2.3 Профілактика зараження ВІЛ інфекцією

Основу сучасної боротьби з інфекцією ВІЛ повинно складати попередження її розповсюдження. Тут особливу увагу слід направити на санітарну освіту з метою зміни поведінкових і гігієнічних навиків.

У санітарно-освітній роботі слід розкрити шляхи передачі захворювання, особливо підкресливши, що основний з них - статевий шлях; показати згубність безладного статевого життя і необхідність використання презервативів, особливо при випадкових контактах[5,16,23].

Особам, що входять до груп ризику, рекомендують не брати участь в донорстві, а інфікованим жінкам - утриматися від вагітності; важливо застерегти від користування загальними зубними щітками, бритвами і іншими предметами особистої гігієни, які можуть бути забруднені кров'ю і іншими біологічними рідинами інфікованих.

Важлива роль в боротьбі з розповсюдженням інфекції ВІЛ належить активному виявленню інфікованого шляхом використання тест-систем для визначення противірусних антитіл. Такому визначенню підлягають донори крові, плазми, сперми, органів і тканин, а також гомосексуалісти, повії, наркомани, статеві партнери хворих на інфекцію ВІЛ, хворі на венеричні хвороби, в першу чергу сифілісом. Серологічне обстеження на ВІЛ повинні проходити українські громадяни після тривалого перебування за кордобом і проживаючим в Україні іноземцям, особливо ті які приїхали з ендемічних по інфекції ВІЛ регіонів. Невідкладною мірою попередження інфекції ВІЛ залишається заміна всіх шприців одноразовими або принаймні чітке дотримання правил стерилізації і використовування звичайних шприців[17,23].

Властивості вірусу імунодефіциту людини і шляху його передачі визначають способи профілактики і попередження подальшого розповсюдження інфекції.

ВІЛ не стійкий в зовнішньому середовищі, швидко гине при кип'ятінні і під впливом таких дезинфікуючих речовин, як наприклад, розчин хлорного вапна. Проведення стандартних заходів щодо знезараження медичного інструментарію в лікарняних умовах, тестування на наявність антитіл всіх порцій донорської крові і інших біологічних рідин ефективно попереджають розповсюдження вірусу в лікувальних установах.

Для попередження передачі статевим шляхом украй ефективним способом є використовування презервативів. Різноманітні програми статевого виховання, націлені на відстрочення початку статевого життя, збереження вірності партнеру і використовування презерватива також довели свою результативність в багатьох країнах світу[6,9,10].

Комплекс заходів щодо інформування споживачів наркотиків з питань здоров'я, який включає розповсюдження серед них профілактичної літератури, обмін шприців для орієнтації наркоспоживачів на використання тільки стерильних інструментів, надання можливості замісної терапії, - переконливо довів свою ефективність в попередженні розповсюдження ВІЛ-інфекції в багатьох країнах світу і нерідко визначається терміном «зниження шкоди від ін'єкційного вживання наркотиків».

В даний час в Австралії, США, в багатьох країнах Західної, Центральної і Східної Європи проводяться програми по обміну голок і шприців, аутрич-роботи (інформаційно-роз'яснювальна діяльність соціальних працівників і волонтерів-добровольців «на вулиці»). Вживається з середини 60-х років XX ст. для зняття гострих проявів абстинентного синдрому (ломки) замісна терапія, при якій наркозалежний приймає строго вивірені дози метадону - синтетичного аналога «вуличних» наркотиків - також довела свою ефективність в зниженні зростання ВІЛ-інфекції.

Прийом сучасних препаратів дозволяє значно знизити (2-10%) ризик інфікування дитини від ВІЛ-позитивної матері.

Профілактика інфікування в медичних установах. Найбільшу небезпеку розповсюдження ВІЛ представляє кров. Необхідно ретельно уникати випадкових пошкоджень шкірних покривів гострими інструментами. Всі маніпуляції з хворими, а також роботу з біологічними матеріалами від хворого медичні працівники проводять в гумових рукавичках і масках. Крім того, необхідно дотримувати запобіжні всі засоби, передбачені при роботі з хворими на вірусний гепатит В. Якщо все ж таки відбувся контакт слизової оболонки або пошкодженої шкіри медичного працівника з біологічною рідиною, що потенційно містить ВІЛ, слід негайно (бажано в перші три години) почати курс постконтактної профілактики антиретровірусними препаратами, що дозволить у декілька разів знизити вірогідність інфікування.

