Навигация
Гендерні стереотипи як суспільне явище
70832
знака
7
таблиц
0
изображений
Вступ
Гендерний стереотип, як і інші види соціальних стереотипів – це невід’ємний атрибут повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі. Адже при першій зустрічі більшість людей приписують співрозмовнику не ті характеристики, які в нього насправді є, а ті, які б, на їхню думку, повинні були б бути характерними для особи даної статі, тобто використовують загальноприйняті шаблонні образи чоловіка та жінки, що формувалися віками і виявилися дуже живучими – ще й сьогодні вони поширюються на представників обох статей, не залежно від їхніх індивідуальних особливостей та віку. У науковців немає спільної думки щодо природи та сутності гендерного стереотипу: деякі з них надають стереотипам негативного забарвлення, характеризуючи їх як неправильні узагальнення – занадто широкі, перебільшені чи спрощені, які не формуються через соціальний досвід та містять у собі елемент оцінки. З іншого боку, стереотипізацію можна розглядати як необхідний і важливий когнітивний процес, який опосередковує поведінку людини, що допомагає її орієнтації.
Гендерні стереотипи, що не відповідають реаліям сьогодення, стають проблемою як для суспільства, так і для окремої людини, бо вони породжують проблеми у формуванні гендерної ідентичності та знижують рівень психологічного здоров’я нації. Для вирішення цих проблем необхідні дослідження гендерних стереотипів, установок щодо протилежних статей на сучасному етапі розвитку суспільства; їх порівняння з традиційними, що існують вже тривалий час; з’ясування особливостей і закономірностей їх трансформації на фоні змінення гендерних ролей.
Актуальність теми нашої курсової роботи обумовлюється тим, що результати дослідження розширюють наукові уявлення про явище гендерного стереотипу, що може сприяти поглибленому соціологічному вивченню конструктивного та деструктивного виявів гендерних стереотипів у щоденних практиках суспільного життя.
За останні десятиліття зацікавлення науковців гендерними стереотипами посилилося, адже вивчення широкого кола питань, які пов’язуються з різними аспектами гендерних стереотипів має, безперечно, не лише теоретичне, а й практичне значення: достатньо назвати лише дві сфери – сімейні відносини та працевлаштування. Отже, гендерним стереотипам присвячені дослідження таких зарубіжних науковців: Шерріфса, Мак-Кі, С. Шермана, К. Дайон, К. Гуічі, О’Лірі, Н. І. Ажгіхіної, О. А. Вороніної, О. М. Здравомислової, Г. С. Двіняніної, А. В. Кириліної та ін.; гендерна проблематика в українському суспільстві висвітлюється у працях Р.Ануфрієвої, О.Балакірєвої, О.Бойка, Г.Герасименко, О.Вілкової, В.Довженко, І.Демченко, Т.Журженко, О.Забужко, О.Іваненко, К.Карпенко, В.Кушакова, Н.Лавріненко, А.Лантух, В.Лапшина, С.Оксамитної, М.Рубчак, М.Скорик, О.Яременка та ін[1]..
Ми ж, з точки зору феноменології, будемо орієнтуватися на життєвий досвід окремих індивідів, щоб побудувати загальну картину впливу гендерних стереотипів на повсякденне життя людей.
Зважаючи на окреслену вище проблематику питання, ставимо собі за мету охарактеризувати гендерні стереотипи та їхнє виявлення у реальних умовах суспільного життя.
Об’єктом нашої курсової роботи є гендерні стереотипи як неодмінна складова людської свідомості, а предметом – прояв гендерних стереотипів у житті сучасного суспільства.
Відповідно до мети ми ставимо перед собою наступні завдання:
- Охарактеризувати поняття «гендерний стереотип» як особливий вид соціального стереотипу;
- Розглянути формування гендерних стереотипів крізь призму наукових теорій;
- Проаналізувати поточний стан поширення гендерних стереотипів в Україні та світі;
- Дослідити місце і роль засобів масової інформації в поширенні гендерних стереотипів;
- Визначити ставлення українців до гендерної проблематики на сучасному етапі розвитку суспільних відносин.
Такий підхід дозволить нам більш широко розглянути всю сукупність процесів стереотипізації, визначити систему стереотипів, які панують в сучасному суспільстві та які функції вони в ньому виконують.
