Спільні риси подіумної сценографії з театральною сценографією

1.2  Спільні риси подіумної сценографії з театральною сценографією

Оскільки на сучасному етапі розвитку сценічного мистецтва питанням подіумної сценографії майже немає окремо присвяченої літератури, на нашу думку, доцільно провести паралель між сценографією театру та організацією показу мод, оскільки показ мод сьогодні – це не просто дефіле моделей по подіуму, а ціле видовище, яке за складністю не поступається театральній виставі.

Показ мод як і театральну виставу слід розглядати як комунікативне явище, що розраховане на безпосередній контакт із аудиторією.

Якщо розглядати систему театру, то можна побачити, що це – складна комунікативна система. Специфіка його як виду мистецтва визначається характером зв’язку з аудиторією. Він неможливий без аудиторії – живий процес творчості відбувається саме на очах у глядачів. Те саме відбувається й на показі мод, якщо розглядати його як спеціалізоване театральне дійство. Творчу атмосферу показу не можна відтворити засобами телебачення. Ефект присутності буде значно нижчим. Під час показу мод відбувається естетичний вплив на глядача, який залежить від декількох чинників. Якщо ефект присутності буде зниженим, це може призвести до зниження активного сприйняття сценічних дій аж до пасивного споглядання.

Комунікація дизайнер – модельєр визначає сценічну долю показу. Звичайно, різні постановки одного й того ж показу можуть відрізнятися способом опосередкування авторського задуму, його інтерпретацією тощо. Інтерпретацію задуму дизайнера сценографом можна у деякому сенсі розглядати як посттворчість, метою якої є надання створеній постановці визначеної форми, змісту, втілення її суті на основі індивідуального осмислення.

Сценограф частіше за все діє в рамках режисерського задуму. В ідеалі він самостійно розробляє концепцію постановки з урахуванням задуму автора й режисера і створює художній образ показу. Роль сценографа у театральній постановці важко переоцінити. Візуальний ряд вистави визначається рівнем професіоналізму сценографа та його вмінням використовувати символи, знаки, живопис, колір, світло тощо. Сценографія впливає на сприйняття постановки глядачами. Сценограф у значній мірі визначає пластичний малюнок показу, моделює сценічний простір і тим самим впливає на жести, рухи моделей, а в цілому – на атмосферу всього сценічного дійства.

Якщо порівнювати показ мод зі спектаклем, то можна виділити спільні риси. Показу, як і спектаклеві, притаманна "тимчасовість", а це означає, що глядач спостерігає за дією "тут" і "зараз". На показі створюється самостійна змістова сфера, межі якої заважають переключенню розуму глядачів на якусь іншу дійсність.

Роль глядача як одного зі складових театральної комунікації не можна недооцінювати. Реакція глядача впливає на сутність вистави, тобто реакція, енергія глядацької аудиторії можуть бути визначним фактором атмосфери театралізованого дійства. Адекватне сприйняття театральної вистави, як і показу мод, глядачем відбувається за умови повного включення глядача до театрального комунікативного процесу. Глядач не просто присутній на виставі, він співпричетний до неї. Акт комунікації глядача зі сценічним мистецтвом (а показ мод на сьогоднішній день рівнем своєї організації можна віднести саме до мистецтва) не вичерпується просто його причетністю до тимчасового показу, а передбачає тривалість. Щоб вплив від вистави був тривалим, необхідно враховувати особливості сприйняття людиною різних явищ об’єктивної дійсності. Під час організації вистави варто враховувати психологічні особливості сприйняття музики, кольорового оформлення, освітлення тощо, від чого залежить рівень включення глядача до сценічного дійства і рівень тривалості впливу після вистави.

