Роль освітлення в організації показу мод

2.3 Роль освітлення в організації показу мод

При визначенні ролі світла у будь-якій театрально-видовищній постановці (театральному спектаклі, концерті, шоу тощо), ми приходимо до необхідності певної його організації в межах сценографічного задуму окремого видовища. Це можна назвати світловим рішенням постановки в цілому. Результат цього рішення — створення світлового середовища, однією з функцій якого є вплив на психологічний стан глядача з метою формування в свідомості художнього образу, що є адекватним пластичному образу постановки [9, 14].

У зв’язку з цим маємо чималий інтерес до проблем сприйняття світлового середовища та зв’язок його зі сценографією постановки. Останній аспект особливо важливий, бо, з одного боку, організація світла не є самоціллю в організації показу мод — вона суворо підпорядкована його сценографії. З другого боку, стає очевидним, що світло допомагає точному сприйняттю сценографії в цілому, її окремих компонентів, художнього оформлення, і, зокрема, сприяє досягненню бажаних ілюзорних ефектів (або навпаки, дозволяє уникнути небажаних ілюзій).

З точки зору сприйняття, важливим є не стільки об’єктивне явище за суттю, скільки те, як воно подається глядачеві. Тим більше, що сприйняття може бути вірним (правдиво відображати об’єктивне явище) або ілюзорним і відповідати об’єктивній реальності. Сприйняття глядачем показу та його художнього оформлення з живописними об’ємними декораціями, світловими та звуковими ефектами, що імітують природні явища, можна вважати ілюзорним. Якщо митець прагне створити у глядача враження пожежі, йому зовсім не треба підпалювати декорації. Глядачі зрозуміють, що справжньої пожежі немає, але вона створена засобами постановочного освітлення, і вони, зважаючи на своє враження, не відкидають ілюзії і приймають правила гри на сцені.

Таким чином, якщо спостереження реального явища сприймається ілюзорно, але досвід та знання примушують глядача не приймати до уваги цю ілюзорність, то в сценографії штучно створене ілюзорне враження є метою, а досвід та знання примушують не брати до уваги об’єктивну реальність, що його викликає.

Прагнення підкреслити динаміку розвитку сценічної дії спричиняє до використання декораційних установок, що швидко змінюються, світлових та кінопроекцій тощо. Інакше кажучи, до створення художніми засобами адекватних вражень глядачів. Утворення сценографії постановок передбачає залучення глядача до атмосфери показу, до театралізованої життєстверджувальної дії. При цьому неможливо не враховувати закономірності зорового сприйняття глядачами тих чи інших явищ, з якими повсякденно ми зустрічаємося в театральній практиці. Це — розмір, глибина, рух, швидкість, форма, світло та колір.

Світло здійснює емоційний вплив на людину засобами освітлення простору приміщення і виявлення пластики "форми-оболонки". Природна зміна освітлення і кольору в природному середовищі створила ряд стійких асоціативних відчуттів, наприклад, тривоги від темного освітлення, збудження й бадьорості від яскравого сонячного дня. У приміщенні, де відбувається показ мод, можна регулювати кількість світла, його колір та розподіл. Художньо-виразові задачі полягають у виявленні світла як своєрідного композиційного акценту, у створенні специфічного середовища. Композиційні прийоми роботи зі світлом засновані на організації концентрованого або розсіяного освітлення або їх комбінуванні.

ВИСНОВКИ

Отже, провівши дослідження обраної проблеми, можна зробити певні висновки та узагальнення. Подіумна сценографія – нове поняття на сучасному етапі розвитку фешн-індустрії, виникнення якого пов’язане з необхідністю перетворення показу мод на шоу, що буде впливати на свідомість і думки глядача, формуватиме його смак. Одним із значущих складових показу мод є вибір кольорової гами в оформленні подіуму, який буде гармонійно доповнювати кольорову гаму презентованої колекції. Також велике значення має правильне освітлення подіуму, від якого залежить якість сприйняття демонстрованих моделей.

У даному дослідженні ми зробили спробу витлумачити значення сполучення "подіумна сценографія". Спираючись на аналіз нечисленних праць з обраної теми, можна зробити висновок, що подіумна сценографія – художнє оформлення місця, призначеного для публічної демонстрації моделей мод. Подіумна сценографія – багатогранне поняття, що включає в себе не лише оформлення подіуму (сцени), підбір та створення декорацій, костюмів, музичного оформлення, а й правильне освітлення, урахування психологічних особливостей сприйняття моделей та кольору людьми різної статі, різного віку й навіть різних національностей.

Театральна вистава, на яку сьогодні перетворився показ мод, – не замкнений простір, а новий сценічний космос, у якому закладені основи формування творчої особистості, представлений цілий діапазон комунікативних зв’язків і відношень.

Спираючись на теорію Макса Люшера, можна побачити, що кожен колір має своє значення і свій вплив на емоційний стан людини. Це значення слід враховувати при оформленні подіуму. Так, якщо показ має носити енергійний характер, варто оформити подіум у червоних тонах, якщо метою дизайнера є демонстрація моделей менш агресивного виконання, підійде синя, зелена кольорова гама.

Окрім кольорової гами велике значення має освітлення подіуму.

При визначенні ролі світла у будь-якій театрально-видовищній постановці, ми приходимо до необхідності певної його організації в межах сценографічного задуму окремого видовища. Це можна назвати світловим рішенням постановки в цілому. Результат цього рішення — створення світлового середовища, однією з функцій якого є вплив на психологічний стан глядача з метою формування в свідомості художнього образу, що є адекватним пластичному образу постановки.

Урахування всіх психологічних особливостей сприйняття кольору й освітлення при підготовці подіуму до показу сприятиме успішній демонстрації моделей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.  Барков В.С. Световое оформление спектакля. – М., 1953.

2.  Березкин В.И. Искусство сценографии мирового театра. От истоков до середины ХХ в. Т.1. – М., 1997. – 544 с.

3.  Бронников А.А. Осветительное оборудование сцены. – М., 1961.

4.  Бронников А.А. Театральные световые эффекты. – М., 1962.

5.  Горпенко В. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби: способи формування структури екранного видовища: В 5 т. – К., 2000. – Т. 4.

6.  Жарких Д. Медіа і влада // День. — 2001. — 19 січ.

7.  Извеков Н.И. Искусство художника-осветителя. – Л., 1940.

8.  Кандинский В. Действие цвета в духовном искусстве. – М., 1992. – С.41-45.

9.  Литвинов Г.В. Световое решение представлений: Учебное пособие. – Челябинск, 1999. – 29 с.

10.  Литвинов Г.В. Сценографическое решение представлений. Методические рекомендации. – Челябинск, 2000.

11.  Литвинов Г.В., Литвинова О.А. Композиция динамического пространства. – Челябинск, 1999.

12.  Люшер М. Цветовой тест Люшера. – М.: ЭКСМО, 2004. – 192 с.

13.  Михайлова А.А. Сценография: теория и опыт. – М., 1990.

14.  Путешествие в театральном пространстве. Анатолій Васильєв и Игорь Попов: сценография и театр. Часть 2. – М., 2003. – 228 с.

15.  Словник іншомовних слів: / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1974.

16.  Фрилинг Г., Ауэр К. Человек – цвет – пространство. – М.,1973. – С. 42-49.

17.  Яковлєв М. Формування професійного мислення художників міфічного дизайну // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – К., 1998.– Вип. 8.