2.1 Групи ризику захворювання

 

І група - приблизно 3/4 хворих на СНІД інфікуються при статевих стосунках, головним чином гомосексуальних. Гомосексуалісти, особливо «пасивні» складають першу по значенню групу ризику. Вірус, що міститься в спермі, при її виливу в пряму кишку може проникнути в кишечник і потім, ймовірно, через пошкоджену слизову оболонку в кров.

ІІ група ризику - наркомани, що користуються для внутрішньовенного введення наркотичних засобів загальними не стерильними голками і шприцами. Їх відсоток в структурі захворюваності СНІДом коливається в різних країнах від 11 до 17%.Хочу відзначити, що немало осіб відносяться одночасно до обох груп, тобто до гомосексуалістів і до наркоманів.

ІІІ група - хворі на гемофілію,на яку частіше страждають, особи чоловічої статі.

IV група - діти, що народилися від матерів, інфікованих ВІЛ.

Передача ВІЧ від матері дитині (перинатальне інфікування) може бути до і під час пологів або безпосередньо після них.

Загальний ризик передачі ВІЛ від інфікованої матері дитині складає від 25 до 40 %. Були зареєстровані випадки інфікування дітей при кесаревому розтині. У літературі є повідомлення про випадки постнатальної передачі ВІЛ (через грудне молоко) у дітей, що мали контакт при грудному вигодовуванні з матерями, інфікованими ВІЛ вже після пологів.

Дослідження показали, що ВІЛ може бути переданий плоду навіть на терміні 8 тижнів, оскільки його знаходили в абортованому плоді. Проте дослідники впевнені, що в основному передача вірусу відбувається на пізніх термінах вагітності або незадовго до пологів [7,15,22].

Передача ВІЛ від матері до дитини(ПМД)

За оцінками, в світі щорічно вагітніють 200 мільйонів жінок, при цьому 2,5 мільйони з них - ВІЛ-інфіковані. Одна з основних задач - добитися того, щоб 99% вагітних, не заражених вірусом, зберегли свій негативний ВІЛ-статус. Ця задача нерозривно пов'язана з широкомасштабними зусиллями по профілактиці передачі ВІЛ від матері дитині.

Затверджений на міжнародному рівні підхід до профілактики

ПМД включає цілий ряд стратегій:

1) первинна профілактика ВІЛ- інфекції серед майбутніх батьків;

2) попередження небажаної вагітності серед ВІЛ- інфікованих жінок;

3) профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини.

Проте інфекція ВІЛ давно вийшла за межі цих традиційних груп ризику і несе загрозу всьому людству. Зараз особливу тривогу викликають надшвидкі темпи повсюдного розповсюдження СНІДу.

Один з шляхів інфікування населення в широких масштабах - переливання крові і її компонентів. У різних країнах Європи таким шляхом заразилися від 1,4 до 20,5 % хворих на СНІД, в середньому по Європі -6 %, по США - 2 %. Середній вік хворих цієї групи - 54 роки; чоловіки і жінки захворюють СНІДом однаково часто.

Тепер доведено, що плазму крові і приготовані з неї препарати можна надійно знешкоджувати, інактивуючи ВІЛ. Залишаються небезпечними препарати клітинних форм - еритроцитарна маса, лейкоцити, тромбоцити, а також кістковий мозок від заражених донорів.

Інфекція ВІЛ може бути передана при трансплантації різних органів і штучному заплідненні жінок. Ця обставина збільшує небезпеку розповсюдження вірусу, оскільки і трансплантація органів, і штучне запліднення прийняли широкі масштаби[1,7,17].

Загальними шприцами продовжують користуватися, на жаль, не тільки наркомани, але і медики, причому по злочинній лінії іноді замість їх стерилізації обмежуються лише зміною голок. При таких обставинах можливі спалахи внутрішньолікарняної ендемії інфекції ВІЛ. Прикладом цього може служити трагедія в дитячих лікарнях Елісти і Волгограду, в яких таким шляхом було заражено декілька десятків дітей.

До теперішнього часу не доведена можливість передачі ВІЛ повітряно-краплинним шляхом, через харчові продукти або яким-небудь іншим шляхом, можливим при тісному побутовому спілкуванні. Припущення про передачу кровососальними комахами виказане деякими дослідниками, не підтвердилося дослідними роботами в США і Африці[2,4,17].

2.2 Критерії розпізнавання інфекції ВІЛ

Розпізнавання інфекції ВІЛ, особливо на ранніх етапах, дуже складне. Лікар перш за все повинен бути особливо уважним відносно цієї інфекції, пам'ятати про її невблаганне розповсюдження в нашому суспільстві. Діагностична програма при інфекції ВІЛ повинна включати 3 основні фрагменти[1,7,13].