Розділ І. Гендерні стереотипи: походження, типологія, функції
В цьому розділі ми спробуємо дати визначення та характеристику поняттю гендерного стереотипу в контексті різних соціологічних теорій, висвітливши проблеми його формування та становлення як важливого аспекту життєдіяльності людей сучасного суспільства.
1.1 Теоретичні підходи до аналізу гендерних стереотипів
Гендерні стереотипи є невід’ємними атрибутами повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів в соціальному просторі. Варто зазначити, що вони також є важливою складовою і базою соціалізації, адже за умов відсутності вищезгаданих усталених уявлень людині довелося б пізнавати всі речі заново, що, в принципі, неможливо за умов сьогоднішнього суспільного устрою – інформаційного суспільства.
Стосовно походження гендерних стереотипів, то в цьому питання вчені розходяться в поглядах. Дехто з них вважає, що гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через систему соціалізації, дехто – через систему розподілу праці та культурні норми; відповідно до цього існують різні теорії стосовно їх формування, які ми і спробуємо розглянути в даному підрозділі.
Отже, важливу роль у поясненні походження гендерного стереотипу відіграла концепція «природної» взаємодоповненості ролей Т.Парсонса і Р.Бейлса, які розглядали диференціацію чоловічих та жіночих ролей у структурно-функціональному плані. Вони поділили ролі чоловіка та дружини в сучасній сім’ї на дві сфери – інструментальну та експресивну. Інструментальна роль складається з підтримки зв’язку між сім’єю і зовнішнім світом – це професійна діяльність, що приносить матеріальний дохід і соціальний статус; експресивна роль передбачає в першу чергу піклування за дітей і регулювання взаємовідносин у родині. Т.Парсонс і Р.Бейлс вважають, що здатність жінки до народження дитини та доглядання за дітьми зумовлює однозначно її роль, а чоловік, який не може виконувати ці біологічні функції, стає виконавцем інструментальної ролі. Отже, згідно з їхньою точкою зору, гендерні стереотипи формуються на основі біологічного поділу ролей між чоловіком та дружиною, які сприймаються як фундаментальні відмінності та зумовлюють їхню діяльність. [2]
Однак феміністична критика показала, що в основі дихотомії інструментальності та експресивності – при всій її емпіричній і життєвій переконаності – лежать не стільки природні статеві відмінності, скільки соціальні норми, наслідування яким обмежує індивідуальний саморозвиток й самовираження жінок та чоловіків. Тобто, суспільство нав’язує свої загально усталені принципи і норми та обмежує право вибору чоловіком чи жінкою тієї гендерної ролі, яка їм більш прийнятна, і таким чином, підтримує або придушує у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Оскільки із соціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявами владності і впливу, а жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, то в масовій свідомості, а відтак і в культурі закріплюються відповідні стереотипи.[3]
Подібної точки зору дотримувались Уільямс і Бест, які припустили, що гендерні стереотипи виникли як механізм для підтримання статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка почала виконувати роль домогосподарки тому, що догляд за малюком наклав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства задовольняло вимогу залишитися вдома. Такий розподіл ролей дуже зручний для суспільства, тому воно намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їхнім носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь риси чоловіків і жінок, які слугують для обгрунтування того, що їхні ролі підходять якнайкраще. Ставши буденними, ці вірування трансформувались у норми поведінки для дорослих та моделі для соціалізації дітей. Гендерна соціалізація дитини починається буквально з моменту народження, коли батьки та інші дорослі, з’ясувавши стать малюка, починають навчати його гендерній ролі хлопчика або дівчинки. Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі міжособистісної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово ґрунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями та відповідним чином сприймає оточуючих людей, диференціюючи їх за статевою ознакою та очікує від них таких дій, які би відповідали засвоєним ним гендерним уявленням. [4]
Ще одне пояснення формуванню гендерних стереотипів запропонував науковець Астаф’єв, який стверджує, що історично гендерні стереотипи формувалися в рамках типів соціального та економічного обміну. Він виділив такі історичні типи соціального та економічного обміну (назвавши їх «економіками любові»): військову економіку, економіку багатства, буржуазну економіку та економіку споживання. Згідно його теорії, відповідні гендерні стереотипи формувалися в часи кожного з цих типів, та, видозмінюючись, збереглися до нашого часу. Так, в часи розвиненої „військової економіки” красивими полонянками нагороджували вояків за хоробрість – жінки вважалися предметом престижного споживання. Стереотипи того часу і сьогодні широко представлені в суспільстві – наприклад, те, що чоловік завжди більший, ніж жінка, масивніший і вона повинна почувати себе в шлюбі, як за кам’яною стіною; або що чоловікові завжди потрібно «завойовувати» жінку, а їй личить тільки відповідати на його поклик, та й то не одразу.
