РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

68673
знака
11
таблиц
17
изображений

3. РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

3.1 Теоретичні відомості

Для створення суб’єкта бізнесу – юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб’єкта бізнесу, такі документи:

1.Реєстраційну картку встановленого зразка.

2.Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу. Якщо засновників два або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий договір.

3.Статут (засновницький договір)

4.Документи про сплату реєстраційного мита.

5.Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду.

Реєстраційна картка заповнюється заявником.

 Засновницький договір про створення юридичної особи.

На сьогодні правовою базою засновницьких договорів є ЦК України (ст. ст. 87, 120, 134), ГК України (ст. ст. 57, 82), а також Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства". У цих нормативних актах можна знайти реквізити засновницьких договорів. Щодо порядку укладання, зміни, розірвання засновницьких договорів застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Характеристика засновницького договору.

Законодавство окремо не визначає поняття та ознаки засновницького договору, а також порядок його укладання, зміни та припинення. В теорії засновницький договір визначається як консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності1. Проте ця загальна теза потребує суттєвого уточнення, що і робиться далі.

Ця теза знаходить підтвердження у ГК України. Так, згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративні підприємства, до яких належать "кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб", утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), яким і є засновницький договір.

Якщо буквально тлумачити це положення ГК, будь-яке корпоративне підприємство повинне мати засновницький договір.

На сьогодні дискусійним є питання щодо обов'язковості укладання засновницького договору засновниками господарських товариств, зокрема, акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю. Адже за змістом ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі засновницького договору і статуту, повне і командитне товариство - лише засновницького договору. Разом з тим ст. 82 ГК України встановлює, що установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір, а акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю - лише статут. Тобто за ГК України, на відміну від Закону України "Про господарські товариства", обов'язкової наявності у акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю засновницького договору не передбачено.

Певним чином ситуацію прояснює ЦК України, який поряд з терміном "засновницький договір" (ст. ст. 120, 134) запроваджує категорію "договір про заснування товариства" (ст. ст. 142, 153).

Так, за ч. 1 ст. 142 ЦК України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Подібні положення передбачаються ЦК України щодо товариства з додатковою відповідальністю і акціонерного товариства.

Законодавець шляхом розмежування засновницьких договорів і договорів про заснування товариств відповідних видів підкреслює різницю у правовому статусі засновників (учасників) "товариств осіб", до яких належать повні та командитні товариства, та "товариств капіталів" - акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Адже, на відміну від останніх, в яких засновники (учасники) можуть і не брати безпосередньої участі в діяльності товариства, обмежуючись вирішенням організаційних питань на загальних зборах і доручаючи здійснення оперативно-господарської діяльності найманим представникам виконавчого органу управління, учасники повного і командитного товариств "здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність" в обов'язковому порядку. Оскільки учасники таких товариств безпосередньо виходять на ринок, детальна правова регламентація відносин між ними як з приводу організації, так і функціонування товариств має принципове значення. Дія засновницького договору після державної реєстрації (створення) відповідної юридичної особи зберігається та продовжується до моменту припинення її діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що договір для того, щоб вважатися засновницьким і, відповідно, установчим документом, повинен не просто регулювати відносини між засновниками (учасниками) корпоративної юридичної особи з приводу її створення і функціонування. Правовий статус цієї юридичної особи повинен обумовлювати обов'язкову особисту спільну участь її засновників в діяльності, що нею здійснюється. Саме це характерно для повних та командитних товариств, а також для фермерських господарств. Інакше договір, що укладається між засновниками (учасниками) з приводу створення юридичної особи, наділення її майном тощо, є договором про заснування і установчим документом не вважається.

Загальні реквізити засновницьких договорів містяться у ГК України. Згідно з ч. З ст. 57 цього Кодексу (див. також ст. 88 ЦК України) у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Для окремих суб'єктів законодавство конкретизує ці загальні вимоги. Так, відповідно до ч. 2 ст. 82 ГК України установчі документи господарського товариства (для повного і командитного товариств таким документом є саме засновницький договір) повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості. Засновницький договір повного і командитного товариства, крім зазначених вище відомостей, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Засновницький договір повинен укладатися у письмовій формі, тому що чинне законодавство вимагає його подання для здійснення державної реєстрації повного та командитного товариств. Як уже зазначалося вище, він є консенсуальним і набуває чинності з моменту досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов.

Завершується створення суб’єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб’єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб’єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб’єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організації України.

Завдання

1.  Напишемо засновницький договір для повного товариства підприємства, яке планується створити. (Додаток А) (4)

2.  Складемо реєстраційну картку суб’єкта бізнесу, який планується створити та зареєструвати. (Додаток Б)

3.  Заповнимо свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. (Додаток В)

4.  Реєстраційна картка наведена у Додатку Г.


4. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Теоретичні відомості

До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу - підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

-  вибір місця розташування офісу підприємства;

-  вибір місця розташування самого підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства створює місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибір характерний для вугільних копалин, гідроелектростанцій тощо, тобто таких підприємств, які «прив'язані» до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільний вибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

-  витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

-  витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

-  витрати на оренду приміщень (або побудову нових);

-  відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

-  вплив інфраструктури тощо.

Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що ні результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства - це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Отже, кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток БП, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим:

,(4.1)

де: Д – дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

В – річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн.

В свою чергу, річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:

В = В1 + В2 + В3 + В4 + В5,(4.2)

де В1- витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства, грн./рік;

В2 - витрати на заробітну плату персоналу, грн./рік;

В3 - витрати на оренду приміщень, грн./рік;

В4 - величина податків на капітал, грн./рік;

В5 - величина податків з доходу (виторгу) від підприємницької діяльності, грн./рік;

Розглянемо фактори, які впливають на вибір оптимального місця розташування підприємства, більш докладно.

Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства В1 можна розрахувати за формулою:

,(4.3)

де:  - вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

 - відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.; Qi - маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;  - кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.  - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 1,25-1,5;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 1,1-1,25;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то =1,00 -1,10.

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства В2, включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:


(4.4)

де: Зі - середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць.;

- коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов’язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

 - кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 - число місяців в році;

К2 - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К2=1,15-1,3;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К2= 1,05-1, 15;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі,

К2= 1,00-1,05;

m - число професій або спеціальностей працівників.

Витрати на оренду приміщень В3 можна розрахувати за формулою:

,(4.5)

де: dі - розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

S - площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 - число місяців в році;

К3 - коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,3-1,6;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,1-1,3;

-  якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К3=1,0.

Величина податків на капітал В4 розраховується за формулою:

(4.6)

де: К - вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі,

 - загальна ставка податку на основний капітал, в %;

К4 - коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

- якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної зони, то коефіцієнт К4 = 0,2-0,5;

-  якщо підприємство знаходиться в інших районах, то К4=1,0.

Величина податків з доходу (виторгу) B5 розраховується за формулою:

(4.7)

де Д - виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

- загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках. В свою чергу, виручка (виторг) підприємства Д за рік розраховується за формулою:


(4.8)

де: ц - середня ціна одиниці товару, грн.;

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;

K5 - коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то K5 = 0,3-0,4;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К5 = 0,1-0,15;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К5=0,025-0,05;

К6 - коефіцієнт, який враховує, скільки покупок зроблять потенційні покупці, зайшовши до даного підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К6 = 0,1-0,15;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К6= 0,12-0,17;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К6= =0,15-0,2.

 


Информация о работе «Методи оцінки та відбору працівників підприємства»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 68673
Количество таблиц: 11
Количество изображений: 17

Похожие работы

Скачать
66144
0
0

... шахти і зайнятих на ній кадрів. 10. Розробка і обґрунтування заходів з поліпшення соціальних умов праці на підприємстві Соціальні умови праці в колективі є дуже вагомою причиною у загальному ефективному розвитку підприємства. Тому на ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1» велику увагу приділяють підтримці у нормальному стані психологічного клімату на підприємстві. Для досягнення рівня соці ...

Скачать
122032
8
4

... - привертати нових менеджерів і фахівців або підвищувати кваліфікацію тих, що вже є; -           штати "роздуті" і немає упевненості в необхідності такої кількості персоналу. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА «АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД «САДА»   2.1. Оцінка складу кадрів на підприємстві за ознаками Оцінімо склад кадрів на заводі «Сада». Маємо наступні вихідні дані. ...

Скачать
235961
5
27

... дприємства, напрямків підвищення кваліфікації окремих категорій співробітників. 1.2 Показники і критерії оцінювання ефективності менеджменту персоналу підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Основу концепції управління персоналом підприємства складають [19]:  розробка принципів, напрямків та методів управління персоналом;  урахування роботи з персоналом на всіх рівнях ...

Скачать
168083
26
7

... концепцію мотивації на ВАТ «Стахановський феросплавний завод» було визначено застосування певних видів морального і матеріального стимулювання, що застосовуються до висококваліфікованих спеціалістів. РОЗДІЛ 3. удосконалення організації ДОБРОБУТУ І ВІДБОРУ КАДРІВ ВАТ «СФЗ»   3.1 підвищення мотивації персоналу - як складова добробуту ВАТ «СФЗ» Керівники ВАТ «СФЗ» для того, щоб мотивувати ...

0 комментариев


Наверх