Вексельна форма розрахунків та їх умови обов’язково повинні оформлятись відповідними договорами або передбачатись ними (статті 4, 9)

5. Вексельна форма розрахунків та їх умови обов’язково повинні оформлятись відповідними договорами або передбачатись ними (статті 4, 9).

При виконанні розрахункових операцій з використанням векселів [12, c.4] вживається наступна термінологія оформлення векселів та дій осіб, які приймають участь у вексельному обігу:

аваліст – юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя;

аваль – вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов`язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом;

авалювання – оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняття зобов`язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов`язаних за векселем осіб у разі не оплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк;

акцепт векселя – напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату;

акцептант векселя – юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов`язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу;

алонж – аркуш паперу, що додається до векселя для додаткових індосаментів (передатних записів), якщо на зворотному боці векселя вони не вміщуються. Перший передатний запис на алонжі робиться впоперек з`єднання векселя і додаткового аркуша, тобто таким чином, щоб він починався на векселі й закінчувався на алонжі. На алонжі можна також оформляти аваль;

банк інкасувальний – будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції з інкасування векселя;

банк-пред`явник – інкасувальний банк, який здійснює пред`явлення векселів і супровідних документів платнику;

банк-ремітент – банк, якому комітент доручив операцію з інкасування векселя;

безперервність ряду індосаментів – послідовний ряд індосаментів, через який кожний індосат отримує вексель за індосаментом на власне ім`я, бланковим індосаментом або індосаментом на пред`явника;

бенефіціар – юридична або фізична особа, на користь якої здійснюють довірчі функції та яка є одержувачем доходу чи платежу за векселем;

векселедавець – юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;

векселедержатель – юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав;

векселедержатель перший – особа, на ім`я якої виписано переказний вексель і за наказом якої слід сплатити певну суму грошей за цим векселем;

вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

вексель доміцильований – вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з місцем проживання векселедержателя;

вексель іногородній – вексель, який підлягає оплаті в іншому населеному пункті ніж місцезнаходження векселедержателя;

вексель місцевий – вексель, який підлягає оплаті в місцезнаходженні векселедержателя;

вексель опротестований – вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя;

вексель переказний – вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі;

вексель простий – вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

врахування векселя – придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом;

врахування векселя безоборотне – різновид врахування, за якого пред`явник векселя вибуває з числа зобов`язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред`явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (здійснення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред`явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред`явника;

врахування векселя з реверсом – різновид врахування, за якого пред`явник векселя дає банку позавексельне зобов`язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або в разі настання/ненастання певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами. Від звичайного врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов`язана за векселем особа-платник, а пред`явник, який підписує реверс і викуповує вексель;

дисконт – винагорода, що беруть банки під час врахування векселів та купівлі векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати;

довіритель – юридична або фізична особа, яка передає банку повноваження власника щодо належних їй векселів відповідно до умов договору, укладеного між ними;

доміциліант – платник за векселем, який уповноважує доміциліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції – місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платника і доміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місце платежу (населений пункт, відмінний від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і в переказних векселях;

доміциліат – особа, яка є особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта. Місцезнаходження такої особи і доміциліанта різні;

доміциляційна формула – напис на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Учиняється векселедавцем;

доміциляція векселя – призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. Під час складання векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасат під час акцепту. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції;

зберігання векселів – здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій;

зберігання векселів відкрите – зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями;

зберігання векселів закрите – зберігання векселів шляхом надання векселедержателю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

індосамент, передатний напис, жиро – особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи;

індосамент векселя безоборотний – форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робить напис: “без обороту на мене” або інше рівнозначне застереження. Це дає індосанту змогу уникнути пред`явлення до нього претензій у разі не оплати векселя зобов`язаною за ним особою;

індосамент векселя бланковий – форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. У цьому разі вексель стає цінним папером на пред`явника. Бланковий індосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім`я визначеної особи завдяки такому запису над індосаментом: “заплатити за наказом такої-то особи” або здійсненню іншого рівнозначного напису;

індосамент векселя, виконаний на ім`я визначеної особи (іменний індосамент), – форма індосаменту, за якої індосант, який передає вексель, зазначає перед своїм підписом юридичну або фізичну особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження “не наказу”;

індосамент векселя заставний – форма індосаменту, за якої забороняється подальше передавання векселя, що видається під заставу;

індосант – юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент);

інкасо документарне – інкасування векселів із супровідними документами;

інкасування (інкасо) векселя – здійснення банком за дорученням векселедержателя операції з векселем з метою одержання платежу;

інкасо чисте – інкасування векселів без супровідних документів.

