Податкове стимулювання підприємств у Російській Федерації

2.2 Податкове стимулювання підприємств у Російській Федерації

Законодавство Російської Федерації забезпечує державну підтримку середнього бізнесу, встановлюючи основні напрямки стимулювання і розвитку суб’єктів середнього бізнесу, а також пільги та інші міри підтримки підприємств.

Для того, щоб мати можливість користуватися пільгами та підтримкою з боку держави, підприємство має відповідати певним умовам щодо чисельності працівників та структури статутного капіталу, а також працювати в певній галузі.

Основними напрямками державної підтримки є наступні:

·  формування інфраструктури підтримки та розвитку середнього бізнесу;

·  створення пільгових умов використання суб’єктами середнього бізнесу державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів та технологій;

·  встановлення спрощеного порядку реєстрації суб’єктів середнього бізнесу;

·  підтримка зовнішньоекономічної діяльності;

·  організація підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для середнього підприємництва.

Система підтримки базується на спеціальних програмах розвитку середнього підприємництва, які розробляє Уряд РФ та органи виконавчої влади. Одним з основних методів держаного стимулювання середнього підприємництва є система пільг з оподаткування. Але вони не надаються середнім підприємствам, що створені з ліквідованих (реорганізованих) підприємств, їх філіалів та структурних підрозділів. До цих пільг входять: звільнення від податку частини прибутку, що спрямована на фінансування окремих заходів, звільнення від авансових внесків податку на прибуток, спрощений порядок оподаткування.

2.3 Підтримка середніх підприємств з боку міжнародних фінансових організацій

З боку міжнародних фінансових організацій підтримка середніх підприємств здійснюється у таких основних напрямках:

·  надання кредитів;

·  підготовка та реалізація системних проектів, спрямованих на розвиток підприємництва;

·  технічна допомога на макро- та регіональному рівні для створення мережі інформаційно-консалтингових та навчальних центрів, бізнес-інкубаторів.

Найбільш вагому фінансову підтримку надають Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Світовий банк, уряди ФРН та США. В Україні ЄБРР з 1994 року реалізує проект “Кредитна лінія для розвитку малих і середніх підприємств” (SMELINE). Напрямами кредитування є:

·  довгострокове фінансування засобів виробництва та пов’язаного з ним збільшення нормативного оборотного капіталу;

·  короткострокове фінансування витрат на імпортовану сировину та запасні частини;

·  фінансування лізингу.

Розподіл кредитних проектів свідчить про обережність підприємств в отриманні досить дорогих кредитів. Переважають кредити в легку, харчову промисловість, сільське господарство та послуги.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк) реалізовує системні проекти, котрі сприятимуть створенню умов для розвитку підприємництва. Серед них проект розвитку підприємств, проект розвитку експорту, Фонд передвиборних гарантій. Проекти розвитку підтримують процеси приватизації та розбудови фондового ринку, дерегулювання, розвиток конкурентного середовища, післяприватизаційну підтримку підприємств.

Конкретну фінансову підтримку може забезпечити Проект розвитку експорту (ПРЕ), який запроваджено спільно Світовим банком, Укрексімбанком за участю та технічним сприянням Ексімбанку Японії, а фінансується за рахунок кредитної лінії Світового банку. Термін реалізації – 5 років. Основні напрями:

·  кредитування експортної діяльності українських експортерів – обсяг близько 60 млн. дол.;

·  надання фінансової допомоги експортерам у обсязі близько 5 млн. дол. США.

За рахунок коштів міжнародної фінансової допомоги організовано навчання підприємців та державних службовців з питань антикризового менеджменту, маркетингових досліджень, підготовки бізнес-планів. Для вирішення інвестиційних проблем протягом 1997 року реалізовувались проекти за програмою TACIS та Консультативною програмою ТРАНСФОРМ Уряду Німеччини. Це були консультативні послуги, перепідготовка кадрів, розробка пілотних проектів, бізнес-планів тощо.

За рахунок міжнародних коштів продовжується формування інфраструктури підтримки малого підприємництва. Мережа бізнес-центрів створена за підтримки Агентства міжнародного розвитку США, Фондів “Відродження”, “НОУ-ХАУ”, “Євразія”, програм TACIS та ТРАНСФОРМ.

Розпочато в 1998 році реалізацію 2,5-річної програми розвитку бізнес-інкубаторів в Україні, яка фінансується Урядом США через Агентство США з міжнародного розвитку.

Також з метою поліпшення ситуації з фінансуванням середніх підприємств було засновано Німецько-український фонд, стартовий капітал якого становив 10 млн. нім. марок. Метою фонду є надання кредитів середнім підприємствам та технічна підтримка українських комерційних банків в рамках фінансування цільової групи, тобто середніх підприємств, що є спільними українсько-німецькими, перебувають переважно у приватній власності і мають не більше 500 працівників. Фонд фінансує як оборотний капітал, так і інвестиції даного підприємства. Максимальна сума кредиту – 500 тис. нім. марок та процентна ставка – 13% річних.

Для вирішення проблеми фінансування роботи середніх підприємств варто розглянути наступні пропозиції:

·  нині на пільгових умовах кредити видають лише фонди підтримки малого бізнесу без особливих вимог щодо їхнього ефективного використання, хоча завжди існує ризик їх неповернення. Тому доцільно було б надавати пільгові кредити за умови, щоб обсяг виробництва становив не менше 70% загального обсягу, з гарантією повернення;

·  треба використовувати нетрадиційні послуги для комерційних банків, наприклад, лізингові кредити або лізинг нерухомості;

·  можна також застосовувати факторингові операції та приватне або спонсорське фінансування;

·  також вигідним є співробітництво середніх підприємств з великими фінансово-промисловими групами на підставі контрактних, підрядних та орендних відносин;

·  а гарантом повернення кредиту можуть бути цільові фонди, товариства взаємного кредиту та торгово-промислові палати.

Розділ3. ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    Вивчення зарубіжного досвіду, його узагальнення свідчать про наявність різноманітних підходів, моделей, механізмів та інструментів стимулювання інвестиційних проектів в інтересах держави. Серед них, у контексті окремого проекту, слід виділити:

вплив на визначення учасників проекту, інвесторів, видів та форм інвестицій; впровадження системи інвестиційних пільг; регулювання отримання прибутку учасниками проекту; регулювання змін відносин власності; гарантії дотримання прав учасників на протязі проекту.