Обов'язкове ретельне миття рук після зняття рукавичок і індивідуального одягу перед тим, як покинути приміщення, де проводиться робота з потенційно інфікованим матеріалом.

Госпіталізація хворих СНІДом і Віл-інфікованих повинна здійснюватися так, щоб запобігти розповсюдженню інфекції, а також з урахуванням вимог по утриманню хворих із зміненою поведінкою при поразці центральної нервової системи[4,17,19].

При лікуванні хворих з Віл-інфекцією необхідно застосовувати інструментарій і шприци тільки одноразового використовування. При забрудненні предметів ужитку, постільного приладдя, оточуючої середовища виділеннями хворого необхідно проводити обробку дезинфікуючими засобами (0,2%-ним розчином гіпохлоріду натрію, етиловим спиртом).

При дотриманні елементарних правил обережності спілкування з хворими є повністю безпечним.

ВІЛ не передається через:

• слину;

• сльози;

• піт.

Слина і сльози можуть містити дуже низькі концентрації вірусу, недостатні для інфікування. ВІЛ ніколи не знаходили в поті. Кажучи про ці рідини, уникнути виразу «рідини тіла». Це може приводити до плутанини. Краще використовувати назви для кожної окремої рідини. ВІЛ не передається через укуси комах: комарів, мух, кліщів, бліх, бджіл або ос. Якщо кровоссальна комаха укусить Віл-інфікованого людину, вірус загине в тілі комахи. Він здатний існувати тільки в людських клітках. Комарі не можуть переносити ВІЛ, тому що: ВІЛ гине в шлунку комара.

Ці факти підтверджуються епідеміологічними даними. У регіонах, де багато комарів і активно циркулює ВІЛ, поширеність вірусу серед населення не відрізняється від інших регіонів. Адже можна було б чекати набагато більшого, ніж офіційно реєструється, кількості випадків зараження ВІЛ людей похилого віку і дітей, якби комарі переносили ВІЛ. Людей іноді вводить в оману приклад малярії, захворювання, яке дійсно поширюють комарі. У разі ВІЛ це не так [4,8,14].

Не має ніяких даних, наприклад, що свідчать про те, що ВІЛ може бути переданий респіраторним, повітряно-краплинним (через повітря), або ентеральним, аліментарним (з водою або продуктами харчування), або

контактно-побутовим шляхом (через соціальні контакти будинку або в інших місцях).

 


Информация о работе «СНІД як медико-соціальна проблема»
Раздел: Медицина, здоровье
Количество знаков с пробелами: 65072
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
26782
0
13

... р. число хворих на ожиріння в світі становитиме 300 млн осіб. Відзначається збільшення кількості осіб із ожирінням серед дитячого населення. Значимість проблеми ожиріння визначається загрозою інвалідизації пацієнтів молодого віку і зменшенням загальної тривалості життя в зв’язку з розвитком тяжких супутніх захворювань. До хвороб, що супроводжують ожиріння, відносять цукровий діабет 2 типу, АГ, ...

Скачать
85409
16
2

... дослідження та її методичний апарат дозволили отримати репрезентативні дані, вирішити поставлені завдання на кожному з етапів, отримати достовірні результати, покладені в основу обґрунтування системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі. Основні результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що загальна смертність жінок у віці понад 40 років, хоча практично на третину нижча ...

Скачать
97318
7
0

... типу: питання медичної реабілітації: // Метод. рекомендації.- Вінниця, 2003.- 30 с. 41.    Вернигородский В.С., Думин В.П., Вернигородская М.В., Мошковская Е.П. Радонотерапия в реабилитации больных сахарным диабетом в санатории “Хмельник” // Информ. Лист №01, Винницкий ГЦНТЭИ.- 2002. - 1с. Анотація   Вернигородський В.С. Клініко-морфологічна характеристика серцево-судинної системи та медико-со

Скачать
22609
1
0

... ї допомоги цьому контингенту дітей (Наказ МОЗ України від 15.04.2003 №155 "Про вдосконалення медико-санітарного забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування"). Важливим є те, що територіальний лікувально-профілактичний заклад, за яким закріплено дитячий інтернатний заклад, незалежно від системи його підпорядкування, здійснює координацію діяльності всіх інших медичних ...

0 комментариев


Наверх