9. Оцінка ефективності інвестицій

Відсутність в Україні офіційних рекомендацій щодо оцінки ефективності інвестицій ускладнює управління ними на всіх рівнях, що знижує ефективність їх використання і погіршує економічну ситуацію. Основна причина цього полягає в тому, що почала переважати помилкова точка зору, згідно з якою у промислово розвинутих країнах є бездоганні методики, їх досить використати в Україні - і не буде ніяких проблем. Завдання полягає в тому, щоб виявити краще у розробках вітчизняних і зарубіжних вчених і на цій основі створити обґрунтовані методичні рекомендації по визначенню ефективності інвестицій. Зарубіжні методи оцінки ефективності інвестицій можна розділити на дві групи. До першої групи входять методи, які базуються на розрахунках показників строку окупності, коефіцієнта рентабельності капітальних вкладень, а також метод ануїтету. Ці методи застосовані до інвестиційних проектів, що характеризуються стабільною величиною корисних результатів, які щороку забезпечуються, і коротким періодом інвестування (наприклад, заміна технологічного устаткування досконалішим, автоматизація виробничого процесу).

Так, американські фірми - виробники промислових роботів рекомендують строк окупності капіталовкладень у придбання їх та допоміжного устаткування розраховувати за формулою:

К

Т = ¾¾¾¾¾¾

D С - В

де: К - капіталовкладення у промислові роботи та допоміжне устаткування, дол. ;

D С - річна економія заробітної плати працівників (включаючи додаткові виплати) та інших статей затрат, яка забезпечується впровадженням промислових роботів, дол. ;

В - річні витрати на експлуатацію промислових роботів (без амортизації на реновацію), дол.

Коефіцієнт рентабельності капітальних вкладень визначається як величина, обернена строку окупності:

D С - В

Р = ¾¾¾¾¾¾

К

Величина Р показує розмір річної економії поточних затрат (прибутку), яка забезпечується в результаті впровадження промислового робота, в розрахунку на одиницю капітальних вкладень. Чим менший термін окупності і більший коефіцієнт рентабельності, тим відповідно, вища ефективність капітальних вкладень у промислові роботи.

Методи, які ґрунтуються на цих показниках, істотно відрізняються як за кількістю статей доходів та витрат, що враховуються у розрахунках, так і за іншими факторами, тому суттєво відрізняється та обґрунтованість отриманих на їх основі результатів. На думку професора, доктора економічних наук П. Орлова найбільш обґрунтованою є методика, призначена для аналізу ефективності великих виробничих комплексів, яка розроблена в Іллінойському дослідному інституті.

Методика ґрунтується на використанні показника рентабельності капітальних вкладень. При його розрахунку враховується до 200 параметрів. При цьому здійснюється оцінка чутливості проекту автоматизації виробництва до очікуваних варіацій вихідних параметрів: вартість устаткування, монтажних і пусконалагоджувальних робіт, чисельність робітників, що вивільняються, розмір годинної оплати праці, строки поставок, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, ринкова кон’юнктура. Для кожного проекту розраховується найімовірніше (очікуване), мінімальне та максимальне значення рентабельності капітальних вкладень. Методика передбачає порівняльний аналіз кількох варіантів автоматизації виробництва з метою вибору найефективнішого з них з урахуванням економічного ризику. За інших однакових умов перевага надається проекту, який забезпечує менший розрив між мінімальним і максимальним значенням рентабельності капіталовкладень. Рентабельність капіталовкладень розраховується на основі додаткового чистого прибутку, який залишається після сплати на нього податку.

Відповідно до методу ануїтету, з одного боку, визначають суму щорічних затрат, необхідних для погашення первісних капітальних вкладень К, а також щорічних поточних витрат В, зумовлених реалізацією даного проекту, а з другого - щорічний прибуток П, який забезпечується в результаті реалізації інвестиційного проекту. Проект вважається ефективним, якщо щорічний прибуток перевищує суму щорічного платежу і поточних витрат:

і (1+ і)n

Е = П - ¾¾¾¾¾ К

(1 + і)n -1

де: і - коефіцієнт, що враховує норму дисконту;

n - тривалість життєвого циклу інвестиційного проекту, років;

В - величина щорічних експлуатаційних витрат (без амортизаційних відрахувань, зумовлених первісними капітальними затратами), грн.

В даному методі і в методах другої групи велика увага приділяється вибору норми дисконту і, на величину якого впливають три основних фактори:

- величина реального річного банківського процента;

- річний темп інфляції;

- рівень ризику, пов'язаний з реалізацією інвестиційного проекту.

Так, для ризикованіших інвестиційних проектів рекомендується приймати і вищі значення норми дисконту і навпаки. Зростання величини реального річного банківського процента викликає відповідне збільшення норми дисконту.

