Військовозобов'язані та призовники в разі зміни їх

7. Військовозобов'язані та призовники в разі зміни їх

сімейного стану, стану здоров'я, адреси, освіти, місця роботи

і посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про це

орган, де вони перебувають на військовому обліку.

Г л а в а VII

ПРИЗОВ В РАЗІ МОБІЛІЗАЦІЇ. ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ

Стаття 39. Призов на військову службу у разі мобілізації

і наступні призови на військову службу

у воєнний час

1. Загальна або часткова мобілізація на території України

оголошується Президентом України з метою запобігання воєнному

нападу та для збройної відсічі можливої агресії. Президент

України у передбаченому законодавством України порядку

запроваджує воєнний стан на всій території України чи в окремих

її місцевостях з призовом із запасу на військову службу

необхідної кількості військовозобов'язаних.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та

катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація,

обсяги і термін проведення якої визначаються Президентом України.

( Статтю 39 доповнено частиною другою згідно із Законом

N 387/95-ВР від 17.10.95 )

Стаття 40. Звільнення у зв'язку з демобілізацією

1. Звільнення у зв'язку з демобілізацією провадиться за

Указом Президента України.

2. Військовослужбовці, яких звільняють з військової служби у

зв'язку з демобілізацією, забезпечуються за рахунок держави повним

комплектом обмундирування і взуття. Перевезення цих

військовослужбовців до місця їх проживання та забезпечення в

дорозі харчуванням здійснюється за рахунок держави.

Стаття 41. Загальне військове навчання громадян

1. З метою підготовки необхідного контингенту для

комплектування Збройних Сил України та інших військ у воєнний час

за рішенням Кабінету Міністрів України запроваджується обов'язкове

для всіх громадян загальне військове навчання: чоловіків - віком

від 15 до 55 років, жінок - віком від 18 до 45 років, які не

мають дітей або мають дітей віком понад 8 років.

Загальне військове навчання громадян здійснюється за місцем

роботи, навчання або проживання без відриву від виробництва та

навчання.

2. Організація і керівництво загальним військовим навчанням

покладається на Міністерство оборони України, органи місцевої

державної адміністрації та місцевого самоврядування, міністерства

і відомства України, інші центральні органи державного управління.

Органи місцевої державної адміністрації та місцевого

самоврядування, підприємства, установи і організації, незалежно

від підпорядкування і форм власності, разом з Міністерством

оборони України створюють необхідну навчально-матеріальну базу,

забезпечують добір і підготовку керівників військового навчання.

3. Порядок проведення загального військового навчання і коло

осіб, які звільняються від нього, визначається Кабінетом Міністрів

України.

Г л а в а VIII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО ЗАГАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ'ЯЗОК І

ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

Стаття 42. Відповідальність посадових осіб і громадян

1. Керівники, інші посадові особи державних органів, органів

місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємств,

установ, організацій і навчально-виховних закладів всіх форм

власності та громадяни, винні у порушенні порядку: ( Абзац перший

пункту 1 статті 42 в редакції Закону N 3625-12 від 19.11.93 )

військового обліку;

допризовної підготовки;

приписки до призовних дільниць;

призову на строкову військову або альтернативну (невійськову)

службу;

призову на військову службу офіцерів запасу;

проходження навчальних зборів (занять) у навчальних

організаціях Товариства сприяння обороні України,

оборонно-спортивних оздоровчих таборах, при військових частинах

або пунктах за вказівкою військового комісаріату;

мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності

галузей народного господарства, регіонів, підприємств, установ і

організацій; ( Пункт 1 статті 42 доповнено абзацом восьмим

згідно із Законом N 387/95-ВР від 17.10.95 )

прибуття за викликом до військового комісаріату, а також якщо

вони вчинили інші порушення законодавства про загальний

військовий обов'язок і військову службу, несуть установлену

Законом відповідальність.

