1. Оборона країни від збройної агресії належить до
найважливіших функцій держави і є справою всього народу України.
Захист України - конституційний обов'язок кожного її громадянина.
2. Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою
забезпечення комплектування Збройних Сил України, Національної
гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ
України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих
посадових осіб України та інших військових формувань, створених
відповідно до законодавства України (Далі- Збройні Сили України
та інші війська), а також підготовки населення до захисту України.
Загальний військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
призов на військову службу;
проходження за призовом або добровільно військової,
альтернативної (невійськової) служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
дотримання правил військового обліку.
У воєнний час загальний військовий обов'язок включає також
загальне обов'язкове військове навчання громадян.
Виконання Закону України "Про загальний військовий обов'язок
і військову службу" покладається на громадян України,
центральні органи державного управління, органи місцевої
державної адміністрації та місцевого самоврядування, громадські
об'єднання, підприємства, установи та організації, незалежно від
підпорядкування і форм власності.
Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземних
громадян і осіб без громадянства, які постійно або тимчасово
проживають на території України.
3. Щодо загального військового обов'язку громадяни України
поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які проходять допризовну підготовку до
приписки їх до призовних дільниць;
призовники - особи, які приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
службовці за призовом - особи, які проходять альтернативну
(невійськову) службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі;
невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий
облік або зняті з нього.
4. Громадяни України, придатні до проходження військової
служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані:
прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до
призовних дільниць, проходження медичного огляду, направлення на
підготовку для одержання військової спеціальності, призову на
військову службу або на збори;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і
виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку.
5. Жінки, які за фахом мають медичну підготовку або
споріднену з відповідною військовою спеціальністю за переліком, що
визначається Кабінетом Міністрів України, можуть бути взяті на
військовий облік. Вони зобов'язані прибувати за викликом
військового комісаріату для проходження медичного огляду і
виконувати правила військового обліку.
У мирний час жінки можуть добровільно вступити на військову
службу за контрактом. У воєнний час особи жіночої статі, які
перебувають на військовому обліку чи пройшли загальне військове
навчання, можуть бути призвані на військову службу за рішенням
Президента України.
Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку
в запасі
1. Військова служба є почесним обов'язком кожного
громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної
з виконанням громадянином України загального військового обов'язку
і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України
та інших військах, створених відповідно до законодавства України.
Встановлюються такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за контрактом на посадах солдатів і
матросів, сержантів і старшин;
військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і
матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та
офіцерського складу;
військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів;
військова служба за контрактом курсантів (слухачів)
військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової
підготовки (факультетів військової підготовки, відділень
військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів;
військова служба за контрактом офіцерського складу.
( Пункт 1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3545-12 від 21.10.93 )
... , не має строгого функціонального прикріплення їх до певних мовленнєвих сфер отже, загальномовним засобом, пов’язаним з усіма функціональними стилями. Зміни і тенденції, які спостерігаємо в мові української преси початку XXI ст., оновлюють структуру та семантику синтаксичних одиниць, стилістично маркують їх, даючи змогу констатувати функціонально-стилістичну самобутність синтаксичної організації ...
... переваги такої виправленої “кулішівки”. І тепер українці користуються цим правописом. Українська мова під московським ярмом Ставлення великоросів до української мови не було однозначним. На жаль, не всі відомі вчені Росії визнавали нашу мову повноцінною національною мовою. Михайло Ломоносов називав українську мову діалектом; він, перебуваючи в Україні й навчаючись в Київській академії, ніяк не ...
... у творенні комп 'ютерних термінів ", Р. Вовченко, Л. Бохорська, О. Полубічко 'Про росіянізми в українській геологічній науковій термінології", Б. Прокопович, Л. Яремчук " Автентична українська мова та іншомовні запозичення в сучасній термінології деревооброблення" тощо. Термінологію або окремі її аспекти в іноземних мовах розглядали В. Рудий Ло історії граматичної термінології німецької мови", ...
... шкільна драма і шкільний театр протягам свого розвитку взаємодіяли з народним театром. Шкільна драма і вертеп позначилися на формуванні нової української літератури і становленні класичного театру. (3 книги « Українська культура «) Словниковий диктант Пантоміма, світський театр, п’єса, Москаль-чарівник», Г. Квітка-Основ’яненко, трупа, вітчизняне мистецтво, паралельний, Наддніпрянщина, корифей ...
0 комментариев