Зарубіжні методи другої групи ґрунтуються на використанні показника чистої приведеної (поточної) вартості проекту та коефіцієнтів внутрішньої рентабельності, рентабельності проекту, періоду повернення капіталовкладень. Чиста поточна вартість проекту NPV показує сумарне за розрахунковий період перевищення чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, забезпечуваних реалізацією проекту, над інвестиціями, що пов'язані з його реалізацією, з урахуванням приведення (дисконтування) затрат та результатів до початкового моменту часу:

NPV = å (Пt + At - Пдt) (1 + i)tp - t - Kå

де: Пt - прибуток від реалізації проекту в році t, грн. ;

At - амортизація на реновацію в році t, грн. ;

Пдt - податок на прибуток Пt , грн. ;

tp - розрахунковий рік;

t - рік, результати і затрати якого приводяться до розрахункового;

Kå- сумарні капітальні вкладення на реалізацію проекту, грн.

Показник внутрішньої рентабельності проекту визначається нормою дисконту ів , при якому чиста поточна вартість проекту дорівнює нулю. Величину ів визначають з рівняння:


å (Пt + At - Пдt) (1 + iв)tp - t = 0

Величина iв відповідає максимальній річній банківській ставці, під яку можна взяти кредит на реалізацію інвестиційного проекту і розрахуватися з ним, не отримавши ні прибутку, ні збитку. Чим більшим виявиться перевищення iв над споживчою величиною річного банківського процента, тим вищою буде ефективність проекту.

Рентабельність проекту Р розраховується за формулою:

P = å (Пt + At - Пдt) (1 + i)tp - t / Kå

Для прийняття проекту необхідно, щоб індекс рентабельності як мінімум перевищував одиницю. Чим більшим є абсолютне значення Р, тим ефективніший проект.

Періодом повернення капіталовкладень буде період у роках, протягом якого прибуток від реалізації проекту відшкодує вкладені у нього інвестиції, чим коротший термін повернення капіталовкладень, тим ефективнішим є їх використання. Необхідно зазначити, що в Україні для обґрунтування проектів з участю зарубіжних інвесторів широко використовується методика Організації Об'єднаних Націй щодо промислового розвитку (ЮНІДО). Ця методика була спеціально розроблена для техніко - економічного обґрунтування інвестиційних проектів у країнах, що розвиваються і базується на поширених, у промислово розвинутих країнах, показниках чистої поточної вартості проекту, коефіцієнті внутрішньої рентабельності та періоді повернення капіталовкладень. Розрахунки ефективності, виконані у відповідності з даною методикою, визнаються зарубіжними інвесторами, і це полегшує проходження міжнародної експертизи проектів.

Показники строку окупності та рентабельності капіталовкладень, використані у зарубіжних методиках першої групи, застосовуються і у вітчизняних методиках. Зарубіжні методики відрізняються повнішим врахуванням ризику і факторів, що впливають на величину ефекту. Часто рекомендується визначати чутливість проекту до можливих варіацій вихідних параметрів. Що ж до методів, які ґрунтуються на розрахунку чистої поточної вартості, то у вітчизняній практиці вони ще й досі не знайшли широкого застосування, хоч методологія таких розрахунків з деякими особливостями відображена у Методичних рекомендаціях по комплексній оцінці ефективності заходів, спрямованих на прискорення НТП.

У відповідності з ними визначення інтегрального за розрахунковий період Т ефекту Ет проводиться за формулою:

t k

Ет = å (Pt + Bt - Kt - Пдt) (1 + i)tp - t

tпоч.

де: Pt - вартісна оцінка результатів у році t, грн. ;

tпоч. - початковий рік розрахункового періоду;

t k - кінцевий рік розрахункового періоду;

Bt - поточні витрати на виробництво продукції в році t без врахування

амортизаційних відрахувань на реновацію, грн. ;

Kt - капітальні затрати в році t, грн. ;

Пдt - податок з прибутку в році t, грн.

При цьому вартісна оцінка результатів Pt в році t передбачає врахування як основних, так і супутніх результатів від реалізації інвестиційного проекту. Основними результатами є виручка від реалізації продукту (без урахування ПДВ та акцизного збору), а супутніми можуть бути економічні, екологічні та соціальні результати. Аналіз формули показує, що результат в дужках значною мірою визначається розміром чистого прибутку від реалізації продукції, а сам показник інтегрального економічного ефекту має багато спільного з показником чистої поточної вартості, який застосовується за кордоном. При цьому обґрунтовано робиться акцент на необхідності врахування не тільки основних, але й супутніх екологічних та соціальних результатів.

У зарубіжних методиках не враховується вартісна оцінка супутніх соціальних, економічних та екологічних результатів, які можуть виявитися значущішими від основних економічних. Так, не виключено, що негативні екологічні і соціальні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС у вартісному вираженні перевищили сумарний економічний ефект функціонування не тільки цієї станції, але й усіх АЕС колишнього СРСР. Зарубіжні методики не дають рекомендацій щодо врахування втрат, пов'язаних з виведенням з експлуатації дієздатного устаткування у зв'язку з упровадженням нового. В них відсутній науково обґрунтований підхід до вибору розрахункового періоду Т, а також розмежування понять та показників ефекту й ефективності інвестицій.

