Особливості власних назв в романі

3.2. Особливості власних назв в романі

В романі «Оскар і Рожева пані» ми знаходимо дуже багато власних назв, які мають свої особливості і відіграють важливу роль у творі. Перш за все це імена, а точніше прізвиська хворих дітей, що фігурують в романі. Здається, що ці діти існують тільки в своїх хворобах і ми замість опису зовнішності, знаходимо лише опис фізичних проявів хвороб у дітей, на основі чого і формуються прізвиська, які отримують діти. Хоча імена хлопців та дівчат утворюються по різному.

 Імена хлопців формуються за допомогою метафор:

Crane d’œuf - Оскар, головний герой роману, отримує це прізвисько через свою лису голову, що в дитячій уяві асоціюється з яйцем: «moi, avec mon crane d’œuf, qui ne ressemble ni à un garçon ni à une fille, mais plutôt à un Martien» (p.36);

Pop Corn – піджарені зерна кукурудзи, жирні і підсолоджені, для позначення ожиріння у хлопця: «on n’a pas le droit de donner à manger à Pop Corn vu qu’il est là pour maigrir. Quatre-vingt-dix-huit kilos à neuf ans, pour un mètre dix de haut sur un mètre dix de large !» (p.24);

Bacon – підпечене м’ясо для позначення значного опіку на шкірі: «En fait il s’appelle pas Bacon, mais Yves, mais nous on l’a appelé Bacon parce que ça lui va beaucoup mieux, vu qu’il est un grand brulé» (p.16);

Einstein – це прізвисько підкреслює непропорційно велику голову хлопця: «Si on l’appelle Einstein, c’est pas parce qu’il est plus intelligent que les autres mais parce qu’il a la tête qui fait le double de volume. Il parait que c’est de l’eau à l’intérieur» (p. 23).

Все по іншому відбувається з дівчатами:

Peggy Blue – Пегі зберегла своє справжнє ім’я, до якого додається прикметник «блакитна», що характеризує колір її шкіри. Це прізвисько зовсім не являється смішним чи дивним, навпаки, в очах Оскара воно оповите меланхолічною, поетичною ніжністю: «Elle a une maladie compliquée, la maladie bleue, un problème de sang qui devrait aller aux poumons et qui n’y va pas et qui, du coup, rend toute la peau bleutée. Elle attend une opération qui la rendra rose. Moi je trouve que c’est dommage, je la trouve très belle en bleu, Peggy Blue» (p. 42);

La Chinoise – єдина з дівчат, що не має справжнього імені. Вона відіграла негативну роль в житті Оскара, тому сприймається певним чином безособистісно: «On l’appelle la Chinoise parce qu’elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que ça la fait ressembler à une Chinoise» (p. 46);

Brigitte – використання лише її імені означає незначущість її хвороби: « Brigitte, la trisomique, qui colle toujours tout le monde parce que les trisomiques, c’est normal, c’est affectueux» (p. 75).

Роман «Оскар та Рожева пані» являється зібранням історій спортивних досягнень Рожевої мами: змагань з кетчу. Ці розповіді відіграють дуже важливу роль в житті Оскара і звичайно являються невід’ємною композиційною частиною роману, несучи в собі символічний сенс. Звичайно, перш за все вони розважають хлопчика, змінюють його думки, змушують його мріяти і переносять його в чарівний світ, але насправді вони приносять Оскару значно більшу користь.

Оскар подумки стає частиною світу, в якому немає ні хвороб, ні смерті і він може уявити себе на місці Рожевої мами і стати до бою із набагато сильнішими, ніж він супротивниками: «Moi, ça me fait rêver ses combats, parce que j’imagine ma copine comme maintenant sur le ring, une petite vieille en blouse rose un peu branlante en train de foutre la patée à des ogresses en maillot. J’ai l’impression que c’est moi. Je deviens le plus fort. Je me venge» (p.15). Крім цього, розповіді про кетч допомагають Оскару прожити ті останні дні, які йому залишились і змінитись. Завдяки цим вигаданим, але таким зрозумілим для дитячої уяви історіям, Рожева мама передає йому дуже важливі і повчальні послання. Ось чому ці розповіді з’являються в певному визначеному порядку - вони співвідносяться з життєвими ситуаціями, які переживає Оскар.

В історіях Рожевої мами ми знаходимо багато вигаданих імен, які мають символічний сенс в творі:

Sarah Youp La Boum – перший розказаний Рожевою мамою бій, в якому вона постає проти супротивниці, що була прозвана «вужем рингу». З тілом натертим олією, вона завжди вислизала з рук і Рожева мама відчувала себе переможеною в такій безвихідній ситуації, але на допомогу їй прийшли друзі.

