Облік кредитів банків підприємствам – юридичним особам

1.3 Облік кредитів банків підприємствам – юридичним особам

Первинний облік кредитів банку формується у вигляді робочих документів „кредитної справи” за кожним позичальником (контрагентом), яка в обов'язковому порядку має містити [6]:

 назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);

 номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;

 письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;

 кредитну угоду та зміни до неї;

 угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

 дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

 початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);

 відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;

 фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

 інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (Контрагента), встановлені Положенням [6] та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);

 документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);

 дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

 інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;

 залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;

 вид та суму забезпечення за угодою;

 документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;

 суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;

 клас позичальника на кожну звітну дату та документи, що його підтверджують;

 категорію ризику ("стандартна", "під контролем", "субстандартна", "Сумнівна", "безнадійна") за кредитною операцією;

 розрахункову суму чистого ризику за кредитною операцією;

 інформацію про вжиті банком заходи для погашення заборгованості (документи або їх копії, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу).

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції.

Аналітичний облік операцій кредитування в комерційному банку здійснюється згідно Інструкції [4], яка визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України.

Згідно Інструкції в бухгалтерському аналітичному обліку кредитна заборгованість за „життєвим циклом” кредиту розрізняється як:

 довгострокові кредити надані або отримані кредити на строк більше ніж один рік;

 зобов'язання з кредитування зобов'язання банку надати клієнту кредит на певних умовах;

 короткостроковий кредит наданий або отриманий кредит на строк, що не перевищує один рік;

 прострочена заборгованість заборгованість, яка не погашена в термін (строк), установлений договором;

 сумнівна заборгованість заборгованість, за якою в банку є сумнів щодо її погашення.

Кредитні операції відображаються за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 [5] (далі План рахунків), залежно від категорії контрагентів, виду кредиту та строків їх використання.

Облік кредитних, вкладних (депозитних) операцій та нарахованих доходів і витрат за такими операціями в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій у національній валюті. Курсові різниці від переоцінки суми кредиту , а також нарахованих за ними процентів в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку із зміною офіційного валютного курсу відображаються за рахунком 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

Надані (отримані) кредити первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (в сумі фактично наданих (отриманих) коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з цими операціями) відповідно як актив та зобов'язання і не підлягають взаємозаліку.

На дату балансу кредити оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів.

Якщо балансова вартість активів (наданих кредитів ) перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.

За кредитними операціями (наприклад, факторинговими, гарантійними, з урахування векселів), за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснюється іншою, аналітичний облік ведеться щодо тієї особи, яка має здійснювати погашення кредитної заборгованості.

Бухгалтерський облік нарахованих, отриманих (сплачених), наперед отриманих (сплачених) доходів за кредитними операціями здійснюється згідно з порядком, визначеним Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255.

Структура аналітичного кредитного рахунку складається з можливої комбінації цифрових полів до 14 знаків, де обов’язковими є [5]:

ХХХХ КННННННННН

ХХХХ – синтетичний балансовий рахунок

К – ключ рахунку

Значення полів 9 символів ННННННННН самостійно вибираються банком у обліковій політиці і предназначені для ідентифікації філіалу банку та номеру клієнта в ньому. Інші кодові поля аналітичного рахунку, звичайно, не входять до номеру рахунку, а виносяться в додаткові параметри рахунку в „Операційному дні банку”. Додаткові параметри аналітичного рахунку використовуються автоматизованою системою банку для формування статистичної звітності.

Синтетичний облік кредитів здійснюється згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [5] систематизованим переліком синтетичних рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов'язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно, зокрема щодо реквізитів клієнтів та договорів.

Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку, класифікації загальних та спеціальних параметрів цих рахунків викладені в окремих нормативно-правових актах Національного банку України.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев'яти класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

рахунки II порядку (двозначні розділ);

рахунки III порядку (тризначні група);

рахунки IV порядку (чотиризначні балансовий рахунок).

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

За рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У класі 9 обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою.

Синтетичний облік кредитів та зобов’язань з кредитування ведеться за об’єднанням аналітичних рахунків в балансові та позабалансові групи згідно Плану рахунків [3] (табл.А.1 Додатку А).