поставили поза законом; увесь мій 15-річний доробок конфіскували, і напевно, в більшості вже знищили".

4-й учень.

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

Своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Висновок:

Наша група вирішила, що слова ": Терпи, терпи, терпець тебе шліфує" у повному обсязі передають спосіб життя і непохитність поглядів поета, тому можуть виражали кредо Стуса.

До слова запрошуються "журналісти")".

Журналіст. Берегинею духовного олімпу України називають Ліну Костенко. Вона рідкісний гість на радіо, телебаченні. Не часто друкується. Журналісти твердять, що вона не любить давати інтерв'ю, некомунікабельна, неговірка, гостра. Але літературознавці говорять, що вона одна із тих, що "держать небо на плечах, тому і є висота". Сьогодні Л. Костенко люб'язно погодилась дати інтерв'ю.

Скажіть, будь ласка, Ліно Василівно, ваш поетичний світ - це випадковість чи закономірність?

Л. Костенко. Дозвольте я відповім вам власними рядками:

Поезія - рідна сестра моя

Правда людська - наша мати

Я вибрала Долю собі сама

І що зі мною не станеться -

У мене жодних претензій нема

До долі - моєї обраниці.

Журналіст. Що означає для вас поезія?

Л. Костенко

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Праця поета - це праця розуму і серця. Поет мусить бути залежним від правди.

Поет не може бути власністю.

Це так йому вже на роду.

Не спокушайте мене гласністю

Я вдруге в пастку не піду.

Працюю в кратерах вулканів

Я завелика для капканів.

Журналіст. Ви завжди на вістрі суспільних подій. Зокрема брали участь у експедиції до Чорнобильської зони.

Л. Костенко. Так. Ця зона, як гангрена на тілі України, її треба зупинити, щоб не розросталась на всю Україну. У тих мертвих селах залишилась унікальна історія українського Полісся. Треба зберегти пам'ять окремої людини, народу, України.

Журналіст. Коли вже ми заговорили про історію, то скажіть, чим були для Вас 60-ті роки?

Л. Костенко. Це було життя на барикадах поезії. І як результат - заборона друкувати. А потім 16 років мовчання.

Журналіст. Ви не пішли на жодні компроміси із владою?

Л. Костенко

Я трохи звір, я не люблю неволі,

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

Збірка "Над берегами вічної ріки" побачила світ лише після того, як я оголосила голодування.

Те, що принижує - пронизує

Душа образ не забува.

Все, чим Образили поета,

Акумулюється в слова.

Журналіст. Ліно Василівно, за духом Ви опозиціонер. У Вас є цікаві думки про політику й демократію, хотілося б їх почути.Л. Костенко. Я процитую ці слова: "Демократія - це дуже погано, але людство не придумало нічого кращого". І поки інші письменники ламають списи в політиці, я залишу після себе кілька книжок, це вартісніше.

Моя мрія - писати вірші не з політичним забарвленням, а "малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні". Адже через багато років, коли буремна сучасність стане далекою історією, наші нащадки шукатимуть на полотні української літератури слова любові, яка в усі часи, в усі епохи є сутністю поета.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю,

Може, це і є моя найвища сутність.

Висновок групи

Гуманізм у найвищому прояві. Любов до всього, що оточує і позитивно впливає на формування духовного світу і є творчим і життєвим кредо поетеси. !

А зараз нас запрошують відвідати вернісаж Алли Горської.

Виступ учнів-екскурсоводів під музичний супровід.

А. Горська закінчила Київську художню школу і до 1964 р. була членом Спілки художників. На початку 60-х рр. активно включилася в процес національного відродження, була організатором Клубу творчої молоді.

Всі її роботи пронизані темою українського національного буття. Таким був і вітраж у Київському університеті, на якому зображувався гнівний Шевченко. Зображення супроводжувалося словами:

Возвеличу малих отих рабів німих,

Я на сторожі коло їх поставлю слово.

Вітраж невдовзі був розбитий. А. Горську виключили зі спілки художників. Але вона не скорилася. Художниця підписувала лис-ти-протести з вимогою припинити протизаконні політичні процеси, підтримувала стосунки з родинами ув'язнених, надавала їм моральну і матеріальну допомогу. Все це, незважаючи на попередження, стеження, погрози, виклики в КДБ. Влада розуміла, що художниця не поступиться своїми принципами, а її мистецтво і громадська діяльність є небезпечними для радянського устрою.