комітент – юридична або фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставі укладеної угоди з банком;

копія векселя – письмове відтворення векселя з усіма його частинами і подробицями як з лицьового, так і зі зворотного боків. Копія виготовляється і засвідчується векселедержателем;

платіж за векселем – операція, за якої оплату векселя здійснює платник або інша уповноважена особа або в порядку регресу, або в порядку посередництва, або в порядку поручительства;

платник (трасат) – юридична або фізична особа (боржник, платник), яка зобов`язана(ий) сплатити за переказним векселем (траттою);

платник особливий – юридична або фізична особа, яка має здійснити платіж за векселем за дорученням, за рахунок і від імені іншої особи – платника за векселем;

погашення векселя – здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником);

порто – сума для відшкодування поштово-телеграфних видатків банку за пересилання векселя, яка стягується з векселедавця за векселем з платежем не за місцем його врахування;

право регресу – право зворотної вимоги. Законний векселедержатель має право в разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свій підпис на векселі, до відповідальності та вимагати сплати вексельної суми від кожного з них;

пред`явлення векселя для платежу – дія, під час якої векселедержатель (особа з вексельними повноваженнями) пред`являє векселедавцю (акцептанту) вексель до платежу (оплати);

придбання векселя – одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або дарування, спадщину або іншу угоду, результат якої – майнове право на вексель;

примірник векселя – один з векселів, які в сукупності становлять комплект переказного векселя. Усі примірники мають ідентичний зміст і самостійний обіг, разом з тим усі примірники становлять одне вексельне зобов'язання. У тексті примірника векселя зазначається його порядковий номер: перший (прима), другий (секунда), третій (терція) тощо; в іншому разі кожний примірник є самостійним векселем. Примірники виготовляються трасантом;

принципал – основна особа (боржник) у борговому зобов`язанні;

протест – офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків;

реверс – це письмове зобов`язання пред`явника викупити векселі до настання їх строку та/або в разі настання (ненастання) певних обставин. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку;

регресант – юридична або фізична особа, яка пред`являє зворотну вимогу до іншої особи щодо відшкодування збитків, яких перша особа зазнала на користь другої (наприклад, здійснила оплату векселя);

реквізити векселя – обов`язкові відомості, що має містити вексель відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі;

ремітент – перший векселедержатель переказного векселя, особа, на користь якої виданий переказний вексель;

сума векселя повна – сума, яка підлягає сплаті за векселем, з врахуванням обумовлених у тексті векселя відсотків;

трасант – векселедавець переказного векселя;

трасування – видача переказного векселя на трасата;

цесія – поступка вимоги або передавання вимоги в зобов`язанні іншій особі.

Вексель складається за строго установленою формою. Його форма і вид визначаються національним законодавством. У країнах СНД форма і вид векселів, а також їх обіг регламентуються "Положенням про перекладний і простий вексель" (Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.).

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон" [12, c.2]. На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону” вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік обов'язкових реквізитів.

Реквізити простого векселя:

1. "Вексельна помітка".

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.

3. Зазначення терміну платежу.

4. Місце платежу.

5. Найменування одержувача.

6. Зазначення дати і місця упорядкування платежу.

7. Підпис векселедавця.

Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону", переказний вексель (тратта) повинен містити:

1. Найменування "вексель", включене в сам текст документа.

2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.

3. Найменування трасата (боржника).

4. Зазначення терміну платежу.

5. Місце платежу.

6. Найменування особи (ремітента, одержувача), котрому чи за чиїм наказом, має бути здійснений платіж.

7. Зазначення дати і місця складання векселя.

8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель.

Документ без будь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмова згода боржника сплатити тільки частину суми, зазначеної на тратті. Необхідність акцепту тратти викликана тим, що обов'язок трасату оплатити її виникає тільки після акцепту.

Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи в банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти (схема міжнародної вексельної операції наведена на рис.В.2 додатку В).

У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банку до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.

Індосаменти бувають таких видів:

1. Бланковий індосамент. Це передавальний Анапи зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. За його допомогою індосант передає усі права і вимогу за векселем іншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті.

3. Перепоручительський індосамент. Такий передавальний напис робиться держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального напису з умовою відмови взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис "Без обороту на мене", а передавальний напис називається безоборотним індосаментом.

Борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної в його тексті суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.

Третім засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції, що ілюструє наведена нижче схема (рис.В.3 Додатку В).

Документальний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).

Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.

Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом:

платежу по пред'явленні документів;

шляхом платежу з розстрочкою по пред'явленні документів;

негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).

У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.

Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіа накладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

На рис. В.4 Додатку В наведений загальний механізм проведення акредитивної операції, який може змінюватись в залежності від виду акредитива [57, c.36].