Правове поле розвитку національної та міжнародних систем особистого страхування життя в Україні
Світовий досвід побудови систем пенсійного страхування
Діяльність вітчизняних страхових компаній на ринку пенсійного страхування життя України
Аналіз діяльності американської дочірньої СК страхування життя ЗАТ «Американська Компанія Страхування Життя АІГ Життя»
Аналіз діяльності австрійської дочірньої СК страхування життя ЗАТ «Страхове Акціонерне Товариство «Граве Україна»
Аналіз діяльності польської дочірньої СК страхування життя ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»
Сучасна система пенсійного страхування в Україні
Впровадження перспективних договорів міжнародного пенсійного страхування життя
Перспективи використання міжнародних систем страхування життя для недержавного пенсійного самозабезпечення громадян України
Гарантійний депозит уноситься виключно грошовими коштами та підлягає сплаті в повному обсязі
Страхова компанія ALICO AIG Life (ЗАТ «Американська Компанія Страхування Життя АІГ Життя») - (100% американський капітал)
ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна страхування життя" - (72% - польський капітал)
Навигация
Впровадження перспективних договорів міжнародного пенсійного страхування життя
Страхування життя в міжнародній системі пенсійного забезпечення
160159
знаков
11
таблиц
37
изображений
3.2 Впровадження перспективних договорів міжнародного пенсійного страхування життя
У закордонній практиці поняття особистого страхування (personnal insurance) передбачає більш широкий зміст і частково охоплює окремі види страхування, які в розумінні вітчизняного страхового права традиційно належать до майнового страхування і страхування відповідальності. Воно об’єднує будь-які можливі види страхування, пов’язані з особистістю застрахованої особи, її майном і цивільною відповідальністю фізичної особи. До числа таких видів страхування відносять страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, страхування індивідуального транспорту, страхування будівель, квартир, загальної цивільної відповідальності тощо.
Головними рисами договорів страхування життя, зокрема договорів пенсійного страхування, є довгостроковість договору страхування, умови оплати премій, виплата допомоги або страхової суми, наявність ощадного компоненту, наявність захисту і дивідендів.
В економічно розвинених країнах на страхування пенсійного забезпечення, інші види страхування життя (на випадок смерті, інвалідності тощо) припадає від 37% до 78% зборів премій страхових компаній і переважна більшість укладених договорів страхування. Резерви з особистого страхування, і особливо з довгострокового страхування життя, є одним з основних джерел внутрішніх національних інвестицій в економіці розвинених країн. З цієї причини страхові компанії, які займаються страхуванням життя, відносять до числа основних інституційних інвесторів. Так, активи страхових компаній США перевищують $2,5 трлн і становлять 1/3 від активів всіх інституційних інвесторів країни.
Умови договорів пенсійного страхування досить різноманітні. В промислово розвинених країнах ЄС і США набула поширення система так званого фінансового планування (finance planning), яка безпосередньо пов’язана зі страхуванням життя і дозволяє не лише побудувати індивідуальну схему страхового захисту, але й оптимізувати всю систему управління особистими фінансовими активами. Тому пенсійне страхування нерідко являє собою сукупність видів особистого страхування, що передбачають обов’язки страховика здійснити страхову виплату у випадках: а) дожиття застрахованого до закінчення строку страхування або визначеного договором страхування віку; б) смерті застрахованого. За договором страхування пенсії страховик зобов’язується проводити довічні, строкові або одноразові пенсійні виплати за умови досягнення застрахованою особою визначеного пенсійного віку, визнання її інвалідом або за іншими підставами, передбаченими договором і законом.
Пенсійні виплати за договорами страхування пенсії у випадках, передбачених договором страхування, можуть бути проведені вигодонабувачеві, або спадкоємцеві, або самому застрахованому у вигляді довічних або періодичних страхових виплат – аннуітетів (пенсії, ренти), або у вигляді одноразової страхової виплати. Одночасно в законодавстві встановлено, що строк чинності договорів страхування життя, зокрема пенсійного страхування, не може бути меншим за один рік, а при розрахунку страхових тарифів і формування страхових резервів мають використовуватися таблиці смертності. Це визначає особливості пенсійного страхування, інших видів страхування життя, що принципово відрізняє його від інших, ніж страхування життя, видів страхування. Ці відмінності мають настільки суттєвий характер, що послужили причиною поділу страху-вання на дві великі галузі в країнах ЄС і в рамках СОТ: страхування життя і страхування інше, ніж страхування життя.
