Світові тенденції розвитку рибопереробної підгалузі харчової промисловості

2.3 Світові тенденції розвитку рибопереробної підгалузі харчової промисловості

Друге після сільського господарства найважливіше джерело продуктів харчування для зростаючого населення - природні ресурси Світового океану. Вважається, що зараз рибна продукція забезпечує середньому жителю Землі 6% споживаного їм тваринного білка, а приблизно для мільярда чоловік, в основному жителів Азії, риба - джерело 30% споживаного тваринного білка.

Риба і морепродукти належать до швидкопсувних харчових продуктів, і випуск із них виробів зв'язаний з урахуванням раціонального використання сировини й експлуатації устаткування, обліку нюансів технологічних процесів, вибору оптимальних для даного підприємства схем виробництва і вимагає глибокого знання його особливостей і конструктивних ознак устаткування.

Загальне виробництво світового рибного господарства досягає 130 млн. т/рік, з яких більш 90 млн.т/рік - улов, а близько 40 млн. т/рік - добуті за допомогою аквакультури, що складає вже більш 30 % від усього виробництва рибного господарства. Обсяги улову залишалися практично постійними протягом останніх 10 років.

Особливістю останніх років був прискорений розвиток аквакультури як у прісноводних системах, так і в морському середовищі. Лідером є Китай, на частку якого приходиться більш 2/3 від загального виробництва аквакультури у світі і Норвегія, де щорічно вирощують і поставляють на внутрішній і світовий ринок до 325 тис. т. лососевих, що дорівнює щорічному улову Норвегією тріски в природному морському середовищі. Розвиток аквакультури стрімко розширює свої географічні границі і її продукцію усе більше завойовує світові ринки рибної продукції [95].

Близько 38% від світового виробництва риби експортується. Експорт із країн, що розвиваються, складає більш 50%, а більш 80% імпорту приходиться на розвинуті країни (Японію, США, Європу).

Близько 100 млн. т/рік рибопродукції вживається в їжу, а інше переробляється, головним чином, у рибне борошно.

Якщо економіка сільського господарства з часів Неолітичної революції - виробляюча, заснована на агрикультурі, а споживання природних плодів землі - скоріше виключення, чим правило, то економіка використання Світового океану, як і в донеолітичні часи, в основному, привласнююча.

Зростання населення в сполученні з удосконалюванням методів лову і ростом споживання морських продуктів у багатих країнах привело до стрімкого збільшення улову океанічної риби. За ХХ століття її вилов виросло в 25 разів - з 3 до 82 млн. метричних тонн (1989). Тільки з 1950 по 1988 р. він виріс з 19 до 88 млн. т - набагато більше, ніж чисельність населення. У розрахунку на душу населення улов більш ніж подвоївся - виріс з 8 до 17 кг. Але після 1988 р. приріст уловів став меншим, чим приріст населення. Тому, незважаючи на те, що в 1996 р. світовий улов був найбільшим за всю історію - 95 млн. т (у 1997 р. він дещо знизився), улов на душу населення пройшов свій пік у 1988 році і зараз має тенденцію до зниження.

Надмірний ріст уловів ставить під погрозу стійке відтворення світових запасів риби. За даними ФАО, уже зараз 11 з 15 головних промислових регіонів серйозно виснажені, а вилов 70% найважливіших видів риби близький до біологічної межі. Щорічний приріст світового улову найближчим часом може припинитися. З урахуванням росту населення це означає, що до 2050 року улов океанічної риби на душу населення упаде приблизно до 11 кг. При цьому в улові буде продовжувати рости частка низькосортних порід, які раніше навіть не вважалися їстівними. У найближчі 50 років ймовірно повне зникнення з ринку деяких порід, зниження якості одержуваних з моря продуктів харчування, зростання цін, множення конфліктів між країнами через доступ до рибних багатств.

Оскільки можливості океанів наближаються до вичерпання, то збільшуючийся попит на рибну продукцію може бути вдоволений тільки за рахунок розведення риби, що і перетворилося в одну з найбільше швидко зростаючих галузей виробництва продовольства. Продукція аквакультури виросла з 7 мільйонів тонн у 1984 до 28 мільйонів тонн у 1997 році, тобто до 30% від світового улову океанічної риби . По оцінках, наприкінці минулого століття кожна четверта риба, що з'їдається у світі, була вирощена штучно.