Отже, театральна вистава, як і показ мод, – не замкнений простір, а новий сценічний космос, у якому закладені основи формування творчої особистості, представлений цілий діапазон комунікативних зв’язків і відношень. Комунікативні зв’язки у театрі вплітаються в загальну тканину художнього пізнання у всіх його сферах – у творчості, сприйнятті, критиці. Театральна комунікація в усіх її проявах є суттєвим елементом культури, що включає в себе джерело розвитку мистецтва – мінливу реальність – і способи збереження й стійкості сценічного мистецтва – матеріалізовані художні образи (зорові у випадку мистецтва показу мод). Суб’єкти театральної комунікації створюють нову сценічну модель світу й особи, що, безперечно, сприяє виробленню активної життєвої позиції, розкриттю творчого потенціалу шляхом причетності глядача до сценічної "життєтворчості".

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОКАЗУ МОД

2.1 Особливості психологічного сприйняття кольору

Займаючись оформленням подіуму до показу мод, сценограф має враховувати психофізіологічні основи сприйняття кольорів людиною. Проблемою кольорових переваг займався психолог Макс Люшер, який довів, що кольори доволі активно впливають на фізіологічний та психічний стан людини і можуть впливати на рівень сприйняття людиною оточуючих явищ. Кольорове оформлення також впливає на сприйняття людиною того, що їй показують.

Спираючись на теорію Макса Люшера, можна дійти висновку, що кожен колір має своє значення і по-різному сприймається людьми. Так, червоний колір збуджує, підвищує артеріальний тиск, спонукає до певних дій, активності, агресії. Червоний колір – це імпульс до дії, боротьби, бажання успіху і впливу, намагання змінити і підкорити інших своїй волі.

Жовтий колір також є стимулюючим, активізує психіку, підвищує вегетативні функції, рівень уваги і тривоги, сприяє релаксації, розрядці, свідчить про бажання змін, звільнення й очікування щастя. Основною його рисою є віддзеркалене світло, що створює враження невагомої веселості та яскравості.

Зелений колір символізує спокій, стабільність як у самосвідомості, так і в усіх формах самоствердження і бажання володарювати та керувати. Останнє передбачає точний контроль, реєстрацію і пам'ять, критичний аналіз і послідовну логіку аж до абстрагуючого формалізму.

Синій колір сприяє вегетативному заспокоєнню, асоціюється з гармонією, спокоєм і безконфліктними відносинами. Фізіологічно він означає спокій, а психологічно – задоволення. Синій колір символічно відповідає флегматичному темпераменту, жіночності, емоційності, є втіленням ідеалу (звідси й синій відтінок романтизму), вірності і довіри.

Коричневий колір сприяє задоволенню, безпроблемному й безконфліктному комфорту, спонукає до відпочинку і чуттєвого сприйняття дійсності. Коричневий колір є експансивно діючим імпульсом, якому не вистачає життєвої енергії червоного кольору, а жвавість сприймається пасивно.

Фіолетовий колір є комбінацією червоного (імпульсивний підкорювач) і синього (ніжна самовіддача) кольорів. Він свідчить про бажання подобатись і справляти гарне враження, бути зачарованим іншим і самому мати певний магічний вплив і шарм, інтуїтивно-чутливе сприйняття дійсності.

Чорний колір висловлює ідею про "ніщо" і означає своєрідний протест проти долі. Це абсолютний кордон, за яким закінчується життя. Цей колір передає накопичення, зберігання і витіснення впливу всіляких подразників.

Білий колір символізує чистоту і мир, кордон початку і злагоди. Цей колір означає звільнення від усякого спротиву, абсолютну свободу від усіх перешкод, свободу для всіх можливостей. Він є символом фізичної смерті, якщо вважати його початком нового перевтілення або поринання в нірвану [12, 46-53].

Враховуючи психофізіологічні аспекти сприйняття кольорів, здійснено аналіз психологічних основ сприйняття кольору людством у глобальному розумінні.

Внаслідок дослідження виявилося, що глобальне людство, з одного боку, прагне свободи, миру і злагоди , а з другого боку, йому притаманні активність, агресія, прагнення підкоряти своїй волі і змінювати інших відповідно до власного бачення ситуації.