Якщо у видах страхування інших, ніж страхування життя, страховик аналізує ймовірність настання страхового випадку протягом, як правило, календарного року страхування, то при страхуванні життя предметом страхування стає ризик, притаманний життю людини. Це примушує страховика піддавати аналізу ймовірність дожиття страхувальника (або застрахованого) до віку або строку, встановленого в договорі страхування. З цієї причини в основу аналізу страхового ризику при страхуванні життя покладено критерії, які становлять основу таблиць смертності: вік страхувальника при укладенні договору страхування, його стать, передбачувана тривалість життя і ймовірність дожиття до певного віку. Довгостроковий прогноз очікуваної тривалості життя страхувальника ста-новить основу страхового тарифу і визначає особливості формування страхових резервів зі страхування життя, які формуються протягом строку чинності конкретного договору страхування, який може становити 10, 15 і більшу кількість років. Накопичення страхових резервів, яке є наслідком зобов’язання виплатити страхову суму при дожитті до встановленого віку або строку, дозволяє страховику здійснювати інвестування тимчасово вільних коштів страхових резервів в різні види активів: акції, депозити, облігації тощо і забезпечити отримання додаткового для страхової компанії доходу. Зазвичай при розрахунку страхового тарифу за договорами страхування життя передбачуваний розмір доходу у вигляді відсотків, так званий дисконтуємий множинник, ураховується при визначенні сучасної величини страхового внеску, який страхувальник має сплатити одноразово при укладенні договору страхування, або сплатити протягом строку чинності договору страхування, або протягом встановленого в договорі страху-вання періоду сплати страхових внесків. При настанні страхового випадку стра-хові виплати проводяться в повному розмірі за всіма укладеними договорами страхування життя.
У теорії і практиці міжнародного пенсійного страхування виділяють дві групи (класи) договорів страхування пенсії, які можуть існувати як окремо, так і в тій чи іншій комбінації: 1) страхування на дожиття (endowment); 2) довічне страхування (whole life insurance); 3) страхування життя з виплатою аннуітетів.
Пенсійне страхування на дожиття передбачає виплату вигодонабувачеві встановленої за договором страхування страхової суми, якщо застрахована особа доживе до пенсійного віку, встановленого за договором. За цим договором може передбачатися право страхувальника на викупну суму (вартість). Йдеться про суму, яку страховик зобов’язаний виплатити страхувальнику у випадку припинення сплати місячних внесків або, у випадку розірвання такого договору страхування, сплата внесків за який була проведена зразу в цілому за весь період страхування. При припиненні щомісячних виплат раніше визначеного строку викупна сума може бути не виплачена зовсім.
Накопичувальна складова за цим договором формується не лише за рахунок інвестування страховиком акумульованих коштів, але й за рахунок перерозподілу коштів застрахованими за цим видом страхування, тобто всі особи, які не дожили до закінчення чинності договору, частково покривають своїми накопиченими коштами суму виплачуваних забезпечень для тих, хто дожив до цієї дати. Власне тариф із пенсійного страхування на дожиття для конкретної особи формується трьома основними чинниками: віком застрахованого, прогнозом динаміки смертності для всього кола застрахованих у даній компанії та інвестиційними можливостями в ринковій ситуації, яка склалася. Найбільш проста форма пенсійного договору на дожиття – це бездохідний договір на дожиття, за якого ставки страхових премій і страхові виплати фіксовані. Варіанти виплат досить різноманітні: це може бути і одноразова сума, і фіксована рента, і комбінований варіант виплат.
Довічне пенсійне страхування передбачає виплату вигодонабувачеві страхової суми, встановленої за договором страхування, у випадку смерті застрахованої особи, безвідносно того, коли смерть настала. Довічне пенсійне страхування відносить до окремої групи (класу) договорів страхування життя у вигляді страхування з виплатою аннуітетів. Аннуітети являють собою, як правило, щомісячні виплати особі, встановленій за договором страхування як отримувач цих виплат (вигодонабувач, annuitant). Аннуітети в практиці страхування життя являють собою накопичувальний інструмент, що реалізується спочатку через акумуляцію аннуітетного фонду з умовою його наступного регулярного використання протягом певної кількості років.
За типовим договором довічного страхування протягом встановленого договором періоду страхувальник платить однакові страхові внески. Залежно від строку сплати внески і способу розрахунку страхових виплат виділяють кілька найбільш поширених у розвинених країнах модифікацій договору довічного страхування.