Однак розширення рибництва наштовхується на ряд обмежень, у тому числі і тих, котрі гальмують нарощування виробництва м'яса. Швидкий ріст рибництва порозумівається високою кормовою ефективністю галузі, по якій вона порівнянна з птахівництвом: на 1 кг приросту рибної продукції витрачається 2 кг зерна. Проте, штучне розведення риби - це не просте споживання того, що створила природа. Воно вступає в конкуренцію з розведенням худоби і птаха за корми, зокрема, за зерно, соєві боби і рибне борошно, і до того ж породжує високий попит на прісну воду, що також використовується на інші цілі і може бути гостро дефіцитною.

За даними ФАО, у 2001 р. світове виробництво риби і морепродуктів (включаючи продукцію аквакультури) склало 129,9 млн. т/рік, що трохи нижче рівня 2000 р. (130,4 млн. т/рік) [98].

Скорочення відбулося в основному за рахунок падіння уловів дрібних пелагічних риб у Південній Америці, насамперед у Перу. У цілому видобуток риби і продуктів моря зменшився на 3 млн. т/рік - до 91,8 млн.т/рік. У той же час випуск продукції аквакультуры продовжував розширюватися і досяг 37,5 млн. т/рік. У 2001 р. частка аквакультури в загальному обсязі виробництва збільшилася до 29% з 15% у 1990 р.

Найбільшим продуцентом риби і морепродуктов у світі є КНР, на частку якої приходиться майже 1/3 світового видобутку (у 2001р. - близько 42,6 млн. т/рік). Друге місце зберегла за собою Перу, хоча виробництво в цій країні в порівнянні з 2000 р. помітно знизилося. Третю позицію серед ведучих рибодобувних країн займає Індія, виробництво якої оцінюється в 5,7 млн. т./рік.

У вартісному вираженні обсяг світової торгівлі рибою і морепродуктами в 2001 р. у порівнянні з попереднім роком трохи зменшився. Як звичайно, на розвинуті країни приходиться більш 80% світового імпорту даної продукції. У розглянутому році частка Японії у світовому імпорті рибних товарів унаслідок спаду, що продовжувався, в економіці знизилася до 22%. У той же час питома вага країн ЄС виріс до 35% . США, виступаючи четвертим за значенням світовим експортером риби і морепродуктівв, займають 2-і місце у світі по вартості імпорту даної продукції, оцінюваної в 10,2 млрд. дол./рік.

По вартості експорту лідируючі позиції у світі належать Таїланду і КНР. В останні роки китайський експорт розвивається більш динамічно і, по оцінці ФАО, у 2002 р. КНР випередила Таїланд як найбільший постачальник рибних товарів на світовий ринок.

Близько 19% міжнародної торгівлі рибою і морепродуктами (у вартісному вираженні) приходиться на креветки. Ведучими імпортерами креветок на світовому ринку виступають ЄС, Японія і США, сукупний обсяг закупівель цих країн визначається в 950 тис. т щорічно.

Дані за 2002 р. свідчать про скорочення закупівель замороженого філе атлантичної тріски майже усіма ведучими імпортерами, що зв'язано в основному з ростом цін на цю продукцію. На думку експертів ФАО, істотного зміцнення цін на філе тріски в 2003 р. не очікується, оскільки воно буде стримуватися ростом пропозиції продукції експортерами КНР.

Результатом реалізації Міжнародної програми по збереженню рибних ресурсів стало збільшення запасів минтая. Біля половини виловленого в районі Аляски минтая переробляється в пасту "сурими", з якої в Японії й інших азіатських країнах виготовляють ряд продуктів.

Донні риби, головним чином минтай, складають основну частину уловів США. У 2001 р. американським рибопромисловим флотом було добуто 1,9 млн. т на суму 543 млн. дол. (на базі франко-судно). За даними національної статистики, у зазначеному році на донні риби приходилося 47% по обсязі і 17% по вартості від загального улову риби. Після первинної переробки вартість вивантаженої риби різко збільшується, у 2001 р. вона досягла 1,4 млрд. дол.

Норвезький сектор донної риби знаходиться в стані глибокого кризи. Протягом трьох років квота на вилов тріски в Баренцевом море була знижена на 460 тис. т, що не підняло ціну на цей вид риби.