1. Анамнез-відомості про приналежність до груп ризику, статевого зв'язку з людьми з цих груп, безладного статевого життя, особливо з великою кількістю партнерів. Необхідно враховувати також вказівки обстежуваного на тривале перебування за кордоном, особливо в регіонах, ендемічних відносно інфекції ВІЛ, на статеву близькість з жителями цих регіонів, на переливання крові і на лікування у минулому з використанням не одноразових шприців і систем для внутрішньовенного введення лікарських засобів.

2. Аналіз клінічної симптоматики. Різноманітні клінічні прояви інфекції ВІЧ мають загальні особливості - важке протікання, наростаюча тяжкість, поєднання різних патологічних станів, стійкість до терапії. Також до найчастіших ознак Сніду відноситься збільшення лімфатичних вузлів. Частіше збільшуються задньошийні, надключичні, ліктьові, пахвові і пахові лімфатичні вузли.

Ранні симптоми ВІЛ:

- лихоманка невиясненої етіології більше 1 міс;

- загальна слабкість;

- головний біль;

- підвищена стомлюваність;

- тривала діарея (більше 1-2 місяців);

- нез'ясовна втрата маси тіла на 10% і більш;

- пневмонія, стійка до стандартної терапії;

- затяжне, повторюється або непіддатливе звичному лікуванню запалення

легенів;

- бронхіальний і легеневий кандидоз;

- постійний кашель більше 1 міс;

- збільшення лімфовузлів 2-х і більше груп понад 1 міс;

- недоумство у раніше здорових людей;

- лімфома головного мозку;

- інші, важчі хвороби.

3. Лабораторні тести. Діагноз інфекції ВІЛ завжди повинен мати лабораторне підтвердження. З цією метою використовують індикацію вірусу імунодефіциту і його компонентів в матеріалі від хворих, виявлення противірусних антитіл і визначення специфічних змін в імунній системі. У практичній охороні здоров'я найбільше поширення набули методи виявлення противірусних антитіл-імуноферментний аналіз, імуноблотінг і імунопреципітація.

Імуноферментний метод вигідно відрізняється відносною технічною простотою, доступністю реагентів, можливістю автоматизації практично всіх етапів дослідження. Проте цей метод не застрахований від похибки результатів. З метою її виключення вдаються до подальшої верифікації сироваток за допомогою імуноблотінга або імунопреципітації. Певне місце в лабораторній діагностиці належить імунологічним методам. Проте, як це вже наголошувалося, інфекція ВІЛ з переважною поразкою центральної нервової системи може протікати і без імунних порушень[1,13,16].

 


Информация о работе «СНІД як медико-соціальна проблема»
Раздел: Медицина, здоровье
Количество знаков с пробелами: 65072
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
26782
0
13

... р. число хворих на ожиріння в світі становитиме 300 млн осіб. Відзначається збільшення кількості осіб із ожирінням серед дитячого населення. Значимість проблеми ожиріння визначається загрозою інвалідизації пацієнтів молодого віку і зменшенням загальної тривалості життя в зв’язку з розвитком тяжких супутніх захворювань. До хвороб, що супроводжують ожиріння, відносять цукровий діабет 2 типу, АГ, ...

Скачать
85409
16
2

... дослідження та її методичний апарат дозволили отримати репрезентативні дані, вирішити поставлені завдання на кожному з етапів, отримати достовірні результати, покладені в основу обґрунтування системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі. Основні результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що загальна смертність жінок у віці понад 40 років, хоча практично на третину нижча ...

Скачать
97318
7
0

... типу: питання медичної реабілітації: // Метод. рекомендації.- Вінниця, 2003.- 30 с. 41.    Вернигородский В.С., Думин В.П., Вернигородская М.В., Мошковская Е.П. Радонотерапия в реабилитации больных сахарным диабетом в санатории “Хмельник” // Информ. Лист №01, Винницкий ГЦНТЭИ.- 2002. - 1с. Анотація   Вернигородський В.С. Клініко-морфологічна характеристика серцево-судинної системи та медико-со

Скачать
22609
1
0

... ї допомоги цьому контингенту дітей (Наказ МОЗ України від 15.04.2003 №155 "Про вдосконалення медико-санітарного забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування"). Важливим є те, що територіальний лікувально-профілактичний заклад, за яким закріплено дитячий інтернатний заклад, незалежно від системи його підпорядкування, здійснює координацію діяльності всіх інших медичних ...

0 комментариев


Наверх