2. Призовнику, який ухиляється від призову і не з'явився за

повісткою до військового комісаріату для відправки на військову

службу, термін строкової служби продовжується на строк ухилення

від призову.

Військовослужбовцю строкової служби, який самовільно залишив

місце служби або своєчасно не з'явився до місця служби в строк,

вказаний у приписі, не маючи на те поважних причин, час його

відсутності у військовій частині не зараховується до строку

служби.

Г л а в а IX

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 43. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів ,

пов'язаних із виконанням загального військового

обов'язку

1. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних

із виконанням загального військового обов'язку і проходженням

військової служби, провадиться за рахунок коштів Державного

бюджету України.

2. Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Республіки Крим,

органи місцевої державної адміністрації та місцевого

самоврядування для проведення медичного огляду громадян, призову

їх на військову службу, відправки призваних у військові частини

зобов'язані забезпечити військові комісаріати обладнаними

призовними (збірними) пунктами, медикаментами, інструментарієм,

медичним і господарським майном, автомобільним транспортом, а

також забезпечити охорону громадського порядку.

Для повного і якісного виконання планів проведення

мобілізації в умовах воєнного часу органи місцевої державної

адміністрації та місцевого самоврядування і за їх рішенням

відомства, підприємства, установи, організації і навчальні

заклади, агропромислові підприємства і кооперативи, незалежно від

підпорядкування і форм власності у мирний час разом з військовими

комісаріатами створюють дільниці для оповіщення і збору

військовозобов'язаних, а також збору техніки з підприємств,

установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм

власності, комплектують їх особовим складом з числа військово-

зобов'язаних без звільнення їх від виконання основних обов'язків

за місцем роботи та сприяють у набутті ними професійних навичок.

3. За членами комісій по приписці допризовників до призовних

дільниць, призовних комісій, лікарських комісій при військових

комісаріатах, лікарями і середнім медичним персоналом, технічними

працівниками та обслуговуючим персоналом, яких виділяють

для роботи на призовних дільницях і збірних пунктах під час взяття

допризовників на військовий облік і призову громадян на військову

службу або на збори, для проведення медичного огляду і повторного

огляду громадян, а також для відправки призваних на збірні пункти,

на весь час виконання цих обов'язків зберігається місце роботи,

займана посада та середній заробіток. Виплата середнього заробітку

здійснюється за рахунок коштів Міністерства оборони України та

інших військових формувань.

Якщо виконання зазначеними особами своїх обов'язків пов'язано

з виїздом з місця постійного проживання, то військові комісаріати

відшкодовують їм витрати на проїзд від місця проживання до місця

роботи і назад, на найм жилого приміщення та виплачують добові за

нормами, встановленими для службових відряджень.

Стаття 44. Повноваження Міністра внутрішніх справ України,

Голови Служби безпеки України, командуючих

Національною гвардією України та Прикордонними

військами України, начальника штабу Цивільної

оборони України, начальників Управління охорони

вищих посадових осіб України та інших військових

формувань у питаннях виконання загального

військового обов'язку і військової служби

Права Міністра оборони України, передбачені цим Законом,

надаються також Міністрові внутрішніх справ України, Голові Служби

безпеки України, командуючим Національною гвардією України і

Прикордонними військами України, начальникові штабу Цивільної

оборони України, начальникам Управління охорони вищих посадових

осіб України та інших військових формувань щодо підпорядкованих їм

військ, установ, навчальних закладів і військовослужбовців.

Нормативні акти щодо виконання військового обов'язку та

порядку проходження військової служби, які видаються Міністром

внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України,

командуючими Національною гвардією України та Прикордонними

військами України, начальником штабу Цивільної оборони України,

начальниками Управління охорони вищих посадових осіб України та

інших військових формувань, повинні відповідати вимогам цього

Закону.

 Президент України Л. КРАВЧУК

 м. Київ, 25 березня 1992 року

N 2232-XII