Рис.2.5. – Структура світового вилову риби і морепродуктов (млн. т/рік)

Рис.2.6. - Структура експортерів в міжнародній торгівлі рибою і морепродуктами (млрд. дол./рік)

Рис.2.7. - Структура експортерів в міжнародній торгівлі рибою і морепродуктами (млрд. дол./рік)

Відповідно до доповіді ФАО «Світове рибальство й аквакультура» [98] (15.11.2006 року) ні в найближчій, ні у віддаленій перспективі не прогнозується великий стрибок в попиті та пропозиції рибної продукції. Очікується повільне відновлення рівня постачань після їхнього падіння під впливом урагану “Ель-Ніньо”, а темпи розвитку аквакультури будуть гальмуватися ростом собівартості виробництва й обмеженістю акваторій, придатних для рибоводних господарств. Ріст попиту буде стримуватися несприятливим станом світової економіки і більш повільними, ніж передбачалося, темпами росту народонаселення. У наступні 2–4 роки пропозиція буде збільшуватися, але повільніше ніж на початку 90-х років. Особливо сильно сповільняться темпи зростання виробництва в Азії, де і для положення в аквакультурі, і для активності продажів стали характерні застійні явища, у значній мірі обумовлені ростом цін на продукцію аква-культури.

До 2010 року темпи зростання виробництва можуть відновитися, але попит на рибу і морепродукти почне скорочуватися, оскільки до демографічної і макроекономічної проблем додасться такий фактор, як жорстокість конкурентної боротьби з продукцією тваринництва і птахівництва на ринку продовольства.

Населення землі до 2010 року буде приблизно на 2 % менше, ніж прогнозувалося раніше. Попит на рибу і морепродукти в Європі може скоротитися в порівнянні з 1995 року на 6 %, у Північній Америці — на 4 %, в Азії — на 8 %. Ріст попиту на продукцію тваринництва і птахівництва стимулюється сільсько-господарською політикою ЄС.

Загальний обсяг виробництва в аквакультурі до 2010 року може досягти 35–40 млн.тонн./рік. Виробництво культивованого лосося буде збільшуватися завдяки як зниженню собівартості, так і продуманій маркетинговій політиці розширення бази споживання. Виробництво культивованої креветки може збільшитися до 50 % від обсягу виробництва в промисловому секторі, але тут серйозними стримуючими факторами є скорочення попиту в Японії й екологічні проблеми в основних районах виробництва.

Через ураган “Ель-Ніньо” світовий вилов скоротився на 3–5%, але в основному від нього постраждали сектори, що забезпечують сировиною виробництво рибного борошна і риб'ячого жиру, тоді як пропозиція харчової продукції продовжувалася рости. За прогнозом ФАО, у 2010 році вилов у промисловому секторі складе 95–100 млн.тонн/рік. В останні роки загальна пропозиція риби і морепродуктів на світовому ринку стабілізувалася на рівні, що не перевищує 125 млн. тонн/рік, тому до 2010 року воно навряд чи може збільшитися більш ніж на 10 %.

Аналіз стану промислових запасів риби, проведений фахівцями ФАО, показав, що 44 % світових ресурсів експлуатуються цілком, 16 % — піддаються переловові, 6 % знаходяться у виснаженому стані і тільки 3% мають тенденцію росту. Резервами для росту вилову володіють такі райони, як північ і центр західної частини Тихого океану, східна і західна частини Індійського океану. В інших районах вилов залишиться на існуючому рівні або скоротиться.

Ще наприкінці минулого року авторитетна група вчених опублікувала на сторінках журналу Science досить невтішні оцінки стану світових рибних запасів. По їх даним, майже 30% раніше багатих рибою басейнів світу виявилися на грані повного виснаження: вони дають не більш 10% від колишніх обсягів вилову, тобто запаси риби скоротилися майже на третину. При цьому тенденція збільшення, що спостерігається, розмірів рибальських судів і удосконалювання технологій лову вже не приводять до росту видобутку. З 1994 по 2003 р. кількість виловленої риби скоротилося на 13%. Багаторічна статистика рибальства Північної Америки, Європи й Австралії показує не тільки поступове скорочення уловів, але і зменшення видового різноманіття морепродуктів, що добуваються. Саме порушення біологічної розмаїтості Світового океану учені вважають основною причиною різкого скорочення рибних запасів. Вони роблять досить сумний прогноз: при збереженні нинішніх темпів лову, морська риба може практично зникнути вже до середини нинішнього сторіччя.