а) Довічне страхування з обмеженим періодом сплати внесків (limited-payment whole life). Страхувальник самостійно визначає період сплати внесків: заплатити всю суму внеску одноразово чи платити протягом всього життя.
Період сплати виражається в майбутній кількості повних років життя страхувальника (5, 10, 20), необхідних до досягнення пенсійного віку. В силу обмеженості періоду сплати внесків цей вид страхування може бути досить дорогим для страхувальника в перші роки.
б) Інвестиційне довічне страхування (interest-sensitive whole life). Виплата бонусів не передбачається, а весь інвестиційний дохід автоматично спрямовується на приріст лицьової вартості. Механізм такий: страхувальник сплачує внесок, з якого вираховуються витрати з управління договором, залишок додається до накопичувального фонду на кінець попереднього року, і на всю суму нараховується дохід із норми доходності для даного виду страхування у даній компанії, потім вираховуються витрати зі сплати внеску на страхування на випадок смерті. Залишок і є лицьовою вартістю полісу. В цьому випадку завжди існує різниця між лицьовою вартістю полісу і його викупною сумою на користь лицьової вартості. Виділяють інвестиційне довічне страхування з низьким і високим щорічним доходом. Договір страхування з низьким щорічним внеском передбачає право страхувальника переглянути страховий тариф по закінченні гарантійного періоду. Для тих, хто уклав договір з підвищеним внеском, всі коливання тарифу відображаються на лицьовій вартості полісу без участі страху-вальника.
в) Перемінне довічне страхування (variable whole life insurance). Договір перемінного довічного страхування за своїм економічним змістом і за схемою обігу капіталу відрізняється від усіх інших. Із суми внеску вираховуються витрати страховика на ведення справ, внесок на випадок смерті, а залишок інвестується на індивідуальний накопичувальний рахунок страхувальника. Страховик пропонує певний набір інвестиційних засобів, а від успішності інвестування залежить приріст лицьової вартості полісу і страхової суми на випадок смерті. При цьому всі інвестиційні ризики несе страхувальник, а страховик гарантує мінімальний розмір страхової суми на випадок смерті. Така мінімальна сума збільшується, якщо активи на накопичувальному рахунку зростають з певною нормою доходності. Страховик не гарантує відносної величини лицьової вар-тості полісу, а весь інвестиційний доход додається до неї, минаючи механізм бонусів.
г) Універсальне довічне страхування (universal whole life insurance). Це вид довічного страхування передбачає можливість вибору різних схем розра-хунку страхової суми, гнучку систему сплати страхових внесків, широкі інвестиційні можливості, за винятком участі страхувальника в прийнятті інвестиційних рішень. Розрізняють дві методики перерахунку страхової суми на випадок смерті. За першою з них сума не змінюється протягом всього строку чинності договору, але якщо лицьова вартість полісу наближується до страхової суми, то діє положення договору, яке передбачає покупку додаткових одиниць страхування. Це зроблено для того щоб не дати договору довічного страхування перетворитися в договір страхування на дожиття. За другою методикою страхова сума постійно зростає на величину приросту лицьової вартості, тобто постійно набуваються нові одиниці страхування на суму приросту лицьової вартості. Договір містить умову про «періодичний страховий внесок, що планується», яка дозволяє договору залишатися в силі навіть при негативній лицьовій вартості. Страховик зобов’язується не розривати договір страхування, якщо страхувальник виплачує мінімально обумовлені суми. Період дії такого положення обмежений і потім потрібно збільшувати внески. Приріст страхової вартості здійснюється за звичайною схемою: страховик гарантує мінімальну норму доходності, а реальна сума оголошується за результатами року або залежить від доходності обраного фінансового інструменту. Поліс може включати цілий ряд додаткових умов: індексацію страхової суми на випадок смерті; виплату страхової суми у випадку смерті члена сім» і застрахованого; прискорений приріст страхової суми на випадок смерті; можливість тимчасово перейти на сплату внеску лише за строковим страхуванням життя.
д) Перемінне універсальне довічне страхування (variable whole life insu-rance). До універсального довічного страхування додається участь страхувальника в прийнятті інвестиційних рішень. Покупці такого поліса ризикують самою лицьовою вартістю полісу. Виграш не ділиться між всіма страхувальниками, а зараховується на індивідуальний накопичувальний рахунок. Страховик виступає більшою мірою як дилер на фондовому ринку, що представляє інтереси страхувальника. Таке довічне страхування зараз досить широко застосовується в розвинених країнах у рамках системи фінансового планування.
