Лексичні особливості дитячого мовлення в романі

3.1. Лексичні особливості дитячого мовлення в романі

Особливості стилю письменника реалізуються на письмі, тобто в мовленні персонажів, в лексиці та синтаксисі твору. «Оскар та Рожева пані» - це яскравий приклад епістолярного роману, особливості якого розглядалися в попередньому розділі. В епістолярному романі, художній образ персонажа є концентрованою формою відображення дійсності в естетичному плані, тобто засобом вираження суб’єктивної модальності тексту. Вивчення категорії художнього образу персонажа в епістолярному романі ґрунтується на детальному аналізі мовлення персонажів у різних комунікативних ситуаціях.

Мовлення персонажа в епістолярному романі відіграє дуже важливу роль: з одного боку, воно виступає засобом розкриття образу героя через самоаналіз персонажа, мотивацію вчинків тощо, з іншого, – як мовний узус персонажа, його індивідуальні мовні навички, що, відповідно, свідчить про рівень його культури, освіти, професії, соціальної приналежності, психіки, характеру. Використання стилістичних засобів у мовленні персонажа зумовлене його статусною поведінкою.

Головним героєм роману є десятирічний хлопчик Оскар, від якого ведеться мова, тобто в творі представлене дитяче мовлення. Листи юного героя побудовані, як розмова з Богом, в них він висловлює свої думки, враження, переживання. Крім цього, Оскар дослівно передає свої розмови з батьками, друзями та Рожевою пані. Особистість героя яскраво відображється на мовному рівні. Про те, що мова ведеться від дитини ми розуміємо не лише з сюжету твору, а й проаналізувавши лексику використану в романі.

Аналіз роману дозволив встановити, що дитяче мовлення не копіюється в літературному творі, а своєрідно відтворюється. Репрезентоване дитяче мовлення відрізняється більш суворішою синтаксичною організацією ніж спонтанне мовлення дітей, що виявляється у відсутності пропусків підметів та присудків: «- Allez –y. Embrassez-moi. Je le dirai pas aux autres. Je veux pas casser votre réputation d’ancienne catcheuse » (p. 35).

Спостерігаються відмінності в лексичній когезії. Якщо для спонтанного мовлення є характерною відсутність синонімічних відносин [23, с.52], то в романі вже відзначається вживання синонімів, які передають підвищену емоційність дитини: «Parce qu’écrire c’est guirlande, pompon, risette, ruban, et cetera. Ecrire, c’est rien qu’un mensonge qui engolive » (p. 9).

Спостерігаються також відмінності в передачі емоційного стану дітей. Якщо в спонтанному мовленні діти передають свій емоційний стан в основному за допомогою вигуків, та завдяки підвищеній емоційності спостерігаються накладки висловлювань різних мовців, то письменник, крім вище згаданих засобів, використовує інші образні засоби:

епітети: «On l’appelle la Chinoise parce qu’elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que ça la fait ressembler à une Chinoise ». (p. 47)

порівняння: «Je serai muet même si je trouve étonnant, vu toutes les rides qu’elle a, comme des rayons de soleil autour des yeux, que personne ne s’en soit douté » (p.13).

метафори: «Si tu dis «mourir» dans un hopital, personne n’entend. Tu peux être sur qu’il va y avoir un trou d’air et que l’on va parler d’autre chose » (p.17).

 прислівники зі значенням вищої ступені інтенсивності: «Tu parles, Crane d’œuf ! Les médecins, c’est inusable !» (p. 16).

вищий ступінь порівняння прикметників: «j’ai l’impression que le film passait au ralenti, que l’air devenait plus aérien, la silence plus silencieux…» (p. 45).

Важливе місце у дитячому мовленні відіграє лексичний повтор, який вживається дітьми з різними цілями: при уточненні, при перепитуванні, для привертання уваги, висловлює ємоційний стан, вживається в підтвердження репліки попереднього мовця: «Moi, je ne fais plus plaisir. Depuis ma greffe de moelle osseuse, je sens bien que je ne fais plus plaisir»(p. 11) (уточнення)

«- Tes parents sont là.

- Mes parents ? C’est pas possible.»(p. 23) (перепитування)

«- je veux voir Mamie-Rose.

- Mais où étais-tu passé, Oscar ? Comment te sens-tu ?

- Je veux voir Mamie-Rose» (p.29) (емоційний стан дитини)

«Et c’est là que j’ai compris que mes parents étaient deux laches. Pire : deux laches qui me prenaient pour un lache ! »(p. 27) (привертання уваги)

«- Tu as raison. Mais le fait que tes parents qui, selon toi, sont des cons…

- Oui. Des vrais cons, Mamie-Rose !»(p. 34) (підтвердження репліки попереднього мовця).

 Слід також підкреслити, що особливості репрезентації дитячого мовлення в значній мірі залежать від образу персонажу, від тих художніх задач, які поставив перед собою письменник. Так специфіка репрезентації дитячого мовлення в творах з установкою на гумористичний, ексцентричний ефект полягає у виборі особливих художніх засобів для відтворення дитячого мовлення. “Дитячі” неологізми, гра слів, “дитячі” помилки, каламбури служать для створення ексцентричного, гумористичного ефекту репрезентованого мовлення дітей у художньому творі.

 Ми бачимо на прикладі Оскара, як автор застосовує різні стилістичні засоби, залежно від того художнього образу, який він прагне створити в той чи інший момент, в чому й проявляється витонченість індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта. Він уміло і майстерно поєднує гумор, дитячу щирість і наївність в ліричній і трагічній сентиментальній історії. В певні моменти ми відчуваємо жаль та співчуття до Оскара, в інші – його слова викликають щиру посмішку.

 Наївність і дитячу щирість автор передає за допомогою гри слів. Оскар порівнює похилий вік Рожевої пані з терміном дії йогурта:

«- Vous êtes perimée ?

-  Oui.

-  Comme un yaourt ?» (p.13).

Для відображення емоційного стану хлопчика, автор часто застосовує гіперболу: «J’avais envie d’embêter la terre entière» (p.28). Ліричні почуття кохання Оскара, автор передає за допомогою порівняння та метафор, завдяки чому хвороба дівчинки перетворюється на прекрасне диво: «On dirait une fée qui se repose un moment à l’hopital» (p. 42) ; «Elle était posée sur son lit, on aurait dit Blanche-Neige lorsqu’elle attend le prince, quand ces couillons de nains croient qu’elle est morte» (p. 44).

Автор часто використовує іронію, що викликає в нас співчуття до юного Оскара, який чудово розуміє свій стан: «Faudrait qu’elle apprécie les extraterrestres, et ça, j’en suis pas sur» (p. 42). Стилістичні засоби сприяють створенню образності, зігрівають дитяче мовлення ліризмом.

 Таким чином, ми бачимо, що автор у своєму романі не копіює дитяче мовлення, а своєрідно його відтворює, використовуючи різні стилістичні засоби.