Оскар щойно дізнався, що помре, а його батьки не наважились навіть поговорити з ним. Відчуваючи себе нікому не потрібним, він шукає відповіді на свої запитання, але всі хто його оточує уникають щирої розмови і правда, здається, вислизає з рук, як вуж. Метафора, яку в даній ситуації використовує Рожева мама досить красномовна. Оскар також потребує допомоги, і звернення до Бога надало йому необхідної сили. Ця історія – послання надії : «Y a toujours une solution, Oscar, y a toujours un sac de farine quelque part. Tu devrais écrire à Dieu. Il est plus fort que moi» (p. 31).

Téton Royal – Рожева мама постає проти супротивниці, до якої навіть наблизитись не можливо без відрази. Щоб захистити себе від смороду Рожева мама змушена надягнути шолом-маску, що пахла лавандою і назватись Палачем із Карпантра : «Pour la vaincre, Mamie-Rose avait du improviser une nouvelle tactique : mettre une cagoule, l’imprégner de lavande et se faire appeler la Bourrelle de Carpentras. Le catch, elle dit toujours, ça demande aussi des muscles dans la cervelle » (p.41).

В житті Oскара є моменти, які б зламали й найсильніших. Його завданням є навчитись не боятись смерті, а насолоджуватись кожним моментом життя.

Plum Pudding – Рожева мама нагадувала мишку у порівнянні із своєю супротивницею, але вона зуміла перетворити величезну вагу ворога у його ж недолік, завдяки чому і перемогла.

 Оскар відчуває себе переможеним у порівнянні з великою масою Поп Корна, який теж домагався прихильності Пегі. Рожева мама повертає хлопчику впевненість у собі. В тому, що стосується зваблення дівчат фізичні дані не такі важливі, як душевні: «Toi, mon petit Oscar, tu as l’ossature légère et tu n’as pas beaucoup de bifteck, c’est certain, mais la séduction, ça ne tient pas qu’à l’os et qu’à viande, ça tient aussi aux qualités de cœur. Et ça, des qualités de cœur, tu en as plein» (p. 53).

Плюм Пудінг з’являється в історіях Рожевої мами двічі – ця героїня так боялась смерті, що наблизила її і зруйнувала своє життя, яке могло бути кращим: «Tu vois, elle est morte quand même, comme tout le monde, mais l’idée de mourir lui a gaché la vie» (p. 65). Оскар знає, що має померти, але цей факт не повинен зруйнувати ні ті 9 днів, що йому залишилось прожити, ні саму смерть. Перш за все йому потрібно довіритись життю, а потім навчитись відноситись до смерті, як до таємничої подій, тобто з цікавістю : «En fait, je n’ai pas peur de l’inconnu. C’est juste que ça m’ennuie de perdre ce que je connais» (p. 66).

 Les sœurs Giclette – їхньою перевагою була невичерпна енергія. Кетчистка Гіклет, здавалося, володіла безкінечними силами, які постійно відновлювались. Щось на зразок вічної молодості. Але Рожева мама не впала в безнадію, вона зрозуміла, що сестер Гіклет аж троє і вони змінюють одна одну на ринзі: «Tout le monde croyait qu’il n’y avait qu’une Giclette, que c’était une sauteuse infatigable. Mamie-Rose a découvert le pot aux roses, a enfermé les deux remplaçantes aux toilettes en jetant la clé par la fenêtre et elle est venue à bout de celle qui restait. C’est astuucieux, le catch, comme sport» (p. 67).

 Оскар відчуває, що безсилий в боротьбі з хворобою, але він повинен навчитись боротись із своїми страхами і зрозуміти, що всі люди смертні і немає нікого, хто б був вічно здоровим і молодим.

 Послання Рожевої мами стає досить зрозумілим: не можливо уникнути боротьби, що іноді здається не рівною і програною заздалегіть, та не слід опускати руки. Скільки б днів нам не залишилось жити, яким би не був наш супротивник, навіть якщо це сама смерть, не можна втрачати надію, потрібно вірити і знаходити сили в самому собі.

Всі ці історії Рожевої мами – це послання віри в себе, послання надії. Незважаючи на різноманітний зміст, ці алегоричні історії відіграли ключову роль в житті Оскара, направляючи його роздуми та саме життя.

 Таким чином, ми бачимо, що численні власні назви, які присутні в романі, відіграють важливу роль, надаючи роману художньої та стилістичної своєрідності.