Закони кольору в оформленні сцени

2.2 Закони кольору в оформленні сцени

У сценографії колір є чи не основним виразовим засобом, що використовує все багатство складних колористичних композицій й виконує прикладне значення для підкреслення основної форми змісту (у нашому випадку – показ модної колекції).

Кольорова організація простору подіуму визначає просторово-об’ємне поєднання, що сприймається людино.

В організації подіумного простору варто враховувати той факт, що значення кольорового відтінку повинне задовольняти не лише композиційний задум, а й виконувати функціонально-улітарну функцію.

Слід пам’ятати, що прості кольори запам’ятовуються краще, ніж змішані або їхні нюансні прояви. Цей фактор варто враховувати у зв’язку із тим, що показ має справляти тривалий вплив на людину, а не лише під час безпосередньо перегляду.

Найважливішою засадою подіумного дизайну подіуму є естетичність, доцільність. Використання дизайну як засобу візуальних комунікацій, двосторонніх зв'язків ґрунтується на зоровому сприйнятті, є важливим психофізичним впливом.

Як універсальний метод вирішення естетичних завдань, зокрема візуальних, дизайн — це не тільки ремесло і вміння, а й метод творчого пізнання й перетворення світу.

Найосновнішими з методів дизайну є метод компонування, нового поєднання частин, складених раніше. Завдяки компонуванню дизайн виявився спорідненим із композицією, головним чинником мистецтва та архітектури. Власне, компонування в дизайні — це поєднання елементів на засадах доцільності, раціональності, а композиція — це аналогічне поєднання елементів, але за законами краси. Останнім часом з'явився навіть термін "графічна граматика простору", що має на меті дослідження засобів відтворення глибинно-просторових характеристик композиції [15, 209].

У подіумній сценографії колір — це безперестанні зміни. Специфічними видами руху кольору є його видозміни у межах тону, рефлексів, відблисків, нюансів тону та кольору, відтінків, холодності й теплоти.

На відміну від малярства, у виставі лінію здебільшого не малюють безпосередньо, вона існує у формі обрисів конкретних предметів, що наповнюють знімальний павільйон чи подіум. І в цих ситуаціях важлива так звана живописність зображення, тобто співвідношення малюнка предмета і світлотіні. Саме завдання створення найоптимальнішого й найестетичнішого, а тепер ще й кажуть найекологічнішого дизайнерського середовища, яке б благотворно впливало на глядача, покладається однаковою мірою на оператора та режисера.

На показі мод, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами, їх зображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічних особливостей, а переходить у розряд іміджотворчих.

Варто навести найважливіші функції кольору, що мають значення для роботи дизайнерів.

1. На інформаційно-пізнавальному рівні колір: розрізняє, виділяє, протиставляє, відокремлює, об'єднує.

2. Колір виконує конструктивно-формотворчу роль. Як за допомогою світлотіні, так і за участю градаційних колірних переходів колір вибудовує форму предметів, виявляє просторові ознаки предметів.

3. Колір може підсилювати чи зменшувати почуття, переживання, враження від дії, події, факту тощо.

4. Колір бере участь у формуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі. Формуючи кольороклімат в архітектурно-просторових вирішеннях подіумного простору, він виконує символічну, конструктивну і декоративну функції.

5. Колір формує відчуття настрою.

6. Різні епохи, архітектурні стилі в зображуваному середовищі мають свої кольорові просторові ознаки, тому, вирішуючи колорит дизайнерського оформлення відповідного показу, слід пам'ятати, що вдало підібраний колір здатен викликати емоції, що у свою чергу викликаються специфікою впливу кожного кольору на психіку глядача (детально специфіка психологічного сприйняття кольору розглядалася в попередньому розділі роботи). Тобто слід пам'ятати про активні й пасивні кольори, теплі й холодні барви та відтінки барв.

7. Для створення настрою потрібна не просто певна кількість кольорів, а насамперед певне поєднання їх з іншими кольорами.

8. Багатобарвна композиція в кадрі будується на різних співвідношеннях кольорів — простих і складних, що сприймаються миттєво або протягом певного часу.

9. Динаміка — специфічна форма композиції в показі мод — обумовлює специфіку використання кольорозмін, тобто драматургію кольору [17, 41].

10. Динамічно-монтажна композиція потребує особливої єдності елементів зображення. Кадри, що чергуються в монтажній фразі, сцені, різні за колірним наповненням. Проте вони повинні мати єдине, підпорядковане одній меті, вирішення.

Не слід забувати й такої важливої деталі, як співвідношення колірних площин, плям із тлом. Уважається, що вміле зіставлення основного акценту зображення із тлом дає можливість краще вирізнити головне, скажімо, постать моделей, а це вже шлях до успіху в глядача. У цьому плані допомагає досвід живопису, трансформований до умов подіумної сценографії, яке оперує, з одного боку, психологічно неповторним портретом людини на сцені, а з другого — усталено канонічним типом портрета, наприклад моделі.

Вибудовуючи простір, колір сприяє виявленню чи пом'якшенню його глибинності, акцентує композиційний центр, співвідносить і об'єднує окремі компоненти, організовує ціле. Саме завдяки правильному вирішенню співвідношення головного й другорядного — увиразнюються постать моделі та атрибути біля неї та на задньому плані [6, 18].

Освітлюючи якісь частини, а якісь залишаючи темними, створюючи відчуття світла й тіні, ліплячи об'єм і виявляючи фактуру, забарвлюючи щось у чисті, активні тони, додаючи до чогось світлові рефлекси, роблячи щось прозорим, а щось густим, щось темним, а щось ясним і чистим, дизайнери формують подіумний предметний і психологічний світ, виявляють у ньому певні смислові, емоційні та особистісні характеристики.