В період економіки багатства, у ХІІ столітті у Франції одночасно з появою куртуазних романів (у вищих, звичайно, суспільних верствах) зароджується етика високої поваги до жінки. Проте в добу Відродження і церковної Реформації, коли активізувалась буржуазна економіка, продовжували розвиватися патріархальні відносини. В цих умовах індивід не був упевнений у власній цінності, якщо вона не підкріплювалася ринковим успіхом. Відтак розрахунку підпорядковуються й сексуальні відносини. Жінка навіть втрачала власне прізвище, чого не було у середньовіччі (у середовищі знаті). В любовних відносинах вона стає тим, чим є будь-який суб’єкт на ринку послуг буржуазної економіки – товаром, предметом, який можна використати з певною ціллю, і всі такі цілі можуть бути методично перераховані в шлюбному договорі. Стереотипи того часу зараз проявляються при залицянні, коли мужчина дарує квіти, коштовності, запрошує в дорогий ресторан на побачення чи пише вірші. При цьому він розглядається як «прохач», його подарунки не повинні до чогось змушувати жінку, адже вони – лише данина її вроді, досконалості, грації, молодості та тендітності. Але ці стосунки досить ситуативні – така поведінка чоловіка може закінчитись відразу ж після весілля.
Економіка споживання. В ХІХ столітті в Європі відбуваються зміни: вводиться загальна початкова освіта, розвивається промислове виробництво, підвищується платоспроможність населення та споживання нових виробів і продуктів. Транспортні засоби і засоби масової комунікації, предмети домашнього вжитку, їжа та одяг, великий вибір розваг та інформаційна індустрія принесли з собою приписані відносини та звички, стійкі інтелектуальні та емоційні реакції, що прив’язують споживачів до виробників, а через них – до одного цілого. В таких умовах люди шукають засоби самоідентифікації, які надаються їм суспільством масового споживання, що торкається усіх сфер життя людини. Взаємодіючи з партнером, людина використовує його ресурси в своїх цілях, тобто фактично споживає його, а споживаючи в собі суспільство, ототожнюючись із ним, людина витирає в собі статеві відмінності – виникає явище андрогінії (примирення, злиття статей). Таким чином, в «економіці споживання» втрачається інтерес до протилежної статі як до чогось забороненого та прихованого – грані стираються, поширюється гомо- та гетеросексуальність.
Що ж стосується стереотипів «економіки споживання», то їх залишилось не так багато. Настрої масового суспільства поділяє в більшості випадків молодь великих міст – та група, яка найактивніше реагує на телебачення та рекламу – основних виробників масовості.[5]
Отже, проаналізувавши теорії походження гендерних стереотипів, можемо зробити висновок, що стереотипи проявляються на всіх стадіях розвитку людини та в різних сферах її діяльності. Соціальні та гендерні ролі, які виконують в суспільстві чоловіки та жінки, зумовлені існуванням гендерних стереотипів, або навпаки; суспільство саме вирішує, які уявлення стосовно гендерних ролей та поведінки потрібні для ефективного функціонування. Тобто можна сказати, що перечислені вище теорії доповнюють одна одну.
Похожие работы
... контент-аналізу, що передбачає можливість визначення намірів комунікатора та виявлення ефектів впливу рекламного повідомлення. Наукова новизна дослідження полягає у спробі узагальненого аналізу телевізійної рекламної продукції з погляду гендеру, а також у створенні класифікації типових чоловічих образів, презентованих рекламою. Практична значення виконаної роботи полягає насамперед у тому, що ...
... життя, світогляд, менталітет, національний характер та ідеологію людини. Відповідно, мова є способом пізнання, з допомогою якого людина пізнає світ та культуру, а ситуація є засобом формування соціолінгвістичної та соціокультурної компетенції мовця. В процесі дослідження було встановлено, комунікативна компетенція є явищем комплексним і включає в себе багато різних видів компетенцій, серед яких ...
... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується методика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
0 комментариев