Значно меншою мірою можна вважати глобальну людину безконфліктною, емоційною, романтичною, вірною у стосунках і довірливою до інших.

Кожен четвертий землянин має складний, протестний характер і схильність до трагічного тлумачення навколишнього життя.

Приблизно стільки ж людей має активну психіку, підвищений рівень уваги і тривожності, прагне релаксації і змін на краще (жовтий колір).

А кожна п'ята людина планети є спокійною, стабільною у самосвідомості і самоствердженні, має критичний розум і послідовну логіку (зелена складова в узагальненому характері глобального людства).

Варто враховувати і особливості психосприйняття кольору та надання переваги певному кольору представників різних національностей.

Дослідження показали, що європейці насамперед є активними, агресивними, намагаються підкорити інших своїй волі (переваги червоному кольору – 76,7 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 67,4 відсотка) і є так само романтичними, як і всі земляни (синій колір, 53,7 відсотка).

За рівнем активності вони переважають інших (+4,6 відсотка) – тут і далі плюси і мінуси означають прирівняння до середнього рівня, – а за показниками миролюбності і прагнення свободи явно поступаються пересічним землянам –11,4 відсотка).

Окрім того, слід зазначити, що європейці мають більш активну психіку і більш високий рівень уваги і тривожності (+6,6 відсотка), менший рівень спокою та стабільності у самосвідомості і самоствердженні (-4,2 відсотка), ніж інші жителі нашої планети.

Вони точно не є трагіками (чорний колір, 7 відсотків) і любителями безпроблемного і безконфліктного комфорту (коричневий колір, 2,3 відсотка).

На відміну від них, азіати більшою мірою можуть характеризуватися як такі, що прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 78,3 відсотка). За цим показником вони значно випереджають європейців (+10,9 відсотка), водночас поступаючись останнім в активності, агресії і прагненні нав'язати іншим свою волю (-14,7 відсотка за показником червоного кольору).

Натомість спокій, стабільність у самосвідомості та всіх формах самоствердження, критичний аналіз і послідовна логіка притаманні азіатам значно більшою мірою, ніж європейцям (+27,2 за показником зеленого кольору).

Африканці за рівнем активності не поступаються європейцям і азіатам, але переважають у спокої, стабільності, критичному аналізі і логіці (зелений колір, 79 відсотків). Вони є більш активними в психічному плані, більш уважними і тривожними (жовтий колір, 61,7 відсотка), але значно менше прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 60 відсотків).

Вони також лідирують у світі за показником складності і трагічності характеру (чорний колір, 29 відсотків).

У Північній Америці домінує прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 78,3 відсотка), спокій, емоційність, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 69,5 відсотка). А ось за показником активності, агресії, намаганням змінити світ відповідно до власного бачення північні американці відстають від європейців і азіатів (червоний колір, 60,8 відсотка).

У Південній Америці провідні позиції посідають активність, агресія і прагнення нав'язати свою волю іншим (червоний колір, 75 відсотків) у поєднанні з психічною активністю і підвищеним рівнем тривожності й уважності (жовтий колір, 75 відсотків).

Окрім того, в характері південноамериканців вагомими компонентами є прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 66,6 відсотка), а також спокій, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 66,6 відсотка). Слід також відзначити такі риси характеру, як спокій, стабільність, критичний аналіз і логіка в оцінці ситуації (зелений колір, 33,3 відсотка) у поєднанні з певними трагічними нотками і відповідною складністю у спілкуванні (чорний колір, 8,3 відсотка).

Зовсім інакше виглядають за характером жителі Австралійського континенту та прилеглих островів, які є емоційними, романтичними, вірними і довірливими, спокійними фізіологічно і психічно (синій колір, 92,8 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 85,7 відсотка).

Водночас вони прагнуть активних дій, демонструють певну агресивність і прагнення впливати на інших (червоний колір, 64,3 відсотка), мають підвищений рівень психічної активності, уваги і тривожності, бажають змін і очікують звільнення і щастя (жовтий колір, 57,1 відсотка).