На жаль, Методичні рекомендації мають й істотні недоліки. Так, у відповідності з ними величину ефекту слід розраховувати в усіх випадках на основі не додаткового, а загального прибутку від реалізації продукції, виготовленої після впровадження заходу. Такий підхід можна визнати обґрунтованим тільки для випадків, якщо до впровадження заходу, який оцінюється, випуск певної продукції неможливий. Крім того, основний акцент зроблено на розрахунок народногосподарського економічного ефекту. Ці та інші недоліки методичних рекомендацій стали причиною того, що вони мало використовуються на практиці.

Критерій приведених затрат З, який широко застосовувався для вибору кращого варіанта капітальних вкладень, у дещо видозміненому вигляді може застосовуватися і в умовах ринкових відносин для проектів, що характеризуються стабільною величиною щорічних корисних результатів та коротким періодом інвестування:


З = С + ЕмК - Ес

де: С - поточні затрати в розрахунку на одиницю продукції, грн. ;

К - питомі капітальні вкладення, грн. ;

Ем - коефіцієнт мінімальної ефективності капітальних вкладень;

Ес - вартісна оцінка супутніх корисних результатів (екологічних, соціальних, економічних) у розрахунку на одиницю продукції, грн.

Величина Ем може визначатися величиною реального річного банківського процента по депозитах або кредитах залежно від того, чи використовуються для інвестицій власні або позичкові кошти. Добуток ЕмК можна трактувати як втрату доходу, як мінімум у вигляді банківського процента в результаті відривання коштів для фінансування даного проекту. У свою чергу, Ем показує мінімально допустиму величину доходу, яку має забезпечити кожна гривня капітальних вкладень К протягом року. Варіант, за яким досягається мінімум приведених (економічних) затрат у розрахунку на одиницю або такий самий річний обсяг продукції, є кращим, оскільки він має найкоротший строк окупності капітальних вкладень, що не перевищує максимально допустимий Тм, величина якого обернено пропорційна коефіцієнту Ем.

Тм = 1 / Eм

Величина річного економічного ефекту як економії на приведених (економічних) затратах з урахуванням вартісної оцінки супутніх результатів розраховується за формулою:

Ер = (З1 - З2) А2


де: З1, З2 - питомі приведені затрати з урахуванням вартісної оцінки супутніх результатів, відповідно до і після впроваджених заходів, грн. ;

А2 - річний обсяг виробництва після впровадження заходу, шт.

Таким чином, економічний ефект інвестиційного проекту може вимірюватись як приростом прибутку, так і економією на приведених затратах. Причому з точки зору зарубіжної термінології економія на приведених затратах відповідає приросту економічного прибутку. При цьому слід враховувати, що прибуток не є всеохоплюючим критерієм ефекту інвестицій, а питання врахування високих темпів інфляції в розрахунках ефективності інвестицій потребують дальшої розробки. Серед методів першої групи доцільно використати метод, який ґрунтується на показнику приведених (економічних) затрат з урахуванням вартісної оцінки супутніх результатів, оскільки в зарубіжних методах супутні корисні результати враховуються недостатньо. Такі результати інвестиційних проектів мають відбиватися і в методах другої групи. Оцінка ефективності інвестицій державного сектора повинна враховувати не тільки госпрозрахункові, але й народногосподарські інтереси.


Информация о работе «Формування і оцінка інвестиційного та інноваційного портфелю компанії»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 94296
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 3

Похожие работы

Скачать
95440
14
4

... умови, які впливають на формування інвестиційної привабливості підприємства. Наявність повної інформації про галузь, регіон та, особливо, умови господарювання суттєво впливають на привабливість підприємства. Отже, інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону. Підприємство — це об'єкт, в який вкладаються кошти інвестором і чия привабливість повинна визначатися обов' ...

Скачать
42450
0
0

... ї конференції "Економічна освіта та наука: досвід та перспективи розвитку", 22-23 листопада 2007 року, м. Харків. – С.35-37. АНОТАЦІЯ Ачкасов І.А. Управління інноваційними платформами проектів енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.13.22 – управління проектами і ...

Скачать
26352
2
1

... , у якому науково-дослідні роботи ведуться з використанням інформаційних систем нового покоління, за допомогою них формуються стратегічні зв'язки. Отже, модель інноваційного процесу включає такі складові структурні етапи: Фундаментальні дослідження – це концепції і теорії, які розробляються в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, галузевих спеціалізованих інститутах і лабораторіях. ...

Скачать
46626
2
0

ликих розмірах і, як правило, на тривалий період, що може призвести до зниження рівня платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів здійснюється часто за рахунок значного залучення позичкового капіталу, що може призвести до зниження рівня фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді. Тому в процесі ...

0 комментариев


Наверх