Видове виснаження стало помітно і на наших столах: промисловики, виловивши всю гарну рибу, переходять на менш коштовні сорти. Наприклад, років тридцять назад той же минтай вважався непромисловою рибою, а тепер він щосили використовується в кулінарії. Незабаром і кілька стане делікатесом. А от самий свіжий факт подібного роду: найбільший британський виробник рибних паличок — компанія Birds Eye — переключається з тріски на сайду. Причиною такого кроку називаєтьтся виснаження доступних запасів тріски в Північному морі.

Остання обставина турбує експертів більше всього. Б'є тривогу навіть ООН. Населення Землі росте, а за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй, половина світових запасів мігруючої і трансграничної риби експлуатується на межі її здатності до відтворення. З 1976 по 2004 р. торгівля океанською рибою виросла в 14 разів. У першу чергу, перелов і виснаження загрожують тунцеві й акулі. У травні цю ситуацію обговорювали учасники першої оглядової конференції по виконанню Угоди 1995 р. про охорону трансграничних рибних запасів.

Комплекс згаданих факторів приводить до скорочення споживання риби навіть в історично риболовецькій Росії з виходом до 3-х океанів. З 1985 по 2006 р. середньоособове споживання рибних продуктів у РФ упало з 22,5 до 12,6 кг у рік при рекомендуємому Академією медичних наук Росії обсязі споживання на рівні 23,7 кілограма/рік. При цьому в США цей показник складає 22,6 кілограма/рік, у Китаї — 25,7кг/рік, у Норвегії — 47,4 кг/рік, у Японії — 64,7 кілограма/рік.

Рис.2.8. - Динаміка падіння обсягів вилову риби в РФ у 1991 –2002 роках

Рис.2.9. – Динаміка падіння споживання риби на душу населення в РФ у 1990 –2002 роках [ 107]

Висновки до розділу 2

Аналіз динаміки росту абсолютних обсягів експорту та імпорту загальної товарної маси товарів харчової промисловості, продукції рибної галузі та динаміки показників ланцюгового темпу щорічного росту обсягів експорту та імпорту загальної маси товарів харчової промисловості України та рибної підгалузі у 2003 -2007 роках показує, що:

-  загальний щорічний обсяг експорту в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 23,07 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 40,0 млрд..дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 23,02 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 48,2 млрд.дол. США у 2007 році (3 квартали),

-  загалом зовнішньоекономічна торгівля України характеризується переходом від рівня позитивного сальдо +3,67 млрд. дол.США у 2004 році до все зростаючого негативного сальдо у 2005 -2006 роках (( - 1,9) млрд.дол.США у 2005 році ,( -6,67) млрд.дол.США у 2006 році та (-8,15) млрд..дол.США у 2007 році) за рахунок випереджаючого темпу приросту імпорту в країну;

-  загальний щорічний обсяг експорту продукції харчової промисловості в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 2,73 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 4,93 млрд..дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту продукції харчової промисловості в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 2,17 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 3,2 млрд.дол. США у 2007 році (3 квартали),

-  харчова промисловість України разом характеризується постійним позитивним сальдо зовнішньоекономічної торгівлі, обсяг експорту у 2006 -2007 роках становить 154% від обсягу імпорту харчових продуктів;

-  питома вага експорту продукції харчової промисловості в загальному обсягу експорту зовнішньої торгівлі України становить 11,84 % у 2003 році та дещо зростає до рівня 12,30 % у 2007 році;

-  питома вага імпорту продукції харчової промисловості в загальному обсягу імпорту зовнішньої торгівлі України становить 9,44 % у 2003 році та знижується до рівня 6,60 % у 2007 році;

-  загальний щорічний обсяг експорту продукції рибної галузі харчової промисловості в зовнішній торгівлі України знизився з рівня 11,4 млн.дол.США у 2003 році до рівня 5,03 млн.дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту продукції рибної галузі харчової промисловості в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 88,4 млн.дол.США у 2003 році до рівня 362,0 млн.дол. США у 2007 році (3 квартали),