28 листопада 1970 року А. Горську жорстоко вбили. Але про неї залишилося головне - пам'ять як про Людину, а ще її картини і портрети.

Зверніть, будь ласка, увагу на творчий доробок художниці.

Учениця представляє творчий доробок художниці.

Висновок:

Нескореність і непохитність поглядів - провідні риси характеру і способу життя А. Горської.

Пісня - це політ душі. Такою вона була і для В. Івасюка.

Звучить пісня В. Івасюка "Водограй".

1-й учень. "Крило стає крилом тільки під час польоту".

Цей афоризм належить Володимиру Івасюку - одному із основоположників української естрадної музики 60-х рр., автору 107 пісень, п'ятдесяти трьох інструментальних творів і музики до спектаклів.

Серед українських композиторів він вирізнявся яскравим талантом, а головне - пропагував українську пісню. У 1966 р. на обласному конкурсі за пісню "Відлітали журавлі" удостоєний першої премії. А потім, як спалах його пісні-переможці "Червона рута" на Всесоюзному фестивалі "Пісня-71" та "Водограй" - на фестивалі "Пісня-72" у виконанні Назарія Яремчука, Василя Зінкевича та Софії Ротару.

2-й учень. Чарівних самобутніх українських пісень влада не могла пробачити В. Івасюку.24 квітня 1979 року після телефонного виклику він іде із дому і більше не повертається.18 травня автора пісень-шедеврів випадково знайшли повішеним у Брюховецькому лісі під Львовом.

Це було не самогубство. Це було убивство на замовлення. Похорони В. Івасюка перетворюються на акцію протесту проти влади. І як результат - заборона на творчість композитора аж до 1989 р. Тільки у 1994 році В. Івасюку посмертно присуджено Державну премію України ім. Шевченка.

Ми вважаємо, що слова "Крило стає крилом тільки під час польоту" можуть виражати кредо митця.

IV. Підсумок уроку

1. Коментар учнями слів, винесених у таблицю "Кредо митця"

2. Бесіда за питаннями

• Які спільні риси ви можете виділити у творчості та громадській діяльності митців 60-х років? (Вони займали активну життєву позицію, громадські інтереси та справи стали їхньою внутрішньою потребою, бо вони намагалися змінити світ на краще; шістдесятники сприяли поверненню до народних святинь, таких, як: мова, історія, культура; їм притаманне почуття патріотизму та відданості Україні й українському народу; будили почуття власної гідності та національної свідомості; закликали до гуманізму в усіх його проявах. Це була хвиля національного відродження; вони вийшли за особистого)

• Що було започатковано інтелігенцією 60-х? (Це був рух, що поклав початок руйнуванню основ тогочасного суспільного мислення та ідеології)

• Чи змогли своїм життям і діяльністю шестидесятники дати відповідь на проблемне питання уроку: "Як треба жити?"

• Чи можна назвати їхнє життя подвигом? (Так вони вийшли за рамки дозволеної демократизації. Це духовний подвиг у тоталітарних умовах, адже на цьому шляху їх чекали переслідування, ув'язнення, заслання і навіть смерть)

ЛЕГЕНДА

(розповідає учень)

З якої ти країни? - запитала птаха іншу птаху.

Я з країни людської мрії...

Там тепло і любов, там більше сонця, аніж ночі, - відповіла та.

Казкова птаха не обмовилася. Країна людської мрії існує насправді. Там, у країні мрій, міцніла душа, міцнів для великих справ розум і талант.

Проте місця під сонцем тій землі не було, бо називалась вона Україною.

Тоді одчайдухи-однодумці з покоління 60-х років розібрали Україну у серця і по краплині, по промінчику виносили її з ночі на світло.

Чи актуальна проблема, яку ми сьогодні розглядали?

Висновок

Сьогодні ми створили портретну галерею 60-х. Кожен із них - неординарна особистість, людина високого обдарування, яка шукала не слави і грошей, а можливості послужити нації.

Ми прочитали долю України

За знаками пророчими небес,

Ми вшанували замучених безвинно

і забутих,

Щоб в давній славі наш народ воскрес.