Страхування життя з виплатою аннуітетів. У розвинених країнах також застосовують ще один вид страхування, який винятково належить до накопичувальних видів пенсійного страхування. Цей вид страхування називають страхуванням ренти або пенсійним страхуванням. Договір покликаний забезпечити в старості або за інших обставин збереження того рівня доходу, який можливий під час активної трудової діяльності. При дожитті страхувальника до певного строку, встановленого в договорі, страховик зобов’язується виплачувати страхувальнику страхове забезпечення в певній сумі з певною періодичністю протягом певного часу.
Зобов’язання страховика з виплати страхової суми настають, тільки коли страхові внески сплачені страховиком повністю. Виділяють два періоди чинності договору: період сплати страхових внесків і період сплати страхових аннуітетів. Іноді між ними може бути вичікувальний період (період відстрочки). Внески можуть сплачуватися з певною періодичністю або одноразово. Зазвичай страхувальнику дається право змінювати розмір аннуітету, періодичність його виплати, умови накопичення резерву внесків. При припиненні договору до встановленого строку страхувальник має право на отримання викупної вартості. У договорі також встановлюється порядок розрахунку суми, на яку можуть претендувати спадкоємці, зокрема, якщо смерть страхувальника настане в період страхових виплат.
Виділяють три основні види пенсійних аннуітетів: а) негайний довічний аннуітет; б) відстрочений довічний аннуітет; в) перемінний аннуітет (негайний або відстрочений)
а) Негайний довічний аннуітет. Страхова премія сплачується страхувальником одноразовим платежем, і зобов’язання страховика зі страхової виплати здійснюється негайно із встановленою періодичністю. Варіантом негайного аннуітету є гарантований аннуітет, в якому обумовлюється мінімальний період виплат. Він виплачуватиметься протягом гарантованого строку або всього життя залежно від того, що триватиме довше. Якщо застрахована особа помирає протягом гарантованого періоду, то залишок гарантованої суми буде виплачено спадкоємцям.
б) Відстрочений довічний аннуітет. Страхувальник може сплачувати страхові внески протягом певного періоду або одноразово. Такий варіант передбачає наявність вичікувального періоду між закінченням періоду сплати внесків і початком виплати аннуітетів. Можна встановити право спадкоємця на викупну суму у випадку смерті страхувальника в очікувальний період.
в) Перемінний аннуітет (негайний або відстрочений). Страховик виплачує аннуітети лише протягом певного періоду часу. В договорі обумовлюється строк закінчення виплат. Договір страхування може бути укладено на умовах спільного страхування життя та аннуітет для останнього, хто пережив. Такий поліс зручний для подружніх пар, коли після смерті одного з подружжя виплати зберігаються повністю або незначно зменшуються. Страховики також пропону-ють аннуітети із зростаючою сумою, аби знизити вплив інфляції. Цей вид стра-хування користується значною популярністю в розвинених країнах, позаяк є найбільш доступним із найбільш надійних способів забезпеченої пенсії, бонуси за цим видом страхування часто не обкладаються податками, а доходність майже на 2% вища, ніж за іншими вкладеннями. Наприклад, у Німеччині 80% населення вважають страхування з виплатою аннуітетів найбільш безпечним способом забезпечення доходу після виходу на пенсію.
Похожие работы
... числі пенсійного забезпечення. 3. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. (із змінами) — визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України і військовослужбовців Збройних сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони ...
... фонду або застрахованої особи; гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом; цільового та ефективного використання пенсійних коштів; державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення; відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та ...
... своїх працівників, які будуть учасниками такого фонду. Професійні фонди будуть побудовані за принципом професійної належності. Тобто об’єднання громадян або юридичних осіб створюватимуть свій фонд. Недержавне пенсійне забезпечення, що здійснюється страховими організаціями та банківськими установами . Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється страховою організацією на підставі ліцензії на ...
... йснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи Пенсійного фонду утримуються за рахунок Державного бюджету. 2. Діяльність Пенсійного фонду України Проблема формування коштів Пенсійного фонду досить складна. Для того щоб розробити відповідну програму, слід враховувати особливості різних методів фінансування пенсійних систем. У зв'язку з цим ...
0 комментариев