-  рибна галузь харчової промисловості України характеризується великим значенням негативного сальдо зовнішньоекономічної торгівлі, при цьому обсяги експорту рибної продукції знизились за 5 років практично в 2 рази, а обсяги імпорту рибної продукції за 5 років зросли практично в 4 рази, відносна частка експорту займає всього 1,6% від обсягу імпорту рибної продукції;

-  питома вага експорту продукції рибної галузі харчової промисловості в загальному обсягу експорту зовнішньої торгівлі України становить 0,05 % у 2003 році та зменшується майже в 3,5 рази до 0,013 % у 2007 році;

-  питома вага імпорту продукції рибної галузі харчової промисловості в загальному обсягу імпорту зовнішньої торгівлі України становить 0,384 % у 2003 році та зростає майже в1,9 раза до 0,668 % у 2007 році;

До початку 90-х рр. 20 сторіччя за рівнем споживання рибопродуктів Україна в складі Радянського Союзу займала одне з ведучих місць у світі. Фактичне споживання на душу населення в 1985 р. складало 21,9 кг/рік, у тому числі риби – 16,3 кг, оселедця – 0,8 кг, рибних консервів – 4,8 кг. На початку 90-х рр. споживання риби значно знизилося, що порозумівалося зниженням вилову риби і виробництва рибної продукції в Україні після перерозподілу риболовного флоту СРСР та квотних джерел рибної сировини між самостійними державами СНД. Крім того, у 90-і рр. почав стрімко рости неконтрольований комерційний експорт риби і морепродуктів з країн СНД, на яких критично знизилась купівельна спроможність населення, що, в подальшому, привело до виникнення дефіциту рибної сировини в Україні та сусідній РФ, росту імпорту і значному підвищенню вартості рибної продукції в роздрібній торгівлі.

У сучасній Україні, після падіння середньодушевого споживання риби до рівня нижче 5 кг/рік у середині 90-х років 20 сторіччя, в результаті масової імпортної діяльності середньодушеве споживання риби і морепродуктов не перевищує 10 -11 кг у рік. Це більш ніж удвічі нижче міжнародної медичної норми, що складає 23,7 кг на людину і нижче обсягу споживання в багатьох країнах світу. Так, в Іспанії споживання риби і рибопродуктов складає 38 кг на людину в рік, у Португалії – 48 кг/рік, у Японії – 60 кг/рік. Фахівці галузі не прогнозують росту споживання риби, пояснюючи це низьким платоспроможним попитом населення, що недозволяє в 2-3 рази підняти обсяги імпорту риби в Україну.

Рибна промисловість України у 2007 році характеризується наступними показниками:

- Загальне споживання рибопродуктов в Україні — 600 тис.т у рік;

- Чистий імпорт — 350 тис.т (з них 180 тис.т — з Норвегії);

- Чистий експорт – 5,5 тис.т (холоднозаморожена переробка прісноводної та морської риби, вирощеної в аквакультурі);

- Нелегальний ввіз — близько 120 тис.т у рік;

- Власне український вилов складає не більш 30 тис.т у рік, інша продукція може вважатися української лише номінально — вилов виконується на судах, що ходять під українським прапором;

- 20 років тому (1986 рік) вилов, переробка і збут в УРСР складав 750 тис.т рибопродукції на рік, що технічно забезпечувалося власними виробничими потужностями України.

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО СЕГМЕНТУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА АТЗТ КОМПАНІЯ "БАСТІОН" ЗА 2002 - 2007 РОКИ

Похожие работы

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності приватного підприємства ПП "Промен"

Скачать

120582

7

45

... ї риби та експортних поставок прісноводної риби. Отримані матеріали дозволяють у дипломному проекті провести детальний аналіз та розробку рекомендацій по оптимізації концепції управління персоналом в ПП „Промен”, яка повинна забезпечити подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Митний Кодекс України від 11 липня 2002 року N 92-IV // Із ...

Стратегія управління персоналом суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності (на базі матеріалів зовнішньоекономічної діяльності приватного підприємства ПП "Промен")

Скачать

235961

5

27

... дприємства, напрямків підвищення кваліфікації окремих категорій співробітників. 1.2 Показники і критерії оцінювання ефективності менеджменту персоналу підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Основу концепції управління персоналом підприємства складають [19]:  розробка принципів, напрямків та методів управління персоналом;  урахування роботи з персоналом на всіх рівнях ...